Заборгованість за кредитним договором перед банком, що ліквідується

Матеріал з WikiLegalAid

Нормативна база

Поняття кредитного договору

Кредитний договір є різновидом договору позики.Згіднозі ст. 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язуєтьс янадати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. .

Договір позички вважається укладеним з моменту передання укладення договору, за яким майно передається у тимчасове користування (реальний договір), або коли майно буде передане у тимчасове користування після укладення договору (консенсуальний договір).

Сторони договору

Позичкодавець — фізична або юридична особа (власник переданої речі, а також інша особа, яка має спеціальні повноваження щодо передання речей у користування, наприклад, особа, яка здійснює управління майном). Юридична особа, яка здійснює підприємницьку діяльність, не може передавати речі у безоплатне користування особі, яка є її засновником, учасником, керівником, членом її органу управління або контролю.

Користувач - фізичні або юридичні особи.

Істотні умови договору

Предмет: не вилучена з цивільного обороту рухома або нерухома неспоживана річ. Як правило, у позичку передаються речі, що не призначені для комерційного використання. До них належать речі побутового призначення, будівлі, інші капітальні споруди (їх окремі частини), транспортні засоби. За договором позички позичкодавець може передавати користувачеві не одну річ, а декілька, в тому числі різного призначення, хоча конкретною нормою закону таке положення не закріплено. Важливо, щоб річ (майно), яка є предметом договору позички, можна було ідентифікувати, оскільки користувач через певний строк зобов'язаний повернути її в такому самому стані, в якому річ була на момент її передання.

Строк користування майном: на строк, встановлений договором. Якщо сторони не встановили строку користування річчю, він визначається відповідно до мети користування нею.

Користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між ними. До договору позички застосовуються ті ж самі положення, що і до договору найму(оренди).

Процес ліквідації банку

Процес ліквідації банку передбачає виведення неплатоспроможного банку з ринку шляхом ліквідації неплатоспроможного банку з відчуженням / продажем в процесі ліквідації всіх або частини його активів і зобов'язань на користь фінансових установ (банків і небанківських фінансових установ — факторингових компаній, юридичних осіб, які мають право надавати кредити, окрім кредитних спілок). Серед активів банку на користь нових кредиторів відчужуються і кредитні зобов'язання. Між проблемним банком і новим кредитором укладається договір про передачу активів проблемного банку, в результаті якого до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Ст. 516 Цивільного кодексу України передбачає, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором. Таким чином, без згоди боржника відбувається поступка права вимоги по кредиту і новий кредитор, як сторона кредитного договору має право вживати всіх необхідних заходів для стягнення заборгованості. Однак існують випадки, в яких може змінитись хід погашення боргу. Кредитний договір - це двосторонній документ, тобто погоджена дія двох сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. За взаємною згодою сторін (позичальник і новий кредитор) можуть укласти договір про внесення змін до кредитного договору, по зміні процентної ставки, терміну і графіка погашення кредитної заборгованості і т.п. Позичальникам проблемного банку, як і непроблемних банків, необхідно підтримувати постійний зв'язок з банком, здійснювати погашення кредиту та відсотків за користування кредитними коштами. У разі виникнення фінансових труднощів домовлятись з банком і пам'ятати, що стягнення штрафних санкцій за прострочення сплати кредиту та відсотків — право, а не обов'язок банку. Саме від кредитної історії позичальника та динаміки погашення кредиту позичальником залежить, скористається банк цим правом чи ні. .

Варіанти домовленості між банком і позичальником щодо погашення проблемної заборгованності

Варіанти домовленості між банком і позичальником щодо погашення проблемної заборгованності а) відстрочення (пролонгація) сплати основної суми боргу за кредитом на певний період без продовження строку дії кредиту. При цьому сплачуються лише проценти за користування кредитними коштами, строк дії кредиту залишається незмінним і збільшуються майбутні розміри щомісячних платежів;

б) відстрочення сплати основної суми боргу за кредитом на певний період з продовженням строку дії кредиту. При цьому позичальник сплачує лише проценти за користування кредитом і строк дії кредиту може бути продовжений банківською установою;

в) відстрочення сплати основної суми боргу та процентів за ним на певний визначений період. Після цього банком може бути здійсненорівномірний розподіл невиплаченої суми боргу та процентів на строк дії угоди, що залишився. У цьому разі розмір щомісячних платежів позичальника збільшується;

г) продовження строку дії кредитного договору, при чому розмір щомісячних платежів залишається незмінним;

д) перекредитування – покриття заборгованості в одному банку за рахунок додаткового кредиту, отриманого на вигідних умовах у іншому банку.

У разі тимчасових фінансових ускладнень у позичальника, внаслідок чого він тимчасово не може своєчасно виконувати свої зобов'язання, передбачені кредитним договором, у повному обсязі, банк може надати позичальнику відстрочку (здійснити пролонгацію) у погашенні кредиту (або окремих його частин) за умови дотримання пріоритетності позиції банку щодо дохідності та забезпеченості операцій. Позичальник, як і банк-кредитор повинен бути зацікавлений у добровільному та своєчасному погашенні кредитної заборгованості, оскільки в результаті примусового стягнення сума заборгованості за кредитом і відсотками збільшується на штрафні санкції, судові витрати, виконавчий збір і т.д., які стягуються з позичальника. Тимчасову адміністрацію вводить Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, після того як Національний Банк України визнає банк неплатоспроможним. Тимчасова адміністрація вводиться на 3 або на 6 місяців і за цей період вивчаються активи банку, складаються списки боржників. Після чого шукає інвесторів, банки-партнери, через які можна буде здійснювати платежі. У випадку, якщо пошуки інвестора не увінчалися успіхом, банк ліквідують. При цьому позичальники повинні повертати кредити. Під час адміністрації можна домовитись про реструктуризацію (зміна умов договору, пов'язаними з фінансовими трудностями позичальника. Анулювати борг можна лише за схемою кредит — депозит (депозит перекладається на кредитний рахунок), причому дана схема може бути використана для взаємозаліку між позичальником і вкладником банку. Пули кредитів зі значними термінами погашення передаються на обслуговування в інші банки, які беруть участь у поверненні депозитів населенню, такі банки-агенти Фонду гарантування вкладів фізичних осіб можуть пропонувати позичальникам пільгові умови погашення. Позичальник повідомляється про зміну кредитора, підписується додаткова угода та обслуговування боргу триває в рамках колишніх параметрів або ж за зміненими, у разі реструктуризації боргу. У кожному разі анулювання боргу не передбачено. У кожному разі, при введенні тимчасової адміністрації позичальнику бажано особисто прийти в банк, щоб дізнатися назву банку, який прийматиме кредитні платежі, нові реквізити та способи оплати по кредиту, та погашати зобов’язання як і до цього моменту.