Порядок припинення права власності у добровільному порядку

Матеріал з WikiLegalAid
Ця консультація не перевірена досвідченим користувачем. Правова консультація носить інформаційний характер та не може безумовно застосовуватися в кожному конкретному випадку.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Нормативна база

Правові підстави припинення права власності у добровільному порядку

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті Цивільного кодексу України право власності припиняється у разі відмови власника від права власності.
Відповідно до статті 347 Цивільного кодексу України особа може відмовитися від права власності на майно, заявивши про це або вчинивши інші дії, які свідчать про її відмову від права власності.
При цьому у разі відмови від права власності на майно, права на яке не підлягають державній реєстрації, право власності на нього припиняється з моменту вчинення дії, яка свідчить про таку відмову, а у разі відмови від права власності на майно, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на нього припиняється з моменту внесення за заявою власника відповідного запису до державного реєстру.

Процедура припинення права власності в добровільному порядку

Пунктом 76 Порядку реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” від 25 грудня 2015 року № 1127 встановлено, що для державної реєстрації припинення права власності на нерухоме майно у зв’язку з відмовою власника від права власності подається документ, що посвідчує право власності на об’єкт нерухомого майна (крім випадків, коли право власності на такий об’єкт вже зареєстровано в Державному реєстрі прав).
Тобто, для того, щоб у добровільному порядку припинити своє право власності на нерухоме майно власнику слід звернутися до суб'єкта державної реєстрації або нотаріуса з відповідною заявою (відповідно до пункту 82 вищезазначеного Порядку).
За результатом розгляду заяви державний реєстратор приймає рішення щодо взяття на облік безхазяйного нерухомого майна або рішення щодо відмови у взятті на такий облік. Державний реєстратор за результатом прийнятого рішення щодо взяття на облік безхазяйного нерухомого майна вносить до спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості.

Добровільна відмова від права власності на земельну ділянку

Відповідно до статті 140 Земельного кодексу України добровільна відмова власника від права на земельну ділянку є підставою припинення права власності на земельну ділянку.

Відповідно до статті 142 Земельного кодексу України припинення права власності на земельну ділянку у разі добровільної відмови власника землі на користь держави або територіальної громади здійснюється за його заявою до відповідного органу. Органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у разі згоди на одержання права власності на земельну ділянку укладають угоду про передачу права власності на земельну ділянку. Угода про передачу права власності на земельну ділянку підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Важливо! Відмовитися від права власності на земельну ділянку можна щодо земель будь-якого цільового призначення, крім тих, які підпадають під дію заборони відчуження (мораторію), встановленого пунктом 15 Перехідних положень Земельного кодексу України. Угода про перехід права власності на земельну ділянку по своїй суті є її відчуженням, а, отже, відмовитися від права власності на землі товарного сільськогосподарського виробництва та земельні ділянки, що виділені в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, до відкриття не можна.