Обов'язки педагогічного працівника загальноосвітнього закладу, скарга на його дію, бездіяльність

Матеріал з WikiLegalAid

Ця консультація не перевірена досвідченим користувачем.
Перейти до: навігація, пошук

Нормативна база

Права педагогічних працівників.

Відповідно до статті 55 Закону України “Про загальну середню освіту” педагогічні працівники мають такі права:

  1. захист професійної честі, гідності;
  2. вільний вибір форм, методів, засобів навчання, виявлення педагогічної ініціативи;
  3. індивідуальну педагогічну діяльність;
  4. участь у громадському самоврядуванні;
  5. користування подовженою оплачуваною відпусткою;
  6. забезпечення житлом у першочерговому порядку, пільгові кредити для індивідуального і кооперативного будівництва;
  7. придбання для працюючих у сільській місцевості основних продуктів харчування за цінами, встановленими для працівників сільського господарства;
  8. одержання службового житла;
  9. підвищення кваліфікації, перепідготовку, вільний вибір змісту, програм, форм навчання, навчальних закладів, установ та організацій, що здійснюють підвищення кваліфікації і перепідготовку.

Відволікання педагогічних та науково-педагогічних працівників від виконання професійних обов'язків не допускається за винятком випадків, передбачених чинним законодавством.

Вимоги до педагогічних працівників


У відповідності до статті 24 Закону України «Про загальну середню освіту» встановлено вимоги до педагогічних працівників. Так, педагогічним працівником повинна бути особа з високими моральними якостями, яка має відповідну педагогічну освіту та/або професійну кваліфікацію педагогічного працівника, належний рівень професійної підготовки, здійснює педагогічну діяльність, забезпечує результативність та якість своєї роботи, фізичний та психічний стан здоров’я якої дозволяє виконувати професійні обов’язки в закладах системи загальної середньої освіти. Перелік посад педагогічних працівників системи загальної середньої освіти встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Обов'язки педагогічних працівників


У відповідності до статті 56 Закону України "Про освіту" педагогічні та науково-педагогічні працівники зобов'язані:

  1. постійно підвищувати професійний рівень, педагогічну майстерність, загальну культуру;
  2. забезпечувати умови для засвоєння вихованцями, учнями, студентами, курсантами, слухачами, стажистами, клінічними ординаторами, аспірантами навчальних програм на рівні обов'язкових вимог щодо змісту, рівня та обсягу освіти, сприяти розвиткові здібностей дітей, учнів, студентів;
  3. настановленням і особистим прикладом утверджувати повагу до принципів загальнолюдської моралі: правди, справедливості, відданості, патріотизму, гуманізму, доброти, стриманості, працелюбства, поміркованості, інших доброчинностей;
  4. виховувати у дітей та молоді повагу до батьків, жінки, старших за віком, народних традицій та звичаїв, національних, історичних, культурних цінностей України, її державного і соціального устрою, дбайливе ставлення до історико-культурного та природного середовища країни;
  5. готувати учнів та студентів до свідомого життя в дусі взаєморозуміння, миру, злагоди між усіма народами, етнічними, національними, релігійними групами;
  6. додержувати педагогічної етики, моралі, поважати гідність дитини, учня, студента;
  7. захищати дітей, молодь від будь-яких форм фізичного або психічного насильства, запобігати вживанню ними алкоголю, наркотиків, іншим шкідливим звичкам.

Згідно Наказу Міністерства науки освіти України № 665 від 01.06.13 року "Про затвердження кваліфікаційних характеристик професій (посад) педагогічних та науково-педагогічних працівників навчальних закладів" передбачені наступні завдання та обов'язки педагогічного працівника загальноосвітнього закладу:

  • Організовує та планує освітній процес, забезпечує виконання навчальних програм з певного предмету у відповідності до навчального плану та графіка навчально-виховного процесу.
  • Здійснює навчання та виховання учнів з урахуванням психологічних та фізіологічних особливостей їх розвитку і специфіки навчального предмету.
  • Забезпечує в ході освітнього процесу соціалізацію, формування загальної культури особистості; дотримання норм і правил техніки безпеки. Використовує різноманітні ефективні форми, прийоми й методи навчання.
  • Проводить індивідуальні заняття з учнями, організовує та контролює їх самостійну роботу.
  • Аналізує результати засвоєння учнями навчального матеріалу з предмету; організовує самостійну діяльність учнів, у тому числі дослідницьку. Координує взаємодію учнів між собою під час уроків і позакласних заходів.
  • Здійснює систематичний контроль якості знань учнів і виконання ними домашніх завдань. Проводить роботу з учнями з підготовки до підсумкової атестації; просвітницьку роботу для батьків (законних представників).
  • Відповідає за стан закріпленого за ним навчального кабінету або іншого приміщення, наочності, навчально-методичного забезпечення.
  • Застосовує в своїй діяльності сучасні технічні засоби навчання.
  • Забезпечує особливу підтримку обдарованим і талановитим учням, а також учням, які мають відхилення у розвитку з використанням різноманітних форм, прийомів, методів і засобів навчання, зокрема, за індивідуальними навчальними планами, прискореними курсами в рамках державних освітніх стандартів, сучасних освітніх технологій. Забезпечує підготовку та подання звітної документації встановленого зразка. Використовує комп'ютерні технології, зокрема текстові редактори, електронні таблиці тощо.
  • Здійснює контрольно-оцінювальну діяльність в навчальному процесі з використанням інформаційно-комунікаційних технологій (ведення електронних форм документації, в тому числі електронного журналу і щоденників учнів). Сприяє формуванню в учнів поваги до принципів загальнолюдської моралі, батьків, культурно-національних, духовних, історичних цінностей України, дбайливе ставлення до навколишнього середовища. Дотримується педагогічної етики, поважає гідність дітей, учнів, захищає їх від будь-яких форм фізичного або психічного насильства, запобігає шкідливим звичкам, пропагує здоровий спосіб життя.
  • Вимагає від учнів дотримання статуту освітньої установи. Контролює забезпечення здорових і безпечних умов навчання, виховання, праці. Організовує позакласні культурно-виховні заходи, сприяє проведенню диспутів, екскурсій, зборів тощо.
  • Підтримує зв’язки з батьками, надає їм консультативну педагогічну допомогу з питань освіти, фізичного й психічного розвитку їх дітей. Вдосконалює педагогічну майстерність, загальну культуру, підвищує фаховий і кваліфікаційний рівень.

