Захист прав споживачів кредитних послуг: відмінності між версіями

Матеріал з WikiLegalAid
Немає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 19: Рядок 19:
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/661-17 Закону України від 12 грудня 2008 року № 661-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/661-17 Закону України від 12 грудня 2008 року № 661-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z1172-03 Інструкції Національного банку України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z1172-03 Інструкції Національного банку України]
== '''Порушення прав споживачів кредитних послуг полягає в наступному''' ==<br />
''
== Порушення прав споживачів кредитних послуг полягає в наступному ==
''' <br />


При наданні кредитів Законодавство України висуває низку обов'язкових вимог до банків, що надають кредити населенню. <br />
При наданні кредитів Законодавство України висуває низку обов'язкових вимог до банків, що надають кредити населенню. <br />

Версія за 08:24, 1 березня 2017


Опис Ситуації


На сьогоднішній день серед населення України, а також серед юридичних осіб різних форм власності існує поширена практика отримання кредитів у банківських установах на споживчі цілі, з метою поповнення обігових коштів, для придбання майна тощо. Споживчі кредити набули значного поширення в Україні протягом останніх 13 років. Незважаючи на те, що процентні ставки є високими і позичальники суттєво переплачують, є багато бажаючих отримати кредит у банку. Після 2008 року набула поширення практика зміни банком в односторонньому порядку процентної ставки за кредитом, внаслідок чого позичальники опиняються у невигідних умовах і несуть додаткові необґрунтовані витрати.

Для прикладу візьмемо ситуацію, де особа отримує кредитну картку з конкретним кредитним лімітом. Для отримання даного виду кредиту, особі достатньо лише взяти з собою паспорт громадянина України та ідентифікаційний код та прийти у відділення банку. Беручи це до уваги, майже кожен громадянин України володіє такою карткою (кредитом). Але, громадяни України, не володіючи юридичними знаннями, не підозрюють, що їхні права, як споживача кредитних послуг, порушуються вже при оформленні даного виду кредиту.

НОРМАТИВНА БАЗА


Порушення прав споживачів кредитних послуг полягає в наступному


При наданні кредитів Законодавство України висуває низку обов'язкових вимог до банків, що надають кредити населенню.
Зокрема, банк при видачі кредиту, зобов'язаний надати клієнту (під розпис) наступну інформацію (ст. 11 Закону "Про захист прав споживачів"): 1) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, у тому числі між зобов'язаннями споживача; 2) орієнтовну сукупну вартість кредиту й вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту, перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням і поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо (тобто скільки клієнт заплатить загалом і відсотків у тому числі); 3) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їхню частоту й обсяги (тобто не один варіант, а декілька); 4) можливість дострокового повернення кредиту і його умови (це має бути обов'язково прописано в договорі); 5) переваги й недоліки пропонованих схем кредитування.

І це далеко не весь перелік інформації, яку банк зобов'язаний надати клієнту, у писемній формі, перед виданням кредиту.

Банк при видачі кредиту, не має права порушувати принципи кредитування (ст. 49 Закону "Про банки й банківську діяльність"). Один з таких принципів не дозволяє банку видавати кредит, якщо щомісячний платіж становить більше 50% заробітної плати, зазначеної в довідці. Банк при видачі кредиту, зобов'язаний надати позичальникові для підписання договір, що відповідає вимогам законодавства до кредитних договорів (ст. 6 Закону "Про фінансові послуги й державне регулювання ринків фінансових послуг"). Так у договорі, серед іншого, має бути зазначено: відповідальність обох сторін, а не тільки позичальника за невиконання або неналежне виконання умов договору, порядок, зміни й припинення дії договору. Жодна з цих умов не виконується працівниками банку при оформленні кредитних карток, натомість, споживачу надається лише та інформація, яка вигідна для Банку.

Зміст істотних умов кредитного договору

Щодо змісту та істотних умов кредитного договору: Згідно статті 1055 ЦК України - Форма кредитного договору - Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. Зміст договору як спільного юридичного акта сторін становлять, по-перше, умови, щодо яких вони дійшли згоди і, по-друге, ті умови, які приймаються ними як обов'язкові на основі чинного законодавства. Іншими словами, зміст договору — це ті умови, на яких укладена відповідна угода сторін. Якщо договір оформлено письмово у вигляді одного документа, підписаного сторонами, або шляхом обміну листами, то відповідні умови фіксуються в пунктах договору, в яких можуть міститися і посилання на норми чинного у цій сфері законодавства. Оскільки договір є підставою виникнення цивільно-правового зобов'язання, то зміст цього зобов'язання розкривається через права та обов'язки його учасників, визначені умовами договору. Відповідно до ст. 153 ЦК України договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін має бути досягнуто згоди. Отже, істотними вважаються насамперед ті умови договору, які названі такими за законом. Коло таких умов можна визначити, проаналізувавши норми ЦК України і спеціальних нормативних актів, що регулюють даний вид договірних відносин. Однак, не зважаючи на дані обставини, при видачі кредитів у вигляді кредитних карток, споживачам кредитних послуг працівники банку надавали для підпису та ознайомлення лише Заявки, які, згідно чинного законодавства України, не можуть вважатися договором. При порушенні вищевказаних норм, банк позбавляє споживача кредитних послуг права на Законодавство України не передбачає заміну кредитного договору заявою, а чітко встановлює його форму.

