Оскарження неправомірних рішень і дії медичних працівників , закладів та органів охорони здоров'я

Матеріал з WikiLegalAid

Ця консультація не перевірена досвідченим користувачем.
Перейти до: навігація, пошук

Нормативна база

Права пацієнта


Пацієнт, який досяг повноліття, має право на отримання достовірної і повної інформації про стан свого здоров’я, у тому числі на ознайомлення з відповідними медичними документами, що стосуються його здоров’я. Батьки (усиновлювачі), опікун, піклувальник мають право на отримання інформації про стан здоров’я дитини або підопічного. Медичний працівник зобов’язаний надати пацієнтові в доступній формі інформацію про стан його здоров’я, мету проведення запропонованих досліджень і лікувальних заходів, прогноз можливого розвитку захворювання, у тому числі наявність ризику для життя і здоров’я. Якщо інформація про хворобу пацієнта може погіршити стан його здоров’я або погіршити стан здоров’я фізичних осіб, визначених частиною другою цієї статті, зашкодити процесові лікування, медичні працівники мають право надати неповну інформацію про стан здоров’я пацієнта, обмежити можливість їх ознайомлення з окремими медичними документами. У разі смерті пацієнта члени його сім’ї або інші уповноважені ними фізичні особи мають право бути присутніми при дослідженні причин його смерті та ознайомитися з висновками щодо причин смерті, а також право на оскарження цих висновків до суду. Право на інформацію про стан свого здоров’я є важливою передумовою для отримання пацієнтом медичної допомоги, оскільки саме від об’єктивно отриманої інформації залежить подальше прийняття пацієнтом рішення щодо лікування. Для застосування методів діагностики, профілактики та лікування необхідна інформована згода пацієнта. У невідкладних випадках, коли реальна загроза життю хворого є наявною, згода хворого або його законних представників на медичне втручання не потрібна. Якщо відсутність згоди може призвести до тяжких для пацієнта наслідків, лікар зобов’язаний йому це пояснити. Якщо і після цього пацієнт відмовляється від лікування, лікар має право взяти від нього письмове підтвердження, а при неможливості його одержання - засвідчити відмову відповідним актом у присутності свідків. Пацієнт, який набув повної цивільної дієздатності і усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними, має право відмовитися від лікування.

  1. право на вільний вибір лікаря;
  2. право на вибір методів лікування відповідно до рекомендацій лікаря;
  3. право на вибір закладу охорони здоров’я;
  4. право на заміну лікаря;
  5. право на лікування за кордоном у разі неможливості надання такої допомоги у закладах охорони здоров’я України (ч. 2 ст. 284, ст. 633 Цивільного кодексу України, п. "д" ст. 6, ч. 1 ст. 34, ч. 1 ст. 35, ст. 36, 38 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров’я").


Стаття 38 Основ визначає, що кожний пацієнт, який досяг чотирнадцяти років і який звернувся за наданням йому медичної допомоги, має право на вільний вибір лікаря, якщо останній може запропонувати свої послуги, та вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій.

  • Кожний пацієнт має право, коли це виправдано його станом, бути прийнятим в будь-якому державному лікувально-профілактичному закладі за своїм вибором, якщо цей заклад має можливість забезпечити відповідне лікування.

Також, згідно з частиною першою статті 34 Основ лікуючий лікар може обиратися безпосередньо пацієнтом або призначатися керівником закладу охорони здоров’я чи його підрозділу. Обов’язками лікуючого лікаря є своєчасне і кваліфіковане обстеження і лікування пацієнта. Пацієнт вправі вимагати заміни лікаря.

Згідно зі статтею 286 Цивільного кодексу України та статті 39-1 Основ фізична особа (пацієнт) має право на таємницю про стан свого здоров’я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при її медичному обстеженні. Забороняється вимагати та подавати за місцем роботи або навчання інформацію про діагноз та методи лікування фізичної особи. Фізична особа зобов’язана утримуватися від поширення інформації, зазначеної у частині першій цієї статті, яка стала їй відома у зв’язку з виконанням службових обов’язків або з інших джерел. Таємниця про стан здоров’я відноситься до персональних даних (інформація про особу), які охороняються Законом (згідно зі статтею 23 Закону України "Про інформацію").

Таким чином, пацієнт може бути впевнений у конфіденційності не лише діагнозу, але й самого факту звернення до лікаря, що певною мірою є гарантією особи на приватне життя.

