Захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи: відмінності між версіями

Матеріал з WikiLegalAid
Немає опису редагування
(додано інформацію)
(Не показані 20 проміжних версій 9 користувачів)
Рядок 1: Рядок 1:
== Нормативна база: ==
== Нормативна база ==
 
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_004 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року]
* [https://cedem.org.ua/library/rezolyutsiya-1165-1998-pravo-na-pryvatnist/ Резолюція 1165 (1998) Право на приватність]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Циільний процесуальний Кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний Кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_004 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2782-12 Закон України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2657-12 Закон України "Про інформацію"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2657-12 Закон України "Про інформацію"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3759-12 Закон України Про телебачення і радіомовлення"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3759-12 Закон України Про телебачення і радіомовлення"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2782-12 Закон України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/540/97-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/540/97-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v_001700-09 Постанова Пленуму Верховного суду України від 27.02.2009 № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи"]
== Визначення понять честі, гідності та ділової репутації ==
Чинне законодавство не містить конкретного визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об'єктів судового захисту.
Зазвичай під '''гідністю''' слід розуміти ''визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінност''і, тобто кожна людина - особистість, яка заслуговує на повагу до себе.
З '''честю''' пов'язується ''позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих'', яка ґрунтується на відповідності її ''діянь'' (поведінки) загальноприйнятим ''уявленням про добро і зло.''
Під '''діловою репутацією фізичної особи''' розуміється ''набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків.''
Під '''діловою репутацією юридичної особи''', у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється ''оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин''.
Виключення становить наведене в [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2121-14 статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність"] поняття ділової репутації, яка визначається як відомості, зібрані Національним банком України, про відповідність діяльності юридичної або фізичної особи, у тому числі керівників юридичної особи та власників істотної участі у такій юридичній особі, вимогам закону, діловій практиці та професійній етиці, а також відомості про порядність, професійні та управлінські здібності фізичної особи. '''Зазначене поняття застосовується до правовідносин, на які поширюється цей Закон.'''


== Стаття ==
При цьому, Конституція України (частина 1 статті 3) визнає людину, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпеку найвищою соціальною цінністю в Україні, а стаття 21 встановлює рівність усіх людей у їх гідності та правах. Стаття 28 Конституції України закріплює право кожного на повагу до його гідності та забороняє застосовувати покарання або поводження, що принижує гідність людини. Згідно статті 68 Конституції України обов’язок кожного неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
== Право на повагу до честі, гідності та недоторканність ділової репутації==
Право на повагу до честі, гідності та недоторканність ділової репутації закріплено у статтях 297, 299 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного кодексу України] (далі - ЦК України), а саме вказаними нормами встановлено, що:
* Кожен має право на повагу до його гідності та честі.
* Гідність та честь фізичної особи є недоторканними.
* Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
* Фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації.
* Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.
== Способи захисту честі, гідності і ділової репутації ==
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 статей 94, 277 ЦК України] фізична чи юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.


Конституцією  України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань (стаття 34).А також в ст. 3 Конституції України зазначається, що людина, її життя та здоров'я, честь та гідність, недоторканність і безпека визначаються найвищою соціальною цінністю.  Разом з ним  відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.<br />
'''Недостовірною вважається інформація''', яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).  
Серед особистих немайнових прав фізичної особи Цивільний кодекс України визначає право на повагу до гідності та честі особи а також на повагу до ділової репутації юридичної особи та фізичної особи-підприємця.<br />
 
Отже, праву на свободу думки і слова, на вільне  вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов'язок не поширювати про особу  недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.<br />
'''Негативною''' слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.  
Загалом право на повагу та захист честі гідності та ділової репутації особи врегульовано як на міжнародному рівні у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, так і на національному – у Конституції України, Цивільному кодексі України, законів України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні"; "Про інформацію"; "Про телебачення і радіомовлення"; "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів".<br />
 
