Відшкодування майнової шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди: відмінності між версіями

Матеріал з WikiLegalAid
Немає опису редагування
Немає опису редагування
(Не показані 10 проміжних версій 4 користувачів)
Рядок 1: Рядок 1:
== Нормативна база ==
== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року № 435-IV] (ЦК України)
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України (далі - ЦК України)]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України від 18.03.2004 року № 1618-IV ] (ЦПК України)
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України (далі - ЦПК України)]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1961-15 Закон України від 01.07.2004 року N 1961-IV «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1961-15 Закон України "Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. № 1306 "Про Правила дорожнього руху"](ПДР).
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 "Про Правила дорожнього руху"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/v0004700-95 Постанова Пленуму Верховного суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31.03.95 №4]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/v0004700-95 Постанова Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/v0006700-92 Постанова Пленуму Верховного суду України Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди від 27.03.92 №6]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/v0006700-92 Постанова Пленуму Верховного суду України від 27.03.1992 № 6 Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z1074-03 Наказ Міністерства юстиції України,Фонду державного майна України від 24.11.2003 N 142/5/2092 "Про затвердження Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z1074-03 Наказ Міністерства юстиції України,Фонду державного майна України від 24.11.2003 142/5/2092 "Про затвердження Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів"]


== Правові підстави відшкодування майнової шкоди внаслідок ДТП ==
== Правові підстави відшкодування майнової шкоди внаслідок ДТП ==
Спори, що виникають з відшкодування майнової шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (ДТП), розглядаються судами за загальними правилами підсудності. Однак, у відповідності [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 до ст. 28 ЦПК України], право пред’явити такий позов мають особи й за зареєстрованим своїм місцем проживання або перебування чи за місцем завдання шкоди.<br />
Спори, що виникають з відшкодування майнової шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), розглядаються судами за загальними правилами підсудності. Право пред’явити такий позов мають особи за зареєстрованим місцем проживання  або перебування відповідача чи за місцем завдання шкоди (статті 27, 28 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України]).


За загальними правилом, суб’єктний склад сторін у спорах цієї категорії такий:
<u>За загальними правилом право звернутися до суду мають:</u>
* самі учасники ДТП;
* учасники ДТП;
* володільці-користувачі транспортних засобів;
* володільці (користувачі) джерел підвищеної небезпеки (далі - транспортний засіб);
* власники джерел підвищеної небезпеки, з якими винні особи перебували в трудових відносинах;
* власники транспортних засобів, з якими винні особи перебували в трудових відносинах;
* страхові компанії, з якими власники транспортних засобів перебували в договірних відносинах;
* страхові компанії, з якими власники транспортних засобів перебували в договірних відносинах;
* особи, з вини яких сталася ДТП, відшкодування за якою було проведено страховими компаніями;
* особи, з вини яких сталася ДТП, відшкодування за якою було проведено страховими компаніями;
* треті особи, як правило водії, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.
* треті особи, як правило водії, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.
В таких спорах позивачами можуть виступати як фізичні та юридичні особи, яким завдано матеріальної шкоди, зокрема власники та володільці майна, а також фізичні особи, яким завдано моральної шкоди. Відповідачами ж виступають: володільці (власники) транспортних засобів; винні особи — володільці (власники) транспортних засобів; винні особи, які не на відповідній правовій підставі заволоділи транспортним засобом; власники (володільці) транспортних засобів, недбалість яких сприяла неправомірному заволодінню; роботодавці (володільці, власники транспортних засобів) — за шкоду, завдану їхніми працівниками під час виконання трудових обов’язків; страхова компанія — за майнову шкоду, завдану застрахованою особою; батьки (усиновлювачі), опікуни, піклувальники, чоловік (дружина) у випадках, визначених с[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5543 т.ст. 1178, 1179, 1183, 1186-1188 ЦК України].
Позивачами можуть виступати як фізичні та юридичні особи, яким завдано матеріальної шкоди, зокрема власники та володільці майна, а також фізичні особи, яким завдано моральної шкоди.  
 
<u>Відповідачами можуть бути:</u>
* володільці (власники) транспортних засобів;  
* винні особи — володільці (власники) транспортних засобів;
* винні особи, які незаконно заволоділи транспортним засобом; власники (володільці) транспортних засобів, недбалість яких сприяла неправомірному заволодінню; роботодавці (володільці, власники транспортних засобів) — за шкоду, завдану їхніми працівниками під час виконання трудових обов’язків;  
* страхова компанія — за майнову шкоду, завдану застрахованою особою;  
* батьки (усиновлювачі), опікуни, піклувальники, чоловік (дружина) у випадках, визначених статтями [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5543 1178, 1179, 1183, 1186-1188 ЦК України].


