Кримінальні проступки: поняття, їх місце в класифікації та порядок досудового рослідування

Матеріал з WikiLegalAid
Правова консультація носить інформаційний характер та не може безумовно застосовуватися в кожному конкретному випадку.Редакція була затверджена Yana.kravets.
Перейти до: навігація, пошук

Нормативна база

Поняття кимінального проступку

Кримінальний проступок - це передбачене Кримінальним кодексом України діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (51 000 грн) або інше покарання, не пов’язане з позбавленням волі. ( згідно ч.2. ст.12 ККУ)

Класифікація кримінальних правопорушень

Кримінальні правопорушення поділяються на кримінальні проступки і злочини. Після внесення змін до ККУ було виключено поняття злочин середньої тяжкості, а всі злочини, які раніше так класифікувалися, вважатимуться нетяжкими.

Кримінальні правопорушення в ККУ поділяються на:

  • кримінальні проступки (основне покарання не пов’язане з позбавленням волі, а штраф не перевищує 3 000 нмдг);
  • злочини невеликої тяжкості (основне покарання — до 5 років позбавлення волі або штраф до 10 000 нмдг);
  • тяжкі злочини (основне покарання — до 10 років позбавлення волі або штраф до 25 000 нмдг);
  • особливо тяжкі злочин (основне покарання — понад 10 років позбавлення волі або штраф понад 25 000 нмдг).

Перелік кримінальних проступків

Повний перелік кримінальних проступків (станом на 01 липня 2020 року):

