Незаконне виготовлення, зберігання, збут або транспортування з метою збуту підакцизних товарів

Матеріал з WikiLegalAid

Нормативна база.


1)Кримінальний кодекс України-(далі - ККУ)
2)Кодекс України про адміністративні правопорушення-(далі – КупАП)
3)Податковий кодекс України (далі – ПКУ)
4)Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» № 2628-VIII від 23.11.2018-(далі Закон № 2628-VIII)
5)Закон України «Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції» від 14.01.2000 р. № 1393-ХІV
6)Наказ Державної податкової адміністрації України «Про затвердження Порядку ведення Єдиного державного реєстру місць зберігання та форми довідки про внесення місця зберігання до Єдиного державного реєстру» N 251 від 28.05.2002

Визначення понять.

Алкогольні напої згідно п. 14.1.5 ПКУ- це продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукровмісних матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з вмістом спирту етилового понад 0,5 відсотка об'ємних одиниць, які зазначені у товарних позиціях 2203, 2204, 2205, 2206 (крім квасу "живого" бродіння), 2208 згідно з Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, а також з вмістом спирту етилового 8,5 відсотка об’ємних одиниць та більше, які зазначені у товарних позиціях 2103 90 30 00, 2106 90 згідно з УКТ ЗЕД. (наприклад, вина виноградні натуральні, ігристі, газовані, вермути, коньяк, бренді, лікери, спиртні напої, одержані шляхом перегону).
Міцність алкогольного напою, тобто процентний вміст у ньому етилового спирту у даному разі вирішального кримінально-правового значення не має. Для з'ясування того, чи є вилучена у особи рідина алкогольним напоєм, призначається судово-хімічна експертиза.
Крім власне алкогольних напоїв, до підакцизних товарів належать спирт етиловий неденатурований з концентрацією алкоголю не менш як 80 відсотків об'єму, спирт етиловий та інші спиртові дистиляти.
Підакцизними предметами визнаються не будь-які спиртні напої, а лише ті вироби, яким присвоєно певний код згідно з Гармонізованою системою опису та кодування товарів. Самогон та інші міцні спиртні напої домашнього вироблення у законодавчому акті, присвяченому оподаткуванню алкогольних напоїв акцизним збором, не фігурують і, в принципі, не можуть і не повинні згадуватись; щодо них не встановлені ставки акцизного збору у гривнях з одиниці товару. Акцизним збором як загальнодержавним непрямим податком обкладаються предмети, які можуть виготовлятись, бути об'єктом правочинів і знаходитись у власності суб'єктів лише на легальних підставах та у передбаченому законодавством порядку.
Спирт етиловий - спирт етиловий-сирець, спирт етиловий ректифікований технічний, спирт етиловий денатурований (спирт технічний), спирт етиловий технічний, спирт етиловий ректифікований, що відповідають кодам 2207 і 2208 згідно з УКТ ЗЕД та виготовлені з крохмале- і цукровмісної сировини або з нехарчових видів сировини за спеціальними технологіями.
Спирт етиловий питний - спирт етиловий ректифікований, розбавлений водою за спеціальною технологією до визначеного стандартом вмісту алкоголю.
Спирт коньячний - спирт, отриманий шляхом переробки коньячних виноматеріалів за спеціальною технологією для подальшої багаторічної витримки в дубовій тарі або нержавіючих чи емальованих ємностях з дубовою клепкою. Спирт плодовий - спирт, отриманий шляхом переробки плодів та ягід, соків плодово-ягідних зброджених за спеціальною технологією для виробництва алкогольних напоїв, у тому числі за коньячною технологією.
Біоетанол - спирт етиловий зневоджений, виготовлений з біомаси або із спирту етилового-сирцю для використання як біопалива або біокомпонента, що належить до товарної позиції 2207 згідно з УКТ ЗЕД.
Самогон та інші міцні спиртні напої домашнього вироблення (чача, арака, тутова горілка, кумишка тощо) як такі, що не є підакцизними товарами, предметом розглядуваного кримінального правопорушення не визнаються. Вони виготовляються специфічними способами, які передбачають різноманітність рецептур, дотримання домашніх нетрадиційних технологій і характеризуються недотриманням встановлених державних стандартів і нормативів.
Слабоалкогольні напої - алкогольні напої з вмістом етилового спирту від 0,5 до 8,5 відсотка об'ємних одиниць та екстрактивних речовин не більш як 14,0 г на 100 куб. см, виготовлені на основі водно-спиртової суміші з використанням інгредієнтів, напівфабрикатів та консервантів, насичені чи ненасичені діоксидом вуглецю.
Пиво - насичений діоксидом вуглецю пінистий алкогольний напій із вмістом спирту етилового від 0,5 відсотка об’ємних одиниць, отриманий під час бродіння охмеленого сусла пивними дріжджами, що відноситься до товарної групи УКТ ЗЕД за кодом 2203.
Пиво безалкогольне - насичений діоксидом вуглецю пінистий напій, одержаний під час бродіння охмеленого сусла пивними дріжджами з об'ємною часткою спирту не більш як 0,5 відсотка, отриманий шляхом діалізу або переривання головного бродіння, або виготовлення пивного сусла зі зниженою часткою сухих речовин у початковому суслі, що відноситься до товарної групи УКТ ЗЕД за кодом 2202.
Вино виноградне - вино, вироблене з винограду, міцність якого набувається в результаті спиртового бродіння роздушених ягід або свіжовіджатого соку, а в разі виготовлення вин кріплених - підвищується шляхом додавання спирту етилового ректифікованого та/або спирту етилового ректифікованого виноградного та/або дистиляту виноградного спиртового.
Напої медові - напої, вироблені з натурального бджолиного меду, міцність яких набувається в результаті спиртового бродіння розчину натурального бджолиного меду, а в разі виготовлення напоїв медових кріплених - підвищується шляхом додавання спирту етилового ректифікованого.
Зерновий дистилят - спирт харчовий питний етиловий дистильований, отриманий шляхом дистиляції, міцністю до 70 відсотків об’ємних одиниць, що використовується для виробництва алкогольних напоїв та спиртовмісних харчових напоїв і виробляється із зернової сировини/зернових культур.
Тютюновими виробами визнаються сигарети (з фільтром або без фільтру), цигарки, сигари, сигарили, а також люльковий, нюхальний, смоктальний, жувальний тютюн, махорка та інші вироби з тютюну чи його замінників для куріння, нюхання, смоктання чи жування. При цьому слід враховувати, що до підакцизної групи товарів не входять лікарські цигарки.
До інших підакцизних товарів належать: деякі транспортні засоби; пиво солодове; нафтопродукти (легкі, середні і важкі дистиляти, спеціальні і моторні бензини, гас (керосин)), високооктанові кисневмісні домішки до бензинів сумішевих.
Акцизним збором визнається непрямий податок на окремі товари, визначені законом як підакцизні, який включається до ціни цих товарів. Акциз є одним із стабільних і суттєвих джерел поповнення бюджету держави, встановлюється, як правило, на високоліквідну, високорентабельну чи монопольну продукцію, виконує не лише фіскальну, а й регулюючу, а інколи і природоохоронну функцію. Переліки підакцизних товарів затверджуються і періодично переглядаються Верховною Радою України.
Незаконність виготовлення алкогольних напоїв і тютюнових виробів буде і в разі їх фальсифікації. Фальсифікація алкогольних напоїв та тютюнових виробів - умисне, з корисливою метою виготовлення алкогольних напоїв та тютюнових виробів з порушенням технології чи з неправомірним використанням знака для товарів і послуг, чи копіюванням форми, упаковки, зовнішнього оформлення, а так само прямим відтворенням товару іншого підприємця з самовільним використанням його імені. Наприклад, фальсифікацією вин визнається, зокрема: 1) нерегламентоване застосування цукру або продуктів, що містять цукор, у т. ч. виноградного походження, для штучного підвищення вмісту спирту у винах, підміна сортів винограду або зменшення терміну витримки при виготовленні вин марочних і коньяків України; 2) додавання води, плодово-ягідних матеріалів, витяжок і відварів з плодів і ягід; 3) підробка дешевих вин, вермутів, коньяків України та бренді під кращі вітчизняні або іноземні марки шляхом штучного збільшення екстрактивності, імітації кольору, аромату і смаку, а також додавання харчових або штучних речовин і есенцій; 4) додавання замінників цукру (сахарину, аспартаму та інших подібних штучних речовин); 5) підробка вина за походженням, місцем виробництва, сортовим складом шляхом додавання виноматеріалів з гібридів прямих виробників, які не входять до затвердженого асортименту; 6) етикетування, що не відповідає вимогам законодавства, використання інших видів дезінформації покупця при зовнішньому оформленні вин, вермутів, коньяків України і бренді.
Не вважається фальсифікацією добросовісне тривале використання двома і більше суб'єктами господарювання-резидентами або суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб’єктами господарювання, які діють через своє зареєстроване постійне представництво), що є їх правонаступниками, знаків для позначення однорідних товарів, права на які засвідчуються свідоцтвами на знаки для товарів і послуг, одержаними до введення в дію пункту 4 статті 6 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", якщо таке використання розпочалося до державної реєстрації таких знаків.
Придбання підакцизних товарів означає, що особа у будь-який спосіб (купівля, обмін, прийняття в рахунок сплати боргу або оплати за надані послуги чи виконану роботу тощо) дістає фактичну можливість володіти, користуватись і розпоряджатись відповідними предметами.
Місце зберігання - місце, яке використовується для зберігання спирту, або приміщення, яке використовується для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, відомості про місцезнаходження якого внесені до Єдиного державного реєстру місць зберігання. Зберігання - триваючий злочин, який має визнаватись закінченим з моменту, коли особа за власною ініціативою (знищила, викинула або збула товар) або всупереч своїй волі (наприклад, підакцизні товари вилучені працівниками поліції) фактично припинила володіти відповідними предметами.
Єдиний державний реєстр місць зберігання - перелік місць зберігання, який ведеться податковими органами і містить визначені цим Законом відомості про місцезнаходження місць зберігання та відомості про заявників.
Збут означає будь-які оплатні чи безоплатні форми передачі підакцизних товарів, внаслідок чого вони переходять у володіння і розпорядження іншої особи (наприклад, дарування, обмін, передача в рахунок погашення боргу, відшкодування завданих збитків або як оплата виконаної роботи чи наданих послуг). Поняттям збуту охоплюється торгівля підакцизними товарами, тобто реалізація вказаних предметів за винагороду, у т. ч. грошову, за договорами купівлі-продажу, поставки, іншими цивільно-правовими договорами.
Транспортування - це переміщення підакцизних товарів транспортом (наземним, водним, повітряним) з одного місця в інше в межах України. Незаконне переміщення зазначених товарів через митний кордон України за наявності до цього підстав може розглядатись як контрабанда. У разі транспортування незаконно виготовлених підакцизних товарів територією України з метою переміщення через митний кордон дії винного слід кваліфікувати за сукупністю злочинів - за ч. 1 ст. 204 ККУ та статтями 14 (15) і 201 ККУ. Поняттям транспортування охоплюється також пересилання, тобто переміщення відповідних предметів у просторі шляхом відправлення їх поштою, багажем, посильним або іншим способом.
Виготовлення підакцизних товарів - це діяльність, яка пов'язана з випуском готових для споживання або використання товарів і яка включає всі стадії технологічного процесу. Характер і механізм злочинних дій, спрямованих на отримання готової до відчуження підакцизної продукції, визначається її видом. Так, виготовлення фальсифікованих алкогольних напоїв може здійснюватися шляхом розведення харчових або технічних спиртів водою та добавлення різних компонентів для поліпшення смакових властивостей продукту.
Повний технологічний цикл виробництва - сукупність приміщень, технологічного та іншого обладнання, відповідних технологічних процесів, що забезпечують переробку сировини в продукцію, готову для реалізації кінцевому споживачу, а також лабораторій (власних або залучених на договірних засадах у випадках, передбачених Законом № 2628-VIII), акредитованих відповідно до законодавства.
Підпільний цех - це певне місце, пристосоване та (або) обладнане для незаконного (нелегального, конспіративного) виготовлення підакцизних товарів - окрема будівля, споруда різного призначення, приміщення або його частина, а також певне місце природного чи техногенного походження (галявина у лісі, непрацююча шахта, кар'єр тощо).
Обладнання, що забезпечує масове виробництво підакцизних товарів - це відповідні технічні пристосування (виготовлені кустарним чи промисловим способом апарати, пристрої, прилади, агрегати, спиртосховища тощо), які використовуються на різних етапах технологічного процесу і забезпечують промислове виготовлення відповідної продукції у великих розмірах, товарних партіях. Йдеться про обладнання, таке ж або подібне тому, що використовується легально діючими у відповідній галузі промисловості суб'єктами господарювання при здійсненні господарської діяльності із виробництва підакцизних товарів. Питання про те, чи є виробництво підакцизних товарів масовим (оціночне поняття), вирішується у кожному конкретному випадку з урахуванням виду виготовленої продукції, її кількості і вартості, розміру отриманого або очікуваного доходу, кількості працюючих тощо.
Недоброякісними в плані відповідальності за ч. 3 ст. 204 ККУ визнаються сировина і матеріали, які не відповідають встановленим стандартам, нормам, правилам і технічним умовам.
Сировина - це предмети праці та природні компоненти, які підлягають подальшій переробці. Наприклад, для виготовлення фальсифікованої лікеро-горілчаної продукції можуть використовуватись вода із систем опалення будинків, інші компоненти (зокрема, відходи гідролізного та целюлозно-паперового виробництва), небезпечні для життя і здоров'я людини.
Створення загрози для життя та здоров'я людей означає, що внаслідок використання в процесі виготовлення підакцизних товарів недоброякісної сировини чи матеріалів виникає загроза серйозного розладу здоров'я або смерті хоча б однієї людини у разі споживання або іншого використання вказаної продукції. Дана загроза має бути реальною, а негативні наслідки не настають лише завдяки своєчасно вжитим заходам (наприклад, правоохоронцям вдалося попередити спробу реалізації споживачам партії недоброякісної продукції) або в силу інших обставин, які не залежать від волі винної особи.
Поняття отруєння людей означає заподіяння двом або більше особам тілесних ушкоджень будь-якої тяжкості (у т. ч. легких) внаслідок вживання підакцизних товарів, виготовлених з недоброякісної сировини (матеріалів). Іншими тяжкими наслідками слід визнавати, зокрема, смерть людини, заподіяння тяжких тілесних ушкоджень одній або кільком особам, масове захворювання людей, заподіяння майнової шкоди у великих або особливо великих розмірах (наприклад, внаслідок знищення автомобіля чи загибелі великої кількості тварин), отруєння флори, фауни, повітря, ґрунту.
Ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб’єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.
Єдиний державний реєстр виробників спирту етилового, коньячного і плодового та зернового дистиляту, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, дистиляту виноградного спиртового, спирту-сирцю плодового, біоетанолу, алкогольних напоїв та тютюнових виробів - перелік виробників спирту етилового, коньячного і плодового та зернового дистиляту, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, дистиляту виноградного спиртового, спирту-сирцю плодового, біоетанолу, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, і містить визначені Законом № 2628-VIII відомості про виробників спирту, лікеро-горілчаних виробів, тютюнових виробів.
Єдиний державний реєстр суб’єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним (далі - Єдиний реєстр ліцензіатів та місць обігу пального) - перелік суб’єктів господарювання (у тому числі іноземних суб’єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним у розрізі суб’єктів господарювання (у тому числі іноземних суб’єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), які здійснюють діяльність на таких місцях на підставі виданих ліцензій.
Єдиний реєстр ліцензіатів та місць обігу пального ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, та розміщується у вільному доступі.

Склад кримінального правопорушення.


Об’єкт кримінального правопорушення.

Об'єктом кримінального правопорушення є запроваджений з метою захисту системи оподаткування порядок виробництва та обігу підакцизних товарів. Додатковим об'єктом виступають засади добросовісної конкуренції, а злочин, передбачений ч. 3 ст. 204 ККУ належить до двооб'єктних, оскільки посягає не лише на встановлений порядок акцизного оподаткування, а й на життя і здоров'я людей як споживачів недоброякісної підакцизної продукції.

Предмет кримінального правопорушення.


Предметом кримінального правопорушення є: 1) алкогольні напої; 2) тютюнові вироби; 3) інші підакцизні товари. Для застосування ч. 1 ст. 204 ККУ необхідно встановити, що підакцизні товари як предмет передбаченого цією нормою злочину були виготовлені незаконно.

Об’єктивна сторона складу кримінального правопорушення.

Об'єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204 ККУ полягає у таких чотирьох діях, вказаних альтернативно: 1) придбання незаконно виготовлених алкогольних напоїв, тютюнових виробів або інших підакцизних товарів; 2) зберігання таких товарів; 3) їх транспортування; 4) збут незаконно виготовлених підакцизних товарів.

Суб’єкт кримінального правопорушення.

Суб'єкт кримінального правопорушення загальний. Протиправні дії з підакцизними товарами, вчинені службовою особою з використанням службового становища, необхідно кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених статтями 204 і 364 ККУ (наприклад, службова особа органу, якому було ввірено конфісковані незаконно виготовлені підакцизні товари, порушує встановлений порядок поводження з такими предметами). Дії тих осіб, які надають сировину і матеріали, транспортні засоби чи приміщення для виготовлення, зберігання або транспортування підакцизних товарів, потрібно розглядати як пособництво злочину і кваліфікувати за ч. 5 ст. 27 ККУ і відповідною частиною ст. 204 ККУ.

Суб’єктивна сторона кримінального правопорушення.

Суб'єктивна сторона кримінального правопорушення характеризується прямим умислом.
Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204 ККУ є мета збуту. Встановлюючи її, потрібно враховувати, зокрема, кількість підакцизних товарів, їх упаковку, характер, домовленість з особою, яка придбаває ці предмети, масштаб та інтенсивність протиправних дій. Придбання, зберігання або транспортування незаконно виготовлених підакцизних товарів не з метою збуту, а для власного споживання чи використання розглядуваного складу злочину не утворює. За наявності до цього підстав зазначені дії можуть кваліфікуватись за ст. 198 ККУ.

Кваліфікація злочину.


Придбання, зберігання, збут чи транспортування утворюють склад цього кримінального правопорушення за умови, що вони вчинюються незаконно, тобто з порушенням вимог законодавства, що регулює питання обігу підакцизних товарів. Наприклад, законодавство забороняє роздрібну торгівлю спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, а також продаж алкогольних напоїв або тютюнових виробів з рук та у не визначених для цього місцях торгівлі, у приміщеннях та на території дошкільних, навчальних закладів і закладів охорони здоров'я, у місцях проведення спортивних змагань, в інших місцях, визначених місцевими органами влади, з торгових автоматів тощо. Продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці дозволяється тільки підприємствам громадського харчування та спеціалізованим відділам, що мають статус підприємств громадського харчування, підприємств з універсальним асортиментом товарів.

Незаконними потрібно також вважати дії, вчинювані щодо алкогольних напоїв і тютюнових виробів особами, які взагалі не мають ліцензій на оптову або роздрібну торгівлю ними. Склад кримінального правопорушення, описаний у ч. 1 ст. 204 ККУ потрібно вбачати і в разі зберігання таких підакцизних товарів як спирт, алкогольні напої та тютюнові вироби у місцях, які не внесені до Єдиного державного реєстру місць зберігання. У випадках фальсифікації підакцизних товарів дії винного за наявності до цього підстав потрібно кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ст. 204 і ст. 229 ККУ. Якщо підакцизні товари виготовляються з дотриманням умов ліцензування зареєстрованим суб'єктом господарської діяльності, однак при цьому у той чи інший спосіб занижується об'єкт оподаткування (наприклад, шляхом невідображення у звітній документації частини готової продукції), вчинене потрібно кваліфікувати не за ч. 2 ст. 204ККУ, а за відповідною частиною ст. 212 ККУ.

Вирішуючи питання про законність або незаконність виготовлення тих чи інших підакцизних товарів, слід враховувати, що стосовно окремих видів таких товарів державою встановлено спеціальний режим правового регулювання. Так, незаконно виготовленими мають визнаватись підакцизні нафтопродукти, виготовлені не на підприємствах, що входять до визначеного Кабінетом Міністрів України переліку підприємств, які мають всі стадії технологічного процесу з виготовлення нафтопродуктів. А спирт етиловий має вважатись виготовленим незаконно, якщо він вироблений на підприємстві недержавної форми власності, або фізичною особою незалежно від реєстрації її як підприємця, або державним підприємством без відповідної ліцензії.

У тому разі, коли незаконне виготовлення підакцизних товарів вчинене не тим, хто раніше був засуджений за ст. 204 ККУ, або не поєднується з використанням у технологічному процесі недоброякісної сировини (матеріалів), скоєне підпадає під дію коментованої статті КК за умови, що товари виготовлялись шляхом відкриття підпільних цехів або з використанням обладнання, що забезпечує масове виробництво таких товарів. У даному разі спосіб вчинення протиправних дій набуває кваліфікуючого значення.

Характеристики підпільного цеху в плані відповідальності за ч. 2 ст. 204 ККУ не обов'язково мають відповідати ознакам цеху як організаційно та (або) технологічно відокремленого структурного підрозділу легально діючого підприємства. У даному разі акцент не варто робити на масовому виготовленні підакцизних товарів за допомогою обладнання і технологій, що використовуються для легального промислового виробництва таких товарів. За своєю конструкцією склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204 ККУ є формальним. Злочин вважається закінченим з моменту вчинення хоча б однієї з дій, які альтернативно становлять його об'єктивну сторону. Частина 1 ст. 204 ККУ не закріплює мінімальну вартість та/або кількість незаконно виготовлених підакцизних товарів, дії з якими тягнуть кримінальну відповідальність. З урахуванням обставин справи (незначний обсяг придбаної або збутої алкогольної продукції, відсутність використання чужого товарного знака, скрутне матеріальне становище винного тощо) дії із вказаними предметами можуть розглядатись як малозначне діяння (ч. 2 ст. 11 ККУ). Дії особи, яка спочатку незаконно виготовила підакцизні товари за умов, вказаних у ч. 2 ст. 204 ККУ а потім з метою збуту зберігає чи транспортує їх або здійснює збут незаконно виготовлених предметів, потрібно кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ч. 1 і ч. 2 ст. 204 ККУ.

Незаконне виготовлення алкогольних напоїв, тютюнових виробів або інших підакцизних товарів є самостійним складом злочину, виділеним в окрему кримінально-правову норму (ч. 2 ст. 204 ККУ). При цьому незаконне виготовлення підакцизних товарів тягне відповідальність за ч. 2 ст. 204 ККУ лише за умови, що таке виготовлення здійснюється: а) шляхом відкриття підпільних цехів; б) з використанням обладнання, що забезпечує масове виробництво таких товарів, або в) особою, яка раніше була засуджена за ст. 204 ККУ.

Розмір приміщення (будівлі, споруди), яке створюється (пристосовується) для незаконного виготовлення підакцизних товарів, його місцезнаходження та інші характеристики на кваліфікацію за ч. 2 ст. 204 ККУ не впливають. У разі незаконного виготовлення підакцизних товарів особою, яка раніше була засуджена за цією статтею, спосіб їх виготовлення (домашні умови, кустарне виробництво, відкриття підпільного цеху тощо) на кваліфікацію за ч. 2 ст. 204 ККУ не впливає і може бути врахований при призначенні покарання. Якщо ж така особа незаконно виготовляє підакцизні товари шляхом відкриття підпільного цеху та (або) з використанням обладнання, що забезпечує масове виробництво продукції, вчинене кваліфікується за ч. 2 ст. 204 ККУ із зазначенням у процесуальних документах всіх фактично вчинених винним дій, які перераховані у цій нормі і які мають бути включені в обсяг обвинувачення. Взагалі під незаконним виготовленням підакцизних товарів "особою, яка раніше була засуджена за цією статтею" слід розуміти незаконне виготовлення, вчинене особою, щодо якої постановлено обвинувальний вирок суду за будь-якою частиною ст. 204 ККУ навіть якщо цей вирок ще не набрав законної сили.

Якщо в незаконному виготовленні підакцизних товарів відсутні ознаки, вказані у ч. 2 або ч. 3 ст. 204 ККУ дії винного за наявності підстав можуть кваліфікуватися за ч. 1 ст. 202 ККУ або за ст. 203 ККУ. У разі, коли у вчиненому немає ознак того чи іншого складу кримінального правопорушення, особа, яка займається незаконним виготовленням підакцизної продукції, повинна притягуватись до адміністративної відповідальності (наприклад, за ст. 164 або ст. 177-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення ).

Під час збуту незаконно виготовлених алкогольних напоїв і тютюнових виробів можуть використовуватись незаконно виготовлені, незаконно отримані або підроблені марки акцизного збору, у зв'язку з чим дії винних потребують додаткової кваліфікації за ст. 216 ККУ. Збут товарів, виготовлених із недоброякісної сировини, що призвело до отруєння людей чи інших тяжких наслідків, тягне кримінальну відповідальність за ч. 3 ст. 204 ККУ. У ч. 3 ст. 204ККУ сформульовано ще один склад злочину - незаконне виготовлення підакцизних товарів з недоброякісної сировини (матеріалів), що становлять загрозу для життя і здоров'я людей, а також незаконний збут таких товарів, що призвело до отруєння людей чи інших тяжких наслідків.
Частиною 3 ст. 204 ККУ не охоплюється незаконне виготовлення підакцизних товарів, які становлять загрозу для життя і здоров'я людей, якщо в процесі їх виготовлення використовуються доброякісні, проте неналежні (з точки зору технології) матеріали і сировина. Виготовлення із доброякісної сировини (матеріалів) недоброякісних (фальсифікованих) підакцизних товарів та їх реалізація, в тому числі випуск на товарний ринок, має кваліфікуватись за ст. 227 ККУ за умови, якщо їх реалізація вчинена у великих розмірах.

Суспільно небезпечні наслідки у вигляді заподіяння шкоди життю або здоров'ю споживачів недоброякісних підакцизних товарів, виготовлених із недоброякісної сировини, за умови психічного ставлення до цих наслідків у формі необережності охоплюються ч. 3 ст. 204 ККУ і не потребують додаткової кваліфікації за статтями 119, 128 ККУ. У разі встановлення умислу на заподіяння шкоди життю або здоров'ю людей, дії того, хто збуває відповідні підакцизні товари, слід кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ч. 3 ст. 204 ККУ і відповідною статтею розділу II Особливої частини ККУ (зокрема, статтями 115 або 121 ККУ). Продаж фальсифікованих підакцизних товарів може розглядатись як інший обман покупців. Кваліфікація збуту вказаних товарів за сукупністю злочинів, передбачених статтями 204, 225 ККУ буде правильною лише за наявності у вчиненому всіх ознак складу злочину "обман покупців та замовників", зокрема у разі спричинення громадянинові матеріальної шкоди у значних розмірах та введення покупця в оману щодо властивостей придбаного ним товару. Розглядуваний злочин може утворювати сукупність і з іншими кримінально караними діяннями, передбаченими, зокрема, статтями 205, 209, 358 (366)ККУ. Виготовлення або зберігання самогону чи інших міцних спиртних напоїв домашнього вироблення без мети збуту розглядається як адміністративне правопорушення (ст. 176 Кодексу України про адміністративні правопорушення.). За наявності ознак складу злочину, передбаченого ст. 203 ККУ особа, яка займається виготовленням спиртних напоїв домашнього вироблення шляхом відокремлення перегонкою, виморожуванням або сепарацією спиртомісткої рідини від продукту бродіння, а також їх придбанням, зберіганням, транспортуванням або збутом, може бути притягнута до відповідальності за зайняття забороненими видами господарської діяльності. Чинне законодавство дозволяє громадянам у домашніх умовах виготовляти для власного споживання виноградні і плодово-ягідні вина, наливки і настоянки.

У разі необхідності питання про віднесення того чи іншого товару до категорії підакцизних предметів слід вирішувати шляхом проведення товарознавчої експертизи.

Відмежування кримінального правопорушення передбаченого ст. 204 ККУ від суміжних кримінальних правопорушень та аналогічного адміністративного правопорушення.


