Кримінальна відповідальність за порушення обмежувального припису

Матеріал з WikiLegalAid

Ця консультація не перевірена досвідченим користувачем.
Перейти до: навігація, пошук

Нормативна база

  1. Конституція України;
  2. Цивільно - процесуальний кодекс України;
  3. Кримінальний кодекс України;
  4. Кодекс про адміністративні правопорушення;
  5. Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»;
  6. Закон України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України з метою реалізації положень Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами»;

Обмежувальний припис

Обмежувальний припис - один із видів спеціального заходу щодо протидії домашньому насильству. Обмежувальний припис застосовується на підставі судового рішення за заявою постраждалої особи (або її представника).

Кримінальна відповідальність

Діючим Кримінальним кодексом України відповідальність за не виконання обмежувального припису не передбачена.
Проте, 11.01.2019 року набирає чинності Закон України №2227-19 "Про внесення змін до Кримінального кодексу та Кримінального процесуального кодексу України з метою реалізації положень Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами", який запроваджує кримінальну відповідальність за домашнє насильство, визначає кримінальну відповідальність за порушення обмежувального припису.
Стаття 91-1. Обмежувальні заходи, що застосовуються до осіб, які вчинили домашнє насильство.
1. В інтересах потерпілого від злочину, пов’язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, не пов’язаного з позбавленням волі, або звільненням з підстав, передбачених цим Кодексом, від кримінальної відповідальності чи покарання, суд може застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів, відповідно до якого (яких) на засудженого можуть бути покладені такі обов’язки:

  1. заборона перебувати в місці спільного проживання з особою, яка постраждала від домашнього насильства;
  2. обмеження спілкування з дитиною у разі, якщо домашнє насильство вчинено стосовно дитини або у її присутності;
  3. заборона наближатися на визначену відстань до місця, де особа, яка постраждала від домашнього насильства, може постійно чи тимчасово проживати, тимчасово чи систематично перебувати у зв’язку з роботою, навчанням, лікуванням чи з інших причин;
  4. заборона листування, телефонних переговорів з особою, яка постраждала від домашнього насильства, інших контактів через засоби зв’язку чи електронних комунікацій особисто або через третіх осіб;
  5. направлення для проходження програми для кривдників або пробаційної програми.

Стаття 390-1. Невиконання обмежувальних заходів, обмежувальних приписів або непроходження програми для кривдників.
Умисне невиконання обмежувальних заходів, передбачених статтею 91-1 цього Кодексу, або умисне невиконання обмежувальних приписів, або умисне ухилення від проходження програми для кривдників особою, щодо якої такі заходи застосовані судом, - караються арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до двох років.
2. Заходи, передбачені частиною першою цієї статті, застосовуються до особи, яка на момент вчинення домашнього насильства досягла 18-річного віку.
3. Заходи, передбачені частиною першою цієї статті, можуть застосовуватися на строк від одного до трьох місяців і за потреби можуть бути продовжені на визначений судом строк, але не більше як на 12 місяців.
4. Контроль за поведінкою засуджених, до яких застосовано обмежувальні заходи, здійснює орган пробації за місцем проживання засудженого, а в разі вчинення злочину військовослужбовцем - командир військової частини";