Особливості пенсійної реформи з 1 жовтня 2017 року

Матеріал з WikiLegalAid

Ця консультація не перевірена досвідченим користувачем.
Перейти до: навігація, пошук

Зміст

Нормативна база

Основні моменти нового пенсійного законодавства

Законом України від 03 жовтня 2017 № 2148 – VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», який набрав чинності 11 жовтня 2017 року внесено зміни до деяких законодавчих актів України. Чим цей документ цікавий? Тим, що він дозволить Уряду не лише підвищити пенсії українським пенсіонерам, але й здійснити комплексні зміни у системі пенсійного забезпечення. Загалом пропонується внесення змін до 32 законодавчих актів.

Особливості змін до страхового стажу для виходу на пенсію згідно п.12 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій»

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:

  • з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;
  • з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;
  • з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;
  • з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;
  • з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;
  • з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;
  • з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;
  • з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;
  • з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;
  • з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;
  • починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

  • 55 років - які народилися по 30 вересня 1956 року включно;
  • 55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року;
  • 56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року;
  • 56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року;
  • 57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року;
  • 57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року;
  • 58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року;
  • 58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року;
  • 59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року;
  • 59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року;
  • 60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу:

  • по 31 грудня 2018 року - від 15 до 25 років;
  • з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - від 16 до 26 років;
  • з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - від 17 до 27 років;
  • з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - від 18 до 28 років;
  • з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - від 19 до 29 років;
  • з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років;
  • з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року;
  • з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років;
  • з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 23 до 33 років;
  • з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 24 до 34 років;
  • починаючи з 1 січня 2028 року - від 25 до 35 років.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу:

  • з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - від 15 до 16 років;
  • з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - від 15 до 17 років;
  • з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - від 15 до 18 років;
  • з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - від 15 до 19 років;
  • з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 15 до 20 років;
  • з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 15 до 21 року;
  • з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 15 до 22 років;
  • з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 15 до 23 років;
  • з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 15 до 24 років;
  • починаючи з 1 січня 2028 року - від 15 до 25 років.

Як зміниться розмір пенсії з урахуванням показника середньої мінімальної заробітної плати?

Мінімальна пенсія має відповідати прожитковому мінімуму, встановленому на 1 грудня 2017 року – це 1373 грн. Під час призначення пенсій до кінця цього року використовуватимуть показник середньої зарплати за 2014–2016 роки "із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу 1,35%", сказано у законопроекті, а протягом 2018 року – середній показник за 2016–2017 роки з величиною оцінки одного року страхового стажу до 1%.

З 1 жовтня 2017 року мінімальна пенсія за новими розрахунками становитиме 1452 грн.

Із 1 січня 2018 року для тих, хто досяг 65-річного віку і має 30– річний стаж для жінок, 35-річний стаж для чоловіків, мінімальний розмір пенсії становитиме 40% від мінімальної зарплати, встановленої у законі про держбюджет. У проекті бюджету закладено мінімальну зарплату у розмірі 3723 грн, отже, мінімальна пенсія для категорії 65+ становитиме наступного року 1489,2 грн.

За кожний додатковий повний рік стажу пенсія буде збільшуватися на 1%. Законодавці додали норму про те, що максимальний стаж понад норму не може бути обмежено.

Ухвалена раніше формула для розрахунку розміру зарплати, відповідно до якої нараховуватимуть пенсію, залишається чинною.

Шахтарям і залученим до підземних робіт особам (не менш ніж 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок) мінімальний розмір пенсії встановлено у розмірі 80%, але не від середньої зарплати шахтаря, як було раніше, а від обчисленої за загальною формулою зарплати.

Для тих категорій, які вже отримують пенсії на підставі різних профільних законів ("Про Кабінет Міністрів України", "Про держслужбу", "Про судоустрій і статус суддів" та інших), передбачено варіанти: або перейти на нову систему нарахування пенсії, або залишитися на старій, але тоді індексацію до них застосовувати вже не будуть до переходу на загальні умови. Для частини категорій перехід буде автоматичним, але можна звернутися до Пенсійного фонду і повернути свою "стару" пенсію.

У 2019–2020 роках рішення про подальше збільшення показника середньої зарплати для розрахунку пенсій буде ухвалювати Верховна Рада, а з 2021 року індексація має відбуватися автоматично, її буде прив'язано до індексу зростання цін і середньої зарплати.

Яким окремим категоріям населення до страхового стажу буде враховано періоди роботи?

Для обчислення пенсії буде враховуватися заробітна плата за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року.

До страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди:

  • ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:
  • з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб’єкта підприємницької діяльності;
  • з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску);
  • проходження військової служби по 31 грудня 2017 року включно;
  • перебування у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами з 1 січня 2004 року по 30 червня 2013 року включно;
  • перебування у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку з 1 січня 2004 року до часу запровадження сплати страхових внесків (єдиного внеску) за жінок, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку"

Якщо стажу не вистачає, можна доплатити страхові внески за періоди, коли вони не сплачувались, і отримати таким чином додатковий стаж.

Нова формула розрахунку пенсій яка вводить чесні та прозорі правила визначення розміру пенсій для усіх громадян, без огляду на статус та місце роботи

Згідно до ст.27 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» розмір пенсії за віком кожного громадянина України розраховуватиметься за формулою:

П = Сз × Ікз × Кс

Сз – розмір середньої заробітної плати в Україні за 3 роки перед зверненням за призначенням пенсії.

У разі реалізації заходів з осучаснення пенсій, наявним пенсіонерам, кому пенсія вже призначена – використовуватиметься показник середньої заробітної плати, який використовується для призначення пенсії в 2017 році – показник за 3 роки – 2014, 2015 та 2016 роки.

Ікз – індивідуальний коефіцієнт заробітної плати (співвідношення розміру отримуваної зарплати по відношенню до середньої зарплати, з якої сплачувалися внески – цю інформацію кожен може отримати у будь-якому відділенні Пенсійного фонду);

Кс – коефіцієнт страхового стажу, який визначається як множник тривалості років стажу роботи особи на величину оцінки одного року страхового стажу. Сьогодні величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1,35, а з 1 січня 2018 року становитиме 1, при цьому, в результаті зміни коефіцієнту жодних змін розміру пенсій в сторону зменшення не відбудеться.

Досудовий порядок оскарження рішення органів Пенсійного фонду України

Процедура подання та розгляду скарг на рішення про призначення, перерахунок, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший, виплаті пенсій (далі - рішення), прийняті головними управліннями Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, управліннями Пенсійного фонду України у районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах регулюється Порядком розгляду скарг на рішення органів Пенсійного фонду України щодо пенсійного забезпечення затверджений Постановою Правління Пенсійного фонду України від 12.10.2007 року № 18-6.

У разі, якщо громадянин вважає, що орган, що призначає пенсію, прийняв рішення, що суперечить законодавству про пенсійне забезпечення або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, громадянин має право оскаржити таке рішення у органі Пенсійного фонду України вищого рівня.

Скарга на рішення органу, що призначає пенсії, подається громадянином особисто або законним представником відповідно до законодавства або представником, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Подання скарги відповідно до Порядку не позбавляє заявника права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства.

Скарга може бути подана до органу Пенсійного фонду України вищого рівня протягом одного року з моменту прийняття рішення, але не пізніше одного місяця з часу ознайомлення заявника з прийнятим рішенням. Пропущений з поважної причини термін може бути поновлений органом Пенсійного фонду України, що розглядає скаргу.

У скарзі має бути зазначено:

  • прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання заявника;
  • найменування органу Пенсійного фонду України, яким прийнято рішення;
  • суть порушеної вимоги;
  • інформація про оскарження рішення органу Пенсійного фонду України в суді (у разі оскарження рішення).

Скарга повинна бути викладена в письмовій формі та підписана заявником із зазначенням дати.

Скарга надсилається до органу Пенсійного фонду України поштою або передається заявником особисто.

Скарга, оформлена без дотримання цих вимог, що не дає можливості розглянути скаргу по суті, повертається заявнику з відповідними обґрунтуваннями не пізніше ніж через десять днів від дня отримання такої скарги.

У разі необхідності заявник може подавати інші документи, необхідні для розгляду скарги, які після її розгляду повертаються заявнику.

Якщо питання, порушені у скарзі, одержаній органом Пенсійного фонду України, не належать до його повноважень, то така скарга в термін не більше п’яти робочих днів пересилається за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється заявнику.

Не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом Пенсійного фонду України від одного і того ж заявника з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, про що виноситься рішення про припинення розгляду такого звернення та повідомляється заявнику.

За бажанням особи скарга може бути розглянута Комісією з питань розгляду скарг громадян на рішення органів Пенсійного фонду України щодо пенсійного забезпечення (далі - Комісія), утвореною при Пенсійному фонді України або при регіональних органах Пенсійного фонду України. Рішення Комісії, прийняте за розглядом скарги, носить рекомендаційний характер.

