Встановлення факту смерті на тимчасово окупованих територіях

Матеріал з WikiLegalAid

Нормативна база


Загальні положення

Мешканці тимчасово окупованих територій України часто відчувають на собі тягар з оформлення важливих документів. Так, проблеми виникають при оформленні, наприклад, народження дитини чи реєстрації смерті рідних та близьких. Це, в подальшому, буде перешкодою для отримання різних допомог чи оформлення спадщини, оскільки документи, які видають на окупованих територіях, не мають юридичної сили та не визнаються на території України.
Відповідно до глави 6 Розгляд судом справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, Розділу IV Окреме провадення статті Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, у тому числі і народження або смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження або смерті.

Куди звернутись за отриманням свідоцтва про смерть

Для отримання свідоцтва про смерть осіб, які померли на тимчасово окупованій території України, необхідно:

  1. звернутися спочатку до будь-якого відділу державної реєстрації актів цивільного стану в межах території підконтрольній владі України та отримати письмову відмову, яка має бути використана при підготовці заяви до суду;
  2. подати до будь-якого суду (за межами такої території, незалежно від місця проживання заявника) заяву про встановлення відповідно факту народження чи смерті особи на тимчасово окупованій території України, а разом з нею – належні докази. Від сплати судового збору під час розгляду справ данної категорії заявники звільняються відповідно до п.21 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір".


Хто може звернутися до суду?

Відповідно до Цивільного процесуального кодексу України, заява про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана батьками, родичами, їхніми представниками або іншими законними представниками дитини до будь-якого суду за межами такої території України незалежно від місця проживання заявника.
Заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.

Вимоги до заяви

Статтею 318 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що у заяві повинно бути зазначено:

  • який факт заявник просить встановити та з якою метою;
  • причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт;
  • докази, що підтверджують факт.

Файл:Заява про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території.doc
До заяви додаються також докази, що підтверджують викладені заявником обставини та довідка про неможливість відновлення втрачених документів.
До доказів, які можуть підтверджувати факти наведені в заяві можна віднести письмові свідчення очевидців, фототаблицю з місця поховання, медичні документи про смерть.

Строки розгляду заяви


Справи про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України розглядаються невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду.
Разом з тим, термін “невідкладно”, у кожній конкретній ситуації буде різним, виходячи з завантаженості судді та дня подачі заяви до суду. Однак, в будь-якому випадку, можна розраховувати на розгляд судом справи протягом 1-5 днів.

Що повинно зазначатись у рішенні суду


У рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.
Рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.
Принциповим та важливим у даному питанні є роз’яснення надані Палатою із цивільних та кримінальних справ Вищого спеціалізованого суду України. Результати аналізу судової практики свідчать про те, що почасти суди під час ухвалення рішень про визнання факту смерті використовують у резолютивних частинах формулювання про те, що відповідний факт мав місце у населених пунктах «Донецької народної республіки» або «Луганської народної республіки».
У цьому контексті слід зважати на те, що така практика є неприпустимою, оскільки факт існування ані так званої «Донецької народної республіки», ані так званої «Луганської народної республіки» не визнається органами влади України, а окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування.
Натомість обґрунтованою є судова практика, згідно з якою під час розгляду заяв про встановлення фактів смерті, а також пов’язаних із таким розглядом клопотань заявників щодо вказівки у судових рішеннях на те, що відповідний факт мав місце у населених пунктах «Донецької народної республіки», зазначається про неможливість задоволення заяв у частині такої вказівки з огляду на положення чинного законодавства. Внаслідок цього, судами при задоволенні заяв про встановлення фактів, які мають юридичне значення та які мали місце в окремих районах Донецької та Луганської областей, що визнані тимчасово окупованими територіями, у резолютивній частині відповідних рішень зазначається коректна назва населених пунктів, в яких мав місце встановлений факт (село, селище, місто; район; область) з урахуванням вимог Конституції у цій частині, наприклад, «місто Амросіївка Амросіївського району Донецької області, Україна» тощо.
Також з огляду на вимоги Конституції України при позначенні місця настання певного факту відсутні підстави використовувати такі формулювання, як «Донецька народна республіка (територія, непідконтрольна державній владі України)», «Донецька народна республіка, яка є тимчасово окупованою територією», «самопроголошена Донецька народна республіка» тощо.
З загальним порядком реєстрації смерті осіб можливо ознайомитись в консультації Порядок реєстрації смерті