Конституційна скарга

Матеріал з WikiLegalAid
Версія від 06:46, 27 вересня 2017, створена Admin (обговорення | внесок) (-)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)

Нормативна база

Необхідність прийняття Закону

Для забезпечення незалежності Конституційного Суду та покращення доступу осіб до конституційного судочинства 2 червня 2016 року були ухвалені конституційні зміни, які набули чинності 30 вересня 2016 року. Тому для реалізації нових конституційних положень в частині конституційного судочинства майже рік законодавець роздумував щодо прийняття довгоочікуваного законопроекту, нове конституційне право, що було розроблене в межах судової реформи. Слід звернути увагу на те, що 30 вересня 2016 року стала діяти нова стаття 151-1 Конституції України, відповідно до якої Конституційний Суд України (далі по тексту – Суд) вирішує питання про відповідність Конституції України (конституційність) закону України за конституційною скаргою особи, яка вважає, що застосований в остаточному судовому рішенні в її справі закон України суперечить Конституції України. Конституційна скарга може бути подана в разі, якщо всі інші національні засоби юридичного захисту вичерпано. Одночасно в Основному Законі України (ст.1512) і визначено про обов’язковість, остаточність та неможливість оскарження результатів, що ухвалюються Конституційним Судом України. Новелою в конституційному праві стало надання права фізичним та юридичним особам на звернення до Конституційного Суду України із конституційною скаргою. Що це означає? Саме з дня набрання чинності змін до Конституції України – 30.09.2016р. - фізичні особи (громадяни, іноземці, тощо) та юридичні особи (будь-якої форми власності) отримали право на звернення до Суду з приводу неконституційності закону/його окремого положення, якщо вважають, що застосований в остаточному судовому рішенні в їх справі закон України суперечить Конституції України. В зв’язку з тим, що ми нове конституційне право отримали, реалізувати його набули можливість лише з часу визначення процедури розгляду цих скарг відповідно до Закону України «Про Конституційний Суд України» (далі – Закон), який було прийнято 13.07.2017р., а набрав чинності 03.08.2017р. На початок цього року до Суду надійшло 47 конституційних скарг, щодо яких Конституційний Суд звертав увагу на недоцільність їх направлення за відсутності процедури розгляду, одночасно за наявності права на звернення згідно з Основним Законом України. Вже станом на 07.08.2017р. чисельність конституційних скарг склала 119, на 04.09.2017р170, а на 22.09.2017р. – 222. З огляду на таку динаміку, можна достеменно стверджувати про те, що інтенсивність їх надходження збільшилась із набранням чинності Закону, що беззаперечно свідчить про актуальність прийнятого Закону в нашій державі.

Процедура звернення до Суду

Згідно зі ст.1 Закону визначено статус Конституційного Суду України, а саме: є органом конституційної юрисдикції, який забезпечує верховенство Конституції України, вирішує питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених Конституцією України випадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України, а також інші повноваження відповідно до Конституції України. Отже, спектр діяльності Конституційного Суду України є досить широкий, проте наша заінтересованість - лише в обсязі відповідності Конституції України інших актів, тобто остаточних судових рішень. Тому важливим є питання щодо форми та змісту звернення до Суду, зокрема, із конституційною скаргою, суб’єкта права на таку скаргу. Означене висвітлено в Главі 7 Розділу ІІ Закону. Ще раз слід звернути увагу на те, що мова буде йти лише про одну з форм звернення до Суду – конституційна скарга. Відповідно до ст.55 Закону конституційною скаргою є подане до Суду письмове клопотання щодо перевірки на відповідність Конституції України (конституційність) закону України (його окремих положень), що застосований в остаточному судовому рішенні у справі суб’єкта права на конституційну скаргу. З цього слідує, що вона подається лише щодо закону, який був застосований в остаточному судовому рішенні, яким вирішено питання про права та обов'язки суб'єкта права на конституційну скаргу, наприклад, позивач або відповідач, а не відносно будь-якого закону України з метою забезпечення реалізації чи захисту конституційних прав та свобод. Суб’єктом права на конституційну скаргу є особа, яка вважає, що застосований в остаточному судовому рішенні в її справі закон України (його окремі положення) суперечить Конституції України. Проте у Законі, як простежується, порівняно з конституційним регулювання, право звернення з конституційною скаргою обмежується за суб’єктами звернення. Адже ч.1 ст.56 Закону зауважено, що до суб’єктів права на конституційну скаргу не належать юридичні особи публічного права. Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування як передбачено абз.3 ч.2 ст.81 ЦК України. За таких обставин, цілком обгрунтовано буде, якщо Суд відмовить у розгляді скарги при поданні її неналежним суб’єктом згідно з вимогою Закону. Проте це не є кроком вперед в динаміці державної політики в напрямку децентралізації.

