Оскарження дій нотаріуса

Матеріал з WikiLegalAid

Ця консультація не перевірена досвідченим користувачем.
Перейти до: навігація, пошук

Нормативна база

Нормативно-правові акти:

Акти вищих судів:

Оскарження дій нотаріуса - процедура оскарження дій чи бездіяльності нотаріусів в Україні особами, які вважають, що нотаріусом порушені їх права або законні інтереси.
Статтею 50 Закону України «Про нотаріат» передбачено можливість оскарження в судовому порядку нотаріальної дії або відмови в її вчиненні, нотаріального акта.
Закон України "Про нотаріат" поділяє об’єкти судового оскарження в межах нотаріального процесу на три групи:

  • нотаріальні дії;
  • нотаріальні акти;
  • відмова у вчиненні нотаріальних дій.

Підстави відмови нотаріуса у вчиненні нотаріальних дій


Ст. 49 Закону України «Про нотаріат» встановлено перелік підстав, за наявності яких нотаріус зобов’язаний відмовити у вчиненні нотаріальної дії. Так, нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо:

  1. Вчинення такої дії суперечить законодавству України;
  2. Не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії;
  3. Дія підлягає вчиненню іншим нотаріусом або посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії;
  4. Є сумніви у тому, що фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, не усвідомлює значення, зміст, правові наслідки цієї дії або ця особа діє під впливом насильства;
  5. З проханням про вчинення нотаріальної дії звернулась особа, яка в установленому порядку визнана недієздатною, або уповноважений представник не має необхідних повноважень;
  6. Правочин, що укладається від імені юридичної особи, суперечить цілям, зазначеним у їх статуті чи положенні, або виходить за межі їх діяльності;
  7. Особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла плату за її вчинення;
  8. Особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла встановлені законодавством платежі, пов'язані з її вчиненням;
  9. В інших випадках, передбачених законом.

Нотаріус не приймає для вчинення нотаріальних дій документи, якщо вони не відповідають вимогам, встановленим у ст. 47 Закону України «Про нотаріат», або містять відомості, передбачені частиною третьою вказаної статті.
Для вчинення нотаріальних дій не приймаються документи, які не відповідають вимогам законодавства або містять відомості, що принижують честь, гідність та ділову репутацію фізичної особи або ділову репутацію юридичної особи, які мають підчистки або дописки, закреслені слова чи інші незастережні виправлення, документи, тексти яких неможливо прочитати внаслідок пошкодження, а також документи, написані олівцем.
Нотаріусу забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії.
Винесення постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії на вимогу особи є обов’язком нотаріуса. Відповідно до Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, нотаріус на вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, повинен викласти причини відмови в письмовій формі і роз’яснити порядок її оскарження.

У постанові про відмову зазначаються:
дата винесення постанови;
прізвище, ініціали нотаріуса, який виніс постанову, найменування та місцезнаходження державної нотаріальної контори або найменування нотаріального округу та адреса розташування робочого місця приватного нотаріуса;
прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, місце її проживання або найменування і місцезнаходження юридичної особи;
про вчинення якої нотаріальної дії просила особа, що звернулася до нотаріуса (короткий зміст прохання);
причини відмови у вчиненні нотаріальної дії з посиланням на чинне законодавство;
порядок і строки оскарження відмови з посиланням на норми цивільного процесуального законодавства.

Порядок оскарження нотаріальний дій


Оскарження відмови у вчиненні нотаріальної дії можливе, якщо особа вважає, що нотаріус безпідставно (неправомірно) відмовив у вчиненні нотаріальної дії, порушивши тим самим покладений на нього обов’язок щодо вчинення нотаріальних дій. У такому разі оскаржується постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії, в якій повинні обов’язково обґрунтовуватися причини такої відмови.

 Постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії виноситься нотаріусом протягом трьох робочих днів.

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок. Тобто відрахування трьох робочих днів здіснюється з наступного дня після звернення особи з вимогою про винесення постанови.

Враховуючи норми ст. 50 Закону України «Про нотаріат» та норми Прикінцевих та перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України, справи щодо оскарження нотаріальних дій або відмови в їх вчиненні повинні розглядатися в порядку позовного провадження як спір про право.

Строком подачі позову про оскарження нотаріальних дій та відмову в їх вчиненні є строк, передбачений ст. 257 Цивільного кодексу України – трирічний строк позовної давності у зв’язку з відсутністю у законодавстві спеціального строку.

Виходячи з цього, можна сказати що реалізація права на судовий захист учасниками нотаріальних правовідносин здійснюється в позовному провадженні шляхом пред’явлення позову про визнання незаконною нотаріальної дії (відмови у її вчиненні), а нотаріального акта – недійсним.

У разі подання позову до приватного нотаріуса відповідачем буде сам приватний нотаріус. У випадку пред'явлення вимог до державного нотаріуса відповідачем буде відповідна державна нотаріальна контора.

