Відмінності між версіями «Викуп пам'ятки культурної спадщини»

Матеріал з WikiLegalAid
Перейти до навігації Перейти до пошуку
 
Рядок 1: Рядок 1:
== Нормативна база ==
== Нормативна база ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільний кодекс України]
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1805-14#Text Закон України "Про охорону культурної спадщини"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1805-14#Text Закон України "Про охорону культурної спадщини"]
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/574-17#Text Закон України “Про Перелік пам'яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації”]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/574-17#Text Закон України “Про Перелік пам'яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації”]
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2471-12#Text Постанова Верховної ради України від 17 червня 1992 року № 2471-XII “Про право власності на окремі види майна”]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2471-12#Text Постанова Верховної ради України від 17 червня 1992 року № 2471-XII “Про право власності на окремі види майна”]
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1447-2002-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 26.09.2002 № 1447 "Про затвердження Методики грошової оцінки пам’яток"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1447-2002-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 26.09.2002 № 1447 "Про затвердження Методики грошової оцінки пам’яток"]
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004#Text Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004#Text Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод]
== Поняття пам'ятки культурної спадщини ==
== Поняття пам'ятки культурної спадщини ==
ІІІ. Порядок викупу пам'ятки культурної спадщини.
'''Культурна спадщина''' - сукупність успадкованих людством від попередніх поколінь об'єктів культурної спадщини [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1805-14#Text (ст. 1 Закону України "Про охорону культурної спадщини")]<br>
 
'''Пам’ятка культурної спадщини''' – об’єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам’яток України, або об’єкт культурної спадщини, який взято на державний облік, відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1805-14#Text Законом України "Про охорону культурної спадщини"], до розв’язання питання про включення (не включення) об’єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам’яток України. '''До таких об'єктів належать лише об'єкти нерухомого майна.'''<br>
'''ІІ. Поняття пам'ятки культурної спадщини.'''
Культурна спадщина охороняється законом. Відповідно до положень Конституції України держава забезпечує збереження історичних пам'яток та інших об'єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами.<br>
 
Національним законодавством затверджено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/574-17#Text Перелік пам'яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації]. Пам'ятки культурної спадщини, занесені до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/574-17#Text Переліку] '''не можуть бути предметом застави''' (ст. 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2654-12#n22 Закону України "Про заставу"]).<br>
Культурна спадщина - сукупність успадкованих людством від попередніх поколінь об'єктів культурної спадщини (3)
У [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004#Text Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод] 1950 року, ратифікованій Законом України від 17 липня 1997 року №  475/97-ВР, закріплено гарантії здійснення права власності та його захисту. Зокрема, у ст. 1 Першого протоколу до неї  зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів. Згідно з нормами ст. 41 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституції України],  примусове відчуження об’єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об’єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.
 
== Порядок викупу пам'ятки культурної спадщини ==
Пам’ятка культурної спадщини – об’єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам’яток України, або об’єкт культурної спадщини, який взято на державний облік, відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до розв’язання питання про включення (не включення) об’єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам’яток України.(3). До таких об'єктів належать лише об'єкти нерухомого майна.  
 
Культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам'яток та інших об'єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами. (1)
 
Національним законодавством затверджено Перелік пам'яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації.(4). Пам'ятки культурної спадщини, занесені до Переліку пам'яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації не можуть бути предметом застави (2).  
 
У Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованій Законом України від 17 липня 1997 року №  475/97-ВР (7), закріплено гарантії здійснення права власності та його захисту. Зокрема, у ст. 1 Першого протоколу до неї  зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів. Згідно з нормами ст. 41 Основного Закону - Конституції України (1),  примусове відчуження об’єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об’єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.
 
'''ІІІ. Порядок викупу пам'ятки культурної спадщини.'''
 
Для припинення права власності на пам'ятки культурної спадщини повинні існувати такі умови:
Для припинення права власності на пам'ятки культурної спадщини повинні існувати такі умови:
 
* наявність в особи права власності на такий об'єкт;
- наявність в особи права власності на такий об'єкт;
* безгосподарне ставлення до нього власника, що загрожує його пошкодженням або знищенням.
 
