https://wiki.legalaid.gov.ua/api.php?action=feedcontributions&user=Volodymyr.shcherbakov&feedformat=atomWikiLegalAid - Внесок користувача [uk]2024-03-29T00:03:47ZВнесок користувачаMediaWiki 1.39.3https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=%D0%9E%D0%BD%D0%BB%D0%B0%D0%B9%D0%BD_%D0%BA%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B8%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F:_%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%8F%D0%B4%D0%BE%D0%BA_%D0%BE%D1%84%D0%BE%D1%80%D0%BC%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%82%D0%B0_%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B8%D0%B2%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96&diff=18080Онлайн кредитування: порядок оформлення та особливості2020-03-27T09:07:53Z<p>Volodymyr.shcherbakov: Видалив лишній пункт</p>
<hr />
<div>=== Нормативна база === <br />
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]<br />
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2664-14#top Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»]<br />
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/675-19#Text Закон України «Про електронну комерцію»]<br />
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2121-14 Закон України «Про банки і банківську діяльність»]<br />
<br />
=== Фінансовий кредит ===<br />
<br />
''' Фінансовий кредит ''' - кошти, які надаються у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк та під процент (п. 3 ч. 1 ст. 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2664-14#top Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»]) Таке надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, вважається фінансовою послугою яка відповідно до законодавства надається фінансовими установами на підставі договору (ч. 2 ст. 6 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2664-14#top Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»] ).<br />
Договір про надання фінансових послуг укладається виключно в письмовій формі:<br />
<br />
# у паперовому вигляді;<br />
# у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг»;<br />
# шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/або на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги;<br />
<br />
=== Порядок оформлення онлайн кредиту ===<br />
<br />
<br />
# Обрати компанію і зареєструватися на офіційному сайті цієї компанії, отримати доступ до особистого кабінету;<br />
# Вказати суму і термін кредиту;<br />
# Перейти до заповнення анкети (покроково заповнити форми, в які вноситься інформація про себе);<br />
# Додати будь-яку дебетову карту, на яку буде зараховано гроші та вказати мобільний телефон;<br />
# Здійснити верифікацію карти;<br />
# Ознайомитися з договором і підписати його онлайн, наприклад, за допомогою введення одноразового коду, висланого на номер мобільного телефону позичальника або з використанням електронного підпису (Згідно з чинним в Україні законом «Про електронну комерцію» цей момент є фактом укладення договору).<br />
<br />
Незалежно від типу кредиту, який позичальник оформлює та в яку кредитну установу звертається, обов’язковим є підписання кредитного договору. Це офіційний документ, який має юридичну силу та зобов’язує обидві сторони (позичальника та кредитора) до виконання своїх обов’язків. Після цих дій гроші надійдуть на рахунок клієнта або ж будуть видані готівкою безпосередньо у відділеннях (у разі потреби отримати швидкий онлайн кредит без банківської карти).<br />
Примірник договору, укладеного у вигляді електронного документа, та додатків до нього (за наявності) вважається отриманим клієнтом, якщо договір за домовленістю особи, яка надає фінансові послуги, і клієнта або за вибором клієнта направлений на електронну адресу клієнта чи направлений йому в інший спосіб, що дає змогу встановити дату відправлення. (п.4 ч.2 ст.6 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2664-14#top Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»]).<br />
<br />
=== Особливості ===<br />
<br />
* Процедура відбувається повністю онлайн (для оформлення необхідний комп'ютер або будь-який мобільний пристрій з доступом до мережі Інтернет);<br />
* У сфері онлайн-кредитування працюють і банки, і мікрофінансові організації (МФО);<br />
* Оформлення кредиту в банку включає в себе надання цілого комплекту документів позичальником, таких як: довідка про доходи; поручительський договір; майнова застава та інше. У той час як для оформлення онлайн кредиту в МФО потрібно: паспорт; код ІПН. При цьому не вимагається пред’явлення оригіналів цих документів.</div>Volodymyr.shcherbakovhttps://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=%D0%9E%D0%BD%D0%BB%D0%B0%D0%B9%D0%BD_%D0%BA%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B8%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F:_%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%8F%D0%B4%D0%BE%D0%BA_%D0%BE%D1%84%D0%BE%D1%80%D0%BC%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%82%D0%B0_%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B8%D0%B2%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96&diff=18078Онлайн кредитування: порядок оформлення та особливості2020-03-27T09:07:15Z<p>Volodymyr.shcherbakov: Створена сторінка: # Нормативна база # Фінансовий кредит # Порядок оформлення онлайн кредиту # Особливості...</p>
<hr />
<div># Нормативна база<br />
# Фінансовий кредит<br />
# Порядок оформлення онлайн кредиту<br />
# Особливості<br />
<br />
=== Нормативна база === <br />
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]<br />
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2664-14#top Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»]<br />
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/675-19#Text Закон України «Про електронну комерцію»]<br />
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2121-14 Закон України «Про банки і банківську діяльність»]<br />
<br />
=== Фінансовий кредит ===<br />
<br />
''' Фінансовий кредит ''' - кошти, які надаються у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк та під процент (п. 3 ч. 1 ст. 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2664-14#top Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»]) Таке надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, вважається фінансовою послугою яка відповідно до законодавства надається фінансовими установами на підставі договору (ч. 2 ст. 6 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2664-14#top Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»] ).<br />
Договір про надання фінансових послуг укладається виключно в письмовій формі:<br />
<br />
# у паперовому вигляді;<br />
# у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг»;<br />
# шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/або на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги;<br />
<br />
=== Порядок оформлення онлайн кредиту ===<br />
<br />
<br />
# Обрати компанію і зареєструватися на офіційному сайті цієї компанії, отримати доступ до особистого кабінету;<br />
# Вказати суму і термін кредиту;<br />
# Перейти до заповнення анкети (покроково заповнити форми, в які вноситься інформація про себе);<br />
# Додати будь-яку дебетову карту, на яку буде зараховано гроші та вказати мобільний телефон;<br />
# Здійснити верифікацію карти;<br />
# Ознайомитися з договором і підписати його онлайн, наприклад, за допомогою введення одноразового коду, висланого на номер мобільного телефону позичальника або з використанням електронного підпису (Згідно з чинним в Україні законом «Про електронну комерцію» цей момент є фактом укладення договору).<br />
<br />
Незалежно від типу кредиту, який позичальник оформлює та в яку кредитну установу звертається, обов’язковим є підписання кредитного договору. Це офіційний документ, який має юридичну силу та зобов’язує обидві сторони (позичальника та кредитора) до виконання своїх обов’язків. Після цих дій гроші надійдуть на рахунок клієнта або ж будуть видані готівкою безпосередньо у відділеннях (у разі потреби отримати швидкий онлайн кредит без банківської карти).<br />
Примірник договору, укладеного у вигляді електронного документа, та додатків до нього (за наявності) вважається отриманим клієнтом, якщо договір за домовленістю особи, яка надає фінансові послуги, і клієнта або за вибором клієнта направлений на електронну адресу клієнта чи направлений йому в інший спосіб, що дає змогу встановити дату відправлення. (п.4 ч.2 ст.6 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2664-14#top Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»]).<br />
<br />
=== Особливості ===<br />
<br />
* Процедура відбувається повністю онлайн (для оформлення необхідний комп'ютер або будь-який мобільний пристрій з доступом до мережі Інтернет);<br />
* У сфері онлайн-кредитування працюють і банки, і мікрофінансові організації (МФО);<br />
* Оформлення кредиту в банку включає в себе надання цілого комплекту документів позичальником, таких як: довідка про доходи; поручительський договір; майнова застава та інше. У той час як для оформлення онлайн кредиту в МФО потрібно: паспорт; код ІПН. При цьому не вимагається пред’явлення оригіналів цих документів.</div>Volodymyr.shcherbakovhttps://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=%D0%97%D0%B0%D0%B1%D0%B5%D0%B7%D0%BF%D0%B5%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BF%D0%BE%D0%B7%D0%BE%D0%B2%D1%83_%D0%B2_%D0%B0%D0%B4%D0%BC%D1%96%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D1%83_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%86%D0%B5%D1%81%D1%96&diff=16742Забезпечення позову в адміністративному процесі2020-02-03T09:40:01Z<p>Volodymyr.shcherbakov: /* Підстави та порядок забезпечення адміністративного позову */</p>
<hr />
<div> <br />
== Нормативна база: == <br />
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства України від 6 липня 2005 року № 2747-IV.];<br /><br />
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0002760-08 Постанова Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06 березня 2008 року № 2 “Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ”].<br />
<br />
<br />
== Підстави та порядок забезпечення адміністративного позову ==<br />
Суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#n10610 ст.150 КАСУ]).<br />
<br />
Не допускається забезпечення позову шляхом:<br />
* зупинення актів Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та встановлення для них заборони або обов’язку вчиняти певні дії;<br />
* зупинення рішень Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та стосовно здійснення тимчасової адміністрації або ліквідації банку, заборони проводити певні дії уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб або Фонду гарантування вкладів фізичних осіб при здійсненні тимчасової адміністрації або ліквідації банку;<br />
* зупинення рішень уповноваженого центрального органу з питань цивільної авіації щодо призупинення дії або анулювання сертифікатів, схвалень, допусків;<br />
* зупинення дії рішення суб’єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов’язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення;<br />
* зупинення рішення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, щодо встановлення державних регульованих цін (тарифів) на ринку електричної енергії та природного газу, затвердження методик (порядків) їх встановлення (формування, розрахунку);<br />
* зупинення рішень Національного банку України, актів Національного банку України, а також встановлення для Національного банку України заборони або обов’язку вчиняти певні дії ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#n10610 ст.151 КАСУ]).<br />
Заява про забезпечення позову подається: до подання позовної заяви, одночасно з пред’явленням позову або ж після відкриття провадження у справі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#n10665 (ст. 153 КАСУ)]<br />
<br />
Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#n10610 ст.154 КАСУ], заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи<br />
Відповідач або інша особа, яка бере участь у справі, у будь-який час має право заявити клопотання про заміну одного способу забезпечення адміністративного позову іншим або скасування заходів забезпечення адміністративного позову. Питання про заміну одного заходу забезпечення іншим вирішується судом в судовому засіданні наступного дня після надходження до суду відповідного клопотання. У той час як клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п’яти днів з дня надходження його до суду. Примірник ухвали про заміну одного заходу забезпечення позову іншим або про скасування заходів забезпечення позову невідкладно після набрання такою ухвалою законної сили надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#n10610 (ст. 155-157 КАСУ)]. Ухвала суду про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи. У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо відмови у задоволенні позову заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним судовим рішенням.<br />
<br />
== Способи забезпечення адміністративного позову ==<br />
<br />
Кодексом адміністративного судочинства України передбачено такі способи забезпечення адміністративного позову ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#n10665 стаття 151]):<br />
<br />
* зупинення на час провадження дії всього рішення суб´єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються;<br />
* заборона вчиняти певні дії;<br />
* встановлення обов’язку вчинити певні дії;<br />
* зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.<br />
<br />
[[Категорія: Адміністративне процесуальне право]]<br />
[[Категорія: Суди]]</div>Volodymyr.shcherbakovhttps://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=%D0%97%D0%B0%D0%B1%D0%B5%D0%B7%D0%BF%D0%B5%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BF%D0%BE%D0%B7%D0%BE%D0%B2%D1%83_%D0%B2_%D0%B0%D0%B4%D0%BC%D1%96%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D1%83_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%86%D0%B5%D1%81%D1%96&diff=16737Забезпечення позову в адміністративному процесі2020-02-03T08:30:11Z<p>Volodymyr.shcherbakov: /* Підстави та порядок забезпечення адміністративного позову */</p>
<hr />
<div> <br />
== Нормативна база: == <br />
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства України від 6 липня 2005 року № 2747-IV.];<br /><br />
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0002760-08 Постанова Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06 березня 2008 року № 2 “Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ”].<br />
<br />
<br />
== Підстави та порядок забезпечення адміністративного позову ==<br />
Суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2747-15/page ст.117 КАСУ]).<br />
<br />
Не допускається забезпечення позову шляхом:<br />
* зупинення актів Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя та встановлення для них заборони вчиняти певні дії;<br />
* зупинення рішень Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та стосовно здійснення тимчасової адміністрації або ліквідації банку, заборони проводити певні дії уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб або Фонду гарантування вкладів фізичних осіб при здійсненні тимчасової адміністрації або ліквідації банку;<br />
* зупинення рішень уповноваженого центрального органу з питань цивільної авіації щодо призупинення дії або анулювання сертифікатів, схвалень, допусків;<br />
* зупинення рішень Національного банку України, актів Національного банку України, а також встановлення для Національного банку України заборони або обов’язку вчиняти певні дії ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2747-15/page ст.117 КАСУ]).<br />
<br />
Згідно [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2747-15/page ст.118 КАСУ], клопотання про забезпечення адміністративного позову розглядається не пізніше наступного дня після його одержання й у разі обґрунтованості та терміновості вирішується ухвалою негайно без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.<br />
Відповідач або інша особа, яка бере участь у справі, у будь-який час має право заявити клопотання про заміну одного способу забезпечення адміністративного позову іншим або скасування заходів забезпечення адміністративного позову. Таке клопотання розглядається не пізніше наступного дня після його одержання й у разі обґрунтованості та терміновості вирішується ухвалою негайно без повідомлення позивача та інших осіб, які беруть участь у справі.<br />
Питання про забезпечення адміністративного позову, про заміну одного способу забезпечення адміністративного позову іншим або про скасування заходів забезпечення адміністративного позову, крім випадків, встановлених частинами першою і другою цієї статті, вирішується в судовому засіданні з повідомленням осіб, які беруть участь у справі. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розглядові таких питань.<br />
Якщо у задоволенні вимог позивачеві буде відмовлено, вжиті заходи забезпечення адміністративного позову зберігаються до набрання постановою суду законної сили. Проте суд може одночасно з прийняттям постанови або після цього постановити ухвалу про скасування заходів забезпечення адміністративного позову або заміну одного способу забезпечення адміністративного позову іншим.<br />
Виконання ухвал з питань забезпечення адміністративного позову здійснюється негайно. Виконання ухвал про заборону вчиняти певні дії виконуються в порядку, встановленому законом для виконання судових рішень.<br />
Ухвала з питань забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.<br />
<br />
== Способи забезпечення адміністративного позову ==<br />
<br />
Кодексом адміністративного судочинства України передбачено два способи забезпечення адміністративного позову ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2747-15/page стаття 117]):<br />
<br />
* зупинення на час провадження дії всього рішення суб´єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються;<br />
* заборона вчиняти певні дії.<br />
<br />
[[Категорія: Адміністративне процесуальне право]]<br />
[[Категорія: Суди]]</div>Volodymyr.shcherbakovhttps://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=%D0%97%D0%B0%D0%B1%D0%B5%D0%B7%D0%BF%D0%B5%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BF%D0%BE%D0%B7%D0%BE%D0%B2%D1%83_%D0%B2_%D0%B0%D0%B4%D0%BC%D1%96%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D1%83_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%86%D0%B5%D1%81%D1%96&diff=16736Забезпечення позову в адміністративному процесі2020-02-03T08:29:59Z<p>Volodymyr.shcherbakov: /* Підстави та порядок забезпечення адміністративного позову */</p>
<hr />
<div> <br />
== Нормативна база: == <br />
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства України від 6 липня 2005 року № 2747-IV.];<br /><br />
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0002760-08 Постанова Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06 березня 2008 року № 2 “Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ”].<br />
<br />
<br />
== Підстави та порядок забезпечення адміністративного позову ==<br />
Судs за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2747-15/page ст.117 КАСУ]).<br />
<br />
Не допускається забезпечення позову шляхом:<br />
* зупинення актів Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя та встановлення для них заборони вчиняти певні дії;<br />
* зупинення рішень Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та стосовно здійснення тимчасової адміністрації або ліквідації банку, заборони проводити певні дії уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб або Фонду гарантування вкладів фізичних осіб при здійсненні тимчасової адміністрації або ліквідації банку;<br />
* зупинення рішень уповноваженого центрального органу з питань цивільної авіації щодо призупинення дії або анулювання сертифікатів, схвалень, допусків;<br />
* зупинення рішень Національного банку України, актів Національного банку України, а також встановлення для Національного банку України заборони або обов’язку вчиняти певні дії ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2747-15/page ст.117 КАСУ]).<br />
<br />
Згідно [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2747-15/page ст.118 КАСУ], клопотання про забезпечення адміністративного позову розглядається не пізніше наступного дня після його одержання й у разі обґрунтованості та терміновості вирішується ухвалою негайно без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.<br />
Відповідач або інша особа, яка бере участь у справі, у будь-який час має право заявити клопотання про заміну одного способу забезпечення адміністративного позову іншим або скасування заходів забезпечення адміністративного позову. Таке клопотання розглядається не пізніше наступного дня після його одержання й у разі обґрунтованості та терміновості вирішується ухвалою негайно без повідомлення позивача та інших осіб, які беруть участь у справі.<br />
Питання про забезпечення адміністративного позову, про заміну одного способу забезпечення адміністративного позову іншим або про скасування заходів забезпечення адміністративного позову, крім випадків, встановлених частинами першою і другою цієї статті, вирішується в судовому засіданні з повідомленням осіб, які беруть участь у справі. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розглядові таких питань.<br />
Якщо у задоволенні вимог позивачеві буде відмовлено, вжиті заходи забезпечення адміністративного позову зберігаються до набрання постановою суду законної сили. Проте суд може одночасно з прийняттям постанови або після цього постановити ухвалу про скасування заходів забезпечення адміністративного позову або заміну одного способу забезпечення адміністративного позову іншим.<br />
Виконання ухвал з питань забезпечення адміністративного позову здійснюється негайно. Виконання ухвал про заборону вчиняти певні дії виконуються в порядку, встановленому законом для виконання судових рішень.<br />
Ухвала з питань забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.<br />
<br />
== Способи забезпечення адміністративного позову ==<br />
<br />
Кодексом адміністративного судочинства України передбачено два способи забезпечення адміністративного позову ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2747-15/page стаття 117]):<br />
<br />
* зупинення на час провадження дії всього рішення суб´єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються;<br />
* заборона вчиняти певні дії.<br />
<br />
[[Категорія: Адміністративне процесуальне право]]<br />
[[Категорія: Суди]]</div>Volodymyr.shcherbakovhttps://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=%D0%97%D1%83%D0%BF%D0%B8%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B2%D1%87%D0%B8%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BD%D0%BE%D1%82%D0%B0%D1%80%D1%96%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D1%85_%D0%B4%D1%96%D0%B9&diff=16615Зупинення вчинення нотаріальних дій2020-01-30T13:47:16Z<p>Volodymyr.shcherbakov: /* Зміст */</p>
<hr />
<div>Зупинення вчинення нотаріальної дій<br />
<br />
== Зміст ==<br />
<br />
* Нормативна база <br />
* Опис суттєвих аспектів, що впливають на один із варіантів вирішення проблеми ( добровільний, позасудовий та судовий порядок) <br />
* Досудовий порядок<br />
* Куди звернутися? <br />
* Вартість <br />
* Перелік та зразки необхідних документів <br />
* Строки розгляду питання <br />
* Підстави для відмови <br />
* Порядок оскарження<br />
== Нормативна база ==<br />
* 1. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України від 16.01.2003 № 435-IV];<br />
* 2. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 Закон України від 02.09.1993 року № 3425-XII «Про нотаріат»];<br />
* 3. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80 Закон України від 02.10.1996 року № 393/96-ВР «Про звернення громадян»];<br />
* 4. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12 Наказ Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України»].<br />
<br />
== Опис суттєвих аспектів, що впливають на один із варіантів вирішення проблеми ( добровільний, позасудовий та судовий порядок) ==<br />
Нотаріальні дії можуть вчинюватися будь-яким нотаріусом на всій території України, за винятком обмежень у праві вчинення нотаріальних дій, установлених '''статтями 9, 53, 55, 60, 66, 72, 73, 94 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 Закону України «Про нотаріат»]''' (далі – Закон) та іншими актами законодавства України. <br />
Нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, <br />
відмовляє у вчиненні нотаріальної дії у випадках передбачених '''ст. 49 Закону.'''<br />
На вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов'язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз'яснити порядок її оскарження. Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову.<br />
Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. <br />
Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.<br />
'''Відповідно до статті 42 Закону України «Про нотаріат»''', за обґрунтованою письмовою заявою заінтересованої особи, яка звернулася до суду та на підставі отриманого від суду повідомлення про надходження позовної заяви заінтересованої особи, яка оспорює право або факт, про посвідчення якого просить інша заінтересована особа, вчинення нотаріальної дії зупиняється до вирішення справи судом. Таке положення також містить '''пункт 4.13 Глави 10 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України''', '''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12 затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5]'''.<br />
Тобто, у разі оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, заінтересована особа може скористатися можливістю зупинити вчинення нотаріальної дій.<br />
<br />
== Досудовий порядок ==<br />
<br />
=== Куди звернутися? ===<br />
Для захисту порушеного права, заінтересованій особі необхідно звернутися до нотаріуса або посадової особи, яка вчиняє нотаріальні дії, з обгрунтованою заявою про зупинення вчинення нотаріальної дії (далі - заява).<br />
До подачі заяви нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, заінтересована особа має звернутися до суду з позовною заявою про оспорювання права або факту, про посвідчення якого просить інша заінтересована особа.<br />
<br />
=== Вартість ===<br />
''Заява про зупинення вчинення нотаріальної дії до нотаріуса або посадової особи, яка вчиняє нотаріальні дії, подається на безкоштовній основі. За її розгляд плата не стягується.''<br />
=== Перелік та зразки необхідних документів ===<br />
Кожен випадок є індивідуальним, у зв’язку з цим відсутній вичерпний перелік документів для складання заяви.<br />
<br />
=== Строки розгляду питання ===<br />
Заява про зупинення вчинення нотаріальної дії розглядається у строки, встановлені '''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80 Законом України «Про звернення громадян»]'''.<br />
'''Так, відповідно до ст. 20''', звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.<br />
На обгрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну.<br />
Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.<br />
<br />
=== Підстави для відмови ===<br />
Заява про зупинення вчинення нотаріальної дії, оформлена належним чином і подана у встановленому порядку, підлягає обов'язковому прийняттю та розгляду.<br />
'''Відповідно до ч. 2 ст. 7''' [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80 Закону України «Про звернення громадян»], забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення.<br />
Письмове звернення без зазначення місця проживання, не підписане автором (авторами), а також таке, з якого неможливо встановити авторство, визнається анонімним і розгляду не підлягає.<br />
Не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, а також ті звернення, терміни розгляду яких передбачено '''статтею 17 цього Закону''', та звернення осіб, визнаних судом недієздатними.<br />
Рішення про припинення розгляду такого звернення приймає керівник органу, про що повідомляється особі, яка подала звернення.<br />
Також, при поданні заяви про зупинення вчинення нотаріальної дії, слід враховувати вимоги, передбачені '''ст. 42 Закону України «Про нотаріат»''', а саме:<br />
# звернення до суду до моменту подання заяви про зупинення вчинення нотаріальної дії;<br />
# наявність повідомлення про надходження позовної заяви заінтересованої особи, яка оспорює право або факт, про посвідчення якого просить інша заінтересована особа.<br />
<br />
=== Порядок оскарження ===<br />
Відповідь за результатами розгляду заяви в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав цю заяву і до компетенції якого входить вирішення порушених у заяві питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки. <br />
Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.</div>Volodymyr.shcherbakovhttps://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=%D0%97%D1%83%D0%BF%D0%B8%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B2%D1%87%D0%B8%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BD%D0%BE%D1%82%D0%B0%D1%80%D1%96%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D1%85_%D0%B4%D1%96%D0%B9&diff=16614Зупинення вчинення нотаріальних дій2020-01-30T13:46:21Z<p>Volodymyr.shcherbakov: Створена сторінка: Зупинення вчинення нотаріальної дій == Зміст == * Нормативна база * Опис суттєвих аспек...</p>
<hr />
<div>Зупинення вчинення нотаріальної дій<br />
<br />
== Зміст ==<br />
<br />
* Нормативна база <br />
* Опис суттєвих аспектів, що впливають на один із варіантів вирішення проблеми ( добровільний, позасудовий та судовий порядок) <br />
* Досудовий порядок<br />
* Куди звернутися? <br />
* Вартість <br />
* Перелік та зразки необхідних документів <br />
* Строки розгляду питання <br />
* Підстави для відмови <br />
* Порядок оскарження<br />
<br />
<br />
== Нормативна база ==<br />
* 1. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України від 16.01.2003 № 435-IV];<br />
* 2. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 Закон України від 02.09.1993 року № 3425-XII «Про нотаріат»];<br />
* 3. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80 Закон України від 02.10.1996 року № 393/96-ВР «Про звернення громадян»];<br />
* 4. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12 Наказ Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України»].<br />
<br />
== Опис суттєвих аспектів, що впливають на один із варіантів вирішення проблеми ( добровільний, позасудовий та судовий порядок) ==<br />
Нотаріальні дії можуть вчинюватися будь-яким нотаріусом на всій території України, за винятком обмежень у праві вчинення нотаріальних дій, установлених '''статтями 9, 53, 55, 60, 66, 72, 73, 94 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 Закону України «Про нотаріат»]''' (далі – Закон) та іншими актами законодавства України. <br />
Нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, <br />
відмовляє у вчиненні нотаріальної дії у випадках передбачених '''ст. 49 Закону.'''<br />
На вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов'язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз'яснити порядок її оскарження. Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову.<br />
Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. <br />
Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.<br />
'''Відповідно до статті 42 Закону України «Про нотаріат»''', за обґрунтованою письмовою заявою заінтересованої особи, яка звернулася до суду та на підставі отриманого від суду повідомлення про надходження позовної заяви заінтересованої особи, яка оспорює право або факт, про посвідчення якого просить інша заінтересована особа, вчинення нотаріальної дії зупиняється до вирішення справи судом. Таке положення також містить '''пункт 4.13 Глави 10 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України''', '''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12 затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5]'''.<br />
Тобто, у разі оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, заінтересована особа може скористатися можливістю зупинити вчинення нотаріальної дій.<br />
<br />
== Досудовий порядок ==<br />
<br />
=== Куди звернутися? ===<br />
Для захисту порушеного права, заінтересованій особі необхідно звернутися до нотаріуса або посадової особи, яка вчиняє нотаріальні дії, з обгрунтованою заявою про зупинення вчинення нотаріальної дії (далі - заява).<br />
До подачі заяви нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, заінтересована особа має звернутися до суду з позовною заявою про оспорювання права або факту, про посвідчення якого просить інша заінтересована особа.<br />
<br />
=== Вартість ===<br />
''Заява про зупинення вчинення нотаріальної дії до нотаріуса або посадової особи, яка вчиняє нотаріальні дії, подається на безкоштовній основі. За її розгляд плата не стягується.''<br />
=== Перелік та зразки необхідних документів ===<br />
Кожен випадок є індивідуальним, у зв’язку з цим відсутній вичерпний перелік документів для складання заяви.<br />
<br />
=== Строки розгляду питання ===<br />
Заява про зупинення вчинення нотаріальної дії розглядається у строки, встановлені '''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80 Законом України «Про звернення громадян»]'''.<br />
'''Так, відповідно до ст. 20''', звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.<br />
На обгрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну.<br />
Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.<br />
<br />
=== Підстави для відмови ===<br />
Заява про зупинення вчинення нотаріальної дії, оформлена належним чином і подана у встановленому порядку, підлягає обов'язковому прийняттю та розгляду.<br />
'''Відповідно до ч. 2 ст. 7''' [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80 Закону України «Про звернення громадян»], забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення.<br />
Письмове звернення без зазначення місця проживання, не підписане автором (авторами), а також таке, з якого неможливо встановити авторство, визнається анонімним і розгляду не підлягає.<br />
Не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, а також ті звернення, терміни розгляду яких передбачено '''статтею 17 цього Закону''', та звернення осіб, визнаних судом недієздатними.<br />
Рішення про припинення розгляду такого звернення приймає керівник органу, про що повідомляється особі, яка подала звернення.<br />
Також, при поданні заяви про зупинення вчинення нотаріальної дії, слід враховувати вимоги, передбачені '''ст. 42 Закону України «Про нотаріат»''', а саме:<br />
# звернення до суду до моменту подання заяви про зупинення вчинення нотаріальної дії;<br />
# наявність повідомлення про надходження позовної заяви заінтересованої особи, яка оспорює право або факт, про посвідчення якого просить інша заінтересована особа.<br />
<br />
=== Порядок оскарження ===<br />
Відповідь за результатами розгляду заяви в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав цю заяву і до компетенції якого входить вирішення порушених у заяві питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки. <br />
Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.</div>Volodymyr.shcherbakovhttps://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=%D0%92%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C_%D0%B7%D0%B0_%D0%B2%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B3%D1%80%D0%B0%D0%BC%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%B7%D0%B0%D0%B1%D0%B5%D0%B7%D0%BF%D0%B5%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B1%D0%B5%D0%B7_%D0%BB%D1%96%D1%86%D0%B5%D0%BD%D0%B7%D1%96%D1%97&diff=15930Відповідальність за використання програмного забезпечення без ліцензії2019-12-23T07:39:14Z<p>Volodymyr.shcherbakov: Створена сторінка: == Зміст == # Нормативна база # Поняття "Програмне забезпечення" # Хто має право на перевірк...</p>
<hr />
<div>== Зміст ==<br />
# Нормативна база<br />
# Поняття "Програмне забезпечення"<br />
# Хто має право на перевірку програмного забезпечення<br />
# Державні інспектори з питань інтелектуальної власності та їх повноваження<br />
# Види перевірок<br />
<br />
== Нормативна база ==<br />
<br />
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]<br />
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінально процесуальний кодекс України] <br />
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]<br />
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення] <br />
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податковий кодекс України] <br />
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/674-2002-%D0%BF Положення про державного інспектора з питань інтелектуальної власності Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства]<br />
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0041-12 Положення про порядок складання, формування та подання адміністратором недержавного пенсійного фонду звітності з недержавного пенсійного забезпечення]<br />
<br />
== Поняття "Програмне забезпечення" ==<br />
Програмне забезпечення (програмні засоби) (ПЗ; англ. software) — сукупність програм системи обробки інформації і програмних документів, необхідних для експлуатації цих програм.<br />
<br />
== Хто має право на перевірку програмного забезпечення ==<br />
Право на перевірки законності використання комп’ютерних програм та фіксування порушення законодавства мають такі особи:<br />
*'''органи Нацполіції.''' Вони здійснюють контроль як у загальному порядку, передбаченому Кримінально процесуальним кодексом (далі - КПК), оскільки відповідно до ст.216 КПК кримінальне правопорушення за ст.176 ККУ віднесено до підслідності слідчих органів Нацполіції, так і шляхом складання протоколів про адміністративні правопорушення за ст.512 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі -КУпАП). При цьому законодавство не містить особливих вимог, порядку та ін. щодо проведення органами Нацполіції перевірок, контролю за дотриманням законності при використанні саме програмного забезпечення;<br />
*'''органи податкової служби''', які відповідно до пп.20.1.41 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення за ст.512 КУпАП. Водночас законодавство не передбачає особливих вимог, порядку та ін. щодо проведення органами податкової служби перевірок, контролю за дотриманням законності при використанні саме програмного забезпечення;<br />
*'''державні інспектори з питань інтелектуальної власності''', які здійснюють такий контроль відповідно до Положення № 674(4). Оскільки законодавством визначено особливий порядок здійснення контролю державними інспекторами з питань інтелектуальної власності.<br />
<br />
== Державні інспектори з питань інтелектуальної власності та їх повноваження ==<br />
п.8 Положення про державного інспектора з питань інтелектуальної власності Міністерства економічного розвитку і торгівлі, затверджене постановою КМУ від 17.05.2002 р. № 674 (далі - Пложення № 674) визначені права державного інспектора і закріплено, що з метою виконання покладених на нього завдань державний інспектор має право, зокрема:<br />
<br />
1) перевіряти у суб’єктів господарювання наявність дозволу на використання об’єктів права інтелектуальної власності на будь-якій стадії їх виробництва, розповсюдження, прокату чи провадження іншої діяльності, пов’язаної з їх використанням;<br />
<br />
2) вимагати від суб’єктів господарювання, що використовують об’єкти права інтелектуальної власності, забезпечення надання для ознайомлення реєстраційних, фінансових та інших документів, які підтверджують право суб’єкта господарювання на використання зазначених об’єктів;<br />
<br />
3) проводити огляд та вилучати у суб’єктів господарювання з метою вивчення на необхідний строк, але не більш як 30 днів, об’єкти права інтелектуальної власності у разі, коли є обґрунтована підстава підозрювати вчинення порушення вимог законодавства у сфері інтелектуальної власності;<br />
<br />
4) проводити перевірку та вилучати в разі потреби у суб’єктів господарювання на період до вирішення питання в судовому порядку носії, що містять об’єкти права інтелектуальної власності, а також перевіряти порядок здійснення технологічних процесів, господарських операцій, пов’язаних з виробництвом, розповсюдженням, прокатом, зберіганням, використанням та переміщенням зазначених носіїв;<br />
<br />
5) перевіряти наявність контрольних марок на введених в обіг примірниках аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп’ютерних програм, баз даних, серію та номер контрольних марок і відповідність назви аудіовізуального твору, фонограми, відеограми, комп’ютерної програми, бази даних, нанесеної на контрольні марки, назві відповідного примірника, а також вилучати примірники аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп’ютерних програм, баз даних, на які не наклеєні контрольні марки або на які наклеєні контрольні марки, що мають серію і номер, що не відповідають даним Єдиного реєстру одержувачів контрольних марок, або на які нанесено назву аудіовізуального твору, фонограми, відеограми, комп’ютерної програми, бази даних, що не відповідає назві конкретного примірника;<br />
<br />
6) перевіряти будь-які документи, в тому числі розрахункові, що підтверджують дотримання законодавства з питань інтелектуальної власності;<br />
<br />
7) вимагати з метою забезпечення захисту інтересів суб’єкта права інтелектуальної власності припинення порушення або вчинення дій, що можуть призвести до порушення законодавства з питань інтелектуальної власності;<br />
<br />
8) з метою припинення виявлених порушень законодавства з питань інтелектуальної власності залучати в установленому порядку до проведення перевірок представників контролюючих та правоохоронних органів, представників суб’єктів авторського права та/або суміжних прав або уповноважених ними осіб, а також експертів з питань інтелектуальної власності;<br />
<br />
9) порушувати перед уповноваженими органами питання про притягнення юридичних та/або фізичних осіб до відповідальності за порушення законодавства з питань інтелектуальної власності;<br />
<br />
10) вживати в установленому законом порядку спеціальні заходи на період до вирішення питання у судовому порядку;<br />
<br />
11) надавати в установленому порядку висновки щодо правомірності використання об’єктів права інтелектуальної власності.<br />
=== Види перевірок ===<br />
Положення № 674 передбачає планові та позапланові (раптові) перевірки і такий вид контролю як огляд речей в установленому законом порядку.<br />
<br />
Планові перевірки проводяться відповідно до Плану проведення перевірок, затвердженого Мінекономрозвитку. Зокрема, з Планом здійснення комплексних заходів державного нагляду (контролю) органів державного нагляду (контролю) на 2020 рік.<br />
<br />
Позапланові (раптові) перевірки проводяться без попереднього повідомлення суб’єкта господарювання за:<br />
*дорученням Мінекономрозвитку;<br />
*зверненнями інших центральних та місцевих органів виконавчої влади;<br />
*ініціативою державного інспектора у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері інтелектуальної власності у процесі використання об’єктів права інтелектуальної власності, зокрема розповсюдження (у тому числі провадження оптової чи роздрібної торгівлі), прокату, зберігання та переміщення примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп’ютерних програм, баз даних на ринках, у торговельній мережі (палатках, лотках, магазинах), продажу їх з рук, або у разі інших порушень вимог законодавства у зазначеній сфері;<br />
*письмовим зверненням заявників — осіб, яким належать права інтелектуальної власності, зокрема авторське право та/або суміжні права, майнове право на знак для товарів і послуг або наданий дозвіл (ліцензія) на використання зазначених прав, а також їх представників;<br />
*дорученням інших контролюючих та правоохоронних органів тощо.<br />
<br />
Визначено, що планова перевірка проводиться в робочі дні з 9 до 18 години, а позапланова — у будь-який час (у тому числі в поза робочий) в робочі або вихідні дні, інспектор може проводити перевірку разом з власником майнових прав, його представником — якщо вони заявлять таку вимогу.<br />
<br />
Положенням № 674 не визначено умов недопуску державного інспектора до перевірки. Отже, у зазначеному питанні потрібно керуватися ст.7 Закону України від 05.04.2007 р. № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон № 877), оскільки відповідно до ст. 2 цього Закону його дія поширюється і на розглядувані нами відносини. Так от, ст. 7 Закону № 877 закріплено, що перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов’язані пред’явити керівнику суб’єкта господарювання — юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі — підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб’єкту господарювання копію посвідчення (направлення).<br />
<br />
Посадова особа органу державного нагляду (контролю) без посвідчення (направлення) на здійснення заходу та службового посвідчення не має права здійснювати державний нагляд (контроль) суб’єкта господарювання.<br />
<br />
Суб’єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, якщо вони не пред'явили вищевказаних документів.<br />
<br />
За результатами перевірки в день її закінчення складається Акт перевірки у двох примірниках — для суб’єкта господарювання та для Мінекономрозвитку, який підписується державним інспектором та усіма особами, які брали участь у проведенні перевірки. До акта перевірки додаються копії всіх документів та матеріалів перевірки, приписи державного інспектора про усунення виявлених порушень, а у разі складення протоколу про адміністративне правопорушення — копія протоколу.<br />
<br />
Особи, які беруть участь у проведенні перевірки, мають право у письмовій формі висловлювати обґрунтовані зауваження та/або пояснення, які додаються до акта перевірки. У разі незгоди із змістом акта вони підписують такий акт із зауваженнями.<br />
<br />
Положення № 674 не передбачає оскарження Акта перевірки, а надає право суб’єкту господарювання у письмовій формі висловити обґрунтовані зауваження та/або пояснення, підписати акт із зауваженнями. Право оскарження надається щодо припису державного інспектора про усунення виявлених порушень — як до Мінекономрозвитку, так і до суду.<br />
<br />
Водночас наказом Мінекономрозвитку від 29.01.2019 р. № 96 затверджено уніфіковану форму акта, складеного за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб’єктом господарювання вимог законодавства у сфері інтелектуальної власності, та форму припису щодо усунення порушень, виявлених під час проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб’єктом господарювання вимог законодавства у сфері інтелектуальної власності. А наказом Мінекономрозвитку від 13.02.2019 р. № 217 затверджено Інструкцію з оформлення державними інспекторами з питань інтелектуальної власності Міністерства економічного розвитку і торгівлі України матеріалів про адміністративні правопорушення.<br />
<br />
Окремо зауважимо: під час оформлення протоколу про адміністративне правопорушення та направлення його до суду слід пам’ятати, що стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні — не пізніш як через три місяці з дня його виявлення. Протокол про адміністративне правопорушення складається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення.</div>Volodymyr.shcherbakovhttps://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=%D0%9F%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE_%D1%96%D0%BD%D1%82%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%82%D1%83%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D1%97_%D0%B2%D0%BB%D0%B0%D1%81%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96_%D1%80%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D1%82%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D0%B2%D1%86%D1%8F_%D0%BD%D0%B0_%D0%BE%D0%B1%27%D1%94%D0%BA%D1%82%D0%B8_%D1%96%D0%BD%D1%82%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%82%D1%83%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D1%97_%D0%B2%D0%BB%D0%B0%D1%81%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96,_%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B5%D0%BD%D1%96_%D0%BF%D1%80%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%B0%D0%BC%D0%B8&diff=9834Право інтелектуальної власності роботодавця на об'єкти інтелектуальної власності, створені працівниками2018-11-06T14:10:46Z<p>Volodymyr.shcherbakov: /* Нормативна база */</p>
<hr />
<div>== Нормативна база ==<br />
<br />
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року № 435-IV]<br />
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3792-12 Закон України "Про авторське право та суміжні права" від 23 грудня 1993 року № 3792-XII]<br />
<br />
== Загальні положення ==<br />
<br />
Законодавство України містить численні прогалини та суперечності у сфері регулювання прав інтелектуальної власності роботодавця на трудову інтелектуальну власність, тобто об’єкти інтелектуальної власності, створені працівниками у зв'язку з виконанням трудового договору. Це важливо пам'ятати при оформленні трудових відносин з відповідним працівником.<br /><br />
Особливо доречна ця рекомендація для бізнесу, основним активом якого є трудова інтелектуальна власність, адже брак уваги до цього питання на етапі встановлення трудових відносин у подальшому може значним чином ускладнити використання роботодавцем об'єктів інтелектуальної власності, створених працівниками за його рахунок та у зв'язку з виконанням трудового договору, втягнути в обтяжливі переговори з працівниками та судові спори.<br /><br />
Якщо роботодавець не має трудових або цивільно-правових договорів зі своїми працівниками, а процес створення об'єктів інтелектуальної власності не формалізований належним чином (відсутні робочі завдання, посадові інструкції й т.п.), працівники можуть претендувати:<br /><br />
* на спільне з роботодавцем використання об'єктів інтелектуальної власності, створеного їх творчою працею, якщо такий об'єкт буде віднесений до об'єктів інтелектуальної власності, створених у зв'язку з виконанням трудового договору, або<br />
<br />
* на всі виключні майнові права на об'єкти інтелектуальної власності, якщо він буде визначений як такий, що створений не у зв'язку з виконанням трудового договору.<br /><br />
В обох випадках працівники можуть висувати вимоги щодо виплати їм винагороди за створення та/або використання об'єктів інтелектуальної власності та/або припинення використання об'єктів інтелектуальної власності роботодавцем або третіми особами, яким таке право було надано роботодавцем без згоди працівників.<br /><br />
Також слід пам'ятати, що неналежне правове оформлення прав інтелектуальної власності на рівні «роботодавець – працівники» може зашкодити використанню прав на цей об'єкт інтелектуальної власності на рівні «роботодавець – клієнти».<br /><br />
<br />
== Об'єкт, створений у зв'язку з виконанням трудового договору ==<br />
<br />
Спочатку слід з'ясувати, на які саме створені працівником об'єкти інтелектуальної власності може претендувати роботодавець, оскільки відповідно до законодавства України не всі створені працівником об'єкти інтелектуальної власності будуть вважатися створеними у зв'язку з виконанням трудового договору. Якщо, наприклад, розробник комп’ютерних програм намалює картину, роботодавець не буде мати ніяких прав на цей твір.<br /><br />
Комплексний аналіз норм загального та спеціального законодавства, а також відповідної судової практики дозволяє виділити такі основні ознаки, притаманні об'єкту інтелектуальної власності, створеному у зв'язку з виконанням трудового договору (спеціальні закони у сфері інтелектуальної власності в цьому контексті здебільшого оперують поняттями «службовий твір» або «службовий винахід»):<br /><br />
* працівник створив об'єкти інтелектуальної власності протягом строку дії трудового договору з роботодавцем та за його рахунок (в тому числі, наприклад, з використанням матеріалів та інформації роботодавця),<br />
<br />
* створення об'єкту інтелектуальної власності входило до трудових обов'язків цього працівника, визначених трудовим договором посадовими інструкціями, або відповідно до письмового службового доручення (завдання) роботодавця, яке має безпосереднє відношення до специфіки діяльності роботодавця.<br /><br />
Певні додаткові ознаки прямо передбачені законодавством для службового винаходу. Так, службовий винахід повинен бути створений з використанням досвіду, виробничих знань, секретів виробництва та обладнання роботодавця.<br /><br />
Окремо варто зазначити, що результат праці працівника буде вважатися об'єктом інтелектуальної власності, якщо він є результатом саме творчої праці. Так, технічна або організаційна допомога працівника при створенні об'єкту інтелектуальної власності не буде вважатися творчою і, відповідно, не призведе до виникнення прав інтелектуальної власності на результат цієї роботи.<br /><br />
Правовою колізією є ситуація, коли працівник створив об'єкт інтелектуальної власності у зв'язку з виконанням трудового договору. Постає питання, який обсяг прав інтелектуальної власності буде мати роботодавець на цей об'єкт інтелектуальної власності.<br /><br />
Майнові права на об'єкти інтелектуальної власності сторони можуть розподілити на власний розсуд, хоча у більшості випадків роботодавець залишає всі виключні майнові права інтелектуальної власності за собою. Якщо сторони не визначили умови розподілу між собою майнових прав інтелектуальної власності у договорі, застосуванню підлягають відповідні норми законодавства.<br /><br />
Цивільний кодекс України передбачає, що майнові права інтелектуальної власності на об'єкт інтелектуальної власності, створений у зв'язку з виконанням трудового договору, належать працівникові, який створив цей об'єкт, та юридичній або фізичній особі, де або у якої він працює, спільно, якщо інше не встановлено договором. Проте особливості здійснення майнових прав інтелектуальної власності на об'єкт інтелектуальної власності, створений у зв'язку з виконанням трудового договору, можуть бути встановлені законом.<br /><br />
У той же час, спеціальні закони у сфері інтелектуальної власності визначають, що виключне майнове право на об'єкти інтелектуальної власності належить роботодавцю, якщо інше не передбачено трудовим договором (контрактом) та (або) цивільно-правовим договором між працівником і роботодавцем. Разом з тим, певні особливості здійснення цього права встановлені для окремих об'єктів інтелектуальної власності, таких як винаходи, корисні моделі, промислові зразки тощо. Так, відповідно до спеціальних законів у сфері промислової власності, право на отримання патенту на об'єкт промислової власності має роботодавець працівника-винахідника, але це право переходить до працівника-винахідника, якщо роботодавець протягом 4 місяців від дати отримання від винахідника повідомлення про створення об'єкту інтелектуальної власності не направить заявку на отримання патенту чи не передасть це право іншій особі, або не прийме рішення про збереження об'єкта інтелектуальної власності як конфіденційної інформації. Важливо, що строк збереження роботодавцем об'єкту інтелектуальної власності як конфіденційної інформації у разі його невикористання не повинен перевищувати 4 років. У іншому випадку право на отримання патенту на відповідний об'єкт інтелектуальної власності переходить до працівника.<br /><br />
Таким чином, спеціальні закони та Цивільний кодекс України зовсім по-різному регулюють розподіл майнових прав інтелектуальної власності на об'єкт інтелектуальної власності, створений у зв'язку з виконанням трудового договору, між роботодавцем та працівником. Механізм у регулюванні ускладнюється також особливими правилами здійснення прав інтелектуальної власності для деяких категорій об'єктів інтелектуальної власності. Та оскільки Цивільний кодекс України є вищим актом в ієрархії законів порівняно з іншими законами, що регулюють цивільні відносини, та був прийнятий пізніше ця колізія має вирішуватись на користь Цивільного кодексу України відповідно до принципів lexsuperior та lexposterior з урахуванням особливих правил здійснення прав інтелектуальної власності для деяких категорій об'єктів інтелектуальної власності.<br /><br />
Такої позиції (принаймні, відносно об'єктів авторського та суміжних прав) притримуються вищі суди, намагаючись у своїх роз’ясненнях уніфікувати судову практику у вирішенні спорів щодо авторських і суміжних прав на об'єкти інтелектуальної власності, які створені у зв'язку з виконанням трудового договору. Хоча на практиці такі роз'яснення залишаються на рівні принципів (рекомендацій), як правило, суди України керуються ними при вирішенні відповідних спорів.<br /><br />
<br />
== Спільні права на об'єкти інтелектуальної власності ==<br />
<br />
На практиці встановлений Цивільним кодексом України правовий режим володіння спільними майновими правами інтелектуальної власності на об'єкт інтелектуальної власності, створений у зв'язку з виконанням трудового договору, означає, що жодна зі сторін не має права здійснювати майнові права на службовий твір без згоди іншої сторони. Іншими словами, кожна зі сторін має право користуватися відповідними правами щодо об'єкту інтелектуальної власності самостійно або надавати/відчужувати такі права третім особам лише зі згоди іншої сторони. Також це означає, що роботодавець та працівник мають спільне право на отримання відповідних реєстраційних документів на об'єкт інтелектуальної власності (свідоцтв, патентів).<br /><br />
Також слід враховувати, чи був створений об'єкт інтелектуальної власності одним працівником чи колективом. У більшості випадків, коли йдеться про об'єкт інтелектуальної власності, створений у зв'язку з виконанням трудового договору, йдеться про колективну працю кількох працівників. У такому випадку необхідно отримувати згоду не від одного працівника, а від кількох (за умови, що їх участь у створенні об'єкту інтелектуальної власності була творчою).<br /><br />
Очевидно, що такий порядок може значно ускладнити користування об'єктом інтелектуальної власності для роботодавця, оскільки йому доведеться кожного разу отримувати відповідну згоду від працівника. А той може обумовити надання такої згоди отриманням відповідної винагороди за кожне використання об'єкту інтелектуальної власності. А наскільки цей процес може ускладнитись при звільненні працівника, можна тільки уявити, адже припинення трудового договору не припиняє відповідні майнові права роботодавця або працівника на об'єкт інтелектуальної власності. На практиці це означає, що навіть при припиненні трудових відносин роботодавець не зможе самостійно користуватися своїми правами і буде вимушений отримувати згоду колишнього працівника, якщо не домовиться з ним про відчуження усіх прав на об'єкт інтелектуальної власності раз та назавжди на користь роботодавця.<br /><br />
<br />
== Заробітна плата чи винагорода щодо об'єкту інтелектуальної власності ==<br />
<br />
Ще одним проблемним аспектом у сфері трудової інтелектуальної власності, який не врегульований чітко законодавством та навколо якого на практиці виникає багато питань, є виплата працівнику винагороди за створення та/або використання об'єкту інтелектуальної власності.<br /><br />
На практиці склався підхід, відповідно до якого заробітна плата, що сплачується працівнику за виконання його трудових обов'язків, пов'язаних зі створенням об'єкту інтелектуальної власності, включає в себе також винагороду за створення об'єкту інтелектуальної власності (за умови, що відповідне застереження передбачене трудовим договором), тому додатково та окремо така винагорода працівнику може не виплачуватися.<br /><br />
Такий підхід має певне підґрунтя, особливо в тих випадках, коли створення об'єкту інтелектуальної власності є основним профілем діяльності роботодавця та основною трудовою функцією працівника, задля здійснення якої він, власне, й наймався. Та оскільки такий підхід не зовсім відповідає вимогам діючого законодавства, його застосування на практиці є певною мірою ризикованим. З огляду на те, що суди при вирішенні спорів за участю працівників найчастіше приймають їх сторону, рекомендується сплачувати таку винагороду працівнику хоча б за особливого цінні та прибуткові для роботодавця об'єкти інтелектуальної власності.<br /><br />
Відповідно до спеціальних законів у сфері інтелектуальної власності, працівник має право вимагати виплату роботодавцем винагороди за створення та/або використання об'єкту інтелектуальної власності. Причому хоча законодавець прямо не забороняє включити таку винагороду до складу заробітної плати, аналіз норм відповідного законодавства приводить до висновку, що винагорода не є тотожною заробітній платі, та її виплата не залежить від того, кому належать виключні майнові права інтелектуальної власності на об'єкт інтелектуальної власності.<br /><br />
