Укладення мирової угоди сторін у цивільному процесі: відмінності між версіями

Матеріал з WikiLegalAid
Немає опису редагування
(зміни законодавства)
Рядок 5: Рядок 5:
== Що таке мирова угода у цивільному процесі? ==
== Що таке мирова угода у цивільному процесі? ==
'''Мирова угода у цивільному процесі''' – подана сторонами і підтверджена судом заява, згідно з якими позивач і відповідач шляхом взаємних поступок один до одного ліквідують спір, що виник між ними.<br />
'''Мирова угода у цивільному процесі''' – подана сторонами і підтверджена судом заява, згідно з якими позивач і відповідач шляхом взаємних поступок один до одного ліквідують спір, що виник між ними.<br />
Укладання мирової угоди під час судового розгляду  регламентуються Цивільним процесуальним кодексом України (далі - ЦПК) ''(частина третя статті 31, частина перша статті 46, частина друга статті 89, пункт 2 частина друга статті 122, частини третя та четверта статті 130, частина третя статті 155; частина перша статті 173; стаття 175; пункти 2,4 частини першої статті 205; частина п'ята статті 235, пункт 8 частини першої статті 293; статті 306, 334)''.<br />
Укладання мирової угоди під час судового розгляду  регламентуються Цивільним процесуальним кодексом України . Так, відповідно до с[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/paran7619#n7619 т. 207 ЦПК України], мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов’язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.<br />


Правом укладення мирової угоди користуються лише позивач, відповідач, треті особи, які заявляють самостійні вимоги, а також їх представники, за умови, що такі повноваження спеціально обумовлені у довіреності. Інші особи, які беруть участь у справі, не наділені правом на укладення цієї угоди. Мирову угоду, як правило, не можуть укладати особи, які подають позовну заяву до суду в інтересах інших осіб, бо вони позивачами у справі не є та не захищають свої особисті права та інтереси.  
Правом укладення мирової угоди користуються лише позивач, відповідач, треті особи, які заявляють самостійні вимоги, а також їх представники, за умови, що такі повноваження спеціально обумовлені у довіреності. Інші особи, які беруть участь у справі, не наділені правом на укладення цієї угоди. Мирову угоду, як правило, не можуть укладати особи, які подають позовну заяву до суду в інтересах інших осіб, бо вони позивачами у справі не є та не захищають свої особисті права та інтереси.


== Форми укладення мирової угоди ==
== Форми укладення мирової угоди ==

Версія за 11:38, 29 березня 2018

Нормативна база

Що таке мирова угода у цивільному процесі?

Мирова угода у цивільному процесі – подана сторонами і підтверджена судом заява, згідно з якими позивач і відповідач шляхом взаємних поступок один до одного ліквідують спір, що виник між ними.
Укладання мирової угоди під час судового розгляду регламентуються Цивільним процесуальним кодексом України . Так, відповідно до ст. 207 ЦПК України, мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов’язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.

Правом укладення мирової угоди користуються лише позивач, відповідач, треті особи, які заявляють самостійні вимоги, а також їх представники, за умови, що такі повноваження спеціально обумовлені у довіреності. Інші особи, які беруть участь у справі, не наділені правом на укладення цієї угоди. Мирову угоду, як правило, не можуть укладати особи, які подають позовну заяву до суду в інтересах інших осіб, бо вони позивачами у справі не є та не захищають свої особисті права та інтереси.

Форми укладення мирової угоди

У ЦПК не передбачено чіткої форми укладення мирової угоди, це може бути зроблено в усній або письмовій формі. Якщо мирову угоду або повідомлення про неї викладено в адресованій суду письмовій заяві сторін, ця заява приєднується до справи. Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну заяву (усну чи письмову).

Письмова форма укладення мирової угоди

Після отримання заяви про укладення мирової угоди, суд виносить ухвалу про закриття провадження у справі.
Суд за клопотанням сторін може постановити ухвалу про визнання мирової угоди, де повинен вказати всі основні умови мирової угоди, які визнаються судом (стаття 175 ЦПК). Наявність мирової угоди виключає можливість повторного звернення особи до суду з цього ж предмета спору до цієї ж сторони і на тих же підставах (стаття 206 ЦПК). Тому перед укладанням такого роду заяви суд обов'язково роз'яснює сторонам наслідки такої процесуальної дії.

Необхідно мати на увазі, що мирова угода сторін, у разі недотримання сторонами, має підлягати примусовому виконанню лише у тому випадку, якщо суд чітко вкаже це в основних умовах мирової угоди.
Ухвала про затвердження мирової угоди за своїм правовим значенням прирівнюється до судового рішення.

Усна форма укладення мирової угоди

Якщо сторони подали усну заяву про мирову угоду, то доцільно занести її в журнал судового засідання (протокол судового засідання) з обов'язковим викладенням сторонами в журналі умов мирової угоди. Це також дасть можливість запобігти можливим суперечкам в майбутньому. При відсутності забезпечення в примусовому порядку виконання мирової угоди втрачає сенс сам факт звернення до суду.

Коли суд може винести ухвалу про відмову у визнанні мирової угоди?

У разі якщо умови мирової угоди суперечать закону або порушують права, свободи чи інтереси інших осіб, або якщо дії законного представника суперечать інтересам особи, яку він представляє, суд може винести ухвалу про відмову у визнанні мирової угоди і продовжити судовий розгляд.

Укладення мирової угоди у процесі виконання рішення

Цивільно-процесуальне законодавство передбачає, що примирення сторін може бути оформлене під час розгляду справи в суді першої інстанції, апеляційної або касаційної інстанції, а також в період примусового виконання рішення суду.

Так, стаття 372 ЦПК передбачає можливість укладення мирової угоди у процесі виконання рішення. Мирова угода, укладена між сторонами, або відмова стягувача від примусового виконання в процесі виконання рішення подається в письмовій формі державному виконавцеві, приватному виконавцеві, який не пізніше триденного строку передає її до суду за місцем виконання рішення для визнання. До відкриття виконавчого провадження мирова угода подається сторонами до суду, який ухвалив рішення, для визнання.

Суд має право не прийняти відмови сторін від примусового виконання і не визнати мирову угоду сторін, якщо такі дії суперечать закону або порушують чиїсь права чи свободи.

Судові витрати у разі укладення мирової угоди

Судові витрати у разі укладення мирової угоди розподіляються згідно принципу пропорційності (стаття 89 ЦПК). У разі укладення мирової угоди, якщо сторони не передбачили порядку розподілу витрат, кожна сторона несе половину судових витрат.