Звернення засуджених і порядок їх розгляду

Матеріал з WikiLegalAid

Ця консультація не перевірена досвідченим користувачем.
Перейти до: навігація, пошук

Нормативна база

Звернення осіб, засуджених до покарання у вигляді позбавлення волі і порядок їх розгляду

Можливість звернення до органів влади за захистом своїх прав чи публічною інформацією є додатковою гарантією засудженим повною мірою реалізувати свої права, передбачені Конституцією України та міжнародними конвенціями (Конвенція про права людини, Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах).
Реалізація права на звернення – важливий інструмент для осіб, які перебувають у місцях позбавлення волі та мають достатньо обмежень, передбачених законодавчими актами та вироком суду.
Ст. 31 Конституція України визначає, що кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції. Винятки можуть бути встановлені лише судом у випадках, передбачених законом, з метою запобігти злочинові чи з'ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо.
Ст. 40 Конституції України зазначає, що всі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатись до органів державної влади, місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, які зобов’язані розглянути звернення та надати обґрунтовану відповідь в установлений законом термін.
Згідно з ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно з ч. 2 ст. 8 КВК України кожному засудженому гарантується право на правову допомогу. Для одержання правової допомоги засуджені можуть користуватися послугами адвокатів або інших фахівців у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Таке право поширюється і на засуджених осіб, які перебувають на лікуванні у закладах охорони здоров'я.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 14 Закону України "Про безоплатну правову допомогу" центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги забезпечує надання безоплатної вторинної правової допомоги за зверненням осіб, засуджених до покарання у вигляді позбавлення волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або обмеження волі.
У зверненні про надання безоплатної вторинної правової допомоги необхідно зазначити: дату винесення вироку, найменування суду, статті Кримінального кодексу України за якими засуджено особу, строк відбування покарання, суть питання, яке потребує вирішення за допомогою отримання безоплатної вторинної правової допомоги, а також початок та кінець строку відбування покарання. (завантажити зразок заяви про надання бвпд).
Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги приймає рішення про надання безоплатної вторинної правової допомоги, що оформлюється відповідним наказом протягом п’яти днів з дня отримання звернення, крім випадків коли безоплатна вторинна правова допомога надається зазначеній категорії осіб на підставі ухвали суду, та призначає адвоката для надання безоплатної вторинної правової допомоги шляхом видачі відповідного доручення про призначення захисника, який зобов’язаний протягом п’яти днів з дня видачі такого доручення прибути до засудженої особи для конфіденційного побачення.
20 липня 2018 року набув чинності Наказ Міністерства юстиції України «Про затвердження змін до Положення про центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги», згідно якого на місцеві центри з надання БВПД покладаються повноваження щодо забезпечення складання документів процесуального характеру та здійснення представництва інтересів особи, засудженої до покарання у вигляді позбавлення волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або обмеження волі, за зверненням такої особи або за ухвалою суду в судах, інших органах державної влади, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами. Разом з тим, Регіональні центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги продовжують забезпечувати захист особи, засудженої до покарання у вигляді позбавлення волі у межах кримінального законодавства за зверненням такої особи або за ухвалою суду. Відтепер, доручення на призначення захисника особі, засудженої до покарання у вигляді позбавлення волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або обмеження волі з питань що стосуються: сімейного, спадкового, трудового, земельного, адміністративного, договірного, житлового права та ін. видають місцеві центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги. Доручення на призначення захисника особі, засудженої до покарання у вигляді позбавлення волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або обмеження волі з питань, які потребують вирішення у межах кримінального законодавства видають Регіональні центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

Право осіб, засуджених до покарання у вигляді позбавлення волі на звернення

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про звернення громадян» - громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Відповідно до ст. 113 Криміналь-виконавчого кодексу України засудженим дозволяється одержувати і відправляти листи і телеграми за свій рахунок без обмеження їх кількості. Листування між перебуваючими в місцях позбавлення волі засудженими, які не є родичами, допускається тільки з дозволу адміністрації колонії.
Відправлення засудженими листів і звернень проводиться тільки через адміністрацію установ виконання покарань. З цією метою на території установ вивішуються поштові скриньки, які щоденно відкриваються уповноваженими на те посадовими особами. Засуджені, які тримаються у камерах, передають листи для відправлення представникам адміністрації. Листи опускаються до поштових скриньок або передаються представникам адміністрації в незапечатаному вигляді та в подальшому реєструються інспекторами з перевірки кореспонденції.
Листи, що надійшли на ім'я засудженого після його вибуття з установи, не пізніше триденного строку відправляються за його новим місцезнаходженням.
Листи засуджених, виконані тайнописом, шифром або із застосуванням інших умовностей, а також ті, що мають цинічний характер або відомості, що не підлягають розголошенню, адресату не надсилаються, про що оголошується засудженому, і знищуються.
Пропозиції, заяви і скарги, адресовані Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини та прокуророві, переглядові не підлягають і не пізніш як у добовий строк надсилаються за належністю. Засуджені мають право на звернення до державних і громадських організацій. Звернення, адресовані до цих організацій та на ім'я посадових осіб, адміністрація установ в обов'язковому порядку супроводжує листами. До звернень з питань помилування, а також переведення до інших установ виконання покарань додаються довідки-характеристики на осіб, які їх подали.
Звернення, подані в письмовому вигляді, реєструються у канцелярії установи і не пізніше як у триденний строк відправляються адресатам. Усні звернення реєструються у журналі приймання засуджених з особистих питань. Відповіді про наслідки розгляду звернень оголошуються засудженим під розпис при надходженні, але не пізніше як у триденний строк, і долучаються до особових справ засуджених.
Відшкодування витрат за пересилання звернень проводиться з коштів, які є на особистих рахунках засуджених. Звернення засуджених неповнолітніх, інвалідів першої та другої груп, жінок з вагітністю понад чотири місяці, непрацюючих жінок, які мають дітей у будинках дитини при виправних колоніях, непрацюючих чоловіків, віком понад шістдесят років, і жінок, понад п'ятдесят п'ять років (якщо вони не одержують пенсії), а також осіб, звільнених від роботи через хворобу, у тому числі хворих на активну форму туберкульозу, пересилаються за рахунок коштів, передбачених кошторисом на утримання установ виконання покарань.
Адміністрація установ виконання покарань за заявою засудженого сприяє йому в отриманні від інших державних органів та установ відповідних документів, що стосуються справи, зокрема, судових та інших рішень. У разі надходження до установи цих документів адміністрація надає їх засудженому для зберігання та можливого долучення до звернення до Європейського суду з прав людини.
Конверт з кореспонденцією, що надійшов до засудженого з Європейського суду з прав людини або відправляється до нього, в закритому виді реєструється у журналі обліку кореспонденції осіб, які тримаються в установі. Для підтримання листування з Європейським судом з прав людини та своєчасної відправки необхідних матеріалів у визначені судом терміни засуджені зберігають кореспонденцію при собі.

Права осіб, засуджених до покарання у вигляді позбавлення волі

Відповідно до ч. 1 ст. 8 КВК України засуджені мають право:

  • на отримання інформації про свої права і обов'язки, порядок та умови виконання та відбування призначеного судом покарання. Адміністрація установи чи органу, який виконує покарання, зобов'язана надати засудженим зазначену інформацію, а також ознайомлювати їх із змінами порядку і умов відбування покарань;
  • на гуманне ставлення до них та на повагу їх людської гідності; засуджені не повинні підлягати жорстокому, нелюдському або такому, що принижує їх гідність, поводженню. Заходи впливу можуть застосовуватися до засуджених виключно на підставі закону; засуджені не можуть бути піддані медичним або іншим подібним дослідженням незалежно від їх згоди;
  • звертатися відповідно до законодавства з пропозиціями, заявами і скаргами до адміністрації органів і установ виконання покарань, їх вищестоящих органів, до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Європейського суду з прав людини, а також інших відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, до уповноважених осіб таких міжнародних організацій, суду, органів прокуратури, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань. Відповідні звернення (кореспонденція) подаються до адміністрації установи виконання покарань. Про отримання адміністрацією звернення (кореспонденції) засудженому видається талон-підтвердження. Протягом трьох діб (а у випадках, встановлених законодавством, протягом однієї доби) з часу видачі талона-підтвердження зазначене звернення (кореспонденція) направляється адресату;
  • давати пояснення і вести листування, а також звертатися з пропозиціями, заявами і скаргами рідною мовою. Відповіді засудженим даються мовою звернення. У разі відсутності можливості дати відповідь мовою звернення вона дається українською мовою з перекладом відповіді на мову звернення, який забезпечується органом або установою виконання покарань;
  • на охорону здоров'я в обсязі, встановленому Основами законодавства України про охорону здоров'я, за винятком обмежень, передбачених законом. Охорона здоров'я забезпечується системою медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних заходів, а також поєднанням безоплатних і платних форм медичної допомоги. Засудженому гарантується право на вільний вибір і допуск лікаря для отримання медичної допомоги, у тому числі за власні кошти. Засуджені, які мають розлади психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів чи інших одурманюючих засобів, можуть за їх письмовою згодою пройти курс лікування від зазначених захворювань;
  • на соціальне забезпечення, у тому числі й на оформлення пенсій, відповідно до законів України;
  • отримувати у встановленому законом порядку передачі (окрім речей, що засудженим заборонено мати при собі законом, зокрема зброї, наркотичних або психотропних речовин, прекурсорів);
  • на оплачувану працю, організовану відповідно до вимог законодавства про працю, у тому числі щодо тривалості, умов та оплати праці. При цьому тривалість робочого дня не може становити більше восьми годин і тривалість робочого часу - більше 40 годин на тиждень;
  • на здійснення свободи сповідувати будь-яку релігію або виражати переконання, пов'язані із ставленням до релігії, у тому числі на вільний вибір і допуск священнослужителя для відправлення релігійних таїнств і обрядів;
  • на належне матеріально-побутове забезпечення у порядку, встановленому Законом та нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України;
  • на отримання копій документів з їхніх особових справ та інших, пов’язаних з реалізацією їхніх прав, документів у порядку, встановленому Міністерством юстиції України.