Відмінності між версіями «Інвалідність та порядок її встановлення»

Матеріал з WikiLegalAid
Перейти до: навігація, пошук
(Створена сторінка: == Нормативна база: == * [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2961-15 Закон України «Про реабілітацію інваліді...)
 
Рядок 74: Рядок 74:
  
 
[[Категорія:Інші питання цивільного права]]
 
[[Категорія:Інші питання цивільного права]]
 +
[[Категорія:Інваліди]]
 
[[Категорія:Суди]]
 
[[Категорія:Суди]]

Версія за 13:51, 14 грудня 2016

Нормативна база:

Опис суттєвих аспектiв, що впливають на один iз варiантiв вирiшення проблеми

Відповідно до ст.1 Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні», інвалідність - міра втрати здоров'я у зв'язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав на рівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
Причинами отримання інвалідності є:

  1. інвалідність з дитинства;
  2. загальне захворювання;
  3. нещасний випадок на виробництві (трудове каліцтво чи ушкодження здоров’я);
  4. професійне захворювання пов’язане з трудовою діяльністю;
  5. поранення, контузії, каліцтва та інші захворювання.

Інвалід - особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист (згідно Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»).
Група інвалідності - це ступінь постійної чи продовжуваної втрати працездатності. Особі, що визнана інвалідом, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється I, II чи III група інвалідності.
До I групи належать особи з найважчим станом здоров'я, які повністю не здатні до самообслуговування, потребують постійного стороннього нагляду, догляду або допомоги, абсолютно залежні від інших осіб у виконанні життєво важливих соціально-побутових функцій або які частково здатні до виконання окремих елементів самообслуговування.
Підставою для встановлення II групи інвалідності є стійкі, вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або вродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, при збереженій здатності до самообслуговування та не спричиняють потреби в постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі.
Підставою для встановлення III групи інвалідності є стійкі, помірної важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами, що призвели до помірно вираженого обмеження життєдіяльності особи, в тому числі її працездатності, але потребують соціальної допомоги і соціального захисту. Інваліди III групи з помірним обмеженням життєдіяльності можуть навчатися та провадити різні види трудової діяльності за умови забезпечення у разі потреби засобами компенсації фізичних дефектів чи порушених функцій організму, здійснення реабілітаційних заходів.

Добровільний порядок

Особи, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я, після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності, з метою встановлення інвалідності, мають право звернутися до Медико-соціальної експертної комісії за місцем їх проживання або лікування.

Медико-соціальна експертна комісія - спеціальний заклад в системі охорони здоров'я, що проводить медико-соціальну експертизу особам, які звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
Медико-соціальні експертні комісії визначають:

  1. групу інвалідності, її причину і час настання. Особа може одночасно бути визнана інвалідом однієї групи і лише з однієї причини. При підвищенні групи інвалідності в разі виникнення більш тяжкого захворювання причина інвалідності встановлюється на вибір інваліда. У разі якщо однією з причин інвалідності є інвалідність з дитинства, вказуються дві причини інвалідності;
  2. види трудової діяльності, рекомендовані інваліду за станом здоров’я;
  3. причинний зв’язок інвалідності із захворюванням чи каліцтвом, що виникли у дитинстві, вродженою вадою;
  4. ступінь втрати професійної працездатності потерпілим від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання;
  5. ступінь втрати здоров’я, групу інвалідності, причину, зв’язок і час настання інвалідності громадян, які постраждали внаслідок політичних репресій або Чорнобильської катастрофи;
  6. медичні показання на право одержання інвалідами спеціального автомобільного транспорту і протипоказання до керування ним.

Перелік необхідних документів

  • заповнену форму направлення, підписану Головою ЛКК, членами комісії та печаткою лікувального закладу (форма 088/о, затв. наказом №110 МОЗ від 14.02.12 р.);
  • паспорт та копію паспорта;
  • карту хворого (амбулаторна книжка - форма 025/о);
  • трудову книжку та копію трудової книжки, засвідченої у визначеному порядку спеціалістами відділу кадрів з останнього місця роботи або нотаріусом;
  • оригінали всіх документів, які вписані в форму 088/с, а саме: довідка про стан здоров’я від хірурга, невропатолога, терапевта та інших спеціалістів, зокрема фахівців з хвороби за якою хворий очікує отримати стан інвалідності, оригінали рентгенологічного обстеження, та лабораторні аналізи. Діагноз хворого за основним захворюванням має бути описаний у виписці з історії хвороби (епікриз).
  • Дати аналізів та виписок мають відповідати терміну проведеного лікування та обстежень і, відповідно, датам лікарняних листів.

