Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності

Матеріал з WikiLegalAid
Ця консультація не перевірена досвідченим користувачем. Правова консультація не є офіційним роз'ясненням, носить інформаційний характер та не може безумовно застосовуватися в кожному конкретному випадку.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Нормативна база

Поняття, види та порядок обчислення строків давності

У загальноприйнятому розумінні давність притягнення до кримінальної відповідальності - це закінчення вказаних у кримінальному законі строків після вчинення кримінального правопорушення, внаслідок чого особа, що його вчинила, звільняється від кримінальної відповідальності.

Загалом законом передбачено два види строків давності:

  • диференційований, тривалість якого залежить від тяжкості вчиненого кримінального правопорушення;
  • загальний для всіх кримінальних правопорушень 15-річний строк для осіб, які переховуються від слідства чи суду.

До уваги! Тривалість строків давності за кримінальним законодавством залежить від класифікації кримінальних правопорушень, передбачених статтею 12 Кримінального кодексу України.

Отже, згідно з положеннями статті 49 Кримінального кодексу України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки:

  • два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі;
  • три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років;
  • п'ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини;
  • десять років - у разі вчинення тяжкого злочину;
  • п'ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.

Обчислення строку давності починається з дня вчинення кримінального правопорушення та закінчується набранням вироком законної сили.

Зверніть увагу! Будь-які процесуальні дії щодо притягнення особи до кримінальної відповідальності не припиняють сплив строків давності, оскільки обчислення цих строків проводиться аж до набрання вироком суду законної сили.

Строк давності обчислюється календарними роками (при зупиненні строку - також місяцями та днями) і закінчується через передбачену статтею 49 Кримінального кодексу України кількість років у 00:00 годин останнього дня відповідного року.

Умови зупинення та переривання строків давності притягнення до кримінальної відповідальності

Перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку - п’ять років. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п'ятнадцять років.

Перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій статті 49 Кримінального кодексу України строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років.

Питання про застосування давності до особи, що вчинила особливо тяжкий злочин, за який згідно із законом може бути призначено довічне позбавлення волі, вирішується судом. Якщо суд не визнає за можливе застосувати давність, довічне позбавлення волі не може бути призначено і заміняється позбавленням волі на певний строк.

Давність не застосовується у разі вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, передбачених у статтях 109-114-1, проти миру та безпеки людства, передбачених у статтях 437-439 і частині першій статті 442 Кримінального кодексу України.

Особливості звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку

Особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано в такі строки:

  • два роки - у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі;
  • три роки - у разі засудження до покарання у виді обмеження волі;
  • п'ять років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі за нетяжкий злочин, а також при засудженні до позбавлення волі на строк не більше п'яти років за тяжкий злочин;
  • десять років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років за тяжкий злочин, а також при засудженні до позбавлення волі на строк не більше десяти років за особливо тяжкий злочин;
  • п'ятнадцять років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі на строк більше десяти років за особливо тяжкий злочин.

До уваги! Строки давності щодо додаткових покарань визначаються основним покаранням, призначеним за вироком суду.

Перебіг давності зупиняється, якщо засуджений ухиляється від відбування покарання. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення засудженого для відбування покарання або з дня його затримання. У цьому разі строки давності, передбачені пунктами 1-3, що вищенаведені, подвоюються.

Перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених строків засуджений вчинить новий злочин. Обчислення давності в цьому випадку починається з дня вчинення нового злочину.

Зверніть увагу! Давність не застосовується у разі засудження за злочини проти миру та безпеки людства, передбачені статтями 437-439 та частиною першою статті 442 Кримінального кодексу України.

Звільнення від кримінальної відповідальності та відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності неповнолітніх

Звільнення від кримінальної відповідальності та відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності до осіб, які вчинили кримінальне правопорушення у віці до вісімнадцяти років, застосовується відповідно до статей 49, 80 та з урахуванням положень статті 106 Кримінального кодексу України.

Щодо неповнолітніх осіб встановлюються такі строки давності:

  • два роки - у разі вчинення кримінального проступку;
  • п'ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину;
  • сім років - у разі вчинення тяжкого злочину;
  • десять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.

Окрім цього, для неповнолітніх встановлюються строки виконання обвинувального вироку:

  • два роки - у разі засудження до покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, а також при засудженні до покарання за кримінальний проступок;
  • п'ять років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі за нетяжкий злочин, а також при засудженні до покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років за тяжкий злочин;
  • сім років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі на строк більше п'яти років за тяжкий злочин;
  • десять років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі за особливо тяжкий злочин.