Так, стаття 297 ЦК України визначає, що кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. У випадку порушення вказаного право фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі у тому числі для відшкодування моральної шкоди.<br />
'''При цьому слід враховувати такі відмінності:'''
Чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об'єктів судового захисту. Що стосується правової доктрини, то судовій практиці та в цивільно-правовій науці право на честь визначається як особисте немайнове право фізичної особи на об'єктивну, повну та своєчасну оцінку її та її діянь (поведінки) за дотримання морально-етичних і правових норм з боку суспільства та окремих громадян, а також право на формування цієї оцінки та користування нею.<br />
# при спростуванні поширена інформація визнається недостовірною, а при реалізації права на відповідь - особа має право на висвітлення власної точки зору щодо поширеної інформації та обставин порушення особистого немайнового права без визнання її недостовірною;
З правом на честь пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих. Під правом на гідність розуміють право фізичної особи на власну цінність як особистості, право на усвідомлення цієї цінності та усвідомлення значимості себе як особи, що відіграє певну соціальну роль у суспільному житті. Під діловою репутацією розуміють існуючі в суспільстві уявлення про ділові та інші якості людини чи юридичної особи.
# спростовує недостовірну інформацію особа, яка її поширила, а відповідь дає особа, стосовно якої поширено інформацію.
Право на честь, гідність, ділову репутацію складається з правомочності володіння, користування і розпорядження названими благами. Правомочність з володіння характеризується можливістю володіти честю, гідністю, діловою репутацією незалежно від третіх осіб і вимагати від будь-якої фізичної та юридичної особи не порушувати ці блага. Правомочність з користування полягає в можливості використовувати відповідні уявлення про себе, що склалося у різних сферах для досягнення певної мети чи отримання інших благ. Правомочність з розпорядження названими благами полягає в можливості її зміни тільки за волевиявленням самої особи чи її діяннями, що можуть до цього призвести.<br />
Способами захисту гідності, честі чи ділової репутації від поширення недостовірної інформації можуть бути, крім права на відповідь та спростування недостовірної інформації, також і вимоги про відшкодування збитків та [[Відшкодування моральної шкоди|моральної шкоди]], заподіяної такими порушеннями як фізичній, так і юридичній особі. Зазначені вимоги розглядаються у відповідності до загальних підстав щодо відповідальності за заподіяння шкоди (пункт 27 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v_001700-09 постанова Пленуму Верховного суду України від 27.02.2009 № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи"]). 
Повага та захист честі і гідності людини означає, по-перше, недопустимість дій, що принижують честь і гідність людини (образ, погроз, насильства тощо); по-друге, недопустимість збирання, використання, зберігання та розголошення хибної, брудної, принижуючої честь, гідність чи ділову репутацію людини недостовірної інформації; по-третє, з повагою ставитись до людини взагалі, до її індивідуального образу, поглядів, переконань, духовного життя, віри, мрій; нарешті - гарантованість відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої приниженням честі і гідності людини, гарантованість судового захисту честі, гідності і ділової репутації людини.<br />
 
Право на повагу до ділової репутації юридичної особи є невідчужуваним немайновим правом юридичної особи (ст. 94 ЦКУ). Вказане право, аналогічно до право не повагу честі та гідності, захищається у судовому порядку відповідно до статті 299 ЦКУ.
Способами захисту честі, гідності чи ділової репутації від поширення недостовірної інформації є:
Порушення права на честь, гідність, ділову репутацію особи спричиняє збитки у сфері її свободи дій і рішень, суспільного та правового статусу, наносить істотну моральну шкоду1.<br />
 
Вибір способу захисту особистого немайнового права, зокрема права на повагу до гідності та честі, права на недоторканість ділової репутації, належить позивачеві – особі, чиє немайнове право було порушене, або законні представники осіб, що не мають повної дієздатності. Разом із тим, особа, право якої порушено, може обрати як загальний, передбачений ч.2 ст.16 ЦКУ, так і спеціальний способи захисту свого права, визначені законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини. До таких спеціальних способів захисту відносяться, наприклад, спростування недостовірної інформації та/або право  на відповідь (стаття 277 ЦК), заборона поширення інформації, якою порушуються особисті немайнові права (стаття 278 ЦК) тощо.
* <u>Нематеріальні</u> – право на відповідь та спростування недостовірної інформації. Постраждала сторона має право на спростування неправдивої інформації в тому джерелі, де вона була опублікована або представлена в іншому вигляді (разом зі спростуванням часто публікуються вибачення порушника);
Відповідно до статей 94, 277 ЦК фізична чи юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.<br />
* <u>Матеріальні</u> – вимоги про відшкодування збитків та моральної шкоди. Громадяни, які постраждали, мають право на матеріальну компенсацію разом з публічними вибаченнями.
При цьому варто враховувати такі відмінності цих понять: при спростуванні поширена інформація визнається недостовірною, а при реалізації права на відповідь - особа має право на висвітлення власної точки зору щодо поширеної інформації та обставин порушення особистого немайнового права без визнання її недостовірною; спростовує недостовірну інформацію особа, яка її поширила, а відповідь дає особа, стосовно якої поширено інформацію.
 
Якщо ж розглядати судовий порядок захисту порушеного права на повагу честі, гідності та ділової репутації, то варто зауважити, що позови про захист гідності, честі чи ділової репутації вправі пред'явити фізична особа у разі поширення про неї недостовірної інформації, яка порушує її особисті немайнові права, а також інші заінтересовані особи (зокрема, члени її сім'ї, родичі), якщо така інформація прямо чи опосередковано порушує їхні особисті немайнові права. <br />
=== Суб'єкти права на захист ===
Якщо поширено недостовірну інформацію про особу, яка померла, з відповідним позовом вправі звернутися члени її сім'ї, близькі родичі та інші заінтересовані особи, навівши у заяві такі обставини: характер свого зв'язку з особою, щодо якої поширено недостовірну інформацію; у який спосіб це порушило особисті немайнові права особи, яка звертається до суду.  
Позови про захист гідності, честі чи ділової репутації вправі пред'явити фізична особа у разі поширення про неї недостовірної інформації, яка порушує її особисті немайнові права, а також інші заінтересовані особи (зокрема, члени її сім'ї, родичі), якщо така інформація прямо чи опосередковано порушує їхні особисті немайнові права.
У разі поширення недостовірної інформації, що порушує особисті немайнові права юридичної особи або її структурного підрозділу, позов вправі пред'явити орган цієї юридичної особи.<br />
 
Відповідачами у праві про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації.<br />
'''При поширенні такої недостовірної інформації стосовно малолітніх, неповнолітніх чи недієздатних осіб''' з відповідним позовом до суду вправі звернутися їх законні представники.
Якщо позов пред'явлено про спростування інформації, опублікованої в засобах масової інформації, то належними відповідачами є автор і редакція відповідного засобу масової інформації чи інша установа, що виконує її функції, оскільки згідно зі статтею 21 Закону про пресу редакція або інша установа, яка виконує її функції, здійснює підготовку та випуск у світ друкованого засобу масової інформації.<br />
 
Відповідно до абзацу третього частини четвертої статті 277 ЦК судовий захист гідності, честі та ділової репутації внаслідок поширення про особу недостовірної інформації не виключається і в разі, якщо особа, яка поширила таку інформацію, невідома (наприклад, при направленні анонімних або псевдонімних листів чи звернень, смерті фізичної особи чи ліквідації юридичної особи, поширення інформації в мережі Інтернет особою, яку неможливо ідентифікувати, тощо). У такому випадку суд вправі за заявою заінтересованої особи встановити факт неправдивості цієї інформації та спростувати її в порядку окремого провадження. Така заява розглядається за правилами, визначеними розділом IV ЦПК.<br />
Якщо поширено недостовірну інформацію '''про особу, яка померла,''' з відповідним позовом вправі звернутися члени її сім'ї, близькі родичі та інші заінтересовані особи, навівши у заяві такі обставини: характер свого зв'язку з особою, щодо якої поширено недостовірну інформацію; у який спосіб це порушило особисті немайнові права особи, яка звертається до суду.  
У разі доведеності обставин, на які посилається заявник, суд лише констатує факт, що поширена інформація є неправдивою, та спростовує її. При цьому тягар доказування недостовірності поширеної інформації покладається на заявника, який несе витрати, пов'язані з її спростуванням. Встановлення такого факту можливо лише у тому разі, коли особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома.
 
Щодо змісту самого правопорушення, то його юридичним складом,  наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин:
У разі поширення недостовірної інформації, що порушує особисті '''немайнові права юридичної особи''' або її структурного підрозділу, позов вправі пред'явити орган цієї юридичної особи.  
# поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб;  
=== Юридичний склад правопорушення ===
# поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача;
Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин:  
# поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб;
# поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача;
# поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності;   
# поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності;   
# поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.<br />
# поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право (пункт 15 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v_001700-09 постанови Пленуму Верховного суду України від 27.02.2009 № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи"]).
Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.<br />
'''Під поширенням інформації слід розуміти:'''
Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділової репутації фізичної та юридичної особи.<br />
* опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації;
Проте необхідно враховувати, що повідомлення оспорюваної інформації лише особі, якої вона стосується, не може визнаватись її поширенням, якщо особа, яка повідомила таку інформацію, вжила достатніх заходів конфіденційності для того, щоб ця інформація не стала доступною третім особам.<br />
* поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку;
Недостовірною вважається  інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або  які  існували,  але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).<br />
* викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам;  
Згідно з положеннями статті 277 ЦК і статті 10 ЦПК обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації  відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.<br />
* повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах,
Вимоги про захист гідності, честі чи ділової репутації випливають із порушення особистих немайнових прав, тому згідно з пунктом 1 частини першої статті 268 ЦК позовна давність на них не поширюється, крім випадків, встановлених законом, зокрема пунктом 2 частини другої статті 258 ЦК і статтею 37 Закону про пресу.<br />
* а також в іншій формі хоча б одній особі.  
Задовольняючи позов, суд зазначає, чи було порушено особисте немайнове право особи, яка саме інформація визнана недостовірною та порочить гідність, честь чи ділову репутацію позивача, а також вказати на спосіб захисту порушеного особистого немайнового права.<br />
Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділової репутації фізичної та юридичної особи.  
Якщо суд ухвалює рішення про право на відповідь або про спростування поширеної недостовірної інформації, то у судовому рішенні за необхідності суд  може викласти текст спростування інформації або зазначити, що спростування має здійснюватися шляхом повідомлення про ухвалене у справі судове рішення, включаючи публікацію його тексту. За загальним правилом, інформація, що порочить особу, має бути спростована у спосіб, найбільш подібний до способу її поширення (шляхом публікації у пресі, повідомлення по радіо, телебаченню, оголошення на зібранні громадян, зборах трудового колективу, відкликання документа тощо).<br />
[[Файл:Зразок Позовної заяви про захист честі, гідності та ділової репутації.odt|міні]]
У судовому рішенні також має бути зазначено строк, у межах якого відповідь чи спростування повинно бути оприлюднено.<br />
=== Юрисдикція ===
Що ж до моральної шкоди, її визначають як втрати немайнового характеру внаслідок душевного дискомфорту, переживань, страждань, приниження честі, гідності та ділової репутації, ускладнень особистого життя, що спричинені фізичним болем та стражданнями, які особа зазнала ушкодженням здоров'я, знищенням, пошкодженням чи незаконним вилученням майна, образами чи інших протиправних дій; це погіршення ділових чи інтимних стосунків, взаємин у сім'ї, на роботі, в неформальних колективах, з друзями, родичами, знайомими, зниження творчої активності і погіршення результатів творчої діяльності; виникнення депресії чи психічних розладів; втрата чи марнування часу, порушення звичайних життєвих зв'язків, ускладнення ділової чи політичної кар'єри та інші негативні наслідки у сфері особистого і суспільного життя, що стались внаслідок порушення права на повагу честі, гідності або ділової репутації.<br />
Слід виходити з компетенції суду щодо розгляду цивільних справ, зазначеної в [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України], та враховувати положення [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12 статей 1, 20 Господарського процесуального кодексу України].
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, часу й зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану, наміру, з яким діяв заподіювач шкоди тощо.<br />
 
