Відмінності між версіями «Карантин: які права обмежуються та чи виникають додаткові обов’язки»

Матеріал з WikiLegalAid
Перейти до навігації Перейти до пошуку
(Створена сторінка: == Нормативна база == [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]<br> [https://zakon.rad...)
 
Рядок 26: Рядок 26:


[[Категорія:Конституційне право]]
[[Категорія:Конституційне право]]
[[Категорія:Інші пиання цивільного права]]
[[Категорія:Інші питання цивільного права]]

Версія за 08:23, 20 березня 2020

Нормативна база

Конституція України
Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб»
Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19»
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод

Що варто знати про карантин?

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» з 12 березня до 3 квітня 2020 р. на усій території України встановлено карантин.
Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб» визначено, що карантин - адміністративні та медико-санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб. Карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України.
Питання про встановлення карантину порушує перед Кабінетом Міністрів України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, за поданням головного державного санітарного лікаря України.
Рішення про встановлення карантину, а також про його відміну негайно доводиться до відома населення відповідної території через засоби масової інформації.
Організація та контроль за дотриманням встановленого на території карантину правового режиму, своєчасним і повним проведенням профілактичних і протиепідемічних заходів покладаються на місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Чи обмежуються права громадян України в умовах карантину?

Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб» наділяє повноваженнями місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування встановлювати особливий режим в'їзду на територію карантину та виїзду з неї громадян і транспортних засобів, а у разі потреби – проводити санітарний огляд речей, багажу, транспортних засобів та вантажів в умовах карантину, а також створювати на в'їздах і виїздах з території карантину контрольно-пропускні пункти.
Так, це є обмеженням прав людини на свободу пересування, закріплених у ст. 33 Конституції України. Однак, п. 4 ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює, що право вільного пересування в певних місцевостях може підлягати обмеженням, що встановлено законом і виправдано суспільними інтересами в демократичному суспільстві. До відміни карантину його територію можуть залишити особи, які пред’явили довідку, що дає право на виїзд за межі території карантину.
Крім того, є певні обмеження щодо права на освіту, що полягає у забороні під час карантину відвідування закладів освіти її здобувачами, однак освітян ніхто не обмежує у праві здобувати освіту дистанційно.
Обмежено також право особи на свободу мирних зібрань. Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» у період з12 березня до 3 квітня 2020 р. проведення всіх масових заходів, у яких бере участь понад 200 осіб забороняється, крім заходів, необхідних для забезпечення роботи органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
Однак в ст. 39 Конституції України зазначено, що обмеження щодо реалізації права на вільне зібрання може встановлюватися судом відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку - з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей.

Чи виникають додаткові обов’язки під час карантину?

Особи, які хворіють на інфекційні хвороби чи є бактеріоносіями, зобов'язані:
1. вживати рекомендованих медичними працівниками заходів для запобігання поширенню інфекційних хвороб;
2. виконувати вимоги та рекомендації медичних працівників щодо порядку та умов лікування, додержуватися режиму роботи закладів охорони здоров'я та наукових установ, у яких вони лікуються;
3. проходити у встановлені строки необхідні медичні огляди та обстеження.
Крім того, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, органи державної санітарно-епідеміологічної служби та заклади охорони здоров'я зобов'язані періодично повідомляти через засоби масової інформації про епідемічну ситуацію та здійснювані протиепідемічні заходи.
За відмову у наданні інформації, умисне перекручення або приховування об'єктивних даних про захворювання населення на інфекційні хвороби посадові особи органів, та закладів, зазначених у частині другій цієї статті, несуть відповідальність згідно із законом.