Відмінності між версіями «Відшкодування шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування»

Матеріал з WikiLegalAid
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Рядок 46: Рядок 46:
На сьогодні, відшкодуванню шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, перешкоджає '''відсутність у бюджеті на кожен поточний рік коштів відповідного цільового призначення'''.<br />
На сьогодні, відшкодуванню шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, перешкоджає '''відсутність у бюджеті на кожен поточний рік коштів відповідного цільового призначення'''.<br />
Внаслідок такої законодавчої неврегульованості, перш за все страждає пересічний громадянин, який немає ніякої змоги отримати кошти на підставі судового рішення, яке набрало законної сили. Також це не сприяє позитивному іміджу України в європейському світі, оскільки Європейським судом з прав людини вже зазначено про порушення Україною своїх зобов’язань за Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, тому що більшість справ у цьому суді стосується саме невиконання рішень національних судів про відшкодування шкоди, завданої фізичним та юридичним особам органами державної влади, адже '''відсутній механізм відшкодування такої шкоди'''.
Внаслідок такої законодавчої неврегульованості, перш за все страждає пересічний громадянин, який немає ніякої змоги отримати кошти на підставі судового рішення, яке набрало законної сили. Також це не сприяє позитивному іміджу України в європейському світі, оскільки Європейським судом з прав людини вже зазначено про порушення Україною своїх зобов’язань за Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, тому що більшість справ у цьому суді стосується саме невиконання рішень національних судів про відшкодування шкоди, завданої фізичним та юридичним особам органами державної влади, адже '''відсутній механізм відшкодування такої шкоди'''.
[[Категорія : Суди]]
[[Категорія : Відшкодування шкоди]]

Версія за 10:45, 29 грудня 2017

Нормативно-правова база

Законодавче закріплення обов’язку відшкодування шкоди

Конституція України визначає право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень (стаття 56 Конституції України).
Аналогічні за змістом норми закріплені у статтях 1173-1175 Цивільного кодексу України (далі- ЦКУ).

  • Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (стаття 1173 ЦКУ).
  • Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (стаття 1174 ЦКУ).
  • Шкода, завдана фізичній або юридичній особі в результаті прийняття органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним і скасований, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини посадових і службових осіб цих органів (стаття 1175 ЦКУ).

Звертаючись до проблематики врегулювання деліктних відносин з участю держави Україна, Конституційний Суд України в рішенні від 30.05.2001 р. у справі №1-22/2001 за конституційним зверненням ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» зазначив, зокрема, таке: «…Конституція України закріпила принцип відповідальності держави перед людиною за свою діяльність, який проявляється передусім у конституційному визначенні обов’язків держави (ст. 3, 16, 22).Така відповідальність не зводиться лише до політичної чи моральної відповідальності публічної влади перед суспільством, а має певні ознаки юридичної відповідальності держави та її органів за невиконання чи неналежне виконання своїх обов’язків». І далі: «... ст. 152 Конституції України зобов’язує державу відшкодовувати матеріальну чи моральну шкоду, завдану фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними. Відшкодовується також державою завдана безпідставним осудженням шкода у разі скасування вироку суду як неправосудного (ст. 62 Конституції України)».
Слід також згадати відому Постанову Пленуму Верховного Суду України «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» від 01.11.1996 р. № 9, в п. 16 якої вищий судовий орган України звертає увагу на те, що суди повинні суворо дотримуватися передбаченого ст. 56 Конституції України права особи на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Підстави для відшкодування шкоди та її види

Загальні підстави відшкодування шкоди визначені главою 82 Цивільного кодексу України. Окрім того, в Україні прийнято цілий ряд законів, яким врегульовані окремі питання відповідальності держави перед громадянами у конкретних і фактично безспірних ситуаціях. Це, зокрема, закони "Про правовий режим територій, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні", "Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України", "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду" тощо.
Незаконними діяннями органів державної влади, органів влади Автономної республіки Крим, органів місцевого самоврядування є діяння, які суперечать приписам законів та інших нормативних актів або здійснені поза межами компетенції вищезазначених органів. Незаконність рішення, дії чи бездіяльності завдавача шкоди повинна бути доведена. Суб'єктом відшкодування завданої шкоди є держава, Автономна республіка Крим та орган місцевого самоврядування. Тобто шкода відшкодовується за рахунок державного бюджету, бюджету Автономної республіки Крим, бюджетів органів місцевого самоврядування. Відповідальність за шкоду, завдану органом державної влади, органом влади Автономної республіки Крим або органом місцевого самоврядування, настає незалежно від вини цих органів, тобто і при випадковому завданні.
В статтях 1166 та 1167 гл. 82 ЦКУ вказується на два види шкоди, що може бути завдана та, відповідно, в подальшому відшкодована: майнова та моральна. Однак в більшості статей гл. 82, у тому числі ст. 1173 ЦК, вказується на те, що відшкодовуватися має шкода без врахування можливого її поділу на види. Подібне твердження ґрунтується не лише та тій обставині, що текст зазначеної статті не містить вказівки на окремий вид шкоди, а також на положенні ст. 56 Конституції України, згідно з якою: кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Види діянь, шкода завдана якими відшкодовується

Положеннями вказаних вище статей встановлено обов’язок держави, Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування відшкодувати шкоду, завдану фізичній або юридичній особі:

  • незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень (стаття 1173 ЦКУ);
  • незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень (стаття 1174 Цивільного кодексу України);
  • в результаті прийняття органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним і скасований (стаття 1175 Цивільного кодексу України).