Позовна давність на вимоги про відшкодування моральної шкоди у даному випадку обчислюється так само, як за вимогами про захист
Оскільки характер спірних правовідносин є цивільно-правовим (незалежно від суб'єктного складу), то <u>всі справи зазначеної категорії підлягають розгляду в [[Звернення до суду: позовне провадження у цивільному процесі|порядку цивільного судочинства]], за винятком справ про захист ділової репутації між юридичними особами та іншими суб'єктами підприємницької діяльності у сфері господарювання та іншої підприємницької діяльності, що розглядаються в порядку господарського судочинства. </u>
гідності, честі чи ділової репутації.<br />
 
Процесуальне правонаступництво за вимогою про відшкодування моральної шкоди не допускається.
Справи зазначеної категорії не можуть розглядатися за правилами [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодексу адміністративного судочинства України], оскільки такі спори не мають публічно-правового характеру, навіть якщо стороною в ньому виступає суб'єкт владних повноважень.
=== Позовна давність ===
Вимоги про захист гідності, честі чи ділової репутації випливають із порушення особистих немайнових прав, тому '''позовна давність на них не поширюється''', крім випадків, встановлених законом, зокрема [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 пунктом 2 частини другої статті 258 ЦК України] і [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2782-12 статтею 37 Закону України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні"] ('''в даному випадку застосовується спеціальна позовна давність в один рік''').  
 
Позовна давність на вимоги про відшкодування моральної шкоди у даному випадку обчислюється так само, як за вимогами про захист гідності, честі чи ділової репутації.
 
Процесуальне правонаступництво за вимогою про відшкодування моральної шкоди не допускається. Разом з тим, відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 частини третьої статті 1230 ЦК України] до спадкоємця переходить право на відшкодування моральної шкоди, яке було присуджено судом спадкодавцеві за його життя.  
=== Судовий збір ===
За подання до суду позовної заяви про захист честі та гідності фізичної особи, ділової репутації фізичної або юридичної особи, справляється судовий збір у ставках:
* за подання позовної заяви немайнового характеру - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
* за подання позовної заяви про відшкодування моральної шкоди - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
'''Автоматичний розрахунок судового збору''' [http://court.gov.ua/affairs/sudytax/ на сайті «Судова влада»]
== Судова практика==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/980_066 Рішення Європейського суду з прав людини від 8 липня 1986 року (Справа Лінгенса)]
*[http://reyestr.court.gov.ua/Review/89578246 Постанова Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі №757/72390/17-ц]
* [http://reyestr.court.gov.ua/Review/89180567 Постанов Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 280/1402/19]
*[http://reyestr.court.gov.ua/Review/88601314 Постанова Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі №760/19488/19]
*[http://reyestr.court.gov.ua/Review/87985027 Постанова Верховного Суду від 25 лютого 2020 року у справі №727/6371/17]
{| class="wikitable"
!'''Позиція суду'''
!'''Рішення суду'''
|-
| colspan="2" |'''Питання визначення належного позивача та відповідача'''
|-
|Становлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві.
Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайту - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайту, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.
 
Якщо недостовірна інформація, що принижує честь, гідність чи ділову репутацію, розміщена в мережі Інтернет на інформаційному ресурсі, зареєстрованому в установленому законом порядку як засіб масової інформації, то при розгляді відповідних позовів суди мають керуватися нормами, які регулюють діяльність засобів масової інформації.


