Визнання права власності на квартиру у зв’язку із втратою правовстановлюючого документу

Матеріал з WikiLegalAid

Нормативна база


Закон України «Про Оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», Закон України «Про судовий збір», Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення реалізації прав на нерухоме майно та їх обтяжень при їх державній реєстрації», Закон України « Про Нотаріат», Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита (зареєстрована в Міністерстві юстиції України 20.09.2012 р. № 1623/21935)

Назва варіанту (Досудовий порядок)


Куди звернутися


До нотаріату.

Вартiсть


Вартість розраховується відповідно до Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита.

Назва варіанту (Судовий порядок )


Куди звернутися


У разі неможливості врегулювання питання щодо відновлення правовстановлюючого документу в досудовому порядку, єдиною можливістю вирішення цього питання є звернення до суду з позовною заявою.


Вартiсть

Визначається враховуючи положення, п.1 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI від 08.07.2011 р. зі змінами.
Також беруться до уваги положення п. 2. ч.1 ст. 176 Цивільно процесуального кодексу України. Для об’єктивного застосування вище наведеної норми також застосовуються положення Закону України [[ http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2658-1)%7C«Про Оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»]] в ід 12.07.2001 р. № 2658.

Перелiк та зразки необхiдних документiв

Перелік документів, необхідних для підтвердження права власності у суді.

1) Технічна документація (технічний паспорт).

Технічний паспорт на квартиру являє собою план квартири (виконаний в масштабі), з докладним і вичерпним описом всіх характеристик приміщення. Технічний паспорт складається при первинній інвентаризації і є її результатом. Даний документ видається Комунальною Установою «Бюро технічної інвентаризації».


2) Довідка з КП «БТІ» про право власності у разі якщо правочин на нерухомість вчинявся до 1 січня 2013 року. Функції державного реєстратора нерухомості до 31.12.2012 включно проводились саме цією установою то дана довідка може підтвердити факт на право власності. Але в зв’язку з веденням закону «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення реалізації прав на нерухоме майно та їх обтяжень при їх державній реєстрації», зареєстрованого в парламенті під № 9545 від 7 грудня 2011 такі функції з КП «БТІ» були зняті.

3) Інформаційний витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та з реєстру речових прав на нерухоме майно. Якщо правочин був вчинений починаючи з 1 січня 2013 року то відомості про власника майна знаходяться в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та в реєстрі прав власності на нерухоме майно. Відповідно до З.У. Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV доступ до таких відомостей мають державні реєстратори, а саме нотаріуси які вчиняють правочини, та державні реєстратори які знаходяться при центрах надання адміністративних послуг. Інформація з даних реєстрів може підтвердити факт власності квартири тій чи іншій особі.

4) Будинкова книга (у разі наявності). Інформаційно-довідкова книга, в якій містяться дані про житлове приміщення та про осіб, які в ній зареєстровані, відомості про власника житлового приміщення. На теперішній час у законодавстві України термін «будинкова книга» фактично не використовується, останні законодавчо-правові згадки про «будинкову книгу» закріплено у Постанові Ради Міністрів СССР від 28.08.1974 року № 677 «Про затвердження положення паспортної системи». Оскільки дана постанова на сьогоднішній день діюча, то «будинкову книгу» можна брати до уваги як один із доказів.

5) Довідка про склад сім’ї. Відповідно до Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», від 11.12.2003 № 1382-IV наказу Міністерства внутрішніх справ України від 22.11.2012 № 1077 «Про затвердження Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів» довідка про склад сім’ї видається відповідним підприємством (організацією) або виконавчим органом сільської (селищної) ради за місцем реєстрації сім’ї уповноваженому власнику (співвласнику, наймачу) житлового приміщення/будинку, члену житлово-будівельного кооперативу. Довідка ― документ, який містить опис та підтвердження юридичних та біографічних фактів конкретної особи (громадянина). В даній довідці вказується кількість зареєстрованих осіб, в тому чи іншому житловому приміщенні та визначається особа яка є власником, або наймачем житла. У будь-якому випадку довідка видається за місцем реєстрації, або за місцем знаходження нерухомого майна.

6) Акт про фактичне місце проживання. Акт – це документ, що підтверджує юридичний факт – фактичне проживання особи за конкретним адресом. Акт про встановлення фактичного місця проживання складається власником (співвласником, уповноваженою особою власника) у присутності сусідів-свідків та за їх підписами. Акт документально посвідчується адміністратором центру надання адміністративних послуг або керівником КП «ЖЕК», у разі якщо в будинку створено ОСББ то посвідчення акту покладено на голову ОСББ, або керівником підприємства на балансі якого перебуває житловий будинок .


Документ який визначає ринкову вартість нерухомого об’єкта для урахування в ціні позову.


Постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії.
Відповідно до ст. 49 Закону України «Про Нотаріат» від 02.09.1993 № 3425-XII нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо: вчинення такої дії суперечить законодавству України; не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії; дія підлягає вчиненню іншим нотаріусом або посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії; є сумніви у тому, що фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, усвідомлює значення, зміст, правові наслідки цієї дії або ця особа діє під впливом насильства; з проханням про вчинення нотаріальної дії звернулась особа, яка в установленому порядку визнана недієздатною, або уповноважений представник не має необхідних повноважень; правочин, що укладається від імені юридичної особи, суперечить цілям, зазначеним у їх статуті чи положенні, або виходить за межі їх діяльності; особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла плату за її вчинення; особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла встановлені законодавством платежі, пов'язані з її вчиненням;

У разі якщо нотаріус приймає рішення про відмову у вчиненні нотаріальної дії, на вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус зобов'язаний викласти причини відмови в письмовій формі і роз'яснити порядок її оскарження. Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову.