Порядок та підстави оскарження нотаріальної дії або відмови в її вчиненні, нотаріального акта

Матеріал з WikiLegalAid

Ця консультація не перевірена досвідченим користувачем.
Перейти до: навігація, пошук

Нормативна база

Підстави відмови у вчиненні нотаріальної дії

Нотаріус є процесуально незалежною особою, яка самостійно приймає рішення, вчиняти нотаріальну дію чи відмовити в її вчиненні. Нотаріусу заборонено безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії.

На вимогу особи, якій відмовили у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус зобов’язаний викласти причини відмови у письмовій формі та роз’яснити порядок її оскарження. Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову.

Відповідно до ст.49 Закону України “Про нотаріат”, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє, якщо:

  • вчинення такої дії суперечить законодавству України;
  • не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії;
  • дія підлягає вчиненню іншим нотаріусом або посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії;
  • є сумніви у тому, що фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, усвідомлює значення, зміст, правові наслідки цієї дії або ця особа діє під впливом насильства;
  • з проханням про вчинення нотаріальної дії звернулась особа, яка в установленому порядку визнана недієздатною, або уповноважений представник не має необхідних повноважень;
  • правочин, що укладається від імені юридичної особи, суперечить цілям, зазначеним у їх статуті чи положенні, або виходить за межі їх діяльності;
  • особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла плату за її вчинення;
  • особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла встановлені законодавством платежі, пов'язані з її вчиненням;
  • особа,   яка   звернулася з  проханням  про вчинення нотаріальної  дії  щодо відчуження належного їй майна, внесена до Єдиного  реєстру  боржників, зокрема за виконавчими провадженнями про  стягнення аліментів за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці;
  • в інших випадках, передбачених законом.

Нотаріус або посадова особа,  яка вчиняє нотаріальні дії,  не приймає для вчинення нотаріальних дій  документи,  якщо вони  не відповідають вимогам,  встановленим у статті 47 цього Закону,  або містять відомості,  передбачені частиною третьою статті  47  цього Закону.

Відповідно до ст. 47 ЗУ "Про нотаріат" вимоги до документів, що подаються для вчинення нотаріальної дії (якщо документи не відповідають вимогам, нотаріус може відмовити у вчинені нотаріальних дій):

  1. Документи, викладені  на двох і більше аркушах,  що подаються для вчинення нотаріальної дії,  повинні бути прошиті у спосіб,  що унеможливлює  їх  роз'єднання без порушення цілісності,  а аркуші пронумеровані   (крім   випадків,  коли   такі  документи видані (отримані)  за  допомогою єдиних та державних реєстрів, відомості яких  обов’язково  використовуються  нотаріусом під  час вчинення нотаріальної дії).
  2. Тексти нотаріально     посвідчуваних     правочинів,    заяв, засвідчуваних копій (фотокопій) документів і витягів з них, тексти перекладів та заяв повинні бути написані зрозуміло і чітко,  дати, що  стосуються  змісту посвідчуваних  правочинів,  повинні  бути позначені  хоча  б один раз словами,  а назви юридичних осіб та їх ідентифікаційний  код  за даними   Єдиного   державного  реєстру юридичних   осіб,  фізичних осіб  -  підприємців та  громадських формувань  -  без скорочень  із  зазначенням їх місцезнаходження.
  3. Прізвища,  імена та по батькові фізичних осіб, їх місце проживання та  ідентифікаційний  номер за даними Державного реєстру фізичних осіб   платників   податків,  крім   уповноважених  представників юридичних  осіб,  повинні бути  написані  повністю, а у випадках, передбачених законами, - із зазначенням дати їх народження.
  4. Для вчинення  нотаріальних дій не приймаються документи,  які не відповідають вимогам законодавства або містять  відомості,  що принижують честь,  гідність та ділову репутацію фізичної особи або ділову репутацію юридичної особи, які мають підчистки або дописки, закреслені  слова  чи інші  незастережні виправлення,  документи, тексти яких неможливо прочитати внаслідок  пошкодження,  а також документи, написані олівцем.

На вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус   або   посадова  особа,  яка  вчиняє нотаріальні  дії, зобов'язані  викласти  причини відмови  в   письмовій  формі   і роз'яснити   порядок   її  оскарження.  Про  відмову у  вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох  робочих  днів виносить відповідну постанову.

У разі  виявлення  нотаріусом або  посадовою   особою,  які вчиняють нотаріальні  дії,  що ними допущено помилку при вчиненні нотаріальної  дії  або вчинена  нотаріальна  дія не   відповідає законодавству,  нотаріус   або   посадова  особа,  які  вчиняють нотаріальні дії, зобов'язані повідомити про це  сторони  (осіб), стосовно  яких  вчинено нотаріальну дію,  для вжиття заходів щодо скасування  зазначеної    нотаріальної    дії   відповідно    до законодавства.

Постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії

Постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії – це процесуальний документ, який підтверджує факт відмови нотаріуса чи посадової особи у вчиненні конкретної нотаріальної дії з підстав, передбачених законом.

Відповідно до частини 3 глави 13 розділу І Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, нотаріус на вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, зобов'язаний викласти причини відмови в письмовій формі і роз'яснити порядок її оскарження. У цих випадках нотаріус протягом трьох робочих днів виносить постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

У постанові про відмову зазначаються:

  • дата винесення постанови;
  • прізвище, ініціали нотаріуса, який виніс постанову, найменування та місцезнаходження державної нотаріальної контори або найменування нотаріального округу та адреса розташування робочого місця приватного нотаріуса;
  • прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, місце її проживання або найменування і місцезнаходження юридичної особи;
  • про вчинення якої нотаріальної дії просила особа, що звернулася до нотаріуса (короткий зміст прохання);
  • причини відмови у вчиненні нотаріальної дії з посиланням на чинне законодавство;
  • порядок і строки оскарження відмови з посиланням на норми цивільного процесуального законодавства.

Відповідно до частини другої статті 42 Закону вчинення нотаріальної дії може бути відкладено в разі необхідності витребування додаткових відомостей або документів від фізичних та юридичних осіб або надсилання документів на експертизу, а також якщо відповідно до Закону нотаріус повинен впевнитись у відсутності у заінтересованих осіб заперечень проти вчинення цієї дії.

Строк, на який відкладається вчинення нотаріальної дії, відповідно до частини другої статті 42 Закону, не може перевищувати одного місяця.

Нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії.

Крім того, вказаній особі роз'яснюється порядок оскарження такої постанови (ст. 50 Закону). Обов’язок нотаріуса відмовити у вчиненні незаконної дії виступає гарантією здійснення нотаріальної діяльності в рамках законодавчих норм. При цьому, у випадках, якщо неправомірна дія все ж була вчинена нотаріусом, законом передбачено його обов’язок вжити усіх заходів для її скасування. (ст.51 Закону).

Порядок оскарження нотаріальної дії

Відповідно до ст. 55 та ст. 124 Конституції України, кожна особа має право на судовий захист своїх прав та законних інтересів, причому юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до ст. 50 ЗУ «Про нотаріат», нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти. Таким чином, може відбуватися оскарження нотаріальної дії, відмови у вчиненні нотаріальної дії або ж нотаріального акта.

Оскарження нотаріальної дії можливе, якщо особа вважає, що така дія була вчинена неправомірно. Оскарження ж відмови у такому вчиненні матиме місце у разі, якщо особа вважає, що нотаріус неправомірно відмовив у вчиненні нотаріальної дії.

Оскарження нотаріального акту є ширшим за оскарження нотаріальної дії, оскільки перше являє собою будь-яку дію, що є складовою частиною нотаріальної діяльності, і вчиняється нотаріусом у межах виконання власних повноважень.

У разі подання позову до приватного нотаріуса відповідачем буде сам приватний нотаріус. У випадку пред'явлення вимог до державного нотаріуса відповідачем буде відповідна державна нотаріальна контора. Це зумовлено тим, що державний нотаріус, крім загального статусу нотаріуса, також має особливий статус – працівника юридичної особи, тобто державної нотаріальної контори. Справи про оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні розглядаються в порядку цивільного судочинства за місцем знаходження відповідної нотаріальної контори

Відповідно до ст. 50 Закону України “Про нотаріат”, нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду.

Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Об’єкти судового оскарження:

  • нотаріальні дії;
  • відмова у вчиненні нотаріальних дій;
  • нотаріальні акти.

Строк позовної давності

Строк позовної давності — загальний, три роки.