Відмінності між версіями «Захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»

Матеріал з WikiLegalAid
Перейти до навігації Перейти до пошуку
(Прибрано перевантаженість тексту законодавчими актами, що ускладнює його прочитання пересічними громадянами.)
Мітка: редагування коду 2017
Рядок 87: Рядок 87:
'''Автоматичний розрахунок судового збору''' [http://court.gov.ua/affairs/sudytax/ на сайті «Судова влада»]
'''Автоматичний розрахунок судового збору''' [http://court.gov.ua/affairs/sudytax/ на сайті «Судова влада»]
== Судова практика==
== Судова практика==
{| class="wikitable"
|'''Позиція  суду'''
|'''Рішення  суду'''
|-
| colspan="2" |'''Питання  визначення належного позивача та відповідача'''
|-
|Становлення належності відповідачів й  обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду  справи. Належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в  мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник  веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній  заяві.
Якщо автор поширеної інформації невідомий або його  особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також  коли інформація є анонімною і доступ до сайту - вільним, належним  відповідачем є власник веб-сайту, на якому розміщено зазначений інформаційний  матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для  поширення недостовірної інформації.
Якщо недостовірна інформація, що принижує честь,  гідність чи ділову репутацію, розміщена в мережі Інтернет на інформаційному  ресурсі, зареєстрованому в установленому законом порядку як засіб масової  інформації, то при розгляді відповідних позовів суди мають керуватися  нормами, які регулюють діяльність засобів масової інформації.
Пред`явлення позову до неналежного відповідача є  самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
|Постанова Верховного Суду від 18.12.2019 року по справі № 742/286/17
Постанова Верховного Суду від 17 квітня 2018 року по справі № 523/9076/16-ц
Постанова Верховного Суду від 20 червня 2018 року по справі № 308/3162/15-ц
Постанова Верховного Суду від 21 листопада 2018 року по справі № 127/93/17-ц
Постанова Верховного Суду від 05 травня 2019 року по справі 554/10058/17
|-
|Якщо посадова чи службова особа виступає не від  імені юридичної особи і не при виконанні посадових (службових) обов’язків, і  при цьому поширює неправдиву інформацію, то належним відповідачем є саме  вона. Тобто для визначення належного відповідача судам необхідно з’ясовувати,  від імені кого ця посадова чи службова особа виступає.
|Постанова Верховного Суду від 29 серпня 2018 року року по справі № 761/29315/16-ц
|-
|Належним відповідачем у разі поширення оспорюваної  інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та  власник веб– сайту, яких позивач повинен установити та зазначити в позовній  заяві. Якщо позивач заявляє вимоги до одного з належних відповідачів, які  спільно поширили недостовірну інформацію, суд вправі залучити до участі у  справі іншого співвідповідача лише у разі неможливості розгляду справи без  його участі
|Постанова Верховного Суду від 13 лютого 2019 року року по справі № 439/1469/15-ц
Постанова Верховного Суду від 28 лютого 2018 року року по  справі № 347/1525/14-ц
Постанова Верховного Суду від 01 лютого 2018 року  року по справі № 461/6366/15-ц
|-
| colspan="2" |'''Щодо  предмету позову та доказів'''
|-
|Суди повинні розмежовувати справи про захист  гідності, честі та ділової репутації шляхом спростування недостовірної  інформації від правовідносин, пов’язаних з інформаційним правом, тобто, коли  поширюється інформація, хоча і правдива та така, яка не підлягає  спростуванню, проте Конституцією України та іншими законами вона охороняється  як конфіденційна.
|Постанова  Верховного Суду від 20.03.2019 року по справі № 161/19019/17
Постанова Верховного Суду від 31.10.2019 року по справі № 760/20787/18
|-
|Відповідно до статті 277 ЦК України предметом  судового захисту не можуть бути оціночні судження, думки, переконання,  критична оцінка певних фактів і недоліків, які як вираження суб’єктивної  думки й поглядів відповідача не можна перевірити щодо їх відповідності  дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що  відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини  щодо тлумачення положень статті 10 Конвенції (рішення Європейського суду з  прав людини від 8 липня 1986 року у справі «Лінгенс проти Австрії» (Lingens  v. Austria), § 46). Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації  недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та  з’ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
|Постанова Верховного Суду від 10 квітня 2019 року по справі № 398/4136/15-ц
|-
|Зміст позовних вимог, що викладені у прохальній  частині позовної заяви, не містить жодних конкретних посилань на те, яку саме  інформацію чи висловлювання, поширені в зазначених публікаціях, зокрема в  мережі «Інтернет», слід визнати недостовірною, такою, що принижує гідність, честь  чи ділову репутацію позивача та потребує спростування, і такі вимоги не були  уточнені позивачем під час розгляду справи в суді першої інстанції
|Постанова Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року року по справі № 201/6995/17
Постанова Верховного Суду від 11 липня 2018 року по справі  № 658/1795/17-ц
|}
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/980_066 Рішення Європейського суду з прав людини від 8 липня 1986 року (Справа Лінгенса)]  
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/980_066 Рішення Європейського суду з прав людини від 8 липня 1986 року (Справа Лінгенса)]  
* [http://reyestr.court.gov.ua/Review/89578246 Постанова Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі №757/72390/17-ц]  
* [http://reyestr.court.gov.ua/Review/89578246 Постанова Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі №757/72390/17-ц]  
* [http://reyestr.court.gov.ua/Review/89180567 Постанов Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 280/1402/19]  
* [http://reyestr.court.gov.ua/Review/89180567 Постанов Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 280/1402/19]  
* [http://reyestr.court.gov.ua/Review/88601314 Постанова Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі №760/19488/19]  
* [http://reyestr.court.gov.ua/Review/88601314 Постанова Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі №760/19488/19]  
* [http://reyestr.court.gov.ua/Review/87985027 Постанова Верховного Суду від 25 лютого 2020 року у справі №727/6371/17]  
* [http://reyestr.court.gov.ua/Review/87985027 Постанова Верховного Суду від 25 лютого 2020 року у справі №727/6371/17]