[[Категорія:Доробити]]
Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
|Постанова Верховного Суду від 18.12.2019 року по справі № 742/286/17
|-
|Якщо посадова чи службова особа виступає не від імені юридичної особи і не при виконанні посадових (службових) обов’язків, і при цьому поширює неправдиву інформацію, то належним відповідачем є саме вона. Тобто для визначення належного відповідача судам необхідно з’ясовувати, від імені кого ця посадова чи службова особа виступає.
|Постанова Верховного Суду від 29 серпня 2018 року року по справі № 761/29315/16-ц
|-
|Належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб– сайту, яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві. Якщо позивач заявляє вимоги до одного з належних відповідачів, які спільно поширили недостовірну інформацію, суд вправі залучити до участі у справі іншого співвідповідача лише у разі неможливості розгляду справи без його участі
|Постанова Верховного Суду від 13 лютого 2019 року року по справі № 439/1469/15-ц
|-
| colspan="2" |'''Щодо предмету позову та доказів'''
|-
|Суди повинні розмежовувати справи про захист гідності, честі та ділової репутації шляхом спростування недостовірної інформації від правовідносин, пов’язаних з інформаційним правом, тобто, коли поширюється інформація, хоча і правдива та така, яка не підлягає спростуванню, проте Конституцією України та іншими законами вона охороняється як конфіденційна.
|Постанова Верховного Суду від 31.10.2019 року по справі № 760/20787/18
|-
|Відповідно до статті 277 ЦК України предметом судового захисту не можуть бути оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які як вираження суб’єктивної думки й поглядів відповідача не можна перевірити щодо їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положень статті 10 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 8 липня 1986 року у справі «Лінгенс проти Австрії» (Lingens v. Austria), § 46). Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з’ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
|Постанова Верховного Суду від 10 квітня 2019 року по справі № 398/4136/15-ц
|-
|Зміст позовних вимог, що викладені у прохальній частині позовної заяви, не містить жодних конкретних посилань на те, яку саме інформацію чи висловлювання, поширені в зазначених публікаціях, зокрема в мережі «Інтернет», слід визнати недостовірною, такою, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію позивача та потребує спростування, і такі вимоги не були уточнені позивачем під час розгляду справи в суді першої інстанції
|Постанова Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року року по справі № 201/6995/17
|}
==Корисні посилання==
*[https://minjust.gov.ua/m/vidpovidalnist-za-rozpovsyudjennya-nedostovirnoi-informatsii Відповідальність за розповсюдження недостовірної інформації]
==Див. також==
*[[Відшкодування моральної шкоди]]
*[[Звернення до суду: позовне провадження у цивільному процесі]]
[[Категорія:Цивільне процесуальне право]]
[[Категорія:Суди]]
[[Категорія:Особисті немайнові права фізичної особи]]

Версія за 21:55, 27 січня 2023

Нормативна база

Визначення понять честі, гідності та ділової репутації

Чинне законодавство не містить конкретного визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об'єктів судового захисту.

Зазвичай під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, тобто кожна людина - особистість, яка заслуговує на повагу до себе.

З честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло.

Під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків.

Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Виключення становить наведене в статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" поняття ділової репутації, яка визначається як відомості, зібрані Національним банком України, про відповідність діяльності юридичної або фізичної особи, у тому числі керівників юридичної особи та власників істотної участі у такій юридичній особі, вимогам закону, діловій практиці та професійній етиці, а також відомості про порядність, професійні та управлінські здібності фізичної особи. Зазначене поняття застосовується до правовідносин, на які поширюється цей Закон.