Для того, щоб правильно встановити те чи інше кримінальне правопорушення, передбаченого певною статтею ККУ, необхідно вміти чітко відмежувати його від суміжних злочинів, а саме, встановлюючи властиві кримінальному правопорушенню відмежування злочину незаконне виготовлення, зберігання, збут або транспортування з метою збуту підакцизних товарів слід виключити ті з них, які йому непритаманні, аналізуючи правову норму на основі дослідження фактичних обставин вчиненого.

Найбільш прийнятим є послідовне їх розмежування за окремими елементами об’єкта й об’єктивної сторони, суб’єкта й суб’єктивної сторони, та за ознаками кожного з цих елементів.

Відмежування складу кримінального правопорушення незаконне виготовлення, зберігання, збут або транспортування з метою збуту підакцизних товарів (ст. 204 КК) від кримінального правопорушення, передбаченого с. 227 ККУ умисне введення в обіг на ринку України (випуск на ринок України) небезпечної продукції.

Відмежування за об’єктом та предметом цих складів кримінального правопорушення. Різницю у порівнюваних складах кримінальних правопорушень слід проводити, насамперед, за основним об’єктом посягання, якщо при вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 204 КК основним безпосереднім об’єктом цього злочину є суспільні відносини, що забезпечують умови (стосунки) з належного, тобто встановленого чинним законодавством України, справлення акцизного збору з підакцизних товарів до Державного бюджету, то основним безпосереднім об’єктом кримінального правопорушення, передбаченого ст. 227 КК України, є встановлений порядок виготовлення та реалізації продукції у частині забезпечення її безпечності.

Додатковим безпосереднім об’єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 204 КК України, є суспільні відносини, що забезпечують умови (стосунки) з охорони життя та здоров’я людей — споживачів підакцизних товарів, а додатковим безпосереднім об’єктом кримінального правопорушення, передбаченого ст. 227 КК України, може бути здоров’я особи.

Предметом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 204 КК України, є алкогольні напої, тютюнові вироби, інші підакцизні товари, виготовлені з недоброякісної сировини (матеріалів), натомість предметом кримінального правопорушення, передбаченого ст. 227 КК України, є «небезпечна продукція, що випускається на ринок України. Продукцією є будь-який виріб, процес чи послуга, що виготовляється, здійснюється чи надається для задоволення суспільних потреб. Поняття «товар» охоплюється поняттям «продукція»).

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції» від 14 січня 2000 р. № 1393-ХІV до неякісної та небезпечної продукції відносяться: продукція, яка не відповідає вимогам чинних в Україні нормативно-правових актів і нормативним документам стосовно відповідних видів продукції щодо її споживчих властивостей; продукція, яка не відповідає обов’язковим вимогам чинних в Україні нормативно-правових актів і нормативних документів щодо її безпеки для життя і здоров’я людини, майна і довкілля продукція, якій з метою збуту споживачем виробником (продавцем) навмисно надано зовнішнього вигляду та (або) окремих властивостей певного виду продукції, але яка не може бути ідентифікована як продукція, за яку вона видається; продукція, під час маркування якої порушено встановлені законодавством вимоги щодо мови маркування та(або) до змісту і повноти інформації, яка має при цьому повідомляться; продукція, строк придатності якої до споживання або використання закінчився); продукція, на яку немає передбачених законодавством відповідних документів, що підтверджують якість та безпеку продукції.

Відмежування кримінальних правопорушень за об’єктивною стороною. Об’єктивна сторона кримінального правопорушення у першій формі прояві злочину, передбаченого ч. 3 ст. 204 КК України, є дії, які в диспозиції цієї статті сформульовані таким чином: «Незаконне виготовлення товарів, вказаних у частині першій або другій цієї статті, з недоброякісної сировини (матеріалів), що становлять загрозу для життя та здоров’я людей». Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони кримінального правопорушення в цій формі прояву є засоби вчинення злочину — недоброякісна сировина (матеріали). Це у першій формі його прояву відноситься до кримінального правопорушень з формальним складом. У той же час незаконний збут зазначених у частинах першій або другій цієї статті таких товарів, що призвело до отруєння людей чи інших тяжких наслідків (друга форма прояву цього злочину, передбаченого ч. 3 ст. 204 КК України). Це кримінальне правопорушення у другій формі прояву відноситься до злочинів з матеріальним складом. Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони цього кримінального правопорушення є дія — незаконний збут таких товарів. Крім того, обов’язковою ознакою об’єктивної сторони у другій формі його прояву, є суспільно небезпечні наслідки — отруєння людей; інші тяжкі наслідки. Крім того, обов’язковою ознакою об’єктивної сторони в другій формі прояву цього кримінального правопорушення, є наявність необхідного причинного зв’язку між дією і наслідками, що настали. Натомість об’єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ст. 227 КК України, полягає у введенні в обіг (випуск на ринок України) небезпечної продукції». Введення в обіг — дії, спрямовані на виготовлення або ввезення в митну територію України продукції з подальшою самостійною або опосередкованою реалізацією на території України. Крім того, обов’язковою ознакою об’єктивної сторони цього кримінального правопорушення є великі розміри — це введення в обіг продукції, загальна вартість якої перевищує п’ятсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Відмежування за суб’єктами кримінального правопорушення. Так, суб’єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 204 ККУ є фізична осудна, приватна, неслужбова особа (громадянин України, особа без громадянства, громадянин іноземної держави), що виготовляють товари, зазначені у частинах першій або другій цієї статті, з недоброякісної сировини (матеріалів).

Натомість суб’єктом кримінального правопорушення, передбаченого ст. 227 ККУ, можуть бути: працівник підприємства, установи, організації, що виробляють продукцію чи товари, який відповідає за дотримання (перевірку) якості, комплектності, відповідності стандартам продукції, що випускається підприємством на товарний ринок, або за її реалізацію; працівники (у тому числі службові особи) торговельних організацій, які реалізують небезпечну продукцію чи товари; індивідуальні підприємці, які виробляють або реалізують продукцію чи товари.

