Визнання особи потерпілою, її права та обов’язки: відмінності між версіями

Матеріал з WikiLegalAid
Немає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 1: Рядок 1:
== Нормативна база ==
== Нормативна база ==


* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України від 13.04.2012 № 4651-VI (ст.ст.55-59)]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України від 13.04.2012 № 4651-VI (ст.ст.55-59)]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0013700-04 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 02.07.2004  N 13 "Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0013700-04 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 02.07.2004  N 13 "Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України] від 05.04.2001 № 2341-III


== Хто вважається потерпілим у кримінальному провадженні? Порядок визнання потерпілим ==
== Хто вважається потерпілим у кримінальному провадженні? Порядок визнання потерпілим ==
Рядок 11: Рядок 13:
У справі про незакінчений злочин особа визнається  потерпілим за умови фактичного заподіяння їй моральної, фізичної або майнової шкоди (п.2 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0013700-04 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 02.07.2004  N 13 «Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів»]). <br />
У справі про незакінчений злочин особа визнається  потерпілим за умови фактичного заподіяння їй моральної, фізичної або майнової шкоди (п.2 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0013700-04 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 02.07.2004  N 13 «Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів»]). <br />


* яка звернулася із заявою про вчинення щодо неї кримінального правопорушення, що підлягає внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань та служить передумовою для початку досудового розслідування (ч. 2 ст. 55 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України]);<br />
* яка звернулася із заявою про вчинення щодо неї кримінального правопорушення, що підлягає внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань та служить передумовою для початку досудового розслідування (ч. 2 ст. 55 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України]);<br />


* яка звернулася із заявою про залучення її до провадження як потерпілого, яка підлягає обов’язковому прийняттю і реєстрації. <br />
* яка звернулася із заявою про залучення її до провадження як потерпілого, яка підлягає обов’язковому прийняттю і реєстрації. <br />
Така заява має містити дані про потерпілого (фізичну чи юридичну особу), кримінальне провадження, до якого вона має бути залучена, зазначення і обґрунтування підстав для набуття статусу потерпілого, чітко висловлене клопотання про залучення її до кримінального провадження як потерпілого. Заява подається до органу чи посадової особи, яка в даний момент здійснює кримінальне провадження: під час досудового розслідування ‒ до слідчого чи прокурора, а під час судового провадження ‒ до суду. У разі коли заява подана до неналежної особи, вона направляється за належністю (ч. 2 ст. 55 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України]);
Така заява має містити дані про потерпілого (фізичну чи юридичну особу), кримінальне провадження, до якого вона має бути залучена, зазначення і обґрунтування підстав для набуття статусу потерпілого, чітко висловлене клопотання про залучення її до кримінального провадження як потерпілого. Заява подається до органу чи посадової особи, яка в даний момент здійснює кримінальне провадження: під час досудового розслідування ‒ до слідчого чи прокурора, а під час судового провадження ‒ до суду. У разі коли заява подана до неналежної особи, вона направляється за належністю (ч. 2 ст. 55 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України]);
* яка звернулася із заявою про залучення її до провадження як потерпілого без попереднього звернення про вчинення кримінального правопорушення (ч. 3 ст. 55 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України]);<br />
* яка звернулася із заявою про залучення її до провадження як потерпілого без попереднього звернення про вчинення кримінального правопорушення (ч. 3 ст. 55 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України]);<br />


* яка лише за її письмовою згодою визнана слідчим, прокурором, судом (за ініціативою будь-кого з цих суб’єктів) потерпілим (ч. 7 ст. 55 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України]).<br />
* яка лише за її письмовою згодою визнана слідчим, прокурором, судом (за ініціативою будь-кого з цих суб’єктів) потерпілим (ч. 7 ст. 55 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України]).<br />
Згода має бути оформлена в письмовому вигляді і містити ті ж фактичні дані, що і заява про залучення особи до провадження як потерпілого. Строк отримання згоди на визнання особи потерпілою законом не встановлений, тому вона мас бути отримана протягом розумного строку.<br />
Згода має бути оформлена в письмовому вигляді і містити ті ж фактичні дані, що і заява про залучення особи до провадження як потерпілого. Строк отримання згоди на визнання особи потерпілою законом не встановлений, тому вона мас бути отримана протягом розумного строку.<br />


Рядок 31: Рядок 33:
== Момент набуття процесуального статусу потерпілого ==
== Момент набуття процесуального статусу потерпілого ==


Згідно із ч. 2 ст. 55 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України] права і обов’язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.<br />
Згідно із ч. 2 ст. 55 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України] права і обов’язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.