  • умисне легке тілесне ушкодження (ч.1, 2 ст.125 КК України);
  • побої та мордування (тільки ч.1 ст.126 КК України);
  • погроза вбивством (тільки ч.1 ст.129 КК України);
  • розголошення відомостей про проведення медичного огляду на виявлення зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби (ст.132 КК України);
  • примушування до стерилізації без добровільної згоди потерпілої особи (ч.4 ст.134 КК України);
  • ненадання допомоги хворому медичним працівником (тільки ч.1 ст.139 КК України);
  • насильницьке донорство (тільки ч.1 ст.144 КК України);
  • незаконне розголошення лікарської таємниці (ст.145 КК України);
  • експлуатація дітей (тільки ч.1 ст.150 КК України);
  • примушування до вступу в статевий зв'язок (тільки ч.1, 2 ст.154 КК України);
  • порушення таємниці голосування (тільки ч.1 ст.159 КК України);
  • підкуп виборця, учасника референдуму (тільки ч.1 ст.160 КК України);
  • порушення недоторканості житла (тільки ч.1 ст.162 КК України);
  • порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної чи іншої кореспонденції, що передаються засобами зв'язку або через комп'ютер (тільки ч.1 ст.163 КК України);
  • ухилення від сплати аліментів на утримання дітей (ст.164 КК України);
  • ухилення від сплати коштів на утримання непрацездатних батьків (ст.165 КК України);
  • розголошення таємниці усиновлення (удочеріння) (тільки ч.1 ст.168 КК України);
  • перешкоджання законній професійній діяльності журналістів (ст.171 КК України);
  • грубе порушення законодавства про працю (тільки ч.1 ст.172 КК України);
  • грубе порушення угоди про працю (ст.173 КК України);
  • примушування до участі у страйку або перешкоджання участі у страйку (ст.174 КК України);
  • невиплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом виплат (ст.175 КК України);
  • порушення недоторканності приватного життя (тільки ч.1 ст.182 КК України);
  • порушення права на отримання освіти (тільки ч.1 ст.183 КК України);
  • порушення права на безоплатну медичну допомогу (ст.184 КК України);
  • крадіжка (тільки ч.1 ст.185 КК України);
  • викрадення води, електричної або теплової енергії шляхом її самовільного використання (тільки ч.1 ст.188-1 КК України);
  • шахрайство (тільки ч.1 ст.190 КК України);
  • заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою (ст.192 КК України);
  • незаконне привласнення особою знайденого або чужого майна, що випадково опинилося у неї (ст.193 КК України);
  • погроза знищення майна (ст.195 КК України);
  • самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво (тільки ч.1 ст.197-1 КК України);
  • умисне порушення вимог законодавства про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення (тільки ч.1 ст.209-1 КК України);
  • порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом (тільки ч.1 ст.213 КК України);
  • розголошення комерційної або банківської таємниці (ст.232 КК України);
  • незаконне заволодіння ґрунтовим покривом (поверхневим шаром) земель (тільки ч.1 ст.239-1 КК України);
  • незаконне заволодіння землями водного фонду в особливо великих розмірах (тільки ч.1 ст.239-2 КК України);
  • порушення законодавства про континентальний шельф України (тільки ч.2 ст.244 КК України);
  • порушення законодавства про захист рослин (ст.247 КК України);
  • незаконне полювання (тільки ч.1 ст.248 КК України);
  • незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом (тільки ч.1 ст.249 КК України);
  • умисне знищення або пошкодження територій, взятих під охорону держави, та об'єктів природно-заповідного фонду (тільки ч.1 ст.252 КК України);
  • проектування чи експлуатація споруд без систем захисту довкілля (тільки ч.1 ст.252 КК України);
  • безгосподарське використання земель (тільки ч.1 ст.254 КК України);
  • незаконне ввезення на територію України відходів і вторинної сировини (тільки ч.1 ст.268 КК України);
  • порушення вимог законодавства про охорону праці (тільки ч.1 ст.271 КК України);
  • порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою (тільки ч.1 ст.272 КК України);
  • порушення правил, що стосуються безпечного використання промислової продукції або безпечної експлуатації будівель і споруд (тільки ч.1 ст.275 КК України);
  • порушення правил безпеки руху або експлуатації залізничного, водного чи повітряного транспорту (тільки ч.1 ст.276 КК України);
  • блокування транспортних комунікацій, а також захоплення транспортного підприємства (тільки ч.1 ст.279 КК України);
  • примушування працівника транспорту до невиконання своїх службових обов'язків (тільки ч.1 ст.280 КК України);
  • порушення правил повітряних польотів (тільки ч.1 ст.281 КК України);
  • порушення правил використання повітряного простору (тільки ч.1 ст.282 КК України);
  • самовільне без нагальної потреби зупинення поїзда (тільки ч.1 ст.283 КК України);