Порядок заміни лікаря

Якщо ж пацієнт бажає заміни лікуючого лікаря, на що він має повне право, то тут має бути дотримано певної процедури. Пацієнт, який не бажає продовжувати лікування у конкретного лікаря, повинен звернутися з відповідною письмовою заявою на ім’я головного лікаря закладу охорони здоров’я. Заява обов’язково має містити таку інформацію: прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання, суть прохання з обґрунтуванням необхідності заміни лікаря. Заява має бути підписана пацієнтом із зазначенням дати. Керівник лікувального закладу зобов’язаний відреагувати на таке звернення.Звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Враховуючи особливість такого звернення пацієнта, заміну лікуючого лікаря, залежно від обставин бажано здійснити у термін, що не перевищує 15 днів. Пацієнт має право на отримання всієї інформації щодо стану його здоров’я, у т. ч. має право знайомитися з медичною документацією та іншими документами, що стосуються його лікування. Тому лікар не має права відмовити пацієнту, зокрема в ознайомленні з медичною картою.

Оскарження неправомірних рішень медичних працівників, закладів охорони здоров'я

"Усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов’язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк" ст. 40 Конституції України

Щоб скористатися правом на оскарження неправомірних рішень медичних працівників і отримати відшкодування, пацієнтові необхідно довести причинно-наслідковий зв’язок між діями медичного працівника та настанням негативних наслідків у пацієнта, заподіянням шкоди його здоров’ю. Право на відшкодування заподіяної здоров’ю пацієнта шкоди у переважній більшості випадків реалізується у судовому провадженні. Пацієнту необхідно звернутись до керівника закладу охорони здоров’я - до головного лікаря, зареєструвавши звернення у секретаря(канцелярії).Окрім головного лікаря посадовими особами закладу охорони здоров'я є завідувач відділенням, та заступник головного лікаря з медичної роботи. Скарга пацієнта оформлюється у письмовій формі і повинна містити прізвище головного лікаря медичного закладу, повну назву закладу охорони здоров'я та його адресу, прізвище, ім'я, по-батькові пацієнта та його адресу. У тексті звернення необхідно вказати крім свого прізвища ім'я та по-батькові також ім'я і посаду лікаря, безпосередньо сам текст скарги повинен містити претензії до тієї чи іншої особи викладені тактовно і законодавчо правильно. Чим грамотніше складена скарга, тим більше шансів на те, що її розглянуть. Найкраще, якщо претензії будуть підкріплені переліком прав та законів, які, на думку пацієнта, порушувалися при наданні медичних послуг, а також скарга може підкріплюватися відповідними дублікатами документів, які вказують на надання необхідного лікування. На зареєстровану скаргу посадові особи закладу охорони здоров'я повинні надати письмову відповідь. Як правило, на даному етапі вирішується більшість проблем. Скарги на головного лікаря та заклад охорони здоров'я розглядаються управлінням охорони здоров'я міста , області, а також Міністерством охорони здоров'я. Для підготовки скарги необхідно дізнатися повну офіційну назву органу, що здійснює контроль діяльності медичних закладів. Скарга повинна бути викладена у письмовій формі з дотриманням правил діловодства. Найкращі наслідки розгляд має колективна скарга, для чого необхідно знайти пацієнтів з аналогічними проблемами.

Ступені оскарження дій медичних працівників :

  • головний лікар закладу охорони здоров’я;
  • управління охорони здоров’я міста;
  • обласне управління охорони здоров’я,
  • Міністерство охорони здоров’я України.

В разі звернення до МОЗ України необхідно пам'ятати, що звернення не приймається до розгляду, якщо:

  • порушене у зверненні питання не належить до компетенції МОЗ України;
  • звернення оформлено з порушенням ст. 5 Закону України "Про звернення громадян";
  • звернення містить нецензурну лексику або образи, заклики до розпалювання національної, расової, релігійної ворожнечі.

Ще один спосіб захисту - звернення до Інспекції з питань захисту прав споживачів. Таке звернення можливе, якщо відносини з лікарем або лікувальною установою носять договірно-розрахунковий характер. Тоді пацієнта додатково захищає Закон України "Про захист прав споживачів", який передбачає право на:  отримання якісних і безпечних послугповну і достовірну інформацію про послугу і її виконавця; надання послуги у встановлений термін; стягнення неустойки за прострочення надання послуги;  відшкодування збитків, заподіяних неналежним виконанням послуги; відшкодування моральної шкоди; судовий захист порушених прав.

В разі, якщо на жодному з етапів не досягнуто позитивних результатів, залишається звернення до суду з відповідною скаргою.

Телефони "гарячої лінії"

З метою забезпечення оперативного реагування на звернення громадян в МОЗ діє телефонна "гаряча лінія" щоденно (з 9.00 до 18.00 години, у п'ятницю до 16.45, перерва з 13.00 до 14.00), окрім вихідних та святкових днів". Телефон безкоштовної "гарячої лінії": 0-800-801-333.