Розмір та критеріїв для обчислення такої винагороди законодавством не встановлені. Сторони можуть узгодити їх самостійно, орієнтуючись при цьому на мінімальні ставки, передбачені чинним законодавством для різних об'єктів інтелектуальної власності, якщо прибуток від використання конкретного об'єкту інтелектуальної власності незначний (або взагалі відсутній), або на розмір отриманого прибутку, якщо він є істотним. Такий підхід загалом буде відповідати приписам спеціальних законів у сфері промислової власності, відповідно до яких розмір винагороди має бути співставним з економічною цінністю об'єкту інтелектуальної власності та/або іншої вигоди, яка може бути отримана або вже отримана роботодавцем.<br /><br />
<br />
== Особисті немайнові права інтелектуальної власності на об'єкт інтелектуальної власності ==<br />
<br />
Особисті немайнові права інтелектуальної власності на об'єкт інтелектуальної власності, створений у зв'язку з виконанням трудового договору, належать працівникові, який створив цей об'єкт інтелектуальної власності. Такі права складаються з двох основних груп:<br />
* право на визнання особи творцем (автором, винахідником тощо) об'єкту інтелектуальної власності та<br />
* право на недоторканність об'єкту інтелектуальної власності.<br /><br />
Ці права не залежать від розподілу майнових прав інтелектуальної власності і назавжди залишаються за працівником, навіть якщо всі виключні майнові права на об'єкт інтелектуальної власності належать або передані роботодавцю. Особисті немайнові права не можуть бути відчужені, але деякі з них (наприклад, право на недоторканність твору) можуть належати також спадкоємцям працівника.<br /><br />
Необхідність дотримання таких прав може становити певну незручність для роботодавця, проте сторони можуть у договірному порядку домовитися про певний порядок користування ними, дещо оптимізувавши користування об'єктом інтелектуальної власності роботодавцем. Такі домовленості буде доречно закріпити у трудовому або у відповідному цивільно-правовому договорі з працівником. Наприклад, це можна зробити щодо права на ім'я – відносно об'єкту інтелектуальної власності, що належать до об'єктів авторського права, працівник може заборонити роботодавцю зазначати ім'я автора при кожному використанні об'єкта інтелектуальної власності роботодавцем або третьою особою, оскільки автор бажає залишитися анонімом.<br /><br />
Позитивним є те, що законодавство України передбачає певну диспозитивність – можливість роботодавця та працівника домовитися у відповідному договорі про інший розподіл виключних майнових прав, ніж той, що закріплений законодавством. Така можливість встановлена як спеціальними законами у сфері інтелектуальної власності, так і Цивільним кодексом України. Користуючись цією можливістю, сторони можуть домовитись про належність роботодавцю навіть усіх виключних майнових прав інтелектуальної власності на об'єкт інтелектуальної власності з моменту його створення.<br /><br />
При цьому вибір того чи іншого договірного механізму значним чином залежить від того, чи планується оформити права роботодавця на вже створений об'єкт інтелектуальної власності postfacto, або щодо об'єкту інтелектуальної власності, які можуть бути створені працівниками в майбутньому.<br />
<br />
== Оформлення прав на об'єкт інтелектуальної власності, які вже створені працівниками ==<br />
<br />
З метою оформлення усіх виключних майнових прав інтелектуальної власності на вже створений працівником об'єкт інтелектуальної власності рекомендується укладати договори передання (відступлення) усіх таких прав між роботодавцем та відповідними працівниками, які своєю творчою працею брали участь у створенні об'єкту інтелектуальної власності.<br /><br />
Серед умов, які має містити такий договір відповідно до законодавства України, окрему увагу слід звернути на наступні:<br />
- опис та деталізація відповідних об'єктів інтелектуальної власності у тій мірі, що дозволить легко ідентифікувати ці об'єкти та виключити в майбутньому спори, щодо яких саме об'єктів інтелектуальної власності передаються права;<br />
- перелік усіх майнових прав інтелектуальної власності на об'єкти інтелектуальної власності, які будуть відступлені, та перелік усіх можливих способів використання об'єкту інтелектуальної власності. Не зазначені права та способи будуть вважатися не переданими;<br />
- розмір (або порядок обчислення) та порядок виплати винагороди за передання усіх виключних майнових прав інтелектуальної власності. Ця умова є обов’язковою для таких договорів.<br />
<br />
'''Важливо!'''<br />
<br />
1) Якщо права на об'єкт інтелектуальної власності вже надані третім особам<br />
<br />
Не рекомендується укладати договори про передання виключних майнових прав від працівника(ів) до роботодавця на стадії користування правами на об'єкт інтелектуальної власності, тобто коли роботодавець уже без згоди працівника, який створив об'єкт інтелектуальної власності, розпорядився цими правами на користь третіх осіб. У такому випадку укладення такого договору може виявитись неналежним механізмом для оформлення прав. Більше того, воно може бути підставою для визнання недійсними вже укладених угод про розпорядження роботодавцем правами на відповідний об'єкт інтелектуальної власності на користь третіх осіб, оскільки підтвердить, що на момент укладання договорів з третіми особами роботодавець не мав відповідних прав.<br /><br />
У такому випадку можна порадити роботодавцю або узгодити з працівником отримання від нього заяви про відсутність заперечень/претензій, якою працівник підтвердить, що не заперечує проти такого розпорядження правами, або укласти між роботодавцем та працівником або між працівником та третьою особою, якій були передані права, договори про визнання працівником прав третьої особи на відповідні об'єкти інтелектуальної власності.<br /><br />
<br />
2) Об'єкти інтелектуальної власності, створені працівниками у співавторстві<br />
<br />
Якщо об'єкт інтелектуальної власності був створений кількома працівниками, роботодавцю необхідно отримувати згоду на розпорядження ним від колективу таких працівників, укладаючи один договір зі всіма працівниками або окремий договір з кожним. Плата за передання прав розподіляється між працівниками або в рівних частках, або залежно від участі кожного у створенні об'єкта інтелектуальної власності.<br /><br />
<br />
3) Дотримання особистих немайнових прав<br />
<br />
Автор (розробник) у договорі з роботодавцем може заборонити згадувати своє ім'я (ім'я автора) під час використання об'єкту інтелектуальної власності роботодавцем або будь-якою третьою стороною, посилаючись на те, що автор хоче залишитися анонімом.<br />
<br />
== Оформлення прав на об'єкт інтелектуальної власності, які будуть створені працівниками в майбутньому ==<br />
<br />
З метою належного оформлення прав інтелектуальної власності роботодавця щодо об'єктів інтелектуальної власності, які будуть розроблені працівниками в майбутньому, рекомендується, щоб трудові договори закріплювали наведені нижче положення. Це може бути зроблено шляхом внесення відповідних змін до вже укладених договорів або укладення трудових договорів у письмовій формі, якщо раніше вони укладалися лише в усній формі.<br /><br />
Серед таких положень:<br />
* належність роботодавцю усіх виключних майнових прав інтелектуальної власності на об'єкт інтелектуальної власності, створений працівником у зв'язку з виконанням трудового договору;<br />
* розмір винагороди за створення та/або користування об'єктом інтелектуальної власності або порядок її розрахунку та виплати;<br />
* трудові обов'язки працівника, які чітко передбачають створення об'єкту інтелектуальної власності. Вони можуть бути або прямо передбачені у трудовому договорі, або закріплені у посадових інструкціях цього працівника;<br />
* обов'язок працівника негайно повідомляти роботодавця про створення об'єкту інтелектуальної власності з наданням всіх необхідних матеріалів, що його стосуються;<br />
* відповідні умови про збереження працівником конфіденційності матеріалів, пов'язаних з об'єктом інтелектуальної власності.<br />
<br />
'''Важливо!'''<br />
<br />
1) Дотримання законодавства про працю<br />
Доповнення вже існуючих трудових договорів положеннями про об'єкт інтелектуальної власності або укладення письмових трудових договорів з відповідними положеннями, якщо раніше такі договори були укладені в усній формі, може розглядатися як зміна істотних умов праці відповідно до законодавства про працю. У зв'язку з цим рекомендується дотримуватися процедури зміни істотних умов праці, встановленої відповідним законодавством, включаючи завчасне повідомлення працівника.<br /><br />
<br />
2) Розподіл прав<br />
<br />
Важливо використовувати відповідні формулювання, що передбачають саме розподіл прав інтелектуальної власності, а не їх передання (відчуження), для уникнення ризику віднесення таких договорів до договорів про передачу прав, для яких законодавством встановлені певні додаткові вимоги, недотримання яких може призвести до визнання договору недійсним. Наприклад, предметом договору про передачу прав на використання твору не можуть бути права, яких не було на момент укладення договору.<br /><br />
<br />
3) Перелік майнових прав інтелектуальної власності<br />
<br />
Додатково до положень про належність усіх виключних майнових прав роботодавцю рекомендується визначити перелік прав інтелектуальної власності, які будуть належати роботодавцю, а також вичерпний перелік можливих способів використання об'єкту інтелектуальної власності для уникнення в майбутньому спорів, щодо яких прав та способів здійснено розподіл між сторонами.<br /><br />
<br />
[[Категорія:Право інтелектуальної власності]]<br />
[[Категорія:Суди]]</div>Volodymyr.shcherbakovhttps://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=%D0%A1%D0%BE%D1%86%D1%96%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%B7%D0%B0%D1%85%D0%B8%D1%81%D1%82_%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD,_%D1%8F%D0%BA%D1%96_%D0%BF%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B0%D0%B6%D0%B4%D0%B0%D0%BB%D0%B8_%D0%B2%D0%BD%D0%B0%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D0%BE%D0%BA_%D0%A7%D0%BE%D1%80%D0%BD%D0%BE%D0%B1%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D1%97_%D0%BA%D0%B0%D1%82%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%80%D0%BE%D1%84%D0%B8&diff=9833Соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи2018-11-06T14:09:50Z<p>Volodymyr.shcherbakov: /* Нормативна база */</p>
<hr />
<div><br />
== '''Нормативна база''' ==<br />
<br />
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/796-12 Закон України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28 лютого 1991 року № 796-XII]<br />
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2109-14 Закон України “Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам” від 16 листопада 2000 року N 2109-III]<br />
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2148-19 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії» від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII]<br />
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1801-19 Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» від 21 грудня 2016 року № 1801-VIII]<br />
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV]<br />
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/ru/854-2016-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України “Деякі питання санаторно-курортного лікування та відпочинку громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 23 листопада 2016 року № 854]<br />
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/760-2016-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку виплати одноразової компенсації за шкоду, заподіяну внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій, ядерних випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї , та щорічної допомоги на оздоровлення деяким категоріям громадян” від 26 жовтня 2016 року № 760]<br />
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/51-97-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 20 січня 1997 року № 51]<br />
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/838-2017-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 08.11.2017 № 838]<br />
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1210-2011-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 р. № 1210]<br />
<br />
== '''Загальні положення''' ==<br />
<br />
Державна політика в галузі соціального захисту потерпілих від Чорнобильської катастрофи та створення умов проживання і праці на забруднених територіях базується на принципах:<br /><br />
<br />
<br />
* пріоритету життя та здоров'я людей, які потерпіли від Чорнобильської катастрофи, повної відповідальності держави за створення безпечних і нешкідливих умов праці;<br />
* комплексного розв'язання завдань охорони здоров'я, соціальної політики і використання забруднених територій на основі державних цільових програм з цих питань та урахування інших напрямів економічної та соціальної політики, досягнень в галузі науки та охорони навколишнього середовища;<br />
* соціального захисту людей, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи;<br />
* використання економічних методів поліпшення життя шляхом проведення політики пільгового оподаткування громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та їх об'єднань;<br />
* здійснення заходів щодо професійної переорієнтації та підвищення кваліфікації постраждалого населення;<br />
* забезпечення координації діяльності державних органів, установ, організацій та об'єднань громадян, що вирішують різні проблеми соціального захисту постраждалого населення, а також співробітництва і проведення консультацій між державними органами і постраждалими (їх представниками), між усіма соціальними групами під час прийняття рішень з соціального захисту на місцевому та державному рівнях;<br />
* міжнародного співробітництва в галузях охорони здоров'я, соціального захисту, охорони праці, використання світового досвіду організації роботи з цих питань.<br />
<br />
== '''Компенсації та пільги громадянам, віднесеним до категорії 1''' ==<br />
<br />
Відповідно до статті 20 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/796-12 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”] (далі - Закон) особам, віднесеним до категорії 1 (пункт 1 статті 14 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/796-12 Закону]), надаються такі гарантовані державою компенсації та пільги:<br /><br />
<br />
* безплатне придбання ліків за рецептами лікарів;<br /><br />
* безплатне позачергове зубопротезування (за винятком зубопротезування із дорогоцінних металів та прирівняних по вартості до них, що визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я);<br /><br />
* першочергове обслуговування у лікувально-профілактичних закладах та аптеках;<br /><br />
* позачергове щорічне безплатне '''забезпечення санаторно-курортними путівками''' шляхом надання щорічної грошової допомоги для компенсації вартості путівок через безготівкове перерахування санаторно-курортним закладам, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, за надання послуг із санаторно-курортного лікування чи одержання за їх бажанням грошової компенсації у розмірі середньої вартості путівки в Україні;<br /><br />
право вільного вибору санаторно-курортного закладу відповідного профілю чи закладу відпочинку, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, та, за бажанням, здійснення доплати за надання додаткових послуг за рахунок власних коштів у разі недостатності суми щорічної грошової допомоги для компенсації вартості путівок на санаторно-курортне лікування чи відпочинок у вибраному закладі. Санаторно-курортні заклади незалежно від форми власності зобов'язані надавати санаторно-курортні та оздоровчі послуги шляхом безготівкових розрахунків.<br /><br />
<br />
Порядок надання щорічної грошової допомоги та здійснення доплат за рахунок власних коштів, виплати грошової компенсації в розмірі середньої вартості путівки в Україні встановлюється Кабінетом Міністрів України ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/ru/854-2016-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України] від 23.11.2016 № 854).<br /><br />
<br />
Розмір щорічної грошової допомоги, щорічний розмір середньої вартості путівки в Україні визначаються законом про Державний бюджет України на відповідний рік.<br /><br />
<br />
* користування при виході на пенсію та зміні місця роботи поліклініками, до яких вони були прикріплені під час роботи;<br /><br />
* щорічне медичне обслуговування, диспансеризація із залученням необхідних спеціалістів, лікування в спеціалізованих стаціонарах;<br /><br />
* переважне право залишення на роботі при вивільненні працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, в тому числі при ліквідації, реорганізації або перепрофілюванні підприємства, установи, організації, скороченні чисельності або штату працівників, а також на працевлаштування.<br /><br />
<br />
У разі вивільнення працівників у зв'язку з ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, установи, організації, скороченням чисельності або штату працівників їм виплачується допомога '''в розмірі трикратної середньомісячної заробітної плати''', а також зберігається за їх бажанням посадовий оклад, тарифна ставка (оклад) на новому місці роботи, але ''не більше одного року''. Їм також гарантується працевлаштування з урахуванням їх побажань або можливість навчання нових професій (спеціальностей) із збереженням у встановленому порядку середньої заробітної плати за останнім місцем роботи за весь період перепідготовки, але не більше одного року.<br /><br />
<br />
При переведенні у зв'язку із станом здоров'я на нижчеоплачувану роботу зазначеним працівникам виплачується різниця між попереднім заробітком і заробітком на новій роботі до встановлення інвалідності або одужання, але не більше одного року;<br /><br />
<br />
* виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності в розмірі '''100 процентів середньої заробітної плати''' незалежно від страхового стажу;<br /><br />
* виплата працюючим інвалідам допомоги по тимчасовій непрацездатності ''до 4 місяців підряд або до 5 місяців у календарному році'';<br /><br />
* позачергове ''забезпечення жилою площею'' осіб, які потребують поліпшення житлових умов (включаючи сім'ї загиблих або померлих громадян). Особи, зазначені в цьому пункті, забезпечуються жилою площею ''протягом року'' з дня подання заяви, для чого місцеві ради щорічно виділяють 15 відсотків усього збудованого житла (в тому числі підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності). Кабінет Міністрів України щорічно виділяє обласним державним адміністраціям цільовим призначенням капітальні вкладення відповідно до кількості сімей, що потребують поліпшення житлових умов. Фінансування будівництва здійснюється з Державного бюджету України.<br /><br />
<br />
Крім загальних підстав, передбачених законодавством України, такими, що потребують поліпшення житлових умов, визнаються особи, які забезпечені жилою площею нижче рівня середньої забезпеченості громадян у даному населеному пункті або які проживають у комунальних квартирах.<br /><br />
<br />
Особам, які перенесли променеву хворобу будь-якого ступеня або стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, які потребують поліпшення житлових умов, надається додаткова жила площа у вигляді окремої кімнати.<br /><br />
<br />
Сім'я, що втратила годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, має право на додаткову жилу площу, порядок надання і розмір якої визначається Кабінетом Міністрів України.<br /><br />
<br />
Передбаченими цим пунктом пільгами щодо забезпечення житлом громадяни '''мають право скористатися лише один раз''';<br /><br />
<br />
* '''50-процентна знижка плати за користування житлом''' (квартирної плати, плати за утримання будинків), комунальними послугами (газ, електрична і теплова енергія, водопостачання, водовідведення та інші послуги) у межах середніх норм споживання, передбачених законом, телефоном (абонентна плата, оплата послуг електрозв'язку за місцеві телефонні розмови з квартирних телефонів при посекундному обліку їх тривалості). Зазначені у цьому пункті пільги надаються також членам сімей громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, які проживають у жилих будинках (квартирах) усіх форм власності в межах норм, передбачених законом. До членів сімей громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, належать: дружина (чоловік), неповнолітні діти, непрацездатні батьки, особа, яка проживає разом з постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи особою - інвалідом I групи та доглядає за нею, за умови, що ця особа не перебуває у шлюбі; особа, яка знаходиться під опікою або піклуванням громадянина, що має право на пільги, та проживає разом з ним.<br /><br />
<br />
Особам, які проживають ''у будинках, що не мають центрального опалення'', відшкодовується ''50 процентів вартості палива'', придбаного в межах норм, встановлених для продажу населенню.<br /><br />
<br />
У разі проживання у гуртожитку оплата за проживання провадиться у розмірі ''50 процентів встановленої плати'';<br /><br />
<br />
* передача безплатно в приватну власність займаних ними та їх сім'ями квартир (будинків) державного та громадського житлового фонду незалежно від того, чи є зазначена особа наймачем чи членом сім'ї наймача. Зазначена пільга може бути використана один раз;<br /><br />
<br />
* позачергове безоплатне '''забезпечення автомобілем інвалідів I групи''' незалежно від наявності медичних показань та '''інвалідів II групи''' за наявності медичних показань для забезпечення автомобілем, відсутності у них протипоказань до керування автомобілем; позачергове пільгове забезпечення автомобілем інвалідів II групи за наявності медичних показань та протипоказань до керування з правом передачі керування автомобілем члену сім'ї. Інваліди II групи за відсутності відповідних медичних показань мають право на безоплатне або на пільгових умовах забезпечення автомобілем, а також '''інваліди III групи''' за наявності медичних показань - на забезпечення автомобілем та відсутності протипоказань до керування ним - на пільгових умовах у порядку загальної черги. Порядок та умови забезпечення автомобілем визначаються Кабінетом Міністрів України;<br /><br />
<br />
* забезпечення продуктами харчування за медичними нормами з обов'язковим прикріпленням до відповідних магазинів за місцем проживання. Зазначеним особам компенсується ''50 процентів вартості продуктів харчування'' за медичними нормами, встановлюваними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я;<br /><br />
<br />
* безплатне користування всіма видами міського та приміського транспорту (крім таксі, в яких число посадочних місць для пасажирів не більше 9) на території України за наявності посвідчення встановленого зразка, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - також електронного квитка, який видається на безоплатній основі;<br /><br />
<br />
* одержання лікарняного листка на весь період лікування в санаторіях і спеціалізованих лікувальних закладах з урахуванням часу проїзду туди й назад, з виплатою допомоги по державному соціальному страхуванню незалежно від того, ким і за чий рахунок видано путівку;<br /><br />
<br />
* позачергове обов'язкове забезпечення їх дітей місцями у дошкільних закладах незалежно від відомчої підпорядкованості;<br /><br />
<br />
* зі сплати податків, зборів, мита та інших платежів до бюджету відповідно до податкового та митного законодавства;<br /><br />
<br />
* безплатний проїзд '''один раз на рік''' до будь-якого пункту України і назад автомобільним або повітряним, або залізничним, або водним транспортом з правом першочергового придбання квитків;<br /><br />
<br />
* обов'язкове (протягом року після подання заяви) відведення місцевими радами земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва для тих, хто потребує поліпшення житлових умов та перебуває на квартирному обліку, а також відведення земельних ділянок для ведення особистого підсобного господарства, садівництва і городництва, будівництва індивідуальних гаражів і дач;<br /><br />
<br />
* використання чергової відпустки у зручний для них час, а також отримання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 робочих днів на рік;<br /><br />
<br />
* позачерговий протягом року вступ до житлово-будівельних (житлових) кооперативів для тих, хто потребує поліпшення житлових умов, до кооперативів по будівництву та експлуатації колективних гаражів, стоянок для транспортних засобів та їх технічного обслуговування, до садівницьких товариств, а також '''право на позачергове придбання садових будинків''' або матеріалів для їх будівництва, для індивідуальної забудови. У випадку одержання житла права, передбачені пунктом 10 цієї статті, втрачаються, якщо житлові умови поліпшились настільки, що відпали підстави для надання іншого жилого приміщення.<br /><br />
<br />
Передбаченими цим пунктом пільгами по забезпеченню житлом громадяни '''мають право скористатися один раз''';<br /><br />
<br />
* першочергове обслуговування на підприємствах, в установах, організаціях зв'язку, технічного обслуговування і ремонту транспортних засобів, служби побуту, торгівлі, громадського харчування, житлово-комунального господарства, міжміського транспорту;<br /><br />
<br />
* першочергове придбання промислових товарів підвищеного попиту, в тому числі легкового автомобіля, мотоцикла, моторного човна, телевізора, холодильника, меблів, пральної машини, пилососа у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;<br /><br />
<br />
* вступ поза конкурсом до державних вищих закладів освіти, професійно-технічних закладів освіти та на курси для професійного навчання з обов'язковим наданням гуртожитку на час навчання тим, хто не має житла, і виплатою соціальної стипендії в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, незалежно від місця навчання на території України. Особи, які закінчили середні та професійно-технічні заклади освіти з відзнакою (відмінними оцінками), приймаються без екзаменів до державних вищих закладів освіти за результатами співбесіди. Зазначені особи навчаються в цих закладах освіти за рахунок держави;<br /><br />
<br />
* '''позачергове влаштування в заклади соціального захисту''', а також на обслуговування службами соціального захисту вдома, якщо хворий не має близьких родичів, які проживають з ним.<br /><br />
<br />
У разі неможливості організації такого обслуговування закладами соціального захисту відшкодовуються витрати, пов'язані з доглядом за хворим;<br /><br />
<br />
* позачергове встановлення '''телефону з оплатою 50 процентів вартості''' його встановлення;<br /><br />
<br />
* оплата лікарняних листків по тимчасовій непрацездатності особам, які є учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, нараховується за їх бажанням з середнього фактичного заробітку, який вони одержували під час роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, без обмеження двома тарифними ставками або посадовими окладами.<br /><br />
<br />
У такому ж порядку оплата лікарняних листків провадиться і особам, тимчасова непрацездатність яких настала внаслідок загального захворювання.<br /><br />
<br />
Пільги, передбачені пунктами 1, 2, 17, 26, 27 цієї статті, поширюються на неповнолітніх дітей померлих громадян, віднесених до категорії 1, смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою. Пільги, передбачені пунктом 26 цієї статті, поширюються на неповнолітніх дітей громадян, віднесених до категорії 1. Пільги, передбачені пунктами 5, 7, 8, 11, 12, 20, 23 і 27 цієї статті, надаються дружині (чоловіку) померлого громадянина, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою, або опікуну (на час опікунства) дітей померлого. Дружині (чоловіку) померлого громадянина, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою, а також опікуну дітей померлого '''видається посвідчення''' у [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/51-97-%D0%BF порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України].<br /><br />
<br />
Пільги, передбачені пунктами 5, 7, 8, 11, 12, 20, 23 і 27 частини першої цієї статті, надаються дружинам (чоловікам), якщо та (той) не одружилися вдруге, померлих громадян, смерть яких пов’язана з участю у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт. Дружинам (чоловікам) зазначеної категорії померлих громадян '''видається посвідчення''' у [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/51-97-%D0%BF порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.]<br />
<br />
== Компенсації та пільги громадянам, віднесеним до категорії 2 ==<br />
<br />
Особам, віднесеним до категорії 2 (пункт 2 статті 14 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/796-12 Закону]), згідно статті 21 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/796-12 Закону], надаються такі гарантовані державою компенсації та пільги:<br /><br />
<br />
* пільги, передбачені пунктами 1, 2, 3, 5, 6, 7, 8, 11, 12, 17, 18, 20, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 29, 30, 31 статті 20;<br /><br />
<br />
* позачергове забезпечення жилою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов.<br /><br />
<br />
Крім загальних підстав, передбачених законодавством України, такими, що потребують поліпшення житлових умов, визнаються особи, які забезпечені жилою площею нижче рівня середньої забезпеченості громадян у даному населеному пункті або які проживають у комунальних квартирах.<br /><br />
<br />
Сім'я, що втратила годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, має право на додаткову жилу площу, порядок надання і розмір якої визначається Кабінетом Міністрів України.<br /><br />
<br />
Передбаченими цим пунктом пільгами щодо забезпечення житлом громадяни мають право скористатися один раз;<br /><br />
<br />
* '''50-процентна знижка вартості проїзду один раз на рік''' до будь-якого пункту України і назад автомобільним, або повітряним, або залізничним, або водним транспортом;<br /><br />
<br />
* першочергове встановлення телефону з оплатою 50 процентів вартості його встановлення;<br /><br />
<br />
* забезпечення продуктами харчування за фізіологічними нормами з обов'язковим прикріпленням до відповідних магазинів за місцем проживання. Зазначеним особам компенсується ''25 процентів вартості продуктів харчування'' за фізіологічними нормами, встановлюваними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я;<br /><br />
<br />
* відшкодування у встановленому законодавством порядку втраченого заробітку, який вони мали до ушкодження здоров'я, якщо захворювання або каліцтво, що виникли у зв'язку з виконанням робіт, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, призвели до стійкої втрати професійної працездатності (без встановлення інвалідності), що встановлено уповноваженою медичною комісією;<br /><br />
<br />
* безплатне користування всіма видами міського та приміського транспорту (крім таксі) на території України для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які належать до категорії 2, за наявності посвідчення встановленого зразка, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - також електронного квитка, який видається на безоплатній основі.<br /><br />
<br />
Пільги, передбачені пунктами 1, 2, 17, 26, 27 статті 20, поширюються на неповнолітніх дітей померлих громадян, віднесених до категорії 2, смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою. Пільги, передбачені пунктами 5, 7, 8, 11, 12, 20, 23 і 27 статті 20, надаються дружині (чоловіку) померлого громадянина, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою, або опікуну (на час опікунства) дітей померлого. Дружині (чоловіку) померлого громадянина, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою, а також опікуну дітей померлого '''видається посвідчення''' у [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/51-97-%D0%BF порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України].<br /><br />
<br />
Пільги, передбачені пунктами 5, 7, 8, 11, 12, 20, 23 і 27 частини першої статті 20, надаються дружинам (чоловікам), якщо та (той) не одружилися вдруге, померлих громадян, смерть яких пов’язана з участю у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт. Дружинам (чоловікам) зазначеної категорії померлих громадян '''видається посвідчення''' у [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/51-97-%D0%BF порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України].<br />
<br />
== Компенсації та пільги громадянам, віднесеним до категорії 3 ==<br />
<br />
У відповідності до статті 22 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/796-12 Закону], особам, віднесеним до категорії 3 (пункт 3 статті 14 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/796-12 Закону]), надаються такі гарантовані державою компенсації та пільги:<br /><br />
<br />
* пільги, передбачені пунктами 1, 2, 3, 5, 6, 8, 17, 20, 27 статті 20, а також пунктом 7 статті 20 для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які належать до категорії 3;<br /><br />
<br />
* щорічне отримання відпустки строком до 14 робочих днів без збереження заробітної плати одному з батьків, які мають неповнолітніх дітей і проживають на територіях зон радіоактивного забруднення;<br /><br />
<br />
* першочерговий вступ до житлово-будівельних (житлових) кооперативів для тих, хто потребує поліпшення житлових умов;<br /><br />
<br />
* зарахування поза конкурсом при одержанні позитивних оцінок на вступних екзаменах у заклади освіти осіб з числа потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають на територіях радіоактивного забруднення і направлені на навчання згідно з планом цільової підготовки або договорами з підприємствами. Зазначені особи навчаються за рахунок держави.<br /><br />
<br />
Студентам із числа потерпілих від Чорнобильської катастрофи гарантується надання гуртожитку, якщо вони не мають житла, а також виплата соціальної стипендії в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, незалежно від місця навчання на території України;<br /><br />
<br />
* пріоритетне забезпечення промисловими товарами тривалого користування, перелік і порядок продажу яких визначається Кабінетом Міністрів України;<br /><br />
<br />
* взяття на квартирний облік громадян, які проживають у комунальних квартирах, незалежно від розміру жилої площі;<br /><br />
<br />
* передача в особисту власність жилих будинків та жилих приміщень державного і громадського житлового фонду, в які відселені або самостійно переселилися громадяни, відповідно до статті 4 цього Закону, незалежно від розміру займаної площі;<br /><br />
<br />
* передача громадянам, які відпрацювали на території зони гарантованого добровільного відселення '''не менш як три роки''', безплатно в приватну власність квартир (будинків) державного та громадського житлового фонду, які вони займають у цій зоні;<br /><br />
<br />
* '''відшкодування 50 процентів вартості палива''', придбаного в межах норм, встановлених для продажу населенню, особам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення до відселення у будинках, що не мають центрального опалення;<br /><br />
<br />
* звільнення від плати за землю.<br /><br />
<br />
Пільги, передбачені пунктами 1, 2, 17, 26, 27 статті 20, поширюються на неповнолітніх дітей померлих громадян з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 3, смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою. Пільги, передбачені пунктами 5, 7, 8, 11, 12, 20, 23 і 27 статті 20, надаються дружині (чоловіку) померлих громадян з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 3, смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, або опікуну (на час опікунства) дітей померлих громадян. Дружині (чоловіку) померлого громадянина, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою, а також опікуну дітей померлого '''видається посвідчення''' у [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/51-97-%D0%BF порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України].<br /><br />
<br />
Установити, що пільги, передбачені пунктом 1 частини першої та частиною другою цієї статті в частині пільг, передбачених пунктами 1, 2, 11 статті 20, пунктом 14 частини першої цієї статті, надаються за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.<br />
Пільги, передбачені пунктами 5, 7, 8, 11, 12, 20, 23 і 27 частини першої статті 20, надаються дружинам (чоловікам), якщо та (той) не одружилися вдруге, померлих громадян, смерть яких пов’язана з участю у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт. Дружинам (чоловікам) зазначеної категорії померлих громадян '''видається посвідчення''' у [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/51-97-%D0%BF порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України].<br />
<br />
== Пільги особам, які працювали за межами зони відчуження == <br />
<br />
Особи, які працювали з моменту аварії до 1 липня 1986 року '''не менше 14 календарних днів або не менше трьох місяців''' протягом 1986-1987 років за межами зони відчуження на роботах з особливо шкідливими умовами праці (за радіаційним фактором), пов'язаними з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, що виконувалися за урядовими завданнями, надаються гарантовані державою пільги та компенсації, передбачені пунктами 1, 6, 8, 20 і 27 статті 20, пунктом 15 статті 22.<br /><br />
<br />
Установити, що пільги, передбачені пунктом 1 статті 20, надаються за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім'ї в розрахунку на одну особу '''за попередні шість місяців''' не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.<br />
<br />
== Захист дітей, потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи ==<br />
<br />
До дітей, потерпілих від Чорнобильської катастрофи, згідно статті 27 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/796-12 Закону], належать неповнолітні діти, які:<br />
# евакуйовані із зони відчуження, у тому числі діти, які на момент евакуації знаходились у стані внутріутробного розвитку;<br />
# проживали на момент аварії чи прожили або постійно навчалися після аварії '''не менше одного року''' у зоні безумовного (обов'язкового) відселення;<br />
# проживали на момент аварії чи прожили або постійно навчалися після аварії '''не менше двох років''' у зоні гарантованого добровільного відселення;<br />
# проживали на момент аварії чи прожили або постійно навчалися після аварії '''не менше трьох років''' у зоні посиленого радіоекологічного контролю;<br />
# народились після 26 квітня 1986 року від батька, який на час настання вагітності матері мав підстави належати до категорії 1, 2 або 3 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, або народжені матір'ю, яка на час настання вагітності або під час вагітності мала підстави належати до категорії 1, 2 або 3 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи;<br />
# хворі на рак щитовидної залози незалежно від дозиметричних показників, а також хворі на променеву хворобу;<br />
# одержали дозу опромінення щитовидної залози внаслідок Чорнобильської катастрофи, яка перевищує рівні, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.<br /><br />
<br />
Потерпілим дітям, зазначеним у пунктах 1-6 статті 27 цього [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/796-12 Закону], та їх батькам надаються такі гарантовані державою компенсації та пільги:<br />
* виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності по догляду за хворою дитиною віком до 14 років - у розмірі 100 процентів середньої заробітної плати (доходу) незалежно від страхового стажу за весь період хвороби, включаючи санаторно-курортне лікування, одному з батьків або особі, яка їх замінює, якщо дитина потребує догляду батьків згідно з медичним висновком закладу охорони здоров'я, в якому дитина лікується чи перебуває на диспансерному обліку;<br />
* безплатне придбання ліків за рецептами лікарів, а також безплатне позачергове зубопротезування (за винятком зубопротезування із дорогоцінних металів та матеріалів, прирівняних до них за вартістю, що визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я);<br />
* надання жінкам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, відпустки по вагітності і родах тривалістю 90 календарних днів до родів і 90 календарних днів після родів, яка обчислюється сумарно і надається жінкам повністю незалежно від кількості днів, фактично використаних до родів, з оплатою в розмірі повного заробітку незалежно від страхового стажу та місця роботи.<br />
Вагітні жінки забезпечуються додатковим харчуванням за нормами, що встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я;<br />
* безплатне харчування учнів середніх загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних закладів освіти, студентів коледжів та технікумів (училищ), розташованих на територіях радіоактивного забруднення (пункти 2, 3, 4 статті 2 цього Закону), а також дітей, евакуйованих із зони відчуження, дітей, які є інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, і тих, які проживали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії до прийняття постанови про відселення. Дітям, які не харчуються в зазначених навчальних закладах, а також за всі дні, коли вони не відвідували ці заклади, до досягнення повноліття виплачується грошова компенсація у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України;<br />
* зарахування до стажу роботи одному з батьків часу догляду за потерпілою дитиною до досягнення нею віку 12 років.<br /><br />
<br />
Дітям, зазначеним у пункті 7 статті 27 цього Закону, надаються пільги, передбачені пунктами 3, 4 та 5 частини першої цієї статті. Одному з батьків зазначених дітей або особі, яка їх замінює, надаються пільги, передбачені пунктом 2 частини першої цієї статті.<br /><br />
<br />
Дітям, зазначеним у статті 27 цього Закону, яким встановлено інвалідність, пов'язану з Чорнобильською катастрофою, надаються компенсації та пільги, передбачені пунктами 1, 2, 3, 4, 6, 7, 8, 9, 10, 11 частини першої цієї статті, а також надаються такі компенсації та пільги:<br /><br />
<br />
# безплатне користування всіма видами міського та приміського транспорту (крім таксі з числом посадочних місць для пасажирів не більше 9) на території України за наявності посвідчення встановленого зразка, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - також електронного квитка, який видається на безоплатній основі;<br />
# позачергове обов'язкове забезпечення місцями у дошкільних закладах освіти незалежно від відомчої підпорядкованості;<br />
# використання чергової відпустки у зручний час для одного з батьків дитини-інваліда або особи, яка їх замінює, а також отримання одним із батьків або особою, яка їх замінює, додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком на 14 робочих днів на рік;<br />
# вступ поза конкурсом до державних вищих закладів освіти, професійно-технічних закладів освіти та на курси для професійного навчання з обов'язковим наданням гуртожитку на час навчання тим, хто не має житла, і виплатою соціальної стипендії в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, незалежно від місця навчання на території України. Особи, які закінчили середні загальноосвітні школи та професійно-технічні заклади освіти з відзнакою (відмінними оцінками), приймаються без екзаменів до державних вищих закладів освіти за результатами співбесіди. Зазначені особи навчаються в цих закладах освіти за рахунок держави;<br />
# позачергове влаштування в заклади соціального захисту, а також обслуговування службами соціального захисту вдома, якщо дитина-інвалід не має близьких родичів, які проживають разом з нею;<br />
# розмір державної соціальної допомоги, призначеної дітям-інвалідам віком до 18 років, підвищується на 50 процентів від розміру, передбаченого абзацом п'ятим частини першої статті 2 Закону України "Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам";<br />
# надання додаткової жилої площі у вигляді окремої кімнати дитині, яка стала інвалідом внаслідок Чорнобильської катастрофи та потребує особливого догляду. Відсутність окремої кімнати є підставою для взяття на квартирний облік. Сім'ям, що мають дітей-інвалідів, надається право позачергового одержання жилих приміщень;<br />
# 50-процентна знижка плати за користування сім'єю, що має дитину-інваліда, житлом (квартирна плата), телефоном (в тому числі щодо оплати послуг електрозв'язку за місцеві телефонні розмови з квартирних телефонів при похвилинному обліку їх тривалості) та комунальними послугами (водопостачання, газ, електрична, теплова енергія та інші послуги) у жилих будинках (квартирах) усіх форм власності в межах норм, передбачених законодавством, за умови, що дитина проживає разом з сім'єю. Сім'ям, що мають дітей-інвалідів, які проживають у будинках, що не мають центрального опалення, відшкодовується 50 процентів вартості палива, придбаного в межах норм, встановлених для продажу населенню;<br />
# позачергове встановлення сім'ї, що має дитину-інваліда, телефону з оплатою 50 процентів вартості його встановлення;<br />
# щорічне '''безплатне забезпечення дитини-інваліда та одного з батьків чи особи, яка їх замінює, путівкою''' для будь-якого виду оздоровлення чи відпочинку протягом двох місяців шляхом надання щорічної грошової допомоги для компенсації вартості путівки через безготівкове перерахування закладам оздоровлення чи відпочинку, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, за надання послуг із оздоровлення або відпочинку чи одержання грошової компенсації у розмірі середньої вартості путівки в Україні. Батьки потерпілих дітей-інвалідів або особа, яка їх замінює, мають право вільного вибору санаторно-курортного закладу відповідного профілю чи закладу відпочинку, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, та, за бажанням, здійснення доплати за надання додаткових послуг за рахунок власних коштів у разі недостатності суми щорічної грошової допомоги для компенсації вартості путівок на санаторно-курортне лікування чи відпочинок у вибраному закладі. Санаторно-курортні заклади незалежно від форми власності зобов'язані надавати санаторно-курортні та оздоровчі послуги шляхом безготівкових розрахунків. Порядок надання щорічної грошової допомоги та здійснення доплат за рахунок власних коштів, виплати грошової компенсації в розмірі середньої вартості путівки в Україні встановлюється Кабінетом Міністрів України ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/ru/854-2016-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 23.11.2016 № 854]).Розмір щорічної грошової допомоги, щорічний розмір середньої вартості путівки в Україні визначаються законом про Державний бюджет України на відповідний рік.<br />
# першочергове безкоштовне протезування дітей-інвалідів.<br /><br />
<br />
Дітям, які мають підстави для встановлення категорії 2 або 3, до досягнення повноліття, крім компенсацій та пільг, зазначених у частині першій цієї статті, надаються пільги, передбачені пунктами 2, 4 і 5 частини третьої цієї статті.<br /><br />
<br />
Після досягнення повноліття (в разі одруження або влаштування на роботу у передбачених чинним законодавством випадках до досягнення повноліття - за їх бажанням, відповідно з часу одруження або влаштування на роботу) особам, зазначеним у статті 27 цього Закону, надаються пільги та компенсації відповідно до встановлених статтею 14 цього Закону категорій.<br /><br />
<br />
Дітям до досягнення повноліття, які до вступу в державні вищі заклади освіти, професійно-технічні заклади освіти, розташовані за межами зони забруднення, мали підстави для отримання категорії 4, надаються пільги, передбачені пунктами 4 і 5 частини першої цієї статті та пунктом 4 частини третьої цієї статті, а студентам з числа цих дітей віком до 23 років надаються пільги, передбачені пунктом 6 статті 22 цього Закону.<br /><br />
<br />
Установити, що пільги, передбачені пунктом 4 частини першої та пунктами 8, 9 частини третьої цієї статті, надаються за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім'ї в розрахунку на одну особу '''за попередні шість місяців''' не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.<br />
<br />
== Компенсації за шкоду, заподіяну здоров´ю == <br />
<br />
Одноразова компенсація виплачується учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасникам ліквідації наслідків інших ядерних аварій, особам, які брали участь у ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, які стали інвалідами внаслідок відповідних ядерних аварій та випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, дружинам (чоловікам), якщо та (той) не одружилися вдруге, померлих громадян, смерть яких пов’язана з Чорнобильською катастрофою, участю у ліквідації наслідків інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, сім’ям, які втратили годувальника, та батькам померлого із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов’язана з Чорнобильською катастрофою, дітям-інвалідам, інвалідність яких пов’язана з Чорнобильською катастрофою.<br /><br />
<br />
Щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, які брали участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, і постраждалим за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, віднесеним до категорії 1, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інших ядерних аварій, громадянам, які брали участь у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, і постраждалим за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, віднесеним до категорії 2 або 3, дітям-інвалідам, інвалідність яких пов’язана з Чорнобильською катастрофою, кожній дитині, яка втратила одного з батьків внаслідок Чорнобильської катастрофи, та евакуйованим із зони відчуження у 1986 році.<br /><br />
<br />
Компенсація та допомога, передбачені цією статтею, виплачуються в порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/760-2016-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 26.10.2016 № 760]).<br />
<br />
== Роз’яснення змін, внесених до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи у 2017 році ==<br />
<br />
Президент Петро Порошенко підписав Закон України № 2082-VIII «Про внесення зміни до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Закон був прийнятий Верховною Радою України 6 червня 2017 року.<br />
<br />
Законом вносяться зміни до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», згідно з якими поновлюється право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення для дітей, які втратили внаслідок Чорнобильської катастрофи одного з батьків, та евакуйованих із зони відчуження у 1986 році. Відповідно буде забезпечено отримання щорічної допомоги на оздоровлення евакуйованим із зони відчуження у 1986 році та дітям, які втратили внаслідок Чорнобильської катастрофи одного з батьків, що сприятиме належному соціальному захисту цієї категорії осіб.<br />
<br />
Відповідну норму Закону, в наслідок технічної помилки, було скасовано в результаті внесення змін до Закону України від 21 квітня 2016 року № 1339-VIII «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».<br />
<br />
== Виплати грошової компенсації замість путівки громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи у 2018 році ==<br />
<br />
[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/796-12 Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”] (далі – Закон) визначено право постраждалих громадян на позачергове щорічне безплатне забезпечення санаторно-курортним лікуванням чи отримання за їх бажанням грошової компенсації.<br />
<br />
З 1 січня 2018 року громадяни, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, які відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/ru/854-2016-%D0%BF Порядку] надання щорічної допомоги для компенсації вартості путівок санаторно-курортним закладам та закладам відпочинку, здійснення доплат за рахунок власних коштів, виплати грошової компенсації громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2016 р. № 854, звернулися до органів соціального захисту населення за місцем проживання із заявою на отримання компенсації замість путівки, будуть отримувати таку компенсацію.<br />
<br />
Розмір компенсації буде становити 35 відсотків чинного на 01 січня відповідного року одного прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (із заокругленням до однієї гривні). Це визначено [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/838-2017-%D0%BF Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2017 № 838] „Про розмір середньої вартості путівки для виплати грошової компенсації замість путівки громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.<br />
<br />
Для отримання зазначеної компенсації до органу соціального захисту населення подаються наступні документи:<br />
<br />
1. громадянами, віднесеними до категорії 1:<br />
* заява на отримання грошової компенсації замість путівки;<br />
* довідка 070/о;<br />
* копія посвідчення громадянина, віднесеного до категорії 1 (із вкладкою);<br />
* копія паспорта;<br />
* довідка про те, що громадянин, віднесений до категорії 1, не перебуває на обліку для забезпечення путівкою за зареєстрованим місцем проживання (у разі відміни місця проживання від зареєстрованого).<br />
<br />
2. одним із батьків дитини з інвалідністю або особою, що їх замінює:<br />
* заява на отримання грошової компенсації замість путівки;<br />
* довідка 070/о;<br />
* копія посвідчення дитини з інвалідністю (із вкладкою);<br />
* копія свідоцтва про народження або копія паспорта дитини з інвалідністю;<br />
* довідка про склад сім’ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб;<br />
* довідка про те, що дитина з інвалідністю не перебуває на обліку для забезпечення путівкою за зареєстрованим місцем проживання (у разі відміни місця проживання від зареєстрованого).<br />
<br />
Розмір грошової компенсації буде щорічно встановлюватись наказом Мінсоцполітики і підлягатиме державній реєстрації в Міністерстві юстиції України.<br />
<br />
Постраждалі громадяни, які звернулися до органів соціального захисту населення за місцем проживання із заявою про отримання путівки будуть забезпечені санаторно-курортним лікуванням в порядку черговості відповідно до медичних рекомендацій в межах бюджетних призначень, передбачених на їх оздоровлення на 2018 рік.<br />
<br />
== Особливості пенсійного забезпечення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи у 2018 році ==<br />
<br />
Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1210-2011-%D0%BF постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 р. № 1210].<br />
<br />
Цей Порядок визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54, 57 і 59 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/796-12 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»]. <br />
<br />
Пенсії за бажанням зазначених вище осіб можуть призначатися, виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків.<br />
<br />
Заробітна плата для обчислення пенсії враховується за будь-які 12 місяців такої роботи поспіль.<br />
<br />
У випадку, коли людина працювала у зоні відчуження не менше, як 12 місяців поспіль, за її бажанням пенсія може обчислюватися з урахуванням заробітної плати за будь-який повний календарний місяць роботи в зазначеній зоні.<br />
<br />
Якщо особа відпрацювала в зоні відчуження менше 12 місяців поспіль, при обчисленні пенсії буде врахована заробітна плата за роботу в зоні за повні календарні місяці такої роботи.<br />
<br />
У разі, коли особа відпрацювала в зоні відчуження менше календарного місяця, пенсія може обчислюватися із заробітної плати, отриманої за роботу в зоні відчуження за весь фактично відпрацьований час в одному із неповних календарних місяців роботи без додавання суми заробітної плати за період роботи поза межами зони відчуження.<br />
<br />
Законодавство гарантує учасникам ліквідації наслідків аварії Чорнобильської катастрофи, особам з інвалідністю, щодо якої встановлено причинний зв’язок із Чорнобильською катастрофою, мінімальну пенсійну виплату. Так, коли розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій та інших доплат, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає в осіб з інвалідністю І групи – 285 % , ІІ групи – 255 %, ІІІ групи – 225 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, виплачується щомісячна державна адресна допомога до пенсії в сумі, якої не вистачає до зазначених розмірів.<br />
<br />
При цьому, згідно із пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2148-19 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії»] при призначенні та перерахунку пенсій, надбавок, підвищень, інших пенсійних виплат, встановлених законодавством, використовується розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений на 1 грудня 2017 року [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1801-19 Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік»], збільшений на 79 грн. (1452,00 грн. (1373 грн. + 79 грн.)).<br />
<br />
Станом на 01.04.2018 року мінімальний розмір пенсії в ліквідаторів І категорії встановлено на рівні: в осіб з інвалідністю І групи – 4138,20 грн. (1452 грн. х 285%), в осіб з інвалідністю ІІ групи – 3702,60 грн. (1452 грн. х 255%), в осіб з інвалідністю ІІІ групи – 3267,00 грн. (1452,00 грн. х 225%).<br />
<br />
Все вищезгадане стосується пенсійного забезпечення ліквідаторів Чорнобильської катастрофи віднесених до І категорії.<br />
<br />
Умови ж надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, визначені статтею 55 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/796-12 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»]. Зокрема, особам, які працювали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»] за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу:<br />
<br />
* учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали в зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року – не менше 5 календарних днів, пенсійний вік знижується на 10 років.<br />
* учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у 1987 році у зоні відчуження не менше 14 календарних днів, пенсійний вік знижується на 8 років;<br />
* учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року у зоні відчуження від 1 до 5 календарних днів, у 1987 році – від 10 до 14 календарних днів, у 1988 році – не менше 30 календарних днів, на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві – не менше 14 календарних днів у 1986 році пенсійний вік знижується на 5 років.<br />
<br />
Таким чином, пенсії особам, віднесеним до ІІ-ІV категорій, обчислюють за загальними правилами, але призначають з більш раннього віку. Крім цього, до таких пенсій встановлюється додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі: для ІІ категорії – 170,82 грн.; для ІІІ категорії – 113,88 грн.<br />
<br />
Право на зниження пенсійного віку визначається на підставі первинних документів, які надаються особою до органів Пенсійного фонду. Це можуть бути: довідки про період участі в ліквідації аварії на ЧАЕС за формою, затвердженою постановою Держкомітету з праці і соціальних питань від 09.03.1988 р. № 122 (видається тією установою, в складі якої особа брала участь у ліквідації аварії); довідки військових частин; довідки архівних установ або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт, де особа виконувала роботи з ліквідації наслідків аварії (посвідчення про відрядження в зону відчуження (з відміткою населеного пункту); довідки про підвищену оплату праці в зоні відчуження із зазначенням кількості відпрацьованих днів і населеного пункту; виписки із особових рахунків за умови, що в них зазначена кратність оплати праці чи населений пункт і кількість днів.<br />
<br />
[[Категорія:Законодавство у сфері соціального захисту]]<br />
[[Категорія:Особи з інвалідністю]]<br />
[[Категорія:Територіальні органи]]</div>Volodymyr.shcherbakovhttps://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=%D0%9F%D1%80%D0%B8%D0%B9%D0%BE%D0%BC%D0%BD%D0%B0_%D1%81%D1%96%D0%BC%27%D1%8F:_%D0%BF%D0%BE%D0%BD%D1%8F%D1%82%D1%82%D1%8F,_%D0%BF%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%B3%D0%B8&diff=9831Прийомна сім'я: поняття, пільги2018-11-06T14:07:52Z<p>Volodymyr.shcherbakov: /* Нормативна база */</p>
<hr />
<div>== Нормативна база ==<br />
<br />
* С[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 імейний кодекс України від 10 січня 2002 року № 2947-III]<br /><br />
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/565-2002-%D0%BF Постанова КМУ від 26 квітня 2002 р. № 565 "Про затвердження Положення про прийомну сім'ю"]<br />
<br />
== Прийомна сім'я ==<br />
<br />
'''Прийомна сім'я''' - сім'я або окрема особа, яка не перебуває <br />
у шлюбі, що добровільно за плату взяла на виховання та спільне <br />
проживання від одного до чотирьох дітей-сиріт та дітей, <br />
позбавлених батьківського піклування. Діти, уражені ВІЛ-інфекцією, <br />
можуть влаштовуватися для виховання та спільного проживання у <br />