Ці норми Конституції України та Цивільного кодексу України є нормами прямої дії, оскільки будь-яка юридична чи фізична особа має право на їх підставі звернутися до суду з позовом про відшкодування такої шкоди.

Позасудовий порядок відшкодування шкоди

Підстави та умови відшкодування шкоди органами влади незалежно від їх вини визначені статтями 1173-1175 Цивільного кодексу України. Конкретні нормативні механізми відшкодування відсутні. У випадку, якщо орган влади приходить до висновку про необхідність виплати відшкодування, питання вирішуються шляхом прийняття індивідуальних актів.
Тому фактично можна стверджувати, що інститут позасудового, а тим паче добровільного відшкодування шкоди, завданої діяннями органів влади, в Україні відсутній. Відсутній навіть чіткий та прозорий концептуальний підхід до функціонування цього інституту.

Судовий порядок відшкодування шкоди

На сьогодні у нашій державі питання судового порядку відшкодування шкоди є врегульованим і фактично застосовується як єдиний спосіб захисту і поновлення порушених прав. Частиною 5 статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС) передбачено, що Вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб’єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб’єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Вимоги про відшкодування шкоди можуть бути заявлені одночасно або після відкриття провадження. Якщо позивач не заявляв таких вимог одразу і не покликався на заподіяння йому шкоди рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, то заявлення вимоги про відшкодування шкоди потребує також доповнення (а отже зміни) підстав позову. Згідно зі статтею 47 КАС позивач може змінити предмет або підставу позову, але не може змінити їх одночасно. Тому заявляти про відшкодування необхідно одразу.
При цьому варто знати, якщо шкода відшкодовується державою (за рахунок держави), то поряд із відповідним державним органом (чи посадовою особою, чиї дії оскаржуються) як відповідача слід зазначати державу Україна в особі відповідного органу Державного казначейства України.
Окрім цього, особа, яка зазнала шкоди внаслідок незаконних рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, має право звернутися за захистом до суду в порядку цивільного або господарського судочинства.

Судовий порядок відшкодування шкоди

На сьогодні у нашій державі питання судового порядку відшкодування шкоди є врегульованим і фактично застосовується як єдиний спосіб захисту і поновлення порушених прав.
Частиною 5 статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС) передбачено, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб’єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб’єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Вимоги про відшкодування шкоди можуть бути заявлені одночасно або після відкриття провадження. Якщо позивач не заявляв таких вимог одразу і не покликався на заподіяння йому шкоди рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, то заявлення вимоги про відшкодування шкоди потребує також доповнення (а отже зміни) підстав позову. Згідно зі статтею 47 КАС позивач може змінити предмет або підставу позову, але не може змінити їх одночасно. Тому заявляти про відшкодування необхідно одразу. При цьому варто знати, якщо шкода відшкодовується державою (за рахунок держави), то поряд із відповідним державним органом (чи посадовою особою, чиї дії оскаржуються) як відповідача слід зазначати державу Україна в особі відповідного органу Державного казначейства України.
Окрім цього, особа, яка зазнала шкоди внаслідок незаконних рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, має право звернутися за захистом до суду в порядку цивільного або господарського судочинства. При цьому особа має сплатити судовий збір, передбачений законодавством:

  • за подання позовної заяви майнового характеру юридичною особою – 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, фізичною особою або фізичною особою – підприємцем – 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (стаття 4 Закону України «Про судовий збір»);
  • за подання позовної заяви майнового характеру юридичною особою – 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, фізичною особою або фізичною особою – підприємцем – 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (стаття 4 Закону України «Про судовий збір»).

Проблема виконання рішення суду

На сьогодні, відшкодуванню шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, перешкоджає відсутність у бюджеті на кожен поточний рік коштів відповідного цільового призначення.
Внаслідок такої законодавчої неврегульованості, перш за все страждає пересічний громадянин, який немає ніякої змоги отримати кошти на підставі судового рішення, яке набрало законної сили. Також це не сприяє позитивному іміджу України в європейському світі, оскільки Європейським судом з прав людини вже зазначено про порушення Україною своїх зобов’язань за Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, тому що більшість справ у цьому суді стосується саме невиконання рішень національних судів про відшкодування шкоди, завданої фізичним та юридичним особам органами державної влади, адже відсутній механізм відшкодування такої шкоди.