Моніторинг земель: призначення та завдання: відмінності між версіями

Матеріал з WikiLegalAid
Немає опису редагування
мНемає опису редагування
Рядок 10: Рядок 10:
Моніторинг земель - це система спостереження за станом земель з метою своєчасного виявлення змін, їх оцінки, відвернення та ліквідації наслідків негативних процесів ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ст. 191 Земельного кодексу України]).<br>
Моніторинг земель - це система спостереження за станом земель з метою своєчасного виявлення змін, їх оцінки, відвернення та ліквідації наслідків негативних процесів ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ст. 191 Земельного кодексу України]).<br>
Моніторинг земель складається із систематичних спостережень за станом земель (зйомки, обстеження і вишукування), виявлення змін.<br>
Моніторинг земель складається із систематичних спостережень за станом земель (зйомки, обстеження і вишукування), виявлення змін.<br>
Під час моніторингу здійснюється оцінка: стану використання угідь, полів, ділянок; процесів, пов’язаних зі змінами родючості ґрунтів, збільшенням сільськогосподарських угідь, забруднення земель токсичними речовинами; стану берегових ліній річок, морів, озер, водосховищ, гідротехнічних споруд; процесів, пов’язаних з утворенням ярів, селевими потоками, землетрусами та іншими явищами; стану земель у межах населених пунктів, територій, зайнятих нафтогазовидобувними об’єктами, очисними спорудами, а також іншими промисловими об’єктами.
Під час моніторингу здійснюється оцінка: стану використання угідь, полів, ділянок; процесів, пов’язаних зі змінами родючості ґрунтів, збільшенням сільськогосподарських угідь, забруднення земель токсичними речовинами; стану берегових ліній річок, морів, озер, водосховищ, гідротехнічних споруд; процесів, пов’язаних з утворенням ярів, селевими потоками, землетрусами та іншими явищами; стану земель у межах населених пунктів, територій, зайнятих нафтогазовидобувними об’єктами, очисними спорудами, а також іншими промисловими об’єктами. Спостереження за станом земель залежно від строку та періодичності їх проведення поділяються на:
* базові (вихідні, що фіксують стан об’єкта спостережень на момент початку ведення моніторингу земель);
* періодичні (проводяться через рік і більше);
* оперативні (фіксують поточні зміни).
Проведення моніторингу земель здійснюється у такому порядку:
# Виконання спеціальних зйомок і обстеження земель;
# Виявлення негативних факторів, вплив яких потребує здійснення контролю;
# Оцінка, прогноз, запобігання впливу негативних процесів.
На локальному та регіональному рівні моніторинг земель проводять територіальні органи Держгеокадастру, на національному рівні - Держгеокадастр.


== Основними завданнями моніторингу земель є: ==  
== Основними завданнями моніторингу земель є: ==  

Версія за 08:45, 30 листопада 2020

Нормативна база

Визначення поняття моніторинг земель

Моніторинг земель — важлива функція управління у сфері використання та охорони земель, об’єктом якого є землі України незалежно від форм власності на землю, цільового призначення та характеру використання, відповідно до загальнодержавних і регіональних (місцевих) програм (п.3 Положення про моніторинг земель, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.1993 № 661).

Моніторинг земель - це система спостереження за станом земель з метою своєчасного виявлення змін, їх оцінки, відвернення та ліквідації наслідків негативних процесів (ст. 191 Земельного кодексу України).
Моніторинг земель складається із систематичних спостережень за станом земель (зйомки, обстеження і вишукування), виявлення змін.
Під час моніторингу здійснюється оцінка: стану використання угідь, полів, ділянок; процесів, пов’язаних зі змінами родючості ґрунтів, збільшенням сільськогосподарських угідь, забруднення земель токсичними речовинами; стану берегових ліній річок, морів, озер, водосховищ, гідротехнічних споруд; процесів, пов’язаних з утворенням ярів, селевими потоками, землетрусами та іншими явищами; стану земель у межах населених пунктів, територій, зайнятих нафтогазовидобувними об’єктами, очисними спорудами, а також іншими промисловими об’єктами. Спостереження за станом земель залежно від строку та періодичності їх проведення поділяються на:

  • базові (вихідні, що фіксують стан об’єкта спостережень на момент початку ведення моніторингу земель);
  • періодичні (проводяться через рік і більше);
  • оперативні (фіксують поточні зміни).