Відмежування кримінальних правопорушень за суб’єктивною стороною. Суб’єктивна сторона кримінального правопорушення є відображенням у свідомості суб’єкта об’єктивних ознак вчиненого і характеризує ставлення до них суб’єкта. Основний критерій розмежування за суб’єктивною стороною — це форма вини. Але як визначити, чи передбачає той чи інший склад кримінального правопорушення вину умисну або необережну, із чого виходити? Це може бути: а) прямо вказано в законі; б) випливати зі змісту вживаних у ньому термінів; в) із вказівок закону на мотив і мету, що характеризують умисні дії; г) походити із системного тлумачення закону. Аналіз суб’єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 204 ККУ, сконструйованого по типу формальних (за виключенням ознак «а так само незаконний збут таких товарів, що призвело до отруєння людей чи інших тяжких наслідків») вчиняється з прямим умислом, а за ознакою «а так само незаконний збут таких товарів, що призвело до отруєння людей чи інших тяжких наслідків» вчиняється з подвійною формою вини — до дій умисна форма вини, а до наслідків — лише необережна форма вини. Натомість кримінальне правопорушення, передбачене ст. 227 ККУ, вчиняється у формі умислу.

Таким чином, відмінність кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 204 ККУ та ст. 227 ККУ, виявляється: за основними та частково за додатковими об’єктами; за предметами цих злочинів; за об’єктивною стороною злочину; за суб’єктами цих злочинів; за суб’єктивною стороною цих злочинів частково.

Відмежування кримінального правопорушення незаконне виготовлення, зберігання, збут або транспортування з метою збуту підакцизних товарів від аналогічних адміністративно-правових деліктів (статті 156, 156-2, 161, 164, 164-5, 164-16, 166-22, 167 КУпАП).

При розмежуванні кримінальних правопорушень та інших видів правопорушень вирішальне значення має наявність або відсутність основної ознаки кримінального правопорушення — суспільної небезпеки вчиненого діяння, а також відмінність полягає у в ступені їх суспільної небезпеки.

Кримінальні правопорушення та адміністративні правопорушення характеризуються внутрішньо притаманною їм об’єктивною якістю — суспільною небезпекою, тобто, основною ознакою, суть якої полягає в реальному заподіянні або можливості заподіяння шкоди суспільним відносинам. Очевидно, саме дана ознака і повинна бути покладена в основу відмежування кримінального правопорушення передбаченого ст. 204 КК і адміністративно-правових порушень, передбачених статтями 156, 156-2, 161, 164, 164-5, 164-16, 166-22, 167 КУпАП.
Відмежування , передбаченого ст. 204 КК, від адміністративних правопорушень, за безпосереднім об’єктом та предметом, зазначених правопорушень. Враховуючи те, що об’єкт та предмет кримінального правопорушення, передбаченого ст. 204 ККУ визначений вище, то ми лише звернемося до безпосереднього об’єкта та предмета адміністративних правопорушень. Так, безпосереднім об’єктом за дії, передбачені ст. 156 КУпАП, є суспільні відносини, що забезпечують умови з належної торгівлі пивом, алкогольними, слабоалкогольними напоями і тютюновими виробами. Натомість предметом адміністративного правопорушення є: пиво, алкогольні, слабоалкогольні напої, тютюнові вироби. Безпосереднім об’єктом діяння, передбаченого ст. 156-2 КУпАП, є суспільні відносини, що забезпечують умови з належної промислової переробки, зберігання, транспортування або знищення конфіскованих спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв чи тютюнових виробів. Предметом діяння, передбаченого ст. 156-2 КУпАП, є спирт етиловий, коньячний та плодовий алкогольні напої, тютюнові вироби. Безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 161 КУпАП, є суспільні відносини, що забезпечують умови з належного відпуску або придбання бензину чи інших паливно-мастильних матеріалів, що належать державним або громадським підприємствам, установам і організаціям. Предметом цього правопорушення є бензин чи інші паливно-мастильні матеріали. Безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 164 КУпАП, є суспільні відносини, що забезпечують умови з належного, у відповідності з чинним законодавством провадженням господарської діяльності. Безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 164-5 КУпАП, є суспільні відносини, що забезпечують умови з належного зберігання або транспортування алкогольних напоїв чи тютюнових виробів посадовими особами підприємств-виробників, імпортерів і продавців цих товарів. Предметом цього правопорушення є алкогольні напої, тютюнові вироби, на яких не має належним чином розміщених марок акцизного збору або з підробленими чи фальсифікованими марками акцизного збору. Безпосереднім об’єктом діяння, передбаченого ст. 164-16 КУпАП, є суспільні відносини, що забезпечують умови з належного, що відповідає чинному законодавству, заняття видами господарської діяльності. Безпосереднім об’єктом діяння, передбаченого ст. 166-22 КУпАП, є суспільні відносини, що забезпечують умови з дотриманням вимог законодавства про безпечність та окремі показники якості харчових продуктів. Предметом цього правопорушення є непридатні харчові продукти. Безпосереднім об’єктом правопорушення, передбаченого ст. 167 КУпАП, є суспільні відносини, що забезпечують умови з належно введення в обіг або реалізацію продукції, яка відповідає вимогам стандартів. Предметом цього правопорушення є продукція, яка не відповідає вимогам стандартів, сертифікатів відповідності, норм, правилі зразків (еталонів), щодо безпечності, якості, комплектності та упаковки.

