Звільнення у зв'язку з виявленою невідповідністю працівника займаній посаді або виконуваній роботі

Нормативна база

• Кодекс законів про працю України
• Цивільний процесуальний кодекс України
• Закон України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»
• Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»
• Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06 листопада 1992 року № 9
  

Підстави звільнення

Виявлена невідповідність працівника займаній посаді чи виконуваній роботі є підставою для розірвання трудового договору та звільнення працівника згідно п.2 ч.1 ст. 40 КЗпП України. При цьому варто врахувати певні моменти:

• це різновид звільнення за ініціативою роботодавця, тому передбачає певні гарантії;
• невідповідність має бути виявлена, тобто невідома під час прийняття працівника на роботу. Ні неналежне виконання працівником своїх трудових обов'язків, ні порушення трудової дисципліни не можуть бути підставою для звільнення за п. 2 ст. 40 КЗпП України;
• невідповідність працівника має бути доведена роботодавцем;
• причиною невідповідності є недостатня кваліфікація чи стан здоров’я.

Згідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 р. № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» по цій підставі можуть бути звільнені працівники тільки в тому випадку, якщо будуть встановлені фактичні дані, які підтверджують, що внаслідок недостатньої кваліфікації або втрати здоров'я (стійкого зниження працездатності) працівник не може належним чином виконувати покладені на нього трудові обов'язки або виконання їх протипоказано за станом здоров'я або несприятливо для членів трудового колективу чи громадян, яких він обслуговує, і неможливо перевести, за його згодою, на іншу роботу.

Невідповідність за результатами атестації

Одним із способів виявлення невідповідності працівника займаній посаді чи виконуваній роботі є проведення атестації. Висновки атестаційної комісії щодо кваліфікації працівника підлягають оцінці у сукупності з іншими доказами у справі. Для деяких категорій працівників обов'язкова атестація, передбачена Постановою КМУ від 27.08.99 р. №1571 «Про порядок проведення атестації працівників керівного складу державних підприємств», ст. 54 Закону України «Про освіту» та інше.

Крім того, у деяких випадках працівник зобов'язаний пройти навчання, інструктаж або перевірку знань з техніки безпеки, пожежної безпеки, охорони праці тощо. Ухилення працівника від цього обов'язку або отримання незадовільної оцінки також може бути підставою для звільнення у зв'язку з невідповідністю займаній посаді або виконуваній роботі. Таке ухилення документально підтверджується, якщо працівник не зазначений у списках осіб, що пройшли навчання, інструктаж або перевірку знань, а отримання незадовільної оцінки — довідкою організації, яка їх проводила.

Невідповідність за станом здоров’я

Невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі за станом здоров'я може бути підставою для звільнення якщо:

• таку невідповідність не могло бути відомо на час укладання трудового договору — протипоказання стану здоров’я виявлені після його укладення;
• відбулася повна або часткова втрата непрацездатності, а не тимчасова;
• стан здоров’я перешкоджає продовженню роботи:

1. в результаті чого працездатність працівника знижується до рівня, що перешкоджає якісному виконанню роботи;
2. створює загрозу для здоров'я або життя працівника;
3. працівник не може належним чином виконувати трудові обов'язки і потребує надання більш легкої роботи відповідно до медичного висновку;
4. виконання обов'язків працівником створює небезпеку для членів трудового колективу або громадян, яких він обслуговує, і він не згодний перейти на іншу роботу.

• отримана письмова відмова працівника від переведення на іншу роботу.

Рішення про звільнення має ґрунтуватися:

• на висновку МСЕК, якщо працівника визнано особою з інвалідністю і рекомендована робота інша, ніж виконувана;
• медичному висновку про невідповідність виконуваній роботі за станом здоров’я, якщо такий працівник зобов’язаний періодично проходити медичні огляди.

Якщо групу інвалідності із зазначенням непрацездатності працівника встановлено до укладення трудового договору, однак працівник, оформляючись на роботу, приховав цей факт, його мають звільнити відповідно до статті 7 і частини шостої статті 24 КЗпП України.

Важливо! Ст. 17 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» забороняє розривати трудовий договір з мотивів інвалідності, за винятком випадків, коли за висновком медико-соціальної експертизи стан здоров'я інваліда перешкоджає виконанню професійних обов'язків.

Невідповідність, встановлена під час випробування

З метою перевірки відповідності працівника роботі, на яку він приймається, при укладанні трудового договору, може встановлюватися випробування. І звільнення за результатами випробування можливе за умови, якщо буде встановлена невідповідність. Проте у даному випадку, працівник звільнятиметься за ст. 28 КЗпП України, не за п.2 ст.40 КЗпП України, оскільки у останньому випадку невідповідність працівника займаній посаді є виявленою. Це означає, що факт невідповідності не був відомий під час прийняття працівника на роботу, не був виявлений протягом випробувального терміну.

Гарантії

1. Звільнення працівника на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП допускається, якщо неможливо перевести працівника, з його згоди, на іншу роботу;
2. Звільнення може бути здійснене лише за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації (ст. 43 КЗпП України);
3. Працівнику виплачується вихідна допомога у розмірі не меншому середнього місячного заробітку (ст. 44 КЗпП України).

Порядок звільнення

Невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі має бути доведено працівникові власником або уповноваженим ним органом. Фактами підтвердження невідповідності можуть бути:

• Щодо робітників: систематичне невиконання норм виробітку, порушення технологічної дисципліни та ін.
• Щодо керівних працівників, спеціалістів і службовців: невчасне і неякісне виконання службових обов'язків, прийняття помилкових рішень, брак достатніх знань, наявність рішення атестаційної комісії тощо.

Не може бути визнано законним звільнення на викладених вище підставах тільки через те, що відсутня фахова освіта (диплом), якщо згідно з чинним законодавством його наявність не є обов'язковою умовою виконання роботи відповідно до трудового договору.
Однак коли згідно із законодавством виконання певної роботи допускається після надання у визначеному порядку спеціального права (водії автомобільного й електротранспорту та ін.), позбавлення цього права може бути підставою для звільнення працівника з мотивів невідповідності займаній посаді або виконуваній роботі. Забороняється звільняти на цій підставі (недосвідченість у роботі) молодь, уперше прийняту на виробництво, а також молодих спеціалістів, направлених на роботу після закінчення відповідних навчальних закладів.

Порядок оскарження рішення про звільнення

Відповідно до статті 233 КЗпП України у справах про звільнення працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в місячний термін із дня вручення йому копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. Звертаючись до суду, незаконно звільнений працівник подає позовну заяву. Відповідно до пункту 1 статті 4 Декрету Кабінету Мінстрів України «Про державне мито» від 21 січня 1993 р. № 7-93 позивачі за позовами про стягнення заробітної плати й за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин, звільняються від сплати державного мита. Згідно ст.5 ЗУ «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.