Право на фіксацію подій

Матеріал з WikiLegalAid

Ця консультація не перевірена досвідченим користувачем.
Перейти до: навігація, пошук

Нормативна база

  1. Конституція України від 28.06.1996 року
  2. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року № 435-IV
  3. Закон України «Про інформацію» від 02 жовтня 1992 року N 2657-XII
  4. Кодекс законів про працю від 10.12.1971 року № 322-VIII
  5. Закон України «Про оперативно-розшукову діяльність» від 18.02.1992 року № 2135-XII

Зйомка як засіб фіксації

Під поняттям «фото-, кіно-, теле-, чи відеозйомка» слід розуміти процес фіксації фактів на відповідні фото-, кіно-, теле-, чи відеоносії.
Оскільки процес відповідної зйомки може суттєво порушувати певні особисті немайнові права фізичної особи - Цивільний кодекс України передбачає, що фізична особа може бути знята на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку лише за її згодою. Невтручання в особисте і сімейне життя при проведенні фото-, кіно-, теле-і відеозйомок керується цивільним законодавством, а саме ст. 307 Цивільного кодексу України
Стаття 32 Конституції України передбачає, що не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Відповідно до п. 2 ст. 21 Закону України "Про інформацію" під конфіденційною інформацією розуміється інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень.

Згода на зйомку

Безумовно, відразу виникатиме запитання про те, в якій формі має бути зафіксовано згоду на зйомку. Універсальної відповіді на це запитання дати неможливо, оскільки закон не встановлює щодо цього якихось вимог. Однак, зважаючи на практику застосування засобів доказування в судах (очевидно, саме цей аспект проблеми і змушує подбати про наявність згоди), можна зробити висновок, що найголовніше – це зафіксувати згоду. Така фіксація може бути виражена у формі документа, в якому буде написано, що людина погоджується з тим, що її знімають. Інший варіант фіксації згоди – це той же запис (аудіо чи відео) усної заяви особи про її згоду, який можна буде відтворити у випадку, коли виникатиме така потреба. Зберігати такі записи доцільно не менше, ніж три роки з моменту, коли запис буде оприлюдненою, оскільки саме такий строк позовної давності для позовів про захист такого роду особистих немайнових прав визначено у ст. 257 Цивільного кодексу України.
Отже, для того, щоб знімати людину на кіно-, відео- чи фотоплівку, потрібно отримати її згоду. Така згода має бути зафіксована будь-яким способом (письмово, аудіо- чи відеозапис), який би забезпечував можливість ознайомлення з ним у випадку, коли виникне потреба підтвердити наявність згоди.
Без згоди людини дозволяється знімати її в публічних місцях за умови, що зйомка здійснюється відкрито.
Навіть якщо особа давала свою згоду на зйомку, вона має право, до оприлюднення результатів зйомки, відкликати свій дозвіл, якщо на плівці зафіксовано події з її особистого життя і якщо для проведення такої зйомки потребувалась згода. У разі відкликання згоди на особу покладено обов’язок відшкодувати матеріальні витрати, які пов’язані із зйомкою.

Місце фіксації подій

Фізична особа може бути знята на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку лише за її згодою. Згода особи на знімання її на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку припускається, якщо зйомки проводяться відкрито на вулиці, на зборах, конференціях, мітингах та інших заходах публічного характеру. Фізична особа, яка погодилася на знімання її на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку, може вимагати припинення їх публічного показу в тій частині, яка стосується її особистого життя. Витрати, пов'язані з демонтажем виставки чи запису, відшкодовуються цією фізичною особою.
Публічні місця – це ті місця в яких:
- можлива присутність осіб, які не належать до членів сім’ї, або близьких знайомих;
- це місця, в яких особа не сподівається усамітнитись чи якимось чином відкривати частини свого приватного життя з надією, що цього ніхто не побачить.
До таких місць слід віднести вулиці, площі, людні місця, або ж, наприклад, кімнати для переговорів, робочий кабінет, в якому часто можна зустріти сторонніх осіб. Як правило відкрите фотографування та знімання на відеокамеру в громадських місцях є абсолютно законними, за виключенням деяких випадків: - не можна знімати, навіть відкрито, в місцях, які визнані місцями особистого користування, таких як, наприклад, туалети, роздягальні, ванні кімнати;
- не можна знімати без дозволу в транзитних будівлях, будівлях суду, урядових будівлях і т. д.;
- не можна знімати на фото чи відеокамеру, якщо своїми діями ви заважаєте працювати міліції, пожежникам, або медичним працівникам;
- не можна знімати в громадських місцях, які є приватною власністю, якщо наявне попередження про заборону зйомок.
Не дивлячись на те, що на підприємстві (в офісі) можуть бути приміщення, що підпадають під поняття публічності, наприклад, робочі кабінети, конференц-зали, але це не означає, що в таких місцях можна знімати без згоди, оскільки щоденний процес виконання трудових обов'язків не можна назвати заходом публічного характеру. Отже, в так званих публічних місцях зйомка дозволена. Проте, стаття 29 Кодексу Законів про працю зобов'язує роботодавця проінформувати працівника під розписку про умови праці. Згода працівника на зйомку має бути виражена письмово. Відсутність письмової згоди працівника на відеозйомку на робочому місці, дозволяє стверджувати про те, що запис проводиться незаконно.

Спосіб проведення зйомки

Знімання фізичної особи на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку має бути відкритим. Камери у громадських місцях має бути видно або має бути попередження про проведення зйомки. Якщо камери приховані або відсутнє попередження про зйомку, такий запис вважається незаконним.
Але є винятки у проведенні фото-, кіно-, теле- чи відео зйомки. У Законі України «Про оперативно-розшукову діяльність» зазначено, що підрозділи, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність мають право здійснювати спостереження за особою, а також аудіо-, відеоконтроль місця, тільки за рішенням суду.