Потерпілому вручається пам’ятка про процесуальні права та обов’язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення.
Потерпілому вручається пам’ятка про процесуальні права та обов’язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення.Указана пам'ятка повинна містити перелік прав і обов'язків потерпілого, передбачених статтями 56 та 57 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального кодексу України], а також про засоби їх забезпечення (шляхом здійснення судового контролю та прокурорського нагляду). На прохання потерпілого права і обов'язки викладені у пам'ятці, мають бути йому роз'яснені особою, яка її вручила. Крім того, при проведенні окремих процесуальних дій, в яких бере участь потерпілий, йому повідомляються і роз'яснюються його права і обов'язки як учасника відповідної процесуальної дії.


== Права потерпілого ==
== Права потерпілого ==


Протягом кримінального провадження потерпілий має право:
Відповідно до ст. 56 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України] протягом кримінального провадження потерпілий має право:
 
# бути повідомленим про свої права та обов’язки, передбачені [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України];
# бути повідомленим про свої права та обов’язки, передбачені [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України];
# знати сутність підозри та обвинувачення, бути повідомленим про обрання, зміну чи скасування щодо підозрюваного, обвинуваченого заходів забезпечення кримінального провадження та закінчення досудового розслідування;
# знати сутність підозри та обвинувачення, бути повідомленим про обрання, зміну чи скасування щодо підозрюваного, обвинуваченого заходів забезпечення кримінального провадження та закінчення досудового розслідування;
Рядок 53: Рядок 56:
# користуватися іншими правами, передбаченими цим Кодексом.<br />
# користуватися іншими правами, передбаченими цим Кодексом.<br />


Під час досудового розслідування потерпілий має право:
Відповідно до ч. 2 ст. 56 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України] під час досудового розслідування потерпілий має право:
 
# на негайне прийняття і реєстрацію заяви про кримінальне правопорушення, визнання його потерпілим;
# на негайне прийняття і реєстрацію заяви про кримінальне правопорушення, визнання його потерпілим;
# отримувати від уповноваженого органу, до якого він подав заяву, документ, що підтверджує її прийняття і реєстрацію;
# отримувати від уповноваженого органу, до якого він подав заяву, документ, що підтверджує її прийняття і реєстрацію;
Рядок 60: Рядок 64:
# отримувати копії матеріалів, які безпосередньо стосуються вчиненого щодо нього кримінального правопорушення, після закінчення досудового розслідування.<br />
# отримувати копії матеріалів, які безпосередньо стосуються вчиненого щодо нього кримінального правопорушення, після закінчення досудового розслідування.<br />


Під час судового провадження в будь-якій інстанції потерпілий має право:
Відповідно до ч. 3 ст. 56 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України] під час судового провадження в будь-якій інстанції потерпілий має право:
 
# бути завчасно поінформованим про час і місце судового розгляду;
# бути завчасно поінформованим про час і місце судового розгляду;
# брати участь у судовому провадженні;
# брати участь у судовому провадженні;
Рядок 69: Рядок 74:
# оскаржувати судові рішення в порядку, передбаченому цим Кодексом.<br />
# оскаржувати судові рішення в порядку, передбаченому цим Кодексом.<br />


На всіх стадіях кримінального провадження потерпілий має право примиритися з підозрюваним, обвинуваченим і укласти угоду про примирення. У передбачених законом України про кримінальну відповідальність та цим Кодексом випадках примирення є підставою для закриття кримінального провадження.
На всіх стадіях кримінального провадження потерпілий має право примиритися з підозрюваним, обвинуваченим і укласти угоду про примирення. У передбачених законом України про кримінальну відповідальність та цим Кодексом випадках примирення є підставою для закриття кримінального провадження: кримінально-правові наслідки реалізації права потерпілого на примирення передбачені ст. 46 Кримінального кодексу України: особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.


== Обов’язки потерпілого ==
== Обов’язки потерпілого ==


Потерпілий зобов’язаний:<br />
Відповідно до ст. 57 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України] потерпілий зобов’язаний:
 
# прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості своєчасного прибуття - завчасно повідомити про це, а також про причини неможливості прибуття;
# прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості своєчасного прибуття - завчасно повідомити про це, а також про причини неможливості прибуття;
# не перешкоджати встановленню обставин вчинення кримінального правопорушення;
# не перешкоджати встановленню обставин вчинення кримінального правопорушення;
# не розголошувати без дозволу слідчого, прокурора, суду відомості, які стали йому відомі у зв’язку з участю у кримінальному провадженні і які становлять охоронювану законом таємницю.
# не розголошувати без дозволу слідчого, прокурора, суду відомості, які стали йому відомі у зв’язку з участю у кримінальному провадженні і які становлять охоронювану законом таємницю.
Слідчий, прокурор, слідчий суддя під час досудового розслідування мають право викликати потерпілого для допиту чи участі в іншій процесуальній дії, якщо є достатні підстави вважати, що він може дати показання, які мають значення для кримінального провадження, або його участь у процесуальній дії є обов'язковою. Потерпілий, згідно з ст.135 Кримінального процесуального кодексу України, викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв'язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою. Потерпілий має отримати повістку про виклик або бути повідомленим про нього іншим шляхом не пізніше ніж за три дні до дня, коли він зобов'язаний прибути за викликом.
Відповідно до ст. 137 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України] у повістці про виклик повинно бути зазначено:
1) прізвище та посада слідчого, прокурора, слідчого судді, судді, який здійснює виклик;
2) найменування та адреса суду або іншої установи, до якої здійснюється виклик, номер телефону чи інших засобів зв’язку;
3) ім’я (найменування) особи, яка викликається, та її адреса;
4) найменування (номер) кримінального провадження, в рамках якого здійснюється виклик;
5) процесуальний статус, в якому перебуває викликана особа;
6) час, день, місяць, рік і місце прибуття викликаної особи;
7) процесуальна дія (дії), для участі в якій викликається особа;
8) наслідки неприбуття особи за викликом із зазначенням тексту відповідних положень закону, в тому числі можливість застосування приводу, та здійснення спеціального досудового розслідування чи спеціального судового провадження;
9) передбачені цим Кодексом поважні причини, через які особа може не з’явитися на виклик, та нагадування про обов’язок заздалегідь повідомити про неможливість з’явлення;
10) підпис слідчого, прокурора, слідчого судді, судді, який здійснив виклик.
Відповідно до ст. 139 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України] якщо потерпілий, який був у встановленому цим Кодексом порядку викликаний (зокрема, наявне підтвердження отримання ним повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом), не з’явився без поважних причин або не повідомив про причини свого неприбуття, на нього накладається грошове стягнення у розмірі:
* від 0,25 до 0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - у випадку неприбуття на виклик слідчого, прокурора;
* від 0,5 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб - у випадку неприбуття на виклик слідчого судді, суду.
Відповідно до ст. 383 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України] завідомо неправдиве повідомлення суду, прокурору, слідчому або органу досудового розслідування про вчинення злочину карається виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до двох років.
Крім того, потерпілий зобов'язаний не розголошувати й інші відомості, які стали йому відомі у зв'язку з участю у кримінальному провадженні і розголошення яких може перешкодити здійсненню кримінального провадження. Так, на потерпілого поширюються правила щодо недопустимості розголошення відомостей досудового розслідування. Такі відомості потерпілий може розголошувати з дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають за можливе. У необхідних випадках слідчий, прокурор попереджає потерпілого, якому стали відомі відомості досудового розслідування, у зв'язку з участю в ньому, про обов'язок не розголошувати такі відомості без його дозволу. Також потерпілий зобов'язаний не розголошувати відомості щодо заходів забезпечення безпеки учасників кримінального провадження, які здійснюються щодо нього чи інших осіб, тощо.
Розголошення потерпілим відомостей, які стали йому відомі у зв'язку з участю у кримінальному провадженні і які становлять охоронювану законом таємницю, допускається лише з дозволу слідчого, прокурора, суду. Також необхідно враховувати спеціальні правила щодо розголошення відомостей, які становлять той чи інший різновид охоронюваних законом таємниць.
Незаконне розголошення потерпілим відомостей, які стали йому відомі у зв'язку з участю у кримінальному провадженні і які становлять охоронювану законом таємницю" тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом. Так, розголошення потерпілим відомостей про заходи безпеки щодо особи, взятої під захист, може вважатися адміністративним правопорушенням, або, за наявності кваліфікуючих ознак - злочином, передбаченим ст. 381 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України]. Розголошення без дозволу прокурора, слідчого або особи, яка провадила дізнання чи досудове слідство, даних досудового слідства чи дізнання потерпілим, попередженим в установленому законом порядку про обов'язок не розголошувати такі дані, тягне за собою кримінальну відповідальність, передбачену ч. 1 ст. 387 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України].


