Влаштування осіб, звільнених із місць відбування покарань

Нормативна база

• Кримінально-виконавчий кодекс України
• Закон України «Про соціальну адаптацію осіб, які відбувають чи відбули покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк»
• Наказ Міністерства соціальної політики від 09 листопада 2011 року № 432 «Про затвердження Типового положення про спеціальний будинок-інтернат»
• Наказ Міністерства юстиції України, Міністерства соціальної політики України, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства внутрішніх справ України від 03 квітня 2018 року № 974/5/467/609/280 "Про затвердження Порядку взаємодії установ виконання покарань, уповноважених органів з питань пробації та суб'єктів соціального патронажу під час підготовки до звільнення осіб, які відбувають покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк"

Заходи та послуги, які здійснюються для осіб звільнених із місць відбування покарань

Відповідно до статті 9 Закону України «Про соціальну адаптацію осіб, які відбувають чи відбули покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк» суб’єктами соціального патронажу здійснюються такі заходи та надаються такі послуги щодо осіб звільнених із місць відбування покарань:

• послуги тимчасового притулку;

До звільнення з установ виконання покарань за особами, які відбувають покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк, зберігається жиле приміщення, що вони займали на законних підставах до засудження.

Звільнені особи, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на отримання житлового приміщення в порядку, передбаченому законодавством.

Звільненим особам, які не мають жилої площі, після прибуття до обраного місця проживання на період до отримання такої площі місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування надається місце для тимчасового проживання в соціальних чи спеціальних гуртожитках, створених цими органами. Місце для проживання в зазначених гуртожитках надається також звільненим особам, жила площа яких тимчасово заселена, на період до її звільнення та звільненим особам, яким повернути колишнє жиле приміщення немає можливості, - на період до поліпшення їх житлових умов у порядку, передбаченому законом.

• медичні - у разі відсутності у звільненої особи реєстрації місця проживання або перебування надання їй медичної допомоги здійснюється за направленням суб'єктів соціального патронажу.

Звільненим особам забезпечується надання медичної та медико-санітарної допомоги в установленому законодавством порядку. Звільнені особи, які хворіють на особливо небезпечні інфекційні хвороби або є носіями збудників таких хвороб, підлягають медичному нагляду і лікуванню в порядку, передбаченому законом.

Особи, які на день звільнення потребують стаціонарної медичної допомоги, направляються до закладів охорони здоров'я на підставах і в порядку, передбачених законодавством.

• соціальні - держава забезпечує надання додаткових гарантій щодо працевлаштування звільнених осіб;
• освітні;
• юридичні;
• реабілітаційні тощо.

Органи, які надають допомогу особам звільненим із місць відбування покарань

Здійснення заходів з влаштування осіб, звільнених із місць відбування покарань в межах наданих їм повноважень покладається на:

• центральні органи виконавчої влади щодо здійснення соціального патронажу;
• місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування щодо здійснення соціального патронажу;
• державну службу зайнятості щодо здійснення соціального патронажу;
• уповноважені органи, що проводять соціальну роботу з сім'ями, дітьми та молоддю, щодо здійснення соціального патронажу;
• органи Національної поліції щодо здійснення соціального патронажу;
• центральноий орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, щодо здійснення соціального патронажу;
• центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я, щодо здійснення соціального патронажу;
• спеціалізовані установи для звільнених осіб (центр соціальної адаптації, спеціальний будинок-інтернат).

Центральні органи виконавчої влади

1. Забезпечують реалізацію державної політики щодо соціальної адаптації звільнених осіб.
2. Організовують та координують роботу щодо здійснення соціального патронажу.
3. Забезпечують розроблення відповідних планів заходів з метою реалізації державної політики щодо соціальної адаптації звільнених осіб.
4. Здійснюють методичне та нормативно-правове забезпечення соціального патронажу.
5. Вживають заходів для підтримки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що здійснюють соціальний патронаж.
6. Здійснюють інші повноваження у цій сфері відповідно до закону.

Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування

1. Забезпечують здійснення заходів соціального патронажу відповідно до закону.
2. Координують і контролюють діяльність підпорядкованих їм підприємств, установ та організацій, що здійснюють соціальний патронаж.
3. Надають підтримку підприємствам, установам та організаціям, що здійснюють соціальний патронаж.
4. Забезпечують виконання загальнодержавної та місцевих програм розвитку соціального житла, створення спеціальних гуртожитків для тимчасового проживання звільнених осіб.
5. Забезпечують утворення мережі спеціалізованих установ для звільнених осіб з урахуванням потреб і умов регіону.
6. Утворюють спостережні комісії та піклувальні ради, діяльність яких регулюється положенням, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
7. Беруть участь у процесі підготовки до звільнення осіб, які відбувають покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк.
8. Сприяють звільненим особам в отриманні ними соціальних пільг та гарантій, передбачених законом.
9. Вживають заходів щодо влаштування звільнених осіб, які втратили зв’язок із сім’єю, не мають постійного місця проживання або перебування та потребують підтримки, до центрів соціальної адаптації або інших установ та закладів соціальної підтримки (догляду).
10. Вживають заходів щодо влаштування звільнених осіб похилого віку та осіб з інвалідністю I та II груп, які потребують постійного стороннього догляду, побутового і медичного обслуговування, до будинків-інтернатів або інших закладів соціальної підтримки (догляду).

Державна служба зайнятості

Бере участь у підготовці до звільнення осіб, які відбувають покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк.

Центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді

1. Визначають потреби в наданні соціально-педагогічних, соціально-медичних, соціально-економічних, психологічних, юридичних та інформаційних послуг молодим особам, які відбули покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк, а також звільненим від подальшого відбування зазначених видів покарань з підстав, передбачених законом, та забезпечують їх соціальне обслуговування.
2. Здійснюють у разі потреби соціальний супровід молодих осіб, які відбули покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк, а також звільненим від подальшого відбування зазначених видів покарань з підстав, передбачених законом.
3. Сприяють зміцненню родинних та суспільно корисних зв'язків молодих осіб, які відбули покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк, а також звільненим від подальшого відбування зазначених видів покарань з підстав, передбачених законом, здобуттю ними освіти, вирішенню питань трудового і побутового влаштування.

Органи Національної поліції

Проводять перевірку прибуття звільненої особи до місця проживання в порядку, встановленому законодавством.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів

Забезпечує оформлення та видачу особам, які відбувають покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк, і звільненим особам паспортів громадян України.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я

1. Організовує надання звільненим особам лікувально-профілактичної, медичної та санітарної допомоги.
2. Забезпечує проведення діагностично-лабораторних обстежень у державних і комунальних закладах охорони здоров'я.
3. Забезпечує госпіталізацію до спеціалізованих закладів охорони здоров'я звільнених осіб, які потребують стаціонарного лікування, у тому числі хворих на туберкульоз або інфікованих збудниками туберкульозу, ВІЛ-інфікованих осіб та осіб із захворюваннями, що передаються статевим шляхом, у випадках, передбачених законом.

Спеціалізовані установи для звільнених осіб

Центр соціальної адаптації

Центр соціальної адаптації - соціальна установа, діяльність якої спрямована на поступове повернення звільнених осіб до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві шляхом надання їм соціальних послуг та сприяння в отриманні іншої допомоги з урахуванням індивідуальних потреб.

Діяльність центру соціальної адаптації регулюється типовим положенням, затвердженим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення.

Спеціальний будинок-інтернат

Спеціальний будинок-інтернат - соціально-медична установа, призначена для постійного проживання звільнених осіб - громадян похилого віку, осіб з інвалідністю I і II груп, які за станом здоров'я потребують стороннього догляду, побутового і медичного обслуговування.

Умови приймання, утримання і відрахування з будинку-інтернату

До будинку-інтернату на безоплатній основі приймаються звільнені особи - громадяни похилого віку, особи з інвалідністю I та II груп, старші 18 років, які за станом здоров'я потребують стороннього догляду, побутового і медичного обслуговування та які не мають працездатних дітей або інших родичів, які згідно із законом зобов'язані їх утримувати.

До будинку-інтернату можуть прийматися на платній основі звільнені особи, які мають працездатних дітей або інших родичів, які згідно із законом зобов'язані їх утримувати.

Рішення про направлення до будинку-інтернату звільнених осіб приймається відповідно Міністерством соціальної політики Автономної Республіки Крим, головними управліннями праці та соціального захисту населення обласних, Головним управлінням праці та соціального захисту населення Київської, міських державних адміністрацій. За умови перебування особи у складних життєвих обставинах допускається її влаштування до будинку-інтернату у разі відсутності документів.

Адміністрація будинку-інтернату спільно з установою, з якої направляється на влаштування особа, сприяє у тримісячний строк оформленню відсутніх документів (пункт 3.1 розділу ІІІ Типового положення про спеціальний будинок-інтернат, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики від 09 листопада 2011 року № 432 (далі - Типове положення).

Влаштування до будинку-інтернату здійснюється згідно з путівкою, виданою особі відповідно Міністерством соціальної політики Автономної Республіки Крим, головними управліннями праці та соціального захисту населення обласних, Київської, Управлінням праці та соціального захисту населення міських державних адміністрацій на підставі:

• заяви особи, яка виявила бажання проживати в будинку-інтернаті, про прийом до будинку-інтернату;
• паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, та копії цього документа;
• довідки для направлення в будинок-інтернат;
• довідки про розмір призначеної пенсії або соціальної допомоги;
• довідки про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб;
• довідки медико-соціальної експертної комісії про групу інвалідності;
• індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (за наявності інвалідності);
• довідки про освіту для осіб, які навчалися в закладах освіти (за наявності);
• документа про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платників податків у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків або копії паспорта (для фізичних осіб, які через релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платників податків та офіційного повідомлення про це відповідному органу Державної податкової служби і мають відмітку у паспорті);
• довідки про звільнення з місць позбавлення волі;
• трьох фотокарток розміром 3 х 4 см (пункт 3.2 розділу ІІІ Типового положення).

Особам, які проживають у будинку-інтернаті, державна соціальна допомога і пенсія призначаються та виплачуються відповідно до чинного законодавства (пункт 3.3 розділу ІІІ Типового положення).

При влаштуванні до будинку-інтернату особи проходять санітарно-гігієнічну обробку зі зміною одягу та взуття і розміщуються в приймально-карантинному відділенні на 14 днів для подальшого спостереження, після чого переводяться на постійне місце проживання у відповідні кімнати. Розміщення осіб по житлових кімнатах проводиться за рекомендацією лікаря будинку-інтернату з урахуванням індивідуальних особливостей, віку та діагнозу основного захворювання. Режим проживання і нагляду за підопічними повинен забезпечувати найбільш сприятливі умови для їх усвідомленого лікування та соціально-трудової реабілітації, не принижувати гідності підопічних, не пригнічувати їх самостійності та суспільно корисної ініціативи (пункт 3.4 розділу ІІІ Типового положення).

Власний одяг та інші особисті речі осіб, які влаштовуються до будинку-інтернату, за бажанням особи повертаються її родичам або іншим особам.

Якщо родичі або інші особи не забирають особистих речей, речі здаються до камери схову будинку-інтернату. Акт передачі особистих речей на зберігання в камеру схову складається у чотирьох примірниках: один видається родичам або іншим особам, один зберігається в бухгалтерії, один - в особовій справі особи і один - у коморі сестри-господині (пункт 3.7 розділу ІІІ Типового положення).

Адміністрація будинку-інтернату у разі потреби та за бажанням особи приймає на зберігання грошові суми, коштовності та цінні папери осіб, які проживають у будинку-інтернаті, в порядку, встановленому законодавством (пункт 3.8 розділу ІІІ Типового положення).

За заявою родичів та за наявності поважних причин особи можуть бути переведені до будинку-інтернату іншого регіону за узгодженням відповідно між Міністерством соціальної політики Автономної Республіки Крим, головними управліннями праці та соціального захисту населення обласних, Головним управлінням праці та соціального захисту населення Київської, Управлінням праці та соціального захисту населення міських державних адміністрацій (за місцезнаходженням установи, у якій перебуває особа та до якої переводиться) за наявності медичного висновку будинку-інтернату про можливість зміни кліматичних умов (пункт 3.10 розділу ІІІ Типового положення).

Тимчасове вибуття осіб за особистими мотивами здійснюється з дозволу адміністрації будинку-інтернату, який надається з урахуванням висновку лікаря будинку-інтернату про можливість виїзду, за наявності письмової заяви родичів або інших осіб, які погоджуються прийняти особу і зобов'язуються здійснювати необхідний догляд.

З метою збереження родинних зв'язків та можливості повернення у сім'ю відповідно до звернення родичів особи та за її згодою адміністрація будинку-інтернату в індивідуальному порядку може розглядати можливість тимчасового вибуття особи протягом календарного року на термін до шести місяців, не враховуючи вихідні та святкові дні, але не більше ніж на три місяці підряд.

Витрати, пов'язані з оплатою проїзду зазначених осіб до родичів або до інших осіб, інтернатом не компенсуються.

Особи, які вибувають з будинку-інтернату за особистими мотивами, наказом по будинку-інтернату знімаються із забезпечення харчуванням, засобами особистої гігієни, м'яким інвентарем тощо з дня вибуття, але залишаються у списках мешканців, і пенсія або допомога за період відсутності виплачується їм у повному розмірі.

Адміністрація будинку-інтернату при госпіталізації особи до закладу охорони здоров'я за направленням будинку-інтернату у разі нагальної потреби та за наявності письмової вимоги закладу охорони здоров'я забезпечує її на весь період лікування необхідними медикаментами, продуктами харчування, засобами медичного призначення тощо, а у разі нагальної потреби - індивідуальним доглядом молодшої медичної сестри.

Особи, які вибувають з будинку-інтернату на лікування до санаторно-курортних закладів відповідно до чинного законодавства або лікувально-профілактичних установ за особистою заявою, наказом по будинку-інтернату знімаються із забезпечення харчуванням з дня вибуття, але залишаються у списках мешканців, і пенсія або допомога за період відсутності виплачується їм у повному розмірі (пункт 3.11 розділу ІІІ Типового положення).

Відрахування особи з будинку-інтернату здійснюється відповідно до рішення Міністерства соціальної політики Автономної Республіки Крим, головних управлінь праці та соціального захисту населення обласних, Головного управління праці та соціального захисту населення Київської, Управління праці та соціального захисту населення Севастопольської міських державних адміністрацій:

• за особистою заявою особи;
• за письмовою заявою працездатних дітей, родичів або інших осіб про можливість утримувати особу і зобов'язанням здійснення необхідного догляду та за довідкою про наявність у них власної житлової площі;
• при встановленні особам з інвалідністю I або II групи, які не досягли пенсійного віку, III групи інвалідності за умови наявності в особи власного житла, придатного для життя, або родичів чи інших осіб, які мають можливість утримувати особу і забезпечувати за нею догляд;
• рішення суду про незаконне поміщення особи до будинку-інтернату (пункт 3.12 розділу ІІІ Типового положення).

Під час відрахування з будинку-інтернату особі видаються:

• паспорт;
• документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платників податків у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків;
• довідка медико-соціальної експертної комісії про групу інвалідності;
• індивідуальна програма реабілітації особи з інвалідністю;
• довідка про освіту для осіб, які навчалися в закладах освіти;
• довідка про звільнення з місць позбавлення волі;
• договір про відкриття та обслуговування карткового рахунка (за наявності);
• закріплений за нею одяг, білизна і взуття за сезоном; власний одяг, інші особисті речі та цінності (ощадна книжка або банківська платіжна картка, акції, цінні папери тощо), які зберігалися в будинку-інтернаті;
• довідка із зазначенням часу перебування у будинку-інтернаті та виписка з історії хвороби (пункт 3.13 розділу ІІІ Типового положення).

Звільненим особам віком до 35 років включно соціальні послуги надаються центрами соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді на підставах і в порядку, передбачених законодавством.

Строки звернення за отриманням допомоги особам, звільненим з місць відбування покарання

Соціальний патронаж здійснюється стосовно звільнених осіб, які звернулися до суб'єктів соціального патронажу протягом шести місяців після звільнення з установ виконання покарань.

Надання допомоги особам, звільненим з місць відбування покарання

Особи, які звільнені від відбування покарання, забезпечуються безплатним проїздом до місця проживання або роботи в межах України.

У разі відсутності необхідного за сезоном одягу, взуття і коштів на їх придбання особи, звільнені від відбування покарання, забезпечуються одягом і взуттям безоплатно. Одноразова грошова допомога надається за рахунок коштів Державного бюджету України у порядку, встановленому Міністерством юстиції України.

Особи, які звільнені від відбування покарання і потребують за станом здоров'я постійного догляду, а також неповнолітні направляються до місця проживання в супроводі родичів або працівника колонії (стаття 157 Кримінально-виконавчого кодексу України).