Використання практики Європейського суду з прав людини у справах шукачів притулку
Нормативна база
Законодавство України
- Кодекс адміністративного судочинства України
- Закон України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції"
- Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"
- Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця та особи, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, примусового повернення і примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов'язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні. Постанова Пленуму Вищого адміністративного суду України від 25.06.2009 № 1
Норми міжнародного права
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод
Практика Європейського суду з прав людини
- Сорінг проти Сполученого Королівства
- М.С.С. проти Бельгії та Греції
- Хірсі Джамаа та інші проти Італії
- Джабарі проти Туреччини
- І.М. проти Франції
- Кебе та Інші проти України
Особливості використання практики Європейського суду з прав людини у справах шукачів притулку
Обов’язковість практики Європейського суду з прав людини
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р. (Європейська конвенція з прав людини), яка ратифікована Україною 17 липня 1997 р., а також додаткові протоколи до неї (всі з яких ратифіковані Україною), підлягає застосуванню в Україні як частина її національного законодавства згідно із статтею 9 Конституції України. Вона має вищу юридичну силу по відношенню до всіх актів національного законодавства, за винятком Конституції України.
Відповідно до Статті 46 Конвенції, держави-учасниці зобов’язуються виконувати остаточні рішення Суду у будь-яких справах в яких вони є сторонами. Аналогічне положення міститься в ч. 1 ст. 2 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини". Таким чином, безумовно обов’язковими для виконання є лише рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), ухвалені у конкретній справі щодо даної країни.
Водночас, ґарантування прав, передбачених Конвенцією, неможливе без використання тлумачення Конвенції, що надається ЄСПЛ в його справах. Так, відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Відповідно до ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), суди при вирішенні справи керується принципом верховенства права, частиною якого є визнання найвищої цінності прав людини, що визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Аналогічні положення містяться в інших процесуальних кодексах. Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 25.06.2009 № 1, суди повинні застосовувати практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Використання перекладів рішень Європейського суду з прав людини
Порядок застосування Конвенції та практики ЄСПЛ судами встановлений ст. 18 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини". Для цілей посилання на текст Конвенції використовується офіційний переклад, опублікований на сайті Верховної Ради України. Для цілей посилання на Рішення та ухвали суду та на ухвали Європейської комісії з прав людини, судді використовують переклади текстів рішень Суду та Комісії, надруковані в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України». Опубліковані в «Віснику» переклади також публікуються у Всеукраїнській електронній системі правової інформації та на сайті Верховної Ради України.
У зв’язку з великою кількістю рішень ЄСПЛ, не всі з них опубліковані в «Офіційному віснику України, а щодо багатьох рішень, що винесенні проти інших країн, офіційний переклад взагалі відсутній. Багато рішень українською мовою доступні в офіційному чи неофіційному перекладі в електронній інформаційній системі Європейського суду з прав людини HUDOC. Деякі останні рішення Суду вперше публікуються в неофіційному перекладі неурядових правозахисних організацій, таких як Українська Гельсинська спілка з прав людини.
Також, відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконання рішень та використання практики Європейського суду з прав людини", у разі відсутності перекладу Рішення та ухвали Суду чи ухвали Комісії, суд користується оригінальним текстом. Всі оригінальні тексти публікуються в електронній інформаційній системі HUDOC. З метою полегшення розгляду судом рішень ЄСПЛ, опублікованих англійською чи французькою мовами, доцільним може виявитись також використання неофіційних перекладів російською мовою, що доступні на сайті Суду або підготовлені правозахисними організаціями.
Обсяг практики, що підлягає використанню в справах шукачів притулку
При використанні Конвенції та практики ЄСПЛ слід мати на увазі, що Європейський суд з прав людини не є судом для біженців. Зокрема, Суд неодноразово підкреслював, що кожна держава має право контролювати перебування іноземців на своїй території. Конвенція не створює для держав обов’язку надавати притулок. Також слід мати на увазі, що Конвенція не стосується, а Суд не розглядає кожного порушення національного законодавства, а тільки порушення прав, що гарантовані Конвенцією та додатковими протоколами до неї.
В своїй практиці відносно шукачів притулку, суд найчастіше констатує порушення статті 2 (право на життя), Статті 3 (заборона катувань, нелюдського та такого, що принижує гідність поводження і покарання) у зв’язку з примусовим видворенням чи екстрадицією шукачів притулку до країн, де ним загрожує небезпека, а також Статті 5 (право на свободу і особисту недоторканість) у зв’язку з триманням шукачів притулку під вартою або іншими обмеженнями їхньої свободи, Статті 8 (право на приватне та сімейне життя) у зв’язку з розлученням сімей шукачів притулку, Статті 13 (право на ефективний засіб правового захисту), Статті 14 (заборона дискримінації) Конвенції та Статті 2 (право на свободу пересування) і Статті 4 (заборона колективного вислання іноземців) Додаткового протоколу 4. Як правило, у справах шукачів притулку не використовується Стаття 6 Конвенції (право на справедливий суд).