== Відповідальність за завдання майнової шкоди внаслідок ДТП ==
== Відповідальність за завдання майнової шкоди внаслідок ДТП ==
Відповідальність за завдання майнової шкоди особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку визначено [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5543 ч.2 ст.1187 ЦК України]. Відповідальність, у таких випадках, несе винна особа, яка є водієм автомобіля чи особа, яка керувала таким автомобілем і з вини такої сталася ДТП. У відповідності [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-%D0%BF до п.2.2 Правил дорожнього руху], якщо особа під час керування автомобілем мала посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційний документ на такий, переданий їй власником чи іншою особою, яка на законній правовій підставі використовує цей транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання майнової шкоди.<br />
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5543 частина друга статті 1187 ЦК України]).  


Виняток із цього правила передбачено [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5543 чч.3, 5 ст.1187 ЦК України], відповідно до яких особа, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом (власник, орендар, підрядчик тощо), звільняється від обов’язку відшкодування майнової шкоди, завданої транспортним засобом у випадках незаконного заволодіння автомобілем третьою особою, завдання майнової шкоди внаслідок непереборної сили або умислу потерпілої особи. Вказані випадки повинні бути підтверджені належними доказами (матеріалами кримінального провадження, якими встановлено обставину незаконного заволодіння третьою особою транспортним засобом; іншими матеріалами, що підтверджують дію непереборної сили або умисел потерпілої особи), про що обов’язково має бути зазначено в мотивувальній частині судового рішення.<br />
Відповідальність, у таких випадках, несе винна особа, яка є водієм автомобіля чи особа, яка керувала таким автомобілем і з вини такої сталася ДТП. Відповідно [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-%D0%BF до пункту 2.2 Правил дорожнього руху], якщо особа під час керування автомобілем мала посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційний документ на такий, переданий їй власником чи іншою особою, яка на законній правовій підставі використовує цей транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання майнової шкоди.


Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки не несе відповідальності за завдану шкоду потерпілим особам, якщо вона керувала транспортним засобом у зв’язку з виконанням трудових обов’язків. Така особа, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише в порядку регресу відповідно [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5543 до ст.1191 ЦК України.]<br />
Виняток із цього правила передбачено [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5543 частинами третьою, п'ятою статті 1187 ЦК України], відповідно до яких особа, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом (власник, орендар, підрядчик тощо), <u>звільняється від обов’язку відшкодування майнової шкоди</u>, завданої транспортним засобом у випадках незаконного заволодіння автомобілем третьою особою, завдання майнової шкоди внаслідок непереборної сили або умислу потерпілої особи. Вказані випадки повинні бути підтверджені належними доказами (матеріалами кримінального провадження, якими встановлено обставину незаконного заволодіння третьою особою транспортним засобом; іншими матеріалами, що підтверджують дію непереборної сили або умисел потерпілої особи), про що обов’язково має бути зазначено в мотивувальній частині судового рішення.


Наявність трудових відносин між володільцем та особою, яка керувала джерелом підвищеної небезпеки має підтверджуватись відповідними доказами, зокрема документами, підтверджують наявність трудових відносин тощо). На виникнення зобов’язання володільця (власника) джерела підвищеної небезпеки щодо відшкодування заподіяної ним майнової шкоди впливають обставини, такі як в який саме час було заподіяно шкоду (під час виконання трудових чи службових обов’язків); чи було джерело підвищеної небезпеки надано працівникові в процесі виконання ним трудових обов’язків чи він самовільно, неправомірно використав його в особистих цілях.<br />
Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки не несе відповідальності за завдану шкоду потерпілим особам, якщо вона керувала транспортним засобом у зв’язку з виконанням трудових обов’язків. Така особа, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише в порядку регресу відповідно [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5543 до статті 1191 ЦК України.]