  • ненадання допомоги судну та особам, що зазнали лиха (ст.284 КК України);
  • неповідомлення капітаном назви свого судна при зіткненні суден (ст.285 КК України);
  • керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (ст.286-1 КК України);
  • знищення, підробка або заміна номерів вузлів та агрегатів транспортного засобу (ст.290 КК України);
  • групове порушення громадського порядку (ст.293 КК України);
  • заклики до вчинення дій, що загрожують громадському порядку (ст.295 КК України);
  • хуліганство (тільки ч.1 ст.296 КК України);
  • незаконне проведення пошукових робіт на об'єкті археологічної спадщини, знищення, руйнування або пошкодження об'єктів культурної спадщини (тільки ч.1 ст.298 КК України);
  • знищення, пошкодження або приховування документів чи унікальних документів Національного архівного фонду (тільки ч.1 ст.298-1 КК України);
  • жорстоке поводження з тваринами (тільки ч.1 ст.299 КК України);
  • створення або утримання місць розпусти і звідництво (тільки ч.1 ст.302 КК України);
  • незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту (тільки ч.1 ст.309 КК України);
  • посів або вирощування снотворного маку чи конопель (тільки ч.1 ст.310 КК України);
  • незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання прекурсорів (тільки ч.1 ст.311 КК Укранїни);
  • незаконна видача рецепта на право придбання наркотичних засобів або психотропних речовин (тільки ч.1 ст.319 КК України);
  • спонукання неповнолітніх до застосування допінгу (тільки ч.1 ст.323 КК України);
  • ухилення від призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу (ст.335 КК України);
  • ухилення від військового обліку або спеціальних зборів (ст.337 КК України);
  • незаконне підняття Державного Прапора України на річковому або морському судні (ст.339 КК України);
  • опір представникові влади, працівникові правоохоронного органу, державному виконавцю, приватному виконавцю, члену громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовцеві, уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (тільки ч.1 ст.342 КК України);
  • втручання в діяльність працівника правоохоронного органу, судового експерта, працівника державної виконавчої служби, приватного виконавця (ст.343 КК України);
  • погроза або насильство щодо службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок (тільки ч.1 ст.350 КК України);
  • перешкоджання діяльності народного депутата України та депутата місцевої ради (ст.351 КК України);
  • перешкоджання діяльності Рахункової палати, члена Рахункової палати (ст.351-1 КК України);
  • перешкоджання діяльності Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ст.351-2 КК України);
  • самовільне присвоєння владних повноважень або звання службової особи (тільки ч.1 ст.353 КК України);
  • примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов'язань (тільки ч.1 ст.355 КК України);
  • самоправство (ст.356 КК України);
  • викрадення, привласнення, вимагання документів, штампів, печаток, заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем або їх пошкодження (тільки ч.1 ст.357 КК України);
  • підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів (тільки ч.1, 2, 4 ст.358 КК України);
  • умисне пошкодження або руйнування телекомунікаційної мережі (тільки ч.1 ст.360 КК України);
  • завідомо незаконні затримання, привід, домашній арешт або тримання під вартою (тільки ч.1 ст.371 КК України);
  • розголошення відомостей про заходи безпеки щодо особи, взятої під захист (тільки ч.1 ст.381 КК України);
  • введення в оману суду або іншого уповноваженого органу (тільки ч.1 ст.384 КК України);
  • відмова свідка від давання показань або відмова експерта чи перекладача від виконання покладених на них обов'язків (ст.385 КК України);
  • перешкоджання з'явленню свідка, потерпілого, експерта, примушування їх до відмови від давання показань чи висновку (ст.386 КК України);
  • розголошення даних оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування (ст.387 КК України);
  • ухилення від покарання, не пов'язаного з позбавленням волі (ст.389 КК України);
  • умисне невиконання угоди про примирення або про визнання винуватості (ст.389-1 КК України);
  • невиконання обмежувальних заходів, обмежувальних приписів або непроходження програми для кривдників (ст.390-1 КК України);
  • порушення правил адміністративного нагляду (ст.395 КК України);
  • втручання в діяльність захисника чи представника особи (ст.397 КК України);
  • представництво в суді без повноважень (ст.400-1 КК України);
  • необережне знищення або пошкодження військового майна (тільки ч.1 ст.412 КК України);
  • незаконне використання символіки Червоного Хреста, Червоного Півмісяця, Червоного Кристала (ст.445 КК України).

