Злісна непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського

Що таке злісна непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського, а також вчинення тих же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку?

Злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника поліції при виконанні ним службових обов'язків, а також вчинення тих же дій щодо члена громадських формувань з охорони громадського порядку чи військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку або відмова, виражена в зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок.

Слово "непокора", як зазначає законодавець, означає відмову від виконання або ігнорування виконання певної вимоги чи розпорядження.

Відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського, а також вчинення тих же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку передбачено ст. 185 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Склад адміністративного правопорушення передбаченого ст. 185 КУпАП

Об'єктом цього правопорушення виступають суспільні відносини у сфері забезпечення громадського порядку та суспільної безпеки, також у сфері державного управління.

Об'єктивна сторона правопорушення полягає у злісній непокорі законному розпорядженню або вимозі поліцейського під час виконання ним службових обов'язків, а також в учиненні таких самих дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця через їхню участь в охороні громадського порядку. Склад даного адміністративного правопорушення є формальним, що мається на увазі, воно вважається закінченим з моменту вчинення.

Водночас ст. 185 Кодексу України про адміністративні правопорушення містить два різні склади адміністративного правопорушення:

- перший склад передбачає "злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського під час виконання ним службових обов'язків". Тобто протиправним діянням буде злісна непокора щодо кожного розпорядження чи вимоги поліцейського, якщо вони законні та пред'являються у процесі виконання ним службових обов'язків, зокрема з охорони громадського (публічного) порядку;

- другий склад адміністративного правопорушення полягає у "вчиненні таких самих дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їхнього участю в охороні громадського порядку". Отже, законність вимог зазначених посадових осіб пов'язана лише "з їх участю в охороні громадського порядку".

Кваліфікуючою ознакою цього адміністративного правопорушення визначають спосіб його вчинення – злісність непокори, що є відмовою від виконання наполегливих, неодноразово повторених проте в той же час законних вимог чи розпоряджень поліцейського під час виконання ним службових обов'язків або відмова, виражена в зухвалій формі, яка свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок

Суб'єктивна сторона даного адміністративного правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого умислу.

Суб'єкт вказаного правопорушення загальний, тобто фізична осудна особа, яка досягла 16-ти річного віку.

Варто також розрізняти поняття непокори законному розпорядженню або вимозі поліцейського, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, військовослужбовця та опору представникові влади, працівникові правоохоронного органу, державному виконавцю, приватному виконавцю, члену громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовцеві.

Критерій розмежування опору і непокори наступний: при опорі мають місце активні дії, спрямовані безпосередньо на поліцейського, члена громадського формування з охорони громадського порядку чи військовослужбовця. Непокора ж - це відмова від виконання законних вимог згаданих осіб. Вона не тягне за собою кримінальної відповідальності, крім випадків невиконання службовою особою законних вимог народного депутата України, депутата місцевої ради, передбачених ст. 351 (перешкоджання діяльності народного депутата України та депутата місцевої ради) Кримінального кодексу України.

Відповідальність за вчинення злісної непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського, а також вчинення тих же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку

Порушення ст. 185 Кодексу України про адміністративні правопорушення тягне за собою адміністративну відповідальність у вигляді:

1. громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин;
2. адміністративний арешт на строк до п'ятнадцяти діб;
3. виправні роботи на строк від одного до двох місяців з відрахуванням двадцяти процентів заробітку;
4. накладення штрафу від восьми до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

Проблемні питання застосування ст. 185 КУпАП, яка передбачає адміністративну відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків

Так, стаття 185 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає адміністративну відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку.

Оскільки адміністративні стягнення за злісну непокору накладають лише суди, то провадження у таких справах є звичайним. Воно передбачає складання протоколу про адміністративне правопорушення. До правопорушника можуть застосувати доставлення, адміністративне затримання, а також інші заходи забезпечення провадження у справі.

Практика притягнення осіб до адміністративної відповідальності за ст. 185 Кодексу про адміністративні правопорушення виявила багато недоліків та деякі зловживання з боку працівників Національної поліції при складанні протоколів про адміністративні правопорушення на які, нажаль не завжди належним чином реагують суди.

Траплялися випадки, коли внаслідок незаконних вимог поліцейських фактично за відсутності у діяннях осіб складу адміністративних правопорушень протоколи складалися необґрунтовано, чим порушувалися конституційні права та свободи осіб. Натомість місцевими судами на підставі цих матеріалів виносилися необґрунтовані постанови, що тягло їх скасування.

Обов’язково потрібно знати, що у протоколі про адміністративне правопорушення передбачене ст. 185 КупАП, крім іншого, обов’язково зазначаються:

• дата і місце його складення,
• посада, прізвище, ім’я, по батькові особи, яка склала протокол;
• відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення);
• місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення;
• нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення;
• прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є;
• пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності;
• інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. Отже, якщо особа вважає себе не винною, обов’язково повинна написати в протоколі, що вину свою не визнає, зазначити свідків, що можуть підтвердити відсутність правопорушення (можливо, найголовніше в таких справах), вказати, що потребує допомоги адвоката при розгляді справи в суді.

При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз’яснюються його права і обов’язки, передбачені статтею 268 Кодексу про адміністративні правопорушення (знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності), про що робиться відмітка у протоколі. Вимагайте, щоб правоохоронці обов’язково роз’яснили передбачені права.

Так, дане правопорушення обов’язково передбачає наявність законної вимоги поліцейського, саме законної. Вимоги поліцейського та їх розпорядження — акт, юридично рівнозначний наказу, що виражений у категоричній формі, — мають бути законодавчо обґрунтовані. В протоколі про адміністративне правопорушення повинні бути відображені які саме законні вимоги були висунуті працівниками поліції. Нажаль, в багатьох випадках, в протоколі вказується, що особа «вчинила злісну непокору законній вимозі поліцейського(-их)», при цьому в чому полягали ці вимоги, в протоколі не вказується, що є підставою для закриття провадження по справі, у зв’язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 271 Кодексу України про адміністративні правопорушення, при розгляді справи в суді, особа, яка вчинила адміністративне правопорушення може користуватись участю адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Якщо особа, тобто адміністративний правопорушник, є суб’єктом права на безоплатну вторинну правову допомогу, у розгляді справи про адміністративне правопорушення може брати участь адвокат, який призначений Центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги.