Звернення засуджених, у тому числі щодо надання безоплатної вторинної правничої допомоги, і порядок їх розгляду

Матеріал з WikiLegalAid

Звернення засуджених і порядок їх розгляду

У сучасному українському праві питання відкритості та доступу до інформації, щодо діяльності органів влади для забезпечення реалізації прав та законних інтересів громадян а також порушенням прав людини у кримінально-виконавчій сфері, приділяли увагу велика кількість науковців, проте, залишаються малодослідженими питання щодо удосконалення процедури звернення засуджених до органів влади та її нормативно-правове урегулювання на сучасному етапі.

Вступ

Справжня велич держави полягає в добробуті та безпеці її громадян. Час визначає необхідність спрямування юридичної науки, насамперед, на забезпечення істини й справедливості, захист прав та свобод людини, честі, гідності й репутації добропорядних громадян. Без цього неможливо закласти духовну, моральну культурну основу майбутнього.
Існують недоліки чинного законодавства, зокрема в тій частині, що пов’язана з недосконалістю процедур реалізації прав людини у кримінально-виконавчій сфері, у тому числі права на звернення за захистом своїх прав, як до органів державної влади у широкому розумінні, так і безпосередньо до пенітенціарних органів. Можливість звернення до органів влади за захистом своїх прав чи публічною інформацією є додатковою гарантією засудженим повною мірою реалізувати свої права, передбачені Конституцією України та міжнародними конвенціями (Конвенція про права людини, Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах). Реалізація права на звернення – важливий інструмент для осіб, які перебувають у місцях позбавлення волі та мають достатньо обмежень, передбачених законодавчими актами та вироком суду.
Конституція України, зокрема, стаття 31, визначає, що кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції. Винятки можуть бути встановлені лише судом у випадках, передбачених законом, з метою запобігти злочинові чи з'ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо. Ст. 40 Конституції України зазначає, що всі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатись до органів державної влади, місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, які зобов’язані розглянути звернення та надати обґрунтовану відповідь в установлений законом термін. Згідно зі ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до стт. 13, 14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» та Наказу Координаційного центру з надання правової допомоги «Питання видання доручень центрами з надання безоплатної вторинної правової допомоги» Регіональний центр забезпечує надання безоплатної вторинної правової допомоги за зверненням осіб, засуджених до покарання у вигляді позбавлення волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або обмеження волі.
У зверненні про надання безоплатної вторинної правової допомоги необхідно зазначити: коли, яким судом, за якими статтями Кримінального кодексу України та на який строк засуджено особу, початок та кінець строку відбування покарання.
Регіональний центр приймає рішення про надання безоплатної вторинної правової допомоги, що оформлюється відповідним наказом протягом п’яти днів з дня отримання звернення, крім випадків коли безоплатна вторинна правова допомога надається зазначеній категорії осіб на підставі ухвали суду, та призначає адвоката для надання безоплатної вторинної правової допомоги, який зобов’язаний протягом п’яти днів з дня видання такого доручення прибути до засудженої особи для конфіденційного побачення.
Згідно з ч.2 ст.8 КВК України кожному засудженому гарантується право на правову допомогу. Для одержання правової допомоги засуджені можуть користуватися послугами адвокатів або інших фахівців у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Таке право поширюється і на засуджених осіб, які перебувають на лікуванні у закладах охорони здоров'я.

Право на звернення

Відповідно до «Положення про відділення соціально-психологічної служби», затвердженого наказом Міністерства юстиції України, у розділі 3 частини 7 зазначено, що до обов’язків начальника входить згідно із затвердженим графіком здійснювати прийом засуджених з особистих питань, вирішувати порушені в їх заявах і скаргах питання, надавати допомогу в захисті їх законних прав та інтересів.

Відповідно, до ст.1 Закону України «Про звернення громадян» - громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення. Проте, зустрічаються випадки, коли засуджені зловживають вищезазначеними правами на нормами. Мінімальні стандартні правила поводження з в'язнями зазначають, що заяви повинні розглядатися терміново і відповідати на них потрібно без затримки, за винятком заяв, що мають поверховий або безпредметний характер (ч.4 ст.36).

