Надання права на шлюб неповнолітній особі: відмінності між версіями

Матеріал з WikiLegalAid
Немає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 43: Рядок 43:
[[Категорія:Розірвання шлюбу, або визнання його недійсним]]
[[Категорія:Розірвання шлюбу, або визнання його недійсним]]
[[Категорія:Суди]]
[[Категорія:Суди]]
[[Категорія:Право неповнолітніх осіб на звернення до суду]]

Версія за 13:16, 3 вересня 2017

Нормативна база

  1. Конституція України
  2. Сімейний кодекс України
  3. Закон України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»
  4. Правила державної реєстрації актів цивільного стану в Україні. Затверджені наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року (в редакції наказу Міністерства юстиції України від 22 листопада 2007 року за № 1154/5), зареєстровані в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2000 року за № 719/4940.

Право на шлюб

Згідно ст. 23 СКУ Право на шлюб мають особи, які досягли шлюбного віку. За заявою особи, яка досягла шістнадцяти років, за рішенням суду їй може бути надано право на шлюб, якщо буде встановлено, що це відповідає її інтересам.За загальним правилом шлюбний вік для чоловіків та жінок встановлюється у вісімнадцять років. Закон не встановлює максимального шлюбного віку. Тому людина і у 80, і у 100 років має право на шлюб.

Документи необхідні для реєстрації шлюбу

  1. Заява.
  2. Свідоцтво про народження заявника.
  3. Копія паспорта заявника.
  4. Квитанція про сплату судового збору.

Куди звертатися

Заява про надання права на шлюб має розглядатися судом за правилами окремого провадження. Про подання такої заяви суд має повідомити батьків або піклувальника, оскільки вони зобов'язані захищати дитину, а отже, мають володіти інформацією про її життєві наміри. Але заперечення батьків чи опікуна не може бути підставою для відмови у задоволенні заяви.

Вартість

Сплата судового збору в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Перелік підстав на отримання права на шлюб до 18 років

  • вагітність;
  • хвороба про яку знають обоє з подружжя;
  • фактичне створення сім'ї;
  • народження дитини.

Перелік підстав не є вичерпним.

Визнання шлюбу недійсним

Підстави визнання шлюбу недійсним регламентується ст. 39, 40, 41 СКУ.

  1. зареєстрований з особою, яка одночасно перебуває в іншому зареєстрованому шлюбі;
  2. зареєстрований між особами, які є родичами прямої лінії споріднення, а також між рідними братом і сестрою;
  3. зареєстрований з особою, яка визнана недієздатною;
  4. зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка;
  5. у разі фіктивності шлюбу;
  6. з особою, яка приховала свою тяжку хворобу або хворобу, небезпечну для другого з подружжя і (або) їхніх нащадків;
  7. з особою, яка не досягла шлюбного віку і якій не було надано права на шлюб.