прийомній сім'ї за наявності відповідних висновків органів опіки <br />
та піклування і закладів охорони здоров'я, а їх загальна кількість <br />
не повинна перевищувати чотирьох осіб. <br />
Особливістю прийомної сім'ї як альтернативної форми сімейного влаштування дітей, які залишилися без батьківського піклування, є те, що: дитина, яка виховується в прийомній сім'ї, не позбавляється статусу дитини-сироти і за нею залишаються всі пільги, передбачені законодавством; кандидати в прийомні батьки обов'язково проходять спеціальний курс підготовки; прийомні батьки у вирішенні проблем прийомної дитини співпрацюють із соціальним працівником, який здійснює соціальний супровід прийомної сім'ї; утримання прийомної дитини в сім'ї фінансується державою.<br />
'''Прийомні батьки''' - подружжя або окрема особа, яка не перебуває <br />
у шлюбі, які взяли на виховання та спільне проживання дітей-сиріт <br />
і дітей, позбавлених батьківського піклування. <br />
<br />
'''Прийомні діти''' - діти-сироти і діти, позбавлені батьківського <br />
піклування, влаштовані до прийомної сім'ї.<br /><br />
Створення прийомних сімей дозволяє вирішувати питання тимчасового влаштування долі дитини, батьки якої за певних обставин (хвороба, засудження тощо) певний проміжок часу не можуть займатися вихованням. У такому випадку дитина влаштовується у прийомну сім'ю на той проміжок часу, поки родина не подолає проблем, які не дозволяють біологічним батькам займатися дитиною, забезпечувати їй необхідний рівень життя та розвитку.<br /><br />
Особливістю прийомної сім'ї як альтернативної форми сімейного влаштування дітей, які залишилися без батьківського піклування, є те, що: дитина, яка виховується в прийомній сім'ї, не позбавляється статусу дитини-сироти і за нею залишаються всі пільги, передбачені законодавством; кандидати в прийомні батьки обов'язково проходять спеціальний курс підготовки; прийомні батьки у вирішенні проблем прийомної дитини співпрацюють із соціальним працівником, який здійснює соціальний супровід прийомної сім'ї; утримання прийомної дитини в сім'ї фінансується державою.<br /><br />
Метою створення прийомних сімей є забезпечення належних умов для виховання в сімейному оточенні дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.<br /><br />
Прийомні діти влаштовуються в сім'ю до досягнення вісімнадцятирічного віку або до закінчення навчання у професійно-технічних чи вищих навчальних закладах, але не пізніше досягнення ними 23-річного віку (ст. 2563 СК).<br /><br />
Між батьками і прийомними дітьми сімейних правовідносин не виникає. За вихованцями зберігається статус дитини- сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, що передбачає збереження раніше призначених аліментів, пенсій, інших виплат державної допомоги. Суми коштів, що належать прийомним дітям, переходять у розпорядження прийомних батьків і витрачаються ними на утримання прийомних дітей.<br /><br />
На відміну від усиновлення та оформлення опіки (піклування), кандидати на створення прийомної сім'ї в обов'язковому порядку мають пройти курс підготовки, спрямований на формування усвідомленого ставлення батьків до соціальної ролі вихователів дитини-сироти. Організація і проведення навчання покладається на центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, які залучають до цього психологів, педагогів, медиків, соціальних працівників.<br />
<br />
== Утворення прийомної сім'ї ==<br />
<br />
Рішення про утворення прийомної сім'ї приймається районною, районною у мм. Києві та Севастополі держадміністрацією, виконавчим комітетом міської ради (міст республіканського значення АРК і міст обласного значення) на підставі заяви сім'ї або окремої особи, які виявили бажання утворити прийомну сім'ю, за поданням відповідного висновку служби у справах дітей районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчих комітетів міських рад про можливість утворення прийомної сім'ї за результатами проходження курсу підготовки і рекомендацією відповідного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді. Зазначена сім'я або окрема особа, яка не перебуває у шлюбі, обов'язково інформуються про стан здоров'я, фізичний та розумовий розвиток дітей, яких вони бажають взяти на виховання та спільне проживання.<br />
Орган, який прийняв рішення про утворення прийомної сім'ї, несе відповідальність за її функціонування відповідно до законодавства.<br />
На підставі рішення про утворення прийомної сім'ї між прийомними батьками та органом, який прийняв рішення про її утворення, укладається договір про влаштування дітей до прийомної сім'ї на виховання та спільне проживання (п. 2 ст. 2564 СК).<br />
Контроль за виконанням договору, а також за умовами проживання, виховання прийомних дітей здійснюють місцеві служби у справах дітей і органи опіки та піклування районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих комітетів міських рад.<br />
Влаштування дітей у прийомну сім'ю проводиться з урахуванням віку прийомних батьків та дітей, щоб на час досягнення обома прийомними батьками пенсійного віку всі прийомні діти досягли віку вибуття з прийомної сім'ї. У разі досягнення пенсійного віку одним з прийомних батьків час перебування дітей визначається за віком молодшого з батьків. В окремих випадках за згодою сторін прийомна сім'я може функціонувати і після досягнення прийомними батьками пенсійного віку, але не більше ніж протягом п'яти років.<br />
Також необхідною умовою створення належного середовища для розвитку та виховання прийомної дитини в сім'ї є згода всіх її членів на влаштування нового вихованця. Для оформлення прийомної сім'ї така згода всіх повнолітніх членів родини, які проживають разом, є необхідною. У свою чергу прийомні батьки мають враховувати згоду не лише дорослих членів родини, а й рідних дітей, які не досягли повноліття.<br />
Прийомні діти мають право підтримувати особисті контакти з батьками та іншими родичами, якщо це не суперечить їхнім інтересам і не заборонено рішенням суду. Форми такого спілкування визначають органи опіки та піклування за погодженням з прийомними батьками та за участю центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді.<br />
<br />
== Матеріальне забезпечення прийомної сім'ї ==<br />
<br />
Фінансування прийомних сімей здійснюється за рахунок державного бюджету.<br />
Державна соціальна допомога на дітей призначається прийомним батькам на кожну прийомну дитину в грошовій формі.<br />
Призначення і виплата державної соціальної допомоги та грошового забезпечення здійснюються управліннями праці і соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, структурними підрозділами з питань праці і соціального захисту населення виконавчих органів міських, районних у містах рад за місцем проживання дитини.<br />
<br />
== Пільги для прийомної сім'ї ==<br />
<br />
До пільг відносяться можливості дитини та прийомної сім'ї користуватися безкоштовно або без черги якимись послугами, отримувати знижки і компенсації, наприклад, за оплату шкільних обідів або газу і світла.<br />
Пільги для прийомної сім'ї призначені для зменшення витрат на дитину, яку вони прийняли. До них відносяться:<br />
* оплата за газ, світло, воду – 30% (в деяких регіонах цифра може змінюватися за рішенням місцевої влади, але менше названої бути не може);<br />
* харчуються в школі прийомні діти безкоштовно;<br />
* за рішенням адміністрації, прийомній сім'ї можуть виділити кошти на ремонт кімнати для дітей, придбання необхідних меблів;<br />
* безкоштовний проїзд для дітей на міських автобусах (трамваях, метро і т. д.), крім таксі;<br />
* прийомні діти можуть безкоштовно навчатися в школах додаткової освіти за обраним напрямом (музика, танці тощо), а так само ходити на гуртки (крім комерційних);<br />
* прийомним дітям виділяються безкоштовні путівки в табори відпочинку і санаторії;<br />
* якщо дітей в сім'ї троє і більше, включаючи рідних, то на пільги мають право всі діти, причому, додається можливість одержання ліків безкоштовно для дітей до 6 років;<br />
* безкоштовно сім'ї надається можливість отримати ділянку землі під фермерське господарство, розширити його, якщо кількість дітей збільшиться, отримати кредити або позики для розвитку господарства на пільгових умовах, а так само для будівництва житла для сім'ї.<br />
Всі пільги і виплати повинні оформити в органах соцзахисту прийомні батьки після того, як підпишуть договір про прийомну сім'ю. Якщо якісь посібники (аліменти, пенсія), призначені дитині, не надходять на рахунок прийомних батьків, вони повинні обов'язково звернутися в органи соцзахисту і з'ясувати, на яких підставах вони не надходять.<br />
Оформлення документів на зарплату прийомним батькам, посібників на дітей, належних пільг можливо за умови пред'явлення ними паспорта та договору.<br />
Коли термін договору закінчується, для прийомної сім'ї припиняється дія всіх пільг і виплат.<br />
<br />
== Припинення дії договору про влаштування дітей до прийомної сім'ї на виховання та спільне проживання ==<br />
<br />
Дія договору припиняється у разі виникнення в прийомній сім'ї несприятливих умов для виховання дітей та спільного проживання (важка хвороба прийомних батьків, зміна їх сімейного стану, відсутність взаєморозуміння батьків з дітьми, конфліктні стосунки дітей), невиконання прийомними батьками обов'язків щодо належного виховання, розвитку та утримання дітей, порушення схеми антиретровірусної терапії дитини, повернення дітей рідним батькам (опікуну, піклувальнику, усиновителю), досягнення дитиною повноліття, досягнення батьками пенсійного віку, за згодою сторін та з інших причин, передбачених договором, а також за наявності обставин, зазначених у ст. 212 СК України. Дія договору також припиняється у разі, коли: прийомним батькам або членам сім'ї, з якими вони проживають на спільній житловій площі, у тому числі малолітнім та неповнолітнім дітям, діагностовано глибокі органічні ураження нервової системи, СНІД (крім сімей, які беруть на виховання дітей, уражених ВІЛ-інфекцією), відкриту форму туберкульозу, психотичні розлади, в яких офіційно зареєстровані асоціальні прояви, схильність до насильства; прийомні батьки не мають постійного місця проживання та постійного заробітку (доходу).<br />
У разі припинення дії договору сім'я позбавляється статусу прийомної, а питання про подальше влаштування дітей вирішується органом опіки і піклування (дітей, уражених ВІЛ-інфекцією, – органом опіки і піклування на підставі висновку закладу охорони здоров'я), який вживає вичерпних заходів для запобігання поверненню (влаштуванню) дітей в інтернатні заклади.<br />
[[Категорія:Сімейне право]]<br />
[[Категорія: Місцеві державні адміністрації, інші органи державного управління в адміністративно-територіальних одиницях України]]</div>Volodymyr.shcherbakovhttps://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=%D0%92%D1%96%D0%B4%D1%81%D1%82%D1%80%D0%BE%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%82%D0%B0_%D1%80%D0%BE%D0%B7%D1%81%D1%82%D1%80%D0%BE%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B2%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D1%80%D1%96%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F&diff=9829Відстрочення та розстрочення виконання судового рішення2018-11-06T14:06:41Z<p>Volodymyr.shcherbakov: /* Нормативна база */</p>
<hr />
<div>== Нормативна база == <br />
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України від 18 березня 2004 року № 1618-IV]<br />
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року № 2747-IV]<br />
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закон України “Про виконавче провадження” від 02 червня 2016 року № 1404-VIII]<br />
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0014700-03 Постанова Верховного суду України від 26.12.2003 № 14 “Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження”]<br />
<br />
[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/paran2485#n2485 Статтею 373 Цивільного процесуального кодексу України] закріплюється право на відстрочку і розстрочку виконання судового рішення. У зазначеній статті йде мова про те, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), за заявою сторони виконавчого провадження суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення в судовому засідання з викликом сторін і у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання.<br />
<br />
== Порядок розгляду заяви == <br />
Відстрочка виконання рішення означає перенесення виконання на інший час, а розстрочка - надання можливості виконання рішення по визначених частинах у встановлені строки. Питання про відстрочку або розстрочку виконання може вирішуватися судом у порядку [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/paran1444#n1444 ст. 217 Цивільного процесуального Кодексу України] або після відкриття виконавчого провадження. Порушити питання про відстрочку і розстрочку виконання рішення після відкриття виконавчого провадження може сам державний виконавець або сторони виконавчого провадження чи їх представники. Причому сторони або їх представники можуть порушувати це питання як перед державним-виконавцем, так і безпосередньо перед судом, який ухвалив рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ. Підставами такого прохання можуть бути хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо. Питання про відстрочку або розстрочку виконання повинно бути розглянуте судом у десятиденний строк з викликом сторін виконавчого провадження.<br />
Зазначена норма кореспондується із приписами [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1404-19/paran339#n339 статті 33 Закону України «Про виконавче провадження»]. Так, частиною третьою статті 33 цього Закону встановлено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання. Таким чином, наведена норма пов'язує можливість розстрочення чи відстрочення виконання рішення, зокрема, у «виняткових випадках» за умови доведення заявником існування конкретних обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у певний строк.<br />
<br />
== Обставини, що враховуються під час розгляду заяви ==<br />
* матеріальні інтереси сторін<br />
* фінансовий стан сторін<br />
* ступінь вини відповідача у виникненні спору<br />
* наявність інфляційних процесів у економіці держави<br />
* інші обставини справи<br />
<br />
Варто зазначити, що суд у вирішенні цих питань також враховує те, що обставини, за яких виконання рішення неможливе, повинні існувати насправді, в реальності, та безпосередньо перешкоджати його виконанню в строки, в обсязі та в порядку, визначені у рішенні. Тому не є підставами для суду для надання відстрочки або розстрочки виконання рішення, зміни чи встановлення способу і порядку його виконання обставини, які зумовлені суб'єктивним фактором і неправомірною поведінкою з боку сторін. Наприклад, у випадку несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості використати надані їм законом права, державний виконавець відкладає виконавчі дії відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1404-19/paran339#n339 статті 32 Закону України «Про виконавче провадження»]. За таких обставин інститут відстрочки виконання рішення не застосовується.<br />
Треба зазначити, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. <br />
Незважаючи на відсутність вичерпного законодавчого переліку підстав для надання відстрочки, розстрочки виконання, зміни чи встановлення способу і порядку виконання рішення, суд, керуючись критерієм настання обставин, які ускладнюють або унеможливлюють виконання рішення, у кожній конкретній справі з врахуванням всіх особливостей ситуації, вирішує питання про їх наявність чи відсутність, а також вирішує питання про наявність чи відсутність причин, які перешкоджають виконанню рішення суду та за своїм внутрішнім переконанням оцінює наявні у справі докази.<br />
<br />
[[Категорія:Виконання судових рішень]]</div>Volodymyr.shcherbakovhttps://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=%D0%A0%D1%96%D0%B2%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C_%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2_%D1%87%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%BA%D1%96%D0%B2_%D1%82%D0%B0_%D0%B6%D1%96%D0%BD%D0%BE%D0%BA&diff=9828Рівність прав чоловіків та жінок2018-11-06T14:04:45Z<p>Volodymyr.shcherbakov: /* Нормативна база: */</p>
<hr />
<div>== Нормативна база: ==<br />
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України від 28 червня 1996 року]<br />
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2866-15 Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» від 8 вересня 2005 року N 2866-IV]<br />
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5207-17 Закон України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» від 06 вересня 2012 року № 5207-VI]<br />
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України ]<br />
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5067-17 Закон України «Про зайнятість населення» від 05 липня 2012 року № 5067-VI]<br />
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Закон України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР]<br />
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/main/2811-12 Закон України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 21 листопада 1992 року N 2811-XII ]<br />
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/273-2018-%D0%BF Державна соціальна програма забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків на період до 2021 року, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2018 року № 273]<br />
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/501/2015 Національна стратегія у сфері прав людини, затверджена Указом Президент Україна від 25 серпня 2015 року № 501]<br />
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v-644740-14 Лист Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 травня 2014 року № 10-644/0/4-14 «Про належне забезпечення рівності трудових прав громадян при розгляді спорів, що виникають у сфері трудових відносин»]<br />
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року]<br />
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_537 Протокол № 12 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 2000 року]<br />
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_207 Конвенція ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок від 18 грудня 1979 року]<br />
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_794 Факультативний протокол до Конвенції ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок (CEDAW) від 06 жовтня 1999 року]<br />
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/993_002 Конвенція про рівне винагородження чоловіків і жінок за працю рівної цінності від 29 червня 1951 року № 100] <br />
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/993_161 Конвенція стосовно дискримінації у галузі праці та занять від 25 червня 1958 року № 111]<br />
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/993_010 Конвенція про рівне ставлення й рівні можливості для трудящих чоловіків і жінок: трудящі із сімейними обов'язками від 23 червня 1981 року № 156]<br />
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/993_122?lang=en Конвенція про охорону материнства від 28 червня 1952 року № 103]<br />
<br /><br />
<br />
== Правові засади забезпечення рівності прав чоловіків і жінок == <br />
<br />
'''Стаття 24 Конституції України''' визначає, що громадяни мають '''рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом'''. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, '''статі''', етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.<br /><br />
<br />
'''Рівність прав жінки і чоловіка забезпечується:''' <br /><br />
<br />
* наданням жінкам рівних з чоловіками можливостей у громадсько-політичній і культурній діяльності, у здобутті освіти і професійній підготовці, у праці та винагороді за неї; <br />
* спеціальними заходами щодо охорони праці і здоров'я жінок, встановленням пенсійних пільг; створенням умов, які дають жінкам можливість поєднувати працю з материнством; <br />
* правовим захистом, матеріальною і моральною підтримкою материнства і дитинства, включаючи надання оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам і матерям.<br />
<br />
Гарантована Конституцією України рівність усіх людей в їх правах і свободах закріплена в низці нормативно-правових актів, зокрема у ЗУ «Про забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків в України» від 08.09.2005 №5207-IV (далі – Закон про забезпечення рівних прав і можливостей) та ЗУ «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» від 06.09.2012 №5207-VI (далі – Закон про запобігання та протидії дискримінації).<br /><br />
<br /><br />
Метою Закону про забезпечення рівних прав і можливостей є '''досягнення паритетного становища жінок і чоловіків у всіх сферах життєдіяльності суспільства''' шляхом правового '''забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків''', '''ліквідації дискримінації за ознакою статі''' та застосування спеціальних тимчасових заходів, спрямованих на усунення дисбалансу між можливостями жінок і чоловіків реалізовувати рівні права, надані їм Конституцією і законами України. Також, у вищезазначеному законі визначені ключові поняття, а саме:<br /><br />
* '''рівні права жінок і чоловіків''' – відсутність обмежень чи привілеїв за ознакою статі;<br />
* '''рівні можливості жінок і чоловіків''' – рівні умови для реалізації рівних прав жінок і чоловіків;<br />
* '''дискримінація за ознакою статі''' – ситуація, за якої особа та/або група осіб за ознаками статі, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними, зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами або привілеями в будь-якій формі, встановленій Законом України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», крім випадків, коли такі обмеження або привілеї мають правомірну об’єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.<br /><br />
<br />
У Законі про запобігання та протидії дискримінації надано визначення '''дискримінації''' – ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними (далі - певні ознаки), зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об’єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.<br /><br />
<br />
Форми дискримінації передбачені у ст. 5 Закону про запобігання та протидії дискримінації ('''пряма дискримінація, непряма дискримінація, підбурювання до дискримінації, пособництво у дискримінації, утиск''') та наголошено на забороні дискримінації (ст. 6). Відповідно до Конституції України, загальновизнаних принципів і норм міжнародного права та міжнародних договорів України всі особи незалежно від їх певних ознак мають рівні права і свободи, а також рівні можливості для їх реалізації.<br /><br />
<br />
Згідно Закону про запобігання та протидії дискримінації заборона дискримінації поширюється на всі сфери суспільних відносин, зокрема на сферу праці.<br /><br />
<br />
'''На відміну від інших сфер людської діяльності, сфера праці є однією з небагатьох сфер життя українського суспільства, в якій наявність нерівності за ознакою статі є яскраво вираженою, що підтверджується як статистичними даними, так і соціологічними дослідженнями.''' <br /><br />
<br />
== Рівність прав чоловіків і жінок у сфері праці ==<br />
Стаття 2 прим 1 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 № 322-VIII (далі – КЗпП) визначає встановлює обов’язок дотримуватись рівності трудових прав громадян. '''Забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці''', зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, '''статі''', гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров’я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, '''сімейних обов’язків''', місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому об’єднанні громадян, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їх прав, за мовними або іншими ознаками, не пов’язаними з характером роботи або умовами її виконання.<br /><br />
<br />
КЗпП визначає рівність трудових прав за широким переліком ознак у сфері праці та поширюється на всі правовідносини реалізації трудових прав. Задекларована «рівність трудових прав» закріплюється через визнання принципу рівності прав і можливостей працівників, запровадження якого гарантується забороною дискримінації.<br /><br />
<br />
Існують й інші законодавчі акти, які деталізують та пояснюють заборону дискримінації в окремих аспектах процесу працевлаштування, зокрема ЗУ «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 № 5067-VI (далі – Закон про зайнятість населення).<br /><br />
<br />
Стаття 5 Закону про зайнятість населення закріплює гарантії у сфері зайнятості населення, зокрема п. 8 та п. 9 передбачено '''захист від дискримінації у сфері зайнятості, необґрунтованої відмови у найманні на роботу і незаконного звільнення''', та додаткове сприяння у працевлаштуванні окремих категорій громадян відповідно.<br /><br />
<br />
Статтею 11 Закону про зайнятість населення передбачено '''право особи на захист від проявів дискримінації у сфері зайнятості населення'''. Держава гарантує особі право на захист від будь-яких проявів дискримінації у сфері зайнятості населення за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, членства у професійних спілках або інших об'єднаннях громадян, '''статі''', віку, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.<br /><br />
<br />
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону про зайнятість населення забороняється в оголошеннях (рекламі) '''про вакансії зазначати обмеження щодо віку кандидатів, пропонувати роботу лише жінкам або лише чоловікам, за винятком специфічної роботи''', яка може виконуватися виключно особами певної статі, висувати вимоги, що надають перевагу одній із статей, а також вимагати від осіб, які працевлаштовуються, надання відомостей про особисте життя. Обмеження щодо змісту оголошень (реклами) про вакансії (прийом та роботу) та відповідальність за порушення встановленого порядку їх розповсюдження встановлюються Законом України «Про рекламу».<br /><br />
<br />
Незважаючи на законодавче декларування рівності чоловіків та жінок у сфері праці, особливо актуальним на сьогодні є існування специфічних проблем, що включають, але не обмежуються наступними:<br /><br />
<br />
# Оголошення про відкриті вакансії, які містять вимоги до віку, статі й навіть зовнішності працівника тощо.<br />
# Конкурсний відбір працівників та/або обмеження доступу до певних професій чи посад, яке ґрунтується не на їхніх кваліфікаційних навичках та знаннях, а на підставі переваги жіночій або чоловічій статі.<br />
# Відсутність прозорості та доступності при просуванні по службі або в професійній кар’єрі .<br />
# Розрив в оплаті праці для чоловіків і жінок при однаковій кваліфікації та за рівних умов праці.<br />
# Звільнення працівників, яке відбувається не на законних підставах, а за особистими ознаками працівника (Віл-позитивний статус працівника, сексуальна орієнтація) та/або ставлення до них безпосереднього керівництва.<br />
# Надання відпустки для догляду за дитиною переважно жінкам та дискримінація чоловіків при їх бажанні реалізувати це право.<br /><br />
<br />
Варто зазаначити, що запровадження в законодавстві про працю поняття '''«працівник з сімейними обов’язками»''' є важливим кроком, оскільки дозволяє змінити укорінені підходи в трудових правовідносинах, адже з розвитком суспільних відносин гарантії «материнства» поступово поширювалися на інших членів сім’ї (батько, дід, баба), які здійснюють фактичний догляд за дитиною (дітьми). Проте такі зміни не однаково застосовуються роботодавцями, що призводить до дисбалансу рівності прав чоловіків та жінок, зокрема при наданні відпустки по догляду за дитиною.<br /><br />
<br />
== Рівність прав чоловіків та жінок на відпустку по догляду за дитиною ==<br />
<br />
'''Чоловіки, як і жінки, мають рівне право скористатися відпусткою по догляду за дитиною'''. Відпустка для догляду за дитиною покликана забезпечити батькам можливість особисто доглядати своїх дітей і щодо права на таку відпустку навіть військовослужбовці обох статей перебувають в однаковій ситуації (рішення Європейського суду з прав людини від 22.03.2012р., заява №30078/06, у справі «Константін Маркін проти Росії», у якій ЄСПЛ визнав порушення ст.14 Конвенції у поєднанні зі ст. 8 щодо військовослужбовця, який тривалий час не міг реалізувати своє право на отримання відпустки для догляду за дітьми).<br /><br />
<br />
Законодавство України дозволяє людині, яка має дитину, незалежно від своєї статі, скористатися правом на відпустку по догляду за дитиною; тобто '''батьки самостійно за домовленістю між собою вирішують, хто з них фактично здійснюватиме догляд за дитиною'''.<br /><br />
<br />
Але на практиці існує неоднакове застосування роботодавцями норм матеріального права, чоловіки зазнають дискримінації щодо використання свого права на відпустку по догляду за дитиною.<br /><br />
<br />
З метою роз’яснення чоловікам (батькові дитини) їх права на відпустку по догляду за дитиною проаналізуємо норми чинного законодавства.<br /><br />
<br />
Згідно ст. 18 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996р. № 504/96-ВР (далі – Закон про відпустки), ст. 179 КЗпП '''за бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку'''. Ця відпустка може бути використана повністю або частинами також '''батьком дитини''', бабою, дідом чи іншими родичами, які фактично доглядають за дитиною, або особою, яка усиновила чи взяла під опіку дитину, одним із прийомних батьків чи батьків-вихователів (далі – батько дитини, інші законні особи). <br /><br />
<br />
Ст. 20 Закону про відпустки встановлює '''порядок надання соціальних відпусток''': <br />
* відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається за заявою '''жінки або батька дитини''', інших законних осіб повністю або частково в межах установленого періоду та оформляється наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу;<br />
* '''батькові дитини''', іншим законним особам відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається на підставі '''довідки з місця роботи (навчання, служби)''' '''матері дитини про те, що вона вийшла на роботу''' до закінчення терміну цієї відпустки і виплату допомоги по догляду за дитиною їй припинено (із зазначенням дати).<br /><br />
<br />
Згідно ст. 21 цього ж Закону про відпустки '''працівникам, які мають право на соціальну відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку''', виплачується державна допомога на умовах, передбачених Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 21.11.1992р. № 2811-XII (далі -–Закон про державну допомогу) та іншими нормативно-правовими актами України.<br /><br />
<br />
Згідно ст. 11 Закону про державну допомогу для призначення допомоги при народженні дитини до органу праці та соціального захисту населення за умови пред’явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, та свідоцтва про народження дитини подається '''одним з батьків (опікуном)''', з яким постійно проживає дитина, заява за встановленою формою та копія свідоцтва про народження дитини.<br /><br />
<br />
'''Після досягнення дитиною трирічного віку''' - '''мати, батько''' або інші законні особи, (тобто '''без вимоги до статі''') мають право на відпустку '''без збереження заробітної плати в обов'язковому порядку''' (ст. 25 Закону про відпустки):<br /><br />
* якщо дитина потребує домашнього догляду. Строк відпустки - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку, а в разі якщо дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), - не більш як до досягнення дитиною шістнадцятирічного віку, а якщо дитині встановлено категорію "дитина з інвалідністю підгрупи А" - до досягнення дитиною вісімнадцятирічного віку;<br />
* для догляду за дитиною віком до 14 років на період оголошення карантину на відповідній території.<br /><br />
<br />
'''Відпустка без збереження заробітної плати в обов'язковому порядку''' надається:<br />
* матері або батьку, який виховує дітей без матері (в тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), що має двох і більше дітей віком до 15 років або дитину з інвалідністю, - тривалістю до 14 календарних днів щорічно;<br />
* чоловікові, дружина якого перебуває у післяпологовій відпустці, - тривалістю до 14 календарних днів;<br />
* працівникам, діти яких у віці до 18 років вступають до навчальних закладів, розташованих в іншій місцевості, - тривалістю 12 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місцезнаходження навчального закладу та у зворотному напрямі. За наявності двох або більше дітей зазначеного віку така відпустка надається окремо для супроводження кожної дитини.<br /><br />
<br />
Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю (ст. 181 КЗпП).<br /><br />
<br />
Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ у своєму Листі від 07.05.2014 № 10-644/0/4-14 «Про належне забезпечення рівності трудових прав громадян при розгляді спорів, що виникають у сфері трудових відносин» також роз’яснив про рівність рівність трудових прав усіх громадян незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, '''статі''', мови, політичних поглядів, релігійних переконань, роду і характеру занять, місця проживання та інших обставин та про заборону дискримінації будь-якого виду, зокрема, за ознаками статі.<br /><br />
<br />
Зокрема, про право батька на отримання відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку роз’яснено в [http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/44350492 ухвалі Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14.04.2015р., справа №824/56/15-а]. <br />
[http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/18565537 В ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області від 31.01.2011р., справа № 22-ц-560/11.].<br /><br />
<br />
Отже, аналіз норм чинного законодавства підтверджує, що як чоловіки, так і жінки, мають рівне право скористатися відпусткою по догляду за дитиною та отримувати державну допомогу; таке право мають й інші родичі, які фактично доглядають за дитиною, при цьому без вимог до їх статі.<br /><br />
<br />
Підсумовуючи вищезазаначене, попри існуючу нормативну базу з питання рівності прав чоловіків та жінок, українці досі стикаються з викликами, які впливають на їх реальне забезпечення. Тому задля мінімалізації фактів дискримінації за ознакою статі, які оточують нас у повсякденному і професійному житті, у приватній чи публічній сферах необхідно не лише правильно ідентифікувати такі випадки, а й звертатися за захистом порушених прав задля їх відновлення.<br /><br />
<br />
[[Категорія:Гарантії і компенсації]]</div>Volodymyr.shcherbakovhttps://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=%D0%93%D0%B0%D1%80%D0%B0%D0%BD%D1%82%D1%96%D1%97_%D1%82%D1%80%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%85_%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2_%D0%BF%D1%80%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D1%96%D0%B2,_%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%B7%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D1%85_%D0%BD%D0%B0_%D0%B2%D1%96%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D1%83_%D1%81%D0%BB%D1%83%D0%B6%D0%B1%D1%83,_%D1%83_%D1%82%D0%BE%D0%BC%D1%83_%D1%87%D0%B8%D1%81%D0%BB%D1%96_%D0%BF%D1%96%D0%B4_%D1%87%D0%B0%D1%81_%D0%BC%D0%BE%D0%B1%D1%96%D0%BB%D1%96%D0%B7%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%97&diff=9825Гарантії трудових прав працівників, призваних на військову службу, у тому числі під час мобілізації2018-11-06T14:01:42Z<p>Volodymyr.shcherbakov: /* Нормативна база */</p>
<hr />
<div>== Нормативна база ==<br />
<br />
# [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]<br />
# [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2232-12 Закон України «Про військовий обов’язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII]<br />
# [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2011-12 Закон України «Про соціальний захист і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII]<br />
# [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1932-12 Закон України «Про оборону України» від 06 грудня 1991 року № 1932-XII]<br />
# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3543-12 Закон України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року N 3543-XII]<br />
# [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/113-19 Закон України «Про затвердження Указу Президента України про часткову мобілізацію» від 15 січня 2015 року № 113-VIII]<br />
# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/638-15 Закон України «Про боротьбу з тероризмом» від 20 березня 2003 року № 638-IV]<br />
# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1975-12 Закон України «Про альтернативну (невійськову) службу» від 12 грудня 1991 року N 1975-XII]<br />
# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/15/2015 Указ Президента України №15/2015 «Про часткову мобілізацію» від 14 січня 2015 року № 15/2015]<br />
# [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/405/2014 Рішення Ради національної безпеки та оборони України від 13.04.2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014]<br />
<br />
== Опис суттєвих аспектів, що впливають на вирішення проблеми ==<br />
[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Ст. 119 КЗпП України] встановлено, що за працівниками, які були призвані під час мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню з військової служби у зв’язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв’язку з прийняттям на військову службу за контрактом але не більше ніж на строк укладеного контракту (раніше 1 рік), зберігаються місце роботи, посада і компенсується з бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали на час призову не залежно від підпорядкування та форми власності підприємства ( раніше – лише за рахунок підприємства). Виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.<br /><br />
За працівниками призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від форм власності та підпорядкування і у фізичних осіб-підприємців, в яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата заробітної плати за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».<br /><br />
<br />
=== Трудові спори ===<br />
Трудові спори — це неврегульовані внаслідок безпосередніх переговорів розбіжності між працівником (колективом працівників) і працедавцем з приводу застосування норм трудового законодавства, а також встановлення нових або зміни існуючих умов праці.<br /><br />
Індивідуальні трудові спори про застосування чинного законодавства про працю вирішуються в порядку, пеедбаченому [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 главою 15 КЗпП] "Індивідуальні трудові спори".<br /><br />
За ознакою підвідомчості можна виділити три види порядку розгляду індивідуальних трудових спорів:<br /><br />
Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 статі 232 КЗпП України] безпосередньо в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах розглядаються трудові спори за заявами:<br /><br />
# працівників підприємств, установ, організацій, де комісії по трудових спорах не обираються;<br />
# працівників про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору, зміну дати і формулювання причини звільнення, оплату за час вимушеного прогулу або виконання нижчеоплачуваної роботи, за винятком спорів працівників, вказаних [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 у частині третій статті 221 і статті 222 цього Кодексу] (мається на увазі спори про дострокове звільнення від виборної платної посади членів громадських та інших об'єднань громадян за рішенням органів, що їх обрали та прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини, встановлюється законодавством.<br /><br />
<br />
=== Строки звернення до суду першої інстанції за вирішенням трудового спору ===<br />
Працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.<br /><br />
У разі пропуску з поважних причин строків, установлених [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 статтею 233 цього Кодексу], районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.<br /><br />
<br />
=== Порядок звернення до суду за захистом порушених справ ===<br />
Працівник права якого були порушені повинен звернутись до суду з позовною заявою, що повинна відповідати вимогам [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ст.ст. 118-120 Цивільного-процесуального кодексу України].<br /><br />
Позовна заява — установлена законом форма звернення до суду за вирішенням спору про суб'єктивне право.<br /><br />
Письмова форма позову дозволяє чітко фіксувати зміст заявлених вимог, їх відповідність закону, час і місце пред'явлення позову, оперативно виявляти та усувати недоліки і помилки, допущені заявником. Таким чином, форма позовної заяви — одна з діючих гарантій права позивача та відповідача на судовий захист.<br /><br />
Згідно [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 зі ст.119 ЦПК] позовна заява повинна містити:<br /><br />
# найменування суду, до якого подається заява; <br />
# ім'я (найменування) позивача й відповідача, а також ім'я представника позивача, якщо позовна заява подається представником, їх місце проживання або місцезнаходження, поштовий індекс, номер засобів зв'язку, якщо такий відомий; <br />
# зміст позовних вимог; <br />
# виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; <br />
# зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування;<br />
# перелік документів, що додаються до заяви.<br />
Позовна заява підписується позивачем або його представником із зазначенням дати її подачі [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 (ч.З ст.119 ЦПК)]. У разі пред'явлення позову особами, які діють на захист прав, свобод та інтересів іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 (ч.б ст.119 ЦПК)]. Якщо позовна заява подається представником позивача, до позовної заяви додається довіреність чи інший документ, що підтверджує його повноваження [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 (ч. 7 ст.119 ЦПК)].<br /><br />
<br />
=== Вартість ===<br />
Відповідно до п.1 ч.1 ст 5 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закону України «Про судовий збір»] від сплати судового збору звільнені позивачі у справах про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати.<br /><br />
<br />
=== Основні аспекти на які потрібно звернути увагу суду ===<br />
Відповідно до ст. 1 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1932-12 Закону України «Про оборону України»] особливий період-період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації, чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудований період після закінчення воєнних дій.<br /><br />
Згідно із статтею 1 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3543-12 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»] особливий період – період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ, організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов’язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.<br /><br />
Відповідно до Указу Президента України від 17.03.2014 року №303/2014, затвердженого [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/15/2015 Законом України від 17.03.2014 року №1126-VII «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію»] оголошено проведення часткової мобілізації.<br />
Згідно з [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/405/2014 рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України»], введеного в дію Указом Президента України від 14.04.2014 року №405/2014, у Донецькій та Луганській областях проводиться антитерористична операція.<br /><br />
Збройні сили України приймають участь в антитерористичній операції визначеним складом сил і засобів у відповідності до норм [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/638-15 Закону України «Про боротьбу з тероризмом».]<br /><br />
Відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/15/2015 Указу Президента України від 14.01.2015 року №15/2015 «Про часткову мобілізацію»] затвердженого Законом України №113-VIII , з метою підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань України на рівні, що гарантує адекватне реагування на загрози національній безпеці держави оголошено та зобов’язано провести потягом 2015 року часткову мобілізацію у три черги протягом 210 діб.<br /><br />
[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3543-12 Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»] не визначено чіткого порядку припинення особливого періоду.<br /><br />
Водночас зазначеним Законом України передбачено такий захід як демобілізація – комплекс заходів, рішення про порядок і терміни яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу Збройних Сил України, інших військових формувань, оперативно-рятувальної служби цивільного захисту – на організацію і штати мирного часу.<br /><br />
Згідно із статтею11 вказаного закону, рішення про мобілізацію, із внесенням його на затвердження Верховною Радою України, приймає Президент України.<br /><br />
Крім цього питання щодо наявності особливого періоду в державі поза часом проведення мобілізації було предметом судового розгляду.<br />
Вищий адміністративний суд України у постанові від 16.02.2015 року (справа №800/582/14) виходячи із системного аналізу норм [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3543-12 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»], зазначив, що закінчення періоду мобілізації не є підставою для припинення особливого періоду.<br />
Ураховуючи вищезазначене, з огляду на зміст заходів мобілізації, визначених [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3543-12 Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»], з 17.03.2014 року і по теперішній час, незважаючи на те, що у 2016 році рішення про проведення мобілізації не оголошувалось, воєнний стан не вводився, Збройні Сили України функціонують в умовах особливого періоду. Таким чином доходимо висновку, що працівники, які були призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі оголошення рішення про мобілізацію та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 статтею 119 Кодексу законів про працю України] «Гарантії для працівників на час виконання державних або громадських обов’язків»: на час виконання державних або громадських обов’язків, якщо за чинним законодавством України ці обов’язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) , середнього заробітку.<br /><br />
<br />
== Підстави для відмови ==<br />
Позовна заява не відповідає вимогам [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 статті 119 ЦПК України];<br /><br />
Пропущено строки позовної давності визначені законодавством.<br /><br />
<br />
== Порядок оскарження рішення суду ==<br />
Апеляційне провадження є однією із форм контролю за діяльністю судів першої інстанції вищестоящим судом, який перевіряє законність та обґрунтованість прийнятих ними рішень та ухвал, що не набрали законної сили. Наявність такого виду провадження дозволяє захистити законні права та інтереси фізичних і юридичних осіб шляхом попередження вступу в законну силу незаконних рішень та ухвал суду. Саме апеляційне провадження дає можливість в найкоротші строки виправити судові помилки, сприяє підвищенню якості роботи судів першої інстанції і скеруванню судової практики в строгій відповідності вимогам закону.<br /><br />
Правом на апеляційне оскарження судових рішень, тобто на порушення функціональної діяльності суду апеляційної інстанції з перевірки законності і обґрунтованості рішень та ухвал суду першої інстанції, наділені: сторони (незалежно від їх участі в судовому засіданні).<br /><br />
Навіть при реалізації права позивача на подання заяви про розгляд справи за його відсутності, передбаченого [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ст. 169 ЦПК], чи у випадку розгляду справи на підставі наявних у справі даних і доказів без участі належним чином повідомленого відповідача, у разі його повторної неявки, і позивач і відповідач мають право оскаржити рішення чи ухвалу суду по справі, в якій вони виступали стороною.<br /><br />
Основним об'єктом апеляційного оскарження є рішення суду першої інстанції, яке не набрало законної сили.<br /><br />
Апеляційна скарга може бути подана не лише на рішення суду в цілому, а й на його частину, наприклад, резолютивну (з питань розподілу судових витрат між сторонами, порядку і строку виконання рішення та з інших, вирішених судом питань).<br /><br />
Відповідно [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 до статті 294 ЦПК України] - апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.<br /><br />
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п’яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п’яти днів з дня отримання копії ухвали.<br /><br />
Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.<br /><br />
<br />
== Порядок поновлення на роботі за рішенням суду ==<br />
В процесі поновлення працівника на роботі за рішенням суду виникає ряд питань, пов’язаних з оформленням кадрових документів та виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.<br /><br />
<br />
=== Оформлення ===<br />
Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 ст. 235 КЗпП] у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на роботі. Рішення суду про поновлення на роботі підлягає негайному виконанню. Негайне виконання передбачає, що працедавець зобов’язаний поновити працівника на роботі на дату рішення суду (з часу оголошення рішення в судовому засіданні).<br /><br />
На підставі рішення суду про поновлення працівника працедавець видає наказ. Такий наказ повинен містити наступні пункти:<br /><br />
# про скасування наказу про звільнення; <br />
# про поновлення працівника на його посаді.<br /><br />
Щодо записів у трудовій книжці – працедавцю необхідно керуватись [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0110-93 «Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженою наказом Мінпраці № 58 від 29.07.93 р.] Запис у зв’язку з поновленням працівника передбачає наведення:<br /><br />
# дати запису, яка повинна відповідати даті нового наказу;<br />
# у графі 3 — «Запис №… вважати недійсним. Поновлено на попередній посаді»;<br />
# у графі 4 — дати та номера нового наказу.<br />
<br />
=== Складні випадки ===<br />
'''Відсутня посада'''<br /><br />
Цілком можлива ситуація, що на підприємстві на дату поновлення працівника вже відсутня посада, з якої цього працівника було незаконно звільнено. Відсутність такої посади не може бути підставою для невиконання рішення суду, адже підприємство скасовує наказ про звільнення і повинно відновити становище, яке існувало до порушення права: забезпечити працівнику ті ж самі умови праці, які він мав до незаконного звільнення. Тому у підприємства немає іншого виходу, окрім введення такої посади.<br /><br />
'''Ліквідація підприємства'''<br />
У разі, коли працівника незаконно звільнено, але поновлення його на попередній роботі неможливе внаслідок ліквідації підприємства, суд зобов’язує ліквідаційну комісію або власника (або правонаступника), виплатити працівникові заробітну плату за весь час вимушеного прогулу. Одночасно суд визнає працівника таким, якого було звільнено за [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 пунктом 1 статті 40 КЗпП] і на такого працівника поширюються пільги і компенсації, передбачені [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 статтею 49-3 КЗпП] для вивільнюваних працівників.<br /><br />
<br />
=== Виконавче провадження ===<br />
Оскільки рішення про поновлення на роботі (і частково – про виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу) підлягає негайному виконанню, ситуація для підприємства ускладнюється можливістю втручання державної виконавчої служби.<br /><br />
Згідно із статтею 65 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закону України «Про виконавче провадження»] рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується невідкладно в порядку, визначеному [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 статтею 63 цього Закону].<br /><br />
Згідно зі [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 статтею 348 Цивільного процесуального кодексу України] виконавчий лист видається судом за заявою особи, на користь якої ухвалено рішення. При наявності такої заяви суд зобов’язаний негайно оформити виконавчий лист.<br /><br />
Виконавчий лист може бути пред’явлено до виконання в день ухвалення рішення про поновлення на роботі. Державний виконавець зобов’язаний порушити виконавче провадження не пізніше наступного дня після одержання заяви.<br /><br />
Тому підприємству не варто зволікати з виконанням рішення суду, адже у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.<br /><br />
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення. ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 ч. 2 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження»]). Окрім того, підприємству доведеться сплатити виконавчий збір у розмірах встановлених статтею [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 27 Закону].<br /><br />
<br />
=== Виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу ===<br />
При винесенні рішення про поновлення на роботі суд одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Така виплата здійснюється не більш як за один рік ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 абз. 3 ст. 235 КЗпП]). В той же час, якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, суд виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Окрім того, [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 статтею 238 КЗпП] передбачена можливість ухвалення рішення про виплату працівникові належних сум без обмеження будь-яким строком.<br /><br />
Окрім випадків незаконного звільнення, суд приймає рішення про виплату середнього заробітку: <br /><br />
* у разі незаконного переведення працівника на іншу роботу; <br />
* у разі, якщо неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника;<br />
* у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу (за весь час вимушеного прогулу);<br />
* у разі затримки власником виконання рішення суду про поновлення на роботі (за час затримки, за окремою ухвалою суду).<br /><br />
Крім того, рішення суду про виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу підлягає негайному виконанню в частині виплат за один місяць. В той же час, суд має право ухвалити рішення про негайне стягнення всієї суми боргу – за весь період вимушеного прогулу. І підприємству не варто розраховувати на повернення виплачених коштів в разі скасування рішення суду, адже згідно [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 ст. 239 КЗпП] у разі скасування виконаних судових рішень про стягнення заробітної плати чи інших виплат, що випливають з трудових правовідносин, поворот виконання допускається лише тоді, коли скасоване рішення ґрунтувалося на повідомлених позивачем неправдивих відомостях або поданих ним підроблених документах.<br /><br />
<br />
== Обчислення середнього заробітку та інших виплат ==<br />
<br />
=== Обчислення середнього заробітку ===<br />
Остаточну ясність в питання, як обчислювати середній заробіток за час вимушеного прогулу, було внесено постановою ВСУ від 23 січня 2011 року № 6-87цс11. Суд керується нормами [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/100-95-%D0%BF Постанови КМУ від 08.02.95 р. №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати»] (надалі – «Порядок») і тлумачить їх наступним чином.<br /><br />
Середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують дню звільнення працівника з роботи ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/100-95-%D0%BF абз. 3 п. 2 Порядку]). Працівникам, які пропрацювали менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.<br /><br />
Основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна заробітна плата працівника.<br /><br />
Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/100-95-%D0%BF п. 5 розділу IV Порядку]).<br /><br />
Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за два місяці на число робочих днів ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/100-95-%D0%BF п. 8 Порядку]).<br /><br />
Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, встановленим з дотриманням вимог законодавства. ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/100-95-%D0%BF абз. 3 п. 8 Порядку]).<br /><br />
Середня місячна заробітна плата, визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат, обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Види виплат, що включаються, що включаються у розрахунок середньої заробітної плати, наведено в [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/100-95-%D0%BF розділі ІІІ Порядку].<br /><br />
<br />
=== Врахування вихідної допомоги та компенсації за невикористану відпустку ===<br />
У більшості випадків при звільненні (навіть незаконному) працівнику виплачується вихідна допомога. Мінпраці у листі від 06.01.2011 р. №10/06/186-11 зазначає наступне: оскільки з поновленням на роботі працівник втрачає право на вихідну допомогу, то сума виплати має бути зменшена на суму вихідної допомоги, виплаченої працівнику. З такою думкою важко погодитись з наступних причин:<br /><br />
# законом не передбачено повернення вихідної допомоги працівником;<br />
# підприємство зобов’язане виплатити працівнику суму, зазначену в рішенні суду і не може цю суму змінювати (навіть на підставі листів Мінпраці);<br />
# наступне поновлення на роботі ні яким чином не призводить до втрати права на вихідну допомогу, видану в минулому, адже звільнення (хоча й незаконне) фактично мало місце.<br /><br />
Мінпраці в тому ж листі від 06.01.2011 р. №10/06/186-11 зазначає, що законодавством про працю не передбачено повернення працівником грошової компенсації за всі не використані ним дні щорічної відпустки в разі поновлення його на роботі. Важко зрозуміти, чим викликаний різний підхід до вихідної допомоги та до компенсації за невикористану відпустку. Але й не має підстав не погодитись з останнім твердженням міністерства.<br /><br />
<br />
=== Сума в рішенні суду ===<br />
Досить часто в бухгалтерів виникає питання, яка саме сума зазначається в рішенні суду: сума «нетто», яка має бути виплачена працівнику виплачувати працівнику на руки, чи сума «брутто», з якої необхідно утримати ПДФО та ЄСВ?<br /><br />
З цього приводу ВСУ в абзаці 6 п. 6 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0013700-99 постанови Пленуму від 24.12.99 р. № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»] зазначив таке: «Задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов’язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов’язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.»<br />
Така позиція кореспондує з приписом абзацу 3 п. 3 Порядку №100: «Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.».<br /><br />
Таким чином, працедавець виплачує працівнику суму, зазначену в рішенні суду, за мінусом утриманих ПДФО та ЄСВ.<br /><br />
У випадку, якщо сума, зазначена в рішенні не є зрозумілою, підприємство як відповідач може звернутись до суду з клопотанням про роз’яснення судового рішення. Окрім того, під час судового розгляду суд витребовує в підприємства документи та розрахунки, які стосуються середньої заробітної плати. Такі документи і розрахунки готує бухгалтерія, отже чіткість рішення суду буде певною мірою залежати від чіткості поданих до суду розрахунків.<br /><br />
<br />
=== Інші виплати ===<br />
Окрім виплати заробітної плати за час вимушеного прогулу, суд може зобов’язати працедавця компенсувати моральну шкоду, а також витрати на правову допомогу.<br /><br />
<br />
== Аналіз судової практики ==<br />
[https://drive.google.com/drive/folders/0B84Fn7fObiluYkNzOWl0WTlzVnc Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 27 січня 2017року, справа №484/3620/16-ц].<br /><br />
<br />
[[Категорія:Трудове право]]<br />
[[Категорія:Військова служба]]<br />
[[Категорія:Гарантії і компенсації]]<br />
[[Категорія:Суди]]<br />
[[Категорія:Гарантії щодо збереження місця роботи, посади та середнього заробітку]]</div>Volodymyr.shcherbakovhttps://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=%D0%97%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D0%B2%27%D1%8F%D0%B7%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%96%D0%B7_%D1%80%D1%8F%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B7%D0%B4%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B2%27%D1%8F_%D1%82%D0%B0_%D0%B6%D0%B8%D1%82%D1%82%D1%8F_%D1%84%D1%96%D0%B7%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%BE%D1%97_%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B8,_%D0%BC%D0%B0%D0%B9%D0%BD%D0%B0_%D1%84%D1%96%D0%B7%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%BE%D1%97_%D0%B0%D0%B1%D0%BE_%D1%8E%D1%80%D0%B8%D0%B4%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%BE%D1%97_%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B8&diff=9821Зобов'язання із рятування здоров'я та життя фізичної особи, майна фізичної або юридичної особи2018-11-06T13:57:17Z<p>Volodymyr.shcherbakov: /* Нормативна база */</p>
<hr />
<div>== '''Нормативна база''' ==<br />
# [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод]<br />
# [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України від 28 червня 1996 року] <br />
# [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року № 435-IV]<br />
# [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/176/95-%D0%B2%D1%80 Кодекс торговельного мореплавства України від 23 травня 1995 року № 176/95-ВР]<br />
# [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12 Закон України "Основи законодавства України про охорону здоров'я" від 19 листопада 1992 року № 2801-XII]<br />
<br />
== '''Загальні поняття''' ==<br />
<br><br />
Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. <br />
[[Файл:Права людини .jpg|200px|thumb|left|права людини]]<br />
<br />
<br />
'''Зобов'язанням є''' правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов’язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).<br />
<br />
<br><br />
'''Майном як особливим об'єктом вважаються''' окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки (ст. 190 ЦК України).<br />
<br />
<br><br />
'''Охорона здоров'я''' - система заходів, що здійснюються органами державної влади та органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, закладами охорони здоров’я, фізичними особами - підприємцями, які зареєстровані в установленому законом порядку та одержали ліцензію на право провадження господарської діяльності з медичної практики, медичними та фармацевтичними працівниками, громадськими об’єднаннями і громадянами з метою збереження та відновлення фізіологічних і психологічних функцій, оптимальної працездатності та соціальної активності людини при максимальній біологічно можливій індивідуальній тривалості її життя (ч.1 ст. 3 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я").<br />
<br />
== '''Сторони зобов'язання''' ==<br />
Сторонами в зобов'язаннях виступають:<br />
<br />
1) фізична особа (рятувальник), яка понесла майнові збитки, дістала каліцтво чи іншим чином ушкодила своє здоров'я під час рятування від реальної загрози без відповідних на те повноважень:<br />
* життя та здоровя іншої особі;<br />
* майна фізичної або юридичної особи.<br />
2) фізична або юридична особа, яка є власником(володільцем майна, що рятувалося, або держава).<br />
<br />
== '''Умови виникнення зобов'язань щодо фізичних осіб''' ==<br />
Умовами виникнення таких зобов'язань є:<br />
<br />
1) наявність реальної (а не уявної, такої, про яку виникло помилкове враження у того, хто здійснював рятувальні дії) загрози для здоров'я та життя фізичної особи. Виникає питання, чи така загроза обов'язково має загрожувати і здоров'ю, і життю фізичної особи, чи має значення і те, що вона загрожувала тільки здоров'ю людини? Хоча у коментованій статті ЦК йдеться про загрозу «здоров'ю та життю» фізичної особи, але виправданим буде вважати, що рятувальними дії будуть визнаватися і тоді, коли небезпека загрожувала здоров'ю людини. В іншому випадку може виникнути проблема оцінки рятувальником ступеня загрози, співставлення ним рівня небезпеки, що загрожує здоров'ю іншої особи та його власному і т.п.;<br />
<br />
2) відсутність у рятувальника повноважень (обов'язку) вчиняти рятувальні щодо іншої фізичної особи дії. Отже, лікарі, професійні рятувальники, вогнеборці тощо не визнаються суб'єктами вказаних зобов'язань. Підстави та умови відшкодування зазнаних ними збитків визначаються спеціальними угодами з потерпілими та актами законодавства;<br />
<br />
3) спрямованість дій на рятування здоров'я та життя іншої фізичної особи. Якщо рятування виявилося лише побічним результатом діяльності якоїсь особи, то вказані зобов'язання не виникають. Наприклад, якщо особа запобігає загибелі човна, намагаючись врятувати своє життя, і при цьому «попутно» відвертає загрозу життю та здоров'ю інших осіб, то зобов'язання з рятування здоров'я та життя не виникає. Але позитивний результат рятувальних дій щодо інших осіб не є умовою виникнення відповідних зобов'язань. Це слідує з того, що у коментованій статті йдеться про те, що особа «рятувала» (а не саме «врятувала») здоров'я та життя фізичної особи;<br />
<br />
4) виникнення у рятувальника шкоди внаслідок вчинення ним рятувальних дій щодо здоров'я та життя фізичної особи. Якщо рятувальні дії мали місце, але рятувальник при цьому не зазнав шкоди, то зобов'язання не виникають. При цьому слід мати на увазі, що шкода може бути як майнового, так і немайнового характеру.<br />
<br />
== '''Умови виникнення зобов'язань щодо майна фізичних та юридичної особи''' ==<br />
<br />
Умовами виникнення таких зобов'язань є:<br />
<br />
1) наявність реальної (а не уявної) загрози для майна іншої особи;<br />
<br />
2) відсутність у рятувальника повноважень (обов'язку) вчиняти рятувальні дії щодо майна іншої особи;<br />
<br />
3) спрямованість дій на рятування майна іншої особи (див. коментар до ст.1161 ЦК);<br />
<br />
4) майно, якому загрожує небезпека, має істотну цінність. Істотність цінності майна може визначатися угодою сторін зобов'язання (рятувальника і відповідного державного органу, через який здійснюється відшкодування), актами законодавства (наприклад, існує спеціальний акт законодавства, що відносить майно до національних надбань, тощо), адміністративними актами (акт органу державної влади або управління про прийняття об'єкта під охорону держави) тощо. Однієї лише переконаності у цінності майна суб'єкта, котрому це майно належало, а також рятувальника, як слідує із змісту ч.І коментованої статті, недостатньо;<br />
<br />
5) виникнення у рятувальника шкоди внаслідок вчинення ним рятувальних дій.<br />
<br />
== '''Порядок відшкодування шкоди''' ==<br />
<br />
<br />
'''Зобов'язання, що виникають внаслідок рятування здоров'я та життя фізичної особи:'''<br />
<br />
* шкода, завдана особі, яка без відповідних повноважень рятувала здоров'я та життя фізичної особи від реальної загрози для неї, відшкодовується державою у повному обсязі.<br />
<br />
'''Зобов'язання, що виникають у зв'язку з рятуванням майна іншої особи:'''<br />
<br />
* шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, яка без відповідних повноважень рятувала від реальної загрози майно іншої особи, яке має істотну цінність, відшкодовується державою в повному обсязі;<br />
* <br />
* шкода, завдана майну особи, яка без відповідних повноважень рятувала від реальної загрози майно іншої особи, яке має істотну цінність, відшкодовується власником (володільцем) цього майна з урахуванням його матеріального становища;<br />
* <br />
* шкода відшкодовується з урахуванням майнового становища власника (володільця) майна, якому завдана шкода.<br />
* <br />
Розмір відшкодування шкоди не може перевищувати вартості майна, яке рятувалося.<br />
[[Категорія: Цивільне право]]<br />
[[Категорія:Договірне (зобов’язальне) право]]</div>Volodymyr.shcherbakovhttps://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%81_%D0%B6%D0%B8%D1%82%D0%B5%D0%BB%D1%8F_%D0%B3%D1%96%D1%80%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%BD%D0%B0%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%BF%D1%83%D0%BD%D0%BA%D1%82%D1%83&diff=9819Статус жителя гірського населеного пункту2018-11-06T13:54:22Z<p>Volodymyr.shcherbakov: /* Нормативна база */</p>
<hr />
<div>== Нормативна база ==<br />
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/56/95-%D0%B2%D1%80 Закон України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» від 15 лютого 1995 року N 56/95-ВР]<br />
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1382-15 Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11 грудня 2003 року № 1382-IV]<br />
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/345-96-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України «Про посвідчення громадянина, який проживає, працює (навчається) на території гірського населенного пункту» від 19.03.1996 року № 345]<br />
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/648-95-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України «Про умови оплати праці осіб, які працюють в гірських районах» від 11.08.1995 року № 648]<br />
<br />
==Набуття статусу гірського населеного пункту==<br />
Відповідно [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/56/95-%D0%B2%D1%80 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні»] до гірських населених пунктів належать міста, селища міського типу, селища, сільські населені пункти, які розташовані у гірській місцевості, мають недостатньо розвинуті сферу застосування праці та систему соціально-побутового обслуговування, обмежену транспортну доступність.<br /><br />
Критеріями віднесення населених пунктів до категорії гірських є:<br />
*розташування населеного пункту або його частини, на якій проживає більш як третина мешканців цього населеного пункту, на висоті 400 метрів і вище над рівнем моря на території, рельєф якої дуже розчленований байраками, водотоками тощо, та розміщення 50 % і більше сільськогосподарських угідь у межах цього населеного пункту на схилах крутизною 12 градусів і більше;<br />
*якщо на одного жителя припадає менш як 0,25 га ріллі, або при її відсутності – менш як 0,60 га сільськогосподарських угідь;<br />
*суворі кліматичні умови:<br />
**холодна і довга зима (середня тривалість – не менше 115 днів, середньодобова температура повіртя у січні не перевищує минус 4 градуси за Цельсієм);<br /><br />
**прохолодне коротке літо (середня тривалість – не більше 2 місяців, середньодобова температура у липні не перевищує 20 градусів за Цельсієм);<br /><br />
**велика кількість опадів (середньорічна сума опадів у рідкому і твердому стані – не менше 600 міліметрів);<br /><br />
**мають місце селеві явища, повені, вітровали, снігові намети, сейсмічніть землі.<br /><br />
Населені пункти набувають статусу гірських за умови розташування на висоті 400 метрів і вище над рівнем моря, відповідності двом критеріям та не менш як двом показникам третього критерію «суворі кліматичні умови». <br /><br />
Пропозиції щодо надання населеним пунктам статусу гірських подаються Радою міністрів Автономної Республіки Крим та областими державними адміністраціями Кабінету Міністрів України.<br /><br />
<br />
==Перелік гірських населених пунктів==<br />
[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/647-95-%D0%BF Перелік населених пунктів, яким надається статус гірських, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11.08.1995 року № 647.]<br />
<br />
==Кому надається статус особи, яка проживає, працює (навчається) на території гірського населеного пункту==<br />
Статус особи, яка проживає, працює (навчається) на території гірського населеного пункту надається:<br />
#Особам, які постійно проживають на території гірського населеного пункту.<br />
Згідно Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» місце перебування – адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживання – житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту (в редакції [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/888-19 Законів № 1673-VII від 02.09.2014, № 888-VIII від 10.12.2015]). До редакції Закону місце проживання особи визначалось як адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців. <br />
<br />
#Особам, які постійно працюють на території гірського населеного пункту (навіть якщо підприємство, установа, організація розташовані за межами населеного пункту, якому надано статус гірського, але мають філії, представництва, відділення, інші відокремлені підрозділи і робочі місця в гірських населених пунктах).<br />
Відповідно до листа Міністерства праці та соціальної політики України «Щодо визначення статусу особи, яка проживає та працює на території населеного пункту, якому надано статус гірського» від 04.03.2010 року № 218/13/84-10 статус особи, яка проживає, працює (навчається) на території гірського населеного пункту надається працівникам, які постійно працюють на підприємствах, установах, організаціях, розташованих на території гірських населених пунктів, незалежно від того, проживають вони в цьому населеному пункті чи ні. Поняття «які постійно працюють» значить, що постійне місце роботи працівника знаходиться в населеному пункті, якому надано статус гірського. Зазначене стосується як працівників, у яких це місце роботи є основним, так і тих, хто працює за сумісництвом. <br />
<br />
#Особам, які навчаються на денному відділенні навчального закладу, який знаходиться у гірському населеному пункті.<br />
<br />
#Окремим особам інших населених пунктів та тим, які проживають за межами населених пунктів, умови проживання яких відповідають критеріям віднесення населених пунктів до гірських та особам, які постійно працюють або несуть службу на лісогосподарських підприємствах, гідрометереологічних станціях, заставах, обсерваторіях, інших об'єктах, що розташовані поза межами гірських населених пунктів.<br />
Статус особи, яка проживає, працює (навчається) на території гірського населеного пункту підтверджується посвідченням.<br />
<br />
==Куди звертатись==<br />
Громадянин, який бажає набути статусу особи, яка проживає, працює (навчається) на території гірського населеного пункту та отримати посвідчення встановленого зразка, повинен звернутись до виконавчих органів міських, селищних, сільських рад.<br />
<br />
==Вартість==<br />
Згідно Положення про порядок видачі посвідчення громадянина, який проживає, працює (навчається) на території гірського населеного пункту, [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/345-96-%D0%BF затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.1996 року № 345] посвідчення громадянам видаються безкоштовно.<br />
<br />
==Перелік документів==<br />
Для отримання посвідчення необхідно подати такі документи:<br />
#паспорт громадянина України; свідоцтво про народження (для осіб у віці до 16 років); посвідку на проживання в Україні (для іноземних громадян та осіб без громадянства);<br />
#довідку про постійне проживання у гірському населеному пункті (для осіб, що постійно проживають на території населеного пункту, якому надано статус гірського, у тому числі дітям); <br />
#довідку з місця роботи (для осіб, які постійно працюють у гірському населеному пункті);<br />
#довідку із навчального закладу (для осіб, які навчаються на денних відділеннях навчальних закладів, що знаходяться у гірському населеному пункті);<br />
#дві фотокартки розміром 3 х 4 см (крім осіб до 16 років).<br />
<br />
==Якими пільгами користується особа==<br />
#Розмір державних пенсій, стипендій, всіх видів державної матеріальної допомоги збільшується на 20 відсотків.<br />
#Тарифні ставки та посадові оклади працівників підвищуються на 25 відсотків.<br /><br />
Згідно листа Міністерства праці та соціальної політики України «Щодо надання роз'яснень» від 23.06.2008 року № 403/13/84-08 обов'язковою умовою для отримання посадового окладу, підвищеного на 25 відсотків, є розташування постійного робочого місця працівника в населеному пункті, якому надано статус гірського. <br /><br />
Фінансування збільшення розміру пенсій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.<br />
<br />
==Припинення дії посвідчення==<br />
Дія посвідчення припиняється за рішенням органу, який його видав, у разі:<br />
#) зміни особою місця постійного проживання;<br />
#) зміни особою постійного місця роботи;<br />
#) закінчення навчання на денному відділенні навчального закладу;<br />
#) зміна умов постійного проживання особи, яка проживає за межами гірського населеного пункту, тобто зміна умов відповідності критеріям віднесення населених пунктів до гірських.<br />
Посвідчення, дію якого припинено, підлягає вилученню органом, який прийняв таке рішення. <br />
<br />
==Порядок оскарження==<br />
Рішення місцевої державної адміністрації та виконавчого органу місцевої ради про відмову у видачі посвідчення або припинення дії посвідчення може бути оскаржено до суду.<br /><br />
Якщо посвідчення стало непридатним або було втрачено, особі за її заявою видається нове посвідчення.<br />
<br />
[[Категорія:Законодавство у сфері соціального захисту]]</div>Volodymyr.shcherbakovhttps://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%81_%D0%B6%D0%B8%D1%82%D0%B5%D0%BB%D1%8F_%D0%B3%D1%96%D1%80%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%BD%D0%B0%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%BF%D1%83%D0%BD%D0%BA%D1%82%D1%83&diff=9818Статус жителя гірського населеного пункту2018-11-06T13:53:48Z<p>Volodymyr.shcherbakov: /* Нормативна база */</p>
<hr />
<div>== Нормативна база ==<br />
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/56/95-%D0%B2%D1%80 Закон України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» від 15 лютого 1995 року N 56/95-ВР]<br />
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1382-15 Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»]<br />
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/345-96-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України «Про посвідчення громадянина, який проживає, працює (навчається) на території гірського населенного пункту» від 19.03.1996 року № 345]<br />
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/648-95-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України «Про умови оплати праці осіб, які працюють в гірських районах» від 11.08.1995 року № 648]<br />
<br />
==Набуття статусу гірського населеного пункту==<br />
Відповідно [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/56/95-%D0%B2%D1%80 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні»] до гірських населених пунктів належать міста, селища міського типу, селища, сільські населені пункти, які розташовані у гірській місцевості, мають недостатньо розвинуті сферу застосування праці та систему соціально-побутового обслуговування, обмежену транспортну доступність.<br /><br />
Критеріями віднесення населених пунктів до категорії гірських є:<br />
*розташування населеного пункту або його частини, на якій проживає більш як третина мешканців цього населеного пункту, на висоті 400 метрів і вище над рівнем моря на території, рельєф якої дуже розчленований байраками, водотоками тощо, та розміщення 50 % і більше сільськогосподарських угідь у межах цього населеного пункту на схилах крутизною 12 градусів і більше;<br />
*якщо на одного жителя припадає менш як 0,25 га ріллі, або при її відсутності – менш як 0,60 га сільськогосподарських угідь;<br />
*суворі кліматичні умови:<br />
**холодна і довга зима (середня тривалість – не менше 115 днів, середньодобова температура повіртя у січні не перевищує минус 4 градуси за Цельсієм);<br /><br />
**прохолодне коротке літо (середня тривалість – не більше 2 місяців, середньодобова температура у липні не перевищує 20 градусів за Цельсієм);<br /><br />
**велика кількість опадів (середньорічна сума опадів у рідкому і твердому стані – не менше 600 міліметрів);<br /><br />
**мають місце селеві явища, повені, вітровали, снігові намети, сейсмічніть землі.<br /><br />
Населені пункти набувають статусу гірських за умови розташування на висоті 400 метрів і вище над рівнем моря, відповідності двом критеріям та не менш як двом показникам третього критерію «суворі кліматичні умови». <br /><br />
Пропозиції щодо надання населеним пунктам статусу гірських подаються Радою міністрів Автономної Республіки Крим та областими державними адміністраціями Кабінету Міністрів України.<br /><br />
<br />
==Перелік гірських населених пунктів==<br />
[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/647-95-%D0%BF Перелік населених пунктів, яким надається статус гірських, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11.08.1995 року № 647.]<br />
<br />
==Кому надається статус особи, яка проживає, працює (навчається) на території гірського населеного пункту==<br />
Статус особи, яка проживає, працює (навчається) на території гірського населеного пункту надається:<br />
#Особам, які постійно проживають на території гірського населеного пункту.<br />
Згідно Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» місце перебування – адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживання – житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту (в редакції [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/888-19 Законів № 1673-VII від 02.09.2014, № 888-VIII від 10.12.2015]). До редакції Закону місце проживання особи визначалось як адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців. <br />
<br />
#Особам, які постійно працюють на території гірського населеного пункту (навіть якщо підприємство, установа, організація розташовані за межами населеного пункту, якому надано статус гірського, але мають філії, представництва, відділення, інші відокремлені підрозділи і робочі місця в гірських населених пунктах).<br />
Відповідно до листа Міністерства праці та соціальної політики України «Щодо визначення статусу особи, яка проживає та працює на території населеного пункту, якому надано статус гірського» від 04.03.2010 року № 218/13/84-10 статус особи, яка проживає, працює (навчається) на території гірського населеного пункту надається працівникам, які постійно працюють на підприємствах, установах, організаціях, розташованих на території гірських населених пунктів, незалежно від того, проживають вони в цьому населеному пункті чи ні. Поняття «які постійно працюють» значить, що постійне місце роботи працівника знаходиться в населеному пункті, якому надано статус гірського. Зазначене стосується як працівників, у яких це місце роботи є основним, так і тих, хто працює за сумісництвом. <br />
<br />
#Особам, які навчаються на денному відділенні навчального закладу, який знаходиться у гірському населеному пункті.<br />
<br />
#Окремим особам інших населених пунктів та тим, які проживають за межами населених пунктів, умови проживання яких відповідають критеріям віднесення населених пунктів до гірських та особам, які постійно працюють або несуть службу на лісогосподарських підприємствах, гідрометереологічних станціях, заставах, обсерваторіях, інших об'єктах, що розташовані поза межами гірських населених пунктів.<br />
Статус особи, яка проживає, працює (навчається) на території гірського населеного пункту підтверджується посвідченням.<br />
<br />
==Куди звертатись==<br />
Громадянин, який бажає набути статусу особи, яка проживає, працює (навчається) на території гірського населеного пункту та отримати посвідчення встановленого зразка, повинен звернутись до виконавчих органів міських, селищних, сільських рад.<br />
<br />
==Вартість==<br />
Згідно Положення про порядок видачі посвідчення громадянина, який проживає, працює (навчається) на території гірського населеного пункту, [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/345-96-%D0%BF затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.1996 року № 345] посвідчення громадянам видаються безкоштовно.<br />
<br />
==Перелік документів==<br />
Для отримання посвідчення необхідно подати такі документи:<br />
#паспорт громадянина України; свідоцтво про народження (для осіб у віці до 16 років); посвідку на проживання в Україні (для іноземних громадян та осіб без громадянства);<br />
#довідку про постійне проживання у гірському населеному пункті (для осіб, що постійно проживають на території населеного пункту, якому надано статус гірського, у тому числі дітям); <br />
#довідку з місця роботи (для осіб, які постійно працюють у гірському населеному пункті);<br />
#довідку із навчального закладу (для осіб, які навчаються на денних відділеннях навчальних закладів, що знаходяться у гірському населеному пункті);<br />
#дві фотокартки розміром 3 х 4 см (крім осіб до 16 років).<br />
<br />
==Якими пільгами користується особа==<br />
#Розмір державних пенсій, стипендій, всіх видів державної матеріальної допомоги збільшується на 20 відсотків.<br />
#Тарифні ставки та посадові оклади працівників підвищуються на 25 відсотків.<br /><br />
Згідно листа Міністерства праці та соціальної політики України «Щодо надання роз'яснень» від 23.06.2008 року № 403/13/84-08 обов'язковою умовою для отримання посадового окладу, підвищеного на 25 відсотків, є розташування постійного робочого місця працівника в населеному пункті, якому надано статус гірського. <br /><br />
Фінансування збільшення розміру пенсій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.<br />
<br />
==Припинення дії посвідчення==<br />
Дія посвідчення припиняється за рішенням органу, який його видав, у разі:<br />
#) зміни особою місця постійного проживання;<br />
#) зміни особою постійного місця роботи;<br />
#) закінчення навчання на денному відділенні навчального закладу;<br />
#) зміна умов постійного проживання особи, яка проживає за межами гірського населеного пункту, тобто зміна умов відповідності критеріям віднесення населених пунктів до гірських.<br />
Посвідчення, дію якого припинено, підлягає вилученню органом, який прийняв таке рішення. <br />
<br />
==Порядок оскарження==<br />
Рішення місцевої державної адміністрації та виконавчого органу місцевої ради про відмову у видачі посвідчення або припинення дії посвідчення може бути оскаржено до суду.<br /><br />
Якщо посвідчення стало непридатним або було втрачено, особі за її заявою видається нове посвідчення.<br />
<br />
[[Категорія:Законодавство у сфері соціального захисту]]</div>Volodymyr.shcherbakovhttps://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=%D0%A3%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B8_%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%B9%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F,_%D1%83%D1%82%D1%80%D0%B8%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%96_%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%80%D0%B0%D1%85%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B7_%D0%B1%D1%83%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D0%BA%D1%83-%D1%96%D0%BD%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%BD%D0%B0%D1%82%D1%83_%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD_%D0%BF%D0%BE%D1%85%D0%B8%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%B2%D1%96%D0%BA%D1%83_%D1%82%D0%B0_%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B1_%D0%B7_%D1%96%D0%BD%D0%B2%D0%B0%D0%BB%D1%96%D0%B4%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8E,_%D0%B3%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B0%D1%82%D1%80%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%BF%D0%B0%D0%BD%D1%81%D1%96%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D1%82%D1%83&diff=9815Умови приймання, утримання і відрахування з будинку-інтернату громадян похилого віку та осіб з інвалідністю, геріатричного пансіонату2018-11-06T13:51:42Z<p>Volodymyr.shcherbakov: /* Нормативна база */</p>
<hr />
<div>== Нормативна база ==<br />
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3721-12 Закон України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні" від 16 грудня 1993 року № 3721-XII] <br />
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z1031-11 Наказ Міністерства праці та соціальної політики України від 12 серпня 2011 року № 312 "Про затвердження Порядку влаштування бездомних осіб похилого віку та інвалідів до стаціонарних соціально-медичних установ та інших закладів соціальної підтримки (догляду)"]<br />
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0066-02 Наказ Міністерства праці та соціальної політики України від 29 грудня 2001 року № 549 "Про затвердження типових положень про будинки-iнтернати (пансіонати) для громадян похилого віку, iнвалiдiв та дітей"]<br />
<br />
== Опис суттєвих аспектiв, що впливають на один iз варiантiв вирiшення проблеми ==<br />
До будинку-інтернату приймаються на державне утримання особи похилого віку, які досягли пенсійного віку, та інваліди першої і другої групи, старші за 18 років, які за станом здоров'я потребують стороннього догляду, побутового обслуговування, медичної допомоги, яким згідно з медичним висновком не протипоказане перебування у будинку-інтернаті та які не мають працездатних родичів, зобов'язаних їх утримувати за законом.<br />
<br /><br />
На позачергове влаштування до будинку-інтернату мають право ветерани війни та особи, які '''постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і віднесені до I, II, III категорій''' згідно із [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/796-12 Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"]<br />
<br /><br />
Переважне право на влаштування до будинку-інтернату мають ветерани згідно із [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3721-12 Законом України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні"], члени сімей загиблих військовослужбовців.<br />
<br />
== Добровільний порядок ==<br />
===== Утримання в будинку-інтернаті: =====<br />
'''Інвалідам і пенсіонерам''', які проживають у будинку-інтернаті, пенсія виплачується відповідно до ст. 88 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1788-12 Закону України "Про пенсійне забезпечення"].<br />
<br /><br />
'''Особи, які приймаються до будинку-інтернату,''' проходять санітарну обробку, переодягаються в одяг будинку-інтернату і проходять карантин в окремому ізольованому приміщенні протягом 14 днів, після чого, якщо у них не буде виявлено інфекційних захворювань, переводяться на постійне проживання у відповідні кімнати.<br />
<br /> <br />
Адміністрація будинку-інтернату на підставі чинного законодавства виконує обов'язки опікуна (піклувальника) щодо підопічних, яким органами опіки чи піклування опікуни (піклувальники) не призначені, і одночасно вживає заходів щодо встановлення опіки чи піклування над тими підопічними, які того потребують. <br />
<br /><br />
'''Особи, які проживають у будинку-інтернаті,''' за погодженням з адміністрацією можуть користуватися особистими речами. Адміністрація будинку-інтернату приймає на зберігання грошові суми, коштовності та цінні папери громадян, які проживають у будинку-інтернаті.<br />
<br /><br />
Особи, які проживають у будинку-інтернаті згідно з медичним висновком, можуть, на їх бажання, тимчасово прийматися на посади молодшого медичного та обслуговувального персоналу в цій установі на загальних підставах.<br />
Тимчасове вибуття підопічних за особистою заявою дозволяється за погодженням з адміністрацією будинку-інтернату на термін не більше двох місяців на календарний рік.<br />
Дозвіл на вибуття підопічного надається з урахуванням висновку лікаря про можливість тимчасового залишення будинку-інтернату. Якщо особи, які проживають у будинку-інтернаті, потребують стаціонарної медичної допомоги (санаторно-курортного лікування), вони направляються до відповідних лікувально-профілактичних або санаторно-курортних закладів.<br />
<br />
===== Порядок відрахування з будинку-інтернату: =====<br />
Відрахування підопічного з будинку-інтернату здійснюється згідно з наказом по установі:<br />
* за особистою заявою підопічного і на підставі довідки про наявність у нього житлової площі або письмової згоди родичів про можливість його утримувати і забезпечувати їх догляд; <br />
* при встановленні інвалідам першої або другої груп, які не досягли загальновстановленого пенсійного віку, третьої групи інвалідності.<br />
<br />
''Під час відрахування з будинку-інтернату підопічному видається закріплений за ним одяг, білизна і взуття за сезоном, документи, власні речі і цінності (ощадна книжка, акції, цінні папери та ін.), які зберігалися в будинку-інтернаті, а також довідка із зазначенням терміну перебування в даній установі.''<br />
<br /><br />
'''За систематичне грубе порушення Правил внутрішнього розпорядку''' (вживання алкоголю, наркотичних та інших токсичних препаратів, бійки, самовільну відсутність у будинку-інтернаті без поважних причин понад 10 днів тощо) на підставі рішення відповідно колегії Міністерства соціального захисту Автономної Республіки Крим, головних управлінь соціального захисту населення обласних держадміністрацій, Головного управління соціального захисту населення Київської міської держадміністрації, Управління соціального захисту населення Севастопольської міської держадміністрації підопічні переводяться до спеціального будинку-інтернату (відділення).<br />
<br />
=== Куди звернутися ===<br />
Управління соціального захисту населення органу місцевого самоврядування за місцем проживання.<br />
<br />
=== Вартість ===<br />
'''Безоплатно''' приймаються особи - '''громадяни похилого віку, інваліди, які за станом здоров'я потребують стороннього догляду, побутового і медичного обслуговування, що не мають працездатних дітей або інших родичів, які згідно із законом зобов'язані їх утримувати.'''<br />
<br /><br />
За наявності вільних місць до будинку-інтернату можуть прийматися особи, які мають працездатних дітей або родичів, які відповідно до чинного законодавства зобов'язані їх утримувати, за умови стовідсоткового відшкодування будинку-інтернату витрат на їх утримання.<br />
<br />
=== Перелік та зразки необхідних документів ===<br />
Приймання до будинку-інтернату здійснюється за путівкою відповідно Міністерства соціального захисту Автономної Республіки Крим, головних управлінь соціального захисту населення обласних держадміністрацій, Головного управління соціального захисту населення Київської міської держадміністрації, Управління соціального захисту населення Севастопольської міської держадміністрації, виданою на підставі:<br />
# особистої заяви громадянина похилого віку чи інваліда про його прийняття до будинку-інтернату;<br />
# паспорта (або іншого документа, що засвідчує особу);<br />
# медичної картки про стан здоров'я з висновком про необхідність стороннього догляду;<br />
# довідки про розмір призначеної пенсії;<br />
# довідки про склад сім'ї за встановленою формою;<br />
# довідки медико-соціальної експертної комісії про групу інвалідності особи, що приймається до будинку-інтернату (за наявності групи інвалідності).<br />
<br />
=== Строки розгляду питання ===<br />
30 денний термін з дня подачі заяви із необхідними документами.<br />
<br />
=== Пiдстави для вiдмови ===<br />
Відсутність законних підстав та необхідних документів для прийняття рішення.<br />
<br />
== Позасудовий порядок ==<br />
У разі відмови управлінням соціального захисту населення у виданні путівки до будинку-інтернату, вказане рішення можливо оскаржити до вищестоящого органу, у встановлені законом строки.<br />
<br />
=== Куди звернутися ===<br />
У разі прийняття управлінням соціального захисту населення районної державної адміністрації рішення про відмову у виданні путівки до будинку-інтернату, то скарга подається до обласної державної адміністрації.<br />
<br />
== Судовий порядок ==<br />
Прийняте рішення управління соціального захисту населення, щодо відмови у виданні путівки до будинку-інтернату можливо оскаржити до суду, в порядку адміністративного судочинства.<br />
Згідно [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 ч.1 ст.25 Кодексу адміністративного судочинства України], адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача, або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Якщо така особа не має місця проживання (перебування, знаходження) в Україні, тоді справу вирішує адміністративний суд за місцезнаходженням відповідача.<br />
<br /><br />
Відповідно до [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 ч.1. ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України], для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.<br />
<br />
[[Категорія:Законодавство у сфері соціального захисту]]<br />
[[Категорія:Особи з інвалідністю]]<br />
[[Категорія:Пенсіонери]]<br />
[[Категорія:Ветерани війни та учасники АТО]]</div>Volodymyr.shcherbakovhttps://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=%D0%9F%D0%BE%D1%80%D1%8F%D0%B4%D0%BE%D0%BA_%D0%BE%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%80%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B2%D0%B8%D1%81%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BA%D1%83_%D0%B2%D1%96%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%BE-%D0%BB%D1%96%D0%BA%D0%B0%D1%80%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D1%97_%D0%BA%D0%BE%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%96%D1%97_%D0%97%D0%B1%D1%80%D0%BE%D0%B9%D0%BD%D0%B8%D1%85_%D0%A1%D0%B8%D0%BB_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8&diff=9811Порядок оскарження висновку військово-лікарської комісії Збройних Сил України2018-11-06T13:48:48Z<p>Volodymyr.shcherbakov: </p>
<hr />
<div>== Нормативно – правова база ==<br />
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства України] від 6 липня 2005 року № 2747-IV<br />
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1109-08/page Наказ Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року № 402 "Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України]<br />
<br />
== Загальні положення ==<br />
<br />
'''ВЛК''' – це військово-лікарська комісія. Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. <br /><br />
Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються:<br /><br />
• свідоцтвом про хворобу,<br /><br />
• довідкою військово-лікарської комісії,<br /><br />
• протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця.<br />
<br />
'''ЦВЛК''' – це Центральна військово-лікарська комісія. <br />
ЦВЛК є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України. <br /><br />
ЦВЛК Міністерства оборони України розташована у ''м Київ, вул. Госпітальна, 16''. <br /><br />
Голова ЦВЛК безпосередньо підпорядковується директору департаменту охорони здоров'я (далі - ДОЗ) Міністерства оборони України. <br /><br />
Усі штатні ВЛК Збройних Сил України безпосередньо підпорядковуються голові ЦВЛК.<br />
<br />
== Порядок оскарження постанов (висновку) ВЛК ==<br />
<br />
Згідно із [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1109-08/page п. 10 ч.4 ст. 2 “Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України”] Постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у ЦВЛК або у судовому порядку.<br />
Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1109-08/page п. 5 ч.3 ст.2 “Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України”] (далі Положення) Постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку.<br />
<br />
=== Позасудовий порядок оскарження: ===<br />
<br />
Рішення ВЛК можуть бути оскаржені в такому порядку: <br /><br />
-рішення військово-лікарської комісії гарнізону, госпіталю можуть бути оскаржені ''у військово-лікарській комісії регіону за територіальним принципом або Центральній військово-лікарській комісії''; <br /><br />
-рішення ВЛК регіону можуть бути оскаржені в ''Центральній військово-лікарській комісії'' або ''в судовому порядку'';<br /><br />
-рішення Центральної ВЛК можуть бути оскаржені ''в судовому порядку''. <br /><br />
<br />
Можливість перегляду та оскарження рішень ВЛК передбачена Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 року № 402 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1109-08/page «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України»].<br /><br />
<br />
Для перегляду рішення необхідно подати у ВЛК вищого рангу ''''''заяву про перегляд постанови нижчої за рангом військово-лікарської комісії'''''' та додати до заяви всі наявні документи, видані військово-лікарською комісією, рішення якої переглядається. Також в заяві необхідно вказати причини ініціювання перегляду. <br /><br />
<br />
Термін для подачі документів на перегляд ВЛК вищого рангу законодавчо не встановлений, але доцільно подавати заяву в найкоротші терміни з моменту отримання документів на руки. <br /><br />
<br />
<br />
=== Судовий порядок оскарження: ===<br />
<br />
Оскарження рішення ВЛК в суді здійснюється в порядку, передбаченому [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодексом адміністративного судочинства України], в адміністративному суді. <br />
<br />
Для оскарження в судовому порядку необхідно подати '''''позов до адміністративного суду''''' за місцем знаходження позивача, оскільки, відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 ч. 2 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства] адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача, або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, передбачених Кодексом адміністративного судочинства.<br />
<br />
Відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 ст. 2 Кодексу] в адміністративних судах можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень. <br />
<br />
При цьому ''термін звернення до суду'' не може перевищувати '''''одного місяця''''' з моменту винесення рішення ВЛК вищого рангу, якщо початкові висновки підпорядкованих ВЛК оскаржувалися в такому порядку, або '''''шести місяців''''' з моменту винесення рішення, якщо рішення не оскаржувалося у вищих органах. <br />
<br />
Адміністративний позов може містити вимоги щодо скасування або визнання нечинним рішення ВЛК та щодо зобов’язання ВЛК ухвалити нове рішення. <br />
<br />
Адміністративний суд має розглянути адміністративний позов протягом одного місяця з дня відкриття адміністративного провадження.<br />
<br />
<br />
[[Категорія: Адміністративне право]]<br />
[[Категорія: Адміністративне процесуальне право]]<br />
[[Категорія: Територіальні органи]]<br />
[[Категорія: Суди]]<br />
[[Категорія: Міністерства]]</div>Volodymyr.shcherbakovhttps://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=%D0%92%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%85_%D1%80%D1%96%D1%88%D0%B5%D0%BD%D1%8C_%D1%83_%D1%86%D0%B8%D0%B2%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D1%85_%D1%81%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B0%D1%85&diff=8674Виконання судових рішень у цивільних справах2018-10-02T14:55:09Z<p>Volodymyr.shcherbakov: </p>
<hr />
<div>== Нормативно-правова база ==<br />
<br />
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/254к/96-вр Конституція України від 28.06.1996 року]<br />
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України від 18.03.2004 року № 1618-IV]<br />
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/2341-14. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 року № 2341-III]<br />
* [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 року № 8073-X]<br />
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII]<br />
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-VI]<br />
* [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_004 Конвенція «Про захист прав людини і основоположних свобод»]<br />
<br />
== Загальні відомості ==<br />
<br />
Виконання рішення суду є невід’ємною частиною права на справедливий суд. Судові рішення є обов’язковими до виконання на всій території України.<br />
<br />
Для виконання рішення суду чи судового наказу потрібно отримати в суді виконавчий лист і звернутися до відповідної державної виконавчої служби протягом одного року з наступного дня після набрання рішенням законної сили. Зробити це необхідно особисто або рекомендованим листом з повідомленням. Після такого звернення має бути відкрите виконавче провадження й боржнику надається час для добровільного виконання рішення, а після цього – рішення має бути виконаним у примусовому порядку.<br />
<br />
Якщо рішення стосується стягнення грошових коштів, рекомендується в заяві про відкриття виконавчого провадження просити накласти арешт і заборону на відчуження всього майна боржника, що відповідає розміру боргу, – це може убезпечити від продажу боржником свого майна. Також, якщо є інформація про наявне майно боржника, необхідно вказати про нього в заяві.<br />
<br />
За кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, суд видає один виконавчий лист. Якщо на підставі ухваленого рішення належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, або якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів чи проти кількох відповідачів, суд має право за заявою стягувачів видати кілька виконавчих листів, точно зазначивши, яку частину рішення треба виконати за кожним виконавчим листом.<br />
<br />
== Права стягувача ==<br />
<br />
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі – Закон) визначено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) – це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню.<br />
<br />
Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, яка зобов’язана за рішенням вчинити певні дії (передати майно, виконати інші обов’язки, передбачені рішенням) або утриматися від їх вчинення.<br />
Крім того, у виконавчих провадженнях про стягнення сум у доход Державного бюджету України стягувачем є орган, за позовом якого судом винесено відповідне рішення, або орган, який відповідно до закону прийняв таке рішення. У виконавчих провадженнях про стягнення у доход Державного бюджету України судового збору (державного мита) стягувачем є орган державної податкової служби.<br />
<br />
У разі вибуття однієї з сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду з заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов’язкові тією мірою, в якій вони були б обов’язковими для сторони, яку правонаступник замінив.<br />
<br />
Зазначені вище особи набувають статусу сторін виконавчого провадження лише після відкриття виконавчого провадження, тобто, винесення державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, або ж постанови про заміну сторони її правонаступником.<br />
<br />
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 статті 57 Конституції України], кожному гарантується право знати свої права і обов’язки.<br />
<br />
Особам, які беруть участь у виконавчому провадженні або залучаються до проведення виконавчих дій, повинні бути роз’яснені державним виконавцем їх права відповідно до вимог Закону.<br />
Основний перелік прав та обов’язків сторін виконавчого провадження визначений [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n214 статтею 19 Закону України "Про виконавче провадження"].<br />
<br />
Так сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.<br />
<br />
Разом з цим, перелік прав та обов’язків сторін виконавчого провадження, перелічених вище, не є вичерпним. Діючий Закон України «Про виконавче провадження» наділяє сторін і іншими правами та обов’язками, сумлінне використання яких повинно забезпечити повне і своєчасне вчинення виконавчих дій.<br />
<br />
[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4355 Статтею 56 Конституції України] встановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.<br />
<br />
== Виконавчі дії ==<br />
<br />
Виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування чи роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, які можуть вчиняти виконавчі дії по виконанню рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.<br />
<br />
Державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.<br />
<br />
У постанові державний виконавець установлює строк для добровільного виконання рішення, що не може перевищувати 7 днів, а рішення про примусове виселення – 15 днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору й витрат, пов’язаних із провадженням виконавчих дій.<br />
<br />
Копія постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня надсилається стягувачу, боржнику та органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.<br />
Якщо у стягувача є можливість, краще самостійно рекомендованим листом із повідомленням, відправити боржнику постанову про відкриття провадження. Якщо боржник не буде повідомлений, це створить потенційну можливість оскарження дій виконавця й затягування виконання рішення.<br />
<br />
Державний виконавець зобов’язаний провести виконавчі дії по виконанню рішення протягом 6 місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а по виконанню рішення немайнового характеру – у двомісячний строк. Строки здійснення виконавчого провадження не поширюються на час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження та на період реалізації арештованого майна боржника.<br />
<br />
За можливості потрібно брати участь у виконавчих діях, пов’язаних із перевіркою майнового стану боржника, проведенні опису його майна та арешту. Не треба відмовляйтеся приймати арештоване майно на відповідальне зберігання – це допоможе уникнути спокуси виконавця «щось не помітити» та дозволити зберегти цілісність цього майна.<br />
<br />
Рекомендовано щомісячно направляти державному виконавцю письмові запити про хід виконання рішення й проведення виконавчих дій.<br />
<br />
У першу чергу, стягнення звертається на грошові кошти, які належать боржнику (готівка або гроші в банківських і фінансових установах), потім – на рухоме майно (меблі, побутова техніка, автотранспорт), потім – на нежитлове нерухоме майно, і лише в останню чергу – на житло.<br />
<br />
Будь-яке виявлене майно боржника повинне бути негайно арештоване, у разі, якщо розмір заборгованості й вартість цього майна співвідносяться.<br />
<br />
З метою своєчасного й повного виконання рішень майнового характеру рекомендується вимагати від виконавця проведення наступних дій:<br />
# Направлення запитів: до податкової інспекції – для визначення розміру доходів боржника і місця його роботи, чи є боржник суб’єктом підприємницької діяльності, інформації про його розрахункові рахунки; до реєстраційної палати або реєстратору держадміністрації – визначення, чи є боржник суб’єктом підприємницької діяльності, які його види діяльності й місце реєстрації; в ДАІ, інспекцію державного технічного нагляду і державну реєстраційну службу – для виявлення зареєстрованого за боржником автотранспорту, сільськогосподарської техніки і нерухомості; до органів місцевого самоврядування – про виділення земельної ділянки, видачу дозволу на проведення підприємницької діяльності; до органів реєстрації актів цивільного стану громадян – визначення шлюбних зв’язків з метою, в подальшому, виявлення й звернення стягнення на спільне майно подружжя; до обласного адресного бюро при УМВС – щодо адреси реєстрації боржника; до органів Пенсійного фонду і Центру зайнятості – про перебування боржника на обліку;<br />
# Направлення до всіх центральних банківських і фінансових установ постанов про арешт грошових коштів боржника;<br />
# Направлення письмових викликів боржника до органу виконавчої служби для надання пояснень, а у випадку ігнорування ним вимог виконавця – накладення на нього штрафних санкцій і винесення постанови про примусовий привід боржника органами УМВС;<br />
# Перевірка майнового стану боржника за місцем його реєстрації, фактичного мешкання або знаходження його нерухомості.<br />
<br />
== Оскарження дій державного виконавця ==<br />
<br />
Конституцією України передбачено, що кожна людина має право на захист своїх законних інтересів та прав. Діючим законодавством визначено порядок захисту громадянами своїх прав та законних інтересів шляхом подачі письмового звернення до органів державної влади, установ, організацій незалежно від форм власності, посадових осіб, органів державної виконавчої служби або шляхом висловлення своїх пропозицій на особистому прийомі у керівників цих установ в усній формі.<br />
<br />
Законом України «Про звернення громадян» визначено такі основні види звернень як скарга та заява.<br />
<br />
Заява - це звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.<br />
<br />
Скарга - це звернення з вимогою про поновлення прав і законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю) посадових осіб.<br />
<br />
У зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання.<br />
<br />
Письмове звернення повинно бути підписано заявником із зазначенням дати.<br />
<br />
Окрім звичайного звернення, заявник може подати скаргу на дії державного виконавця в порядку ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду.<br />
<br />
Скарга подається до суду, який видав виконавчий документ. При цьому ви можете вимагати відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої діями виконавця.<br />
<br />
Скарга розглядається в десятиденний строк у судовому засіданні за участю заявника і державного виконавця. За наслідками розгляду суд виносить ухвалу, у котрій може визнати дії чи бездіяльність виконавця неправомірними й зобов’язати виконавця вчинити певні дії, а також визначити відшкодування завданої вам такими діями шкоди. Ця ухвала повинна бути виконана в місячний термін з дня надходження ухвали у виконавчу службу (ст. 389 ЦПК).<br />
<br />
Боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку.<br />
Скарга на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця подається начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії чи бездіяльність начальника відділу можуть бути оскаржені до вищестоящого органу державної виконавчої служби.<br />
<br />
Рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.<br />
<br />
Рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб) можуть бути оскаржені до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.<br />
<br />
Скаргу на дії чи бездіяльність державного виконавця необхідно подавати у письмовій формі із зазначенням:<br />
# Найменування органу державної виконавчої служби, до якого вона подається.<br />
# Повне найменування (ім'я) стягувача та боржника, їх місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (ім'я) представника сторони виконавчого провадження, якщо скарга подається представником.<br />
# Реквізити виконавчого документа (вид документа, найменування органу, що його видав, день видачі та номер документа, його резолютивна частина).<br />
# Зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та норму закону, яку порушено.<br />
# Викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги.<br />
# Підпис скаржника або його представника із зазначенням дня подання скарги.<br />
<br />
Скарга, подана у виконавчому провадженні начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, розглядається у десятиденний строк з дня її надходження. За результатами розгляду скарги начальник відділу виносить постанову про її задоволення чи відмову, яка в десятиденний строк може бути оскаржена до вищестоящого органу державної виконавчої служби або до суду. Скарга, подана без додержання вимог розглядається начальником відділу в порядку, встановленому ст. 20 Закону України «Про звернення громадян», а саме: в термін не більше одного місяця від дня її надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у скарзі питання неможливо, начальник відділу або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала скаргу. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у скарзі, не може перевищувати сорока п'яти днів.<br />
<br />
== Якщо рішення суду й надалі не виконується ==<br />
<br />
Якщо рішення суду стосується захисту цивільних прав і обов’язків, то при невиконанні рішення суду можна подати заяву до Європейського суду з прав людини щодо порушення права на справедливий суд (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).<br />
<br />
Перед цим потрібно вичерпати всі ефективні засоби захисту. А саме, якщо боржник є в приватній власності чи приватною особою, потрібно оскаржити дії чи бездіяльність державного виконавця по невиконанню рішення суду. Тільки після цього можна звертатися до Європейського суду з прав людини.<br />
<br />
Якщо боржник є органом влади, державним підприємством (частка держави не менше 25%) чи установою, тоді ефективних засобів захисту прав немає. У такому випадку можна звернутися із заявою до Європейського суду з прав людини щодо порушення державою права на справедливий суд.<br />
<br />
Для звернення до Європейського суду з прав людини необхідно заповнити українською чи російською мовою відповідний формуляр. Звернення є безкоштовним. <br />
<br />
== Відповідальність за невиконання рішення суду ==<br />
<br />
Згідно [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n718 ст. 76 Закону України «Про виконавче провадження»] за невиконання законних вимог виконавця, порушення вимог цього Закону, у тому числі за несвоєчасне подання або неподання звітів про відрахування із заробітної плати та інших доходів боржника, неподання або подання неправдивих відомостей про доходи і майновий стан боржника, ненадання боржником на вимогу виконавця декларації чи зазначення у декларації неправдивих відомостей або неповідомлення про зміну таких відомостей, неповідомлення боржником про зміну місця проживання (перебування) чи місцезнаходження або місця роботи (отримання доходів), а також за неявку без поважних причин за викликом виконавця, винні особи несуть відповідальність відповідно до закону.<br />
<br />
За наявності ознак кримінального правопорушення в діях особи, яка умисно перешкоджає виконанню рішення чи в інший спосіб порушує вимоги закону про виконавче провадження, виконавець складає акт про порушення і звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.<br />
<br />
У разі порушення особою вимог Закону державний виконавець складає протокол про адміністративне правопорушення.<br />
<br />
Підставами для складання протоколу є:<br />
* невиконання законних вимог державного виконавця фізичними, юридичними чи посадовими особами;<br />
* несвоєчасне подання або неподання звітів про відрахування із заробітної плати та інших доходів боржника, неподання або подання неправдивих відомостей про доходи і майновий стан боржника;<br />
* неповідомлення боржником про зміну місця проживання чи місцезнаходження або місця роботи (отримання доходів);<br />
* неявка без поважних причин за викликом державного виконавця.<br />
<br />
Протокол направляється для розгляду до відповідного районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за місцем вчинення адміністративного правопорушення.<br />
<br />
У разі наявності у діях боржника ознак злочину, передбаченого статтями 164, 382, 388 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України], державний виконавець звертається до правоохоронних органів з поданням про притягнення особи до кримінальної відповідальності відповідно до закону.<br />
<br />
Однією з підстав направлення подання про притягнення особи до кримінальної відповідальності за ознаки злочину передбаченого [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1091 ст. 164 Кримінального кодексу України] за злісне ухилення від сплати аліментів є заборгованість зі сплати аліментів у розмірі, що сукупно перевищує суму відповідних платежів за шість місяців.<br />
<br />
Підставою для направлення подання про притягнення особи до кримінальної відповідальності за ознаки злочину, передбаченого [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1091 ст. 382 Кримінального кодексу України] за умисне невиконання рішення суду є відкриття боржником нових рахунків в банківських установах після винесення державним виконавцем постанови про арешт коштів боржника.<br />
<br />
Підставою для направлення подання про притягнення особи до кримінальної відповідальності за ознаки злочину, передбаченого [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1091 ст. 388 Кримінального кодексу України] за розтрату, відчуження, приховування, підміну, пошкодження, знищення майна або інші незаконні дії з майном, на яке накладено арешт, із заставленим майном або майном, яке описано, чи порушення обмеження (обтяження) права користуватися таким майном, здійснене особою, якій це майно ввірено, а також здійснення представником банку або іншої фінансової установи банківських операцій з коштами, на які накладено арешт.<br />
<br />
[[Категорія:Виконавче провадження]]</div>Volodymyr.shcherbakovhttps://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=%D0%92%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%85_%D1%80%D1%96%D1%88%D0%B5%D0%BD%D1%8C_%D1%83_%D1%86%D0%B8%D0%B2%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D1%85_%D1%81%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B0%D1%85&diff=8672Виконання судових рішень у цивільних справах2018-10-02T14:54:11Z<p>Volodymyr.shcherbakov: /* Відповідальність за невиконання рішення суду */</p>
<hr />
<div>== Нормативно-правова база ==<br />
<br />
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/254к/96-вр Конституція України від 28.06.1996 року]<br />
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України від 18.03.2004 року № 1618-IV]<br />
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/2341-14. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 року № 2341-III]<br />
* [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 року № 8073-X]<br />
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII]<br />
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-VI]<br />
* [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_004 Конвенція «Про захист прав людини і основоположних свобод»]<br />
<br />
== Загальні відомості ==<br />
<br />
Виконання рішення суду є невід’ємною частиною права на справедливий суд. Судові рішення є обов’язковими до виконання на всій території України.<br />
<br />
