Відмінності між версіями «Звільнення з роботи за прогул»

Матеріал з WikiLegalAid
Перейти до: навігація, пошук
 
Рядок 54: Рядок 54:
  
 
Якщо ж працівник, який вчинив прогул на роботу так і не з’явився, такого працівника можна звільнити останнім днем фактичного виконання ним трудових обов’язків з виданням наказу про звільнення більш пізньою датою. В такому випадку виконати вимогу ст. 47 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України] (видати трудову книжку в день звільнення) є неможливо. Отже, для того щоб підприємство не було змушено оплачувати всі дні його прогулу (у випадку фінансових претензій працівника) необхідно в день видання наказу про звільнення направити з повідомленням про вручення та описом вкладення на домашню адресу працівника копію наказу про звільнення та лист з пропозицією з’явитися за трудовою книжкою.<br>
 
Якщо ж працівник, який вчинив прогул на роботу так і не з’явився, такого працівника можна звільнити останнім днем фактичного виконання ним трудових обов’язків з виданням наказу про звільнення більш пізньою датою. В такому випадку виконати вимогу ст. 47 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України] (видати трудову книжку в день звільнення) є неможливо. Отже, для того щоб підприємство не було змушено оплачувати всі дні його прогулу (у випадку фінансових претензій працівника) необхідно в день видання наказу про звільнення направити з повідомленням про вручення та описом вкладення на домашню адресу працівника копію наказу про звільнення та лист з пропозицією з’явитися за трудовою книжкою.<br>
+
{| class="wikitable"
'''Вихідна допомога не виплачується'''.<br>
+
|-
Звільнити за прогул можна протягом місяця з дня виявлення прогулу, але не пізніше 6 місяців з дня прогулу [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 (ст. 148 КЗпП України).]
+
| '''Важливо!''' Звільнити за прогул можна протягом місяця з дня виявлення прогулу, але не пізніше 6 місяців з дня прогулу [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n852 (ст. 148 КЗпП України)]
 +
|}
  
 
== Порядок врегулювання спорів передбачений законодавством ==
 
== Порядок врегулювання спорів передбачений законодавством ==

Поточна версія на 22:16, 30 червня 2020

Нормативна база

Поняття "прогул"

Під прогулом розуміється відсутність працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин.

Відповідно до пункту 4 статті 40 КЗпП України роботодавець може розірвати трудовий договір (як укладений на невизначений строк, так і строковий до закінчення його чинності) з працівником у разі його прогулу (в т. ч. у разі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Прогул є однією з підстав розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу згідно з п. 4 ч.1 ст.40 КЗпП України.

Етапи процедури звільнення

Фіксування відсутності працівника на робочому місці та з’ясування причин такої відсутності

Факт відсутності працівника на роботі фіксується складанням наступних документів:

  • доповідна записка безпосереднього начальника працівника про відсутність працівника на роботі;
  • акт про відсутність на робочому місці, підписаний комісією, що складається не менше, ніж з трьох осіб;
  • пояснення працівників тощо.

Якщо працівник не виходить на роботу протягом декількох днів поспіль, рекомендуємо складати окремі акти за кожний день відсутності такої особи на роботі, оскільки потім може виявитися, що на частину днів, протягом яких працівник був відсутній на робочому місці, в нього є поважні причини, а на частину – ні.

Відсутність працівника має віднайти своє відображення і в табелі обліку робочого часу, який у подальшому може бути використано як доказ у разі судового спору щодо незаконного звільнення працівника. За період прогулу заробітна плата працівнику не нараховується на підставі статті 94 КЗпПУ (інакше в подальшому це може трактуватися як підтвердження присутності працівника на робочому місці), оскільки заробітна плата − це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Отримання письмових пояснень від працівника щодо причин відсутності на робочому місці

З’ясування причин відсутності працівника на роботі повинно відбуватися шляхом витребування письмового пояснення від працівника.

Вимогу до працівника про надання письмових пояснень слід оформляти у письмовій формі та вручати працівнику під розписку або з отриманням відповідних доказів її відправлення (квитанції та опису поштового відправлення, повідомлення про вручення тощо).

Якщо працівник з’явився на роботу самостійно, йому слід запропонувати написати такі пояснення. Без отримання письмових пояснень від працівника або складання акту про відмову надати такі пояснення накладати на працівника дисциплінарні стягнення відповідно до статті 149 КЗпП України неправомірно.

Необхідно ретельно перевіряти причин відсутності працівника на робочому місці.