Державна інспекція культурної спадщини України (ДІС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується [https://www.kmu.gov.ua/ Кабінетом Міністрів України] через [https://mkip.gov.ua/ Міністра культури та інформаційної політики] і який реалізує державну політику із здійснення контролю у сфері охорони культурної спадщини. ДІС здійснює контроль за виконанням законодавства у сфері охорони культурної спадщини; забороняє будь-яку діяльність юридичних або фізичних осіб, що створює загрозу об’єкту культурної спадщини, видатній універсальній цінності об’єкта всесвітньої спадщини або порушує законодавство у сфері охорони культурної спадщини; видає розпорядження та приписи щодо охорони пам’яток національного значення, об’єктів всесвітньої спадщини, припинення робіт на них, їх територіях, в зонах охорони, буферних зонах, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, якщо такі роботи проводяться за відсутності затверджених або погоджених з відповідними органами охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1805-14#Text Законом України “Про охорону культурної спадщини”], без дозволів або з відхиленням від них.<br>
- безгосподарне ставлення до нього власника, що загрожує його пошкодженням або знищенням.
У разі виявлення пам'ятки, якій загрожує пошкодженням або знищенням, відповідний орган охорони культурної спадщини надсилає власнику попередження у формі листа, де зазначається термін, протягом якого власним має вжити конкретних заходів щодо збереження пам'ятки. Зазначені  вимоги у попередженні слугують сигналом для власника дії або бездіяльність якого створюють загрозу пошкодженню чи знищенню пам'ятки.<br>
 
Якщо власник пам'ятки культурної спадщини не вживе заходів щодо її збереження (незалежно від вини), зокрема у зв'язку з неможливістю створення необхідних для цього умов (наприклад, недостатність коштів), '''суд за позовом відповідного органу охорони культурної спадщини може постановити рішення про її викуп.''' Суд, розглядаючи справу про примусовий викуп пам’ятки, зобов’язаний встановити факт бездіяльності власника або дій, спрямованих на пошкодження чи знищення пам’ятки, і факт попередження відповідним державним органом власника про припинення недбалого ставлення до пам’ятки, а також визначити викупну ціну пам’ятки у разі недосягнення згоди щодо неї сторонами спору.<br>
Державна інспекція культурної спадщини України (ДІС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра культури та інформаційної політики і який реалізує державну політику із здійснення контролю у сфері охорони культурної спадщини. ДІС здійснює контроль за виконанням законодавства у сфері охорони культурної спадщини; забороняє будь-яку діяльність юридичних або фізичних осіб, що створює загрозу об’єкту культурної спадщини, видатній універсальній цінності об’єкта всесвітньої спадщини або порушує законодавство у сфері охорони культурної спадщини; видає розпорядження та приписи щодо охорони пам’яток національного значення, об’єктів всесвітньої спадщини, припинення робіт на них, їх територіях, в зонах охорони, буферних зонах, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, якщо такі роботи проводяться за відсутності затверджених або погоджених з відповідними органами охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених Законом України “Про охорону культурної спадщини”(3) , без дозволів або з відхиленням від них.
При цьому розмір відшкодування розраховується  відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1447-2002-%D0%BF#Text Методики], яка  визначає процедури проведення грошової оцінки пам'яток  археології,  історії,    монументального    мистецтва, архітектури  та  містобудування,  садово-паркового мистецтва, ландшафтних  пам'яток  національного  та  місцевого  значення, занесених до Державного реєстру нерухомих пам'яток України. Дія цієї  Методики  поширюється  на  випадки  проведення суб'єктами оціночної діяльності грошової оцінки пам'яток та  щойно виявлених  об'єктів  культурної  спадщини до вирішення питання про занесення їх до Державного реєстру нерухомих пам'яток  України.<br>
 
У разі невідкладної необхідності забезпечення умов для збереження пам'ятки культурної спадщини позов про її викуп може бути пред'явлено без попередження. Виключного (закритого) переліку підстав відчуження об’єктів культурної спадщини у недобросовісних власників не міститься в жодному національному нормативно-правовому акті.<br>
У разі виявлення пам'ятки, якій загрожує пошкодженням або знищенням, відповідний орган охорони культурної спадщини родить власнику попередження у форм і листа, де зазначається термін, протягом якого власним має вжити конкретних заходів щодо збереження пам'ятки. Зазначені  вимоги у попередженні слугують сигналом для власника дії або бездіяльність якого створюють загрозу пошкодженню чи знищенню пам'ятки.
Викуплена пам'ятка культурної спадщини переходить у власність держави. Власнику, в якого викуповується майно, виплачується його вартість.
 