Отримавши кредит, особа починає користуватися кредитними коштами та сплачувати щомісячні обов’язкові платежі. Однак, незважаючи на добросовісність сплати щомісячних платежів, переважна більшість споживачів кредитних послуг натикаються на таку проблему, як прострочена заборгованість. Така заборгованість, при добросовісному погашенні кредиту, виникає, зазвичай, внаслідок одностороннього підвищення відсоткової ставки з-боку банку. У грудні 2008 року був прийнятий Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», яким було внесено зміни до Цивільного Кодексу України та Закону «Про банки і банківську діяльність» про те, що банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу (крім вкладу на вимогу), за винятком випадків, встановлених законом. Якщо у кредитному договорі банк встановив умову про право банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку, то така умова є недійсною. Важливо зазначити, що вищезгаданий закон від грудня 2008 року набрав чинності 10.01.2009 року. Тому, враховуючи принцип незворотності дії законів у часі, інших правових актів, рішення банку про підвищення розміру процентів за кредитним договором в односторонньому порядку є неправомірними лише з 10.01.2009 року. Тобто рішення банків про зміну розміру процентів, прийняті до 10.01.2009 року, є правомірними. Якщо банк прийняв рішення про підвищення процентної ставки до 10.01.2009 року, але позичальник був повідомлений про це після 10.01.2009 року, то таке підвищення процентної ставки є недійсним, оскільки, як зазначено в листі НБУ від 05.01.2009 року, банк зобов’язаний заздалегідь повідомити позичальника про зміну кредитної ставки, без такого повідомлення будь-яка зміна є недійсною. Тобто, має значення не дата, з якої підвищено процентну ставку, а дата прийняття рішення про підвищення процентної ставки за кредитним договором. Ці дві дати можуть розходитись у часі, наприклад, 30.12.2008 року банк приймає рішення, що розмір процентної ставки за кредитом збільшується з 01.02.2009 року і повідомляє про це позичальника офіційним листом, то таке збільшення буде правомірним. Банком порушуються права споживачів у тому випадку, якщо після 10.01.2009 року банк прийняв рішення про зміну розміру відсоткової ставки в односторонньому порядку, якщо таке рішення було прийнято до 10.01.2009 року, то це не суперечить положенням законодавства. Споживачі мають розуміти, що при використанні змінюваної (плаваючої) фінансової ставки, банк має можливість в односторонньому порядку змінювати розмір кредитної ставки, що зумовлено зміною розміру перемінної частини змінюваної (плаваючої) процентної ставки. Про наявність простроченої заборгованості клієнти банку дізнаються, переважно, отримавши листа з вимогою про погашення простроченої заборгованості.

Слід мати на увазі: Отримавши лист-вимогу про погашення простроченої заборгованості, про яку Вам не відомо, потрібно звертатися у відділення банку, в якому ви отримували кредит з вимогою про роз’яснення причин виникнення простроченої заборгованості. Також споживач кредитних послуг має право вимагати видачу розрахунку погашення заборгованості згідно кредитного договору.

Отримавши розрахунок погашення заборгованості згідно кредитного договору особа зможе сама дізнатися з якого моменту виникла прострочена заборгованість та з якого моменту була підвищена відсоткова ставка та чи була вона взагалі підвищена.

Якщо виявилося, що відсоткова ставка була підвищена без Вашого відому, споживач кредитних послуг залишає за собою право вибору подальшого врегулювання даного спору:
  • 1. Досудове врегулювання – це письмова вимога в банк про зобов’язання здійснити перерахунок відсотків згідно з кредитним договором.
  • 2. Судове врегулювання спору – позовна заява до місцевого суду про визнання підвищення процентної ставки кредитного договору в односторонньому порядку неправомірним, зобов’язання здійснити перерахунок відсотків згідно з кредитним договором за період в якому вона була підвищена.

Зверніть увагу, що при зверненні до суду, згідно ЗУ «Про захист прав споживачі», а в даному випадку боржник, це є споживач кредитних послуг, судовий збір не сплачується (ст.. 22 ЗУ «Про захист прав споживачів»).

Однак, споживачам кредитних послуг слід мати на увазі, що найефективнішим способом захисту свого права як у досудовому врегулюванні спору так і в судовому можна досягнути лише звернувшись в суд через особу, яка володіє спеціальними знаннями в галузі правознавства – юриста.