== Чи може потерпілий мати свого представника? ==
== Чи може потерпілий мати свого представника? ==
Рядок 97: Рядок 129:
== Відмова у визнанні потерпілим ==
== Відмова у визнанні потерпілим ==


За наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій статті 55 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України], слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді у порядку передбаченому гл. 26 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України].<br />
За наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій статті 55 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України], слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді у порядку передбаченому гл. 26 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України] ( п. 5 ст. 303 КПК України). При цьому  відповідно до ч. 1 ст. 304 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України] скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кодексу], можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.


Оскільки рішення про визнання особи потерпілим вправі приймати і суд, то суду також надається право приймати рішення про відмову у визнанні особи потерпілим, яке оформлюється ухвалою і може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Оскільки рішення про визнання особи потерпілим вправі приймати і суд, то суду також надається право приймати рішення про відмову у визнанні особи потерпілим, яке оформлюється ухвалою і може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Версія за 12:21, 30 серпня 2018

Нормативна база

Хто вважається потерпілим у кримінальному провадженні? Порядок визнання потерпілим

Потерпілим у кримінальному провадженні є фізична та юридична особа:

  • якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди (ч. 1 ст. 55 КПК України);

У справі про незакінчений злочин особа визнається потерпілим за умови фактичного заподіяння їй моральної, фізичної або майнової шкоди (п.2 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 02.07.2004 N 13 «Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів»).

  • яка звернулася із заявою про вчинення щодо неї кримінального правопорушення, що підлягає внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань та служить передумовою для початку досудового розслідування (ч. 2 ст. 55 КПК України);
  • яка звернулася із заявою про залучення її до провадження як потерпілого, яка підлягає обов’язковому прийняттю і реєстрації.

Така заява має містити дані про потерпілого (фізичну чи юридичну особу), кримінальне провадження, до якого вона має бути залучена, зазначення і обґрунтування підстав для набуття статусу потерпілого, чітко висловлене клопотання про залучення її до кримінального провадження як потерпілого. Заява подається до органу чи посадової особи, яка в даний момент здійснює кримінальне провадження: під час досудового розслідування ‒ до слідчого чи прокурора, а під час судового провадження ‒ до суду. У разі коли заява подана до неналежної особи, вона направляється за належністю (ч. 2 ст. 55 КПК України);

  • яка звернулася із заявою про залучення її до провадження як потерпілого без попереднього звернення про вчинення кримінального правопорушення (ч. 3 ст. 55 КПК України);
  • яка лише за її письмовою згодою визнана слідчим, прокурором, судом (за ініціативою будь-кого з цих суб’єктів) потерпілим (ч. 7 ст. 55 КПК України).

Згода має бути оформлена в письмовому вигляді і містити ті ж фактичні дані, що і заява про залучення особи до провадження як потерпілого. Строк отримання згоди на визнання особи потерпілою законом не встановлений, тому вона мас бути отримана протягом розумного строку.

Якщо внаслідок кримінального правопорушення настала смерть особи або особа перебуває у стані, який унеможливлює подання нею відповідної заяви, положення частин першої - третьої статті 55 КПК України поширюються на близьких родичів чи членів сім’ї такої особи. Потерпілим визнається одна особа з числа близьких родичів чи членів сім’ї, яка подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого, а за відповідним клопотанням - потерпілими може бути визнано кілька осіб.