Для виконання рішення суду чи судового наказу потрібно отримати в суді виконавчий лист і звернутися до відповідної державної виконавчої служби протягом одного року з наступного дня після набрання рішенням законної сили. Зробити це необхідно особисто або рекомендованим листом з повідомленням. Після такого звернення має бути відкрите виконавче провадження й боржнику надається час для добровільного виконання рішення, а після цього – рішення має бути виконаним у примусовому порядку.<br />
<br />
Якщо рішення стосується стягнення грошових коштів, рекомендується в заяві про відкриття виконавчого провадження просити накласти арешт і заборону на відчуження всього майна боржника, що відповідає розміру боргу, – це може убезпечити від продажу боржником свого майна. Також, якщо є інформація про наявне майно боржника, необхідно вказати про нього в заяві.<br />
<br />
За кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, суд видає один виконавчий лист. Якщо на підставі ухваленого рішення належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, або якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів чи проти кількох відповідачів, суд має право за заявою стягувачів видати кілька виконавчих листів, точно зазначивши, яку частину рішення треба виконати за кожним виконавчим листом.<br />
<br />
== Права стягувача ==<br />
<br />
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі – Закон) визначено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) – це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню.<br />
<br />
Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, яка зобов’язана за рішенням вчинити певні дії (передати майно, виконати інші обов’язки, передбачені рішенням) або утриматися від їх вчинення.<br />
Крім того, у виконавчих провадженнях про стягнення сум у доход Державного бюджету України стягувачем є орган, за позовом якого судом винесено відповідне рішення, або орган, який відповідно до закону прийняв таке рішення. У виконавчих провадженнях про стягнення у доход Державного бюджету України судового збору (державного мита) стягувачем є орган державної податкової служби.<br />
<br />
У разі вибуття однієї з сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду з заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов’язкові тією мірою, в якій вони були б обов’язковими для сторони, яку правонаступник замінив.<br />
<br />
Зазначені вище особи набувають статусу сторін виконавчого провадження лише після відкриття виконавчого провадження, тобто, винесення державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, або ж постанови про заміну сторони її правонаступником.<br />
<br />
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 статті 57 Конституції України], кожному гарантується право знати свої права і обов’язки.<br />
<br />
Особам, які беруть участь у виконавчому провадженні або залучаються до проведення виконавчих дій, повинні бути роз’яснені державним виконавцем їх права відповідно до вимог Закону.<br />
Основний перелік прав та обов’язків сторін виконавчого провадження визначений [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n214 статтею 19 Закону України "Про виконавче провадження"].<br />
<br />
Так сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.<br />
<br />
Разом з цим, перелік прав та обов’язків сторін виконавчого провадження, перелічених вище, не є вичерпним. Діючий Закон України «Про виконавче провадження» наділяє сторін і іншими правами та обов’язками, сумлінне використання яких повинно забезпечити повне і своєчасне вчинення виконавчих дій.<br />
<br />
[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4355 Статтею 56 Конституції України] встановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.<br />
<br />
== Виконавчі дії ==<br />
<br />
Виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування чи роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, які можуть вчиняти виконавчі дії по виконанню рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.<br />
<br />
Державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.<br />
<br />
У постанові державний виконавець установлює строк для добровільного виконання рішення, що не може перевищувати 7 днів, а рішення про примусове виселення – 15 днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору й витрат, пов’язаних із провадженням виконавчих дій.<br />
<br />
Копія постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня надсилається стягувачу, боржнику та органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.<br />
Якщо у стягувача є можливість, краще самостійно рекомендованим листом із повідомленням, відправити боржнику постанову про відкриття провадження. Якщо боржник не буде повідомлений, це створить потенційну можливість оскарження дій виконавця й затягування виконання рішення.<br />
<br />
Державний виконавець зобов’язаний провести виконавчі дії по виконанню рішення протягом 6 місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а по виконанню рішення немайнового характеру – у двомісячний строк. Строки здійснення виконавчого провадження не поширюються на час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження та на період реалізації арештованого майна боржника.<br />
<br />
За можливості потрібно брати участь у виконавчих діях, пов’язаних із перевіркою майнового стану боржника, проведенні опису його майна та арешту. Не треба відмовляйтеся приймати арештоване майно на відповідальне зберігання – це допоможе уникнути спокуси виконавця «щось не помітити» та дозволити зберегти цілісність цього майна.<br />
<br />
Рекомендовано щомісячно направляти державному виконавцю письмові запити про хід виконання рішення й проведення виконавчих дій.<br />
<br />
У першу чергу, стягнення звертається на грошові кошти, які належать боржнику (готівка або гроші в банківських і фінансових установах), потім – на рухоме майно (меблі, побутова техніка, автотранспорт), потім – на нежитлове нерухоме майно, і лише в останню чергу – на житло.<br />
<br />
Будь-яке виявлене майно боржника повинне бути негайно арештоване, у разі, якщо розмір заборгованості й вартість цього майна співвідносяться.<br />
<br />
З метою своєчасного й повного виконання рішень майнового характеру рекомендується вимагати від виконавця проведення наступних дій:<br />
# Направлення запитів: до податкової інспекції – для визначення розміру доходів боржника і місця його роботи, чи є боржник суб’єктом підприємницької діяльності, інформації про його розрахункові рахунки; до реєстраційної палати або реєстратору держадміністрації – визначення, чи є боржник суб’єктом підприємницької діяльності, які його види діяльності й місце реєстрації; в ДАІ, інспекцію державного технічного нагляду і державну реєстраційну службу – для виявлення зареєстрованого за боржником автотранспорту, сільськогосподарської техніки і нерухомості; до органів місцевого самоврядування – про виділення земельної ділянки, видачу дозволу на проведення підприємницької діяльності; до органів реєстрації актів цивільного стану громадян – визначення шлюбних зв’язків з метою, в подальшому, виявлення й звернення стягнення на спільне майно подружжя; до обласного адресного бюро при УМВС – щодо адреси реєстрації боржника; до органів Пенсійного фонду і Центру зайнятості – про перебування боржника на обліку;<br />
# Направлення до всіх центральних банківських і фінансових установ постанов про арешт грошових коштів боржника;<br />
# Направлення письмових викликів боржника до органу виконавчої служби для надання пояснень, а у випадку ігнорування ним вимог виконавця – накладення на нього штрафних санкцій і винесення постанови про примусовий привід боржника органами УМВС;<br />
# Перевірка майнового стану боржника за місцем його реєстрації, фактичного мешкання або знаходження його нерухомості.<br />
<br />
== Оскарження дій державного виконавця ==<br />
<br />
Конституцією України передбачено, що кожна людина має право на захист своїх законних інтересів та прав. Діючим законодавством визначено порядок захисту громадянами своїх прав та законних інтересів шляхом подачі письмового звернення до органів державної влади, установ, організацій незалежно від форм власності, посадових осіб, органів державної виконавчої служби або шляхом висловлення своїх пропозицій на особистому прийомі у керівників цих установ в усній формі.<br />
<br />
Законом України «Про звернення громадян» визначено такі основні види звернень як скарга та заява.<br />
<br />
Заява - це звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.<br />
<br />
Скарга - це звернення з вимогою про поновлення прав і законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю) посадових осіб.<br />
<br />
У зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання.<br />
<br />
Письмове звернення повинно бути підписано заявником із зазначенням дати.<br />
<br />
Окрім звичайного звернення, заявник може подати скаргу на дії державного виконавця в порядку ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду.<br />
<br />
Скарга подається до суду, який видав виконавчий документ. При цьому ви можете вимагати відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої діями виконавця.<br />
<br />
Скарга розглядається в десятиденний строк у судовому засіданні за участю заявника і державного виконавця. За наслідками розгляду суд виносить ухвалу, у котрій може визнати дії чи бездіяльність виконавця неправомірними й зобов’язати виконавця вчинити певні дії, а також визначити відшкодування завданої вам такими діями шкоди. Ця ухвала повинна бути виконана в місячний термін з дня надходження ухвали у виконавчу службу (ст. 389 ЦПК).<br />
<br />
Боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку.<br />
Скарга на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця подається начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії чи бездіяльність начальника відділу можуть бути оскаржені до вищестоящого органу державної виконавчої служби.<br />
<br />
Рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.<br />
<br />
Рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб) можуть бути оскаржені до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.<br />
<br />
Скаргу на дії чи бездіяльність державного виконавця необхідно подавати у письмовій формі із зазначенням:<br />
# Найменування органу державної виконавчої служби, до якого вона подається.<br />
# Повне найменування (ім'я) стягувача та боржника, їх місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (ім'я) представника сторони виконавчого провадження, якщо скарга подається представником.<br />
# Реквізити виконавчого документа (вид документа, найменування органу, що його видав, день видачі та номер документа, його резолютивна частина).<br />
# Зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та норму закону, яку порушено.<br />
# Викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги.<br />
# Підпис скаржника або його представника із зазначенням дня подання скарги.<br />
<br />
Скарга, подана у виконавчому провадженні начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, розглядається у десятиденний строк з дня її надходження. За результатами розгляду скарги начальник відділу виносить постанову про її задоволення чи відмову, яка в десятиденний строк може бути оскаржена до вищестоящого органу державної виконавчої служби або до суду. Скарга, подана без додержання вимог розглядається начальником відділу в порядку, встановленому ст. 20 Закону України «Про звернення громадян», а саме: в термін не більше одного місяця від дня її надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у скарзі питання неможливо, начальник відділу або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала скаргу. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у скарзі, не може перевищувати сорока п'яти днів.<br />
<br />
== Якщо рішення суду й надалі не виконується ==<br />
<br />
Якщо рішення суду стосується захисту цивільних прав і обов’язків, то при невиконанні рішення суду можна подати заяву до Європейського суду з прав людини щодо порушення права на справедливий суд (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).<br />
<br />
Перед цим потрібно вичерпати всі ефективні засоби захисту. А саме, якщо боржник є в приватній власності чи приватною особою, потрібно оскаржити дії чи бездіяльність державного виконавця по невиконанню рішення суду. Тільки після цього можна звертатися до Європейського суду з прав людини.<br />
<br />
Якщо боржник є органом влади, державним підприємством (частка держави не менше 25%) чи установою, тоді ефективних засобів захисту прав немає. У такому випадку можна звернутися із заявою до Європейського суду з прав людини щодо порушення державою права на справедливий суд.<br />
<br />
Для звернення до Європейського суду з прав людини необхідно заповнити українською чи російською мовою відповідний формуляр. Звернення є безкоштовним. <br />
<br />
== Відповідальність за невиконання рішення суду ==<br />
<br />
Згідно [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n718 ст. 76 Закону України «Про виконавче провадження»] за невиконання законних вимог виконавця, порушення вимог цього Закону, у тому числі за несвоєчасне подання або неподання звітів про відрахування із заробітної плати та інших доходів боржника, неподання або подання неправдивих відомостей про доходи і майновий стан боржника, ненадання боржником на вимогу виконавця декларації чи зазначення у декларації неправдивих відомостей або неповідомлення про зміну таких відомостей, неповідомлення боржником про зміну місця проживання (перебування) чи місцезнаходження або місця роботи (отримання доходів), а також за неявку без поважних причин за викликом виконавця, винні особи несуть відповідальність відповідно до закону.<br />
<br />
За наявності ознак кримінального правопорушення в діях особи, яка умисно перешкоджає виконанню рішення чи в інший спосіб порушує вимоги закону про виконавче провадження, виконавець складає акт про порушення і звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.<br />
<br />
У разі порушення особою вимог Закону державний виконавець складає протокол про адміністративне правопорушення.<br />
<br />
Підставами для складання протоколу є:<br />
* невиконання законних вимог державного виконавця фізичними, юридичними чи посадовими особами;<br />
* несвоєчасне подання або неподання звітів про відрахування із заробітної плати та інших доходів боржника, неподання або подання неправдивих відомостей про доходи і майновий стан боржника;<br />
* неповідомлення боржником про зміну місця проживання чи місцезнаходження або місця роботи (отримання доходів);<br />
* неявка без поважних причин за викликом державного виконавця.<br />
<br />
Протокол направляється для розгляду до відповідного районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за місцем вчинення адміністративного правопорушення.<br />
<br />
У разі наявності у діях боржника ознак злочину, передбаченого статтями 164, 382, 388 Кримінального кодексу України, державний виконавець звертається до правоохоронних органів з поданням про притягнення особи до кримінальної відповідальності відповідно до закону.<br />
<br />
Однією з підстав направлення подання про притягнення особи до кримінальної відповідальності за ознаки злочину передбаченого [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1091 ст. 164 Кримінального кодексу України] за злісне ухилення від сплати аліментів є заборгованість зі сплати аліментів у розмірі, що сукупно перевищує суму відповідних платежів за шість місяців.<br />
<br />
Підставою для направлення подання про притягнення особи до кримінальної відповідальності за ознаки злочину, передбаченого [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1091 ст. 382 Кримінального кодексу України] за умисне невиконання рішення суду є відкриття боржником нових рахунків в банківських установах після винесення державним виконавцем постанови про арешт коштів боржника.<br />
<br />
Підставою для направлення подання про притягнення особи до кримінальної відповідальності за ознаки злочину, передбаченого [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1091 ст. 388 Кримінального кодексу України] за розтрату, відчуження, приховування, підміну, пошкодження, знищення майна або інші незаконні дії з майном, на яке накладено арешт, із заставленим майном або майном, яке описано, чи порушення обмеження (обтяження) права користуватися таким майном, здійснене особою, якій це майно ввірено, а також здійснення представником банку або іншої фінансової установи банківських операцій з коштами, на які накладено арешт.<br />
<br />
[[Категорія:Виконавче провадження]]</div>Volodymyr.shcherbakovhttps://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=%D0%92%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%85_%D1%80%D1%96%D1%88%D0%B5%D0%BD%D1%8C_%D1%83_%D1%86%D0%B8%D0%B2%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D1%85_%D1%81%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B0%D1%85&diff=8665Виконання судових рішень у цивільних справах2018-10-02T14:48:32Z<p>Volodymyr.shcherbakov: /* Відповідальність за невиконання рішення суду */</p>
<hr />
<div>== Нормативно-правова база ==<br />
<br />
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/254к/96-вр Конституція України від 28.06.1996 року]<br />
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України від 18.03.2004 року № 1618-IV]<br />
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/2341-14. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 року № 2341-III]<br />
* [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 року № 8073-X]<br />
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII]<br />
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-VI]<br />
* [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_004 Конвенція «Про захист прав людини і основоположних свобод»]<br />
<br />
== Загальні відомості ==<br />
<br />
Виконання рішення суду є невід’ємною частиною права на справедливий суд. Судові рішення є обов’язковими до виконання на всій території України.<br />
<br />
Для виконання рішення суду чи судового наказу потрібно отримати в суді виконавчий лист і звернутися до відповідної державної виконавчої служби протягом одного року з наступного дня після набрання рішенням законної сили. Зробити це необхідно особисто або рекомендованим листом з повідомленням. Після такого звернення має бути відкрите виконавче провадження й боржнику надається час для добровільного виконання рішення, а після цього – рішення має бути виконаним у примусовому порядку.<br />
<br />
Якщо рішення стосується стягнення грошових коштів, рекомендується в заяві про відкриття виконавчого провадження просити накласти арешт і заборону на відчуження всього майна боржника, що відповідає розміру боргу, – це може убезпечити від продажу боржником свого майна. Також, якщо є інформація про наявне майно боржника, необхідно вказати про нього в заяві.<br />
<br />
За кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, суд видає один виконавчий лист. Якщо на підставі ухваленого рішення належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, або якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів чи проти кількох відповідачів, суд має право за заявою стягувачів видати кілька виконавчих листів, точно зазначивши, яку частину рішення треба виконати за кожним виконавчим листом.<br />
<br />
== Права стягувача ==<br />
<br />
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі – Закон) визначено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) – це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню.<br />
<br />
Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, яка зобов’язана за рішенням вчинити певні дії (передати майно, виконати інші обов’язки, передбачені рішенням) або утриматися від їх вчинення.<br />
Крім того, у виконавчих провадженнях про стягнення сум у доход Державного бюджету України стягувачем є орган, за позовом якого судом винесено відповідне рішення, або орган, який відповідно до закону прийняв таке рішення. У виконавчих провадженнях про стягнення у доход Державного бюджету України судового збору (державного мита) стягувачем є орган державної податкової служби.<br />
<br />
У разі вибуття однієї з сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду з заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов’язкові тією мірою, в якій вони були б обов’язковими для сторони, яку правонаступник замінив.<br />
<br />
Зазначені вище особи набувають статусу сторін виконавчого провадження лише після відкриття виконавчого провадження, тобто, винесення державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, або ж постанови про заміну сторони її правонаступником.<br />
<br />
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 статті 57 Конституції України], кожному гарантується право знати свої права і обов’язки.<br />
<br />
Особам, які беруть участь у виконавчому провадженні або залучаються до проведення виконавчих дій, повинні бути роз’яснені державним виконавцем їх права відповідно до вимог Закону.<br />
Основний перелік прав та обов’язків сторін виконавчого провадження визначений [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n214 статтею 19 Закону України "Про виконавче провадження"].<br />
<br />
Так сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.<br />
<br />
Разом з цим, перелік прав та обов’язків сторін виконавчого провадження, перелічених вище, не є вичерпним. Діючий Закон України «Про виконавче провадження» наділяє сторін і іншими правами та обов’язками, сумлінне використання яких повинно забезпечити повне і своєчасне вчинення виконавчих дій.<br />
<br />
[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4355 Статтею 56 Конституції України] встановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.<br />
<br />
== Виконавчі дії ==<br />
<br />
Виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування чи роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, які можуть вчиняти виконавчі дії по виконанню рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.<br />
<br />
Державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.<br />
<br />
У постанові державний виконавець установлює строк для добровільного виконання рішення, що не може перевищувати 7 днів, а рішення про примусове виселення – 15 днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору й витрат, пов’язаних із провадженням виконавчих дій.<br />
<br />
Копія постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня надсилається стягувачу, боржнику та органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.<br />
Якщо у стягувача є можливість, краще самостійно рекомендованим листом із повідомленням, відправити боржнику постанову про відкриття провадження. Якщо боржник не буде повідомлений, це створить потенційну можливість оскарження дій виконавця й затягування виконання рішення.<br />
<br />
Державний виконавець зобов’язаний провести виконавчі дії по виконанню рішення протягом 6 місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а по виконанню рішення немайнового характеру – у двомісячний строк. Строки здійснення виконавчого провадження не поширюються на час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження та на період реалізації арештованого майна боржника.<br />
<br />
За можливості потрібно брати участь у виконавчих діях, пов’язаних із перевіркою майнового стану боржника, проведенні опису його майна та арешту. Не треба відмовляйтеся приймати арештоване майно на відповідальне зберігання – це допоможе уникнути спокуси виконавця «щось не помітити» та дозволити зберегти цілісність цього майна.<br />
<br />
Рекомендовано щомісячно направляти державному виконавцю письмові запити про хід виконання рішення й проведення виконавчих дій.<br />
<br />
У першу чергу, стягнення звертається на грошові кошти, які належать боржнику (готівка або гроші в банківських і фінансових установах), потім – на рухоме майно (меблі, побутова техніка, автотранспорт), потім – на нежитлове нерухоме майно, і лише в останню чергу – на житло.<br />
<br />
Будь-яке виявлене майно боржника повинне бути негайно арештоване, у разі, якщо розмір заборгованості й вартість цього майна співвідносяться.<br />
<br />
З метою своєчасного й повного виконання рішень майнового характеру рекомендується вимагати від виконавця проведення наступних дій:<br />
# Направлення запитів: до податкової інспекції – для визначення розміру доходів боржника і місця його роботи, чи є боржник суб’єктом підприємницької діяльності, інформації про його розрахункові рахунки; до реєстраційної палати або реєстратору держадміністрації – визначення, чи є боржник суб’єктом підприємницької діяльності, які його види діяльності й місце реєстрації; в ДАІ, інспекцію державного технічного нагляду і державну реєстраційну службу – для виявлення зареєстрованого за боржником автотранспорту, сільськогосподарської техніки і нерухомості; до органів місцевого самоврядування – про виділення земельної ділянки, видачу дозволу на проведення підприємницької діяльності; до органів реєстрації актів цивільного стану громадян – визначення шлюбних зв’язків з метою, в подальшому, виявлення й звернення стягнення на спільне майно подружжя; до обласного адресного бюро при УМВС – щодо адреси реєстрації боржника; до органів Пенсійного фонду і Центру зайнятості – про перебування боржника на обліку;<br />
# Направлення до всіх центральних банківських і фінансових установ постанов про арешт грошових коштів боржника;<br />
# Направлення письмових викликів боржника до органу виконавчої служби для надання пояснень, а у випадку ігнорування ним вимог виконавця – накладення на нього штрафних санкцій і винесення постанови про примусовий привід боржника органами УМВС;<br />
# Перевірка майнового стану боржника за місцем його реєстрації, фактичного мешкання або знаходження його нерухомості.<br />
<br />
== Оскарження дій державного виконавця ==<br />
<br />
Конституцією України передбачено, що кожна людина має право на захист своїх законних інтересів та прав. Діючим законодавством визначено порядок захисту громадянами своїх прав та законних інтересів шляхом подачі письмового звернення до органів державної влади, установ, організацій незалежно від форм власності, посадових осіб, органів державної виконавчої служби або шляхом висловлення своїх пропозицій на особистому прийомі у керівників цих установ в усній формі.<br />
<br />
Законом України «Про звернення громадян» визначено такі основні види звернень як скарга та заява.<br />
<br />
Заява - це звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.<br />
<br />
Скарга - це звернення з вимогою про поновлення прав і законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю) посадових осіб.<br />
<br />
У зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання.<br />
<br />
Письмове звернення повинно бути підписано заявником із зазначенням дати.<br />
<br />
Окрім звичайного звернення, заявник може подати скаргу на дії державного виконавця в порядку ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду.<br />
<br />
Скарга подається до суду, який видав виконавчий документ. При цьому ви можете вимагати відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої діями виконавця.<br />
<br />
Скарга розглядається в десятиденний строк у судовому засіданні за участю заявника і державного виконавця. За наслідками розгляду суд виносить ухвалу, у котрій може визнати дії чи бездіяльність виконавця неправомірними й зобов’язати виконавця вчинити певні дії, а також визначити відшкодування завданої вам такими діями шкоди. Ця ухвала повинна бути виконана в місячний термін з дня надходження ухвали у виконавчу службу (ст. 389 ЦПК).<br />
<br />
Боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку.<br />
Скарга на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця подається начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії чи бездіяльність начальника відділу можуть бути оскаржені до вищестоящого органу державної виконавчої служби.<br />
<br />
Рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.<br />
<br />
Рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб) можуть бути оскаржені до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.<br />
<br />
Скаргу на дії чи бездіяльність державного виконавця необхідно подавати у письмовій формі із зазначенням:<br />
# Найменування органу державної виконавчої служби, до якого вона подається.<br />
# Повне найменування (ім'я) стягувача та боржника, їх місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (ім'я) представника сторони виконавчого провадження, якщо скарга подається представником.<br />
# Реквізити виконавчого документа (вид документа, найменування органу, що його видав, день видачі та номер документа, його резолютивна частина).<br />
# Зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та норму закону, яку порушено.<br />
# Викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги.<br />
# Підпис скаржника або його представника із зазначенням дня подання скарги.<br />
<br />
Скарга, подана у виконавчому провадженні начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, розглядається у десятиденний строк з дня її надходження. За результатами розгляду скарги начальник відділу виносить постанову про її задоволення чи відмову, яка в десятиденний строк може бути оскаржена до вищестоящого органу державної виконавчої служби або до суду. Скарга, подана без додержання вимог розглядається начальником відділу в порядку, встановленому ст. 20 Закону України «Про звернення громадян», а саме: в термін не більше одного місяця від дня її надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у скарзі питання неможливо, начальник відділу або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала скаргу. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у скарзі, не може перевищувати сорока п'яти днів.<br />
<br />
== Якщо рішення суду й надалі не виконується ==<br />
<br />
Якщо рішення суду стосується захисту цивільних прав і обов’язків, то при невиконанні рішення суду можна подати заяву до Європейського суду з прав людини щодо порушення права на справедливий суд (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).<br />
<br />
Перед цим потрібно вичерпати всі ефективні засоби захисту. А саме, якщо боржник є в приватній власності чи приватною особою, потрібно оскаржити дії чи бездіяльність державного виконавця по невиконанню рішення суду. Тільки після цього можна звертатися до Європейського суду з прав людини.<br />
<br />
Якщо боржник є органом влади, державним підприємством (частка держави не менше 25%) чи установою, тоді ефективних засобів захисту прав немає. У такому випадку можна звернутися із заявою до Європейського суду з прав людини щодо порушення державою права на справедливий суд.<br />
<br />
Для звернення до Європейського суду з прав людини необхідно заповнити українською чи російською мовою відповідний формуляр. Звернення є безкоштовним. <br />
<br />
== Відповідальність за невиконання рішення суду ==<br />
<br />
Згідно [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n718 ст. 76 Закону України «Про виконавче провадження»] за невиконання законних вимог виконавця, порушення вимог цього Закону, у тому числі за несвоєчасне подання або неподання звітів про відрахування із заробітної плати та інших доходів боржника, неподання або подання неправдивих відомостей про доходи і майновий стан боржника, ненадання боржником на вимогу виконавця декларації чи зазначення у декларації неправдивих відомостей або неповідомлення про зміну таких відомостей, неповідомлення боржником про зміну місця проживання (перебування) чи місцезнаходження або місця роботи (отримання доходів), а також за неявку без поважних причин за викликом виконавця, винні особи несуть відповідальність відповідно до закону.<br />
<br />
За наявності ознак кримінального правопорушення в діях особи, яка умисно перешкоджає виконанню рішення чи в інший спосіб порушує вимоги закону про виконавче провадження, виконавець складає акт про порушення і звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.<br />
<br />
У разі порушення особою вимог Закону державний виконавець складає протокол про адміністративне правопорушення.<br />
<br />
Підставами для складання протоколу є:<br />
* невиконання законних вимог державного виконавця фізичними, юридичними чи посадовими особами;<br />
* несвоєчасне подання або неподання звітів про відрахування із заробітної плати та інших доходів боржника, неподання або подання неправдивих відомостей про доходи і майновий стан боржника;<br />
* неповідомлення боржником про зміну місця проживання чи місцезнаходження або місця роботи (отримання доходів);<br />
* неявка без поважних причин за викликом державного виконавця.<br />
<br />
Протокол направляється для розгляду до відповідного районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за місцем вчинення адміністративного правопорушення.<br />
<br />
У разі наявності у діях боржника ознак злочину, передбаченого статтями 164, 382, 388 Кримінального кодексу України, державний виконавець звертається до правоохоронних органів з поданням про притягнення особи до кримінальної відповідальності відповідно до закону.<br />
<br />
Однією з підстав направлення подання про притягнення особи до кримінальної відповідальності за ознаки злочину передбаченого ст. 164 Кримінального кодексу України за злісне ухилення від сплати аліментів є заборгованість зі сплати аліментів у розмірі, що сукупно перевищує суму відповідних платежів за шість місяців.<br />
<br />
Підставою для направлення подання про притягнення особи до кримінальної відповідальності за ознаки злочину, передбаченого ст. 382 Кримінального кодексу України за умисне невиконання рішення суду є відкриття боржником нових рахунків в банківських установах після винесення державним виконавцем постанови про арешт коштів боржника.<br />
<br />
Підставою для направлення подання про притягнення особи до кримінальної відповідальності за ознаки злочину, передбаченого ст. 388 Кримінального кодексу України за розтрату, відчуження, приховування, підміну, пошкодження, знищення майна або інші незаконні дії з майном, на яке накладено арешт, із заставленим майном або майном, яке описано, чи порушення обмеження (обтяження) права користуватися таким майном, здійснене особою, якій це майно ввірено, а також здійснення представником банку або іншої фінансової установи банківських операцій з коштами, на які накладено арешт.<br />
<br />
[[Категорія:Виконавче провадження]]</div>Volodymyr.shcherbakovhttps://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=%D0%92%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%85_%D1%80%D1%96%D1%88%D0%B5%D0%BD%D1%8C_%D1%83_%D1%86%D0%B8%D0%B2%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D1%85_%D1%81%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B0%D1%85&diff=8662Виконання судових рішень у цивільних справах2018-10-02T14:47:12Z<p>Volodymyr.shcherbakov: </p>
<hr />
<div>== Нормативно-правова база ==<br />
<br />
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/254к/96-вр Конституція України від 28.06.1996 року]<br />
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України від 18.03.2004 року № 1618-IV]<br />
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/2341-14. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 року № 2341-III]<br />
* [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 року № 8073-X]<br />
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII]<br />
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-VI]<br />
* [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_004 Конвенція «Про захист прав людини і основоположних свобод»]<br />
<br />
== Загальні відомості ==<br />
<br />
Виконання рішення суду є невід’ємною частиною права на справедливий суд. Судові рішення є обов’язковими до виконання на всій території України.<br />
<br />
Для виконання рішення суду чи судового наказу потрібно отримати в суді виконавчий лист і звернутися до відповідної державної виконавчої служби протягом одного року з наступного дня після набрання рішенням законної сили. Зробити це необхідно особисто або рекомендованим листом з повідомленням. Після такого звернення має бути відкрите виконавче провадження й боржнику надається час для добровільного виконання рішення, а після цього – рішення має бути виконаним у примусовому порядку.<br />
<br />
Якщо рішення стосується стягнення грошових коштів, рекомендується в заяві про відкриття виконавчого провадження просити накласти арешт і заборону на відчуження всього майна боржника, що відповідає розміру боргу, – це може убезпечити від продажу боржником свого майна. Також, якщо є інформація про наявне майно боржника, необхідно вказати про нього в заяві.<br />
<br />
За кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, суд видає один виконавчий лист. Якщо на підставі ухваленого рішення належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, або якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів чи проти кількох відповідачів, суд має право за заявою стягувачів видати кілька виконавчих листів, точно зазначивши, яку частину рішення треба виконати за кожним виконавчим листом.<br />
<br />
== Права стягувача ==<br />
<br />
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі – Закон) визначено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) – це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню.<br />
<br />
Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, яка зобов’язана за рішенням вчинити певні дії (передати майно, виконати інші обов’язки, передбачені рішенням) або утриматися від їх вчинення.<br />
Крім того, у виконавчих провадженнях про стягнення сум у доход Державного бюджету України стягувачем є орган, за позовом якого судом винесено відповідне рішення, або орган, який відповідно до закону прийняв таке рішення. У виконавчих провадженнях про стягнення у доход Державного бюджету України судового збору (державного мита) стягувачем є орган державної податкової служби.<br />
<br />
У разі вибуття однієї з сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду з заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов’язкові тією мірою, в якій вони були б обов’язковими для сторони, яку правонаступник замінив.<br />
<br />
Зазначені вище особи набувають статусу сторін виконавчого провадження лише після відкриття виконавчого провадження, тобто, винесення державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, або ж постанови про заміну сторони її правонаступником.<br />
<br />
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 статті 57 Конституції України], кожному гарантується право знати свої права і обов’язки.<br />
<br />
Особам, які беруть участь у виконавчому провадженні або залучаються до проведення виконавчих дій, повинні бути роз’яснені державним виконавцем їх права відповідно до вимог Закону.<br />
Основний перелік прав та обов’язків сторін виконавчого провадження визначений [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n214 статтею 19 Закону України "Про виконавче провадження"].<br />
<br />
Так сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.<br />
<br />
Разом з цим, перелік прав та обов’язків сторін виконавчого провадження, перелічених вище, не є вичерпним. Діючий Закон України «Про виконавче провадження» наділяє сторін і іншими правами та обов’язками, сумлінне використання яких повинно забезпечити повне і своєчасне вчинення виконавчих дій.<br />
<br />
[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4355 Статтею 56 Конституції України] встановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.<br />
<br />
== Виконавчі дії ==<br />
<br />
Виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування чи роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, які можуть вчиняти виконавчі дії по виконанню рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.<br />
<br />
Державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.<br />
<br />
У постанові державний виконавець установлює строк для добровільного виконання рішення, що не може перевищувати 7 днів, а рішення про примусове виселення – 15 днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору й витрат, пов’язаних із провадженням виконавчих дій.<br />
<br />
Копія постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня надсилається стягувачу, боржнику та органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.<br />
Якщо у стягувача є можливість, краще самостійно рекомендованим листом із повідомленням, відправити боржнику постанову про відкриття провадження. Якщо боржник не буде повідомлений, це створить потенційну можливість оскарження дій виконавця й затягування виконання рішення.<br />
<br />
Державний виконавець зобов’язаний провести виконавчі дії по виконанню рішення протягом 6 місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а по виконанню рішення немайнового характеру – у двомісячний строк. Строки здійснення виконавчого провадження не поширюються на час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження та на період реалізації арештованого майна боржника.<br />
<br />
За можливості потрібно брати участь у виконавчих діях, пов’язаних із перевіркою майнового стану боржника, проведенні опису його майна та арешту. Не треба відмовляйтеся приймати арештоване майно на відповідальне зберігання – це допоможе уникнути спокуси виконавця «щось не помітити» та дозволити зберегти цілісність цього майна.<br />
<br />
Рекомендовано щомісячно направляти державному виконавцю письмові запити про хід виконання рішення й проведення виконавчих дій.<br />
<br />
У першу чергу, стягнення звертається на грошові кошти, які належать боржнику (готівка або гроші в банківських і фінансових установах), потім – на рухоме майно (меблі, побутова техніка, автотранспорт), потім – на нежитлове нерухоме майно, і лише в останню чергу – на житло.<br />
<br />
Будь-яке виявлене майно боржника повинне бути негайно арештоване, у разі, якщо розмір заборгованості й вартість цього майна співвідносяться.<br />
<br />
З метою своєчасного й повного виконання рішень майнового характеру рекомендується вимагати від виконавця проведення наступних дій:<br />
# Направлення запитів: до податкової інспекції – для визначення розміру доходів боржника і місця його роботи, чи є боржник суб’єктом підприємницької діяльності, інформації про його розрахункові рахунки; до реєстраційної палати або реєстратору держадміністрації – визначення, чи є боржник суб’єктом підприємницької діяльності, які його види діяльності й місце реєстрації; в ДАІ, інспекцію державного технічного нагляду і державну реєстраційну службу – для виявлення зареєстрованого за боржником автотранспорту, сільськогосподарської техніки і нерухомості; до органів місцевого самоврядування – про виділення земельної ділянки, видачу дозволу на проведення підприємницької діяльності; до органів реєстрації актів цивільного стану громадян – визначення шлюбних зв’язків з метою, в подальшому, виявлення й звернення стягнення на спільне майно подружжя; до обласного адресного бюро при УМВС – щодо адреси реєстрації боржника; до органів Пенсійного фонду і Центру зайнятості – про перебування боржника на обліку;<br />
# Направлення до всіх центральних банківських і фінансових установ постанов про арешт грошових коштів боржника;<br />
# Направлення письмових викликів боржника до органу виконавчої служби для надання пояснень, а у випадку ігнорування ним вимог виконавця – накладення на нього штрафних санкцій і винесення постанови про примусовий привід боржника органами УМВС;<br />
# Перевірка майнового стану боржника за місцем його реєстрації, фактичного мешкання або знаходження його нерухомості.<br />
<br />
== Оскарження дій державного виконавця ==<br />
<br />
Конституцією України передбачено, що кожна людина має право на захист своїх законних інтересів та прав. Діючим законодавством визначено порядок захисту громадянами своїх прав та законних інтересів шляхом подачі письмового звернення до органів державної влади, установ, організацій незалежно від форм власності, посадових осіб, органів державної виконавчої служби або шляхом висловлення своїх пропозицій на особистому прийомі у керівників цих установ в усній формі.<br />
<br />
Законом України «Про звернення громадян» визначено такі основні види звернень як скарга та заява.<br />
<br />
Заява - це звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.<br />
<br />
Скарга - це звернення з вимогою про поновлення прав і законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю) посадових осіб.<br />
<br />
У зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання.<br />
<br />
Письмове звернення повинно бути підписано заявником із зазначенням дати.<br />
<br />
Окрім звичайного звернення, заявник може подати скаргу на дії державного виконавця в порядку ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду.<br />
<br />
Скарга подається до суду, який видав виконавчий документ. При цьому ви можете вимагати відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої діями виконавця.<br />
<br />
Скарга розглядається в десятиденний строк у судовому засіданні за участю заявника і державного виконавця. За наслідками розгляду суд виносить ухвалу, у котрій може визнати дії чи бездіяльність виконавця неправомірними й зобов’язати виконавця вчинити певні дії, а також визначити відшкодування завданої вам такими діями шкоди. Ця ухвала повинна бути виконана в місячний термін з дня надходження ухвали у виконавчу службу (ст. 389 ЦПК).<br />
<br />
Боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку.<br />
Скарга на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця подається начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії чи бездіяльність начальника відділу можуть бути оскаржені до вищестоящого органу державної виконавчої служби.<br />
<br />
Рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.<br />
<br />
Рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб) можуть бути оскаржені до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.<br />
<br />
Скаргу на дії чи бездіяльність державного виконавця необхідно подавати у письмовій формі із зазначенням:<br />
# Найменування органу державної виконавчої служби, до якого вона подається.<br />
# Повне найменування (ім'я) стягувача та боржника, їх місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (ім'я) представника сторони виконавчого провадження, якщо скарга подається представником.<br />
# Реквізити виконавчого документа (вид документа, найменування органу, що його видав, день видачі та номер документа, його резолютивна частина).<br />
# Зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та норму закону, яку порушено.<br />
# Викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги.<br />
# Підпис скаржника або його представника із зазначенням дня подання скарги.<br />
<br />
Скарга, подана у виконавчому провадженні начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, розглядається у десятиденний строк з дня її надходження. За результатами розгляду скарги начальник відділу виносить постанову про її задоволення чи відмову, яка в десятиденний строк може бути оскаржена до вищестоящого органу державної виконавчої служби або до суду. Скарга, подана без додержання вимог розглядається начальником відділу в порядку, встановленому ст. 20 Закону України «Про звернення громадян», а саме: в термін не більше одного місяця від дня її надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у скарзі питання неможливо, начальник відділу або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала скаргу. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у скарзі, не може перевищувати сорока п'яти днів.<br />
<br />
== Якщо рішення суду й надалі не виконується ==<br />
<br />
Якщо рішення суду стосується захисту цивільних прав і обов’язків, то при невиконанні рішення суду можна подати заяву до Європейського суду з прав людини щодо порушення права на справедливий суд (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).<br />
<br />
Перед цим потрібно вичерпати всі ефективні засоби захисту. А саме, якщо боржник є в приватній власності чи приватною особою, потрібно оскаржити дії чи бездіяльність державного виконавця по невиконанню рішення суду. Тільки після цього можна звертатися до Європейського суду з прав людини.<br />
<br />
Якщо боржник є органом влади, державним підприємством (частка держави не менше 25%) чи установою, тоді ефективних засобів захисту прав немає. У такому випадку можна звернутися із заявою до Європейського суду з прав людини щодо порушення державою права на справедливий суд.<br />
<br />
Для звернення до Європейського суду з прав людини необхідно заповнити українською чи російською мовою відповідний формуляр. Звернення є безкоштовним. <br />
<br />
== Відповідальність за невиконання рішення суду ==<br />
<br />
Згідно [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n718 ст. 76 Закону України «Про виконавче провадження»] за порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження», невиконання законних вимог державного виконавця фізичними, юридичними чи посадовими особами, несвоєчасне подання або неподання звітів про відрахування із заробітної плати та інших доходів боржника, неподання або подання неправдивих відомостей про доходи і майновий стан боржника, а також неповідомлення боржником про зміну місця проживання чи місцезнаходження або місця роботи(отримання доходів), а також за неявку без поважних причин за викликом державного виконавця винні особи несуть відповідальність у встановленому законом порядку.<br />
<br />
У разі порушення особою вимог Закону державний виконавець складає протокол про адміністративне правопорушення.<br />
<br />
Підставами для складання протоколу є:<br />
* невиконання законних вимог державного виконавця фізичними, юридичними чи посадовими особами;<br />
* несвоєчасне подання або неподання звітів про відрахування із заробітної плати та інших доходів боржника, неподання або подання неправдивих відомостей про доходи і майновий стан боржника;<br />
* неповідомлення боржником про зміну місця проживання чи місцезнаходження або місця роботи (отримання доходів);<br />
* неявка без поважних причин за викликом державного виконавця.<br />
<br />
Протокол направляється для розгляду до відповідного районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за місцем вчинення адміністративного правопорушення.<br />
<br />
У разі наявності у діях боржника ознак злочину, передбаченого статтями 164, 382, 388 Кримінального кодексу України, державний виконавець звертається до правоохоронних органів з поданням про притягнення особи до кримінальної відповідальності відповідно до закону.<br />
<br />
Однією з підстав направлення подання про притягнення особи до кримінальної відповідальності за ознаки злочину передбаченого ст. 164 Кримінального кодексу України за злісне ухилення від сплати аліментів є заборгованість зі сплати аліментів у розмірі, що сукупно перевищує суму відповідних платежів за шість місяців.<br />
<br />
Підставою для направлення подання про притягнення особи до кримінальної відповідальності за ознаки злочину, передбаченого ст. 382 Кримінального кодексу України за умисне невиконання рішення суду є відкриття боржником нових рахунків в банківських установах після винесення державним виконавцем постанови про арешт коштів боржника.<br />
<br />
Підставою для направлення подання про притягнення особи до кримінальної відповідальності за ознаки злочину, передбаченого ст. 388 Кримінального кодексу України за розтрату, відчуження, приховування, підміну, пошкодження, знищення майна або інші незаконні дії з майном, на яке накладено арешт, із заставленим майном або майном, яке описано, чи порушення обмеження (обтяження) права користуватися таким майном, здійснене особою, якій це майно ввірено, а також здійснення представником банку або іншої фінансової установи банківських операцій з коштами, на які накладено арешт.<br />
<br />
[[Категорія:Виконавче провадження]]</div>Volodymyr.shcherbakovhttps://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=%D0%92%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%85_%D1%80%D1%96%D1%88%D0%B5%D0%BD%D1%8C_%D1%83_%D1%86%D0%B8%D0%B2%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D1%85_%D1%81%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B0%D1%85&diff=8655Виконання судових рішень у цивільних справах2018-10-02T14:42:14Z<p>Volodymyr.shcherbakov: /* Права стягувача */</p>
<hr />
<div>== Нормативно-правова база ==<br />
<br />
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/254к/96-вр Конституція України від 28.06.1996 року]<br />
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України від 18.03.2004 року № 1618-IV]<br />
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/2341-14. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 року № 2341-III]<br />
* [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 року № 8073-X]<br />
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII]<br />
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-VI]<br />
* [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_004 Конвенція «Про захист прав людини і основоположних свобод»]<br />
<br />
== Загальні відомості ==<br />
<br />
Виконання рішення суду є невід’ємною частиною права на справедливий суд. Судові рішення є обов’язковими до виконання на всій території України.<br />
<br />
Для виконання рішення суду чи судового наказу потрібно отримати в суді виконавчий лист і звернутися до відповідної державної виконавчої служби протягом одного року з наступного дня після набрання рішенням законної сили. Зробити це необхідно особисто або рекомендованим листом з повідомленням. Після такого звернення має бути відкрите виконавче провадження й боржнику надається час для добровільного виконання рішення, а після цього – рішення має бути виконаним у примусовому порядку.<br />
<br />
Якщо рішення стосується стягнення грошових коштів, рекомендується в заяві про відкриття виконавчого провадження просити накласти арешт і заборону на відчуження всього майна боржника, що відповідає розміру боргу, – це може убезпечити від продажу боржником свого майна. Також, якщо є інформація про наявне майно боржника, необхідно вказати про нього в заяві.<br />
<br />
За кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, суд видає один виконавчий лист. Якщо на підставі ухваленого рішення належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, або якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів чи проти кількох відповідачів, суд має право за заявою стягувачів видати кілька виконавчих листів, точно зазначивши, яку частину рішення треба виконати за кожним виконавчим листом.<br />
<br />
== Права стягувача ==<br />
<br />
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі – Закон) визначено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) – це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню.<br />
<br />
Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, яка зобов’язана за рішенням вчинити певні дії (передати майно, виконати інші обов’язки, передбачені рішенням) або утриматися від їх вчинення.<br />
Крім того, у виконавчих провадженнях про стягнення сум у доход Державного бюджету України стягувачем є орган, за позовом якого судом винесено відповідне рішення, або орган, який відповідно до закону прийняв таке рішення. У виконавчих провадженнях про стягнення у доход Державного бюджету України судового збору (державного мита) стягувачем є орган державної податкової служби.<br />
<br />
У разі вибуття однієї з сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду з заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов’язкові тією мірою, в якій вони були б обов’язковими для сторони, яку правонаступник замінив.<br />
<br />
Зазначені вище особи набувають статусу сторін виконавчого провадження лише після відкриття виконавчого провадження, тобто, винесення державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, або ж постанови про заміну сторони її правонаступником.<br />
<br />
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 статті 57 Конституції України], кожному гарантується право знати свої права і обов’язки.<br />
<br />
Особам, які беруть участь у виконавчому провадженні або залучаються до проведення виконавчих дій, повинні бути роз’яснені державним виконавцем їх права відповідно до вимог Закону.<br />
Основний перелік прав та обов’язків сторін виконавчого провадження визначений [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n214 статтею 19 Закону України "Про виконавче провадження"].<br />
<br />
Так сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.<br />
<br />
Разом з цим, перелік прав та обов’язків сторін виконавчого провадження, перелічених вище, не є вичерпним. Діючий Закон України «Про виконавче провадження» наділяє сторін і іншими правами та обов’язками, сумлінне використання яких повинно забезпечити повне і своєчасне вчинення виконавчих дій.<br />
<br />
[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4355 Статтею 56 Конституції України] встановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.<br />
<br />
== Виконавчі дії ==<br />
<br />
Виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування чи роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, які можуть вчиняти виконавчі дії по виконанню рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.<br />
<br />
Державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.<br />
<br />
У постанові державний виконавець установлює строк для добровільного виконання рішення, що не може перевищувати 7 днів, а рішення про примусове виселення – 15 днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору й витрат, пов’язаних із провадженням виконавчих дій.<br />
<br />
Копія постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня надсилається стягувачу, боржнику та органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.<br />
Якщо у стягувача є можливість, краще самостійно рекомендованим листом із повідомленням, відправити боржнику постанову про відкриття провадження. Якщо боржник не буде повідомлений, це створить потенційну можливість оскарження дій виконавця й затягування виконання рішення.<br />
<br />
Державний виконавець зобов’язаний провести виконавчі дії по виконанню рішення протягом 6 місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а по виконанню рішення немайнового характеру – у двомісячний строк. Строки здійснення виконавчого провадження не поширюються на час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження та на період реалізації арештованого майна боржника.<br />
<br />
За можливості потрібно брати участь у виконавчих діях, пов’язаних із перевіркою майнового стану боржника, проведенні опису його майна та арешту. Не треба відмовляйтеся приймати арештоване майно на відповідальне зберігання – це допоможе уникнути спокуси виконавця «щось не помітити» та дозволити зберегти цілісність цього майна.<br />
<br />
Рекомендовано щомісячно направляти державному виконавцю письмові запити про хід виконання рішення й проведення виконавчих дій.<br />
<br />
У першу чергу, стягнення звертається на грошові кошти, які належать боржнику (готівка або гроші в банківських і фінансових установах), потім – на рухоме майно (меблі, побутова техніка, автотранспорт), потім – на нежитлове нерухоме майно, і лише в останню чергу – на житло.<br />
<br />
Будь-яке виявлене майно боржника повинне бути негайно арештоване, у разі, якщо розмір заборгованості й вартість цього майна співвідносяться.<br />
<br />
З метою своєчасного й повного виконання рішень майнового характеру рекомендується вимагати від виконавця проведення наступних дій:<br />
# Направлення запитів: до податкової інспекції – для визначення розміру доходів боржника і місця його роботи, чи є боржник суб’єктом підприємницької діяльності, інформації про його розрахункові рахунки; до реєстраційної палати або реєстратору держадміністрації – визначення, чи є боржник суб’єктом підприємницької діяльності, які його види діяльності й місце реєстрації; в ДАІ, інспекцію державного технічного нагляду і державну реєстраційну службу – для виявлення зареєстрованого за боржником автотранспорту, сільськогосподарської техніки і нерухомості; до органів місцевого самоврядування – про виділення земельної ділянки, видачу дозволу на проведення підприємницької діяльності; до органів реєстрації актів цивільного стану громадян – визначення шлюбних зв’язків з метою, в подальшому, виявлення й звернення стягнення на спільне майно подружжя; до обласного адресного бюро при УМВС – щодо адреси реєстрації боржника; до органів Пенсійного фонду і Центру зайнятості – про перебування боржника на обліку;<br />
# Направлення до всіх центральних банківських і фінансових установ постанов про арешт грошових коштів боржника;<br />
# Направлення письмових викликів боржника до органу виконавчої служби для надання пояснень, а у випадку ігнорування ним вимог виконавця – накладення на нього штрафних санкцій і винесення постанови про примусовий привід боржника органами УМВС;<br />
# Перевірка майнового стану боржника за місцем його реєстрації, фактичного мешкання або знаходження його нерухомості.<br />
<br />