Строки розгляду питання

Лікарсько-консультативна комісія лікувального профілактичного закладу охорони здоров'я направляє осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, на огляд комісії за формою, затвердженою МОЗ. Комісії проводять своєчасно огляд (повторний огляд) осіб, що звертаються для встановлення інвалідності.
Комісія проводить огляд тимчасово непрацездатної особи, що звернулася для проведення медико-соціальної експертизи, протягом п'яти робочих днів з дня надходження направлення лікарсько-консультативної комісії та приймає рішення про наявність чи відсутність інвалідності.
За наявності підстав для заочного проведення медико-соціальної експертизи, комісія проводить експертизу протягом трьох робочих днів з дня надходження направлення лікарсько-консультативної комісії. У разі коли Голова або окремі члени Комісії (навіть один член комісії) не згодні з прийнятим рішенням, окрема думка зазначається в Акті огляду Комісії, який подається у триденний строк обласній або центральній міській комісії.

Пiдстави для вiдмови

Найчастішими відмовами МСЕК для призначення групи інвалідності є:

  1. недообстеження, недостатність обгрунтування хвороби;
  2. відсутність деяких (уточнюючих) лікарських записів у зв’язку з чим
  3. неможливо визначити ступінь інвалідності;
  4. недостатність діагнозів чи симптомів тощо.

Особливi випадки

В деяких випадках, коли особа не може прибути на огляд до комісії за станом здоров'я, згідно з висновком лікарсько-консультативної комісії, у зв'язку з тим, що проживає у віддаленій місцевості, огляд проводиться за місцем проживання (вдома), у тому числі за місцем проживання у стаціонарних установах для громадян похилого віку та інвалідів, закладах соціального захисту для бездомних осіб та центрах соціальної адаптації осіб або в закладах охорони здоров'я, в яких така особа перебуває на лікуванні.
Датою встановлення інвалідності та ступеня втрати професійної працездатності потерпілому від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання (у відсотках) вважається день надходження до комісії документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи.

Позасудовий порядок

Куди звернутися

Якщо хворому було відмовлено в отриманні інвалідності, або у разі незгоди з рішенням районної, міжрайонної, міської Комісії, особа має право подати письмову заяву (до якої додається копія висновку МСЕК) до обласних або центральних міських комісій, протягом місяця після одержання висновку МСЕК.
Таку заяву можна подати через МСЕК, яка приймала рішення, або до відповідного управління охорони здоров’я області де проживає хворий. Комісія, що проводила огляд, або управління охорони здоров’я надсилає у триденний строк після надходження відповідного запиту всі наявні документи на розгляд обласної, центральної міської комісії, яка протягом місяця з дня подання зазначених документів проводить повторний огляд заявника і приймає відповідне рішення.
Про час та місце огляду громадянин повідомляється по телефону та поштою. У разі незгоди з рішенням обласної МСЕК, хворий може подати заяву до Міністерства охорони здоров’я України. МОЗ за наявності фактів порушення законодавства про медико-соціальну експертизу доручає Центральній медико-соціальній експертній комісії МОЗ, центральних міських або обласній комісії іншої області повторно розглянути з урахуванням усіх наявних обставин питання, з якого оскаржується рішення, а також вживає інших заходів впливу для забезпечення дотримання законодавства під час проведення медико-соціальної експертизи.
В особливо складних випадках Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ, обласна, центральна міська комісія та МОЗ можуть направляти осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, для проведення медико-соціального експертного обстеження до клініки Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності (м. Дніпро, пров. Радянський, 1-а) та Науково-дослідного інституту реабілітації інвалідів (м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 104).
Після обстеження зазначені науково-дослідні установи складають консультативні висновки, які для Комісії мають рекомендаційний характер.

Судовий порядок

Рішення комісії може бути оскаржене до суду шляхом подання адміністративного позову. Відповідачем у даній справі буде відповідна МСЕК. Адміністративні справи з приводу оскарження рішення МСЕК, вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача, або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача.

Сплата судового

Сплата судового збору відповідно до п.1 ч.3 ст.4 ЗУ «Про судовий збір»