Як визначено [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/v0004700-95 у п.8 постанови Пленуму ВС «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.95 №4 (зі змінами)], за моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов’язків, відповідальність несе організація, з якою він перебуває в трудових відносинах, а останній відповідає перед нею в порядку регресу. Тому норми [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5543 ст.1172 ЦК України] стосуються відшкодування як майнової, так і моральної шкоди.<br />
Наявність трудових відносин між володільцем та особою, яка керувала джерелом підвищеної небезпеки має підтверджуватись відповідними доказами, зокрема документами про наявність трудових відносин тощо. На виникнення зобов’язання володільця (власника) транспортного засобу щодо відшкодування заподіяної ним майнової шкоди впливають обставини, такі як в який саме час було заподіяно шкоду (під час виконання трудових чи службових обов’язків); чи було джерело підвищеної небезпеки надано працівникові в процесі виконання ним трудових обов’язків чи він самовільно, неправомірно використав його в особистих цілях.


У будь-якому випадку при поданні позову про відшкодування майнової шкоди володільцем (власником) транспортного засобу слід обов’язково з’ясовувати, чи була застрахована у установлено законом порядку його відповідальність страховим полісом на момент завдання шкоди. Якщо так, необхідно залучати страховика до участі у розгляді справі.
Крім того, відповідно до [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/v0004700-95 пункту 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди"], за '''моральну (немайнову) шкоду''', заподіяну працівником під час виконання трудових обов’язків, відповідальність несе організація, з якою він перебуває в трудових відносинах, а останній відповідає перед нею в порядку регресу.  


== Застосування вироку, що набрав законної сили, або постанови в справі про адміністративне правопорушення внаслідок ДТП ==
== Застосування вироку, що набрав законної сили, або постанови в справі про адміністративне правопорушення внаслідок ДТП ==
Під час розгляду справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої постановлено вирок, що набрав законної сили, або винесено постанову в справі про адміністративне правопорушення, це судове рішення є обов’язковим для суду лише щодо з’ясування питань, чи мали місце такі дії та чи вчинені вони цією особою. Відтак, розглядаючи спір, який випливає з кримінальної справи чи зі справи про адміністративне правопорушення, суд не вправі обговорювати вину відповідача, а може тільки вирішувати питання про розмір відшкодування. На підтвердження висновку суду щодо розміру збитків у рішенні, крім посилання на вирок у кримінальній справі чи постанову у справі про адміністративне правопорушення, необхідно також навести докази, подані сторонами при розгляді цивільної справи (наприклад урахування матеріального становища відповідача або вини потерпілого).<br />
Під час розгляду справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої постановлено вирок, що набрав законної сили, або винесено постанову в справі про адміністративне правопорушення, це судове рішення є обов’язковим для суду лише щодо з’ясування питань, чи мали місце такі дії та чи вчинені вони цією особою. Відтак, розглядаючи спір, який випливає з кримінальної справи чи зі справи про адміністративне правопорушення, '''суд не вправі обговорювати вину відповідача, а може тільки вирішувати питання про розмір відшкодування'''. На підтвердження висновку суду щодо розміру збитків у рішенні, крім посилання на вирок у кримінальній справі чи постанову у справі про адміністративне правопорушення, необхідно також навести докази, подані сторонами при розгляді цивільної справи (наприклад урахування матеріального становища відповідача або вини потерпілого).


Доводити відсутність своєї вини відповідно до вимог ч.2 ст.1166 ЦК України має заподіювач шкоди, а не позивач, хоча він й не позбавлений цього права. Положення ч.3 ст.61 ЦПК України фактично позбавляють особу, вину якої встановлено вироком у кримінальній справі або постановою у справі про адміністративне правопорушення, можливості спростувати наявність такої вини. Проте вказана процесуальна норма не дає підстав за будь-яких обставин уважати невинною в ДТП особу, відносно якої не порушувалося кримінальне провадження та не складався протокол про адміністративне правопорушення. У цьому випадку вину такої особи може бути підтверджено чи спростовано іншими належними й допустимими доказами, передбаченими ст.57 ЦПК України, зокрема висновком судової автотехнічної експертизи, письмовими доказами тощо. У випадку встановлення вини особи в ДТП постановою про притягнення до адміністративної відповідальності ця особа не позбавлена права доводити протиправність дій інших учасників ДТП та причинний зв’язок цієї протиправності із завданою шкодою.
Доводити відсутність своєї вини відповідно до вимог частини другої статті 1166 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] має заподіювач шкоди. У випадку встановлення вини особи в ДТП постановою про притягнення до адміністративної відповідальності, ця особа не позбавлена права доводити протиправність дій інших учасників ДТП та причинний зв’язок цієї протиправності із завданою шкодою.


== Відшкодування шкоди в порядку часткової відповідальності ==
== Відшкодування шкоди в порядку часткової відповідальності ==
Визначаючи ступінь вини заподіювачів шкоди в процентному відношенні, суд має враховувати всі обставини, пов’язані із завданням майнової шкоди, зокрема форму вини щодо порушення ПДР. Частиною [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 2 ст.1188 ЦК] України встановлено, що в тих випадках, коли внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов’язані відшкодувати її незалежно від їхньої вини. Відповідно [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 до ч.1 ст.1190 ЦК України] особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілими особами.<br />
Визначаючи ступінь вини заподіювачів шкоди в процентному відношенні, суд має враховувати всі обставини, пов’язані із завданням майнової шкоди, зокрема форму вини щодо порушення [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-%D0%BF Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306]. Частиною [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 другою статті 1188 ЦК України] України встановлено, що в тих випадках, коли внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов’язані відшкодувати її незалежно від їхньої вини. Відповідно [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 до ч.1 ст.1190 ЦК України] особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть <u>солідарну відповідальність перед потерпілими особами</u>.


Пасажир транспортного засобу підпадає під категорію «інші особи», яким завдано шкоди внаслідок взаємодії двох джерел підвищеної небезпеки. Отже, якщо при зіткненні кількох автомобілів постраждав пасажир або пішохід, обов’язок компенсувати потерпілому шкоду покладається на всіх володільців (власників) джерел підвищеної небезпеки солідарно, незалежно від їхньої вини.<br />
Пасажир транспортного засобу підпадає під категорію «інші особи», яким завдано шкоди внаслідок взаємодії двох транспортних засобів. Отже, якщо при зіткненні кількох автомобілів постраждав пасажир або пішохід, обов’язок компенсувати потерпілому шкоду покладається на всіх володільців (власників) джерел підвищеної небезпеки солідарно, незалежно від їхньої вини.


Відповідно до роз’яснень, викладених в [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/v0006700-92 п.3 постанови Пленуму ВС «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.92 №6] «шкода, заподіяна кількома особами, відшкодовується кожною з них в частині, заподіяної нею (в порядку часткової відповідальності). Особи, які спільно заподіяли шкоду, тобто заподіяли неподільну шкоду взаємопов’язаними, сукупними діями або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілими. У такому ж порядку відповідають володільці джерел підвищеної небезпеки за шкоду, заподіяну внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки іншим особам».<br />
Відповідно до роз’яснень, викладених в [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/v0006700-92 пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди"] «шкода, заподіяна кількома особами, відшкодовується кожною з них в частині, заподіяної нею (в порядку часткової відповідальності). Особи, які спільно заподіяли шкоду, тобто заподіяли неподільну шкоду взаємопов’язаними, сукупними діями або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілими. У такому ж порядку відповідають володільці джерел підвищеної небезпеки за шкоду, заподіяну внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки іншим особам».


  Відповідно, розмір компенсації шкоди встановлюється законом або домовленістю сторін, а в разі наявності спору між сторонами — судом.
Відповідно, розмір компенсації шкоди встановлюється законом або домовленістю сторін, а в разі наявності спору між сторонами — судом.  


[[Файл:Зразок Позовної заяви про відшкодування шкоди завданої ДТП.odt|міні]]
== Право на відшкодування майнової шкоди внаслідок ДТП ==
== Право на відшкодування майнової шкоди внаслідок ДТП ==
Майнова шкода, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки, регулюється [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 гл.82 ЦК України]. Також, роз’яснення з цього приводу наведено у постанові П[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/v0006700-92 ленуму ВС від 27.03.92.] відповідно до правових норм при визначенні розміру майнової шкоди слід враховувати розмір такої шкоди, спричиненої майну або особистим немайновим правам потерпілих осіб. Під шкодою, що має бути відшкодована, слід розуміти втрату або зменшення блага потерпілих осіб внаслідок порушення їхніх прав або втрату нематеріальних благ (життя, здоров’я тощо).<br />
При визначенні розміру майнової шкоди слід враховувати розмір такої шкоди, спричиненої майну або особистим немайновим правам потерпілих осіб. Під шкодою, що має бути відшкодована, слід розуміти втрату або зменшення блага потерпілих осіб внаслідок порушення їхніх прав або втрату нематеріальних благ (життя, здоров’я тощо) ([http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/v0006700-92 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди"]).
 
'''У зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я''' потерпілі особи мають право на відшкодування їм заробітку (доходу), втрачених внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також на відшкодування додаткових витрат, викликаних необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5543 частина перша статті 1195 ЦК України]).
 