== Оскарження дій державного виконавця ==<br />
<br />
Конституцією України передбачено, що кожна людина має право на захист своїх законних інтересів та прав. Діючим законодавством визначено порядок захисту громадянами своїх прав та законних інтересів шляхом подачі письмового звернення до органів державної влади, установ, організацій незалежно від форм власності, посадових осіб, органів державної виконавчої служби або шляхом висловлення своїх пропозицій на особистому прийомі у керівників цих установ в усній формі.<br />
<br />
Законом України «Про звернення громадян» визначено такі основні види звернень як скарга та заява.<br />
<br />
Заява - це звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.<br />
<br />
Скарга - це звернення з вимогою про поновлення прав і законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю) посадових осіб.<br />
<br />
У зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання.<br />
<br />
Письмове звернення повинно бути підписано заявником із зазначенням дати.<br />
<br />
Окрім звичайного звернення, заявник може подати скаргу на дії державного виконавця в порядку ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду.<br />
<br />
Скарга подається до суду, який видав виконавчий документ. При цьому ви можете вимагати відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої діями виконавця.<br />
<br />
Скарга розглядається в десятиденний строк у судовому засіданні за участю заявника і державного виконавця. За наслідками розгляду суд виносить ухвалу, у котрій може визнати дії чи бездіяльність виконавця неправомірними й зобов’язати виконавця вчинити певні дії, а також визначити відшкодування завданої вам такими діями шкоди. Ця ухвала повинна бути виконана в місячний термін з дня надходження ухвали у виконавчу службу (ст. 389 ЦПК).<br />
<br />
Боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку.<br />
Скарга на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця подається начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії чи бездіяльність начальника відділу можуть бути оскаржені до вищестоящого органу державної виконавчої служби.<br />
<br />
Рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.<br />
<br />
Рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб) можуть бути оскаржені до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.<br />
<br />
Скаргу на дії чи бездіяльність державного виконавця необхідно подавати у письмовій формі із зазначенням:<br />
# Найменування органу державної виконавчої служби, до якого вона подається.<br />
# Повне найменування (ім'я) стягувача та боржника, їх місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (ім'я) представника сторони виконавчого провадження, якщо скарга подається представником.<br />
# Реквізити виконавчого документа (вид документа, найменування органу, що його видав, день видачі та номер документа, його резолютивна частина).<br />
# Зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та норму закону, яку порушено.<br />
# Викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги.<br />
# Підпис скаржника або його представника із зазначенням дня подання скарги.<br />
<br />
Скарга, подана у виконавчому провадженні начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, розглядається у десятиденний строк з дня її надходження. За результатами розгляду скарги начальник відділу виносить постанову про її задоволення чи відмову, яка в десятиденний строк може бути оскаржена до вищестоящого органу державної виконавчої служби або до суду. Скарга, подана без додержання вимог розглядається начальником відділу в порядку, встановленому ст. 20 Закону України «Про звернення громадян», а саме: в термін не більше одного місяця від дня її надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у скарзі питання неможливо, начальник відділу або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала скаргу. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у скарзі, не може перевищувати сорока п'яти днів.<br />
<br />
== Якщо рішення суду й надалі не виконується ==<br />
<br />
Якщо рішення суду стосується захисту цивільних прав і обов’язків, то при невиконанні рішення суду можна подати заяву до Європейського суду з прав людини щодо порушення права на справедливий суд (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).<br />
<br />
Перед цим потрібно вичерпати всі ефективні засоби захисту. А саме, якщо боржник є в приватній власності чи приватною особою, потрібно оскаржити дії чи бездіяльність державного виконавця по невиконанню рішення суду. Тільки після цього можна звертатися до Європейського суду з прав людини.<br />
<br />
Якщо боржник є органом влади, державним підприємством (частка держави не менше 25%) чи установою, тоді ефективних засобів захисту прав немає. У такому випадку можна звернутися із заявою до Європейського суду з прав людини щодо порушення державою права на справедливий суд.<br />
<br />
Для звернення до Європейського суду з прав людини необхідно заповнити українською чи російською мовою відповідний формуляр. Звернення є безкоштовним. <br />
<br />
== Відповідальність за невиконання рішення суду ==<br />
<br />
Згідно ст. 90 Закону України «Про виконавче провадження» за порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження», невиконання законних вимог державного виконавця фізичними, юридичними чи посадовими особами, несвоєчасне подання або неподання звітів про відрахування із заробітної плати та інших доходів боржника, неподання або подання неправдивих відомостей про доходи і майновий стан боржника, а також неповідомлення боржником про зміну місця проживання чи місцезнаходження або місця роботи(отримання доходів), а також за неявку без поважних причин за викликом державного виконавця винні особи несуть відповідальність у встановленому законом порядку.<br />
<br />
У разі порушення особою вимог Закону державний виконавець складає протокол про адміністративне правопорушення.<br />
<br />
Підставами для складання протоколу є:<br />
* невиконання законних вимог державного виконавця фізичними, юридичними чи посадовими особами;<br />
* несвоєчасне подання або неподання звітів про відрахування із заробітної плати та інших доходів боржника, неподання або подання неправдивих відомостей про доходи і майновий стан боржника;<br />
* неповідомлення боржником про зміну місця проживання чи місцезнаходження або місця роботи (отримання доходів);<br />
* неявка без поважних причин за викликом державного виконавця.<br />
<br />
Протокол направляється для розгляду до відповідного районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за місцем вчинення адміністративного правопорушення.<br />
<br />
У разі наявності у діях боржника ознак злочину, передбаченого статтями 164, 382, 388 Кримінального кодексу України, державний виконавець звертається до правоохоронних органів з поданням про притягнення особи до кримінальної відповідальності відповідно до закону.<br />
<br />
Однією з підстав направлення подання про притягнення особи до кримінальної відповідальності за ознаки злочину передбаченого ст. 164 Кримінального кодексу України за злісне ухилення від сплати аліментів є заборгованість зі сплати аліментів у розмірі, що сукупно перевищує суму відповідних платежів за шість місяців.<br />
<br />
Підставою для направлення подання про притягнення особи до кримінальної відповідальності за ознаки злочину, передбаченого ст. 382 Кримінального кодексу України за умисне невиконання рішення суду є відкриття боржником нових рахунків в банківських установах після винесення державним виконавцем постанови про арешт коштів боржника.<br />
<br />
Підставою для направлення подання про притягнення особи до кримінальної відповідальності за ознаки злочину, передбаченого ст. 388 Кримінального кодексу України за розтрату, відчуження, приховування, підміну, пошкодження, знищення майна або інші незаконні дії з майном, на яке накладено арешт, із заставленим майном або майном, яке описано, чи порушення обмеження (обтяження) права користуватися таким майном, здійснене особою, якій це майно ввірено, а також здійснення представником банку або іншої фінансової установи банківських операцій з коштами, на які накладено арешт.<br />
<br />
[[Категорія:Виконавче провадження]]</div>Volodymyr.shcherbakovhttps://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=%D0%92%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%85_%D1%80%D1%96%D1%88%D0%B5%D0%BD%D1%8C_%D1%83_%D1%86%D0%B8%D0%B2%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D1%85_%D1%81%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B0%D1%85&diff=8653Виконання судових рішень у цивільних справах2018-10-02T14:41:12Z<p>Volodymyr.shcherbakov: </p>
<hr />
<div>== Нормативно-правова база ==<br />
<br />
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/254к/96-вр Конституція України від 28.06.1996 року]<br />
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України від 18.03.2004 року № 1618-IV]<br />
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/2341-14. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 року № 2341-III]<br />
* [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 року № 8073-X]<br />
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII]<br />
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-VI]<br />
* [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_004 Конвенція «Про захист прав людини і основоположних свобод»]<br />
<br />
== Загальні відомості ==<br />
<br />
Виконання рішення суду є невід’ємною частиною права на справедливий суд. Судові рішення є обов’язковими до виконання на всій території України.<br />
<br />
Для виконання рішення суду чи судового наказу потрібно отримати в суді виконавчий лист і звернутися до відповідної державної виконавчої служби протягом одного року з наступного дня після набрання рішенням законної сили. Зробити це необхідно особисто або рекомендованим листом з повідомленням. Після такого звернення має бути відкрите виконавче провадження й боржнику надається час для добровільного виконання рішення, а після цього – рішення має бути виконаним у примусовому порядку.<br />
<br />
Якщо рішення стосується стягнення грошових коштів, рекомендується в заяві про відкриття виконавчого провадження просити накласти арешт і заборону на відчуження всього майна боржника, що відповідає розміру боргу, – це може убезпечити від продажу боржником свого майна. Також, якщо є інформація про наявне майно боржника, необхідно вказати про нього в заяві.<br />
<br />
За кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, суд видає один виконавчий лист. Якщо на підставі ухваленого рішення належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, або якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів чи проти кількох відповідачів, суд має право за заявою стягувачів видати кілька виконавчих листів, точно зазначивши, яку частину рішення треба виконати за кожним виконавчим листом.<br />
<br />
== Права стягувача ==<br />
<br />
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі – Закон) визначено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) – це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню.<br />
<br />
Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, яка зобов’язана за рішенням вчинити певні дії (передати майно, виконати інші обов’язки, передбачені рішенням) або утриматися від їх вчинення.<br />
Крім того, у виконавчих провадженнях про стягнення сум у доход Державного бюджету України стягувачем є орган, за позовом якого судом винесено відповідне рішення, або орган, який відповідно до закону прийняв таке рішення. У виконавчих провадженнях про стягнення у доход Державного бюджету України судового збору (державного мита) стягувачем є орган державної податкової служби.<br />
<br />
У разі вибуття однієї з сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду з заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов’язкові тією мірою, в якій вони були б обов’язковими для сторони, яку правонаступник замінив.<br />
<br />
Зазначені вище особи набувають статусу сторін виконавчого провадження лише після відкриття виконавчого провадження, тобто, винесення державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, або ж постанови про заміну сторони її правонаступником.<br />
<br />
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 статті 57 Конституції України], кожному гарантується право знати свої права і обов’язки.<br />
<br />
Особам, які беруть участь у виконавчому провадженні або залучаються до проведення виконавчих дій, повинні бути роз’яснені державним виконавцем їх права відповідно до вимог Закону.<br />
Основний перелік прав та обов’язків сторін виконавчого провадження визначений [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n214 статтею 19 Закону України "Про виконавче провадження"].<br />
<br />
Так сторони та інші учасники виконавчого провадження мають право знайомитися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, подавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні і письмові пояснення в процесі виконавчих дій, висловлювати свої доводи, міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження, у тому числі при проведенні експертизи, заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників виконавчого провадження, заявляти відводи у випадках, передбачених Законом, оскаржувати дії (бездіяльність) державного виконавця з питань виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими Законом.<br />
Разом з цим, перелік прав та обов’язків сторін виконавчого провадження, перелічених вище, не є вичерпним. Діючий Закон України «Про виконавче провадження» наділяє сторін і іншими правами та обов’язками, сумлінне використання яких повинно забезпечити повне і своєчасне вчинення виконавчих дій.<br />
<br />
[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4355 Статтею 56 Конституції України] встановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.<br />
<br />
== Виконавчі дії ==<br />
<br />
Виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування чи роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, які можуть вчиняти виконавчі дії по виконанню рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.<br />
<br />
Державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.<br />
<br />
У постанові державний виконавець установлює строк для добровільного виконання рішення, що не може перевищувати 7 днів, а рішення про примусове виселення – 15 днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору й витрат, пов’язаних із провадженням виконавчих дій.<br />
<br />
Копія постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня надсилається стягувачу, боржнику та органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.<br />
Якщо у стягувача є можливість, краще самостійно рекомендованим листом із повідомленням, відправити боржнику постанову про відкриття провадження. Якщо боржник не буде повідомлений, це створить потенційну можливість оскарження дій виконавця й затягування виконання рішення.<br />
<br />
Державний виконавець зобов’язаний провести виконавчі дії по виконанню рішення протягом 6 місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а по виконанню рішення немайнового характеру – у двомісячний строк. Строки здійснення виконавчого провадження не поширюються на час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження та на період реалізації арештованого майна боржника.<br />
<br />
За можливості потрібно брати участь у виконавчих діях, пов’язаних із перевіркою майнового стану боржника, проведенні опису його майна та арешту. Не треба відмовляйтеся приймати арештоване майно на відповідальне зберігання – це допоможе уникнути спокуси виконавця «щось не помітити» та дозволити зберегти цілісність цього майна.<br />
<br />
Рекомендовано щомісячно направляти державному виконавцю письмові запити про хід виконання рішення й проведення виконавчих дій.<br />
<br />
У першу чергу, стягнення звертається на грошові кошти, які належать боржнику (готівка або гроші в банківських і фінансових установах), потім – на рухоме майно (меблі, побутова техніка, автотранспорт), потім – на нежитлове нерухоме майно, і лише в останню чергу – на житло.<br />
<br />
Будь-яке виявлене майно боржника повинне бути негайно арештоване, у разі, якщо розмір заборгованості й вартість цього майна співвідносяться.<br />
<br />
З метою своєчасного й повного виконання рішень майнового характеру рекомендується вимагати від виконавця проведення наступних дій:<br />
# Направлення запитів: до податкової інспекції – для визначення розміру доходів боржника і місця його роботи, чи є боржник суб’єктом підприємницької діяльності, інформації про його розрахункові рахунки; до реєстраційної палати або реєстратору держадміністрації – визначення, чи є боржник суб’єктом підприємницької діяльності, які його види діяльності й місце реєстрації; в ДАІ, інспекцію державного технічного нагляду і державну реєстраційну службу – для виявлення зареєстрованого за боржником автотранспорту, сільськогосподарської техніки і нерухомості; до органів місцевого самоврядування – про виділення земельної ділянки, видачу дозволу на проведення підприємницької діяльності; до органів реєстрації актів цивільного стану громадян – визначення шлюбних зв’язків з метою, в подальшому, виявлення й звернення стягнення на спільне майно подружжя; до обласного адресного бюро при УМВС – щодо адреси реєстрації боржника; до органів Пенсійного фонду і Центру зайнятості – про перебування боржника на обліку;<br />
# Направлення до всіх центральних банківських і фінансових установ постанов про арешт грошових коштів боржника;<br />
# Направлення письмових викликів боржника до органу виконавчої служби для надання пояснень, а у випадку ігнорування ним вимог виконавця – накладення на нього штрафних санкцій і винесення постанови про примусовий привід боржника органами УМВС;<br />
# Перевірка майнового стану боржника за місцем його реєстрації, фактичного мешкання або знаходження його нерухомості.<br />
<br />
== Оскарження дій державного виконавця ==<br />
<br />
Конституцією України передбачено, що кожна людина має право на захист своїх законних інтересів та прав. Діючим законодавством визначено порядок захисту громадянами своїх прав та законних інтересів шляхом подачі письмового звернення до органів державної влади, установ, організацій незалежно від форм власності, посадових осіб, органів державної виконавчої служби або шляхом висловлення своїх пропозицій на особистому прийомі у керівників цих установ в усній формі.<br />
<br />
Законом України «Про звернення громадян» визначено такі основні види звернень як скарга та заява.<br />
<br />
Заява - це звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.<br />
<br />
Скарга - це звернення з вимогою про поновлення прав і законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю) посадових осіб.<br />
<br />
У зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання.<br />
<br />
Письмове звернення повинно бути підписано заявником із зазначенням дати.<br />
<br />
Окрім звичайного звернення, заявник може подати скаргу на дії державного виконавця в порядку ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду.<br />
<br />
Скарга подається до суду, який видав виконавчий документ. При цьому ви можете вимагати відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої діями виконавця.<br />
<br />
Скарга розглядається в десятиденний строк у судовому засіданні за участю заявника і державного виконавця. За наслідками розгляду суд виносить ухвалу, у котрій може визнати дії чи бездіяльність виконавця неправомірними й зобов’язати виконавця вчинити певні дії, а також визначити відшкодування завданої вам такими діями шкоди. Ця ухвала повинна бути виконана в місячний термін з дня надходження ухвали у виконавчу службу (ст. 389 ЦПК).<br />
<br />
Боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку.<br />
Скарга на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця подається начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії чи бездіяльність начальника відділу можуть бути оскаржені до вищестоящого органу державної виконавчої служби.<br />
<br />
Рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.<br />
<br />
Рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб) можуть бути оскаржені до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.<br />
<br />
Скаргу на дії чи бездіяльність державного виконавця необхідно подавати у письмовій формі із зазначенням:<br />
# Найменування органу державної виконавчої служби, до якого вона подається.<br />
# Повне найменування (ім'я) стягувача та боржника, їх місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (ім'я) представника сторони виконавчого провадження, якщо скарга подається представником.<br />
# Реквізити виконавчого документа (вид документа, найменування органу, що його видав, день видачі та номер документа, його резолютивна частина).<br />
# Зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та норму закону, яку порушено.<br />
# Викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги.<br />
# Підпис скаржника або його представника із зазначенням дня подання скарги.<br />
<br />
Скарга, подана у виконавчому провадженні начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, розглядається у десятиденний строк з дня її надходження. За результатами розгляду скарги начальник відділу виносить постанову про її задоволення чи відмову, яка в десятиденний строк може бути оскаржена до вищестоящого органу державної виконавчої служби або до суду. Скарга, подана без додержання вимог розглядається начальником відділу в порядку, встановленому ст. 20 Закону України «Про звернення громадян», а саме: в термін не більше одного місяця від дня її надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у скарзі питання неможливо, начальник відділу або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала скаргу. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у скарзі, не може перевищувати сорока п'яти днів.<br />
<br />
== Якщо рішення суду й надалі не виконується ==<br />
<br />
Якщо рішення суду стосується захисту цивільних прав і обов’язків, то при невиконанні рішення суду можна подати заяву до Європейського суду з прав людини щодо порушення права на справедливий суд (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).<br />
<br />
Перед цим потрібно вичерпати всі ефективні засоби захисту. А саме, якщо боржник є в приватній власності чи приватною особою, потрібно оскаржити дії чи бездіяльність державного виконавця по невиконанню рішення суду. Тільки після цього можна звертатися до Європейського суду з прав людини.<br />
<br />
Якщо боржник є органом влади, державним підприємством (частка держави не менше 25%) чи установою, тоді ефективних засобів захисту прав немає. У такому випадку можна звернутися із заявою до Європейського суду з прав людини щодо порушення державою права на справедливий суд.<br />
<br />
Для звернення до Європейського суду з прав людини необхідно заповнити українською чи російською мовою відповідний формуляр. Звернення є безкоштовним. <br />
<br />
== Відповідальність за невиконання рішення суду ==<br />
<br />
Згідно ст. 90 Закону України «Про виконавче провадження» за порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження», невиконання законних вимог державного виконавця фізичними, юридичними чи посадовими особами, несвоєчасне подання або неподання звітів про відрахування із заробітної плати та інших доходів боржника, неподання або подання неправдивих відомостей про доходи і майновий стан боржника, а також неповідомлення боржником про зміну місця проживання чи місцезнаходження або місця роботи(отримання доходів), а також за неявку без поважних причин за викликом державного виконавця винні особи несуть відповідальність у встановленому законом порядку.<br />
<br />
У разі порушення особою вимог Закону державний виконавець складає протокол про адміністративне правопорушення.<br />
<br />
Підставами для складання протоколу є:<br />
* невиконання законних вимог державного виконавця фізичними, юридичними чи посадовими особами;<br />
* несвоєчасне подання або неподання звітів про відрахування із заробітної плати та інших доходів боржника, неподання або подання неправдивих відомостей про доходи і майновий стан боржника;<br />
* неповідомлення боржником про зміну місця проживання чи місцезнаходження або місця роботи (отримання доходів);<br />
* неявка без поважних причин за викликом державного виконавця.<br />
<br />
Протокол направляється для розгляду до відповідного районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за місцем вчинення адміністративного правопорушення.<br />
<br />
У разі наявності у діях боржника ознак злочину, передбаченого статтями 164, 382, 388 Кримінального кодексу України, державний виконавець звертається до правоохоронних органів з поданням про притягнення особи до кримінальної відповідальності відповідно до закону.<br />
<br />
Однією з підстав направлення подання про притягнення особи до кримінальної відповідальності за ознаки злочину передбаченого ст. 164 Кримінального кодексу України за злісне ухилення від сплати аліментів є заборгованість зі сплати аліментів у розмірі, що сукупно перевищує суму відповідних платежів за шість місяців.<br />
<br />
Підставою для направлення подання про притягнення особи до кримінальної відповідальності за ознаки злочину, передбаченого ст. 382 Кримінального кодексу України за умисне невиконання рішення суду є відкриття боржником нових рахунків в банківських установах після винесення державним виконавцем постанови про арешт коштів боржника.<br />
<br />
Підставою для направлення подання про притягнення особи до кримінальної відповідальності за ознаки злочину, передбаченого ст. 388 Кримінального кодексу України за розтрату, відчуження, приховування, підміну, пошкодження, знищення майна або інші незаконні дії з майном, на яке накладено арешт, із заставленим майном або майном, яке описано, чи порушення обмеження (обтяження) права користуватися таким майном, здійснене особою, якій це майно ввірено, а також здійснення представником банку або іншої фінансової установи банківських операцій з коштами, на які накладено арешт.<br />
<br />
[[Категорія:Виконавче провадження]]</div>Volodymyr.shcherbakovhttps://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=%D0%92%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%85_%D1%80%D1%96%D1%88%D0%B5%D0%BD%D1%8C_%D1%83_%D1%86%D0%B8%D0%B2%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D1%85_%D1%81%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B0%D1%85&diff=8644Виконання судових рішень у цивільних справах2018-10-02T14:33:22Z<p>Volodymyr.shcherbakov: /* Нормативно-правова база */</p>
<hr />
<div>== Нормативно-правова база ==<br />
<br />
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/254к/96-вр Конституція України від 28.06.1996 року]<br />
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України від 18.03.2004 року № 1618-IV]<br />
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/2341-14. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 року № 2341-III]<br />
* [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 року № 8073-X]<br />
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII]<br />
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-VI]<br />
* [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_004 Конвенція «Про захист прав людини і основоположних свобод»]<br />
<br />
== Загальні відомості ==<br />
<br />
Виконання рішення суду є невід’ємною частиною права на справедливий суд. Судові рішення є обов’язковими до виконання на всій території України.<br />
<br />
Для виконання рішення суду чи судового наказу потрібно отримати в суді виконавчий лист і звернутися до відповідної державної виконавчої служби протягом одного року з наступного дня після набрання рішенням законної сили. Зробити це необхідно особисто або рекомендованим листом з повідомленням. Після такого звернення має бути відкрите виконавче провадження й боржнику надається час для добровільного виконання рішення, а після цього – рішення має бути виконаним у примусовому порядку.<br />
<br />
Якщо рішення стосується стягнення грошових коштів, рекомендується в заяві про відкриття виконавчого провадження просити накласти арешт і заборону на відчуження всього майна боржника, що відповідає розміру боргу, – це може убезпечити від продажу боржником свого майна. Також, якщо є інформація про наявне майно боржника, необхідно вказати про нього в заяві.<br />
<br />
За кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, суд видає один виконавчий лист. Якщо на підставі ухваленого рішення належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, або якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів чи проти кількох відповідачів, суд має право за заявою стягувачів видати кілька виконавчих листів, точно зазначивши, яку частину рішення треба виконати за кожним виконавчим листом.<br />
<br />
== Права стягувача ==<br />
<br />
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі – Закон) визначено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) – це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню.<br />
<br />
Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, яка зобов’язана за рішенням вчинити певні дії (передати майно, виконати інші обов’язки, передбачені рішенням) або утриматися від їх вчинення.<br />
Крім того, у виконавчих провадженнях про стягнення сум у доход Державного бюджету України стягувачем є орган, за позовом якого судом винесено відповідне рішення, або орган, який відповідно до закону прийняв таке рішення. У виконавчих провадженнях про стягнення у доход Державного бюджету України судового збору (державного мита) стягувачем є орган державної податкової служби.<br />
<br />
У разі вибуття однієї з сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду з заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов’язкові тією мірою, в якій вони були б обов’язковими для сторони, яку правонаступник замінив.<br />
<br />
Зазначені вище особи набувають статусу сторін виконавчого провадження лише після відкриття виконавчого провадження, тобто, винесення державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, або ж постанови про заміну сторони її правонаступником.<br />
<br />
Відповідно до статті 57 Конституції України, кожному гарантується право знати свої права і обов’язки.<br />
<br />
Особам, які беруть участь у виконавчому провадженні або залучаються до проведення виконавчих дій, повинні бути роз’яснені державним виконавцем їх права відповідно до вимог Закону.<br />
Основний перелік прав та обов’язків сторін виконавчого провадження визначений статтею 11 Закону.<br />
<br />
Так сторони та інші учасники виконавчого провадження мають право знайомитися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, подавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні і письмові пояснення в процесі виконавчих дій, висловлювати свої доводи, міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження, у тому числі при проведенні експертизи, заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників виконавчого провадження, заявляти відводи у випадках, передбачених Законом, оскаржувати дії (бездіяльність) державного виконавця з питань виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими Законом.<br />
Разом з цим, перелік прав та обов’язків сторін виконавчого провадження, перелічених вище, не є вичерпним. Діючий Закон України «Про виконавче провадження» наділяє сторін і іншими правами та обов’язками, сумлінне використання яких повинно забезпечити повне і своєчасне вчинення виконавчих дій.<br />
<br />
Статтею 56 Конституції України встановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.<br />
<br />
== Виконавчі дії ==<br />
<br />
Виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування чи роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, які можуть вчиняти виконавчі дії по виконанню рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.<br />
<br />
Державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.<br />
<br />
У постанові державний виконавець установлює строк для добровільного виконання рішення, що не може перевищувати 7 днів, а рішення про примусове виселення – 15 днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору й витрат, пов’язаних із провадженням виконавчих дій.<br />
<br />
Копія постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня надсилається стягувачу, боржнику та органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.<br />
Якщо у стягувача є можливість, краще самостійно рекомендованим листом із повідомленням, відправити боржнику постанову про відкриття провадження. Якщо боржник не буде повідомлений, це створить потенційну можливість оскарження дій виконавця й затягування виконання рішення.<br />
<br />
Державний виконавець зобов’язаний провести виконавчі дії по виконанню рішення протягом 6 місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а по виконанню рішення немайнового характеру – у двомісячний строк. Строки здійснення виконавчого провадження не поширюються на час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження та на період реалізації арештованого майна боржника.<br />
<br />
За можливості потрібно брати участь у виконавчих діях, пов’язаних із перевіркою майнового стану боржника, проведенні опису його майна та арешту. Не треба відмовляйтеся приймати арештоване майно на відповідальне зберігання – це допоможе уникнути спокуси виконавця «щось не помітити» та дозволити зберегти цілісність цього майна.<br />
<br />
Рекомендовано щомісячно направляти державному виконавцю письмові запити про хід виконання рішення й проведення виконавчих дій.<br />
<br />
У першу чергу, стягнення звертається на грошові кошти, які належать боржнику (готівка або гроші в банківських і фінансових установах), потім – на рухоме майно (меблі, побутова техніка, автотранспорт), потім – на нежитлове нерухоме майно, і лише в останню чергу – на житло.<br />
<br />
Будь-яке виявлене майно боржника повинне бути негайно арештоване, у разі, якщо розмір заборгованості й вартість цього майна співвідносяться.<br />
<br />
З метою своєчасного й повного виконання рішень майнового характеру рекомендується вимагати від виконавця проведення наступних дій:<br />
# Направлення запитів: до податкової інспекції – для визначення розміру доходів боржника і місця його роботи, чи є боржник суб’єктом підприємницької діяльності, інформації про його розрахункові рахунки; до реєстраційної палати або реєстратору держадміністрації – визначення, чи є боржник суб’єктом підприємницької діяльності, які його види діяльності й місце реєстрації; в ДАІ, інспекцію державного технічного нагляду і державну реєстраційну службу – для виявлення зареєстрованого за боржником автотранспорту, сільськогосподарської техніки і нерухомості; до органів місцевого самоврядування – про виділення земельної ділянки, видачу дозволу на проведення підприємницької діяльності; до органів реєстрації актів цивільного стану громадян – визначення шлюбних зв’язків з метою, в подальшому, виявлення й звернення стягнення на спільне майно подружжя; до обласного адресного бюро при УМВС – щодо адреси реєстрації боржника; до органів Пенсійного фонду і Центру зайнятості – про перебування боржника на обліку;<br />
# Направлення до всіх центральних банківських і фінансових установ постанов про арешт грошових коштів боржника;<br />
# Направлення письмових викликів боржника до органу виконавчої служби для надання пояснень, а у випадку ігнорування ним вимог виконавця – накладення на нього штрафних санкцій і винесення постанови про примусовий привід боржника органами УМВС;<br />
# Перевірка майнового стану боржника за місцем його реєстрації, фактичного мешкання або знаходження його нерухомості.<br />
<br />
== Оскарження дій державного виконавця ==<br />
<br />
Конституцією України передбачено, що кожна людина має право на захист своїх законних інтересів та прав. Діючим законодавством визначено порядок захисту громадянами своїх прав та законних інтересів шляхом подачі письмового звернення до органів державної влади, установ, організацій незалежно від форм власності, посадових осіб, органів державної виконавчої служби або шляхом висловлення своїх пропозицій на особистому прийомі у керівників цих установ в усній формі.<br />
<br />
Законом України «Про звернення громадян» визначено такі основні види звернень як скарга та заява.<br />
<br />
Заява - це звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.<br />
<br />
Скарга - це звернення з вимогою про поновлення прав і законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю) посадових осіб.<br />
<br />
У зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання.<br />
<br />
Письмове звернення повинно бути підписано заявником із зазначенням дати.<br />
<br />
Окрім звичайного звернення, заявник може подати скаргу на дії державного виконавця в порядку ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду.<br />
<br />
Скарга подається до суду, який видав виконавчий документ. При цьому ви можете вимагати відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої діями виконавця.<br />
<br />
Скарга розглядається в десятиденний строк у судовому засіданні за участю заявника і державного виконавця. За наслідками розгляду суд виносить ухвалу, у котрій може визнати дії чи бездіяльність виконавця неправомірними й зобов’язати виконавця вчинити певні дії, а також визначити відшкодування завданої вам такими діями шкоди. Ця ухвала повинна бути виконана в місячний термін з дня надходження ухвали у виконавчу службу (ст. 389 ЦПК).<br />
<br />
Боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку.<br />
Скарга на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця подається начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії чи бездіяльність начальника відділу можуть бути оскаржені до вищестоящого органу державної виконавчої служби.<br />
<br />
Рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.<br />
<br />
Рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб) можуть бути оскаржені до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.<br />
<br />
Скаргу на дії чи бездіяльність державного виконавця необхідно подавати у письмовій формі із зазначенням:<br />
# Найменування органу державної виконавчої служби, до якого вона подається.<br />
# Повне найменування (ім'я) стягувача та боржника, їх місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (ім'я) представника сторони виконавчого провадження, якщо скарга подається представником.<br />
# Реквізити виконавчого документа (вид документа, найменування органу, що його видав, день видачі та номер документа, його резолютивна частина).<br />
# Зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та норму закону, яку порушено.<br />
# Викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги.<br />
# Підпис скаржника або його представника із зазначенням дня подання скарги.<br />
<br />
Скарга, подана у виконавчому провадженні начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, розглядається у десятиденний строк з дня її надходження. За результатами розгляду скарги начальник відділу виносить постанову про її задоволення чи відмову, яка в десятиденний строк може бути оскаржена до вищестоящого органу державної виконавчої служби або до суду. Скарга, подана без додержання вимог розглядається начальником відділу в порядку, встановленому ст. 20 Закону України «Про звернення громадян», а саме: в термін не більше одного місяця від дня її надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у скарзі питання неможливо, начальник відділу або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала скаргу. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у скарзі, не може перевищувати сорока п'яти днів.<br />
<br />
== Якщо рішення суду й надалі не виконується ==<br />
<br />
Якщо рішення суду стосується захисту цивільних прав і обов’язків, то при невиконанні рішення суду можна подати заяву до Європейського суду з прав людини щодо порушення права на справедливий суд (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).<br />
<br />
Перед цим потрібно вичерпати всі ефективні засоби захисту. А саме, якщо боржник є в приватній власності чи приватною особою, потрібно оскаржити дії чи бездіяльність державного виконавця по невиконанню рішення суду. Тільки після цього можна звертатися до Європейського суду з прав людини.<br />
<br />
Якщо боржник є органом влади, державним підприємством (частка держави не менше 25%) чи установою, тоді ефективних засобів захисту прав немає. У такому випадку можна звернутися із заявою до Європейського суду з прав людини щодо порушення державою права на справедливий суд.<br />
<br />
Для звернення до Європейського суду з прав людини необхідно заповнити українською чи російською мовою відповідний формуляр. Звернення є безкоштовним. <br />
<br />
== Відповідальність за невиконання рішення суду ==<br />
<br />
Згідно ст. 90 Закону України «Про виконавче провадження» за порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження», невиконання законних вимог державного виконавця фізичними, юридичними чи посадовими особами, несвоєчасне подання або неподання звітів про відрахування із заробітної плати та інших доходів боржника, неподання або подання неправдивих відомостей про доходи і майновий стан боржника, а також неповідомлення боржником про зміну місця проживання чи місцезнаходження або місця роботи(отримання доходів), а також за неявку без поважних причин за викликом державного виконавця винні особи несуть відповідальність у встановленому законом порядку.<br />
<br />
У разі порушення особою вимог Закону державний виконавець складає протокол про адміністративне правопорушення.<br />
<br />
Підставами для складання протоколу є:<br />
* невиконання законних вимог державного виконавця фізичними, юридичними чи посадовими особами;<br />
* несвоєчасне подання або неподання звітів про відрахування із заробітної плати та інших доходів боржника, неподання або подання неправдивих відомостей про доходи і майновий стан боржника;<br />
* неповідомлення боржником про зміну місця проживання чи місцезнаходження або місця роботи (отримання доходів);<br />
* неявка без поважних причин за викликом державного виконавця.<br />
<br />
Протокол направляється для розгляду до відповідного районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за місцем вчинення адміністративного правопорушення.<br />
<br />
У разі наявності у діях боржника ознак злочину, передбаченого статтями 164, 382, 388 Кримінального кодексу України, державний виконавець звертається до правоохоронних органів з поданням про притягнення особи до кримінальної відповідальності відповідно до закону.<br />
<br />
Однією з підстав направлення подання про притягнення особи до кримінальної відповідальності за ознаки злочину передбаченого ст. 164 Кримінального кодексу України за злісне ухилення від сплати аліментів є заборгованість зі сплати аліментів у розмірі, що сукупно перевищує суму відповідних платежів за шість місяців.<br />
<br />
Підставою для направлення подання про притягнення особи до кримінальної відповідальності за ознаки злочину, передбаченого ст. 382 Кримінального кодексу України за умисне невиконання рішення суду є відкриття боржником нових рахунків в банківських установах після винесення державним виконавцем постанови про арешт коштів боржника.<br />
<br />
Підставою для направлення подання про притягнення особи до кримінальної відповідальності за ознаки злочину, передбаченого ст. 388 Кримінального кодексу України за розтрату, відчуження, приховування, підміну, пошкодження, знищення майна або інші незаконні дії з майном, на яке накладено арешт, із заставленим майном або майном, яке описано, чи порушення обмеження (обтяження) права користуватися таким майном, здійснене особою, якій це майно ввірено, а також здійснення представником банку або іншої фінансової установи банківських операцій з коштами, на які накладено арешт.<br />
<br />
[[Категорія:Доробити]]</div>Volodymyr.shcherbakovhttps://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=%D0%92%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%85_%D1%80%D1%96%D1%88%D0%B5%D0%BD%D1%8C_%D1%83_%D1%86%D0%B8%D0%B2%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D1%85_%D1%81%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B0%D1%85&diff=8638Виконання судових рішень у цивільних справах2018-10-02T14:30:10Z<p>Volodymyr.shcherbakov: /* Нормативно-правова база */</p>
<hr />
<div>== Нормативно-правова база ==<br />
<br />
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/254к/96-вр Конституція України від 28.06.1996 року]<br />
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України від 18.03.2004 року № 1618-IV]<br />
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/2341-14. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 року № 2341-III]<br />
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII]<br />
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-VI]<br />
* [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Закон України «Кодекс України про адміністративні правопорушення»]<br />
* [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_004 Конвенція «Про захист прав людини і основоположних свобод»]<br />
<br />
== Загальні відомості ==<br />
<br />
Виконання рішення суду є невід’ємною частиною права на справедливий суд. Судові рішення є обов’язковими до виконання на всій території України.<br />
<br />
Для виконання рішення суду чи судового наказу потрібно отримати в суді виконавчий лист і звернутися до відповідної державної виконавчої служби протягом одного року з наступного дня після набрання рішенням законної сили. Зробити це необхідно особисто або рекомендованим листом з повідомленням. Після такого звернення має бути відкрите виконавче провадження й боржнику надається час для добровільного виконання рішення, а після цього – рішення має бути виконаним у примусовому порядку.<br />
<br />
Якщо рішення стосується стягнення грошових коштів, рекомендується в заяві про відкриття виконавчого провадження просити накласти арешт і заборону на відчуження всього майна боржника, що відповідає розміру боргу, – це може убезпечити від продажу боржником свого майна. Також, якщо є інформація про наявне майно боржника, необхідно вказати про нього в заяві.<br />
<br />
За кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, суд видає один виконавчий лист. Якщо на підставі ухваленого рішення належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, або якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів чи проти кількох відповідачів, суд має право за заявою стягувачів видати кілька виконавчих листів, точно зазначивши, яку частину рішення треба виконати за кожним виконавчим листом.<br />
<br />
== Права стягувача ==<br />
<br />
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі – Закон) визначено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) – це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню.<br />
<br />
Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, яка зобов’язана за рішенням вчинити певні дії (передати майно, виконати інші обов’язки, передбачені рішенням) або утриматися від їх вчинення.<br />
Крім того, у виконавчих провадженнях про стягнення сум у доход Державного бюджету України стягувачем є орган, за позовом якого судом винесено відповідне рішення, або орган, який відповідно до закону прийняв таке рішення. У виконавчих провадженнях про стягнення у доход Державного бюджету України судового збору (державного мита) стягувачем є орган державної податкової служби.<br />
<br />
У разі вибуття однієї з сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду з заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов’язкові тією мірою, в якій вони були б обов’язковими для сторони, яку правонаступник замінив.<br />
<br />
Зазначені вище особи набувають статусу сторін виконавчого провадження лише після відкриття виконавчого провадження, тобто, винесення державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, або ж постанови про заміну сторони її правонаступником.<br />
<br />
Відповідно до статті 57 Конституції України, кожному гарантується право знати свої права і обов’язки.<br />
<br />
Особам, які беруть участь у виконавчому провадженні або залучаються до проведення виконавчих дій, повинні бути роз’яснені державним виконавцем їх права відповідно до вимог Закону.<br />
Основний перелік прав та обов’язків сторін виконавчого провадження визначений статтею 11 Закону.<br />
<br />
Так сторони та інші учасники виконавчого провадження мають право знайомитися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, подавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні і письмові пояснення в процесі виконавчих дій, висловлювати свої доводи, міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження, у тому числі при проведенні експертизи, заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників виконавчого провадження, заявляти відводи у випадках, передбачених Законом, оскаржувати дії (бездіяльність) державного виконавця з питань виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими Законом.<br />
Разом з цим, перелік прав та обов’язків сторін виконавчого провадження, перелічених вище, не є вичерпним. Діючий Закон України «Про виконавче провадження» наділяє сторін і іншими правами та обов’язками, сумлінне використання яких повинно забезпечити повне і своєчасне вчинення виконавчих дій.<br />
<br />
Статтею 56 Конституції України встановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.<br />
<br />
== Виконавчі дії ==<br />
<br />
Виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування чи роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, які можуть вчиняти виконавчі дії по виконанню рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.<br />
<br />
Державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.<br />
<br />
У постанові державний виконавець установлює строк для добровільного виконання рішення, що не може перевищувати 7 днів, а рішення про примусове виселення – 15 днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору й витрат, пов’язаних із провадженням виконавчих дій.<br />
<br />
Копія постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня надсилається стягувачу, боржнику та органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.<br />
Якщо у стягувача є можливість, краще самостійно рекомендованим листом із повідомленням, відправити боржнику постанову про відкриття провадження. Якщо боржник не буде повідомлений, це створить потенційну можливість оскарження дій виконавця й затягування виконання рішення.<br />
<br />
Державний виконавець зобов’язаний провести виконавчі дії по виконанню рішення протягом 6 місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а по виконанню рішення немайнового характеру – у двомісячний строк. Строки здійснення виконавчого провадження не поширюються на час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження та на період реалізації арештованого майна боржника.<br />
<br />
За можливості потрібно брати участь у виконавчих діях, пов’язаних із перевіркою майнового стану боржника, проведенні опису його майна та арешту. Не треба відмовляйтеся приймати арештоване майно на відповідальне зберігання – це допоможе уникнути спокуси виконавця «щось не помітити» та дозволити зберегти цілісність цього майна.<br />
<br />
Рекомендовано щомісячно направляти державному виконавцю письмові запити про хід виконання рішення й проведення виконавчих дій.<br />
<br />
У першу чергу, стягнення звертається на грошові кошти, які належать боржнику (готівка або гроші в банківських і фінансових установах), потім – на рухоме майно (меблі, побутова техніка, автотранспорт), потім – на нежитлове нерухоме майно, і лише в останню чергу – на житло.<br />
<br />
Будь-яке виявлене майно боржника повинне бути негайно арештоване, у разі, якщо розмір заборгованості й вартість цього майна співвідносяться.<br />
<br />
З метою своєчасного й повного виконання рішень майнового характеру рекомендується вимагати від виконавця проведення наступних дій:<br />
# Направлення запитів: до податкової інспекції – для визначення розміру доходів боржника і місця його роботи, чи є боржник суб’єктом підприємницької діяльності, інформації про його розрахункові рахунки; до реєстраційної палати або реєстратору держадміністрації – визначення, чи є боржник суб’єктом підприємницької діяльності, які його види діяльності й місце реєстрації; в ДАІ, інспекцію державного технічного нагляду і державну реєстраційну службу – для виявлення зареєстрованого за боржником автотранспорту, сільськогосподарської техніки і нерухомості; до органів місцевого самоврядування – про виділення земельної ділянки, видачу дозволу на проведення підприємницької діяльності; до органів реєстрації актів цивільного стану громадян – визначення шлюбних зв’язків з метою, в подальшому, виявлення й звернення стягнення на спільне майно подружжя; до обласного адресного бюро при УМВС – щодо адреси реєстрації боржника; до органів Пенсійного фонду і Центру зайнятості – про перебування боржника на обліку;<br />
# Направлення до всіх центральних банківських і фінансових установ постанов про арешт грошових коштів боржника;<br />
# Направлення письмових викликів боржника до органу виконавчої служби для надання пояснень, а у випадку ігнорування ним вимог виконавця – накладення на нього штрафних санкцій і винесення постанови про примусовий привід боржника органами УМВС;<br />
# Перевірка майнового стану боржника за місцем його реєстрації, фактичного мешкання або знаходження його нерухомості.<br />
<br />
== Оскарження дій державного виконавця ==<br />
<br />
Конституцією України передбачено, що кожна людина має право на захист своїх законних інтересів та прав. Діючим законодавством визначено порядок захисту громадянами своїх прав та законних інтересів шляхом подачі письмового звернення до органів державної влади, установ, організацій незалежно від форм власності, посадових осіб, органів державної виконавчої служби або шляхом висловлення своїх пропозицій на особистому прийомі у керівників цих установ в усній формі.<br />
<br />
Законом України «Про звернення громадян» визначено такі основні види звернень як скарга та заява.<br />
<br />
Заява - це звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.<br />
<br />
Скарга - це звернення з вимогою про поновлення прав і законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю) посадових осіб.<br />
<br />
У зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання.<br />
<br />
Письмове звернення повинно бути підписано заявником із зазначенням дати.<br />
<br />
Окрім звичайного звернення, заявник може подати скаргу на дії державного виконавця в порядку ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду.<br />
<br />
Скарга подається до суду, який видав виконавчий документ. При цьому ви можете вимагати відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої діями виконавця.<br />
<br />
Скарга розглядається в десятиденний строк у судовому засіданні за участю заявника і державного виконавця. За наслідками розгляду суд виносить ухвалу, у котрій може визнати дії чи бездіяльність виконавця неправомірними й зобов’язати виконавця вчинити певні дії, а також визначити відшкодування завданої вам такими діями шкоди. Ця ухвала повинна бути виконана в місячний термін з дня надходження ухвали у виконавчу службу (ст. 389 ЦПК).<br />
<br />
Боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку.<br />
Скарга на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця подається начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії чи бездіяльність начальника відділу можуть бути оскаржені до вищестоящого органу державної виконавчої служби.<br />
<br />
Рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.<br />
<br />
Рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб) можуть бути оскаржені до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.<br />
<br />
Скаргу на дії чи бездіяльність державного виконавця необхідно подавати у письмовій формі із зазначенням:<br />
# Найменування органу державної виконавчої служби, до якого вона подається.<br />
# Повне найменування (ім'я) стягувача та боржника, їх місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (ім'я) представника сторони виконавчого провадження, якщо скарга подається представником.<br />
# Реквізити виконавчого документа (вид документа, найменування органу, що його видав, день видачі та номер документа, його резолютивна частина).<br />
# Зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та норму закону, яку порушено.<br />
# Викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги.<br />
# Підпис скаржника або його представника із зазначенням дня подання скарги.<br />
<br />
Скарга, подана у виконавчому провадженні начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, розглядається у десятиденний строк з дня її надходження. За результатами розгляду скарги начальник відділу виносить постанову про її задоволення чи відмову, яка в десятиденний строк може бути оскаржена до вищестоящого органу державної виконавчої служби або до суду. Скарга, подана без додержання вимог розглядається начальником відділу в порядку, встановленому ст. 20 Закону України «Про звернення громадян», а саме: в термін не більше одного місяця від дня її надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у скарзі питання неможливо, начальник відділу або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала скаргу. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у скарзі, не може перевищувати сорока п'яти днів.<br />
<br />
== Якщо рішення суду й надалі не виконується ==<br />
<br />
Якщо рішення суду стосується захисту цивільних прав і обов’язків, то при невиконанні рішення суду можна подати заяву до Європейського суду з прав людини щодо порушення права на справедливий суд (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).<br />
<br />
Перед цим потрібно вичерпати всі ефективні засоби захисту. А саме, якщо боржник є в приватній власності чи приватною особою, потрібно оскаржити дії чи бездіяльність державного виконавця по невиконанню рішення суду. Тільки після цього можна звертатися до Європейського суду з прав людини.<br />
<br />
Якщо боржник є органом влади, державним підприємством (частка держави не менше 25%) чи установою, тоді ефективних засобів захисту прав немає. У такому випадку можна звернутися із заявою до Європейського суду з прав людини щодо порушення державою права на справедливий суд.<br />
<br />
Для звернення до Європейського суду з прав людини необхідно заповнити українською чи російською мовою відповідний формуляр. Звернення є безкоштовним. <br />
<br />
== Відповідальність за невиконання рішення суду ==<br />
<br />
Згідно ст. 90 Закону України «Про виконавче провадження» за порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження», невиконання законних вимог державного виконавця фізичними, юридичними чи посадовими особами, несвоєчасне подання або неподання звітів про відрахування із заробітної плати та інших доходів боржника, неподання або подання неправдивих відомостей про доходи і майновий стан боржника, а також неповідомлення боржником про зміну місця проживання чи місцезнаходження або місця роботи(отримання доходів), а також за неявку без поважних причин за викликом державного виконавця винні особи несуть відповідальність у встановленому законом порядку.<br />
<br />
У разі порушення особою вимог Закону державний виконавець складає протокол про адміністративне правопорушення.<br />
<br />
Підставами для складання протоколу є:<br />
* невиконання законних вимог державного виконавця фізичними, юридичними чи посадовими особами;<br />
* несвоєчасне подання або неподання звітів про відрахування із заробітної плати та інших доходів боржника, неподання або подання неправдивих відомостей про доходи і майновий стан боржника;<br />
* неповідомлення боржником про зміну місця проживання чи місцезнаходження або місця роботи (отримання доходів);<br />
* неявка без поважних причин за викликом державного виконавця.<br />
<br />
Протокол направляється для розгляду до відповідного районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за місцем вчинення адміністративного правопорушення.<br />
<br />
У разі наявності у діях боржника ознак злочину, передбаченого статтями 164, 382, 388 Кримінального кодексу України, державний виконавець звертається до правоохоронних органів з поданням про притягнення особи до кримінальної відповідальності відповідно до закону.<br />