Викупна ціна пам'ятки культурної спадщини визначається за згодою сторін, а в разі спору - судом (ст. 352 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n1911 Цивільного кодексу України]).<br>
Якщо власник пам'ятки культурної спадщини не вживе заходів щодо її збереження (незалежно від вини), зокрема у зв'язку з неможливістю створення необхідних для цього умов (недостатність коштів), суд за позовом відповідного органу охорони культурної спадщини може постановити рішення про її викуп. Суд, розглядаючи справу про примусовий викуп пам’ятки, зобов’язаний встановити факт бездіяльності власника або дій, спрямованих на пошкодження чи знищення пам’ятки, і факт попередження відповідним державним органом власника про припинення недбалого ставлення до пам’ятки, а також визначити викупну ціну пам’ятки у разі недосягнення згоди щодо неї сторонами спору.
== Судова практика ==
 
[https://supreme.court.gov.ua/supreme/gromadyanam/kontakts/ Верховний Суд] у своїй постанові у справі [https://reyestr.court.gov.ua/Review/88245541 № 826/6522/15 від 05.03.2020 року] висловив наступну правову позицію щодо застосування норм права у сфері охорони культурної спадщини, а саме: "Власник або уповноважений ним орган, користувач, який уклав охоронний договір щодо збереження об’єктів культурної спадщини, несе відповідальність за його невиконання, а органи охорони культурної спадщини зобов’язані заборонити будь-яку діяльність таких осіб, що створює загрозу пам’ятці або порушує законодавство, державні стандарти, норми і правила у сфері охорони культурної спадщини".<br>
При цьому розмір відшкодування розраховується  відповідно до Методики (6), яка  визначає процедури проведення грошової оцінки пам'яток  археології,  історії,    монументального    мистецтва, архітектури  та  містобудування,  садово-паркового мистецтва, ландшафтних  пам'яток  національного  та  місцевого  значення, занесених до Державного реєстру нерухомих пам'яток України. Дія цієї  Методики  поширюється  на  випадки  проведення суб'єктами оціночної діяльності грошової оцінки пам'яток та  щойно виявлених  об'єктів  культурної  спадщини до вирішення питання про занесення їх до Державного реєстру нерухомих пам'яток  України.
При чому, в [https://reyestr.court.gov.ua/ Єдиному реєстрі судових рішень] не міститься жодного рішення, предметом якого були б відносини згідно з цією статтею.
 
[[Категорія:Інші питання цивільного права]]
У разі невідкладної необхідності забезпечення умов для збереження пам'ятки культурної спадщини позов про її викуп може бути пред'явлено без попередження. Виключного (закритого) переліку підстав відчуження об’єктів культурної спадщини у недобросовісних власників не міститься в жодному вітчизняному нормативно-правовому акті.
 
Викуплена пам'ятка культурної спадщини переходить у власність держави. Власнику, в якого викуповується майно, виплачується його вартість
 
Викупна ціна пам'ятки культурної спадщини визначається за згодою сторін, а в разі спору - судом.(2)
 
Верховний Суд  у своїй постанові у справі № 826/6522/15 від 05.03.2020 року  висловив наступну правову позицію щодо застосування норм права у сфері охорони культурної спадщини, а саме: Власник або уповноважений ним орган, користувач, який уклав охоронний договір щодо збереження об’єктів культурної спадщини, несе відповідальність за його невиконання, а органи охорони культурної спадщини зобов’язані заборонити будь-яку діяльність таких осіб, що створює загрозу пам’ятці або порушує законодавство, державні стандарти, норми і правила у сфері охорони культурної спадщини".  
 
В Єдиному реєстрі судових рішень не міститься жодного рішення, предметом якого були б відносини згідно з цією статтею.

Поточна версія на 08:52, 23 липня 2021

Нормативна база

Поняття пам'ятки культурної спадщини

Культурна спадщина - сукупність успадкованих людством від попередніх поколінь об'єктів культурної спадщини (ст. 1 Закону України "Про охорону культурної спадщини")
Пам’ятка культурної спадщини – об’єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам’яток України, або об’єкт культурної спадщини, який взято на державний облік, відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом України "Про охорону культурної спадщини", до розв’язання питання про включення (не включення) об’єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам’яток України. До таких об'єктів належать лише об'єкти нерухомого майна.
Культурна спадщина охороняється законом. Відповідно до положень Конституції України держава забезпечує збереження історичних пам'яток та інших об'єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами.
Національним законодавством затверджено Перелік пам'яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації. Пам'ятки культурної спадщини, занесені до Переліку не можуть бути предметом застави (ст. 4 Закону України "Про заставу").
У Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованій Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, закріплено гарантії здійснення права власності та його захисту. Зокрема, у ст. 1 Першого протоколу до неї зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів. Згідно з нормами ст. 41 Конституції України, примусове відчуження об’єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об’єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Порядок викупу пам'ятки культурної спадщини

Для припинення права власності на пам'ятки культурної спадщини повинні існувати такі умови:

  • наявність в особи права власності на такий об'єкт;
  • безгосподарне ставлення до нього власника, що загрожує його пошкодженням або знищенням.

