Відповідальність комунальних служб за завдання шкоди в результаті своєї бездіяльності

Матеріал з WikiLegalAid

Ця консультація не перевірена досвідченим користувачем.
Перейти до: навігація, пошук

Нормативна база

Способи поновлення порушених прав

Щоб відшкодувати шкоду, завдану комунальними службами, насамперед необхідно довести, що її завдано саме неправомірними діями чи бездіяльністю такого суб`єкта, який порушує Ваші права та законні інтереси. Існує кілька способів поновити порушене право чи законний інтерес та \або встановити неправомірність дій службовця чи органу влади:

  • спочатку варто спробувати поспілкуватись із службою з приводу Ваших претензій до його роботи, переконати його добровільно усунути завдану шкоду, поновити порушене право, можливо, навіть застосувати медіацію (залучити посередника, який допоможе сторонам конфлікту налагодити процес комунікаціїі проаналізувати конфліктну ситуацію таким чином, щоб вони самі змогли обрати той варіант рішення, який би задовольняв інтереси і потреби всіх учасників конфлікту);
  • якщо переговори не допомогли, варто написати скаргу начальнику або звернутися в орган вищої інстанції (у прокуратуру відповідного рівня) та дочекатись результатів її розгляду;
  • можна безпосередньо звернутись в суд з вимогою визнати дії службовця неправомірними (рішення суду, що набрало законної сили, в даному випадку є безумовним доказом порушення службовою особою своїх повноважень).

Після отримання на руки рішення суду або відповіді органу вищої інстанції, прокуратури, що підтверджують неправомірність дій чи бездіяльності службовця органу влади, — вільно можете звертатись в суд для відшкодування шкоди (можливо, також поставити питання про відшкодування шкоди у позові про визнання дій службовця неправомірним);

  • трапляються випадки, коли факт неправомірної дії підтверджується іншими офіційними документами – в такому випадку слід їх отримати для аналізу можливості відшкодування шкоди.

До якого суду потрібно звернутись?

Правильний вибір належного судового органу для Вашої справи – одна із запорук її прийняття до розгляду та вирішення. Кодекс адміністративного судочинства (КАСУ) у ст.18-19 встановив, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні:

  • адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам;
  • усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності;
  • адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, передбачених пунктами 1-4 частини першої цієї статті.

Окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська або Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.

Справи щодо оскарження дій або бездіяльності посадових чи службових осіб місцевих органів виконавчої влади розглядаються і вирішуються місцевим загальним судом як адміністративним судом або окружним адміністративним судом за вибором позивача.

Адміністративні справи вирішуються адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, передбачених КАСУ.

Адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача, або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Якщо така особа не має місця проживання (перебування, знаходження) в Україні, тоді справу вирішує адміністративний суд за місцезнаходженням відповідача.

У разі невизначеності цим Кодексом територіальної підсудності адміністративної справи така справа розглядається місцевим адміністративним судом за вибором позивача.

Окрім суду, в який подається позов, треба правильно вказати відповідачів, тобто органи, з яких має стягуватись відшкодування. Зазвичай, шкода, завдана органом влади, відшкодовується Державним казначейством України з Державного бюджету України, тому варто вказати цей орган як одного з відповідачів. Шкода, завдана органом місцевого самоврядування, стягується з бюджету цього органу. Слід пам'ятати, що за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, завданої органом влади, судовий збір не сплачується. Судовий збір за подання позову про відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням ціни позову.

Перед поданням позову про відшкодування шкоди необхідно належним чином підготуватись, – судом буде враховано кожну деталь справи. Низький рівень підготовки справи до суду є загальною причиною відмов у задоволенні позовів.

Відшкодування матеріальної шкоди

Матеріальна шкода відшкодовується на підставі наданих доказів. Для відшкодування матеріальної шкоди необхідно довести:

  • наявність шкоди (її розмір);
  • протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди;
  • причинний зв’язок між протиправною поведінкою і заподіяною шкодою.

Відсутність хоча б однієї з цих складових виключає відповідальність за заподіяну шкоду. Доказами можуть бути будь-які дані, що мають відношення до справи та засвідчують факт заподіяння шкоди, а також понесення матеріальних витрат, причинний зв'язок між заподіяною шкодою і діями відповідача. Наприклад: акти, протоколи про обставини події, якою спричинено шкоду, висновки технічної експертизи або спеціаліста про розмір спричиненої шкоди, квитанції про оплату такої експертизи, всі можливі чеки, квитанції про ремонт речі. Додаються навіть найменші витрати, скажімо, оплата проїзду до місця ремонту або до суду, оплата добових.

Відшкодування моральної шкоди

Моральна шкода є доволі оціночним поняттям (тобто кожна особа визначає розмір моральної шкоди залежно від своїх внутрішніх переконань). Тому завдання моральної шкоди важче довести, ніж завдання матеріальної шкоди.

В Цивільному кодексі України визначено, що розмір моральної шкоди не залежить від розміру матеріальної; чітко встановлено перелік – в чому полягає моральна шкода, зокрема:

  • у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала, у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я;
  • у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала, у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів;
  • у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала, у зв’язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
  • у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

У позовних вимогах обов'язково вказується, в яку грошову суму позивач оцінює завдану йому шкоду та додається розрахунок, яким чином він її визначав. Варто пам'ятати: суд під час прийняття рішення виходить з вимог справедливості та розумності, і враховує характер фізичних та моральних страждань, яких особі довелось зазнати. Тому не варто у позові вимагати великої грошової компенсації, якщо вона не відповідає завданій шкоді. Якщо позивач обґрунтовує моральну шкоду загальними висловами, суд переважно відмовляє у задоволенні позову. Приклад з судового рішення: «моральної шкоди завдано приниженням честі, гідності, престижу та ділової репутації, у порушенні права власності та порушенні стосунків з оточуючими людьми».

Якщо моральну шкоду завдано погіршенням здоров'я, найвагомішими доказами цього є виписки з історії хвороби та листка непрацездатності; довідка про перебування на стаціонарному лікуванні; чеки з аптеки про вартість медикаментів.