<br />
Однією з підстав направлення подання про притягнення особи до кримінальної відповідальності за ознаки злочину передбаченого ст. 164 Кримінального кодексу України за злісне ухилення від сплати аліментів є заборгованість зі сплати аліментів у розмірі, що сукупно перевищує суму відповідних платежів за шість місяців.<br />
<br />
Підставою для направлення подання про притягнення особи до кримінальної відповідальності за ознаки злочину, передбаченого ст. 382 Кримінального кодексу України за умисне невиконання рішення суду є відкриття боржником нових рахунків в банківських установах після винесення державним виконавцем постанови про арешт коштів боржника.<br />
<br />
Підставою для направлення подання про притягнення особи до кримінальної відповідальності за ознаки злочину, передбаченого ст. 388 Кримінального кодексу України за розтрату, відчуження, приховування, підміну, пошкодження, знищення майна або інші незаконні дії з майном, на яке накладено арешт, із заставленим майном або майном, яке описано, чи порушення обмеження (обтяження) права користуватися таким майном, здійснене особою, якій це майно ввірено, а також здійснення представником банку або іншої фінансової установи банківських операцій з коштами, на які накладено арешт.<br />
<br />
[[Категорія:Доробити]]</div>Volodymyr.shcherbakovhttps://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=%D0%92%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%85_%D1%80%D1%96%D1%88%D0%B5%D0%BD%D1%8C_%D1%83_%D1%86%D0%B8%D0%B2%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D1%85_%D1%81%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B0%D1%85&diff=8637Виконання судових рішень у цивільних справах2018-10-02T14:29:15Z<p>Volodymyr.shcherbakov: </p>
<hr />
<div>== Нормативно-правова база ==<br />
<br />
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/254к/96-вр Конституція України від 28.06.1996 року]<br />
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України від 18.03.2004 року № 1618-IV]<br />
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/2341-14. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 року № 2341-III]<br />
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII]<br />
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України «Про судовий збір»]<br />
* [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Закон України «Кодекс України про адміністративні правопорушення»]<br />
* [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_004 Конвенція «Про захист прав людини і основоположних свобод»]<br />
<br />
== Загальні відомості ==<br />
<br />
Виконання рішення суду є невід’ємною частиною права на справедливий суд. Судові рішення є обов’язковими до виконання на всій території України.<br />
<br />
Для виконання рішення суду чи судового наказу потрібно отримати в суді виконавчий лист і звернутися до відповідної державної виконавчої служби протягом одного року з наступного дня після набрання рішенням законної сили. Зробити це необхідно особисто або рекомендованим листом з повідомленням. Після такого звернення має бути відкрите виконавче провадження й боржнику надається час для добровільного виконання рішення, а після цього – рішення має бути виконаним у примусовому порядку.<br />
<br />
Якщо рішення стосується стягнення грошових коштів, рекомендується в заяві про відкриття виконавчого провадження просити накласти арешт і заборону на відчуження всього майна боржника, що відповідає розміру боргу, – це може убезпечити від продажу боржником свого майна. Також, якщо є інформація про наявне майно боржника, необхідно вказати про нього в заяві.<br />
<br />
За кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, суд видає один виконавчий лист. Якщо на підставі ухваленого рішення належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, або якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів чи проти кількох відповідачів, суд має право за заявою стягувачів видати кілька виконавчих листів, точно зазначивши, яку частину рішення треба виконати за кожним виконавчим листом.<br />
<br />
== Права стягувача ==<br />
<br />
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі – Закон) визначено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) – це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню.<br />
<br />
Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, яка зобов’язана за рішенням вчинити певні дії (передати майно, виконати інші обов’язки, передбачені рішенням) або утриматися від їх вчинення.<br />
Крім того, у виконавчих провадженнях про стягнення сум у доход Державного бюджету України стягувачем є орган, за позовом якого судом винесено відповідне рішення, або орган, який відповідно до закону прийняв таке рішення. У виконавчих провадженнях про стягнення у доход Державного бюджету України судового збору (державного мита) стягувачем є орган державної податкової служби.<br />
<br />
У разі вибуття однієї з сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду з заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов’язкові тією мірою, в якій вони були б обов’язковими для сторони, яку правонаступник замінив.<br />
<br />
Зазначені вище особи набувають статусу сторін виконавчого провадження лише після відкриття виконавчого провадження, тобто, винесення державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, або ж постанови про заміну сторони її правонаступником.<br />
<br />
Відповідно до статті 57 Конституції України, кожному гарантується право знати свої права і обов’язки.<br />
<br />
Особам, які беруть участь у виконавчому провадженні або залучаються до проведення виконавчих дій, повинні бути роз’яснені державним виконавцем їх права відповідно до вимог Закону.<br />
Основний перелік прав та обов’язків сторін виконавчого провадження визначений статтею 11 Закону.<br />
<br />
Так сторони та інші учасники виконавчого провадження мають право знайомитися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, подавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні і письмові пояснення в процесі виконавчих дій, висловлювати свої доводи, міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження, у тому числі при проведенні експертизи, заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників виконавчого провадження, заявляти відводи у випадках, передбачених Законом, оскаржувати дії (бездіяльність) державного виконавця з питань виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими Законом.<br />
Разом з цим, перелік прав та обов’язків сторін виконавчого провадження, перелічених вище, не є вичерпним. Діючий Закон України «Про виконавче провадження» наділяє сторін і іншими правами та обов’язками, сумлінне використання яких повинно забезпечити повне і своєчасне вчинення виконавчих дій.<br />
<br />
Статтею 56 Конституції України встановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.<br />
<br />
== Виконавчі дії ==<br />
<br />
Виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування чи роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, які можуть вчиняти виконавчі дії по виконанню рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.<br />
<br />
Державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.<br />
<br />
У постанові державний виконавець установлює строк для добровільного виконання рішення, що не може перевищувати 7 днів, а рішення про примусове виселення – 15 днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору й витрат, пов’язаних із провадженням виконавчих дій.<br />
<br />
Копія постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня надсилається стягувачу, боржнику та органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.<br />
Якщо у стягувача є можливість, краще самостійно рекомендованим листом із повідомленням, відправити боржнику постанову про відкриття провадження. Якщо боржник не буде повідомлений, це створить потенційну можливість оскарження дій виконавця й затягування виконання рішення.<br />
<br />
Державний виконавець зобов’язаний провести виконавчі дії по виконанню рішення протягом 6 місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а по виконанню рішення немайнового характеру – у двомісячний строк. Строки здійснення виконавчого провадження не поширюються на час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження та на період реалізації арештованого майна боржника.<br />
<br />
За можливості потрібно брати участь у виконавчих діях, пов’язаних із перевіркою майнового стану боржника, проведенні опису його майна та арешту. Не треба відмовляйтеся приймати арештоване майно на відповідальне зберігання – це допоможе уникнути спокуси виконавця «щось не помітити» та дозволити зберегти цілісність цього майна.<br />
<br />
Рекомендовано щомісячно направляти державному виконавцю письмові запити про хід виконання рішення й проведення виконавчих дій.<br />
<br />
У першу чергу, стягнення звертається на грошові кошти, які належать боржнику (готівка або гроші в банківських і фінансових установах), потім – на рухоме майно (меблі, побутова техніка, автотранспорт), потім – на нежитлове нерухоме майно, і лише в останню чергу – на житло.<br />
<br />
Будь-яке виявлене майно боржника повинне бути негайно арештоване, у разі, якщо розмір заборгованості й вартість цього майна співвідносяться.<br />
<br />
З метою своєчасного й повного виконання рішень майнового характеру рекомендується вимагати від виконавця проведення наступних дій:<br />
# Направлення запитів: до податкової інспекції – для визначення розміру доходів боржника і місця його роботи, чи є боржник суб’єктом підприємницької діяльності, інформації про його розрахункові рахунки; до реєстраційної палати або реєстратору держадміністрації – визначення, чи є боржник суб’єктом підприємницької діяльності, які його види діяльності й місце реєстрації; в ДАІ, інспекцію державного технічного нагляду і державну реєстраційну службу – для виявлення зареєстрованого за боржником автотранспорту, сільськогосподарської техніки і нерухомості; до органів місцевого самоврядування – про виділення земельної ділянки, видачу дозволу на проведення підприємницької діяльності; до органів реєстрації актів цивільного стану громадян – визначення шлюбних зв’язків з метою, в подальшому, виявлення й звернення стягнення на спільне майно подружжя; до обласного адресного бюро при УМВС – щодо адреси реєстрації боржника; до органів Пенсійного фонду і Центру зайнятості – про перебування боржника на обліку;<br />
# Направлення до всіх центральних банківських і фінансових установ постанов про арешт грошових коштів боржника;<br />
# Направлення письмових викликів боржника до органу виконавчої служби для надання пояснень, а у випадку ігнорування ним вимог виконавця – накладення на нього штрафних санкцій і винесення постанови про примусовий привід боржника органами УМВС;<br />
# Перевірка майнового стану боржника за місцем його реєстрації, фактичного мешкання або знаходження його нерухомості.<br />
<br />
== Оскарження дій державного виконавця ==<br />
<br />
Конституцією України передбачено, що кожна людина має право на захист своїх законних інтересів та прав. Діючим законодавством визначено порядок захисту громадянами своїх прав та законних інтересів шляхом подачі письмового звернення до органів державної влади, установ, організацій незалежно від форм власності, посадових осіб, органів державної виконавчої служби або шляхом висловлення своїх пропозицій на особистому прийомі у керівників цих установ в усній формі.<br />
<br />
Законом України «Про звернення громадян» визначено такі основні види звернень як скарга та заява.<br />
<br />
Заява - це звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.<br />
<br />
Скарга - це звернення з вимогою про поновлення прав і законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю) посадових осіб.<br />
<br />
У зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання.<br />
<br />
Письмове звернення повинно бути підписано заявником із зазначенням дати.<br />
<br />
Окрім звичайного звернення, заявник може подати скаргу на дії державного виконавця в порядку ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду.<br />
<br />
Скарга подається до суду, який видав виконавчий документ. При цьому ви можете вимагати відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої діями виконавця.<br />
<br />
Скарга розглядається в десятиденний строк у судовому засіданні за участю заявника і державного виконавця. За наслідками розгляду суд виносить ухвалу, у котрій може визнати дії чи бездіяльність виконавця неправомірними й зобов’язати виконавця вчинити певні дії, а також визначити відшкодування завданої вам такими діями шкоди. Ця ухвала повинна бути виконана в місячний термін з дня надходження ухвали у виконавчу службу (ст. 389 ЦПК).<br />
<br />
Боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку.<br />
Скарга на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця подається начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії чи бездіяльність начальника відділу можуть бути оскаржені до вищестоящого органу державної виконавчої служби.<br />
<br />
Рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.<br />
<br />
Рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб) можуть бути оскаржені до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.<br />
<br />
Скаргу на дії чи бездіяльність державного виконавця необхідно подавати у письмовій формі із зазначенням:<br />
# Найменування органу державної виконавчої служби, до якого вона подається.<br />
# Повне найменування (ім'я) стягувача та боржника, їх місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (ім'я) представника сторони виконавчого провадження, якщо скарга подається представником.<br />
# Реквізити виконавчого документа (вид документа, найменування органу, що його видав, день видачі та номер документа, його резолютивна частина).<br />
# Зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та норму закону, яку порушено.<br />
# Викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги.<br />
# Підпис скаржника або його представника із зазначенням дня подання скарги.<br />
<br />
Скарга, подана у виконавчому провадженні начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, розглядається у десятиденний строк з дня її надходження. За результатами розгляду скарги начальник відділу виносить постанову про її задоволення чи відмову, яка в десятиденний строк може бути оскаржена до вищестоящого органу державної виконавчої служби або до суду. Скарга, подана без додержання вимог розглядається начальником відділу в порядку, встановленому ст. 20 Закону України «Про звернення громадян», а саме: в термін не більше одного місяця від дня її надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у скарзі питання неможливо, начальник відділу або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала скаргу. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у скарзі, не може перевищувати сорока п'яти днів.<br />
<br />
== Якщо рішення суду й надалі не виконується ==<br />
<br />
Якщо рішення суду стосується захисту цивільних прав і обов’язків, то при невиконанні рішення суду можна подати заяву до Європейського суду з прав людини щодо порушення права на справедливий суд (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).<br />
<br />
Перед цим потрібно вичерпати всі ефективні засоби захисту. А саме, якщо боржник є в приватній власності чи приватною особою, потрібно оскаржити дії чи бездіяльність державного виконавця по невиконанню рішення суду. Тільки після цього можна звертатися до Європейського суду з прав людини.<br />
<br />
Якщо боржник є органом влади, державним підприємством (частка держави не менше 25%) чи установою, тоді ефективних засобів захисту прав немає. У такому випадку можна звернутися із заявою до Європейського суду з прав людини щодо порушення державою права на справедливий суд.<br />
<br />
Для звернення до Європейського суду з прав людини необхідно заповнити українською чи російською мовою відповідний формуляр. Звернення є безкоштовним. <br />
<br />
== Відповідальність за невиконання рішення суду ==<br />
<br />
Згідно ст. 90 Закону України «Про виконавче провадження» за порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження», невиконання законних вимог державного виконавця фізичними, юридичними чи посадовими особами, несвоєчасне подання або неподання звітів про відрахування із заробітної плати та інших доходів боржника, неподання або подання неправдивих відомостей про доходи і майновий стан боржника, а також неповідомлення боржником про зміну місця проживання чи місцезнаходження або місця роботи(отримання доходів), а також за неявку без поважних причин за викликом державного виконавця винні особи несуть відповідальність у встановленому законом порядку.<br />
<br />
У разі порушення особою вимог Закону державний виконавець складає протокол про адміністративне правопорушення.<br />
<br />
Підставами для складання протоколу є:<br />
* невиконання законних вимог державного виконавця фізичними, юридичними чи посадовими особами;<br />
* несвоєчасне подання або неподання звітів про відрахування із заробітної плати та інших доходів боржника, неподання або подання неправдивих відомостей про доходи і майновий стан боржника;<br />
* неповідомлення боржником про зміну місця проживання чи місцезнаходження або місця роботи (отримання доходів);<br />
* неявка без поважних причин за викликом державного виконавця.<br />
<br />
Протокол направляється для розгляду до відповідного районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за місцем вчинення адміністративного правопорушення.<br />
<br />
У разі наявності у діях боржника ознак злочину, передбаченого статтями 164, 382, 388 Кримінального кодексу України, державний виконавець звертається до правоохоронних органів з поданням про притягнення особи до кримінальної відповідальності відповідно до закону.<br />
<br />
Однією з підстав направлення подання про притягнення особи до кримінальної відповідальності за ознаки злочину передбаченого ст. 164 Кримінального кодексу України за злісне ухилення від сплати аліментів є заборгованість зі сплати аліментів у розмірі, що сукупно перевищує суму відповідних платежів за шість місяців.<br />
<br />
Підставою для направлення подання про притягнення особи до кримінальної відповідальності за ознаки злочину, передбаченого ст. 382 Кримінального кодексу України за умисне невиконання рішення суду є відкриття боржником нових рахунків в банківських установах після винесення державним виконавцем постанови про арешт коштів боржника.<br />
<br />
Підставою для направлення подання про притягнення особи до кримінальної відповідальності за ознаки злочину, передбаченого ст. 388 Кримінального кодексу України за розтрату, відчуження, приховування, підміну, пошкодження, знищення майна або інші незаконні дії з майном, на яке накладено арешт, із заставленим майном або майном, яке описано, чи порушення обмеження (обтяження) права користуватися таким майном, здійснене особою, якій це майно ввірено, а також здійснення представником банку або іншої фінансової установи банківських операцій з коштами, на які накладено арешт.<br />
<br />
[[Категорія:Доробити]]</div>Volodymyr.shcherbakovhttps://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=%D0%92%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%85_%D1%80%D1%96%D1%88%D0%B5%D0%BD%D1%8C_%D1%83_%D1%86%D0%B8%D0%B2%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D1%85_%D1%81%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B0%D1%85&diff=8634Виконання судових рішень у цивільних справах2018-10-02T14:26:39Z<p>Volodymyr.shcherbakov: /* Нормативно-правова база */</p>
<hr />
<div>== Нормативно-правова база ==<br />
<br />
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/254к/96-вр Конституція України від 28.06.1996 року]<br />
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України від 18.03.2004 року № 1618-IV]<br />
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/2341-14. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 року № 2341-III]<br />
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/606-14 Закон України «Про виконавче провадження»]<br />
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України «Про судовий збір»]<br />
* [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Закон України «Кодекс України про адміністративні правопорушення»]<br />
* [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_004 Конвенція «Про захист прав людини і основоположних свобод»]<br />
<br />
== Загальні відомості ==<br />
<br />
Виконання рішення суду є невід’ємною частиною права на справедливий суд. Судові рішення є обов’язковими до виконання на всій території України.<br />
<br />
Для виконання рішення суду чи судового наказу потрібно отримати в суді виконавчий лист і звернутися до відповідної державної виконавчої служби протягом одного року з наступного дня після набрання рішенням законної сили. Зробити це необхідно особисто або рекомендованим листом з повідомленням. Після такого звернення має бути відкрите виконавче провадження й боржнику надається час для добровільного виконання рішення, а після цього – рішення має бути виконаним у примусовому порядку.<br />
<br />
Якщо рішення стосується стягнення грошових коштів, рекомендується в заяві про відкриття виконавчого провадження просити накласти арешт і заборону на відчуження всього майна боржника, що відповідає розміру боргу, – це може убезпечити від продажу боржником свого майна. Також, якщо є інформація про наявне майно боржника, необхідно вказати про нього в заяві.<br />
<br />
За кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, суд видає один виконавчий лист. Якщо на підставі ухваленого рішення належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, або якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів чи проти кількох відповідачів, суд має право за заявою стягувачів видати кілька виконавчих листів, точно зазначивши, яку частину рішення треба виконати за кожним виконавчим листом.<br />
<br />
== Права стягувача ==<br />
<br />
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі – Закон) визначено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) – це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню.<br />
<br />
Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, яка зобов’язана за рішенням вчинити певні дії (передати майно, виконати інші обов’язки, передбачені рішенням) або утриматися від їх вчинення.<br />
Крім того, у виконавчих провадженнях про стягнення сум у доход Державного бюджету України стягувачем є орган, за позовом якого судом винесено відповідне рішення, або орган, який відповідно до закону прийняв таке рішення. У виконавчих провадженнях про стягнення у доход Державного бюджету України судового збору (державного мита) стягувачем є орган державної податкової служби.<br />
<br />
У разі вибуття однієї з сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду з заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов’язкові тією мірою, в якій вони були б обов’язковими для сторони, яку правонаступник замінив.<br />
<br />
Зазначені вище особи набувають статусу сторін виконавчого провадження лише після відкриття виконавчого провадження, тобто, винесення державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, або ж постанови про заміну сторони її правонаступником.<br />
<br />
Відповідно до статті 57 Конституції України, кожному гарантується право знати свої права і обов’язки.<br />
<br />
Особам, які беруть участь у виконавчому провадженні або залучаються до проведення виконавчих дій, повинні бути роз’яснені державним виконавцем їх права відповідно до вимог Закону.<br />
Основний перелік прав та обов’язків сторін виконавчого провадження визначений статтею 11 Закону.<br />
<br />
Так сторони та інші учасники виконавчого провадження мають право знайомитися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, подавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні і письмові пояснення в процесі виконавчих дій, висловлювати свої доводи, міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження, у тому числі при проведенні експертизи, заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників виконавчого провадження, заявляти відводи у випадках, передбачених Законом, оскаржувати дії (бездіяльність) державного виконавця з питань виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими Законом.<br />
Разом з цим, перелік прав та обов’язків сторін виконавчого провадження, перелічених вище, не є вичерпним. Діючий Закон України «Про виконавче провадження» наділяє сторін і іншими правами та обов’язками, сумлінне використання яких повинно забезпечити повне і своєчасне вчинення виконавчих дій.<br />
<br />
Статтею 56 Конституції України встановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.<br />
<br />
== Виконавчі дії ==<br />
<br />
Виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування чи роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, які можуть вчиняти виконавчі дії по виконанню рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.<br />
<br />
Державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.<br />
<br />
У постанові державний виконавець установлює строк для добровільного виконання рішення, що не може перевищувати 7 днів, а рішення про примусове виселення – 15 днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору й витрат, пов’язаних із провадженням виконавчих дій.<br />
<br />
Копія постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня надсилається стягувачу, боржнику та органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.<br />
Якщо у стягувача є можливість, краще самостійно рекомендованим листом із повідомленням, відправити боржнику постанову про відкриття провадження. Якщо боржник не буде повідомлений, це створить потенційну можливість оскарження дій виконавця й затягування виконання рішення.<br />
<br />
Державний виконавець зобов’язаний провести виконавчі дії по виконанню рішення протягом 6 місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а по виконанню рішення немайнового характеру – у двомісячний строк. Строки здійснення виконавчого провадження не поширюються на час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження та на період реалізації арештованого майна боржника.<br />
<br />
За можливості потрібно брати участь у виконавчих діях, пов’язаних із перевіркою майнового стану боржника, проведенні опису його майна та арешту. Не треба відмовляйтеся приймати арештоване майно на відповідальне зберігання – це допоможе уникнути спокуси виконавця «щось не помітити» та дозволити зберегти цілісність цього майна.<br />
<br />
Рекомендовано щомісячно направляти державному виконавцю письмові запити про хід виконання рішення й проведення виконавчих дій.<br />
<br />
У першу чергу, стягнення звертається на грошові кошти, які належать боржнику (готівка або гроші в банківських і фінансових установах), потім – на рухоме майно (меблі, побутова техніка, автотранспорт), потім – на нежитлове нерухоме майно, і лише в останню чергу – на житло.<br />
<br />
Будь-яке виявлене майно боржника повинне бути негайно арештоване, у разі, якщо розмір заборгованості й вартість цього майна співвідносяться.<br />
<br />
З метою своєчасного й повного виконання рішень майнового характеру рекомендується вимагати від виконавця проведення наступних дій:<br />
# Направлення запитів: до податкової інспекції – для визначення розміру доходів боржника і місця його роботи, чи є боржник суб’єктом підприємницької діяльності, інформації про його розрахункові рахунки; до реєстраційної палати або реєстратору держадміністрації – визначення, чи є боржник суб’єктом підприємницької діяльності, які його види діяльності й місце реєстрації; в ДАІ, інспекцію державного технічного нагляду і державну реєстраційну службу – для виявлення зареєстрованого за боржником автотранспорту, сільськогосподарської техніки і нерухомості; до органів місцевого самоврядування – про виділення земельної ділянки, видачу дозволу на проведення підприємницької діяльності; до органів реєстрації актів цивільного стану громадян – визначення шлюбних зв’язків з метою, в подальшому, виявлення й звернення стягнення на спільне майно подружжя; до обласного адресного бюро при УМВС – щодо адреси реєстрації боржника; до органів Пенсійного фонду і Центру зайнятості – про перебування боржника на обліку;<br />
# Направлення до всіх центральних банківських і фінансових установ постанов про арешт грошових коштів боржника;<br />
# Направлення письмових викликів боржника до органу виконавчої служби для надання пояснень, а у випадку ігнорування ним вимог виконавця – накладення на нього штрафних санкцій і винесення постанови про примусовий привід боржника органами УМВС;<br />
# Перевірка майнового стану боржника за місцем його реєстрації, фактичного мешкання або знаходження його нерухомості.<br />
<br />
== Оскарження дій державного виконавця ==<br />
<br />
Конституцією України передбачено, що кожна людина має право на захист своїх законних інтересів та прав. Діючим законодавством визначено порядок захисту громадянами своїх прав та законних інтересів шляхом подачі письмового звернення до органів державної влади, установ, організацій незалежно від форм власності, посадових осіб, органів державної виконавчої служби або шляхом висловлення своїх пропозицій на особистому прийомі у керівників цих установ в усній формі.<br />
<br />
Законом України «Про звернення громадян» визначено такі основні види звернень як скарга та заява.<br />
<br />
Заява - це звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.<br />
<br />
Скарга - це звернення з вимогою про поновлення прав і законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю) посадових осіб.<br />
<br />
У зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання.<br />
<br />
Письмове звернення повинно бути підписано заявником із зазначенням дати.<br />
<br />
Окрім звичайного звернення, заявник може подати скаргу на дії державного виконавця в порядку ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду.<br />
<br />
Скарга подається до суду, який видав виконавчий документ. При цьому ви можете вимагати відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої діями виконавця.<br />
<br />
Скарга розглядається в десятиденний строк у судовому засіданні за участю заявника і державного виконавця. За наслідками розгляду суд виносить ухвалу, у котрій може визнати дії чи бездіяльність виконавця неправомірними й зобов’язати виконавця вчинити певні дії, а також визначити відшкодування завданої вам такими діями шкоди. Ця ухвала повинна бути виконана в місячний термін з дня надходження ухвали у виконавчу службу (ст. 389 ЦПК).<br />
<br />
Боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку.<br />
Скарга на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця подається начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії чи бездіяльність начальника відділу можуть бути оскаржені до вищестоящого органу державної виконавчої служби.<br />
<br />
Рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.<br />
<br />
Рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб) можуть бути оскаржені до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.<br />
<br />
Скаргу на дії чи бездіяльність державного виконавця необхідно подавати у письмовій формі із зазначенням:<br />
# Найменування органу державної виконавчої служби, до якого вона подається.<br />
# Повне найменування (ім'я) стягувача та боржника, їх місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (ім'я) представника сторони виконавчого провадження, якщо скарга подається представником.<br />
# Реквізити виконавчого документа (вид документа, найменування органу, що його видав, день видачі та номер документа, його резолютивна частина).<br />
# Зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та норму закону, яку порушено.<br />
# Викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги.<br />
# Підпис скаржника або його представника із зазначенням дня подання скарги.<br />
<br />
Скарга, подана у виконавчому провадженні начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, розглядається у десятиденний строк з дня її надходження. За результатами розгляду скарги начальник відділу виносить постанову про її задоволення чи відмову, яка в десятиденний строк може бути оскаржена до вищестоящого органу державної виконавчої служби або до суду. Скарга, подана без додержання вимог розглядається начальником відділу в порядку, встановленому ст. 20 Закону України «Про звернення громадян», а саме: в термін не більше одного місяця від дня її надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у скарзі питання неможливо, начальник відділу або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала скаргу. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у скарзі, не може перевищувати сорока п'яти днів.<br />
<br />
== Якщо рішення суду й надалі не виконується ==<br />
<br />
Якщо рішення суду стосується захисту цивільних прав і обов’язків, то при невиконанні рішення суду можна подати заяву до Європейського суду з прав людини щодо порушення права на справедливий суд (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).<br />
<br />
Перед цим потрібно вичерпати всі ефективні засоби захисту. А саме, якщо боржник є в приватній власності чи приватною особою, потрібно оскаржити дії чи бездіяльність державного виконавця по невиконанню рішення суду. Тільки після цього можна звертатися до Європейського суду з прав людини.<br />
<br />
Якщо боржник є органом влади, державним підприємством (частка держави не менше 25%) чи установою, тоді ефективних засобів захисту прав немає. У такому випадку можна звернутися із заявою до Європейського суду з прав людини щодо порушення державою права на справедливий суд.<br />
<br />
Для звернення до Європейського суду з прав людини необхідно заповнити українською чи російською мовою відповідний формуляр. Звернення є безкоштовним. <br />
<br />
== Відповідальність за невиконання рішення суду ==<br />
<br />
Згідно ст. 90 Закону України «Про виконавче провадження» за порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження», невиконання законних вимог державного виконавця фізичними, юридичними чи посадовими особами, несвоєчасне подання або неподання звітів про відрахування із заробітної плати та інших доходів боржника, неподання або подання неправдивих відомостей про доходи і майновий стан боржника, а також неповідомлення боржником про зміну місця проживання чи місцезнаходження або місця роботи(отримання доходів), а також за неявку без поважних причин за викликом державного виконавця винні особи несуть відповідальність у встановленому законом порядку.<br />
<br />
У разі порушення особою вимог Закону державний виконавець складає протокол про адміністративне правопорушення.<br />
<br />
Підставами для складання протоколу є:<br />
* невиконання законних вимог державного виконавця фізичними, юридичними чи посадовими особами;<br />
* несвоєчасне подання або неподання звітів про відрахування із заробітної плати та інших доходів боржника, неподання або подання неправдивих відомостей про доходи і майновий стан боржника;<br />
* неповідомлення боржником про зміну місця проживання чи місцезнаходження або місця роботи (отримання доходів);<br />
* неявка без поважних причин за викликом державного виконавця.<br />
<br />
Протокол направляється для розгляду до відповідного районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за місцем вчинення адміністративного правопорушення.<br />
<br />
У разі наявності у діях боржника ознак злочину, передбаченого статтями 164, 382, 388 Кримінального кодексу України, державний виконавець звертається до правоохоронних органів з поданням про притягнення особи до кримінальної відповідальності відповідно до закону.<br />
<br />
Однією з підстав направлення подання про притягнення особи до кримінальної відповідальності за ознаки злочину передбаченого ст. 164 Кримінального кодексу України за злісне ухилення від сплати аліментів є заборгованість зі сплати аліментів у розмірі, що сукупно перевищує суму відповідних платежів за шість місяців.<br />
<br />
Підставою для направлення подання про притягнення особи до кримінальної відповідальності за ознаки злочину, передбаченого ст. 382 Кримінального кодексу України за умисне невиконання рішення суду є відкриття боржником нових рахунків в банківських установах після винесення державним виконавцем постанови про арешт коштів боржника.<br />
<br />
Підставою для направлення подання про притягнення особи до кримінальної відповідальності за ознаки злочину, передбаченого ст. 388 Кримінального кодексу України за розтрату, відчуження, приховування, підміну, пошкодження, знищення майна або інші незаконні дії з майном, на яке накладено арешт, із заставленим майном або майном, яке описано, чи порушення обмеження (обтяження) права користуватися таким майном, здійснене особою, якій це майно ввірено, а також здійснення представником банку або іншої фінансової установи банківських операцій з коштами, на які накладено арешт.<br />
<br />
[[Категорія:Доробити]]</div>Volodymyr.shcherbakovhttps://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=%D0%92%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%85_%D1%80%D1%96%D1%88%D0%B5%D0%BD%D1%8C_%D1%83_%D1%86%D0%B8%D0%B2%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D1%85_%D1%81%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B0%D1%85&diff=8632Виконання судових рішень у цивільних справах2018-10-02T14:25:37Z<p>Volodymyr.shcherbakov: /* Нормативно-правова база */</p>
<hr />
<div>== Нормативно-правова база ==<br />
<br />
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/254к/96-вр Конституція України від 28.06.1996 року]<br />
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України від 18.03.2004 року № 1618-IV]<br />
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/2341-14. Кримінальний кодекс України]<br />
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/606-14 Закон України «Про виконавче провадження»]<br />
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України «Про судовий збір»]<br />
* [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Закон України «Кодекс України про адміністративні правопорушення»]<br />
* [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_004 Конвенція «Про захист прав людини і основоположних свобод»]<br />
<br />
== Загальні відомості ==<br />
<br />
Виконання рішення суду є невід’ємною частиною права на справедливий суд. Судові рішення є обов’язковими до виконання на всій території України.<br />
<br />
Для виконання рішення суду чи судового наказу потрібно отримати в суді виконавчий лист і звернутися до відповідної державної виконавчої служби протягом одного року з наступного дня після набрання рішенням законної сили. Зробити це необхідно особисто або рекомендованим листом з повідомленням. Після такого звернення має бути відкрите виконавче провадження й боржнику надається час для добровільного виконання рішення, а після цього – рішення має бути виконаним у примусовому порядку.<br />
<br />
Якщо рішення стосується стягнення грошових коштів, рекомендується в заяві про відкриття виконавчого провадження просити накласти арешт і заборону на відчуження всього майна боржника, що відповідає розміру боргу, – це може убезпечити від продажу боржником свого майна. Також, якщо є інформація про наявне майно боржника, необхідно вказати про нього в заяві.<br />
<br />
За кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, суд видає один виконавчий лист. Якщо на підставі ухваленого рішення належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, або якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів чи проти кількох відповідачів, суд має право за заявою стягувачів видати кілька виконавчих листів, точно зазначивши, яку частину рішення треба виконати за кожним виконавчим листом.<br />
<br />
== Права стягувача ==<br />
<br />
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі – Закон) визначено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) – це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню.<br />
<br />
Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, яка зобов’язана за рішенням вчинити певні дії (передати майно, виконати інші обов’язки, передбачені рішенням) або утриматися від їх вчинення.<br />
Крім того, у виконавчих провадженнях про стягнення сум у доход Державного бюджету України стягувачем є орган, за позовом якого судом винесено відповідне рішення, або орган, який відповідно до закону прийняв таке рішення. У виконавчих провадженнях про стягнення у доход Державного бюджету України судового збору (державного мита) стягувачем є орган державної податкової служби.<br />
<br />
У разі вибуття однієї з сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду з заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов’язкові тією мірою, в якій вони були б обов’язковими для сторони, яку правонаступник замінив.<br />
<br />
Зазначені вище особи набувають статусу сторін виконавчого провадження лише після відкриття виконавчого провадження, тобто, винесення державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, або ж постанови про заміну сторони її правонаступником.<br />
<br />
Відповідно до статті 57 Конституції України, кожному гарантується право знати свої права і обов’язки.<br />
<br />
Особам, які беруть участь у виконавчому провадженні або залучаються до проведення виконавчих дій, повинні бути роз’яснені державним виконавцем їх права відповідно до вимог Закону.<br />
Основний перелік прав та обов’язків сторін виконавчого провадження визначений статтею 11 Закону.<br />
<br />
Так сторони та інші учасники виконавчого провадження мають право знайомитися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, подавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні і письмові пояснення в процесі виконавчих дій, висловлювати свої доводи, міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження, у тому числі при проведенні експертизи, заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників виконавчого провадження, заявляти відводи у випадках, передбачених Законом, оскаржувати дії (бездіяльність) державного виконавця з питань виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими Законом.<br />
Разом з цим, перелік прав та обов’язків сторін виконавчого провадження, перелічених вище, не є вичерпним. Діючий Закон України «Про виконавче провадження» наділяє сторін і іншими правами та обов’язками, сумлінне використання яких повинно забезпечити повне і своєчасне вчинення виконавчих дій.<br />
<br />
Статтею 56 Конституції України встановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.<br />
<br />
== Виконавчі дії ==<br />
<br />
Виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування чи роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, які можуть вчиняти виконавчі дії по виконанню рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.<br />
<br />
Державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.<br />
<br />
У постанові державний виконавець установлює строк для добровільного виконання рішення, що не може перевищувати 7 днів, а рішення про примусове виселення – 15 днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору й витрат, пов’язаних із провадженням виконавчих дій.<br />
<br />
Копія постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня надсилається стягувачу, боржнику та органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.<br />
Якщо у стягувача є можливість, краще самостійно рекомендованим листом із повідомленням, відправити боржнику постанову про відкриття провадження. Якщо боржник не буде повідомлений, це створить потенційну можливість оскарження дій виконавця й затягування виконання рішення.<br />
<br />
Державний виконавець зобов’язаний провести виконавчі дії по виконанню рішення протягом 6 місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а по виконанню рішення немайнового характеру – у двомісячний строк. Строки здійснення виконавчого провадження не поширюються на час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження та на період реалізації арештованого майна боржника.<br />
<br />
За можливості потрібно брати участь у виконавчих діях, пов’язаних із перевіркою майнового стану боржника, проведенні опису його майна та арешту. Не треба відмовляйтеся приймати арештоване майно на відповідальне зберігання – це допоможе уникнути спокуси виконавця «щось не помітити» та дозволити зберегти цілісність цього майна.<br />
<br />
Рекомендовано щомісячно направляти державному виконавцю письмові запити про хід виконання рішення й проведення виконавчих дій.<br />
<br />
У першу чергу, стягнення звертається на грошові кошти, які належать боржнику (готівка або гроші в банківських і фінансових установах), потім – на рухоме майно (меблі, побутова техніка, автотранспорт), потім – на нежитлове нерухоме майно, і лише в останню чергу – на житло.<br />
<br />
Будь-яке виявлене майно боржника повинне бути негайно арештоване, у разі, якщо розмір заборгованості й вартість цього майна співвідносяться.<br />
<br />
З метою своєчасного й повного виконання рішень майнового характеру рекомендується вимагати від виконавця проведення наступних дій:<br />
# Направлення запитів: до податкової інспекції – для визначення розміру доходів боржника і місця його роботи, чи є боржник суб’єктом підприємницької діяльності, інформації про його розрахункові рахунки; до реєстраційної палати або реєстратору держадміністрації – визначення, чи є боржник суб’єктом підприємницької діяльності, які його види діяльності й місце реєстрації; в ДАІ, інспекцію державного технічного нагляду і державну реєстраційну службу – для виявлення зареєстрованого за боржником автотранспорту, сільськогосподарської техніки і нерухомості; до органів місцевого самоврядування – про виділення земельної ділянки, видачу дозволу на проведення підприємницької діяльності; до органів реєстрації актів цивільного стану громадян – визначення шлюбних зв’язків з метою, в подальшому, виявлення й звернення стягнення на спільне майно подружжя; до обласного адресного бюро при УМВС – щодо адреси реєстрації боржника; до органів Пенсійного фонду і Центру зайнятості – про перебування боржника на обліку;<br />
# Направлення до всіх центральних банківських і фінансових установ постанов про арешт грошових коштів боржника;<br />
# Направлення письмових викликів боржника до органу виконавчої служби для надання пояснень, а у випадку ігнорування ним вимог виконавця – накладення на нього штрафних санкцій і винесення постанови про примусовий привід боржника органами УМВС;<br />
# Перевірка майнового стану боржника за місцем його реєстрації, фактичного мешкання або знаходження його нерухомості.<br />
<br />
== Оскарження дій державного виконавця ==<br />
<br />
Конституцією України передбачено, що кожна людина має право на захист своїх законних інтересів та прав. Діючим законодавством визначено порядок захисту громадянами своїх прав та законних інтересів шляхом подачі письмового звернення до органів державної влади, установ, організацій незалежно від форм власності, посадових осіб, органів державної виконавчої служби або шляхом висловлення своїх пропозицій на особистому прийомі у керівників цих установ в усній формі.<br />
<br />
Законом України «Про звернення громадян» визначено такі основні види звернень як скарга та заява.<br />
<br />
Заява - це звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.<br />
<br />
Скарга - це звернення з вимогою про поновлення прав і законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю) посадових осіб.<br />
<br />
У зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання.<br />
<br />
Письмове звернення повинно бути підписано заявником із зазначенням дати.<br />
<br />
Окрім звичайного звернення, заявник може подати скаргу на дії державного виконавця в порядку ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду.<br />
<br />
Скарга подається до суду, який видав виконавчий документ. При цьому ви можете вимагати відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої діями виконавця.<br />
<br />
Скарга розглядається в десятиденний строк у судовому засіданні за участю заявника і державного виконавця. За наслідками розгляду суд виносить ухвалу, у котрій може визнати дії чи бездіяльність виконавця неправомірними й зобов’язати виконавця вчинити певні дії, а також визначити відшкодування завданої вам такими діями шкоди. Ця ухвала повинна бути виконана в місячний термін з дня надходження ухвали у виконавчу службу (ст. 389 ЦПК).<br />
<br />
Боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку.<br />
Скарга на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця подається начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії чи бездіяльність начальника відділу можуть бути оскаржені до вищестоящого органу державної виконавчої служби.<br />
<br />
Рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.<br />
<br />
Рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб) можуть бути оскаржені до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.<br />
<br />
Скаргу на дії чи бездіяльність державного виконавця необхідно подавати у письмовій формі із зазначенням:<br />
# Найменування органу державної виконавчої служби, до якого вона подається.<br />
# Повне найменування (ім'я) стягувача та боржника, їх місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (ім'я) представника сторони виконавчого провадження, якщо скарга подається представником.<br />
# Реквізити виконавчого документа (вид документа, найменування органу, що його видав, день видачі та номер документа, його резолютивна частина).<br />
# Зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та норму закону, яку порушено.<br />
# Викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги.<br />
# Підпис скаржника або його представника із зазначенням дня подання скарги.<br />
<br />
Скарга, подана у виконавчому провадженні начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, розглядається у десятиденний строк з дня її надходження. За результатами розгляду скарги начальник відділу виносить постанову про її задоволення чи відмову, яка в десятиденний строк може бути оскаржена до вищестоящого органу державної виконавчої служби або до суду. Скарга, подана без додержання вимог розглядається начальником відділу в порядку, встановленому ст. 20 Закону України «Про звернення громадян», а саме: в термін не більше одного місяця від дня її надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у скарзі питання неможливо, начальник відділу або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала скаргу. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у скарзі, не може перевищувати сорока п'яти днів.<br />
<br />
== Якщо рішення суду й надалі не виконується ==<br />
<br />
Якщо рішення суду стосується захисту цивільних прав і обов’язків, то при невиконанні рішення суду можна подати заяву до Європейського суду з прав людини щодо порушення права на справедливий суд (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).<br />
<br />
Перед цим потрібно вичерпати всі ефективні засоби захисту. А саме, якщо боржник є в приватній власності чи приватною особою, потрібно оскаржити дії чи бездіяльність державного виконавця по невиконанню рішення суду. Тільки після цього можна звертатися до Європейського суду з прав людини.<br />
<br />
Якщо боржник є органом влади, державним підприємством (частка держави не менше 25%) чи установою, тоді ефективних засобів захисту прав немає. У такому випадку можна звернутися із заявою до Європейського суду з прав людини щодо порушення державою права на справедливий суд.<br />
<br />
Для звернення до Європейського суду з прав людини необхідно заповнити українською чи російською мовою відповідний формуляр. Звернення є безкоштовним. <br />
<br />
== Відповідальність за невиконання рішення суду ==<br />
<br />
Згідно ст. 90 Закону України «Про виконавче провадження» за порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження», невиконання законних вимог державного виконавця фізичними, юридичними чи посадовими особами, несвоєчасне подання або неподання звітів про відрахування із заробітної плати та інших доходів боржника, неподання або подання неправдивих відомостей про доходи і майновий стан боржника, а також неповідомлення боржником про зміну місця проживання чи місцезнаходження або місця роботи(отримання доходів), а також за неявку без поважних причин за викликом державного виконавця винні особи несуть відповідальність у встановленому законом порядку.<br />
<br />
У разі порушення особою вимог Закону державний виконавець складає протокол про адміністративне правопорушення.<br />
<br />
Підставами для складання протоколу є:<br />
* невиконання законних вимог державного виконавця фізичними, юридичними чи посадовими особами;<br />
* несвоєчасне подання або неподання звітів про відрахування із заробітної плати та інших доходів боржника, неподання або подання неправдивих відомостей про доходи і майновий стан боржника;<br />
* неповідомлення боржником про зміну місця проживання чи місцезнаходження або місця роботи (отримання доходів);<br />
* неявка без поважних причин за викликом державного виконавця.<br />
<br />
Протокол направляється для розгляду до відповідного районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за місцем вчинення адміністративного правопорушення.<br />
<br />
У разі наявності у діях боржника ознак злочину, передбаченого статтями 164, 382, 388 Кримінального кодексу України, державний виконавець звертається до правоохоронних органів з поданням про притягнення особи до кримінальної відповідальності відповідно до закону.<br />
<br />
Однією з підстав направлення подання про притягнення особи до кримінальної відповідальності за ознаки злочину передбаченого ст. 164 Кримінального кодексу України за злісне ухилення від сплати аліментів є заборгованість зі сплати аліментів у розмірі, що сукупно перевищує суму відповідних платежів за шість місяців.<br />
<br />
Підставою для направлення подання про притягнення особи до кримінальної відповідальності за ознаки злочину, передбаченого ст. 382 Кримінального кодексу України за умисне невиконання рішення суду є відкриття боржником нових рахунків в банківських установах після винесення державним виконавцем постанови про арешт коштів боржника.<br />
<br />
Підставою для направлення подання про притягнення особи до кримінальної відповідальності за ознаки злочину, передбаченого ст. 388 Кримінального кодексу України за розтрату, відчуження, приховування, підміну, пошкодження, знищення майна або інші незаконні дії з майном, на яке накладено арешт, із заставленим майном або майном, яке описано, чи порушення обмеження (обтяження) права користуватися таким майном, здійснене особою, якій це майно ввірено, а також здійснення представником банку або іншої фінансової установи банківських операцій з коштами, на які накладено арешт.<br />
<br />
[[Категорія:Доробити]]</div>Volodymyr.shcherbakovhttps://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=%D0%92%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%85_%D1%80%D1%96%D1%88%D0%B5%D0%BD%D1%8C_%D1%83_%D1%86%D0%B8%D0%B2%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D1%85_%D1%81%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B0%D1%85&diff=8629Виконання судових рішень у цивільних справах2018-10-02T14:24:24Z<p>Volodymyr.shcherbakov: /* Нормативно-правова база */</p>
<hr />
<div>== Нормативно-правова база ==<br />
<br />
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/254к/96-вр Конституція України від 28 червня 1996 року]<br />
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]<br />
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/2341-14. Кримінальний кодекс України]<br />
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/606-14 Закон України «Про виконавче провадження»]<br />
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України «Про судовий збір»]<br />
* [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Закон України «Кодекс України про адміністративні правопорушення»]<br />
* [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_004 Конвенція «Про захист прав людини і основоположних свобод»]<br />
<br />
== Загальні відомості ==<br />
<br />
Виконання рішення суду є невід’ємною частиною права на справедливий суд. Судові рішення є обов’язковими до виконання на всій території України.<br />
<br />
Для виконання рішення суду чи судового наказу потрібно отримати в суді виконавчий лист і звернутися до відповідної державної виконавчої служби протягом одного року з наступного дня після набрання рішенням законної сили. Зробити це необхідно особисто або рекомендованим листом з повідомленням. Після такого звернення має бути відкрите виконавче провадження й боржнику надається час для добровільного виконання рішення, а після цього – рішення має бути виконаним у примусовому порядку.<br />
<br />
Якщо рішення стосується стягнення грошових коштів, рекомендується в заяві про відкриття виконавчого провадження просити накласти арешт і заборону на відчуження всього майна боржника, що відповідає розміру боргу, – це може убезпечити від продажу боржником свого майна. Також, якщо є інформація про наявне майно боржника, необхідно вказати про нього в заяві.<br />
<br />
За кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, суд видає один виконавчий лист. Якщо на підставі ухваленого рішення належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, або якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів чи проти кількох відповідачів, суд має право за заявою стягувачів видати кілька виконавчих листів, точно зазначивши, яку частину рішення треба виконати за кожним виконавчим листом.<br />
<br />
== Права стягувача ==<br />
<br />
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі – Закон) визначено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) – це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню.<br />
<br />
Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, яка зобов’язана за рішенням вчинити певні дії (передати майно, виконати інші обов’язки, передбачені рішенням) або утриматися від їх вчинення.<br />
Крім того, у виконавчих провадженнях про стягнення сум у доход Державного бюджету України стягувачем є орган, за позовом якого судом винесено відповідне рішення, або орган, який відповідно до закону прийняв таке рішення. У виконавчих провадженнях про стягнення у доход Державного бюджету України судового збору (державного мита) стягувачем є орган державної податкової служби.<br />
<br />
У разі вибуття однієї з сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду з заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов’язкові тією мірою, в якій вони були б обов’язковими для сторони, яку правонаступник замінив.<br />
<br />
Зазначені вище особи набувають статусу сторін виконавчого провадження лише після відкриття виконавчого провадження, тобто, винесення державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, або ж постанови про заміну сторони її правонаступником.<br />
<br />
Відповідно до статті 57 Конституції України, кожному гарантується право знати свої права і обов’язки.<br />
<br />
Особам, які беруть участь у виконавчому провадженні або залучаються до проведення виконавчих дій, повинні бути роз’яснені державним виконавцем їх права відповідно до вимог Закону.<br />
Основний перелік прав та обов’язків сторін виконавчого провадження визначений статтею 11 Закону.<br />
<br />
Так сторони та інші учасники виконавчого провадження мають право знайомитися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, подавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні і письмові пояснення в процесі виконавчих дій, висловлювати свої доводи, міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження, у тому числі при проведенні експертизи, заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників виконавчого провадження, заявляти відводи у випадках, передбачених Законом, оскаржувати дії (бездіяльність) державного виконавця з питань виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими Законом.<br />
Разом з цим, перелік прав та обов’язків сторін виконавчого провадження, перелічених вище, не є вичерпним. Діючий Закон України «Про виконавче провадження» наділяє сторін і іншими правами та обов’язками, сумлінне використання яких повинно забезпечити повне і своєчасне вчинення виконавчих дій.<br />
<br />
Статтею 56 Конституції України встановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.<br />
<br />
== Виконавчі дії ==<br />
<br />
Виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування чи роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, які можуть вчиняти виконавчі дії по виконанню рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.<br />