Державна інспекція культурної спадщини України (ДІС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра культури та інформаційної політики і який реалізує державну політику із здійснення контролю у сфері охорони культурної спадщини. ДІС здійснює контроль за виконанням законодавства у сфері охорони культурної спадщини; забороняє будь-яку діяльність юридичних або фізичних осіб, що створює загрозу об’єкту культурної спадщини, видатній універсальній цінності об’єкта всесвітньої спадщини або порушує законодавство у сфері охорони культурної спадщини; видає розпорядження та приписи щодо охорони пам’яток національного значення, об’єктів всесвітньої спадщини, припинення робіт на них, їх територіях, в зонах охорони, буферних зонах, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, якщо такі роботи проводяться за відсутності затверджених або погоджених з відповідними органами охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених Законом України “Про охорону культурної спадщини”, без дозволів або з відхиленням від них.
У разі виявлення пам'ятки, якій загрожує пошкодженням або знищенням, відповідний орган охорони культурної спадщини надсилає власнику попередження у формі листа, де зазначається термін, протягом якого власним має вжити конкретних заходів щодо збереження пам'ятки. Зазначені вимоги у попередженні слугують сигналом для власника дії або бездіяльність якого створюють загрозу пошкодженню чи знищенню пам'ятки.
Якщо власник пам'ятки культурної спадщини не вживе заходів щодо її збереження (незалежно від вини), зокрема у зв'язку з неможливістю створення необхідних для цього умов (наприклад, недостатність коштів), суд за позовом відповідного органу охорони культурної спадщини може постановити рішення про її викуп. Суд, розглядаючи справу про примусовий викуп пам’ятки, зобов’язаний встановити факт бездіяльності власника або дій, спрямованих на пошкодження чи знищення пам’ятки, і факт попередження відповідним державним органом власника про припинення недбалого ставлення до пам’ятки, а також визначити викупну ціну пам’ятки у разі недосягнення згоди щодо неї сторонами спору.
При цьому розмір відшкодування розраховується відповідно до Методики, яка визначає процедури проведення грошової оцінки пам'яток археології, історії, монументального мистецтва, архітектури та містобудування, садово-паркового мистецтва, ландшафтних пам'яток національного та місцевого значення, занесених до Державного реєстру нерухомих пам'яток України. Дія цієї Методики поширюється на випадки проведення суб'єктами оціночної діяльності грошової оцінки пам'яток та щойно виявлених об'єктів культурної спадщини до вирішення питання про занесення їх до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.
У разі невідкладної необхідності забезпечення умов для збереження пам'ятки культурної спадщини позов про її викуп може бути пред'явлено без попередження. Виключного (закритого) переліку підстав відчуження об’єктів культурної спадщини у недобросовісних власників не міститься в жодному національному нормативно-правовому акті.
Викуплена пам'ятка культурної спадщини переходить у власність держави. Власнику, в якого викуповується майно, виплачується його вартість. Викупна ціна пам'ятки культурної спадщини визначається за згодою сторін, а в разі спору - судом (ст. 352 Цивільного кодексу України).

Судова практика

Верховний Суд у своїй постанові у справі № 826/6522/15 від 05.03.2020 року висловив наступну правову позицію щодо застосування норм права у сфері охорони культурної спадщини, а саме: "Власник або уповноважений ним орган, користувач, який уклав охоронний договір щодо збереження об’єктів культурної спадщини, несе відповідальність за його невиконання, а органи охорони культурної спадщини зобов’язані заборонити будь-яку діяльність таких осіб, що створює загрозу пам’ятці або порушує законодавство, державні стандарти, норми і правила у сфері охорони культурної спадщини".
При чому, в Єдиному реєстрі судових рішень не міститься жодного рішення, предметом якого були б відносини згідно з цією статтею.