При цьому, Конституція України (частина 1 статті 3) визнає людину, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпеку найвищою соціальною цінністю в Україні, а стаття 21 встановлює рівність усіх людей у їх гідності та правах. Стаття 28 Конституції України закріплює право кожного на повагу до його гідності та забороняє застосовувати покарання або поводження, що принижує гідність людини. Згідно статті 68 Конституції України обов’язок кожного неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Право на повагу до честі, гідності та недоторканність ділової репутації

Право на повагу до честі, гідності та недоторканність ділової репутації закріплено у статтях 297, 299 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а саме вказаними нормами встановлено, що:

  • Кожен має право на повагу до його гідності та честі.
  • Гідність та честь фізичної особи є недоторканними.
  • Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
  • Фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації.
  • Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Способи захисту честі, гідності і ділової репутації

Відповідно до статей 94, 277 ЦК України фізична чи юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

При цьому слід враховувати такі відмінності:

  1. при спростуванні поширена інформація визнається недостовірною, а при реалізації права на відповідь - особа має право на висвітлення власної точки зору щодо поширеної інформації та обставин порушення особистого немайнового права без визнання її недостовірною;
  2. спростовує недостовірну інформацію особа, яка її поширила, а відповідь дає особа, стосовно якої поширено інформацію.

Способами захисту гідності, честі чи ділової репутації від поширення недостовірної інформації можуть бути, крім права на відповідь та спростування недостовірної інформації, також і вимоги про відшкодування збитків та моральної шкоди, заподіяної такими порушеннями як фізичній, так і юридичній особі. Зазначені вимоги розглядаються у відповідності до загальних підстав щодо відповідальності за заподіяння шкоди (пункт 27 постанова Пленуму Верховного суду України від 27.02.2009 № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи").

Способами захисту честі, гідності чи ділової репутації від поширення недостовірної інформації є:

  • Нематеріальні – право на відповідь та спростування недостовірної інформації. Постраждала сторона має право на спростування неправдивої інформації в тому джерелі, де вона була опублікована або представлена в іншому вигляді (разом зі спростуванням часто публікуються вибачення порушника);
  • Матеріальні – вимоги про відшкодування збитків та моральної шкоди. Громадяни, які постраждали, мають право на матеріальну компенсацію разом з публічними вибаченнями.

Суб'єкти права на захист

Позови про захист гідності, честі чи ділової репутації вправі пред'явити фізична особа у разі поширення про неї недостовірної інформації, яка порушує її особисті немайнові права, а також інші заінтересовані особи (зокрема, члени її сім'ї, родичі), якщо така інформація прямо чи опосередковано порушує їхні особисті немайнові права.

При поширенні такої недостовірної інформації стосовно малолітніх, неповнолітніх чи недієздатних осіб з відповідним позовом до суду вправі звернутися їх законні представники.

Якщо поширено недостовірну інформацію про особу, яка померла, з відповідним позовом вправі звернутися члени її сім'ї, близькі родичі та інші заінтересовані особи, навівши у заяві такі обставини: характер свого зв'язку з особою, щодо якої поширено недостовірну інформацію; у який спосіб це порушило особисті немайнові права особи, яка звертається до суду.

У разі поширення недостовірної інформації, що порушує особисті немайнові права юридичної особи або її структурного підрозділу, позов вправі пред'явити орган цієї юридичної особи.

Юридичний склад правопорушення

Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин:

  1. поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб;
  2. поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача;
  3. поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності;
  4. поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право (пункт 15 постанови Пленуму Верховного суду України від 27.02.2009 № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи").

Під поширенням інформації слід розуміти:

  • опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації;
  • поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку;
  • викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам;
  • повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах,
  • а також в іншій формі хоча б одній особі.

Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділової репутації фізичної та юридичної особи. Файл:Зразок Позовної заяви про захист честі, гідності та ділової репутації.odt

Юрисдикція

Слід виходити з компетенції суду щодо розгляду цивільних справ, зазначеної в статті 19 Цивільного процесуального кодексу України, та враховувати положення статей 1, 20 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки характер спірних правовідносин є цивільно-правовим (незалежно від суб'єктного складу), то всі справи зазначеної категорії підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, за винятком справ про захист ділової репутації між юридичними особами та іншими суб'єктами підприємницької діяльності у сфері господарювання та іншої підприємницької діяльності, що розглядаються в порядку господарського судочинства.