Розмір шкоди, завданої '''смертю потерпілих осіб''', відшкодовується за правилами [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5543 статтей 1200-1201 ЦК України]. Право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на утриманні потерпілого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті, та особа, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам’ятника.


У відповідності із [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5543 ч.1 ст.1195 ЦК України] у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я потерпілі особи мають право на відшкодування їм заробітку (доходу), втрачених «внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності», а також на відшкодування «додаткових витрат, викликаних необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо».<br />
Право на відшкодування майнової шкоди, завданої '''майну фізичних та юридичних осіб''', має власник ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5543 частина третя статті 386 ЦК України]) та/або особи, які мають речове право на чуже майно ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5543 статті 396 ЦК України]).<br />З урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов’язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір таких збитків, що підлягає відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5543 стаття 1192 ЦК України]).


Розмір шкоди, завданої смертю потерпілих осіб, відшкодовується за правилами [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5543 ст.ст.1200—1201 ЦК України]. Відповідно до таких таке право «мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті», та особа, «яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам’ятника».<br />
Відшкодування шкоди, пов’язаної з '''фізичним знищенням транспортного засобу''', регламентовано [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1961-15 статтею 30 Закону України "Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів"]. Транспортний засіб уважається фізично знищеним, якщо його ремонт є <u>технічно неможливим чи економічно не обґрунтованим</u>. Ремонт вважається економічно не обґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП. На залишки транспортного засобу отримує право страховик чи [http://www.mtsbu.ua/ua/ Моторне транспортне страхове бюро України].


Право на відшкодування майнової шкоди, завданої майну фізичних та юридичних осіб, має власник, відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5543 ч.3 ст.386 ЦК України] та/або особи, які мають речове право на чуже майно ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5543 ст.396 ЦК України]).<br />
== Відповідальність водія при ДТП (регресний позов) ==
Вирішуючи питання про компенсацію шкоди, завданої майну потерпілої особи в результаті ДТП, та визначаючи розмір такої, слід звернути увагу на положення [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5543 ст.1192 ЦК України], згідно з якої «з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов’язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір таких збитків, що підлягає відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі».<br />
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text статті 1191 Цивільного кодексу України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1961-15#Text ст.38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»] страховик або Моторне (транспортне) страхове бюро України після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду.
У першому випадку, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1961-15#Text статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»] '''страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов:'''


Відшкодування шкоди, пов’язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1961-15 ст.30 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» (з відповідними змінами)]. Згідно з такою «транспортний засіб уважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно не обґрунтованим. Ремонт вважається економічно не обґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП». На залишки транспортного засобу отримує право страховик чи Моторне транспортне страхове бюро.<br />
'''По-перше''', до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду в наступних випадках:
* якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;
* якщо він керував транспортним засобом без права на керування транспортним засобом відповідної категорії;
* якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником);
* якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху;
* якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1961-15#Text підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»], тобто не вжив заходів з метою запобігання чи зменшення подальшої шкоди;
* якщо страховий випадок настав з використанням забезпеченого транспортного засобу в період, не передбачений договором внутрішнього страхування (при укладенні договору страхування з умовою використання транспортного засобу в період, передбачений договором страхування);
'''По-друге''', до підприємства, установи, організації, що відповідає за стан дороги, якщо заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди шкода виникла з їх вини;


Положення цієї норми на підставі ст.8 ЦК України повинні застосовуватися при компенсації шкоди не тільки страховиком, а й іншими особами, які несуть відповідальність за її заподіяння. У цьому випадку обов’язок доведення розміру майнової шкоди лежить на позивачеві, а експертиза призначається судом тільки за заявою осіб, які беруть участь у справі.<br />
'''По-третє''', до особи, яка заподіяла шкоду навмисно.


[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1074-03 Положення Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів] слід брати до уваги при оцінці розрахунку майнової шкоди, заподіяної транспортному засобу внаслідок ДТП, які викладені у висновках автотоварознавчих експертів і розрахунках страхових відшкодувань, здійснених страховиками.
'''В другому випадку, МТСБУ( Моторне (транспортне) страхове бюро України) після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов:'''
# до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1961-15#Text пункті 13.1 статті 13 Закону України  «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»], тобто крім учасників бойових дій, постраждалих учасників Революції Гідності та осіб з інвалідністю внаслідок війни, що визначені законом, осіб з інвалідністю I групи, які особисто керують належними їм транспортними засобами, а також особи, що керують транспортним засобом, належним особі з інвалідністю I групи, у її присутності, звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України. Відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені особи, проводить МТСБУ у порядку, визначеному [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1961-15#Text Законом України  «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»].
# до водія транспортного засобу, який заволодів транспортним засобом за допомогою протиправних дій;
# до страховика, якщо забезпечений транспортний засіб, що заподіяв шкоду, було встановлено та страховик був зобов'язаний, але не виплатив страхове відшкодування у порядку, встановленому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»;
# до підприємства, установи, організації, що відповідають за стан дороги, якщо заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди шкода виникла з їх вини;
# до особи, визначеної у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1961-15#Text пункті 13.1 статті 13 Закону України  «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»], яка причетна до дорожньо-транспортної пригоди, якщо вона керувала транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також якщо вона відмовилася від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та/або вжила алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), та/або вона керувала транспортним засобом без права на керування транспортним засобом відповідної категорії, та/або самовільно залишила місце пригоди.
'''Зверніть увагу, що подається регресний позов винуватцю ДТП, а не власнику машини. Відповідальність власника авто при ДТП може наступити тільки в двох випадках:'''
# власник був за кермом під час ДТП;
# власник довірив керування автомобілем особі, у якої немає відповідних документів, що дають законну підставу для управління даним транспортним засобом
'''Отже, щоб уникнути регресного позову водію необхідно:'''
* письмово, протягом 3-х днів повідомити в свою страхову компанію про те, що трапилася ДТП;
* за кермом завжди мати із собою водійські права відповідної категорії;
* не залишати місце ДТП, не переїжджати з місця;
* перевіряти технічний стан автомобіля; 
* вчасно продовжувати страховий поліс.


== Див. також ==
* [[Страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (автоцивілка)]]
* [[Відшкодування Моторним (транспортним) страховим бюро шкоди, спричиненої внаслідок ДТП, винуватцями якої є окремі категорії громадян]]
[[Категорія:Відшкодування шкоди]]
[[Категорія:Відшкодування шкоди]]
[[Категорія:Суди]]
[[Категорія:Суди]]
[[Категорія:Цивільне право]]
[[Категорія:Цивільне право]]

Версія за 12:07, 19 лютого 2021

Нормативна база

Правові підстави відшкодування майнової шкоди внаслідок ДТП

Спори, що виникають з відшкодування майнової шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), розглядаються судами за загальними правилами підсудності. Право пред’явити такий позов мають особи за зареєстрованим місцем проживання або перебування відповідача чи за місцем завдання шкоди (статті 27, 28 ЦПК України).

За загальними правилом право звернутися до суду мають:

  • учасники ДТП;
  • володільці (користувачі) джерел підвищеної небезпеки (далі - транспортний засіб);
  • власники транспортних засобів, з якими винні особи перебували в трудових відносинах;
  • страхові компанії, з якими власники транспортних засобів перебували в договірних відносинах;
  • особи, з вини яких сталася ДТП, відшкодування за якою було проведено страховими компаніями;
  • треті особи, як правило водії, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Позивачами можуть виступати як фізичні та юридичні особи, яким завдано матеріальної шкоди, зокрема власники та володільці майна, а також фізичні особи, яким завдано моральної шкоди.

Відповідачами можуть бути:

  • володільці (власники) транспортних засобів;
  • винні особи — володільці (власники) транспортних засобів;
  • винні особи, які незаконно заволоділи транспортним засобом; власники (володільці) транспортних засобів, недбалість яких сприяла неправомірному заволодінню; роботодавці (володільці, власники транспортних засобів) — за шкоду, завдану їхніми працівниками під час виконання трудових обов’язків;
  • страхова компанія — за майнову шкоду, завдану застрахованою особою;
  • батьки (усиновлювачі), опікуни, піклувальники, чоловік (дружина) у випадках, визначених статтями 1178, 1179, 1183, 1186-1188 ЦК України.

Відповідальність за завдання майнової шкоди внаслідок ДТП

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України).

Відповідальність, у таких випадках, несе винна особа, яка є водієм автомобіля чи особа, яка керувала таким автомобілем і з вини такої сталася ДТП. Відповідно до пункту 2.2 Правил дорожнього руху, якщо особа під час керування автомобілем мала посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційний документ на такий, переданий їй власником чи іншою особою, яка на законній правовій підставі використовує цей транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання майнової шкоди.