Проведення моніторингу земель здійснюється у такому порядку:

  1. Виконання спеціальних зйомок і обстеження земель;
  2. Виявлення негативних факторів, вплив яких потребує здійснення контролю;
  3. Оцінка, прогноз, запобігання впливу негативних процесів.

На локальному та регіональному рівні моніторинг земель проводять територіальні органи Держгеокадастру, на національному рівні - Держгеокадастр.

Основними завданнями моніторингу земель є:

  • довгострокові систематичні спостереження за станом земель, аналіз і опрацювання інформації щодо якісного стану ґрунтів;
  • аналіз екологічного стану земель, оцінки та прогнозу можливих змін стану родючості ґрунтів з урахуванням природних і антропогенних факторів, еколого-меліоративного стану зрошуваних і осушуваних земель;
  • своєчасне виявлення змін стану земель, оцінка цих змін, прогноз і вироблення рекомендацій щодо запобігання негативним процесам та усунення їх наслідків; інформаційне забезпечення ведення державного земельного кадастру землекористування, землеустрою, державного контролю за використанням та охороною земель, а також власників земельних ділянок та заходів щодо забезпечення відтворення родючості ґрунтів.

Види моніторингу земель залежно від мети спостережень та ступеня охоплення територій

Порядок проведення моніторингу земель встановлюється Кабінетом Міністрів України, а саме регулюється Положенням про моніторинг земель, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.1993 № 661.
Виділяють наступні види моніторингу:

національний – поширюється на всі землі у межах території України;
регіональний – поширюється на території, що характеризуються єдністю фізико-географічних, екологічних та економічних умов;
локальний – поширюється на окремі земельні ділянки та окремі частини (елементарних структурах) ландшафтно-екологічних комплексів.

Зміст моніторингу земель

Зміст моніторингу земель передбачає:

  • збір інформації про структуру землекористування і землеволодіння, трансформація угідь, стан та якість ґрунтів і дотримання режиму використання земель водоохоронних зон;  
  • зміни у стані земель на конкретних територіях;
  • виявлення процесів деградації земель і діагностика їх стану;
  • виявлення забруднювачів, їх характеристика і шкідлива дія;
  • виявлення напрямів і розмірів негативних процесів;
  • передбачення соціальних та економічних наслідків;
  • прийняття адекватних заходів (антидеградаційних, агрохімічних тощо;
  • рекомендації щодо використання земель;
  • управлінські рішення щодо поліпшення стану земель, їх захисту, запобігання і ліквідації наслідків негативних процесів.

Уповноважені органи, що здійснюють моніторинг земель

  • Міністерство охорони навколишнього природного середовища України
  • Державний комітет України по земельних ресурсах
  • Міністерства охорони навколишнього природного середовища України , Міністерство аграрної політики України та продовольства ст. 8 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель"
  • Національне космічне агентство України
  • Органи Держкомзему
  • Органи виконавчої влади з питань аграрної політики
  • Забезпечення здійснення моніторингу покладається на Держземагентство України як центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Використання результатів моніторингу ґрунтів

Результати моніторингу грунтів використовуються:

  • в процесі регулювання правових основ земельних відносин;
  • при здійсненні економічної та грошової оцінки земель;
  • здійсненні заходів щодо відтворення родючості ґрунтів та підвищення урожайності сільськогосподарських культур;
  • коригуванні агротехнологій, проведенні еколого-агрохімічного районування (зонування) території;
  • визначенні зон виробництва сільськогосподарської продукції для виготовлення продуктів для дитячого та дієтичного харчування;
  • формуванні рекомендацій з раціонального та екологічно безпечного застосування агрохімікатів.

На основі зібраної інформації і результатів оцінки стану земель складаються оперативні зведення, наукові прогнози і рекомендації, які надаються до місцевих органів державної виконавчої влади, органів місцевого й регіонального самоврядування, інших держаних органів для вжиття заходів щодо попередження і ліквідації наслідків негативних процесів.