Ненадання допомоги хворому медичним працівником: відмінності між версіями

Матеріал з WikiLegalAid
Немає опису редагування
Рядок 1: Рядок 1:
== Нормативна база ==
== Нормативна база ==
[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]<br />
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України (стаття 139)]
[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2801-12 Основи законодавства України про охорону здоров’я від 19 листопада 1992 року] р.<br />
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2801-12 Закон України "Основи законодавства України про охорону здоров’я"]
[http://zakon.rada.gov.ua/go/349/92 Указом Президента України Про Клятву лікаря" № 349 від 15 червня 1992 року]<br />
* [http://zakon.rada.gov.ua/go/349/92 Указ Президента України від 15 червня 1992 року № 349 "Про Клятву лікаря"]
[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/343-97-%D0%BF Положення створення державної служби медицини катастроф, затверджене Постановою КМУ № 343 від 14 квітня 1997 р.]<br />
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/343-97-%D0%BF Положення про координаційні комісії державної служби медицини катастроф, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 року № 343]


== Поняття злочину ==
== Загальна інформація ==
Ненадання допомоги хворому може виражатись як у повній відмові від її надання, так і у ненаданні допомоги в обсязі, необхідному у конкретній ситуації. За ст. 139 ККУ слід кваліфікувати, зокрема: нез’явлення до хворого за викликом; відмову прийняти хворого у лікувально-профілактичний заклад для надання йому першої невідкладної допомоги у разі нещасного випадку; відмову викликати службу швидкої медичної допомоги або доставити хворого до лікарні; поверхове, формальне обстеження хворої людини, яка потребує медичної допомоги; відмову надати першу медичну допомогу пораненому або травмованому.<br />
Відповідно до статті 139 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n885 Кримінального кодексу України] (далі - ККУ) кримінальним правопорушенням визнається ненадання без поважних причин допомоги хворому медичним працівником, який зобов'язаний, згідно з установленими правилами, надати таку допомогу, якщо йому завідомо відомо, що це може мати тяжкі наслідки для хворого.
Відповідальність за ст. [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 139 ККУ] настає лише у тому разі, коли особа, яка була зобов’язана надавати хворому допомогу, з урахуванням конкретної обстановки фактично мала таку можливість.


== Об’єкт та об’єктивна сторона злочину ==
== Склад кримінального правопорушеня ==
'''Об’єктом''' злочину є життя і здоров’я людини.


З '''об’єктивної сторони''' злочин виражається у бездіяльності: медичний працівник, який відповідно до встановлених правил зобов’язаний надавати допомогу хворому, без поважних причин не робить цього.<br />
=== Об'єкт ===
Диспозиція ст. [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 139 ККУ] має описово-бланкетний характер, у зв’язку з чим для вирішення питання про наявність або відсутність цього складу злочину слід звертатись до нормативних актів, які регулюють порядок надання медичної допомоги.<br />
Об’єктом злочину є <u>життя і здоров’я людини</u>.
Відповідного до законодавства медичні і фармацевтичні працівники зобов’язані надавати своєчасну та кваліфіковану медичну і лікарську допомогу, а також безоплатно надавати першу невідкладну медичну допомогу у разі нещасного випадку та в інших екстремальних ситуаціях (стихійні лиха, катастрофи, епідемії, забруднення довкілля тощо), а медичні працівники крім цього, — і при гострих захворюваннях. Медична допомога у невідкладних та екстремальних ситуаціях забезпечується службою швидкої медичної допомоги або найближчими лікувально-профілактичними закладами незалежно від відомчої підпорядкованості та форми власності.


== Суб’єкт та суб’єктивна сторона злочину ==
=== Об'єктивна сторона ===
'''Суб’єкт''' злочину спеціальний. Це медичні працівники незалежно від того, яку спеціальну освіту, середню або вищу, вони мають (лікарі, медичні сестри, фельдшери тощо, у т.ч. працівники служби швидкої медичної допомоги та державної служби медицини катастроф), у якому закладі охорони здоров’я вони працюють або займаються медичною практикою як різновидом підприємницької діяльності.
З об’єктивної сторони кримінальне правопорушення виражається у <u>бездіяльності</u>: медичний працівник, який відповідно до встановлених правил зобов’язаний надавати допомогу хворому, без поважних причин не робить цього.


'''Суб’єктивна сторона''' злочину характеризується ''прямим умислом''. Відповідальність за виключається, якщо медичний працівник сумлінно помилявся у питанні про стан хворого і можливість настання тяжких наслідків. Психічне ставлення до наслідків, а саме смерть хворого або інші тяжкі наслідки, є необережними.
Відповідного до законодавства медичні і фармацевтичні працівники зобов’язані надавати своєчасну та кваліфіковану медичну і лікарську допомогу, а також безоплатно надавати екстрену медичну допомогу у разі нещасного випадку та в інших екстремальних ситуаціях (стихійні лиха, катастрофи, епідемії, забруднення довкілля тощо), а медичні працівники крім цього, — і при гострих захворюваннях. Медична допомога у невідкладних та екстремальних ситуаціях забезпечується службою швидкої медичної допомоги або найближчими лікувально-профілактичними закладами незалежно від відомчої підпорядкованості та форми власності.


== Відповідальність ==
Ненадання допомоги може бути виражене у вiдмовi практикуючого лiкаря або медсестри, якi перебувають удома, тобто поза службою, з’явитися за викликом до хворого або його близьких, у вiдмовi надати допомогу при нещасному випадку, подiї на вулицi тощо.


За [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print ст. 139 КК України,] ненадання допомоги хворому медичним працівником
<u>Поважнi причини ненадання допомоги, якi виключають вiдповiдальнiсть</u>, можуть бути рiзними: непереборна сила, стан крайньої необхiдностi, хвороба самого медичного працiвника, що позбавляє його можливостi надати допомогу, некомпетентнiсть цього працiвника, якщо ним вжиті заходи щодо виклику належного фахiвця, вiдсутнiсть медикаментiв або хiрургiчних iнструментiв, невмiння ними манiпулювати та iн. Можливiсть настання тяжких наслiдкiв для хворого у зв’язку з ненаданням йому допомоги має бути реальною, тобто такою, яка за звичайного її розвитку може в конкретних умовах призвести до смертi або iнших тяжких наслiдкiв.


1. Ненадання без поважних причин допомоги хворому медичним працівником, який зобов’язаний, згідно з установленими правилами, надати таку допомогу, якщо йому завідомо відомо, що це може мати тяжкі наслідки для хворого,
=== Суб'єктивна сторона ===
карається '''штрафом''' до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, або виправними роботами на строк до двох років.<br />
Суб’єктивна сторона злочину характеризується ''прямим умислом''. Відповідальність виключається, якщо медичний працівник сумлінно помилявся у питанні про стан хворого і можливість настання тяжких наслідків. Психічне ставлення до наслідків, а саме смерть хворого або інші тяжкі наслідки, є необережними.
2. Те саме діяння, якщо воно спричинило смерть хворого або інші тяжкі наслідки,
 
карається обмеженням волі на строк до чотирьох років або позбавленням волі на строк '''до трьох років''', з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.
=== Суб'єкт  ===
Суб’єкт злочину спеціальний. Це медичні працівники незалежно від того, яку спеціальну освіту, середню або вищу, вони мають (лікарі, медичні сестри, фельдшери тощо, у т.ч. працівники служби екстренної медичної допомоги та медицини катастроф), у якому закладі охорони здоров’я вони працюють або займаються медичною практикою як різновидом підприємницької діяльності.
 
== Кваліфікуюча ознака ==
Кримінальне правопорушення, якщо воно спричинило <u>смерть хворого або інші тяжкі наслідки.</u>
 
== Санкція (покарання) ==
#Ненадання без поважних причин допомоги хворому медичним працівником, який зобов’язаний, згідно з установленими правилами, надати таку допомогу, якщо йому завідомо відомо, що це може мати тяжкі наслідки для хворого, карається <u>штрафом</u> до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з <u>позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю</u> на строк до трьох років або <u>громадськими роботами</u> на строк до двохсот годин, або <u>виправними роботами</u> на строк до двох років.
#Те саме діяння, якщо воно спричинило смерть хворого або інші тяжкі наслідки, - карається <u>обмеженням волі</u> на строк до чотирьох років або <u>позбавленням волі</u> на строк до трьох років, з <u>позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю</u> на строк до трьох років або без такого.         


[[Категорія:Право на медичну допомогу]]
[[Категорія:Право на медичну допомогу]]
[[Категорія:Кримінальне право]]
[[Категорія:Кримінальне право]]

Версія за 08:37, 1 вересня 2020

Нормативна база

Загальна інформація

Відповідно до статті 139 Кримінального кодексу України (далі - ККУ) кримінальним правопорушенням визнається ненадання без поважних причин допомоги хворому медичним працівником, який зобов'язаний, згідно з установленими правилами, надати таку допомогу, якщо йому завідомо відомо, що це може мати тяжкі наслідки для хворого.

Склад кримінального правопорушеня

Об'єкт

Об’єктом злочину є життя і здоров’я людини.

Об'єктивна сторона

З об’єктивної сторони кримінальне правопорушення виражається у бездіяльності: медичний працівник, який відповідно до встановлених правил зобов’язаний надавати допомогу хворому, без поважних причин не робить цього.

Відповідного до законодавства медичні і фармацевтичні працівники зобов’язані надавати своєчасну та кваліфіковану медичну і лікарську допомогу, а також безоплатно надавати екстрену медичну допомогу у разі нещасного випадку та в інших екстремальних ситуаціях (стихійні лиха, катастрофи, епідемії, забруднення довкілля тощо), а медичні працівники крім цього, — і при гострих захворюваннях. Медична допомога у невідкладних та екстремальних ситуаціях забезпечується службою швидкої медичної допомоги або найближчими лікувально-профілактичними закладами незалежно від відомчої підпорядкованості та форми власності.

Ненадання допомоги може бути виражене у вiдмовi практикуючого лiкаря або медсестри, якi перебувають удома, тобто поза службою, з’явитися за викликом до хворого або його близьких, у вiдмовi надати допомогу при нещасному випадку, подiї на вулицi тощо.

Поважнi причини ненадання допомоги, якi виключають вiдповiдальнiсть, можуть бути рiзними: непереборна сила, стан крайньої необхiдностi, хвороба самого медичного працiвника, що позбавляє його можливостi надати допомогу, некомпетентнiсть цього працiвника, якщо ним вжиті заходи щодо виклику належного фахiвця, вiдсутнiсть медикаментiв або хiрургiчних iнструментiв, невмiння ними манiпулювати та iн. Можливiсть настання тяжких наслiдкiв для хворого у зв’язку з ненаданням йому допомоги має бути реальною, тобто такою, яка за звичайного її розвитку може в конкретних умовах призвести до смертi або iнших тяжких наслiдкiв.

Суб'єктивна сторона

Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Відповідальність виключається, якщо медичний працівник сумлінно помилявся у питанні про стан хворого і можливість настання тяжких наслідків. Психічне ставлення до наслідків, а саме смерть хворого або інші тяжкі наслідки, є необережними.

Суб'єкт

Суб’єкт злочину спеціальний. Це медичні працівники незалежно від того, яку спеціальну освіту, середню або вищу, вони мають (лікарі, медичні сестри, фельдшери тощо, у т.ч. працівники служби екстренної медичної допомоги та медицини катастроф), у якому закладі охорони здоров’я вони працюють або займаються медичною практикою як різновидом підприємницької діяльності.

Кваліфікуюча ознака

Кримінальне правопорушення, якщо воно спричинило смерть хворого або інші тяжкі наслідки.

Санкція (покарання)

  1. Ненадання без поважних причин допомоги хворому медичним працівником, який зобов’язаний, згідно з установленими правилами, надати таку допомогу, якщо йому завідомо відомо, що це може мати тяжкі наслідки для хворого, - карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або громадськими роботами на строк до двохсот годин, або виправними роботами на строк до двох років.
  2. Те саме діяння, якщо воно спричинило смерть хворого або інші тяжкі наслідки, - карається обмеженням волі на строк до чотирьох років або позбавленням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.