Права засуджених

Право на звернення є важливим конституційно-правовим засобом захисту та однією з організаційно-правових гарантій дотримання прав і свобод громадян. Відповідно до ч.1 ст.8 КВК України засуджені мають право:

  • на отримання інформації про свої права і обов'язки, порядок та умови виконання та відбування призначеного судом покарання. Адміністрація установи чи органу, який виконує покарання, зобов'язана надати засудженим зазначену інформацію, а також ознайомлювати їх із змінами порядку і умов відбування покарань;
  • на гуманне ставлення до них та на повагу їх людської гідності; засуджені не повинні підлягати жорстокому, нелюдському або такому, що принижує їх гідність, поводженню. Заходи впливу можуть застосовуватися до засуджених виключно на підставі закону; засуджені не можуть бути піддані медичним або іншим подібним дослідженням незалежно від їх згоди;
  • звертатися відповідно до законодавства з пропозиціями, заявами і скаргами до адміністрації органів і установ виконання покарань, їх вищестоящих органів, до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Європейського суду з прав людини, а також інших відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, до уповноважених осіб таких міжнародних організацій, суду, органів прокуратури, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань. Відповідні звернення (кореспонденція) подаються до адміністрації установи виконання покарань. Про отримання адміністрацією звернення (кореспонденції) засудженому видається талон-підтвердження. Протягом трьох діб (а у випадках, встановлених законодавством, протягом однієї доби) з часу видачі талона-підтвердження зазначене звернення (кореспонденція) направляється адресату;
  • давати пояснення і вести листування, а також звертатися з пропозиціями, заявами і скаргами рідною мовою. Відповіді засудженим даються мовою звернення. У разі відсутності можливості дати відповідь мовою звернення вона дається українською мовою з перекладом відповіді на мову звернення, який забезпечується органом або установою виконання покарань;
  • на охорону здоров'я в обсязі, встановленому Основами законодавства України про охорону здоров'я, за винятком обмежень, передбачених законом. Охорона здоров'я забезпечується системою медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних заходів, а також поєднанням безоплатних і платних форм медичної допомоги. Засудженому гарантується право на вільний вибір і допуск лікаря для отримання медичної допомоги, у тому числі за власні кошти. Засуджені, які мають розлади психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів чи інших одурманюючих засобів, можуть за їх письмовою згодою пройти курс лікування від зазначених захворювань;
  • на соціальне забезпечення, у тому числі й на оформлення пенсій, відповідно до законів України;
  • отримувати у встановленому законом порядку передачі (окрім речей, що засудженим заборонено мати при собі законом, зокрема зброї, наркотичних або психотропних речовин, прекурсорів);
  • на оплачувану працю, організовану відповідно до вимог законодавства про працю, у тому числі щодо тривалості, умов та оплати праці. При цьому тривалість робочого дня не може становити більше восьми годин і тривалість робочого часу - більше 40 годин на тиждень;
  • на здійснення свободи сповідувати будь-яку релігію або виражати переконання, пов'язані із ставленням до релігії, у тому числі на вільний вибір і допуск священнослужителя для відправлення релігійних таїнств і обрядів;
  • на належне матеріально-побутове забезпечення у порядку, встановленому Законом та нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України;
  • на отримання копій документів з їхніх особових справ та інших, пов’язаних з реалізацією їхніх прав, документів у порядку, встановленому Міністерством юстиції України.

Висновок

На сьогоднішній день право засуджених до позбавлення волі на звернення та листування, навіть з обмеженнями, встановленими кримінально-виконавчим законодавством, у повному обсязі в установах виконання покарань не гарантується і в цьому напрямку ще слід плідно попрацювати і законодавцю, і органам, що реалізують державну політику у сфері виконання кримінальних покарань.

Нормативна база