Загальні положення досудового розслідування кримінальних проступків

Досудове розслідування кримінальних проступків здійснюють підрозділи дізнання або уповноважені особи інших підрозділів органів Національної поліції, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, органів Державного бюро розслідувань, Національного антикорупційного бюро України. Згідно статті 298. Кримінальний процесуальний кодекс України Особливості початку досудового розслідування у формі дізнання. Повноваженнями слідчого під час проведення досудового розслідування наділяється (дізнання) дізнавач. Досудове розслідування кримінальних проступків (дізнання) здійснюється згідно із загальними правилами досудового розслідування, передбаченими Кримінальний процесуальний кодекс України

Згідно частині 3 статті 214 КПК, особливістю процедури дізнання, в порівняннні із процедурою досудового розслідування слідчі або розшукові дії які можуть проводитися до моменту внесення відомостей до ЄРДР (Єдиного реєстру досудових розслідувань).

Для з’ясування обставин вчинення кримінального проступку до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань може бути:

1) відібрано пояснення;

2) проведено медичне освідування;

3) отримано висновок спеціаліста і знято показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису;

4) вилучено знаряддя і засоби вчинення кримінального проступку, речі і документи, що є безпосереднім предметом кримінального проступку, або які виявлені під час затримання особи, особистого огляду або огляду речей.

Згідно статті 298-1 Кримінальний процесуальний кодекс України введено нове поняття , таке як процесуальні джерела доказів у кримінальних провадженнях про кримінальні проступки.

Процесуальними джерелами доказів у кримінальному провадженні про кримінальні проступки, крім визначених статтею 84 Кримінальний процесуальний кодекс України, також є:

  • пояснення осіб, результати медичного освідування,
  • висновок спеціаліста,
  • показання технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Такі процесуальні джерела доказів не можуть бути використані у кримінальному провадженні щодо злочину, окрім як на підставі ухвали слідчого судді, яка постановляється за клопотанням прокурора.

Строки розслідування кримінальних проступків

З дня повідомлення особі про підозру досудове розслідування повинно бути закінчене протягом 72 годин або 20 діб, якщо підозрюваний не визнає вину або існує необхідність проведення додаткових слідчих (розшукових) дій або вчинення кримінального проступку неповнолітнім.

В окремих випадках про продовження строку дізнання прокурор виносить постанову для проведення додаткових слідчих і розшукових дій строк дізнання може бути продовжений прокурором до тридцяти днів.

Дізнавач зобов’язаний не пізніше 72 годин з моменту затримання особи подати прокурору всі зібрані матеріали дізнання разом із повідомленням про підозру, про що невідкладно письмово повідомляє підозрюваного, його захисника, законного представника, потерпілого.

Особливості закінчення досудового розслідування кримінальних проступків

Закінчення досудового розслідування кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами, передбаченими Кримінальним процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених статтею 301 Кримінального процесуального кодексу України, а саме:

  • слідчий зобов’язаний у найкоротший строк, але не пізніше двадцяти п’яти днів після повідомлення особі про підозру, подати на затвердження прокурору один із зазначених процесуальних документів:

1) проект рішення про закриття кримінального провадження;

2) проект клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності;

3) обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру;

4) клопотання про продовження строку досудового розслідування з підстав, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України. У разі необхідності прокурор має право самостійно оформити вищезазначені процесуальні документи.

  • прокурор зобов’язаний до спливу тридцятиденного терміну після повідомлення особі про підозру здійснити одну із зазначених дій:

1) прийняти рішення про закриття кримінального провадження;

2) звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності;

3) звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру;

4) подати клопотання про продовження строку досудового розслідування з підстав, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України.

Клопотання прокурора про розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні

Згідно статті 302 Кримінального процесуального кодексу України, встановивши під час досудового розслідування, що підозрюваний беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності, а потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, не заперечують проти такого розгляду, прокурор має право надіслати до суду обвинувальний акт, в якому зазначає клопотання про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Слідчий, прокурор зобов’язаний роз’яснити підозрюваному, потерпілому, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, зміст встановлених досудовим розслідуванням обставин, а також те, що у разі надання згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку вони будуть позбавлені права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини. Крім того, слідчий, прокурор зобов’язаний впевнитися у добровільності згоди підозрюваного, потерпілого та представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні.

До обвинувального акта з клопотанням про його розгляд у спрощеному провадженні повинні бути додані:

1) письмова заява підозрюваного, складена в присутності захисника, щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з нормами частини другої статті 302 Кримінального процесуального кодексу України та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні;

2) письмова заява потерпілого, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, щодо згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з нормами частини другої статті 302 Кримінального процесуального кодексу України та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні;

3) матеріали досудового розслідування, у тому числі документи, які засвідчують беззаперечне визнання підозрюваним своєї винуватості.