Звільнення у зв'язку з виявленою невідповідністю працівника займаній посаді або виконуваній роботі

Матеріал з WikiLegalAid
Версія від 09:29, 22 грудня 2016, створена Myroslava.pylypchynets (обговорення | внесок) (Створена сторінка: ''' == Нормативна база == '''<br /> * • [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/%D0%BA%D0%B7%D0%BF%D0%BF Кодекс законів про пра...)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)

Нормативна база



'Підстави звільнення


Відповідно до пункту 2 статті 40 КЗпП роботодавець має право звільнити працівника лише у разі виявлення його невідповідності займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок стану здоров’я. Слід наголосити, що про таку невідповідність не могло бути відомо на час укладання трудового договору — протипоказання стану здоров’я виявлені після його укладення. За умови, що групу інвалідності із зазначенням непрацездатності працівника встановлено до укладення трудового договору, одначе працівник, оформляючись на роботу, приховав цей факт, його мають звільнити відповідно до статті 7 і частини шостої статті 24 КЗпП. Отже, причиною визнання невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі може бути також стан його здоров'я, в результаті чого працездатність працівника знижується до рівня, що перешкоджає якісному виконанню роботи. Згідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 р. № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» по цій підставі можуть бути звільнені працівники тільки в тому випадку, якщо будуть встановлені фактичні дані, які підтверджують, що внаслідок недостатньої кваліфікації або втрати здоров'я (стійкого зниження працездатності) працівник не може належним чином виконувати покладені на нього трудові обов'язки або виконання їх протипоказано за станом здоров'я або несприятливо для членів трудового колективу чи громадян, яких він обслуговує, і неможливо перевести, за його згодою, на іншу роботу . Ст. 17 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» забороняє розривати трудовий договір з мотивів інвалідності, за винятком випадків, коли за висновком медико-соціальної експертизи стан здоров'я інваліда перешкоджає виконанню професійних обов'язків.

Порядок звільнення


Невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі має бути доведено працівникові власником або уповноваженим ним органом, тому що саме вони є ініціаторами звільнення. Щодо робітників, то їхню невідповідність виконуваній роботі може бути підтверджено такими фактами, як систематичне невиконання норм виробітку, порушення технологічної дисципліни та ін. Щодо керівних працівників, спеціалістів і службовців, то фактами їхньої невідповідності займаній посаді можуть бути: невчасне і неякісне виконання службових обов'язків, прийняття помилкових рішень, брак достатніх знань, наявність рішення атестаційної комісії тощо. Не може бути визнано законним звільнення на викладених вище підставах тільки через те, що немає фахової освіти (диплома), якщо згідно з чинним законодавством його наявність не є обов'язковою умовою виконання роботи відповідно до трудового договору. Однак коли згідно із законодавством виконання певної роботи допускається після надання у визначеному порядку спеціального права (водії автомобільного й електротранспорту та ін.), позбавлення цього права може бути підставою для звільнення працівника з мотивів невід¬повідності займаній посаді або виконуваній роботі. Забороняється звільняти на цій підставі (недосвідченість у роботі) молодь, уперше прийняту на виробництво, а також молодих спеціалістів, направлених на роботу після закінчення відповідних навчальних закладів. Невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі за станом здоров'я може бути підставою для звільнення не при тимчасовій, а при повній або частковій втраті працездатності. Рішення має ґрунтуватися на висновку або МСБК. Звільнення на цій підставі можливе в такому разі:

  • — в інтересах охорони здоров'я працівника, якщо продовження роботи створює загрозу для його здоров'я або життя;
  • — якщо за станом здоров'я працівник не може належним чином виконувати трудові обов'язки і потребує надання більш легкої роботи відповідно до медичного висновку;
  • — якщо виконання ним обов'язків створює небезпеку для членів трудового колективу або громадян, яких він обслуго¬вує, і він не згодний перейти на іншу роботу.

Звільнення працівника можливе тільки за умови одержання попередньої згоди від профспілкового органу.

  Отже, у разі звільнення з цих підстав, з метою недопущення порушення трудових прав працівників, слід звернути увагу на наявність таких обов’язкових передумов:
  
     1) виявлення невідповідності стану здоров’я працівника виконуваній роботі, тобто наявність протипоказань продовженню роботи в існуючих умовах праці в період дії трудового договору;
     2) наявність медичного висновку, що підтверджує стан здоров’я працівника;
     3) існування спеціальних вимог до стану здоров’я працівника при виконанні певної роботи чи зайнятті посади;
     4) письмова відмова працівника від переведення на іншу роботу.
     4) письмова відмова працівника від переведення на іншу роботу.

Порядок оскарження рішення про звільнення


Відповідно до статті 233 КЗпП України у справах про звільнення працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в місячний термін із дня вручення йому копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. Звертаючись до суду, незаконно звільнений працівник подає позовну заяву. Відповідно до пункту 1 статті 4 Декрету Кабінету Мінстрів України «Про державне мито» від 21 січня 1993 р. № 7-93 позивачі за позовами про стягнення заробітної плати й за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин, звільняються від сплати державного мита. Згідно ст.5 ЗУ «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Особливості


Відповідно до п. 2 ст. 40 КЗпП, роботодавець може звільнити працівника у разі виявлення його невідповідності займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню цієї роботи. Виявленою невідповідністю може бути неякісне виконання робіт, неналежне виконання трудових обов'язків через недостатню кваліфікацію. У деяких випадках працівник взагалі не може бути допущений до роботи в разі відсутності в нього відповідного документа. Так, у п. 21 Постанови ВСУ №9 пояснюється, що у випадках, коли згідно з законодавством виконання певної роботи допускається після надання в установленому порядку спеціального права (водії автомобільного та електротранспорту тощо), позбавлення цього права може бути підставою для звільнення працівника з мотивів невідповідності займаній посаді або виконуваній роботі. Особливо широкі можливості для звільнення працівників у зв'язку з невідповідністю посаді, яку він займає, чи роботі, яку він виконує, внаслідок недостатньої кваліфікації одержує власник при проведенні атестації. Висновки атестаційної комісії щодо кваліфікації працівника підлягають оцінці у сукупності з іншими доказами у справі. Для деяких категорій працівників обов'язкова атестація, передбачена Постановою КМУ від 27.08.99 р. №1571 «Про порядок проведення атестації працівників керівного складу державних підприємств», ст. 54 Закону України «Про освіту» та інше. Крім того, у деяких випадках працівник зобов'язаний пройти навчання, інструктаж або перевірку знань з техніки безпеки, пожежної безпеки, охорони праці тощо. Ухилення працівника від цього обов'язку або отримання незадовільної оцінки також може бути підставою для звільнення у зв'язку з невідповідністю займаній посаді або виконуваній роботі. Таке ухилення документально підтверджується, якщо працівник не зазначений у списках осіб, що пройшли навчання, інструктаж або перевірку знань, а отримання незадовільної оцінки — довідкою організації, яка їх проводила.