== Корисні посилання ==
== Корисні посилання ==

Версія за 00:05, 30 травня 2022

Нормативна база

Визначення понять честі, гідності та ділової репутації

Чинне законодавство не містить конкретного визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об'єктів судового захисту.

Зазвичай під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, тобто кожна людина - особистість, яка заслуговує на повагу до себе.

З честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло.

Під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків.

Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Виключення становить наведене в статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" поняття ділової репутації, яка визначається як відомості, зібрані Національним банком України, про відповідність діяльності юридичної або фізичної особи, у тому числі керівників юридичної особи та власників істотної участі у такій юридичній особі, вимогам закону, діловій практиці та професійній етиці, а також відомості про порядність, професійні та управлінські здібності фізичної особи. Зазначене поняття застосовується до правовідносин, на які поширюється цей Закон.

Право на повагу до честі, гідності та недоторканність ділової репутації

Право на повагу до честі, гідності та недоторканність ділової репутації закріплено у статтях 297, 299 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а саме вказаними нормами встановлено, що:

  • Кожен має право на повагу до його гідності та честі.
  • Гідність та честь фізичної особи є недоторканними.
  • Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
  • Фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації.
  • Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Способи захисту честі, гідності і ділової репутації

Відповідно до статей 94, 277 Цивільного кодексу України фізична чи юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

При цьому слід враховувати такі відмінності:

  1. при спростуванні поширена інформація визнається недостовірною, а при реалізації права на відповідь - особа має право на висвітлення власної точки зору щодо поширеної інформації та обставин порушення особистого немайнового права без визнання її недостовірною;
  2. спростовує недостовірну інформацію особа, яка її поширила, а відповідь дає особа, стосовно якої поширено інформацію.

Способами захисту гідності, честі чи ділової репутації від поширення недостовірної інформації можуть бути, крім права на відповідь та спростування недостовірної інформації, також і вимоги про відшкодування збитків та моральної шкоди, заподіяної такими порушеннями як фізичній, так і юридичній особі. Зазначені вимоги розглядаються у відповідності до загальних підстав щодо відповідальності за заподіяння шкоди (пункт 27 постанова Пленуму Верховного суду України від 27.02.2009 № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи").

Суб'єкти права на захист

Позови про захист гідності, честі чи ділової репутації вправі пред'явити фізична особа у разі поширення про неї недостовірної інформації, яка порушує її особисті немайнові права, а також інші заінтересовані особи (зокрема, члени її сім'ї, родичі), якщо така інформація прямо чи опосередковано порушує їхні особисті немайнові права.

При поширенні такої недостовірної інформації стосовно малолітніх, неповнолітніх чи недієздатних осіб з відповідним позовом до суду вправі звернутися їх законні представники.

Якщо поширено недостовірну інформацію про особу, яка померла, з відповідним позовом вправі звернутися члени її сім'ї, близькі родичі та інші заінтересовані особи, навівши у заяві такі обставини: характер свого зв'язку з особою, щодо якої поширено недостовірну інформацію; у який спосіб це порушило особисті немайнові права особи, яка звертається до суду.

У разі поширення недостовірної інформації, що порушує особисті немайнові права юридичної особи або її структурного підрозділу, позов вправі пред'явити орган цієї юридичної особи.

Юридичний склад правопорушення

Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин:

  1. поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб;
  2. поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача;
  3. поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності;
  4. поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право (пункт 15 постанови Пленуму Верховного суду України від 27.02.2009 № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи").

Під поширенням інформації слід розуміти:

  • опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації;
  • поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку;
  • викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам;
  • повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах,
  • а також в іншій формі хоча б одній особі.

Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділової репутації фізичної та юридичної особи.

Файл:Зразок Позовної заяви про захист честі, гідності та ділової репутації.odt

Юрисдикція

Слід виходити з компетенції суду щодо розгляду цивільних справ, зазначеної в статті 19 Цивільного процесуального кодексу України, та враховувати положення статей 1, 20 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки характер спірних правовідносин є цивільно-правовим (незалежно від суб'єктного складу), то всі справи зазначеної категорії підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, за винятком справ про захист ділової репутації між юридичними особами та іншими суб'єктами підприємницької діяльності у сфері господарювання та іншої підприємницької діяльності, що розглядаються в порядку господарського судочинства.

Справи зазначеної категорії не можуть розглядатися за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки такі спори не мають публічно-правового характеру, навіть якщо стороною в ньому виступає суб'єкт владних повноважень.

Позовна давність

Вимоги про захист гідності, честі чи ділової репутації випливають із порушення особистих немайнових прав, тому позовна давність на них не поширюється, крім випадків, встановлених законом, зокрема пунктом 2 частини другої статті 258 Цивільного кодексу України і статтею 37 Закону України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" (в даному випадку застосовується спеціальна позовна давність в один рік).

Позовна давність на вимоги про відшкодування моральної шкоди у даному випадку обчислюється так само, як за вимогами про захист гідності, честі чи ділової репутації.

Процесуальне правонаступництво за вимогою про відшкодування моральної шкоди не допускається. Разом з тим, відповідно до частини третьої статті 1230 Цивільного кодексу України до спадкоємця переходить право на відшкодування моральної шкоди, яке було присуджено судом спадкодавцеві за його життя.

Судовий збір

За подання до суду позовної заяви про захист честі та гідності фізичної особи, ділової репутації фізичної або юридичної особи, справляється судовий збір у ставках:

  • за подання позовної заяви немайнового характеру - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
  • за подання позовної заяви про відшкодування моральної шкоди - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Автоматичний розрахунок судового збору на сайті «Судова влада»

Судова практика

Позиція суду Рішення суду
Питання визначення належного позивача та відповідача
Становлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві.

Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайту - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайту, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.

Якщо недостовірна інформація, що принижує честь, гідність чи ділову репутацію, розміщена в мережі Інтернет на інформаційному ресурсі, зареєстрованому в установленому законом порядку як засіб масової інформації, то при розгляді відповідних позовів суди мають керуватися нормами, які регулюють діяльність засобів масової інформації.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Постанова Верховного Суду від 18.12.2019 року по справі № 742/286/17

Постанова Верховного Суду від 17 квітня 2018 року по справі № 523/9076/16-ц

Постанова Верховного Суду від 20 червня 2018 року по справі № 308/3162/15-ц

Постанова Верховного Суду від 21 листопада 2018 року по справі № 127/93/17-ц

Постанова Верховного Суду від 05 травня 2019 року по справі 554/10058/17

Якщо посадова чи службова особа виступає не від імені юридичної особи і не при виконанні посадових (службових) обов’язків, і при цьому поширює неправдиву інформацію, то належним відповідачем є саме вона. Тобто для визначення належного відповідача судам необхідно з’ясовувати, від імені кого ця посадова чи службова особа виступає. Постанова Верховного Суду від 29 серпня 2018 року року по справі № 761/29315/16-ц
Належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб– сайту, яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві. Якщо позивач заявляє вимоги до одного з належних відповідачів, які спільно поширили недостовірну інформацію, суд вправі залучити до участі у справі іншого співвідповідача лише у разі неможливості розгляду справи без його участі Постанова Верховного Суду від 13 лютого 2019 року року по справі № 439/1469/15-ц

Постанова Верховного Суду від 28 лютого 2018 року року по справі № 347/1525/14-ц

Постанова Верховного Суду від 01 лютого 2018 року  року по справі № 461/6366/15-ц

Щодо предмету позову та доказів
Суди повинні розмежовувати справи про захист гідності, честі та ділової репутації шляхом спростування недостовірної інформації від правовідносин, пов’язаних з інформаційним правом, тобто, коли поширюється інформація, хоча і правдива та така, яка не підлягає спростуванню, проте Конституцією України та іншими законами вона охороняється як конфіденційна. Постанова Верховного Суду від 20.03.2019 року по справі № 161/19019/17

Постанова Верховного Суду від 31.10.2019 року по справі № 760/20787/18

Відповідно до статті 277 ЦК України предметом судового захисту не можуть бути оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які як вираження суб’єктивної думки й поглядів відповідача не можна перевірити щодо їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положень статті 10 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 8 липня 1986 року у справі «Лінгенс проти Австрії» (Lingens v. Austria), § 46). Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з’ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням. Постанова Верховного Суду від 10 квітня 2019 року по справі № 398/4136/15-ц
Зміст позовних вимог, що викладені у прохальній частині позовної заяви, не містить жодних конкретних посилань на те, яку саме інформацію чи висловлювання, поширені в зазначених публікаціях, зокрема в мережі «Інтернет», слід визнати недостовірною, такою, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію позивача та потребує спростування, і такі вимоги не були уточнені позивачем під час розгляду справи в суді першої інстанції Постанова Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року року по справі № 201/6995/17

Постанова Верховного Суду від 11 липня 2018 року по справі № 658/1795/17-ц

Корисні посилання

Див. також