Після того, як особа, яка перебувала у стані, що унеможливлював подання нею відповідної заяви, набуде здатності користуватися процесуальними правами, вона може подати заяву про залучення її до провадження як потерпілого Відповідно до ч. 7 ст. 55 КПК України постраждала від кримінального правопорушення особа може й не набути статусу потерпілого, якщо вона цього не забажає. У такому разі її можна залучити до провадження лише як свідка.

Потерпілим не може бути особа, якій моральна шкода завдана як представнику юридичної особи чи певної частини суспільства (ч.4 ст.55 КПК України)

Не можуть бути визнані потерпілими особи, які постраждали від злочину, вчиненого ними ж; водночас, оскільки закон не пов'язує позбавлення особи статусу потерпілого з неправомірністю її поведінки, суди мають визнавати особу потерпілим й у випадках, коли вчинення щодо неї злочину спровоковано її діями. При цьому неправомірність поведінки потерпілого може бути врахована при кваліфікації дій обвинуваченого або призначенні йому покарання.

Момент набуття процесуального статусу потерпілого

Згідно із ч. 2 ст. 55 КПК України права і обов’язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.

Потерпілому вручається пам’ятка про процесуальні права та обов’язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення.Указана пам'ятка повинна містити перелік прав і обов'язків потерпілого, передбачених статтями 56 та 57 Кримінального процесуального кодексу України, а також про засоби їх забезпечення (шляхом здійснення судового контролю та прокурорського нагляду). На прохання потерпілого права і обов'язки викладені у пам'ятці, мають бути йому роз'яснені особою, яка її вручила. Крім того, при проведенні окремих процесуальних дій, в яких бере участь потерпілий, йому повідомляються і роз'яснюються його права і обов'язки як учасника відповідної процесуальної дії.

Права потерпілого

Відповідно до ст. 56 КПК України протягом кримінального провадження потерпілий має право:

  1. бути повідомленим про свої права та обов’язки, передбачені КПК України;
  2. знати сутність підозри та обвинувачення, бути повідомленим про обрання, зміну чи скасування щодо підозрюваного, обвинуваченого заходів забезпечення кримінального провадження та закінчення досудового розслідування;
  3. подавати докази слідчому, прокурору, слідчому судді, суду;
  4. заявляти відводи та клопотання;
  5. за наявності відповідних підстав - на забезпечення безпеки щодо себе, близьких родичів чи членів своєї сім’ї, майна та житла;
  6. давати пояснення, показання або відмовитися їх давати;
  7. оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора, слідчого судді, суду в порядку, передбаченому цим Кодексом;
  8. мати представника та в будь-який момент кримінального провадження відмовитися від його послуг;
  9. давати пояснення, показання рідною або іншою мовою, якою він вільно володіє, безоплатно за рахунок держави користуватися послугами перекладача в разі, якщо він не володіє державною мовою чи мовою, якою ведеться кримінальне провадження;
  10. на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди в порядку, передбаченому законом;
  11. знайомитися з матеріалами, які безпосередньо стосуються вчиненого щодо нього кримінального правопорушення, в порядку, передбаченому цим Кодексом, у тому числі після відкриття матеріалів згідно зі статтею 290 цього Кодексу, а також знайомитися з матеріалами кримінального провадження, які безпосередньо стосуються вчиненого щодо нього кримінального правопорушення, у випадку закриття цього провадження;
  12. застосовувати з додержанням вимог цього Кодексу технічні засоби при проведенні процесуальних дій, в яких він бере участь. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд вправі заборонити потерпілому застосовувати технічні засоби при проведенні окремої процесуальної дії чи на певній стадії кримінального провадження з метою нерозголошення даних, які містять таємницю, що охороняється законом чи стосується інтимних сторін життя людини, про що виноситься (постановляється) вмотивована постанова (ухвала);
  13. одержувати копії процесуальних документів та письмові повідомлення у випадках, передбачених цим Кодексом;
  14. користуватися іншими правами, передбаченими цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 56 КПК України під час досудового розслідування потерпілий має право:

  1. на негайне прийняття і реєстрацію заяви про кримінальне правопорушення, визнання його потерпілим;
  2. отримувати від уповноваженого органу, до якого він подав заяву, документ, що підтверджує її прийняття і реєстрацію;
  3. подавати докази на підтвердження своєї заяви;
  4. брати участь у слідчих (розшукових) та інших процесуальних діях, під час проведення яких ставити запитання, подавати свої зауваження та заперечення щодо порядку проведення дії, що заносяться до протоколу, а також знайомитися з протоколами слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій, виконаних за його участі;
  5. отримувати копії матеріалів, які безпосередньо стосуються вчиненого щодо нього кримінального правопорушення, після закінчення досудового розслідування.

Відповідно до ч. 3 ст. 56 КПК України під час судового провадження в будь-якій інстанції потерпілий має право:

  1. бути завчасно поінформованим про час і місце судового розгляду;
  2. брати участь у судовому провадженні;
  3. брати участь у безпосередній перевірці доказів;
  4. підтримувати обвинувачення в суді у випадку відмови прокурора від підтримання державного обвинувачення;
  5. висловлювати свою думку під час вирішення питання про призначення покарання обвинуваченому, а також висловлювати свою думку при вирішенні питання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру;
  6. знайомитися з судовими рішеннями, журналом судового засідання і технічним записом кримінального провадження в суді;
  7. оскаржувати судові рішення в порядку, передбаченому цим Кодексом.

На всіх стадіях кримінального провадження потерпілий має право примиритися з підозрюваним, обвинуваченим і укласти угоду про примирення. У передбачених законом України про кримінальну відповідальність та цим Кодексом випадках примирення є підставою для закриття кримінального провадження: кримінально-правові наслідки реалізації права потерпілого на примирення передбачені ст. 46 Кримінального кодексу України: особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.

Обов’язки потерпілого

Відповідно до ст. 57 КПК України потерпілий зобов’язаний:

  1. прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості своєчасного прибуття - завчасно повідомити про це, а також про причини неможливості прибуття;
  2. не перешкоджати встановленню обставин вчинення кримінального правопорушення;
  3. не розголошувати без дозволу слідчого, прокурора, суду відомості, які стали йому відомі у зв’язку з участю у кримінальному провадженні і які становлять охоронювану законом таємницю.

Слідчий, прокурор, слідчий суддя під час досудового розслідування мають право викликати потерпілого для допиту чи участі в іншій процесуальній дії, якщо є достатні підстави вважати, що він може дати показання, які мають значення для кримінального провадження, або його участь у процесуальній дії є обов'язковою. Потерпілий, згідно з ст.135 Кримінального процесуального кодексу України, викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв'язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою. Потерпілий має отримати повістку про виклик або бути повідомленим про нього іншим шляхом не пізніше ніж за три дні до дня, коли він зобов'язаний прибути за викликом.

Відповідно до ст. 137 КПК України у повістці про виклик повинно бути зазначено:

1) прізвище та посада слідчого, прокурора, слідчого судді, судді, який здійснює виклик; 2) найменування та адреса суду або іншої установи, до якої здійснюється виклик, номер телефону чи інших засобів зв’язку; 3) ім’я (найменування) особи, яка викликається, та її адреса; 4) найменування (номер) кримінального провадження, в рамках якого здійснюється виклик; 5) процесуальний статус, в якому перебуває викликана особа; 6) час, день, місяць, рік і місце прибуття викликаної особи; 7) процесуальна дія (дії), для участі в якій викликається особа; 8) наслідки неприбуття особи за викликом із зазначенням тексту відповідних положень закону, в тому числі можливість застосування приводу, та здійснення спеціального досудового розслідування чи спеціального судового провадження; 9) передбачені цим Кодексом поважні причини, через які особа може не з’явитися на виклик, та нагадування про обов’язок заздалегідь повідомити про неможливість з’явлення; 10) підпис слідчого, прокурора, слідчого судді, судді, який здійснив виклик.

Відповідно до ст. 139 КПК України якщо потерпілий, який був у встановленому цим Кодексом порядку викликаний (зокрема, наявне підтвердження отримання ним повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом), не з’явився без поважних причин або не повідомив про причини свого неприбуття, на нього накладається грошове стягнення у розмірі:

  • від 0,25 до 0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - у випадку неприбуття на виклик слідчого, прокурора;
  • від 0,5 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб - у випадку неприбуття на виклик слідчого судді, суду.

Відповідно до ст. 383 КПК України завідомо неправдиве повідомлення суду, прокурору, слідчому або органу досудового розслідування про вчинення злочину карається виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до двох років.

Крім того, потерпілий зобов'язаний не розголошувати й інші відомості, які стали йому відомі у зв'язку з участю у кримінальному провадженні і розголошення яких може перешкодити здійсненню кримінального провадження. Так, на потерпілого поширюються правила щодо недопустимості розголошення відомостей досудового розслідування. Такі відомості потерпілий може розголошувати з дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають за можливе. У необхідних випадках слідчий, прокурор попереджає потерпілого, якому стали відомі відомості досудового розслідування, у зв'язку з участю в ньому, про обов'язок не розголошувати такі відомості без його дозволу. Також потерпілий зобов'язаний не розголошувати відомості щодо заходів забезпечення безпеки учасників кримінального провадження, які здійснюються щодо нього чи інших осіб, тощо.

Розголошення потерпілим відомостей, які стали йому відомі у зв'язку з участю у кримінальному провадженні і які становлять охоронювану законом таємницю, допускається лише з дозволу слідчого, прокурора, суду. Також необхідно враховувати спеціальні правила щодо розголошення відомостей, які становлять той чи інший різновид охоронюваних законом таємниць.

Незаконне розголошення потерпілим відомостей, які стали йому відомі у зв'язку з участю у кримінальному провадженні і які становлять охоронювану законом таємницю" тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом. Так, розголошення потерпілим відомостей про заходи безпеки щодо особи, взятої під захист, може вважатися адміністративним правопорушенням, або, за наявності кваліфікуючих ознак - злочином, передбаченим ст. 381 Кримінального кодексу України. Розголошення без дозволу прокурора, слідчого або особи, яка провадила дізнання чи досудове слідство, даних досудового слідства чи дізнання потерпілим, попередженим в установленому законом порядку про обов'язок не розголошувати такі дані, тягне за собою кримінальну відповідальність, передбачену ч. 1 ст. 387 Кримінального кодексу України.

Чи може потерпілий мати свого представника?

Відповідно до вимог ст.58 КПК України потерпілого у кримінальному провадженні може представляти представник - особа, яка у кримінальному провадженні має право бути захисником. Представником юридичної особи, яка є потерпілим, може бути її керівник, інша особа, уповноважена законом або установчими документами, працівник юридичної особи за довіреністю, а також особа, яка має право бути захисником у кримінальному провадженні.

Повноваження представника потерпілого на участь у кримінальному провадженні підтверджуються:

  1. документами, передбаченими статтею 50 цього Кодексу, - якщо представником потерпілого є особа, яка має право бути захисником у кримінальному провадженні;
  2. копією установчих документів юридичної особи - якщо представником потерпілого є керівник юридичної особи чи інша уповноважена законом або установчими документами особа;
  3. довіреністю - якщо представником потерпілого є працівник юридичної особи, яка є потерпілою.

Представник користується процесуальними правами потерпілого, інтереси якого він представляє, крім процесуальних прав, реалізація яких здійснюється безпосередньо потерпілим і не може бути доручена представнику.

Згідно із ст. 59 КПК України якщо потерпілим є неповнолітня особа або особа, визнана в установленому законом порядку недієздатною чи обмежено дієздатною, до участі в процесуальній дії разом з нею залучається її законний представник.

Питання участі законного представника потерпілого у кримінальному провадженні регулюється згідно з положеннями статті 44 цього Кодексу.

Відмова у визнанні потерпілим

За наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій статті 55 КПК України, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді у порядку передбаченому гл. 26 КПК України ( п. 5 ст. 303 КПК України). При цьому відповідно до ч. 1 ст. 304 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.

Оскільки рішення про визнання особи потерпілим вправі приймати і суд, то суду також надається право приймати рішення про відмову у визнанні особи потерпілим, яке оформлюється ухвалою і може бути оскаржене в апеляційному порядку.