Виняток із цього правила передбачено частинами третьою, п'ятою статті 1187 ЦК України, відповідно до яких особа, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом (власник, орендар, підрядчик тощо), звільняється від обов’язку відшкодування майнової шкоди, завданої транспортним засобом у випадках незаконного заволодіння автомобілем третьою особою, завдання майнової шкоди внаслідок непереборної сили або умислу потерпілої особи. Вказані випадки повинні бути підтверджені належними доказами (матеріалами кримінального провадження, якими встановлено обставину незаконного заволодіння третьою особою транспортним засобом; іншими матеріалами, що підтверджують дію непереборної сили або умисел потерпілої особи), про що обов’язково має бути зазначено в мотивувальній частині судового рішення.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки не несе відповідальності за завдану шкоду потерпілим особам, якщо вона керувала транспортним засобом у зв’язку з виконанням трудових обов’язків. Така особа, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише в порядку регресу відповідно до статті 1191 ЦК України.

Наявність трудових відносин між володільцем та особою, яка керувала джерелом підвищеної небезпеки має підтверджуватись відповідними доказами, зокрема документами про наявність трудових відносин тощо. На виникнення зобов’язання володільця (власника) транспортного засобу щодо відшкодування заподіяної ним майнової шкоди впливають обставини, такі як в який саме час було заподіяно шкоду (під час виконання трудових чи службових обов’язків); чи було джерело підвищеної небезпеки надано працівникові в процесі виконання ним трудових обов’язків чи він самовільно, неправомірно використав його в особистих цілях.

Крім того, відповідно до пункту 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", за моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов’язків, відповідальність несе організація, з якою він перебуває в трудових відносинах, а останній відповідає перед нею в порядку регресу.

Застосування вироку, що набрав законної сили, або постанови в справі про адміністративне правопорушення внаслідок ДТП

Під час розгляду справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої постановлено вирок, що набрав законної сили, або винесено постанову в справі про адміністративне правопорушення, це судове рішення є обов’язковим для суду лише щодо з’ясування питань, чи мали місце такі дії та чи вчинені вони цією особою. Відтак, розглядаючи спір, який випливає з кримінальної справи чи зі справи про адміністративне правопорушення, суд не вправі обговорювати вину відповідача, а може тільки вирішувати питання про розмір відшкодування. На підтвердження висновку суду щодо розміру збитків у рішенні, крім посилання на вирок у кримінальній справі чи постанову у справі про адміністративне правопорушення, необхідно також навести докази, подані сторонами при розгляді цивільної справи (наприклад урахування матеріального становища відповідача або вини потерпілого).

Доводити відсутність своєї вини відповідно до вимог частини другої статті 1166 ЦК України має заподіювач шкоди. У випадку встановлення вини особи в ДТП постановою про притягнення до адміністративної відповідальності, ця особа не позбавлена права доводити протиправність дій інших учасників ДТП та причинний зв’язок цієї протиправності із завданою шкодою.

Відшкодування шкоди в порядку часткової відповідальності

Визначаючи ступінь вини заподіювачів шкоди в процентному відношенні, суд має враховувати всі обставини, пов’язані із завданням майнової шкоди, зокрема форму вини щодо порушення Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306. Частиною другою статті 1188 ЦК України України встановлено, що в тих випадках, коли внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов’язані відшкодувати її незалежно від їхньої вини. Відповідно до ч.1 ст.1190 ЦК України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілими особами.

Пасажир транспортного засобу підпадає під категорію «інші особи», яким завдано шкоди внаслідок взаємодії двох транспортних засобів. Отже, якщо при зіткненні кількох автомобілів постраждав пасажир або пішохід, обов’язок компенсувати потерпілому шкоду покладається на всіх володільців (власників) джерел підвищеної небезпеки солідарно, незалежно від їхньої вини.

Відповідно до роз’яснень, викладених в пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" «шкода, заподіяна кількома особами, відшкодовується кожною з них в частині, заподіяної нею (в порядку часткової відповідальності). Особи, які спільно заподіяли шкоду, тобто заподіяли неподільну шкоду взаємопов’язаними, сукупними діями або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілими. У такому ж порядку відповідають володільці джерел підвищеної небезпеки за шкоду, заподіяну внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки іншим особам».

Відповідно, розмір компенсації шкоди встановлюється законом або домовленістю сторін, а в разі наявності спору між сторонами — судом.