Справи зазначеної категорії не можуть розглядатися за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки такі спори не мають публічно-правового характеру, навіть якщо стороною в ньому виступає суб'єкт владних повноважень.

Позовна давність

Вимоги про захист гідності, честі чи ділової репутації випливають із порушення особистих немайнових прав, тому позовна давність на них не поширюється, крім випадків, встановлених законом, зокрема пунктом 2 частини другої статті 258 ЦК України і статтею 37 Закону України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" (в даному випадку застосовується спеціальна позовна давність в один рік).

Позовна давність на вимоги про відшкодування моральної шкоди у даному випадку обчислюється так само, як за вимогами про захист гідності, честі чи ділової репутації.

Процесуальне правонаступництво за вимогою про відшкодування моральної шкоди не допускається. Разом з тим, відповідно до частини третьої статті 1230 ЦК України до спадкоємця переходить право на відшкодування моральної шкоди, яке було присуджено судом спадкодавцеві за його життя.

Судовий збір

За подання до суду позовної заяви про захист честі та гідності фізичної особи, ділової репутації фізичної або юридичної особи, справляється судовий збір у ставках:

  • за подання позовної заяви немайнового характеру - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
  • за подання позовної заяви про відшкодування моральної шкоди - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Автоматичний розрахунок судового збору на сайті «Судова влада»

Судова практика

Позиція суду Рішення суду
Питання визначення належного позивача та відповідача
Становлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві.

Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайту - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайту, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.

Якщо недостовірна інформація, що принижує честь, гідність чи ділову репутацію, розміщена в мережі Інтернет на інформаційному ресурсі, зареєстрованому в установленому законом порядку як засіб масової інформації, то при розгляді відповідних позовів суди мають керуватися нормами, які регулюють діяльність засобів масової інформації.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Постанова Верховного Суду від 18.12.2019 року по справі № 742/286/17
Якщо посадова чи службова особа виступає не від імені юридичної особи і не при виконанні посадових (службових) обов’язків, і при цьому поширює неправдиву інформацію, то належним відповідачем є саме вона. Тобто для визначення належного відповідача судам необхідно з’ясовувати, від імені кого ця посадова чи службова особа виступає. Постанова Верховного Суду від 29 серпня 2018 року року по справі № 761/29315/16-ц
Належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб– сайту, яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві. Якщо позивач заявляє вимоги до одного з належних відповідачів, які спільно поширили недостовірну інформацію, суд вправі залучити до участі у справі іншого співвідповідача лише у разі неможливості розгляду справи без його участі Постанова Верховного Суду від 13 лютого 2019 року року по справі № 439/1469/15-ц
Щодо предмету позову та доказів
Суди повинні розмежовувати справи про захист гідності, честі та ділової репутації шляхом спростування недостовірної інформації від правовідносин, пов’язаних з інформаційним правом, тобто, коли поширюється інформація, хоча і правдива та така, яка не підлягає спростуванню, проте Конституцією України та іншими законами вона охороняється як конфіденційна. Постанова Верховного Суду від 31.10.2019 року по справі № 760/20787/18
Відповідно до статті 277 ЦК України предметом судового захисту не можуть бути оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які як вираження суб’єктивної думки й поглядів відповідача не можна перевірити щодо їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положень статті 10 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 8 липня 1986 року у справі «Лінгенс проти Австрії» (Lingens v. Austria), § 46). Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з’ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням. Постанова Верховного Суду від 10 квітня 2019 року по справі № 398/4136/15-ц
Зміст позовних вимог, що викладені у прохальній частині позовної заяви, не містить жодних конкретних посилань на те, яку саме інформацію чи висловлювання, поширені в зазначених публікаціях, зокрема в мережі «Інтернет», слід визнати недостовірною, такою, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію позивача та потребує спростування, і такі вимоги не були уточнені позивачем під час розгляду справи в суді першої інстанції Постанова Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року року по справі № 201/6995/17

Корисні посилання

Див. також