Як оформити інвалідність дитини

Матеріал з WikiLegalAid

Ця консультація не перевірена досвідченим користувачем.
Перейти до: навігація, пошук

Нормативна база

Хто така дитина з інвалідністю?

  • Дитина зі стійким розладом функцій організму, спричиненим захворюванням, травмою або вродженими вадами розумового чи фізичного розвитку, що зумовлюють обмеження її нормальної життєдіяльності та необхідність додаткової соціальної допомоги і захисту (ст. 1 Закону України "Про охорону дитинства");
  • Особа віком до 18 років (повноліття) зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист (ст. 1 Закону України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні").

Які причини інвалідності?

  1. Вроджені аномалії (вади серця, захворювання органів дихання, кістково-м'язової системи та інших життєво важливих органів).
  2. Хвороби нервової системи (такі, як дитячий церебральний параліч).
  3. Психічні розлади.
  4. Серйозні травми різного походження.

Хто встановлює інвалідність дітям?

Інвалідність дітям встановлюється лікарсько-консультативною комісією.
Такі комісії функціонують у закладах охорони здоров’я і мають розгалужену систему, до якої входять:

  • Центральна комісія МОЗ (утворюється та функціонує за рішенням МОЗ).
  • центральна комісія Міністерства охорони здоров’я Автономної Республіки Крим,
  • центральні обласні комісії (утворюються за рішенням структурних підрозділів з питань охорони здоров’я обласних держадміністрацій),
  • центральні міські у мм. Києві та Севастополі комісії (утворюються за рішенням Київської та Севастопольської міських держадміністрацій),
  • міські комісії,
  • районні комісії,
  • міжрайонні комісії,
  • районні в містах комісії.

Міські, районні, міжрайонні, районні у містах комісії утворюються за рішенням керівника відповідного закладу охорони здоров’я Міністерства охорони здоров’я Автономної Республіки Крим, структурного підрозділу з питань охорони здоров’я місцевих держадміністрацій.
У рішенні про утворення центральних комісій, комісій визначається їх персональний склад, місце та розпорядок роботи. До складу комісії входять голова, лікарі за спеціальностями, спеціаліст з реабілітації, лікар-психолог або практичний психолог. У засіданнях комісії можуть брати участь представники органів соціального захисту населення, психолого-медико-педагогічних консультацій, а також у разі потреби - представники державної служби зайнятості, інших підприємств, установ та організацій (за згодою).
Організаційною формою роботи комісій є засідання. Періодичність проведення засідань комісії визначається її головою, але не рідше одного разу на місяць.

Лікарсько-консультативні комісії встановлюють:

  • категорію "дитина з інвалідністю" особам віком до 18 років.
  • категорію "дитина з інвалідністю підгрупи А" особам віком до 18 років, які мають виключно високу міру втрати здоров’я та надзвичайну залежність від постійного стороннього догляду, допомоги або диспансерного нагляду інших осіб і які фактично не здатні до самообслуговування.
ВАЖЛИВО!

Висновки комісії, реабілітаційні заходи, визначені в індивідуальній програмі реабілітації дитини з інвалідністю, обов’язкові для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, реабілітаційними установами, іншими підприємствами, установами та організаціями, в яких навчаються або перебувають діти.

Які етапи отримання інвалідності?

1. Отримати направлення лікаря, який надає первинну медичну допомогу, або закладу охорони здоров’я, в якому спостерігається дитина.
2. Пройти повне медичне обстеження, необхідні дослідження та оцінювання соціальних потреб дитини, визначення клініко-функціонального діагнозу та здійснити лікувальні й реабілітаційні заход. Отримати їх результати.
3. За наявності документів, що підтверджують стійкий розлад функцій організму, зумовлений захворюваннями, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що призводять до обмеження життєдіяльності дитини, призначається медико-соціальне експертиза. На розгляд комісії лікар, який надає дитині первинну медичну допомогу, подає такі документи:

  • історію розвитку дитини за формою, встановленою МОЗ;
  • виписку з медичної карти стаціонарного хворого або консультаційного висновку спеціаліста, виданих після стаціонарного або амбулаторного обстеження та лікування дитини в закладах охорони здоров’я та науково-дослідних установах, визначених МОЗ, з обґрунтуванням медичних показань для визнання дитини особою з інвалідністю із зазначенням згідно з Міжнародною статистичною класифікацією хвороб та споріднених проблем здоров’я 10-го перегляду діагнозу та коду;
  • план медичної реабілітації;
  • документ, що засвідчує особу батьків дитини або її законних представників.

4. Комісія проводить огляд хворої дитини та розглядає подані документи протягом семи робочих днів з дня їх надходження.
Датою встановлення дитині категорії “дитина з інвалідністю” або “дитина з інвалідністю підгрупи А” вважається день надходження до комісії документів
5. У разі встановлення інвалідності комісія складає на підставі плану медичної реабілітації індивідуальну програму реабілітації дитини з інвалідністю, в якій визначаються реабілітаційні заходи, їх обсяги, строки проведення та виконавці.

Комісія відповідає за якість розроблення індивідуальної програми реабілітації дитини з інвалідністю та здійснює контроль за повнотою та ефективністю виконання зазначеної програми.

6. З метою визначення ефективності та повноти реабілітаційних заходів, стану здоров’я і ступеня соціальної адаптації повторний огляд дітей з нестійкими, оборотними змінами та порушеннями функцій організму проводиться не пізніше ніж за один місяць до закінчення дії медичного висновку про дитину з інвалідністю віком до 18 років.

Дата повторного огляду зазначається у медичному висновку про дитину з інвалідністю віком до 18 років.

Які переваги встановлення інвалідності?

  1. Пенсія, що надається державою — грошова допомога, призначена для придбання необхідних медикаментів та різноманітних засобів догляду за хворою дитиною.
  2. Право безкоштовного проїзду в міському транспорті (крім таксі).
  3. Пільговий проїзд у залізничному, повітряному та річковому транспорті.
  4. Безкоштовне санітарно-курортне лікування.
  5. Безкоштовне забезпечення необхідним медичним обладнанням (засоби пересування, протезно-ортопедичні вироби тощо).
  6. Безкоштовне придбання медикаментів за рецептом лікаря у разі амбулаторного лікування.
  7. Ряд привілеїв для матері дитини з інвалідністю:
  • пільга при сплаті податків з доходу;
  • можливість працювати за скороченим графіком роботи;
  • додаткова відпустка;
  • достроковий вихід на пенсію.