Відшкодування шкоди завданої у стані крайньої необхідності (ст. 1171 Цивільного кодексу України)

Матеріал з WikiLegalAid

Ця консультація не перевірена досвідченим користувачем.
Перейти до: навігація, пошук

Нормативна база

Визначення поняття «шкода завданої у стані крайньої необхідності» та її ознаки

Відповідно до ч. 1 ст. 1171 ЦК України, шкода завданої у стані крайньої необхідності – це шкода, завдана особі у зв´язку із вчиненням дій, спрямованих на усунення небезпеки, що загрожувала цивільним правам чи інтересам іншої фізичної або юридичної особи, якщо цю небезпеку за даних умов не можна було усунути іншими засобами (крайня необхідність), відшкодовується особою, яка її завдала. Отже:

  1. шкода при крайній необхідності завдається для усунення небезпеки, що загрожувала іншій фізичній або юридичні особі. Тобто заподіювач шкоди здійснює дії не лише в своїх інтересах, айв інтересах третіх осіб;
  2. особа у стані крайньої необхідності завдає шкоди з метою усунення реальної небезпеки, тобто небезпеки, яка існувала в момент виникнення крайньої необхідності;
  3. небезпека інтересам, що охороняються законом, може бути створена природними явищами (повінню, землетрусом, заметіллю, похолоданням та іншим стихійним лихом), будь-якими діями чи бездіяльністю людей, технічними факторами (помилкою технічних пристроїв, їх виходом з ладу, порушенням роботи технічних, автоматизованих та інших систем, аваріями), фізіологічним (біологічним) станом інших людей (наприклад, необхідність надання термінової медичної допомоги особі, яка знаходиться в небезпечному для життя стані внаслідок аварії, різкого загострення хвороби), поведінкою тварин;
  4. крайня необхідність відсутня, якщо шкода вже завдана (крім випадку часткового завдання шкоди, тобто, коли існує загроза її подальшого спричинення);
  5. крайня необхідність має місце, якщо цю небезпеку за даних умов не можна було усунути іншими засобами.

До ознак крайньої необхідності можна віднести:

  1. завдання шкоди в результаті вчинення певних дій. Тобто поведінка у стані крайньої необхідності завжди є активною;
  2. дії у стані крайньої необхідності спрямовані на усунення небезпеки, що загрожувала цивільним правам та інтересам іншої фізичної або юридичної особи. Фактично у стані крайньої необхідності особа діє на користь якоїсь третьої (фізичної або юридичної) особи, правам та інтересам якої загрожує небезпека. Небезпека може бути викликана як діями людини, так і будь-якими нелюдськими факторами, наприклад стихійним лихом, поведінкою тварин, порушенням роботи технічних пристроїв та систем тощо;
  3. неможливість усунути небезпеку, що загрожувала правам та інтересам особи іншими засобами. Тобто лише завдання шкоди дозволяло відвернути таку небезпеку.

Відшкодування завданої шкоди

За загальним правилом, шкода заподіяна у стані крайньої необхідності, відшкодовується особою, яка її заподіяла. Проте, на відміну від кримінального законодавства, ст. 1171 ЦК не вимагає, щоб завдана шкода за розміром не перевищувала шкоду відвернену. Тобто для цивільно-правового регулювання важливо досягнення результату — усунення небезпеки. Враховуючи конкретні обставини, суд може покласти обов'язок відшкодування шкоди на:

  1. особу, в інтересах якої діяв заподіювач;
  2. зобов'язати кожного з них відшкодувати шкоду в певній частці;
  3. звільнити цих осіб від відшкодування шкоди повністю;
  4. звільнити цих осіб від відшкодування шкоди частково.

Водночас, особа, яка відшкодувала шкоду, має право пред'явити зворотну вимогу до особи, в інтересах якої вона діяла.

Див. також