Кримінальна відповідальність за порушення обмежувальних заходів, що застосовуються до осіб, які вчинили домашнє насильство: відмінності між версіями

Матеріал з WikiLegalAid
Немає опису редагування
Рядок 10: Рядок 10:
[[Підстави та порядок звернення із заявою про видачу обмежувального припису|Обмежувальний припис застосовується на підставі судового рішення за заявою постраждалої особи (або її представника)]].  
[[Підстави та порядок звернення із заявою про видачу обмежувального припису|Обмежувальний припис застосовується на підставі судового рішення за заявою постраждалої особи (або її представника)]].  
== '''Кримінальна відповідальність''' ==
== '''Кримінальна відповідальність''' ==
Діючим Кримінальним кодексом України відповідальність за не виконання обмежувального припису не передбачена.<br />
'''Стаття 91-1 КК України, Обмежувальні заходи, що застосовуються до осіб, які вчинили домашнє насильство'''<br>
Проте, '''11.01.2019 року набирає чинності Закон України №2227-19 "Про внесення змін до Кримінального кодексу та Кримінального процесуального кодексу України з метою реалізації положень Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству  та боротьбу з цими явищами"''', який запроваджує кримінальну відповідальність за домашнє насильство, визначає кримінальну відповідальність за порушення обмежувального припису.<br />
1. В інтересах потерпілого від злочину, пов’язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, не пов’язаного з позбавленням волі, або звільненням з підстав, передбачених цим Кодексом, від кримінальної відповідальності чи покарання, суд може застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів, відповідно до якого (яких) на засудженого можуть бути покладені такі обов’язки:<br>
'''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Стаття 91-1]. Обмежувальні заходи, що застосовуються до осіб, які вчинили домашнє насильство.'''<br />
# заборона перебувати в місці спільного проживання з особою, яка постраждала від домашнього насильства;<br>
1. В інтересах потерпілого від злочину, пов’язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, не пов’язаного з позбавленням волі, або звільненням з підстав, передбачених цим Кодексом, від кримінальної відповідальності чи покарання, суд може застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів, відповідно до якого (яких) на засудженого можуть бути покладені такі обов’язки:
# обмеження спілкування з дитиною у разі, якщо домашнє насильство вчинено стосовно дитини або у її присутності;<br>
# заборона перебувати в місці спільного проживання з особою, яка постраждала від домашнього насильства;
# обмеження спілкування з дитиною у разі, якщо домашнє насильство вчинено стосовно дитини або у її присутності;
# заборона наближатися на визначену відстань до місця, де особа, яка постраждала від домашнього насильства, може постійно чи тимчасово проживати, тимчасово чи систематично перебувати у зв’язку з роботою, навчанням, лікуванням чи з інших причин;
# заборона наближатися на визначену відстань до місця, де особа, яка постраждала від домашнього насильства, може постійно чи тимчасово проживати, тимчасово чи систематично перебувати у зв’язку з роботою, навчанням, лікуванням чи з інших причин;
# заборона листування, телефонних переговорів з особою, яка постраждала від домашнього насильства, інших контактів через засоби зв’язку чи електронних комунікацій особисто або через третіх осіб;
# заборона листування, телефонних переговорів з особою, яка постраждала від домашнього насильства, інших контактів через засоби зв’язку чи електронних комунікацій особисто або через третіх осіб;
# направлення для проходження програми для кривдників або пробаційної програми.<br />
# направлення для проходження програми для кривдників або пробаційної програми.<br>
'''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Стаття 390-1]. Невиконання обмежувальних заходів, обмежувальних приписів або непроходження програми для кривдників.'''<br />
2. Заходи, передбачені частиною першою цієї статті, застосовуються до особи, яка на момент вчинення домашнього насильства досягла 18-річного віку.
Умисне невиконання обмежувальних заходів, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 статтею 91-1] цього Кодексу, або умисне невиконання обмежувальних приписів, або умисне ухилення від проходження програми для кривдників особою, щодо якої такі заходи застосовані судом, - '''караються арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до двох років'''.<br />
 
2. Заходи, передбачені частиною першою цієї статті, застосовуються до особи, яка на момент вчинення домашнього насильства досягла 18-річного віку.<br />
3. Заходи, передбачені частиною першою цієї статті, можуть застосовуватися на строк від одного до трьох місяців і за потреби можуть бути продовжені на визначений судом строк, але не більше як на 12 місяців.
3. Заходи, передбачені частиною першою цієї статті, можуть застосовуватися на строк від одного до трьох місяців і за потреби можуть бути продовжені на визначений судом строк, але не більше як на 12 місяців.<br />
 
4. Контроль за поведінкою засуджених, до яких застосовано обмежувальні заходи, здійснює орган пробації за місцем проживання засудженого, а в разі вчинення злочину військовослужбовцем - командир військової частини";<br />
4. Контроль за поведінкою засуджених, до яких застосовано обмежувальні заходи, здійснює орган пробації за місцем проживання засудженого, а в разі вчинення злочину військовослужбовцем - командир військової частини.<br>
 