Порядок написання скарги на дії, бездіяльність педагогічного працівника

Загальноосвітні педагогічні заклади завжди намагаються виправдати своїх учителів, тому якщо хтось ще зможе підтвердити слова вашої дитини, домогтися справедливості, буде набагато легше. Потрібні підтвердження, хоча б усні інших учнів і батьків. Інший варіант - встановлення відеоспостереження або звукозаписних пристроїв в класі. Таке рішення може прийняти батьківський комітет, але складність в тому, що відповідно до пункту 1 статті 307 Цивільного кодексу України "фізичну особу може бути записано на фото-, кіно-, теле - або відеоплівку виключно за її згодою". Рекомендуються покрокове оскарження дій чи бездіяльності педагогічних працівників загальноосвітніх закладів.

Крок 1.Написати письмову скаргу на ім'я керівника навчального закладу Усна скарга не годиться. Тільки письмова - щоб пізніше ви точно змогли довести, що дійсно зверталися до керівника закладу з цією проблемою. Також потрібно зробити ксерокопію своєї заяви.

Крок 2. Написати письмову скаргу керівнику Департаменту освіти і науки у відповідному регіоні Якщо ж керівник начального закладу не відреагував на вашу заяву і в школі нічого не змінилося — тоді писати скаргу керівнику Департаменту освіти і науки вашої області. Заява практично нічим не відрізняється від скарги на ім'я директора школи, крім того, що в "шапці" заяви в департамент необхідно вказати свою домашню адресу, телефон і статус (пенсіонер, багатодітна мати і т. д.).

Крок 3. Написати лист у Міністерство освіти і науки України Якщо Департамент проігнорував заяву пишемо в Міністерство освіти і науки України на ім'я Міністра. Вимоги до оформлення такої скарги ідентичні з заявою в департамент. До того як підключити важку артилерію, просто поговоріть з дитиною і з'ясуйте, що насправді відбувається. Як часто вчитель кричить? З яких причин? Чи є провина когось із підлітків в цьому? Буває, що діти значно перебільшують, буває і так, що в класі кілька учнів постійно зривають навчальний процес. Крім того, якщо батько або мати рідко обговорюють з дитиною те, що її хвилює або у них слабкий контакт з дитиною, то втручання батьків може тільки погіршити ситуацію. Будьте впевнені на 100%, що вчитель дійсно неадекватний, і тільки тоді починайте оскаржувати його дії. Разом з тим, існують також рекомендації працівників Міністерства освіти і науки України, щодо вирішення проблемних питань з педагогічними працівниками. В першу чергу поговорити з самим учителем. Батькам слід спробувати поговорити з учителем спокійно, вислухати його і висловитися самим. Адже не можна забувати про те, що діти є чудовими маніпуляторами і фантазерами. Якщо розмова з педагогом виявилася даремною, тоді можна звернутися до класного керівника. Завуча. Директора. У будь-якому випадку, краще спробувати вирішити питання мирно і в межах школи, якщо поведінка вчителя не занадто сильно порушила рамки прийнятих норм і Етичного кодексу педагога. Вчитель ні в якому разі не повинен лякати учня, кричати на нього і психологічно тиснути, хоча б тому, що знання засвоюються дитиною тільки в комфортній обстановці. Головне завдання вчителя – завоювати в учня авторитет і повагу, стати його другом і порадником, інакше ніяк. З дітьми працювати дійсно складно, тому що до кожного з них потрібно шукати індивідуальний підхід. Ігнорування дітьми розпоряджень педагога, відчуття безкарності, відсутність мотивації навчання, основ дисципліни, або просто неуважність батьків, у звичайній державній школі призводить до конфліктних ситуацій, де винні можуть бути учні, а зриваються вчителі. У кожен випадок треба вникнути, але реагувати на агресію вчителя потрібно кожен раз.


Вимоги до подання звернень у відповідності з вимогами Закону України "Про звернення громадян"

Звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об’єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань. Звернення може бути подано окремою особою (індивідуальне) або групою осіб (колективне). Особливою формою колективного звернення громадян до Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, органу місцевого самоврядування є електронна петиція, яка подається та розглядається в порядку, передбаченому статтею 23-1 Закону України "Про звернення громадян". Звернення може бути усним чи письмовим. Усне звернення викладається громадянином на особистому прийомі або за допомогою засобів телефонного зв’язку через визначені контактні центри, телефонні "гарячі лінії" та записується (реєструється) посадовою особою. Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв’язку (електронне звернення). У зверненні має бути зазначено прізвище, ім’я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв’язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається. Звернення, оформлене без дотримання зазначених вимог, повертається заявнику з відповідними роз’ясненнями не пізніш як через десять днів від дня його надходження, крім випадків, передбачених частиною першою статті 7 цього Закону. Звернення про надання безоплатної правової допомоги розглядаються в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги.