Відчуження частки майна, що перебуває у спільній власності

Матеріал з WikiLegalAid
Версія від 10:08, 28 вересня 2017, створена Admin (обговорення | внесок) (Створена сторінка: == Нормативна база == * [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України] == Поняття == '''С...)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Нормативна база

Поняття

Спільна власність - це майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
Спільна часткова - власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Спільна сумісна - власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.
Відчуження майна - передача речових прав на рухоме чи нерухоме майно іншій особі (третій), яка стає їх власником, та має право володіння, розпоряджання, користування майном

Ознаки спільної власності

  1. множинність суб’єктів (двох або більше осіб)
  2. один об'єкт (право власності на одне і те ж майно)

Правовий режим

Правовий режим враховує інтереси всіх співвласників у спільній власності

  1. володіння, користування та розпоряджання майном здійснюється за взаємною згодою усіх співвласників, а при відсутності такої згоди – спір може бути вирішений судом;
  2. при визначенні порядку володіння, користування та розпоряджання спільним майном усі співвласники мають рівне право голосу незалежно від розміру їх часток;
  3. за взаємною згодою співвласники можуть виділити із спільної власності частину майна у натурі (такий виділ не припиняє права спільної власності, оскільки відбувається в межах правового режиму спільної часткової власності і виділені частини не стають окремими (самостійними) об’єктами права власності);
  4. кожен співвласник має право на відплатне чи безвідплатне відчуження іншій особі своєї частки.

Відмінності між спільною частковою та спільною сумісною власністю

  1. за визначеністю часток(у спільній часткові власності частки кожного із співвласників заздалегідь визначені, у спільній сумісній власності – ні, вони вважаються рівними);
  2. за участю у розподілі доходів та витрат у спільному майні( у спільній часткові власності доходи і витрати розподіляються між співвласниками пропорційно до розміру їх часток, а у спільній сумісній власності – по рівну);
  3. за здійсненням права розпорядження( у спільній часткові власності кожен із співвласників розпоряджається належною йому часткою, а у спільній сумісній – правом власності у повному обсязі);
  4. за відповідальністю(суб’єкти спільної часткової власності за своїми зобов’язаннями несуть часткову відповідальність, суб’єкти спільної сумісної – солідарну);
  5. за підставами виникнення( право спільної часткової власності виникає з будь-яких підстав, які не суперечать закону: спільне будівництво, спадкування, договірну про спільну діяльність ін., спільна сумісна власність виникає лише у випадках прямо передбачених законом, або договором).

Право переважної купівлі

Відчуження частки у спільній частковій власності здійснюється із дотриманням права переважної купівлі, зміст якого розкритий у ст. 362 Цивільний кодекс України.

  • У разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів.
  • Продавець частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний письмово повідомити інших співвласників про намір продати свою частку, вказавши ціну та інші умови, на яких він її продає.
  • Якщо інші співвласники відмовилися від здійснення переважного права купівлі чи не здійснять цього права щодо нерухомого майна протягом одного місяця, а щодо рухомого майна - протягом десяти днів від дня отримання ними повідомлення, продавець має право продати свою частку іншій особі.
  • Якщо бажання придбати частку у праві спільної часткової власності виявили кілька співвласників, продавець має право вибору покупця.
  • У разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред'явити до суду позов про переведення на нього прав та обов'язків покупця. Одночасно позивач зобов'язаний внести на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець. До таких вимог застосовується позовна давність в один рік.
  • Передача співвласником свого переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності іншій особі не допускається.
  • Право переважної купівлі не поширюється на договори дарування, довічного утримання (догляду), міни, виділу частки співвласнику у натурі;
  • Право переважної купівлі поширюється на договори міни, якщо частка обмінюється на речі визначені родовими ознаками і особа, яка має право переважної купівлі пропонує відчужувану річ того ж роду, в тій же кількості і ті є ї ж якості.

Момент переходу частки у праві спільної власності до набувача за договором

  • Частка у праві спільної власності переходить до набувача за договором з моменту укладення договору, якщо інше не встановлено домовленістю сторін.
  • Частка у праві спільної власності за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, переходить до набувача відповідно до статті 334 цього Кодексу.