Перегляд вихідного коду сторінки Визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15 Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»]
== Аналіз законодавства ==
Згідно з ч. 1 ст. 16 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 391 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] - власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. 

Відповідно до ст. 41 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України] кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

За змістом ч. 2 ст. 373 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (''земельну ділянку'') набувається і здійснюється відповідно до закону.

Згідно зі статтею 125 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельного кодексу України] (''в редакції, чинній до 05.03.2009'') право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

(Згідно зі статтею 125 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельного кодексу України] (''поточна редакція, чинна після 05.03.2009'') право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав).

Статті 116, 118 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельного кодексу України] передбачають, що громадяни та юридичні особи набувають права власності або права користування земельними ділянками на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Державний акт на право приватної власності на землю видається на підставі рішення органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади. Частиною 5 ст.116 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельного кодексу України] визначено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

За положеннями статті 152 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельного кодексу України] власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється в тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
В силу ст.19 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України] органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 21 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Частинами першою, другою статті 152 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельного кодексу України] передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ч. 1 ст. 393 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. 

Відповідно до ч. 1 ст. 393 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] якщо інше не встановлено законом, власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Відповідно до частин другої, п'ятої статті 158 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельного кодексу України] виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органу місцевого самоврядування спір вирішується у судовому порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 90 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельного кодексу України], порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом. Як вбачається із ст. 153 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельного кодексу України], власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 155 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельного кодексу України], у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»] у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. Отже, набуття права власності на земельну ділянку, яка на законних підставах перебуває в постійному користуванні іншої особи, є прямим порушенням прав такої особи на належне користування землею.<br>
== Способи вирішення правового питання ==
На практиці трапляються випадки, коли виконавчим комітетом територіальної громади приймається рішення щодо виділення земельної ділянка спочатку одній особі, а через певний час виконавчий комітет громади виносить ще одне рішення на ту саму ділянку у власність іншій особі, тобто дві таких ділянки різних осіб повністю співпадають. Обидві такі особи отримують державні акти, трапляються випадки, коли одні і ті ж ділянці присвоєно два кадастрові номери.
У разі наявності земельної ділянки, на яку виданий земельний акт, та яка повністю співпадає із Вашою земельною ділянкою, єдиним способом вирішення цього спору є звернення до суду.

Важливим є те, що визнати недійсним державного акту іншої особи на право власності на земельну ділянку можливо лише у тому випадку, якщо Вам вказана земельна ділянка була передана у власність раніше, ніж цій особі.

За описаної ситуації, згідно правил підсудності, Вам необхідно звернутися до місцевого районного суду з цивільним позовом про скасування рішення органу, яким була передана у власність земельна ділянка, та визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку. Відповідачами у вказаній справі виступатимуть власник земельної ділянки, що збігається з Вашою, орган, яким була передана у власність іншій особі земельна ділянка, та Головне управління Держгеокадастру . 

Щодо підсудності вказаної справи, тобто конкретного суду, до якого необхідно звернутися, то згідно статті 27 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6210 Цивільного процесуального кодексу] позови до фізичної особи пред’являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом, позови до юридичних осіб пред’являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. згідно пункту 15 статті 28 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6213 Цивільного процесуального кодексу] позови до кількох відповідачів, які проживають або знаходяться в різних місцях, пред’являються за місцем проживання або місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.

Тобто можливим є подача позову у місцевий районний суд як за місцем проживання чи реєстрації власника земельної ділянки, що збігається з Вашою, місцезнаходженням органу, яким була передана у власність іншій особі земельна ділянка, або місцезнаходженням Головного управління Держгеокадастру.
== Аналіз судової практики ==
У п. 11 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/va007700-04 постанови Пленуму Верховного СудуУкраїни від 16 квітня 2004 року №7] «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» судам роз'яснено, що, розглядаючи позови про захист прав власників земельних ділянок і землекористувачів (про усунення перешкод у користуванні ними тощо), суд має перевіряти законність рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки іншій особі без вилучення (викупу) її в позивача в установленому порядку і за наявності для цього підстав ухвалювати рішення про його недійсність.
Відповідно до правової позиції, яка викладена в [https://oda.court.gov.ua/sud1590/pravovipoziciivsu/6-33cs13 постанові Верховного суду України від 22 травня 2013 року в справі № 6-33цс13], державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов`язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.

За правовою позицією, яка висловлена [http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/VS160359.html Верховним Судом України в постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2824цс15] державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, то у спорах, повязаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки.