Конституційна скарга подається до Суду державною мовою та має містити усі вимоги щодо неї, які визначені Законом. Ними є:

  1. прізвище, ім’я, по батькові (за наявності) громадянина України, іноземця чи особи без громадянства, адреса зареєстрованого місця проживання особи (для іноземця чи особи без громадянства - місця перебування) або повна назва та місцезнаходження юридичної особи, а також номер засобу зв’язку, адреса електронної пошти, якщо такі є;
  2. відомості про уповноважену особу, що діє від імені суб’єкта права на конституційну скаргу;
  3. короткий виклад остаточного судового рішення, в якому було застосовано відповідні положення закону України;
  4. опис перебігу розгляду відповідної справи в судах;
  5. конкретні положення закону України, які належить перевірити на відповідність Конституції України, та конкретні положення Конституції України, на відповідність яким належить перевірити закон України;
  6. обґрунтування тверджень щодо неконституційності закону України (його окремих положень) із зазначенням того, яке з гарантованих Конституцією України прав людини, на думку суб’єкта права на конституційну скаргу, зазнало порушення внаслідок застосування закону;
  7. відомості про документи і матеріали, на які посилається суб’єкт права на конституційну скаргу, із наданням копій цих документів і матеріалів;
  8. перелік документів і матеріалів, що додаються.

Копія остаточного судового рішення у справі суб’єкта права на конституційну скаргу має бути засвідчена в установленому порядку судом, що його ухвалив. На це слід звернути особливу увагу за для уникнення зайвого відтермінування її розгляду через невідповідність вимогам Закону документів, що додаються. Аналізуючи вищезазначене можна побачити, що конституційна скарга обмежується і за своїм предметом, тобто встановлюється необхідність обґрунтування тверджень щодо неконституційності закону України (його окремих положень) із зазначенням того, яке з гарантованих Конституцією України прав людини, на думку суб’єкта права на конституційну скаргу, зазнало порушення внаслідок застосування закону (п.6 ч.2 ст.55 Закону). Отже, можна говорити про те, що без такого обґрунтування Суд відмовить у розгляді скарги на підставі невідповідності скарги вимогам Закону. Вказане дає замислитись, так як Основний Закон України не говорить про захист лише конституційних прав людини від неконституційних положень законів.

Слід зауважити й на тому, що конституційну скаргу фізична особа підписує особисто. Якщо суб’єктом права на конституційну скаргу є дієздатна фізична особа, яка за станом здоров’я або фізичною вадою не в змозі особисто підписати конституційну скаргу, її підписує уповноважена в установленому законом порядку особа, що діє від її імені. Конституційну скаргу юридичної особи підписує уповноважена на те особа, повноваження якої має бути підтверджено установчими документами цієї юридичної особи та актом про призначення (обрання) на посаду уповноваженої особи. Згідно з п.2 ч.2 ст.55 Закону відомості про таку особу зазначаються у конституційній скарзі. Лише за наявності дотримання усіх цих вимог, конституційна скарга є прийнятною, тобто буде відкрите конституційне провадження, за результатами якого прийматиметься відповідне рішення.

Прийнятність та розгляд конституційної скарги

Звернення до Суду надсилаються поштою або подаються безпосередньо до Секретаріату, який здійснює його попередню перевірку. Якщо конституційна скарга за формою не відповідає вимогам Закону, керівник Секретаріату повертає її суб’єкту права на конституційну скаргу, що не перешкоджає повторному зверненню до Суду з дотриманням, передбачених Законом вимог. Відповідно до ст.77 Закону конституційна скарга вважається прийнятною за умов її відповідності вимогам, передбаченим статтями 55, 56 Закону, про які йшлась мова вже раніше, та якщо:

  1. вичерпано всі національні засоби юридичного захисту (за наявності ухваленого в порядку апеляційного перегляду судового рішення, яке набрало законної сили, а в разі передбаченої законом можливості касаційного оскарження - судового рішення, винесеного в порядку касаційного перегляду);
  2. з дня набрання законної сили остаточним судовим рішенням, у якому застосовано закон України (його окремі положення), сплинуло не більше трьох місяців.

Законодавець визначає дві основні додаткові вимоги прийнятності - вичерпання всіх національних засобів юридичного захисту й період часу, протягом якого можна звернутись до Суду з конституційною скаргою – до трьох місяців включно з дня набрання законної сили остаточним судовим рішенням. Якщо Суд визнає розгляд конституційної скарги необхідним із мотивів суспільного інтересу, то вона, як виняток, може бути прийнята поза межами вимог, установлених щодо строку подання, тобто поза межами трьох місяців. Також бувають випадки поважності пропуску строку на подання конституційної скарги, наприклад, якщо суб’єкт права на конституційну скаргу не мав повного тексту судового рішення. За такої обставини, він має право висловити у конституційній скарзі клопотання про поновлення пропущеного строку. Якщо зміст і вимоги конституційної скарги є очевидно необґрунтованими або наявне зловживання правом на подання скарги Суд відмовляє у відкритті конституційного провадження, визнавши конституційну скаргу неприйнятною.

Мова конституційного провадження – українська. Оформлення та офіційне оприлюднення актів Суду здійснюються державною мовою. Проте як бути учасникам конституційного провадження, які не володіють державною мовою? Учасниками конституційного провадження насамперед є суб’єкт права на конституційну скаргу (уповноважена особа, що діє від його імені). Такі особи, як передбачає Закон, мають своєчасно заявити клопотання про участь у справі перекладача. Вони також можуть запропонувати Суду кандидатуру перекладача, надавши документи на підтвердження його кваліфікації. Питання про участь перекладача вирішує Сенат чи Велика палата до початку розгляду справи, постановляючи ухвалу. Сенат утворюється у порядку, встановленому Регламентом, та діє у складі дев’яти суддів Конституційного Суду. Якщо кількість суддів Конституційного Суду є меншою за 18, Сенат є повноважним за умови участі в ньому щонайменше шести суддів Конституційного Суду. Сенат розглядає справи за участю щонайменше шести суддів Конституційного Суду. На засіданнях сенатів головує відповідно Голова Конституційного Суду та заступник Голови Конституційного Суду, а у разі їх відсутності - старший за віком Суддя, що входить до складу відповідного Сенату. Сенат розглядає питання щодо відповідності Конституції України (конституційності) законів України (їх окремих положень) за конституційними скаргами, а також інші питання, визначені цим Законом. Тому Сенатом за результатами розгляду конституційних скарг ухвалюються рішення Суду як визначено п.2 ч.1 ст.84 Закону. Велика палата діє у складі всіх суддів Конституційного Суду та розглядає питання, зокрема, щодо відповідності Конституції України (конституційності) законів України (їх окремих положень) за конституційними скаргами у разі відмови Сенату від розгляду справи на розсуд Великої палати у випадках, визначених цим Законом (п.9 ч.2 ст.35 Закону). До повноважень Великої палати також належить вирішення процедурних питань, що виникають під час конституційного провадження згідно із Законом. Суд надсилає рішення учаснику конституційного провадження не пізніше наступного робочого дня після ухвалення рішення. За завідомо неправильний переклад або за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов’язків перекладач несе кримінальну відповідальність, а за невиконання інших обов’язків - відповідальність, встановлену законом.

Важливо знати

В зв’язку з тим, що під час конституційного провадження за конституційною скаргою перевіряється закон України (його окремі положення), що застосований в остаточному судовому рішенні на відповідність Конституції України (конституційність), то логічним постає питання на можливість зупинення виконання такого рішення суду. Так, таке можливе, але як говорить законодавець, у виняткових випадках при розгляді конституційної скарги Велика палата з власної ініціативи може вжити заходів щодо забезпечення конституційної скарги, видавши забезпечувальний наказ, який є виконавчим документом, і втрачає чинність з дня ухвалення рішення або постановлення ухвали про закриття конституційного провадження у справі. Тобто самостійно суб’єкт права конституційної скарги не може клопотати про зупинення виконання остаточного рішення. Тому у разі наявності такого клопотання, останнє буде суперечити вимогам Закону, адже такого права у особи не має. Крім того, підставою для забезпечення конституційної скарги є необхідність запобігти незворотнім наслідкам, що можуть настати у зв’язку з виконанням остаточного судового рішення шляхом встановлення тимчасової заборони вчиняти певну дію. Тобто лише Суд на власний розсуд буде вирішувати про наявність або відсутність такої потенційної загрози настання незворотних наслідків, які необхідно запобігти.

З часу дії Закону України «Про Конституційний Суд України» є важливим знати коли суб’єкт права на конституційну скаргу може її подати до Суду. Згідно з п.3 Розділу III «Прикінцеві положення» конституційну скаргу може бути подано, якщо остаточне судове рішення у справі особи набрало законної сили не раніше 30 вересня 2016 року. Законодавець визначає саме таку дату з огляду на набрання чинності 30.09.2016р. змін до Конституції України щодо права на конституційну скаргу. Конституційна скарга, подана до набрання чинності цим Законом, щодо справи, остаточне судове рішення у якій набрало законної сили раніше 30 вересня 2016 року, повертається Секретаріатом Конституційного Суду суб’єкту права на конституційну скаргу без розгляду у десятиденний строк з дня набрання чинності Законом, тобто з 03.08.2017р. До конституційної скарги, поданої до набрання чинності Законом, щодо справи, остаточне судове рішення у якій набрало законної сили у період з 30 вересня 2016 року до набрання чинності Законом, строк - не більше трьох місяців, який сплинув з дня набрання законної сили остаточним судовим рішенням, у якому застосовано закон України (його окремі положення) (п.2 ч.1 ст.77 Закону), не застосовується. Конституційна скарга щодо справи, остаточне судове рішення у якій набрало законної сили у період з 30 вересня 2016 року до набрання чинності цим Законом, може бути подана у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом.

У разі подання конституційної скарги до набрання чинності Законом, коли вона не відповідає його вимогам, Секретаріат Конституційного Суду повідомляє суб’єкту права на конституційну скаргу про можливість приведення такої конституційної скарги у відповідність до вимог Закону протягом трьох місяців з дня набрання ним чинності. Бездіяльність суб’єкта права на конституційну скаргу, слугує поверненню Секретаріатом Конституційного Суду адресату такої скарги без розгляду у десятиденний строк після закінчення строку, зазначеного попередньо, тобто протягом 3-х місяців з дня набрання чинності Закону. Ще одним із аспектів, на який слід звернути увагу, є те, що розгляд справ, конституційні провадження за якими відкрито, проводиться у формі, визначеній Великою палатою. Для експертної допомоги в конституційних провадженнях за конституційними скаргами у Конституційному Суді тимчасово, на строк до 1 січня 2020 року, запроваджується інститут спеціального радника, що зазначено в Перехідних положеннях Закону.

Отже, як завершення, вважаю, що надання можливості безпосередньо пересічним людям звертатися із конституційною скаргою до Суду є великим кроком вперед, напрямок який направлений на укріплення, розбудову демократичної, правової держави, яка націлена на захист прав та інтересів фізичних та юридичних осіб. І, мабуть, буде доречним процитувати Олександра Водяннікова, автора статті «Відчиняючи двері Конституційного Суду: конституційна скарга як нова можливість захисту конституційних прав»: «Це, мабуть, один з найважливіших інструментів реформи правової системи. На початку червня цього року на V Міжнародному судово-правовому форумі в ході дискусії, присвяченій конституційній скарзі, Голова Молдавського Конституційного суду у відставці Алєксандру Тєнасе сказав ключову фразу: «Із запровадженням конституційної скарги ви скоро не впізнаєте свою правову систему», маючи на увазі той важливий позитивний потенціал, який містить в собі цей інститут.»