Визнання правочину недійсним та наслідки його недійсності

Матеріал з WikiLegalAid
Версія від 11:00, 16 грудня 2016, створена Admin (обговорення | внесок) (Створена сторінка: == Нормативна база == * [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України] * [http://zakon0.rada.gov.ua/...)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)

Нормативна база

Правочин та його види

Правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин є недійсним якщо:

  1. його недійсність прямо встановлена законом;
  2. він визнаний таким в судовому порядку.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину наведені в статті 203 Цивільного кодексу України:

  1. зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам;
  2. особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;
  3. волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;
  4. правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;
  5. правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;
  6. правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Порушення цих вимог тягне за собою недійсність вчиненого правочину!

Правочини, недійсність яких встановлена законом

За ступенем недійсності правочини поділяються на нікчемні та оспорювані. Нікчемні – абсолютно недійсні правочини за законом. Оспорювані – такі, що можуть бути недійсними лише за певних умов.

Нікчемні правочини

Нікчемними за законом вважаються правочини що вчинені:

  1. без додержання обов’язкової письмової форми (для яких встановлена законом виключно письмова форма). Стаття 208 Цивільного кодексу України;
  2. без додержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення. Стаття 220 Цивільного кодексу України;
  3. малолітньою особою за межами своєї цивільної дієздатності. Стаття 221 Цивільного кодексу України;
  4. особою, цивільна дієздатність якої обмежена за межами її цивільної дієздатності. Стаття 223 Цивільного кодексу України;
  5. без дозволу органів опіки та піклування. Стаття 224 Цивільного кодексу України;
  6. якщо своєю суттю порушують публічний порядок. Стаття 228 Цивільного кодексу України.

Рішення суду щодо недійсності цих правочинів не вимагається. Слід зазначити, що деякі правочини (або їх частини) можуть бути визнані дійсними в судовому порядку. Це виключення стосується правочинів що вчинені без додержання обов’язкової письмової форми, якщо буде доведено, що сторони виконали свої зобов’язання або настали бажані наслідки, та правочинів що вчинені без дозволу органів опіки та піклування, якщо буде доведено, що правочин відповідає інтересам особи, над якою встановлена опіка.

Оспорювані правочини

Оспорюваними є правочини:

  1. що вчинені неповнолітньою особою за межами своєї цивільної дієздатності. Стаття 222 Цивільного кодексу України;
  2. що вчинені фізичною особою, що обмежена у дієздатності, без згоди піклувальник. Стаття 223 Цивільного кодексу України;
  3. що вчинені під впливом помилок. Стаття 229 Цивільного кодексу України;
  4. що вчинені під впливом тяжкої обставини. Стаття 233 Цивільного кодексу України;
  5. фіктивні. Стаття 234 Цивільного кодексу України;
  6. удавані. Стаття 235 Цивільного кодексу України.

Ці правочини не є недійсними за правилом, але допускається можливість визнання їх такими в судовому порядку на вимогу однієї зі сторін або заінтересованих осіб.

Судовий порядок

Для визнання правочинів (або їх частин) дійсними або недійсними кожна особа може звернутися до суду.

Вартість

Відповідно до Закону України «Про судовий збір» вартість подання позову залежить від ціни позову та типу оспорюваного правочину і становить не менше 0,2 мінімальної заробітної плати. Особи, які зазначені в статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільняються від сплати такого збору.

Момент недійсності правочину

Оспорюваний або будь – який інший правочин, що визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Наслідки недійсності правочину

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення — відшкодувати вартість того, що одержано. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (стаття 217 Цивільного кодексу України).

Важливо знати! Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін.