Допомога по тимчасовій непрацездатності учасникам ООС (АТО)

Матеріал з WikiLegalAid

Ця консультація не перевірена досвідченим користувачем.
Перейти до: навігація, пошук

Нормативна база

Загальні положення

Відповідно до п.5 ст.24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 року № 1105-XIV (із змінами), допомога з тимчасової непрацездатності ветеранам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», виплачується у розмірі 100% середньої заробітної плати (доходу) незалежно від страхового стажу.

Право на такі виплати має кожна застрахована особа (така, що сплачує, або за яку сплачує роботодавець єдиний соціальний внесок — тобто кожна офіційно працевлаштована в установі, організації, на підприємстві будь-якої форми власності чи у фізичної особи-підприємця особа), а також добровільно застраховані особи – п. 1 ст. 19 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Випадки, під час яких виплачується допомога по тимчасовій непрацездатності

Допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання в неї одного з таких страхових випадків:

  1. тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві - виплачується Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією (далі - МСЕК) інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності) незалежно від звільнення, припинення підприємницької або іншої діяльності застрахованої особи в період втрати працездатності, у порядку та розмірах, встановлених законодавством.
  2. необхідності догляду за хворою дитиною до 14 років - виплачується застрахованій особі з першого дня за період, протягом якого дитина за висновком лікаря потребує догляду, але не більш як за 14 календарних днів. Якщо дитина потребує стаціонарного лікування - виплачується застрахованій особі з першого дня за весь час її перебування в стаціонарі разом з хворою дитиною.
  3. необхідності догляду за хворим членом сім’ї (крім догляду за хворою дитиною віком до 14 років) - надається застрахованій особі з першого дня, але не більш як за три календарні дні, а у виняткових випадках, з урахуванням тяжкості хвороби члена сім’ї та побутових обставин, - не більш як за сім календарних днів.
  4. догляду за дитиною віком до трьох років або дитиною з інвалідністю віком до 18 років у разі хвороби матері або іншої особи, яка доглядає за цією дитиною - надається застрахованій особі, яка здійснює догляд за дитиною, з першого дня за весь період захворювання в порядку та розмірах, встановлених цим Законом.
  5. карантину, накладеного органами санітарно-епідеміологічної служби - надається допомога по тимчасовій непрацездатності з першого дня за весь час відсутності на роботі з цієї причини.
  6. тимчасового переведення застрахованої особи відповідно до медичного висновку на легшу, нижчеоплачувану роботу - надається допомога по тимчасовій непрацездатності з першого дня за час такої роботи, але не більш як за два місяці. Ця допомога обчислюється за загальними правилами, але надається в розмірі, який разом із заробітком за тимчасово виконувану роботу не може перевищувати суми повного заробітку до часу переведення.
  7. протезування з поміщенням у стаціонар протезно-ортопедичного підприємства - надається застрахованій особі з першого дня за весь період перебування в цьому підприємстві з урахуванням часу на проїзд до протезно-ортопедичного підприємства і назад.
  8. перебування в реабілітаційних відділеннях санаторно-курортного закладу після перенесених захворювань і травм - надається застрахованій особі, якщо тривалість щорічної (основної та додаткової) відпустки недостатня для лікування та проїзду до санаторно-курортного закладу і назад.

Застрахованій особі, яка направляється на лікування в реабілітаційне відділення санаторно-курортного закладу після перенесених захворювань і травм безпосередньо із стаціонару лікувального закладу, допомога по тимчасовій непрацездатності надається за весь час перебування у санаторно-курортному закладі (з урахуванням часу на проїзд до санаторно-курортного закладу і у зворотному напрямку) у розмірах, встановлених Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Підстави для відмови в наданні допомоги по тимчасовій непрацездатності

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» допомога по тимчасовій непрацездатності не надається:

  1. у разі одержання застрахованою особою травм або її захворювання при вчиненні нею злочину;
  2. у разі навмисного заподіяння шкоди своєму здоров’ю з метою ухилення від роботи чи інших обов’язків або симуляції хвороби;
  3. за час перебування під арештом і за час проведення судово-медичної експертизи;
  4. за час примусового лікування, призначеного за постановою суду;
  5. у разі тимчасової непрацездатності у зв’язку із захворюванням або травмою, що сталися внаслідок алкогольного, наркотичного, токсичного сп’яніння або дій, пов’язаних з таким сп’янінням;
  6. за період перебування застрахованої особи у відпустці без збереження заробітної плати, творчій відпустці, додатковій відпустці у зв’язку з навчанням.

Застраховані особи, які в період отримання допомоги по тимчасовій непрацездатності порушують режим, встановлений для них лікарем, або не з’являються без поважних причин у призначений строк на медичний огляд, у тому числі на лікарсько-консультативну комісію (ЛКК) чи медико-соціальну експертну комісію (МСЕК), втрачають право на цю допомогу з дня допущення порушення на строк, що встановлюється рішенням органу, який призначає допомогу по тимчасовій непрацездатності.

Допомога у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю, що сталася внаслідок алкогольного сп’яніння, фондом не надається.

Допомога у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю за рахунок коштів фонду не надається через захворювання або травму, що сталися внаслідок алкогольного, наркотичного, токсичного сп’яніння або дій, пов’язаних з таким сп’янінням. Якщо застрахована особа надала для призначення допомоги листок непрацездатності з позначкою «алкогольне сп’яніння», комісія із соціального страхування підприємства, установи, організації повинна вжити необхідних заходів для з’ясування причин і обставин, за якими ця особа отримала травму або захворювання, що призвело до її тимчасової непрацездатності, та встановити наявність причинного зв’язку травми з вживанням алкоголю. Якщо такий зв’язок встановлено, комісія приймає рішення про відмову в наданні допомоги.

У випадку, коли травма не пов’язана з вживанням алкоголю, допомога надається на загальних підставах.

Підстави для призначення допомоги з тимчасовій непрацездатності

Підставою для призначення допомоги з тимчасової непрацездатності є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності, а в разі роботи за сумісництвом — копія листка непрацездатності, засвідчена підписом керівника і печаткою за основним місцем роботи.

Щоб отримати матеріальне забезпечення за рахунок коштів фонду, застрахована особа має передати оригінал листка непрацездатності своєму роботодавцю.

Розмір допомоги у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності

Розмір допомоги у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності залежить від страхового стажу застрахованої особи, розміру середньоденної заробітної плати та наявності пільг.

Середньоденна заробітна плата обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період (12 календарних місяців) заробітної плати, на яку нараховано єдиний внесок, на кількість календарних днів періоду перебування у трудових відносинах у розрахунковому періоді без урахування календарних днів, невідпрацьованих з поважних причин.

Для призначення допомоги у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю в розмірі 100 відсотків середньої заробітної плати (доходу) незалежно від страхового стажу застраховані особи додають копії відповідних посвідчень або інші документи, які підтверджують право на пільгу.

Відповідно до п. 5 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується, в розмірі 100 відсотків середньої заробітної плати (доходу) незалежно від страхового стажу, наступним пільговим категоріям:

  • осіб, які належать до 1—3 категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. За страховими випадками, які настали з 01 січня 2015 року, пільга з виплати допомоги в розмірі 100% середньої зарплати незалежно від страхового стажу не надається працівникам-чорнобильцям 4-ї категорії;
  • одного з батьків або особу, яка їх замінює, яка доглядає за хворою дитиною віком до 14 років, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи;
  • ветеранів війни постраждалим учасникам Революції Гідності та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (у тому числі осіб, які брали безпосередню участь в ООС (АТО) та мають посвідчення учасника бойових дій або виписку із єдиного державного реєстру учасників бойових дій);
  • осіб, віднесених до жертв нацистських переслідувань відповідно до Закону України «Про жертв нацистських переслідувань»;
  • донорів, які мають право на пільгу, передбачену ст. 10 Закону України «Про донорство крові та її компонентів».

Сума допомоги по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною або хворим членом сім’ї) в розрахунку на місяць не повинна перевищувати розміру максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, з якої сплачувалися страхові внески до Фонду.

Строки розгляду документів, призначення та виплати матеріального забезпечення за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності

Незалежно від дати настання страхового випадку починаючи з 01.01.2015 р. передбачено граничні строки на отримання виплат матеріального забезпечення. Відповідно до п.5 ст. 32 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», - матеріальне забезпечення виплачується, якщо звернення за його призначенням надійшло не пізніше дванадцяти календарних місяців з дня відновлення працездатності, встановлення інвалідності, закінчення відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, смерті застрахованої особи або члена сім’ї, який перебував на її утриманні.