Застосування заходів виховного характеру відносно малолітніх осіб: відмінності між версіями

Матеріал з WikiLegalAid
(Створена сторінка: Нормативно-правова база <br /> 1. [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/va005700-04 Постанова Пленуму Верховного...)
 
Немає опису редагування
Рядок 1: Рядок 1:
Нормативно-правова база
== Нормативно-правова база ==
 
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/va005700-04 Постанова Пленуму Верховного Суду України №5 від 16.04.2004 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх»;]
<br />
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України, прийнятий 16 січня 2003 року, № 435-IV;]
1. [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/va005700-04 Постанова Пленуму Верховного Суду України №5 від 16.04.2004 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх»;]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України, прийнятий 5 квітня 2001 року, № 2341-III;]
<br />
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України, прийнятий 13.04.2012 року, №4651-VI.]
2. [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України, прийнятий 16 січня 2003 року, № 435-IV;]
<br />
3. [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України, прийнятий 5 квітня 2001 року, № 2341-III;]
<br />
4. [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України, прийнятий 13.04.2012 року, №4651-VI.]


== Поняття терміну примусові заходи виховного характеру ==
== Поняття терміну примусові заходи виховного характеру ==

Версія за 14:45, 4 травня 2017

Нормативно-правова база

Поняття терміну примусові заходи виховного характеру

Примусовими заходами виховного характеру є певні заходи, які застосовуються до неповнолітнього в разі вчинення такою особою кримінального правопорушення, які полягають у звільненні від кримінальної відповідальності, або застосуванні відповідного заходу адміністративного впливу. Відповідно статті 31 Цивільного кодексу України, малолітньою є фізична особа, яка не досягла чотирнадцяти років. В силу положень статті 34 ЦК України, повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років (повноліття), таким чином вік неповнолітньою особи встановлюється з чотирнадцяти до вісімнадцяти років, за виключенням випадків встановлених Законом.

Звільнення від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру.

Відповідно до ст. 97 Кримінального кодексу України неповнолітній, який вчинив злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути звільнений судом від покарання, якщо буде визнано, що внаслідок щирого розкаяння та подальшої бездоганної поведінки він на момент постановлення вироку не потребує застосування покарання.

Мета застосування примусових заходів виховного характеру

Метою застосування примусових заходів виховного характеру є забезпечення інтересів неповнолітнього, які полягають в одержанні ним необхідного виховання, освіти, лікування, захисту від насильства та жорстокості, соціальної допомоги, а також у наявності можливості пристосуватися до реалій навколишнього життя, підвищити свій культурний, соціальний та загальноосвітній рівень, набути професії та працевлаштуватися.


Звільнення від кримінальної відповідальності

Неповнолітнього, який вперше вчинив злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо його виправлення можливе без застосування покарання. У цих випадках суд застосовує до неповнолітнього примусові заходи виховного характеру (ч.2 ст. 105 Кримінального кодексу України). Відповідно до ч. 2 ст. 105 Кримінального кодексу України примусові заходи виховного характеру, суд застосовує і до особи, яка до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною ККУ.


Види примусових заходів виховного характеру

Суд може застосовувати до неповнолітнього такі примусові заходи виховного характеру як:

  1. застереження;
  2. обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього;
  3. передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх заміняють, чи під нагляд педагогічного або трудового колективу за його згодою, а також окремих громадян на їхнє прохання;
  4. покладення на неповнолітнього, який досяг п'ятнадцятирічного віку і має майно, кошти або заробіток, обов'язку відшкодування заподіяних майнових збитків;
  5. направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків до його виправлення, але на строк, що не перевищує трьох років. Умови перебування в цих установах неповнолітніх та порядок їх залишення визначаються законом.

До неповнолітнього може бути застосовано кілька примусових заходів виховного характеру. Тривалість таких заходів, як обмеження дозвілля та передача під нагляд, встановлюється судом. Суд може також визнати за необхідне призначити неповнолітньому вихователя.

Відповідальність за ухилення від виконання примусових заходів виховного характеру.

У разі ухилення неповнолітнього, що вчинив злочин, від застосування до нього примусових заходів виховного характеру ці заходи скасовуються і він притягується до кримінальної відповідальності(Стаття 97 ККУ).

Розгляд справ щодо застосування примусових заходів виховного характеру

Про час і місце розгляду справи про застосування до неповнолітнього примусового заходу виховного характеру суд повідомляє службу у справах неповнолітніх та кримінальну міліцію у справах дітей. У судовому засіданні представники цих органів, зокрема, висловлюють думку про те, який саме примусовий захід виховного характеру буде в конкретному випадку найбільш ефективним (п.16 постанови ПВСУ від 15 травня 2006 р. № 2 «Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру»).

Під час досудового слідства та розгляду в суді справи про застосування примусових заходів виховного характеру крім обставин, зазначених у ст. 64 Кримінально-процесуального кодексу України, необхідно повно й усебічно з’ясувати:

• дані про особу неповнолітнього – вік (число, місяць, рік народження, які мають бути підтверджені долученими до справи копіями свідоцтва чи актового запису про народження), інші біографічні дані; вікові і психологічні особливості (темперамент, рівень загального розвитку, інтереси, ціннісні орієнтації та ін.); стан здоров’я; соціальну (суспільну) характеристику (взаємовідносини в сім’ї та колективі, ставлення до праці, навчання, участь у суспільному житті тощо). За наявності даних про розумову відсталість неповнолітнього, не пов’язану із психічним захворюванням, має бути також з’ясовано, чи здатний він повністю усвідомлювати значення своїх дій і якою мірою може керувати ними, для чого в разі потреби призначають експертизу за участю спеціалістів у галузі дитячої та юнацької психології або ж експертів-психіатрів; • ставлення неповнолітнього до наслідків діяння, яке він учинив; • дані про батьків неповнолітнього (наявність у них судимостей, позбавлення їх батьківських прав, їхній спосіб життя, здатність забезпечити виховний вплив на неповнолітнього та постійний контроль за його поведінкою); • обставини, що негативно впливали на виховання неповнолітнього; • наявність дорослих підбурювачів та інших осіб, які втягнули неповнолітнього у злочинну діяльність». (п.18 постанови ПВСУ від 15 травня 2006 р. № 2 «Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру»).