 
'''Стаття 390 КК України, Ухилення від відбування покарання у виді обмеження волі та у виді позбавлення волі'''<br>
1. Самовільне залишення місця обмеження волі або злісне ухилення від робіт, або систематичне порушення громадського порядку чи встановлених правил проживання, вчинені особою, яка відбуває покарання у виді обмеження волі,-<br>
''караються позбавленням волі на строк до трьох років.''<br>
2. Неповернення до місця відбування покарання особи, яка відбуває покарання у виді обмеження волі та якій було дозволено короткочасний виїзд, після закінчення строку виїзду-<br>
''карається обмеженням волі на строк до двох років або позбавленням волі на той самий строк.''<br>
3. Неповернення до місця відбування покарання особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі та якій було дозволено короткочасний виїзд, після закінчення строку виїзду-<br>
''карається позбавленням волі на строк до трьох років.''<br>
 
 
'''Стаття 390-1 КК України, Невиконання обмежувальних заходів, обмежувальних приписів або непроходження програми для кривдників'''<br>
Умисне невиконання обмежувальних заходів, передбачених статтею 91-1 цього Кодексу, або умисне невиконання обмежувальних приписів, або умисне ухилення від проходження програми для кривдників особою, щодо якої такі заходи застосовані судом,-
''караються арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до двох років.''


[[Категорія:Правоохоронні органи]]
[[Категорія:Правоохоронні органи]]
[[Категорія:Кримінальне право]]
[[Категорія:Кримінальне право]]

Версія за 14:13, 31 березня 2020

Нормативна база

Обмежувальний припис

Обмежувальний припис - один із видів спеціального заходу щодо протидії домашньому насильству. Обмежувальний припис застосовується на підставі судового рішення за заявою постраждалої особи (або її представника).

Кримінальна відповідальність

Стаття 91-1 КК України, Обмежувальні заходи, що застосовуються до осіб, які вчинили домашнє насильство
1. В інтересах потерпілого від злочину, пов’язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, не пов’язаного з позбавленням волі, або звільненням з підстав, передбачених цим Кодексом, від кримінальної відповідальності чи покарання, суд може застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів, відповідно до якого (яких) на засудженого можуть бути покладені такі обов’язки:

  1. заборона перебувати в місці спільного проживання з особою, яка постраждала від домашнього насильства;
  2. обмеження спілкування з дитиною у разі, якщо домашнє насильство вчинено стосовно дитини або у її присутності;
  3. заборона наближатися на визначену відстань до місця, де особа, яка постраждала від домашнього насильства, може постійно чи тимчасово проживати, тимчасово чи систематично перебувати у зв’язку з роботою, навчанням, лікуванням чи з інших причин;
  4. заборона листування, телефонних переговорів з особою, яка постраждала від домашнього насильства, інших контактів через засоби зв’язку чи електронних комунікацій особисто або через третіх осіб;
  5. направлення для проходження програми для кривдників або пробаційної програми.

2. Заходи, передбачені частиною першою цієї статті, застосовуються до особи, яка на момент вчинення домашнього насильства досягла 18-річного віку.

3. Заходи, передбачені частиною першою цієї статті, можуть застосовуватися на строк від одного до трьох місяців і за потреби можуть бути продовжені на визначений судом строк, але не більше як на 12 місяців.

4. Контроль за поведінкою засуджених, до яких застосовано обмежувальні заходи, здійснює орган пробації за місцем проживання засудженого, а в разі вчинення злочину військовослужбовцем - командир військової частини.


Стаття 390 КК України, Ухилення від відбування покарання у виді обмеження волі та у виді позбавлення волі
1. Самовільне залишення місця обмеження волі або злісне ухилення від робіт, або систематичне порушення громадського порядку чи встановлених правил проживання, вчинені особою, яка відбуває покарання у виді обмеження волі,-
караються позбавленням волі на строк до трьох років.
2. Неповернення до місця відбування покарання особи, яка відбуває покарання у виді обмеження волі та якій було дозволено короткочасний виїзд, після закінчення строку виїзду-
карається обмеженням волі на строк до двох років або позбавленням волі на той самий строк.
3. Неповернення до місця відбування покарання особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі та якій було дозволено короткочасний виїзд, після закінчення строку виїзду-
карається позбавленням волі на строк до трьох років.


Стаття 390-1 КК України, Невиконання обмежувальних заходів, обмежувальних приписів або непроходження програми для кривдників
Умисне невиконання обмежувальних заходів, передбачених статтею 91-1 цього Кодексу, або умисне невиконання обмежувальних приписів, або умисне ухилення від проходження програми для кривдників особою, щодо якої такі заходи застосовані судом,- караються арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до двох років.