До поважних причин можуть бути віднесені:

  • виклик до правоохоронних (поліції, прокуратури, суду) або інших органів при наявності виправдувального документа;
  • хвороба за наявності лікарняного або довідки медичної установи, однак відсутність такого документа не є неповажною причиною відсутності працівника. Факт нездужання може бути підтверджений показаннями свідків та іншими показанням. Суди виходять з поважності відсутності на роботі через хворобу, навіть якщо працівник перебував у цей час вдома, звертався до лікарів, але листок непрацездатності не отримував. Суди також вказують на поважний характер відсутності працівника в ситуації, коли хтось із членів сім’ї, який проживає з ним, виписується з лікарні і за медичними показаннями вимагає при цьому сторонньої допомоги, наприклад при виписці після перенесеної операції;
  • неможливість добратися на роботу при скасуванні рейсу та відсутність альтернативного виду транспорту, техногенні катастрофи та стихійні лиха. Тут керівник повинен підходити виважено до вирішення питання про звільнення та кваліфікації дій, вчинених працівником, як прогулу в кожному конкретному випадку;
  • невихід на роботу у зв’язку з незаконним переведенням;
  • використання працівником днів відпочинку у випадку, коли адміністрація всупереч вимог законодавства відмовила в їхньому наданні, та час використання працівником таких днів не залежав від розсуду адміністрації;
  • порятунок працівником людей, громадського або особистого майна, виконання державних або громадських обов’язків тощо.

Звільнення працівника за прогул

Звільнення за прогул є дисциплінарним стягненням і повинно здійснюватися із додержанням правил, встановлених для застосування дисциплінарних стягнень.

Відповідно до ст. 148 КзПП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не враховуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Розірвання трудового договору з зазначеної підстави може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.
У разі якщо виборний орган первинної профспілкової організації не утворюється, згоду на розірвання трудового договору надає профспілковий представник, уповноважений на представництво інтересів членів професійної спілки згідно із статутом.
Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається у випадку звільнення працівника, який не є членом первинної профспілкової організації, що діє на підприємстві, в установі, організації та звільнення з підприємства, установи, організації, де немає первинної профспілкової організації. Оформлення звільнення працівника: видання наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу, з яким працівник повинен бути ознайомлений під розписку. В день звільнення працівнику видається належним чином оформлена трудова книжка та копія наказу про звільнення.

Запис про звільнення засвідчується підписом керівника підприємства та печаткою підприємства (формулювання «звільнений у зв’язку з прогулом без поважних причин, п.4 ст. 40 КЗпП України»). Відповідно до п. 2.26 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників,затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства оціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58) днем звільнення вважається останній день роботи. Якщо працівник з’явився на роботу після прогулу та продовжує працювати, дата звільнення співпадає з датою видання наказу.

Про отримання трудової книжки працівник повинен розписатися в особовій картці та книзі обліку руху трудових книжок та вкладишів у них. У випадку відмови працівника отримати трудову книжку такий факт треба зафіксувати шляхом складання акту (працівник не зможе пред’явити претензії про невчасну видачу трудової книжки, адже в іншому випадку відповідно до ст. 235 КЗпП України у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу).

Якщо ж працівник, який вчинив прогул на роботу так і не з’явився, такого працівника можна звільнити останнім днем фактичного виконання ним трудових обов’язків з виданням наказу про звільнення більш пізньою датою. В такому випадку виконати вимогу ст. 47 КЗпП України (видати трудову книжку в день звільнення) є неможливо. Отже, для того щоб підприємство не було змушено оплачувати всі дні його прогулу (у випадку фінансових претензій працівника) необхідно в день видання наказу про звільнення направити з повідомленням про вручення та описом вкладення на домашню адресу працівника копію наказу про звільнення та лист з пропозицією з’явитися за трудовою книжкою.

Важливо! Звільнити за прогул можна протягом місяця з дня виявлення прогулу, але не пізніше 6 місяців з дня прогулу (ст. 148 КЗпП України)

Порядок врегулювання спорів передбачений законодавством

За домовленістю сторін

Мирне врегулювання спору можливе безпосередньо з роботодавцем. Найкращим тут є оформлення звільнення працівника на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України — за угодою сторін. При цьому рекомендовано оформлювати таку угоду сторін, як письмову угоду про припинення трудового договору між роботодавцем та працівником, навіть якщо письмового трудового договору з працівником не укладалося. Саме така угода і має визначати всі аспекти та умови звільнення працівника, зокрема:

  • - зазначення останнього дня роботи працівника;
  • - суму винагороди, що буде виплачена працівникові при звільненні;
  • - положення про відсутність у працівника будь-яких фінансових, майнових та інших претензій до роботодавця, пов’язаних з його звільненням та працевлаштуванням у роботодавця;
  • - обов’язок працівника повернути все майно роботодавця в останній день роботи або раніше;
  • - обов’язок працівника не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію, що стала йому відома протягом роботи на вашому підприємстві.

Шляхом звернення до комісії по трудових спорах

Комісія по трудових спорах як обов'язковий первинний орган по розгляду трудових спорів, що виникають на підприємствах, в установах, організаціях не розглядає справи про поновлення працівника на роботі.

Розгляд виборним органом первинної профспілкової організації. Подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. Якщо працівник або його представник не з'явився на засідання, розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах п’ятнадцятиденного строку. У разі повторної неявки працівника (його представника) без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності.

Рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обгрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обгрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

В судовому порядку

Безпосередньо в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах розглядаються трудові спори за заявами працівників про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору, зміну дати і формулювання причини звільнення, оплату за час вимушеного прогулу або виконання нижчеоплачуваної роботи, за винятком трудових спорів суддів, прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини.

Строк звернення до суду: протягом місяця з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.