Визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню

Нормативно-правова база

• Цивільний процесуальний кодекс України
• Закон України "Про нотаріат"
• Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень"
• Постанова Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса»
• Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5

Порядок вчинення виконавчого напису

Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями – не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»).

Для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява (орієнтовний зразок).

Порядок та вимоги до вчинення виконавчого напису нотаріусом див. у "Вчинення нотаріусами виконавчих написів".

Місце вчинення виконавчого напису

Виконавчий напис вчинюється нотаріусом незалежно від місця виконання вимоги, місцезнаходження боржника або стягувача (пункт 1.4 Глави 16 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України).

Порядок стягнення за виконавчим написом

Відповідно до статті 90 Закону України "Про нотаріат" стягнення за виконавчим написом провадиться в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Виконавчий напис може бути пред'явлено до примусового виконання протягом одного року з моменту його вчинення. Поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого напису здійснюється відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" (статті 91 Закону України "Про нотаріат").

Зміст виконавчого напису

У статті 89 Закону України "Про нотаріат" міститься перелік вимог до змісту виконавчого напису, не дотримання яких може також бути підставою для ініціювання його оскарження, зокрема, відповідно до вимог вказаної статті Закону України "Про нотаріат".

У виконавчому написі повинні зазначатися:

1. дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім'я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис;
2. найменування та адреса стягувача;
3. найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб);
4. строк, за який провадиться стягнення;
5. суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення;
6. розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника;
7. номер, за яким виконавчий напис зареєстровано;
8. дата набрання юридичної сили;
9. строк пред'явлення виконавчого напису до виконання;
10. інші відомості, передбачені статтею 18 Закону України „Про виконавче провадження”.

Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.

У випадку недотримання нотаріусом вимог, щодо надання стягувачем документів на підставі яких можливе вчинення виконавчого напису та інших вимог закону щодо вчинення виконавчого напису, боржник може реалізувати свої право на звернення до суду з позовною заявою про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Підсудність

Позови до юридичних осіб пред’являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (частина друга статті 27 Цивільного-процесуального кодексу України). Однак, для вказаної категорії справ можлива альтернативна підсудність, що зокрема, вбачається з частина дванадцятої статті 28 Цивільного-процесуального кодексу України, згідно якого, позови до стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса можуть пред’являтися також за місцем його виконання.

З поряком звернення з позовною заявою про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню див. "Звернення до суду: позовне провадження у цивільному процесі".

Судова практика

Постанова Верховного Суду від 16 травня 2018 року по справі № 320/8269/15-ц якою виконавчий напис нотаріуса визнаний таким, що не підлягає виконанню з підстав не дотримання стягувачнм вимог ч. 3 ст. 24 та ч. 1 ст. 27 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» та не проведення реєстрації у Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет обтяження до того, як нотаріус вчинить виконавчий напис.