Орган Пенсійного фонду України зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його у термін не більше одного місяця від дня надходження скарги на адресу заявника поштою або надати йому під розписку. Якщо в місячний термін вирішити порушені у скарзі питання неможливо, орган Пенсійного фонду України може прийняти рішення про продовження строків розгляду скарги заявника, про що письмово повідомити заявника до закінчення тридцятиденного строку. При цьому загальний термін розгляду скарги не може перевищувати сорока п'яти днів.

У разі, якщо останній день строків розгляду скарги припадає на вихідний або святковий день, останнім днем таких строків вважається перший наступний робочий день.

Орган Пенсійного фонду України при розгляді скарги заявника перевіряє законність і обґрунтованість рішення, що оскаржується, і приймає одне з таких рішень:

  1. залишає скаргу без задоволення;
  2. повністю або в певній частині задовольняє скаргу. У разі повного або часткового задоволення скарги органу, що призначає пенсії, даються розпорядження про вчинення відповідних дій.

У рішенні зазначається, що в разі незгоди заявника з прийнятим рішенням воно може бути оскаржене в органі Пенсійного фонду України вищого рівня (із зазначенням строку такого оскарження) або в судовому порядку. Рішення Пенсійного фонду України, прийняте за розглядом скарги, може бути оскаржене в судовому порядку в термін, передбачений законодавством України.

Судовий порядок оскарження рішення органів Пенсійного фонду України

Підсудність

Відповідно до статті 16 Закону України «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною» рішення органу, що призначає пенсію за особливі заслуги, може бути оскаржене у судовому порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАСУ) адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача, або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача.

Строки подання позовної заяви та її розгляду

Особа може оскаржити дії/рішення органів Пенсійного фонду шляхом подання до суду адміністративної позовної заяви у строк не пізніше 6 місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Відповідно до ч. 4 ст. 99 КАСУ, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору, і позивач скористався цим порядком, то для звернення до адміністративного суду встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався про рішення суб’єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб’єкта владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАСУ адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено КАСУ.

Судовий збір

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору передбачено Законом України «Про судовий збір».

Так, відповідно до пп. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подачу позовних заяв немайнового характеру фізичними особами справляється судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Сплата судового збору здійснюється на розрахунковий рахунок суду, до підсудності якого відноситься розгляд справи у готівковій чи безготівковій формі.

Судовий збір позивач має право сплатити через електронні сервіси Міністерства юстиції України, в тому числі, звернувшись до місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги за місцем проживання. Реквізити для сплати судового збору можна дізнатися через сайт судової влади чи звернутися безпосередньо до місцевого суду.

Нормами ст. 5 Закону України «Про судовий збір» передбачені пільги щодо сплати судового збору. Так, від сплати судового збору серед інших звільняються:

  1. інваліди Великої Вітчизняної війни та сім’ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи;
  2. інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів;
  3. позивачі - громадяни, віднесені до 1 та 2 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Окрім цього згідно зі ст. 8 Закону України «Про судовий збір» можливе відстрочення, розстрочення сплати судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, зменшення його розміру або взагалі звільнення від сплати останнього. Рішення про останнє приймається у вигляді ухвали суди, прийнятої із врахуванням майнового стану сторони.

Порядок складення позову

Відповідно до ст. 106 КАСУ у позовній заяві зазначаються: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв’язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти; 3) зазначення ціни позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб’єкта владних повноважень; 4) зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов’язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб’єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача; 10) у справах щодо оскарження нормативно-правових актів - відомості про застосування оскаржуваного нормативно-правового акта до позивача або належність позивача до суб’єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт; 11) власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав. На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач надає докази, а в разі неможливості - зазначає докази, які не може самостійно надати, із зазначенням причин неможливості подання таких доказів. Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. До позовної заяви додаються її копії та копії всіх документів, що приєднуються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб, крім випадків подання адміністративного позову суб’єктом владних повноважень. Суб’єкт владних повноважень при поданні адміністративного позову зобов’язаний додати до позовної заяви доказ надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення відповідачу і третім особам копії позовної заяви та доданих до неї документів. До позовної заяви додається також документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати. Позовна заява підписується позивачем або його представником із зазначенням дати її підписання. Якщо позовна заява подається представником, то у ній зазначаються ім’я представника, його поштова адреса, а також номер засобу зв’язку, адреса електронної пошти, якщо такі є. Одночасно з позовною заявою подається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника.

Порядок оскарження рішення суду першої інстанції

При вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. Негайно після закінчення судового розгляду суд приймає постанову іменем України.

Постанова суду першої інстанції може бути повністю або частково оскаржена в апеляційному порядку. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.