Файл:Зразок Позовної заяви про відшкодування шкоди завданої ДТП.odt

Право на відшкодування майнової шкоди внаслідок ДТП

При визначенні розміру майнової шкоди слід враховувати розмір такої шкоди, спричиненої майну або особистим немайновим правам потерпілих осіб. Під шкодою, що має бути відшкодована, слід розуміти втрату або зменшення блага потерпілих осіб внаслідок порушення їхніх прав або втрату нематеріальних благ (життя, здоров’я тощо) (постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди").

У зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я потерпілі особи мають право на відшкодування їм заробітку (доходу), втрачених внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також на відшкодування додаткових витрат, викликаних необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо (частина перша статті 1195 ЦК України).

Розмір шкоди, завданої смертю потерпілих осіб, відшкодовується за правилами статтей 1200-1201 ЦК України. Право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на утриманні потерпілого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті, та особа, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам’ятника.

Право на відшкодування майнової шкоди, завданої майну фізичних та юридичних осіб, має власник (частина третя статті 386 ЦК України) та/або особи, які мають речове право на чуже майно (статті 396 ЦК України).
З урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов’язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір таких збитків, що підлягає відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (стаття 1192 ЦК України).

Відшкодування шкоди, пов’язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 Закону України "Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів". Транспортний засіб уважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно не обґрунтованим. Ремонт вважається економічно не обґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП. На залишки транспортного засобу отримує право страховик чи Моторне транспортне страхове бюро України.

Відповідальність водія при ДТП (регресний позов)

Відповідно до статті 1191 Цивільного кодексу України, ст.38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик або Моторне (транспортне) страхове бюро України після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду.

У першому випадку, відповідно до статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов:

По-перше, до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду в наступних випадках:

  • якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;
  • якщо він керував транспортним засобом без права на керування транспортним засобом відповідної категорії;
  • якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником);
  • якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху;
  • якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», тобто не вжив заходів з метою запобігання чи зменшення подальшої шкоди;
  • якщо страховий випадок настав з використанням забезпеченого транспортного засобу в період, не передбачений договором внутрішнього страхування (при укладенні договору страхування з умовою використання транспортного засобу в період, передбачений договором страхування);

По-друге, до підприємства, установи, організації, що відповідає за стан дороги, якщо заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди шкода виникла з їх вини;

По-третє, до особи, яка заподіяла шкоду навмисно.

В другому випадку, МТСБУ( Моторне (транспортне) страхове бюро України) після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов:

  1. до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», тобто крім учасників бойових дій, постраждалих учасників Революції Гідності та осіб з інвалідністю внаслідок війни, що визначені законом, осіб з інвалідністю I групи, які особисто керують належними їм транспортними засобами, а також особи, що керують транспортним засобом, належним особі з інвалідністю I групи, у її присутності, звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України. Відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені особи, проводить МТСБУ у порядку, визначеному Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
  2. до водія транспортного засобу, який заволодів транспортним засобом за допомогою протиправних дій;
  3. до страховика, якщо забезпечений транспортний засіб, що заподіяв шкоду, було встановлено та страховик був зобов'язаний, але не виплатив страхове відшкодування у порядку, встановленому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»;
  4. до підприємства, установи, організації, що відповідають за стан дороги, якщо заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди шкода виникла з їх вини;
  5. до особи, визначеної у пункті 13.1 статті 13 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яка причетна до дорожньо-транспортної пригоди, якщо вона керувала транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також якщо вона відмовилася від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та/або вжила алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), та/або вона керувала транспортним засобом без права на керування транспортним засобом відповідної категорії, та/або самовільно залишила місце пригоди.

Зверніть увагу, що подається регресний позов винуватцю ДТП, а не власнику машини. Відповідальність власника авто при ДТП може наступити тільки в двох випадках:

  1. власник був за кермом під час ДТП;
  2. власник довірив керування автомобілем особі, у якої немає відповідних документів, що дають законну підставу для управління даним транспортним засобом

Отже, щоб уникнути регресного позову водію необхідно:

  • письмово, протягом 3-х днів повідомити в свою страхову компанію про те, що трапилася ДТП;
  • за кермом завжди мати із собою водійські права відповідної категорії;
  • не залишати місце ДТП, не переїжджати з місця;
  • перевіряти технічний стан автомобіля;
  • вчасно продовжувати страховий поліс.

Див. також