У постанові Верховного Суду від 19.10.2020 року по справі № 686/10181/17 встановлено Правовий висновок про визнання недійсним рішення міської ради та Державного акту на право власності на землю.
Суди правильно узяли до уваги, що всупереч положень статті 22 ЗК України 1990 року, яка була чинною на час виділення позивачу земельної ділянки рішенням виконкому міської ради, ОСОБА_1 приступив до використання земельної ділянки до встановлення її меж в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею.

Отже, фактичні межі земельної ділянки, якою користується позивач, не встановлювалися уповноваженими землевпорядними організаціями.

При цьому суди виходили із відсутності доказів накладення меж належної ОСОБА_2 земельної ділянки на межі земельної ділянки позивача, у зв`язку із відсутністю даних щодо фактичного користування спірними земельними ділянками, а отже і наявності правових підстав для скасування рішень органу місцевого самоврядування, якими цю земельну ділянку виділено її власнику (відповідачу), а також відповідного Державного акту про право власності на землю.

Разом із тим суди попередніх інстанцій надали належну правову оцінку висновку експерта за результатами проведення судової землевпорядної експертизи, врахувавши, що вихідні дані, які використовував експерт – належна ОСОБА_2 земельна ділянка та земельна ділянка, що перебуває у користуванні ОСОБА_1, суперечать розмірам виділеної позивачу земельної ділянки.

З урахуванням того, що він фактично користується земельною ділянкою іншою площею, аніж виділена йому рішенням виконкому міської ради земельна ділянка, порушення його прав як землекористувача сусіднім землевласником ОСОБА_2 не доведено.
Детальніше ознайомитися з постановою можна за посиланням: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/92334522

Вимоги про визнання недійсним державного акту про право власності на землю не виключає застосування до неї позовної давності. До такого висновку дійшов Касаційний цивільний суд у постанові від 20.07.2022 у справі №683/2422/19.

У 2019 році особа звернулася з позовом про визнання недійсним та скасування державного акту на право приватної власності на землю від 1.08.2003, оскільки ділянка, на яку він виданий, накладається на її землю. Протокол встановлення та погодження меж земельних ділянок в натурі вона не підписувала.

Суд першої інстанції позов задовольнив. Апеляційний суд позов задовольнив частково, визнавши недійсним державний акт на право приватної власності на землю. Адже скасування

державного акту на землю суперечить ч.1 ст.155 Земельного кодексу і не є належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача.

Своєю чергою КЦС зазначив, що у приватному праві не передбачалося нікчемності для оспорюваного державного акту про право власності на землю. Заявляти вимогу про визнання недійсним державного акту про право власності на землю може будь-яка особа, цивільні права чи інтереси якої порушені видачею державного акту про право власності на землю. Тобто, оспорювання акту відбувається тільки за ініціативою заінтересованої особи шляхом пред’явлення вимоги про визнання його недійсним (позов про оспорювання акту).

У цивільному законодавстві закріплено об’єктивні межі застосування позовної давності. Вони встановлюються:

прямо (ст.268 ЦК). Серед переліку вимог, на які позовна давність не поширюється, відсутня вимога про визнання недійсним державного акту про право власності на землю;

опосередковано (із врахуванням сутності заявленої вимоги). Зокрема, у п.96 постанови Великої палати ВС від 4.07.2018 у справі №653/1096/16-ц зроблено висновок про незастосування позовної давності до негаторного позову.

Вимога про визнання недійсним державного акту про право власності на землю є «вимогою» у розумінні стст.256, 268 ЦК. З урахуванням того, що оспорювання акту відбувається за волею відповідної особи, законодавець не передбачив конструкцію нікчемності акту, то на таку вимогу має поширюватися позовна давність.

По своїй суті вимога про визнання недійсним державного акту про право власності на землю не може бути кваліфікована як негаторний позов.

== Пропозиція щодо можливих варіантів вирішення питання ==
У разі наявності земельної ділянки, на яку виданий земельний акт, та яка повністю співпадає із Вашою земельною ділянкою, за умови, що рішення про передачу земельної ділянки Вам було прийняте раніше, ніж власнику іншої тотожної з вашою ділянки, єдиним шляхом вирішення такої проблеми є звернення до суду.

Позовна заява про скасування рішення органу, яким була передана у власність земельна ділянка, та визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку має бути подана місцем реєстрації чи перебування одного з відповідачів у вказаній справі: власника земельної ділянки, що збігається з Вашою, органу, яким була передана у власність іншій особі земельна ділянка, або Головного управління Держгеокадастру.
[[Категорія:Право власності на землю]]