Пред’явлення кредиторських вимог до суб’єкта господарювання відносно якого відкрито справу про банкрутсво

Матеріал з WikiLegalAid

Ця консультація не перевірена досвідченим користувачем.
Перейти до: навігація, пошук

Нормативна база

Поняття вимоги кредитора

Вимога кредитора (в процедурі банкрутства) - це заявлений кредитором та підтверджений господарським судом у передбаченому законом порядку правоутворювальний та формалізований акт правореалізації, спрямований уповноваженою особою до зобов’язаної особи-суб’єкта господарювання, змістом якого є належне виконання грошових зобов’язань, що виникли із цивільних, господарських, податкових, трудових та інших відносин.

Сутність кредиторських вимог

Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі – Закон про банкрутство) не надає визначення поняттю «вимоги кредиторів». Його сьогоднішня редакція, як і редакція 1999 р., поряд із «вимогами кредиторів» використовує поняття «грошова вимога», не надаючи визначення жодному з них. Згідно з абз. 2 ч. 3 ст. 10 Закону про банкрутство безспірні вимоги кредиторів – це не що інше, як грошові вимоги кредиторів, підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, і постановою про відкриття виконавчого провадження, згідно з яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів із рахунків боржника, а ст. 23 встановлює строк на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника після офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження в справі про банкрутство. Підтверджує грошовий характер вимог кредиторів і аналіз положень ст. 45 Закону про банкрутство, який встановлює черговість їх задоволення.
Тобто законодавець у Законі про банкрутство ототожнює «вимоги кредиторів» із «грошовими вимогами», що є справедливим для визначення форми вимог конкурсних кредиторів, які використовуються в якості підстави для відкриття провадження в справі про банкрутство, й тих, що в подальшому включаються до реєстру вимог кредиторів на стадії розпорядження майном чи ліквідації боржника. Саме ці вимоги стають об’єктом правового регулювання в рамках процедури банкрутства. Змінюється їхній склад, порядок обрахування та умови задоволення на різних стадіях провадження, проте зберігається єдина спрямованість на їх виявлення, упорядкування та погашення.
Поняття вимоги згадується в ст. 530 ЦК України, коли йдеться про пред’явлення вимоги до боржника про виконання обов’язку, якщо строк (термін) його виконання не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги. Таке звернення до боржника здійснюється в спрощеному порядку, оскільки факт пред’явлення вимоги вважається більшою мірою регулятивним заходом, аніж охоронним (юрисдикційним), як, наприклад, пред’явлення претензії. Проте пред’явлення вимоги в рамках банкрутства відрізняється ускладненим процедурним порядком (Закон про банкрутство вимагає подання заяви встановленої форми з додатками-доказами у визначений строк) та негативними наслідками його недотримання (пропуск строку або взагалі незаявлення вимог створює ризик визнання вимог погашеними без їх реального задоволення). У цьому аспекті пред’явлення вимог у рамках банкрутства набуває більш охоронного значення, аніж звичайного регулятивного.


Класифікація кредиторських вимог

Законодавчо закріплені :

Згідно з положеннями абз. 11 ч. 1 ст. 1 Закону про банкрутство в рамках погашених вимог слід розрізняти:

  • задоволені вимоги кредиторів (вимоги, які отримали належне виконання) ;
  • припинені вимоги кредиторів (не виконані належним чином, але припинені в спосіб, передбачений ЦК та ГК України);
  • вимоги, які вважаються погашеними, у свою чергу, аналіз положень Закону про банкрутство до останніх дає підстави віднести:
  1. вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі (у випадку недостатності коштів для їх погашення в шосту чергу в ліквідаційній процедурі) (абз. 9 ч. 1 ст. 38);
  2. усі вимоги, не задоволені за недостатністю майна (ч. 6 ст. 45);
  3. вимоги кредиторів, за якими зроблено розрахунки згідно з умовами мирової угоди (в разі недійсності мирової угоди або її розірвання) (ч. 4 ст. 82);
  4. вимоги, відхилені господарським судом (ч. 4 ст. 83) .

В залежності від черговості  :

  • привілейовані (вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати та інші грошові компенсації працівникам банкрута);
  • прості вимоги :
  1. витрати, пов’язані з провадженням у справі про банкрутство та роботою ліквідаційної комісії, в тому числі виплати грошової винагороди арбітражному керуючому;
  2. вимоги із зобов’язань, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров’ю громадян;
  3. вимоги із зобов’язань зі сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування;
  4. вимоги щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів);
  5. вимоги інших кредиторів, не забезпечені заставою, в частині сплати основного боргу та відсотків;
  6. вимоги щодо повернення внесків членів трудового колективу до статутного капіталу підприємства;
  7. вимоги кредиторів щодо відшкодування збитків, стягненню неустойок (штрафів, пені) та інших фінансових санкцій;
  8. вимоги кредиторів, заявлені після встановленого строку або не заявлені взагалі та інші.

Процедура реєстрації та пред’явлення вимог кредиторів

Формування реєстру вимог кредиторa

Формування реєстру вимог кредиторів боржника починається після публікації оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство в офіційному друкованому органі. Конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов’язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Порядок пред’явлення вимог

  • Кредитори за вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров’ю громадян, сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування мають право протягом 30 днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Копії відповідних заяв та доданих до них документів кредитори надсилають боржнику та розпоряднику майна.
  • Господарський суд зобов’язаний прийняти заяву кредитора, подану з дотриманням вимог цього Закону та Господарського процесуального кодексу України, про що виноситься ухвала, в якій зазначається дата розгляду заяви.
  • Особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі. Однак відповідне правило не поширюється на вимоги кредиторів щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров’ю громадян, сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування.
  • Розпорядник майна боржника не пізніше ніж на 10 день з дня, наступного після закінчення встановленого строку, з урахуванням результатів розгляду вимог кредиторів боржником повністю або частково визнає їх або відхиляє з обґрунтуванням підстав визнання чи відхилення, про що письмово повідомляє заявників і господарський суд, а також подає до суду письмовий звіт про надіслані всім кредиторам боржника повідомлення про результати розгляду грошових вимог та їх отримання кредиторами разом з копіями повідомлень про вручення поштового відправлення та описів вкладення в поштове відправлення або інших документів, що підтверджують надсилання повідомлення кредиторами.
  • Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, у тому числі щодо яких є заперечення боржника чи інших кредиторів, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. За наслідками розгляду зазначених заяв господарський суд ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів.
  • Вимоги конкурсних кредиторів, визнані боржником або господарським судом, вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. Розпорядник майна зобов’язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за їх відсутності - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав. Розпорядник майна зобов’язаний окремо внести до реєстру відомості про вимоги щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також про вимоги щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров’ю громадян, згідно із заявами таких кредиторів та/або даними обліку боржника. Поточні кредитори з вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство, можуть пред’явити такі вимоги після прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. До визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.
  • У попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, у тому числі щодо яких були заперечення боржника і які не були внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, а також ті, що визнані боржником та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, і вирішує питання про його затвердження.
  • У реєстрі вимог кредиторів повинні міститися відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов’язаннями, черговість задоволення кожної вимоги. Неустойка (штраф, пеня) враховується в реєстрі вимог кредиторів окремо від основних зобов’язань у шосту чергу та може бути предметом мирової угоди. Погашення неустойки (штрафу, пені) у справі про банкрутство можливе лише в ліквідаційній процедурі при спрощеному порядку розгляду справи про банкрутство. Внесення змін до затвердженого господарським судом реєстру вимог кредиторів здійснюється виключно за наслідками перегляду ухвали господарського суду в апеляційному та касаційному порядку або за нововиявленими обставинами, а також у разі правонаступництва.