Оскарження нотаріальної дії може мати місце у випадку, якщо особа вважає її вчинення неправомірним або таким, що не відбулося. У такому разі предметом спору буде правомірність вчинення нотаріальної дії, питання про визнання її недійсною або невчиненою. Слід зазначити, що правомірність вчинення нотаріальної дії існує доти, доки інше не доведено в судовому порядку.

Предметом судового розгляду по даній категорії справ є перевірка законності та обгрунтованості дій нотаріальних органів, інших органів або посадових осіб, які вчиняють нотаріальні дії або які відмовили в їх вчиненні. У випадку оскарження відмови у вчиненні певної нотаріальної дії, постанова про відмову у вчиненні такої дії обов'язково повинна додаватися до позовної заяви у якості додатку.

Порядок визначення суду до якого слід звертатися з відповідною заявою


Ні ЦПК, ні Законом України “Про нотаріат” не визначено, до суду якої юрисдикції має звертатися особа, права якої порушено нотаріальною дією або відмовою в її вчиненні.
У зв’язку з наведеним суди мають виходити з того, що критеріями розмежування справ цивільної юрисдикції та інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб’єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).
Питання визначення юрисдикції розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмови в їх вчиненні з позицій судів зводиться до того, чи є нотаріус суб’єктом владних повноважень.
Вирішення цього питання можливе на підставах з’ясування правової природи нотаріальної діяльності та складу повноважень нотаріуса.

Переглянувши ст. 17 КАС, можна зробити висновок, що розгляд справ щодо оскарження нотаріальних дій або відмови в їх вчиненні неможливо розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки нотаріус не є суб'єктом владних повноважень. А отже, виходячи з положень ст. 15 ЦПК, такі справи повинні розглядатися в порядку цивільного судочинства.

Слід зазначити, що незалежно від того, є нотаріус приватним чи працює у державній нотаріальній конторі (Закон України “Про нотаріат” № 3425-XII фактично прирівнює за правовим статусом державних і приватних нотаріусів), він не може вважатися суб’єктом владних повноважень.
З причини відсутності в чинному ЦПК окремої категорії цивільних справ, такої як оскарження нотаріальних дій або відмови в їх вчиненні, та спеціальної норми щодо визначення підсудності справ цієї категорії це питання повинно вирішуватись судами за загальними правилами підсудності на підставі статей 107–117 ЦПК.

Таким чином, позов про оскарження дій нотаріуса подається до суду загальної юрисдикції за загальними правилами підсудності. Це означає, що спори за участю нотаріуса, що стосуються нерухомого майна розглядаються за місцем знаходження такого майна, в інших випадках - за юридичною адресою відповідного приватного нотаріуса чи державної нотаріальної контори.
Цивільний Процесуальний Кодекс визначає підсудність справ щодо визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса — за місцем його виконання, відповідно до ч.12 ст.110 ЦПК.

Хто ще здійснює контроль за діяльністю нотаріусів?


Діяльність нотаріусів, відповідно до Положення про Головні територіальні управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, забезпечує і контролює Головне територіальне управління юстиції. Їх завданнями, з поміж інших, є

Відповідальність нотаріусів за неправомірні дії чи бездіяльність

Відповідно до ст. 21 та ст. 27 ЗУ "Про нотаріат", нотаріус несе відповідальність за шкоду, нанесену особам своїми неправомірними чи недбалими діями.

Стаття 21. Відповідальність державного нотаріуса
Шкода, заподіяна особі внаслідок незаконних або недбалих дій державного нотаріуса, відшкодовується в порядку, передбаченому законодавством України.
Стаття 27. Відповідальність приватного нотаріуса
Шкода, заподіяна особі внаслідок незаконних дій або недбалості приватного нотаріуса, відшкодовується в повному розмірі.
Нотаріус не несе відповідальності у разі, якщо особа, яка звернулася до нотаріуса за вчиненням нотаріальної дії:
подала неправдиву інформацію щодо будь-якого питання, пов'язаного із вчиненням нотаріальної дії;
подала недійсні та/або підроблені документи;
не заявила про відсутність чи наявність осіб, прав чи інтересів яких може стосуватися нотаріальна дія, за вчиненням якої звернулася особа.

Статтею 28 ЗУ "Про нотаріат" передбачене обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності приватних нотаріусів, що теоретично полегшує процедуру стягнення нанесеної ними шкоди.

Стаття 28. Страхування цивільно-правової відповідальності приватного нотаріуса
Для забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок вчиненої нотаріальної дії та/або іншої дії, покладеної на нотаріуса відповідно до закону, приватний нотаріус зобов’язаний до початку зайняття приватною
нотаріальною діяльністю укласти договір страхування цивільно-правової відповідальності.
Держава не несе відповідальності за шкоду, заподіяну неправомірними діями приватного нотаріуса при здійсненні ним нотаріальної діяльності функцій державного реєстратора прав на нерухоме майно.
Приватний нотаріус не несе відповідальності по зобов'язаннях держави.
Мінімальний розмір страхової суми становить тисячу мінімальних розмірів заробітної плати.
Розмір відшкодування заподіяної шкоди визначається за згодою сторін або в судовому порядку.