Відмежування злочину, передбаченого ст. 204 ККУ, від перерахованих вище адміністративно-правових правопорушень. За ст. 156 КУпАП об’єктивна сторона цього правопорушення характеризується такими діями, як імпорт або експорт, торгівля спиртом етиловим, коньячним або плодовим, роздрібна торгівля алкогольними напоями чи тютюновими виробами. Крім того, за ч. 2 цієї статті додатково, ще обов’язковими ознаками цього правопорушення є така ознака, як місце — в приміщеннях або на територіях, заборонених законом, або в інших місцях. Об’єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 156-2 КУпАП, характеризується діями: промислова переробка, зберігання, транспортування, знищення конфіскованого спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв чи тютюнових виробів. Об’єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 161 КУпАП, характеризується такими діями, як незаконним відпуском або придбанням бензину чи інших паливно-мастильних матеріалів. Об’єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 164 КУпАП, характеризується такими ознаками, як дії, а саме, провадження господарської діяльності без державної реєстрації або без одержання ліцензії, порушення такої діяльності з порушенням умов ліцензування тощо. Об’єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 164-5 КУпАП, характеризується такими обов’язковими ознаками, як дії, зокрема, зберігання, транспортування алкогольних напоїв чи тютюнових виробів (ч. 1) і вчинені протягом року, великі розміри (ч. 2). Об’єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 164-16 КУпАП, характеризується діями (зайняття видами господарської діяльності, щодо яких є спеціальна заборона). Об’єктивна сторона правопорушення характеризується діями — обіг непридатних харчових продуктів, порушення параметрів безпечності об’єктів санітарних заходів. Об’єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 167 КУпАП, характеризується такою обов’язковою ознакою, як дії — введення в обіг або реалізація продукції, яка не відповідає вимогам стандартів тощо.
Відмежування кримінального правопорушення, передбаченого ст. 204 ККУ, від перерахованих вище адміністративних правопорушень за ознаками суб’єкта. Так, суб’єктом правопорушення, передбаченого ст. 156 КУпАП, може бути фізична осудна особа яка здійснює роздрібну або оптову торгівлю включаючи імпорт або експорт без наявності ліцензії або марок акцизного збору чи підробленими марками, або працівник торгівлі, або громадського харчування, якому на момент правопорушення виповнилося 16-ть років. Суб’єктом правопорушення, передбаченого ст. 156-2 КУпАП, є фізична осудна особа, якій до моменту вчинення правопорушення виповнилося 16-ть років. Суб’єктом правопорушення, передбаченого ст. 161 КУпАП, є фізична осудна особа, працівник державних, громадських підприємств, установ і організацій, якому виповнилося до вчинення правопорушення 16-ть років. Суб’єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 164 КУпАП, може бути фізична осудна особа, яка займається господарською діяльністю без державної реєстрації або без одержання ліцензії на проведення виду господарської діяльності, якій до моменту вчинення правопорушення виповнилося 16-ть років. Суб’єктом правопорушення, передбаченого ст. 164-5 КУпАП, є посадові особи підприємств-виробників, імпортерів і продавці алкогольних напоїв чи тютюнових виробів, на яких не має марок акцизного збору встановленого зразка, яким до моменту вчинення правопорушення виповнився вік відповідальності. Суб’єктом правопорушення, передбаченого ст. 164-16 КУпАП, є фізична осудна особа, якій до моменту вчинення правопорушення виповнилося 16-ть років. Суб’єктом правопорушення, передбаченого ст. 166-22 КУпАП, є фізична осудна особа, відповідальна за безпечність та окремі показники якості харчових продуктів, якій до моменту вчинення правопорушення виповнився вік відповідальності. Суб’єктом правопорушення, передбаченого ст. 167 КУпАП, є фізична осудна особа відповідальна за введення в обіг або реалізацію продукції (крім харчових продуктів), якій до моменту вчинення правопорушення виповнився вік відповідальності.

Відмежування злочину, передбаченого ст. 204 ККУ, від правопорушень, вказаних у статтях 156, 156-2, 161, 164, 164-5, 164-16, 166-22, 167 КУпАП за суб’єктивною стороною. Суб’єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 156 КУпАП характеризується прямим умислом. Суб’єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 156-2 КУпАП характеризується прямим умислом. Суб'єктивна сторона правопорушень, передбачених статтями 161, 164, 164-5, 164-16, 166-22, 167 КУпАП характеризується умисною формою вини і тільки прямим умислом, про що свідчить правопорушення з формальними складами. Зазначені проблеми знайшли певне відображення і в зарубіжному кримінальному законодавстві.

Висновки. На підставі проведеного дослідження можна зробити наступні судження: 1) що суміжними злочинами за темою дослідження є ті, що передбачені ч.3 ст. 204 ККУ і ст. 227 ККУ; 2) що в певній мірі аналогічними, що можуть бути використанні для відмежування злочину, передбаченого ст. 204 КК України, є наступні адміністративно-правові правопорушення: ст. 156, 156-2, 161, 164, 164-5, 164-16, 166-22, 167 КУпАП.

Судова практика.


1)Кримінальна відповідальність за ст. 204 КК України настає за незаконне виготовлення, зберігання, збут або транспортування з метою збуту лише таких товарів, до ціни яких згідно з чинним законодавством включено акцизний збір - Ухвала колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 6 травня 2003 р.

2) Правова позиція Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду згідно з Постановою від 14 листопада 2018 року у справі № 750/3335/16-к Кримінальна юрисдикція «Щодо предмета та об’єкта злочину, передбаченого ст. 204 КК України»

3)Правова позиція Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду згідно з Постановою від 17 грудня 2019 року у справі № 336/93/18 Кримінальна юрисдикція «Щодо обставин, які свідчать про відсутність ознак вчинення злочину організованою групою»

4)Вирок Деснянського районного суду м. Чернігова. Вирішуючи питання про міру покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

5)Вирок Краснокутського районного суду Харківської області, « Про алкогольний напій, знак для товарів і послуг, географічна назва місця виготовлення виробу, вміст спирту (% об.); позначення нормативного документа (для продукції вітчизняного виробництва, призначеної для реалізації на території України); штриховий код».