Кримінальна відповідальність за неналежне виконання обов'язків щодо охорони життя та здоров'я дітей

Нормативна база

• Кримінальний кодекс України
• Сімейний кодекс України
• Закон України 'Про охорону дитинства"
• Закон України "Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх"
• Закон України "Про освіту"

Актуальність питання

Батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Батьки мають право залучати до виховання дитини інших осіб, передавати її на виховання фізичним та юридичним особам (ст. 151 Сімейного кодексу України).

Під час перебування дітей у дошкільних навчальних закладах, їхнього навчання в загальноосвітніх навчальних закладах, в закладах професійно-технічної освіти, організованого відпочинку або подорожей тощо відповідальними щодо охорони життя та здоров'я дітей є особи, на яких у зв’язку з займаною ними посадою або професією покладено обов’язки з охорони здоров’я і життя дітей (педагоги, керівники навчальних закладів, інші уповноважені співробітники).

Належне забезпечення дотримання прав дітей та захист їх інтересів є одним з найважливіших завдань будь-якої держави. Згідно ст.4 Закону України "Про охорону дитинства" система заходів щодо охорони дитинства в Україні включає також встановлення відповідальності юридичних і фізичних осіб (посадових осіб і громадян) за порушення прав і законних інтересів дитини, заподіяння їй шкоди. А закріплення у спеціальній статті Кримінального кодексу України відповідальності за невиконання чи неналежне виконання обов’язків щодо охорони життя та здоров’я дітей відбулося через необхідність у державі підвищеного захисту дітей. Важливим є подолання негативних явищ, що зумовлює актуалізацію кримінально-правових заходів протидії невиконанню чи неналежному виконанню обов’язків щодо охорони життя та здоров’я дітей. Криміналізація діянь, передбачених ст. 137 Кримінального кодексу України, обумовлює суспільну небезпечність злочинів проти дітей, яка насамперед полягає у тому, що злочинні дії спрямовано щодо дитини, яка в силу свого віку не може протидіяти злочинцю.

Кримінальна відповідальність

1. Невиконання або неналежне виконання професійних чи службових обов'язків щодо охорони життя та здоров'я неповнолітніх внаслідок недбалого або несумлінного до них ставлення, якщо це спричинило істотну шкоду здоров'ю потерпілого, -

карається штрафом від однієї тисячі до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

2. Ті самі діяння, якщо вони спричинили смерть неповнолітнього або інші тяжкі наслідки, -

караються обмеженням волі на строк від трьох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

(Стаття 137 Кримінального кодексу України із змінами, внесеними згідно із Законами № 2556-VI від 23.09.2010, № 2617-VIII від 22.11.2018)

Суспільна небезпечність цього злочину полягає в тому, що особи, які займаються вихованням та навчанням дітей, несумлінно виконують свої обов’язки, внаслідок чого спричиняється шкода здоров’ю неповнолітніх або смерть. Така діяльність щодо неповнолітніх перешкоджає забезпеченню їх гармонійного розвитку, фізичних і духовних сил, високої працездатності і довголітнього активного життя. Потерпілим від цього злочину може бути лише неповнолітня особа (якій не виповнилось 18 років).

Об'єкт

Об’єктом злочину є життя та здоров’я особи.

Об'єктивна сторона

Об’єктивна сторона злочину характеризується: 1) діянням (дією або бездіяльністю); 2) наслідками; 3) причинним зв’язком між ними. Злочин із матеріальним складом.

Діяння  являє собою невиконання або неналежне виконання професійних чи службових обов’язків щодо охорони життя та здоров’я неповнолітніх.

Невиконання професійних обов’язків – це бездіяльність особи ( вихователя дошкільного навчального закладу, вчителя, тренера і т.ін), яка займається вихованням, наглядом, тренуванням, щодо виконання покладених на неї обов’язків з охорони життя і здоров’я дітей.

Неналежне виконання професійних обов’язків може мати місце у випадках, коли особа виконує покладені на неї обов’язки, але не так, як цього вимагають відповідні правила, інструкції, інші приписи або обстановка, у якій знаходяться вихованці.

Крім обов’язків, які передбачені нормативними актами, угодами, наказами, або випливають із життєвих ситуацій, які не регламентуються писаними правилами, така особа має можливість забезпечити охорону життя і здоров’я дітей. Проте особа не виконує або виконує неналежним чином свої обов’язки внаслідок недбалого або несумлінного до них ставлення. Диспозиція є бланкетною, при її застосуванні треба звертатися до нормативних актів, що регулюють діяльність у сфері охорони життя і здоров’я неповнолітніх.

Невиконання або неналежне виконання службових обов’язків щодо охорони життя та здоров’я неповнолітніх може бути вчинене службовою особою в дитячих садках, школах, дитячих будинках, санаторіях, інтернатах, спортивних школах, базах відпочинку і т.ін., де не створені і не підтримуються належні умови при проведенні навчання, тренувань, виробничої практики, дозвілля, проведенні купання та ін., внаслідок чого створюється загроза для життя і здоров’я дітей.

Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони цього злочину є наслідки. У частині 1 ст.137 Кримінального кодексу України – це істотна шкода здоров’ю потерпілого, а в ч.2 ст.137 Кримінального кодексу України – смерть неповнолітнього або інші тяжкі наслідки.

Істотна шкода здоров’ю потерпілого може виражатися в отруєнні дітей, поширенні серед дітей різних інфекційних захворювань, спричиненні травм, у тому числі і психічних, які викликали настання легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров’я або незначну втрату працездатності, тощо.

Інші тяжкі наслідки, про які зазначається у ч. 2 ст.137 Кримінального кодексу України, - це середньої тяжкості або тяжкі тілесні ушкодження, завдані одному або кільком неповнолітнім, смерть неповнолітнього.

При розслідуванні цих справ важливо встановити, які конкретні обов’язки особа не виконала, або виконала не так, як цього вимагала обстановка, що й обумовило настання наслідків. Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони є причинний зв'язок між діянням та наслідками.

Суб'єктивна сторона

Суб’єктивна сторона цього злочину характеризується необережною або змішаною формою вини. Щодо діяння може бути як прямий умисел, так і злочинна недбалість і необережність (злочинна самовпевненість або злочинна недбалість) стосовно наслідків злочину. У цілому злочин вважається необережним.

Суб'єкт

Суб’єкт злочину спеціальний, тобто особа, яка займається вихованням, наглядом, проведенням занять, тренувань, дозвілля і т.ін., а також службові особи дитячого садка, школи, санаторію, інтернату й інших дитячих закладів, у яких повинні бути створені безпечні умови щодо охорони життя і здоров’я неповнолітніх.

За багатьма ознаками цей злочин має схожість із службовою недбалістю (ст.367 Кримінального кодексу України). Перш за все потерпілими у злочині, який розглядається можуть бути лише неповнолітні особи. Крім того, наслідками цього злочину є істотна шкода здоров’ю потерпілого, тілесні ушкодження або смерть, а наслідками службової недбалості може бути і майнова шкода. Насамкінець, суб’єктом злочину, передбаченого ст. 137 Кримінального кодексу України, може бути не тільки службова особа, а й інша особа, яка не є службовою.