<br />
Державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.<br />
<br />
У постанові державний виконавець установлює строк для добровільного виконання рішення, що не може перевищувати 7 днів, а рішення про примусове виселення – 15 днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору й витрат, пов’язаних із провадженням виконавчих дій.<br />
<br />
Копія постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня надсилається стягувачу, боржнику та органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.<br />
Якщо у стягувача є можливість, краще самостійно рекомендованим листом із повідомленням, відправити боржнику постанову про відкриття провадження. Якщо боржник не буде повідомлений, це створить потенційну можливість оскарження дій виконавця й затягування виконання рішення.<br />
<br />
Державний виконавець зобов’язаний провести виконавчі дії по виконанню рішення протягом 6 місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а по виконанню рішення немайнового характеру – у двомісячний строк. Строки здійснення виконавчого провадження не поширюються на час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження та на період реалізації арештованого майна боржника.<br />
<br />
За можливості потрібно брати участь у виконавчих діях, пов’язаних із перевіркою майнового стану боржника, проведенні опису його майна та арешту. Не треба відмовляйтеся приймати арештоване майно на відповідальне зберігання – це допоможе уникнути спокуси виконавця «щось не помітити» та дозволити зберегти цілісність цього майна.<br />
<br />
Рекомендовано щомісячно направляти державному виконавцю письмові запити про хід виконання рішення й проведення виконавчих дій.<br />
<br />
У першу чергу, стягнення звертається на грошові кошти, які належать боржнику (готівка або гроші в банківських і фінансових установах), потім – на рухоме майно (меблі, побутова техніка, автотранспорт), потім – на нежитлове нерухоме майно, і лише в останню чергу – на житло.<br />
<br />
Будь-яке виявлене майно боржника повинне бути негайно арештоване, у разі, якщо розмір заборгованості й вартість цього майна співвідносяться.<br />
<br />
З метою своєчасного й повного виконання рішень майнового характеру рекомендується вимагати від виконавця проведення наступних дій:<br />
# Направлення запитів: до податкової інспекції – для визначення розміру доходів боржника і місця його роботи, чи є боржник суб’єктом підприємницької діяльності, інформації про його розрахункові рахунки; до реєстраційної палати або реєстратору держадміністрації – визначення, чи є боржник суб’єктом підприємницької діяльності, які його види діяльності й місце реєстрації; в ДАІ, інспекцію державного технічного нагляду і державну реєстраційну службу – для виявлення зареєстрованого за боржником автотранспорту, сільськогосподарської техніки і нерухомості; до органів місцевого самоврядування – про виділення земельної ділянки, видачу дозволу на проведення підприємницької діяльності; до органів реєстрації актів цивільного стану громадян – визначення шлюбних зв’язків з метою, в подальшому, виявлення й звернення стягнення на спільне майно подружжя; до обласного адресного бюро при УМВС – щодо адреси реєстрації боржника; до органів Пенсійного фонду і Центру зайнятості – про перебування боржника на обліку;<br />
# Направлення до всіх центральних банківських і фінансових установ постанов про арешт грошових коштів боржника;<br />
# Направлення письмових викликів боржника до органу виконавчої служби для надання пояснень, а у випадку ігнорування ним вимог виконавця – накладення на нього штрафних санкцій і винесення постанови про примусовий привід боржника органами УМВС;<br />
# Перевірка майнового стану боржника за місцем його реєстрації, фактичного мешкання або знаходження його нерухомості.<br />
<br />
== Оскарження дій державного виконавця ==<br />
<br />
Конституцією України передбачено, що кожна людина має право на захист своїх законних інтересів та прав. Діючим законодавством визначено порядок захисту громадянами своїх прав та законних інтересів шляхом подачі письмового звернення до органів державної влади, установ, організацій незалежно від форм власності, посадових осіб, органів державної виконавчої служби або шляхом висловлення своїх пропозицій на особистому прийомі у керівників цих установ в усній формі.<br />
<br />
Законом України «Про звернення громадян» визначено такі основні види звернень як скарга та заява.<br />
<br />
Заява - це звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.<br />
<br />
Скарга - це звернення з вимогою про поновлення прав і законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю) посадових осіб.<br />
<br />
У зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання.<br />
<br />
Письмове звернення повинно бути підписано заявником із зазначенням дати.<br />
<br />
Окрім звичайного звернення, заявник може подати скаргу на дії державного виконавця в порядку ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду.<br />
<br />
Скарга подається до суду, який видав виконавчий документ. При цьому ви можете вимагати відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої діями виконавця.<br />
<br />
Скарга розглядається в десятиденний строк у судовому засіданні за участю заявника і державного виконавця. За наслідками розгляду суд виносить ухвалу, у котрій може визнати дії чи бездіяльність виконавця неправомірними й зобов’язати виконавця вчинити певні дії, а також визначити відшкодування завданої вам такими діями шкоди. Ця ухвала повинна бути виконана в місячний термін з дня надходження ухвали у виконавчу службу (ст. 389 ЦПК).<br />
<br />
Боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку.<br />
Скарга на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця подається начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії чи бездіяльність начальника відділу можуть бути оскаржені до вищестоящого органу державної виконавчої служби.<br />
<br />
Рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.<br />
<br />
Рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб) можуть бути оскаржені до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.<br />
<br />
Скаргу на дії чи бездіяльність державного виконавця необхідно подавати у письмовій формі із зазначенням:<br />
# Найменування органу державної виконавчої служби, до якого вона подається.<br />
# Повне найменування (ім'я) стягувача та боржника, їх місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (ім'я) представника сторони виконавчого провадження, якщо скарга подається представником.<br />
# Реквізити виконавчого документа (вид документа, найменування органу, що його видав, день видачі та номер документа, його резолютивна частина).<br />
# Зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та норму закону, яку порушено.<br />
# Викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги.<br />
# Підпис скаржника або його представника із зазначенням дня подання скарги.<br />
<br />
Скарга, подана у виконавчому провадженні начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, розглядається у десятиденний строк з дня її надходження. За результатами розгляду скарги начальник відділу виносить постанову про її задоволення чи відмову, яка в десятиденний строк може бути оскаржена до вищестоящого органу державної виконавчої служби або до суду. Скарга, подана без додержання вимог розглядається начальником відділу в порядку, встановленому ст. 20 Закону України «Про звернення громадян», а саме: в термін не більше одного місяця від дня її надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у скарзі питання неможливо, начальник відділу або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала скаргу. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у скарзі, не може перевищувати сорока п'яти днів.<br />
<br />
== Якщо рішення суду й надалі не виконується ==<br />
<br />
Якщо рішення суду стосується захисту цивільних прав і обов’язків, то при невиконанні рішення суду можна подати заяву до Європейського суду з прав людини щодо порушення права на справедливий суд (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).<br />
<br />
Перед цим потрібно вичерпати всі ефективні засоби захисту. А саме, якщо боржник є в приватній власності чи приватною особою, потрібно оскаржити дії чи бездіяльність державного виконавця по невиконанню рішення суду. Тільки після цього можна звертатися до Європейського суду з прав людини.<br />
<br />
Якщо боржник є органом влади, державним підприємством (частка держави не менше 25%) чи установою, тоді ефективних засобів захисту прав немає. У такому випадку можна звернутися із заявою до Європейського суду з прав людини щодо порушення державою права на справедливий суд.<br />
<br />
Для звернення до Європейського суду з прав людини необхідно заповнити українською чи російською мовою відповідний формуляр. Звернення є безкоштовним. <br />
<br />
== Відповідальність за невиконання рішення суду ==<br />
<br />
Згідно ст. 90 Закону України «Про виконавче провадження» за порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження», невиконання законних вимог державного виконавця фізичними, юридичними чи посадовими особами, несвоєчасне подання або неподання звітів про відрахування із заробітної плати та інших доходів боржника, неподання або подання неправдивих відомостей про доходи і майновий стан боржника, а також неповідомлення боржником про зміну місця проживання чи місцезнаходження або місця роботи(отримання доходів), а також за неявку без поважних причин за викликом державного виконавця винні особи несуть відповідальність у встановленому законом порядку.<br />
<br />
У разі порушення особою вимог Закону державний виконавець складає протокол про адміністративне правопорушення.<br />
<br />
Підставами для складання протоколу є:<br />
* невиконання законних вимог державного виконавця фізичними, юридичними чи посадовими особами;<br />
* несвоєчасне подання або неподання звітів про відрахування із заробітної плати та інших доходів боржника, неподання або подання неправдивих відомостей про доходи і майновий стан боржника;<br />
* неповідомлення боржником про зміну місця проживання чи місцезнаходження або місця роботи (отримання доходів);<br />
* неявка без поважних причин за викликом державного виконавця.<br />
<br />
Протокол направляється для розгляду до відповідного районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за місцем вчинення адміністративного правопорушення.<br />
<br />
У разі наявності у діях боржника ознак злочину, передбаченого статтями 164, 382, 388 Кримінального кодексу України, державний виконавець звертається до правоохоронних органів з поданням про притягнення особи до кримінальної відповідальності відповідно до закону.<br />
<br />
Однією з підстав направлення подання про притягнення особи до кримінальної відповідальності за ознаки злочину передбаченого ст. 164 Кримінального кодексу України за злісне ухилення від сплати аліментів є заборгованість зі сплати аліментів у розмірі, що сукупно перевищує суму відповідних платежів за шість місяців.<br />
<br />
Підставою для направлення подання про притягнення особи до кримінальної відповідальності за ознаки злочину, передбаченого ст. 382 Кримінального кодексу України за умисне невиконання рішення суду є відкриття боржником нових рахунків в банківських установах після винесення державним виконавцем постанови про арешт коштів боржника.<br />
<br />
Підставою для направлення подання про притягнення особи до кримінальної відповідальності за ознаки злочину, передбаченого ст. 388 Кримінального кодексу України за розтрату, відчуження, приховування, підміну, пошкодження, знищення майна або інші незаконні дії з майном, на яке накладено арешт, із заставленим майном або майном, яке описано, чи порушення обмеження (обтяження) права користуватися таким майном, здійснене особою, якій це майно ввірено, а також здійснення представником банку або іншої фінансової установи банківських операцій з коштами, на які накладено арешт.<br />
<br />
[[Категорія:Доробити]]</div>Volodymyr.shcherbakovhttps://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=%D0%92%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%85_%D1%80%D1%96%D1%88%D0%B5%D0%BD%D1%8C_%D1%83_%D1%86%D0%B8%D0%B2%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D1%85_%D1%81%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B0%D1%85&diff=8627Виконання судових рішень у цивільних справах2018-10-02T14:23:25Z<p>Volodymyr.shcherbakov: /* Нормативно-правова база */</p>
<hr />
<div>== Нормативно-правова база ==<br />
<br />
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/254к/96-вр Конституція України 28 червня 1996 року]<br />
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]<br />
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/2341-14. Кримінальний кодекс України]<br />
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/606-14 Закон України «Про виконавче провадження»]<br />
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України «Про судовий збір»]<br />
* [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Закон України «Кодекс України про адміністративні правопорушення»]<br />
* [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_004 Конвенція «Про захист прав людини і основоположних свобод»]<br />
<br />
== Загальні відомості ==<br />
<br />
Виконання рішення суду є невід’ємною частиною права на справедливий суд. Судові рішення є обов’язковими до виконання на всій території України.<br />
<br />
Для виконання рішення суду чи судового наказу потрібно отримати в суді виконавчий лист і звернутися до відповідної державної виконавчої служби протягом одного року з наступного дня після набрання рішенням законної сили. Зробити це необхідно особисто або рекомендованим листом з повідомленням. Після такого звернення має бути відкрите виконавче провадження й боржнику надається час для добровільного виконання рішення, а після цього – рішення має бути виконаним у примусовому порядку.<br />
<br />
Якщо рішення стосується стягнення грошових коштів, рекомендується в заяві про відкриття виконавчого провадження просити накласти арешт і заборону на відчуження всього майна боржника, що відповідає розміру боргу, – це може убезпечити від продажу боржником свого майна. Також, якщо є інформація про наявне майно боржника, необхідно вказати про нього в заяві.<br />
<br />
За кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, суд видає один виконавчий лист. Якщо на підставі ухваленого рішення належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, або якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів чи проти кількох відповідачів, суд має право за заявою стягувачів видати кілька виконавчих листів, точно зазначивши, яку частину рішення треба виконати за кожним виконавчим листом.<br />
<br />
== Права стягувача ==<br />
<br />
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі – Закон) визначено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) – це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню.<br />
<br />
Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, яка зобов’язана за рішенням вчинити певні дії (передати майно, виконати інші обов’язки, передбачені рішенням) або утриматися від їх вчинення.<br />
Крім того, у виконавчих провадженнях про стягнення сум у доход Державного бюджету України стягувачем є орган, за позовом якого судом винесено відповідне рішення, або орган, який відповідно до закону прийняв таке рішення. У виконавчих провадженнях про стягнення у доход Державного бюджету України судового збору (державного мита) стягувачем є орган державної податкової служби.<br />
<br />
У разі вибуття однієї з сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду з заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов’язкові тією мірою, в якій вони були б обов’язковими для сторони, яку правонаступник замінив.<br />
<br />
Зазначені вище особи набувають статусу сторін виконавчого провадження лише після відкриття виконавчого провадження, тобто, винесення державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, або ж постанови про заміну сторони її правонаступником.<br />
<br />
Відповідно до статті 57 Конституції України, кожному гарантується право знати свої права і обов’язки.<br />
<br />
Особам, які беруть участь у виконавчому провадженні або залучаються до проведення виконавчих дій, повинні бути роз’яснені державним виконавцем їх права відповідно до вимог Закону.<br />
Основний перелік прав та обов’язків сторін виконавчого провадження визначений статтею 11 Закону.<br />
<br />
Так сторони та інші учасники виконавчого провадження мають право знайомитися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, подавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні і письмові пояснення в процесі виконавчих дій, висловлювати свої доводи, міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження, у тому числі при проведенні експертизи, заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників виконавчого провадження, заявляти відводи у випадках, передбачених Законом, оскаржувати дії (бездіяльність) державного виконавця з питань виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими Законом.<br />
Разом з цим, перелік прав та обов’язків сторін виконавчого провадження, перелічених вище, не є вичерпним. Діючий Закон України «Про виконавче провадження» наділяє сторін і іншими правами та обов’язками, сумлінне використання яких повинно забезпечити повне і своєчасне вчинення виконавчих дій.<br />
<br />
Статтею 56 Конституції України встановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.<br />
<br />
== Виконавчі дії ==<br />
<br />
Виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування чи роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, які можуть вчиняти виконавчі дії по виконанню рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.<br />
<br />
Державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.<br />
<br />
У постанові державний виконавець установлює строк для добровільного виконання рішення, що не може перевищувати 7 днів, а рішення про примусове виселення – 15 днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору й витрат, пов’язаних із провадженням виконавчих дій.<br />
<br />
Копія постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня надсилається стягувачу, боржнику та органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.<br />
Якщо у стягувача є можливість, краще самостійно рекомендованим листом із повідомленням, відправити боржнику постанову про відкриття провадження. Якщо боржник не буде повідомлений, це створить потенційну можливість оскарження дій виконавця й затягування виконання рішення.<br />
<br />
Державний виконавець зобов’язаний провести виконавчі дії по виконанню рішення протягом 6 місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а по виконанню рішення немайнового характеру – у двомісячний строк. Строки здійснення виконавчого провадження не поширюються на час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження та на період реалізації арештованого майна боржника.<br />
<br />
За можливості потрібно брати участь у виконавчих діях, пов’язаних із перевіркою майнового стану боржника, проведенні опису його майна та арешту. Не треба відмовляйтеся приймати арештоване майно на відповідальне зберігання – це допоможе уникнути спокуси виконавця «щось не помітити» та дозволити зберегти цілісність цього майна.<br />
<br />
Рекомендовано щомісячно направляти державному виконавцю письмові запити про хід виконання рішення й проведення виконавчих дій.<br />
<br />
У першу чергу, стягнення звертається на грошові кошти, які належать боржнику (готівка або гроші в банківських і фінансових установах), потім – на рухоме майно (меблі, побутова техніка, автотранспорт), потім – на нежитлове нерухоме майно, і лише в останню чергу – на житло.<br />
<br />
Будь-яке виявлене майно боржника повинне бути негайно арештоване, у разі, якщо розмір заборгованості й вартість цього майна співвідносяться.<br />
<br />
З метою своєчасного й повного виконання рішень майнового характеру рекомендується вимагати від виконавця проведення наступних дій:<br />
# Направлення запитів: до податкової інспекції – для визначення розміру доходів боржника і місця його роботи, чи є боржник суб’єктом підприємницької діяльності, інформації про його розрахункові рахунки; до реєстраційної палати або реєстратору держадміністрації – визначення, чи є боржник суб’єктом підприємницької діяльності, які його види діяльності й місце реєстрації; в ДАІ, інспекцію державного технічного нагляду і державну реєстраційну службу – для виявлення зареєстрованого за боржником автотранспорту, сільськогосподарської техніки і нерухомості; до органів місцевого самоврядування – про виділення земельної ділянки, видачу дозволу на проведення підприємницької діяльності; до органів реєстрації актів цивільного стану громадян – визначення шлюбних зв’язків з метою, в подальшому, виявлення й звернення стягнення на спільне майно подружжя; до обласного адресного бюро при УМВС – щодо адреси реєстрації боржника; до органів Пенсійного фонду і Центру зайнятості – про перебування боржника на обліку;<br />
# Направлення до всіх центральних банківських і фінансових установ постанов про арешт грошових коштів боржника;<br />
# Направлення письмових викликів боржника до органу виконавчої служби для надання пояснень, а у випадку ігнорування ним вимог виконавця – накладення на нього штрафних санкцій і винесення постанови про примусовий привід боржника органами УМВС;<br />
# Перевірка майнового стану боржника за місцем його реєстрації, фактичного мешкання або знаходження його нерухомості.<br />
<br />
== Оскарження дій державного виконавця ==<br />
<br />
Конституцією України передбачено, що кожна людина має право на захист своїх законних інтересів та прав. Діючим законодавством визначено порядок захисту громадянами своїх прав та законних інтересів шляхом подачі письмового звернення до органів державної влади, установ, організацій незалежно від форм власності, посадових осіб, органів державної виконавчої служби або шляхом висловлення своїх пропозицій на особистому прийомі у керівників цих установ в усній формі.<br />
<br />
Законом України «Про звернення громадян» визначено такі основні види звернень як скарга та заява.<br />
<br />
Заява - це звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.<br />
<br />
Скарга - це звернення з вимогою про поновлення прав і законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю) посадових осіб.<br />
<br />
У зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання.<br />
<br />
Письмове звернення повинно бути підписано заявником із зазначенням дати.<br />
<br />
Окрім звичайного звернення, заявник може подати скаргу на дії державного виконавця в порядку ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду.<br />
<br />
Скарга подається до суду, який видав виконавчий документ. При цьому ви можете вимагати відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої діями виконавця.<br />
<br />
Скарга розглядається в десятиденний строк у судовому засіданні за участю заявника і державного виконавця. За наслідками розгляду суд виносить ухвалу, у котрій може визнати дії чи бездіяльність виконавця неправомірними й зобов’язати виконавця вчинити певні дії, а також визначити відшкодування завданої вам такими діями шкоди. Ця ухвала повинна бути виконана в місячний термін з дня надходження ухвали у виконавчу службу (ст. 389 ЦПК).<br />
<br />
Боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку.<br />
Скарга на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця подається начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії чи бездіяльність начальника відділу можуть бути оскаржені до вищестоящого органу державної виконавчої служби.<br />
<br />
Рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.<br />
<br />
Рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб) можуть бути оскаржені до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.<br />
<br />
Скаргу на дії чи бездіяльність державного виконавця необхідно подавати у письмовій формі із зазначенням:<br />
# Найменування органу державної виконавчої служби, до якого вона подається.<br />
# Повне найменування (ім'я) стягувача та боржника, їх місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (ім'я) представника сторони виконавчого провадження, якщо скарга подається представником.<br />
# Реквізити виконавчого документа (вид документа, найменування органу, що його видав, день видачі та номер документа, його резолютивна частина).<br />
# Зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та норму закону, яку порушено.<br />
# Викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги.<br />
# Підпис скаржника або його представника із зазначенням дня подання скарги.<br />
<br />
Скарга, подана у виконавчому провадженні начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, розглядається у десятиденний строк з дня її надходження. За результатами розгляду скарги начальник відділу виносить постанову про її задоволення чи відмову, яка в десятиденний строк може бути оскаржена до вищестоящого органу державної виконавчої служби або до суду. Скарга, подана без додержання вимог розглядається начальником відділу в порядку, встановленому ст. 20 Закону України «Про звернення громадян», а саме: в термін не більше одного місяця від дня її надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у скарзі питання неможливо, начальник відділу або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала скаргу. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у скарзі, не може перевищувати сорока п'яти днів.<br />
<br />
== Якщо рішення суду й надалі не виконується ==<br />
<br />
Якщо рішення суду стосується захисту цивільних прав і обов’язків, то при невиконанні рішення суду можна подати заяву до Європейського суду з прав людини щодо порушення права на справедливий суд (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).<br />
<br />
Перед цим потрібно вичерпати всі ефективні засоби захисту. А саме, якщо боржник є в приватній власності чи приватною особою, потрібно оскаржити дії чи бездіяльність державного виконавця по невиконанню рішення суду. Тільки після цього можна звертатися до Європейського суду з прав людини.<br />
<br />
Якщо боржник є органом влади, державним підприємством (частка держави не менше 25%) чи установою, тоді ефективних засобів захисту прав немає. У такому випадку можна звернутися із заявою до Європейського суду з прав людини щодо порушення державою права на справедливий суд.<br />
<br />
Для звернення до Європейського суду з прав людини необхідно заповнити українською чи російською мовою відповідний формуляр. Звернення є безкоштовним. <br />
<br />
== Відповідальність за невиконання рішення суду ==<br />
<br />
Згідно ст. 90 Закону України «Про виконавче провадження» за порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження», невиконання законних вимог державного виконавця фізичними, юридичними чи посадовими особами, несвоєчасне подання або неподання звітів про відрахування із заробітної плати та інших доходів боржника, неподання або подання неправдивих відомостей про доходи і майновий стан боржника, а також неповідомлення боржником про зміну місця проживання чи місцезнаходження або місця роботи(отримання доходів), а також за неявку без поважних причин за викликом державного виконавця винні особи несуть відповідальність у встановленому законом порядку.<br />
<br />
У разі порушення особою вимог Закону державний виконавець складає протокол про адміністративне правопорушення.<br />
<br />
Підставами для складання протоколу є:<br />
* невиконання законних вимог державного виконавця фізичними, юридичними чи посадовими особами;<br />
* несвоєчасне подання або неподання звітів про відрахування із заробітної плати та інших доходів боржника, неподання або подання неправдивих відомостей про доходи і майновий стан боржника;<br />
* неповідомлення боржником про зміну місця проживання чи місцезнаходження або місця роботи (отримання доходів);<br />
* неявка без поважних причин за викликом державного виконавця.<br />
<br />
Протокол направляється для розгляду до відповідного районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за місцем вчинення адміністративного правопорушення.<br />
<br />
У разі наявності у діях боржника ознак злочину, передбаченого статтями 164, 382, 388 Кримінального кодексу України, державний виконавець звертається до правоохоронних органів з поданням про притягнення особи до кримінальної відповідальності відповідно до закону.<br />
<br />
Однією з підстав направлення подання про притягнення особи до кримінальної відповідальності за ознаки злочину передбаченого ст. 164 Кримінального кодексу України за злісне ухилення від сплати аліментів є заборгованість зі сплати аліментів у розмірі, що сукупно перевищує суму відповідних платежів за шість місяців.<br />
<br />
Підставою для направлення подання про притягнення особи до кримінальної відповідальності за ознаки злочину, передбаченого ст. 382 Кримінального кодексу України за умисне невиконання рішення суду є відкриття боржником нових рахунків в банківських установах після винесення державним виконавцем постанови про арешт коштів боржника.<br />
<br />
Підставою для направлення подання про притягнення особи до кримінальної відповідальності за ознаки злочину, передбаченого ст. 388 Кримінального кодексу України за розтрату, відчуження, приховування, підміну, пошкодження, знищення майна або інші незаконні дії з майном, на яке накладено арешт, із заставленим майном або майном, яке описано, чи порушення обмеження (обтяження) права користуватися таким майном, здійснене особою, якій це майно ввірено, а також здійснення представником банку або іншої фінансової установи банківських операцій з коштами, на які накладено арешт.<br />
<br />
[[Категорія:Доробити]]</div>Volodymyr.shcherbakovhttps://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=%D0%9E%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%80%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B1%D0%B5%D0%B7%D0%B4%D1%96%D1%8F%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96_%D0%BE%D1%80%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D1%96%D0%B2_%D0%B4%D0%BE%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D1%80%D0%BE%D0%B7%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%87%D0%B8_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%83%D1%80%D0%BE%D1%80%D0%B0_%D0%BF%D1%96%D0%B4_%D1%87%D0%B0%D1%81_%D0%B4%D0%BE%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D1%80%D0%BE%D0%B7%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F&diff=8620Оскарження бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування2018-10-02T14:17:51Z<p>Volodymyr.shcherbakov: /* Рішення слідчого судді за результатами розгляду скарг на бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування */</p>
<hr />
<div>== Нормативна база ==<br />
<br />
# [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran5253#n5253 Кримінальний процесуальний кодекс України 13.04.2012 року № 4651-VI].<br />
# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0680-16/paran2#n2 Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань]: наказ Генеральної прокуратури України від 06.04.2016 № 139, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 травня 2016 р. за №680/28810.<br />
# Лист Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/v1640740-12 «Про деякі питання порядку оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування»] від 09.11.2012 № 1640/0/4-12.<br />
# [https://drive.google.com/open?id=0B84Fn7fObiluMkFSdDYyYlp6NUE Узагальнення Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування» (станом на 12.01.2017)].<br />
<br />
== Бездіяльність слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, та право на оскарження ==<br />
<br />
Оскарження бездіяльності слідчого чи прокурора під час досудового розслідування регламентується параграфом [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2690#n2690 1 глави 26 КПК України].<br />
Так, [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2691#n2691 ст. 303 КПК України] визначено порядок оскарження бездіяльності, яка може полягати в наступному:<br />
<br />
1) бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.<br />
<br />
Необхідність існування судового порядку оскарження даного виду бездіяльності ґрунтується на закріпленому у [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2036#n2036 ст. 214 КПК України] обов’язку слідчого, прокурора невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, внести відповідні відомості до ЄРДР та розпочати розслідування. <br />
<br />
Таким чином, на відміну від процесуального порядку реагування на заяви та повідомлення про злочин, який було встановлено в КПК 1960 року, згаданий обов’язок слідчого або прокурора '''не вимагає оцінки цими суб’єктами такої заяви (повідомлення) на предмет наявності ознак складу злочину для того, щоб вчинити процесуальну дію, яка полягає у внесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР'''. Наведене підтверджується імперативними положеннями [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2036#n2036 ч. 4 ст. 214 КПК України], згідно з якою відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.<br />
<br />
Окрім [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/page КПК України], нормативні засади, пов’язані із вчиненням зазначеної процесуальної дії, регламентовані [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0680-16/paran76#n76 Положенням про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань], затвердженого наказом Генерального прокурора України від 06.04.2016 №139, прийнятим на виконання вимог [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/page КПК України].<br />
<br />
Так, відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0680-16/paran76#n76 п. 1 розділу 3 вказаного Положення], внесення відомостей до Реєстру здійснюється у такі строки:<br />
<br />
заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення – невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення слідчим, прокурором з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2036#n2036 ч. 1 ст. 214 КПК України]);<br />
<br />
інформації про призначення слідчого, процесуального керівника, прийняття до провадження – невідкладно;<br />
<br />
інформації про юридичну особу, щодо якої можуть застосовуватися заходи кримінально-правового характеру, – невідкладно після вручення особі повідомлення про підозру у вчиненні від імені та в інтересах такої юридичної особи будь-якого із злочинів, передбачених ст.ст. [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/paran690#n690 109], [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/paran698#n698 110], [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/paran729#n729 113], [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/paran927#n927 146], [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/paran934#n934 147], [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/paran1061#n1061 160], [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/paran1415#n1415 209], [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/paran1756#n1756 260], [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/paran1773#n1773 262], [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/paran2124#n2124 306], [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/paran2628#n2628 369], [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/paran2640#n2640 369-2], [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/paran3028#n3028 436], [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/paran3035#n3035 437], [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/paran3040#n3040 438], [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/paran3056#n3056 442], [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/paran3064#n3064 444], [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/paran3079#n3079 447], [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/paran2605#n2605 ч.ч. 1, 2 ст. 3683], [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/paran2617#n2617 ч.ч. 1, 2 ст. 3684] Кримінального кодексу України (далі – [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/paran2#n2 КК України]), або від імені такої юридичної особи будь-якого із злочинів, передбачених [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/paran1707#n1707 ст.ст. 258-2585] КК України;<br />
<br />
інформації про дату складання повідомлення про підозру, дату і час вручення повідомлення про підозру, зміну раніше повідомленої підозри – невідкладно;<br />
<br />
інформації про передачу матеріалів та відомостей ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran622#n622 ч. 5 ст. 36], http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2036#n2036, [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2054#n2054 ст. 216], [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2070#n2070 ч. 4 ст. 218 КПК України]), зупинення та відновлення досудового розслідування ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2511#n2511 ч. 4 ст. 280], [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2520#n2520 ч. 2 ст. 281], [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2524#n2524 ч. 3 ст. 282 КПК України]), об’єднання, виділення матеріалів досудового розслідування ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2063#n2063 ст. 217 КПК України]), закінчення досудового розслідування ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2530#n2530 ч. 3 ст. 283 КПК України]) – протягом 24 годин з моменту прийняття процесуальних рішень;<br />
<br />
інформації про продовження строків розслідування (ст.ст. [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2078#n2078 219], [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2632#n2632 294], [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2654#n2654 296 КПК України]) – протягом 24 годин з моменту задоволення прокурором клопотання з цих питань;<br />
<br />
інформації про оголошення розшуку ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2520#n2520 ст. 281 КПК України]) – протягом 24 годин з моменту винесення прокурором або слідчим відповідної постанови; <br />
<br />
інформації про вжиті заходи забезпечення кримінального провадження ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran1379#n1379 ст. 131 КПК України]), відкриття матеріалів досудового розслідування іншій стороні ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2593#n2593 ст. 290 КПК України]) – протягом 24 годин з моменту вчинення процесуальної дії;<br />
<br />
інформації про повернення судом кримінального провадження, обвинувального акта, клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності, клопотання про застосування примусових заходів виховного або медичного характеру у порядку [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2769#n2769 ч. 3 ст. 314], [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2582#n2582 ч. 4 ст. 288], [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran3364#n3364 ч. 2 ст. 407 КПК України] – упродовж 24 годин з моменту надходження із суду матеріалів до прокурора;<br />
<br />
інформації про інші відомості, передбачені первинними обліковими документами, – упродовж 24 годин з моменту прийняття процесуального рішення.<br />
<br />
2) бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами ст. 169 КПК. Враховуючи те, що згідно зі [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran1656#n1656 ст. 169 КПК України] тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено, на підставі постанови прокурора, бездіяльність може полягати у невинесенні такої постанови за відсутності підстав для вилучення майна;<br />
<br />
3) бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений КПК України строк (наприклад, недотримання слідчим, прокурором розумних строків досудового розслідування). Слід зазначити про наявність зв'язку між обов'язком слідчого чи прокурора вчинити визначені КПК України дії та строком, у межах якого зазначені особи зобов'язані їх вчинити.<br />
<br />
Оскаржити вищезазначену бездіяльність слідчого, прокурора на досудовому провадженні мають право: заявник, потерпілий, його представник чи законний представник, підозрюваний, обвинувачений, його захисник чи законний представник, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володілець тимчасово вилученого майна, інша особа, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.<br />
<br />
== Строк подання скарги на бездіяльність слідчого чи прокурора, її повернення або відмова відкриття провадження ==<br />
<br />
Скарги на вказану бездіяльність слідчого чи прокурора можуть бути подані відповідним суб’єктом права на таке оскарження протягом десяти днів із дня, що наступає після останнього дня, який відведено КПК України для вчинення слідчим або прокурором відповідної дії. <br />
<br />
При поданні скарги необхідно враховувати загальні вимоги щодо додержання процесуальних строків, встановлені у [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran1311#n1311 ст. 116 КПК України] згідно з якою строк подання скарги на стадії досудового провадження не вважається пропущеним, якщо скаргу або інший документ здано до його закінчення на пошту або передано особі, уповноваженій її прийняти, а для осіб, які тримаються під вартою або перебувають у медичному чи психіатричному стаціонарі, спеціальній навчально-науковій установі, - якщо скаргу або інший документ подано службовій особі відповідної установи до закінчення відповідного строку.<br />
<br />
Скарга повертається, якщо:<br />
<br />
# скаргу подала особа, яка не має права подавати скаргу;<br />
# скарга не підлягає розгляду в суді, в який подана;<br />
# скарга подана після закінчення 10 денного строку, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або слідчий суддя за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.<br />
<br />
Слідчий суддя, за наявності відповідної заяви, може поновити строк, якщо його було порушено з поважних причин (хвороба, відрядження, стихійне лихо, хвороба близьких родичів тощо). Підставою для поновлення строків також може бути визнано й об'єктивні причини, внаслідок яких особа не змогла вчасно реалізувати своє право на подання скарги.<br />
<br />
Копія ухвали про повернення скарги невідкладно надсилається особі, яка її подала, разом із скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.<br />
Слідчий суддя, суд відмовляє у відкритті провадження лише у разі, якщо скарга подана на бездіяльність слідчого, прокурора, що не підлягає оскарженню.<br />
<br />
Копія ухвали про відмову у відкритті провадження невідкладно надсилається особі, яка подала скаргу, разом із скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.<br />
<br />
Ухвала про повернення скарги або відмову у відкритті провадження може бути оскаржена в апеляційному порядку.<br />
<br />
У випадку якщо скарга не відповідає вимогам закону, слідчий суддя виносить ухвалу про повернення скарги. <br />
<br />
Повернення скарги не позбавляє права повторного звернення до слідчого судді, суду в порядку, передбаченому КПК України ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2703#n2703 ст. 304 КПК України]). Однак це правило не стосується випадків повторного подання скарги, яку було повернуто у зв'язку із пропущенням встановленого процесуального строку.<br />
<br />
== Порядок розгляду скарг на бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування ==<br />
Скарги на бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими ст.ст. [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2797#n2797 318-380 КПК України].<br />
<br />
Так, скарги на бездіяльність під час досудового розслідування розглядаються не пізніше сімдесяти двох годин з моменту надходження відповідної скарги.<br />
<br />
Розгляд скарг на бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов’язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого чи прокурора, бездіяльність яких оскаржується. Відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2718#n2718 ст. 306 КПК України]).<br />
<br />
Окрім того, підозрюваний, обвинувачений, потерпілий мають право оскаржити прокурору вищого рівня недотримання розумних строків слідчим, прокурором під час досудового розслідування.<br />
<br />
Прокурор вищого рівня зобов’язаний розглянути скаргу протягом трьох днів після її подання і в разі наявності підстав для її задоволення надати відповідному прокурору обов’язкові для виконання вказівки щодо строків вчинення певних процесуальних дій або прийняття процесуальних рішень. Особа, яка подала скаргу, невідкладно письмово повідомляється про результати її розгляду.<br />
Службові особи, винні в недотриманні розумних строків, можуть бути притягнуті до відповідальності, встановленої законом ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2730#n2730 ст. 308 КПК України]).<br />
<br />
== Правові наслідки подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування ==<br />
<br />
* Подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування не зупиняє виконання рішення чи дію слідчого, прокурора.<br />
* Слідчий чи прокурор можуть самостійно скасувати рішення, передбачені пунктами 1, 2, 5 і 6 частини першої [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/print статті 303 Кримінального процесуального кодексу України], припинити дію чи бездіяльність, які оскаржуються, що тягне за собою закриття провадження за скаргою.<br />
* Прокурор може самостійно скасувати рішення, що передбачене пунктами 3 та 10 частини першої статті [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/print статті 303 Кримінального процесуального кодексу України] і оскаржується в порядку, передбаченому частиною шостою [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/print статті 284 Кримінального процесуального кодексу України], що тягне за собою закриття провадження за скаргою.<br />
<br />
== Рішення слідчого судді за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування ==<br />
За результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора постановляється ухвала про:<br />
<br />
# скасування рішення слідчого чи прокурора;<br />
# скасування повідомлення про підозру.<br />
# зобов’язання припинити дію;<br />
# зобов’язання вчинити певну дію;<br />
# відмову у задоволенні скарги.<br />
<br />
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/print частини 3 статті 307 Кримінального процесуального кодексу Україн]и ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого чи прокурора не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, про скасування повідомлення про підозру та відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру.<br />
<br />
Ухвала за результатами розгляду скарги постановляється у нарадчій кімнаті та викладається окремим процесуальним документом із дотриманням вимог [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran3080#n3080 ст. 372 КПК України].<br />
<br />
Слідчий чи прокурор можуть самостійно припинити бездіяльність, яка оскаржується, що тягне за собою закриття провадження за скаргою ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2714#n2714 ч. 2 ст. 305 КПК України]).<br />
<br />
[[Категорія:Кримінальне процесуальне провадження]]<br />
[[Категорія:Оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування]]<br />
[[Категорія:Суди]]</div>Volodymyr.shcherbakovhttps://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=%D0%9E%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%80%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B1%D0%B5%D0%B7%D0%B4%D1%96%D1%8F%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96_%D0%BE%D1%80%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D1%96%D0%B2_%D0%B4%D0%BE%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D1%80%D0%BE%D0%B7%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%87%D0%B8_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%83%D1%80%D0%BE%D1%80%D0%B0_%D0%BF%D1%96%D0%B4_%D1%87%D0%B0%D1%81_%D0%B4%D0%BE%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D1%80%D0%BE%D0%B7%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F&diff=8612Оскарження бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування2018-10-02T14:07:32Z<p>Volodymyr.shcherbakov: </p>
<hr />
<div>== Нормативна база ==<br />
<br />
# [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran5253#n5253 Кримінальний процесуальний кодекс України 13.04.2012 року № 4651-VI].<br />
# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0680-16/paran2#n2 Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань]: наказ Генеральної прокуратури України від 06.04.2016 № 139, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 травня 2016 р. за №680/28810.<br />
# Лист Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/v1640740-12 «Про деякі питання порядку оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування»] від 09.11.2012 № 1640/0/4-12.<br />
# [https://drive.google.com/open?id=0B84Fn7fObiluMkFSdDYyYlp6NUE Узагальнення Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування» (станом на 12.01.2017)].<br />
<br />
== Бездіяльність слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, та право на оскарження ==<br />
<br />
Оскарження бездіяльності слідчого чи прокурора під час досудового розслідування регламентується параграфом [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2690#n2690 1 глави 26 КПК України].<br />
Так, [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2691#n2691 ст. 303 КПК України] визначено порядок оскарження бездіяльності, яка може полягати в наступному:<br />
<br />
1) бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.<br />
<br />
Необхідність існування судового порядку оскарження даного виду бездіяльності ґрунтується на закріпленому у [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2036#n2036 ст. 214 КПК України] обов’язку слідчого, прокурора невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, внести відповідні відомості до ЄРДР та розпочати розслідування. <br />
<br />
Таким чином, на відміну від процесуального порядку реагування на заяви та повідомлення про злочин, який було встановлено в КПК 1960 року, згаданий обов’язок слідчого або прокурора '''не вимагає оцінки цими суб’єктами такої заяви (повідомлення) на предмет наявності ознак складу злочину для того, щоб вчинити процесуальну дію, яка полягає у внесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР'''. Наведене підтверджується імперативними положеннями [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2036#n2036 ч. 4 ст. 214 КПК України], згідно з якою відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.<br />
<br />
Окрім [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/page КПК України], нормативні засади, пов’язані із вчиненням зазначеної процесуальної дії, регламентовані [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0680-16/paran76#n76 Положенням про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань], затвердженого наказом Генерального прокурора України від 06.04.2016 №139, прийнятим на виконання вимог [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/page КПК України].<br />
<br />
Так, відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0680-16/paran76#n76 п. 1 розділу 3 вказаного Положення], внесення відомостей до Реєстру здійснюється у такі строки:<br />
<br />
заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення – невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення слідчим, прокурором з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2036#n2036 ч. 1 ст. 214 КПК України]);<br />
<br />
інформації про призначення слідчого, процесуального керівника, прийняття до провадження – невідкладно;<br />
<br />
інформації про юридичну особу, щодо якої можуть застосовуватися заходи кримінально-правового характеру, – невідкладно після вручення особі повідомлення про підозру у вчиненні від імені та в інтересах такої юридичної особи будь-якого із злочинів, передбачених ст.ст. [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/paran690#n690 109], [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/paran698#n698 110], [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/paran729#n729 113], [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/paran927#n927 146], [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/paran934#n934 147], [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/paran1061#n1061 160], [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/paran1415#n1415 209], [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/paran1756#n1756 260], [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/paran1773#n1773 262], [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/paran2124#n2124 306], [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/paran2628#n2628 369], [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/paran2640#n2640 369-2], [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/paran3028#n3028 436], [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/paran3035#n3035 437], [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/paran3040#n3040 438], [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/paran3056#n3056 442], [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/paran3064#n3064 444], [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/paran3079#n3079 447], [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/paran2605#n2605 ч.ч. 1, 2 ст. 3683], [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/paran2617#n2617 ч.ч. 1, 2 ст. 3684] Кримінального кодексу України (далі – [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/paran2#n2 КК України]), або від імені такої юридичної особи будь-якого із злочинів, передбачених [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/paran1707#n1707 ст.ст. 258-2585] КК України;<br />
<br />
інформації про дату складання повідомлення про підозру, дату і час вручення повідомлення про підозру, зміну раніше повідомленої підозри – невідкладно;<br />
<br />
інформації про передачу матеріалів та відомостей ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran622#n622 ч. 5 ст. 36], http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2036#n2036, [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2054#n2054 ст. 216], [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2070#n2070 ч. 4 ст. 218 КПК України]), зупинення та відновлення досудового розслідування ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2511#n2511 ч. 4 ст. 280], [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2520#n2520 ч. 2 ст. 281], [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2524#n2524 ч. 3 ст. 282 КПК України]), об’єднання, виділення матеріалів досудового розслідування ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2063#n2063 ст. 217 КПК України]), закінчення досудового розслідування ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2530#n2530 ч. 3 ст. 283 КПК України]) – протягом 24 годин з моменту прийняття процесуальних рішень;<br />
<br />
інформації про продовження строків розслідування (ст.ст. [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2078#n2078 219], [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2632#n2632 294], [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2654#n2654 296 КПК України]) – протягом 24 годин з моменту задоволення прокурором клопотання з цих питань;<br />
<br />
інформації про оголошення розшуку ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2520#n2520 ст. 281 КПК України]) – протягом 24 годин з моменту винесення прокурором або слідчим відповідної постанови; <br />
<br />
інформації про вжиті заходи забезпечення кримінального провадження ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran1379#n1379 ст. 131 КПК України]), відкриття матеріалів досудового розслідування іншій стороні ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2593#n2593 ст. 290 КПК України]) – протягом 24 годин з моменту вчинення процесуальної дії;<br />
<br />
інформації про повернення судом кримінального провадження, обвинувального акта, клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності, клопотання про застосування примусових заходів виховного або медичного характеру у порядку [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2769#n2769 ч. 3 ст. 314], [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2582#n2582 ч. 4 ст. 288], [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran3364#n3364 ч. 2 ст. 407 КПК України] – упродовж 24 годин з моменту надходження із суду матеріалів до прокурора;<br />
<br />
інформації про інші відомості, передбачені первинними обліковими документами, – упродовж 24 годин з моменту прийняття процесуального рішення.<br />
<br />
2) бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами ст. 169 КПК. Враховуючи те, що згідно зі [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran1656#n1656 ст. 169 КПК України] тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено, на підставі постанови прокурора, бездіяльність може полягати у невинесенні такої постанови за відсутності підстав для вилучення майна;<br />
<br />
3) бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений КПК України строк (наприклад, недотримання слідчим, прокурором розумних строків досудового розслідування). Слід зазначити про наявність зв'язку між обов'язком слідчого чи прокурора вчинити визначені КПК України дії та строком, у межах якого зазначені особи зобов'язані їх вчинити.<br />
<br />
Оскаржити вищезазначену бездіяльність слідчого, прокурора на досудовому провадженні мають право: заявник, потерпілий, його представник чи законний представник, підозрюваний, обвинувачений, його захисник чи законний представник, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володілець тимчасово вилученого майна, інша особа, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.<br />
<br />
== Строк подання скарги на бездіяльність слідчого чи прокурора, її повернення або відмова відкриття провадження ==<br />
<br />
Скарги на вказану бездіяльність слідчого чи прокурора можуть бути подані відповідним суб’єктом права на таке оскарження протягом десяти днів із дня, що наступає після останнього дня, який відведено КПК України для вчинення слідчим або прокурором відповідної дії. <br />
<br />
При поданні скарги необхідно враховувати загальні вимоги щодо додержання процесуальних строків, встановлені у [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran1311#n1311 ст. 116 КПК України] згідно з якою строк подання скарги на стадії досудового провадження не вважається пропущеним, якщо скаргу або інший документ здано до його закінчення на пошту або передано особі, уповноваженій її прийняти, а для осіб, які тримаються під вартою або перебувають у медичному чи психіатричному стаціонарі, спеціальній навчально-науковій установі, - якщо скаргу або інший документ подано службовій особі відповідної установи до закінчення відповідного строку.<br />
<br />
Скарга повертається, якщо:<br />
<br />
# скаргу подала особа, яка не має права подавати скаргу;<br />
# скарга не підлягає розгляду в суді, в який подана;<br />
# скарга подана після закінчення 10 денного строку, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або слідчий суддя за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.<br />
<br />
Слідчий суддя, за наявності відповідної заяви, може поновити строк, якщо його було порушено з поважних причин (хвороба, відрядження, стихійне лихо, хвороба близьких родичів тощо). Підставою для поновлення строків також може бути визнано й об'єктивні причини, внаслідок яких особа не змогла вчасно реалізувати своє право на подання скарги.<br />
<br />
Копія ухвали про повернення скарги невідкладно надсилається особі, яка її подала, разом із скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.<br />
Слідчий суддя, суд відмовляє у відкритті провадження лише у разі, якщо скарга подана на бездіяльність слідчого, прокурора, що не підлягає оскарженню.<br />
<br />
Копія ухвали про відмову у відкритті провадження невідкладно надсилається особі, яка подала скаргу, разом із скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.<br />
<br />
Ухвала про повернення скарги або відмову у відкритті провадження може бути оскаржена в апеляційному порядку.<br />
<br />
У випадку якщо скарга не відповідає вимогам закону, слідчий суддя виносить ухвалу про повернення скарги. <br />
<br />
Повернення скарги не позбавляє права повторного звернення до слідчого судді, суду в порядку, передбаченому КПК України ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2703#n2703 ст. 304 КПК України]). Однак це правило не стосується випадків повторного подання скарги, яку було повернуто у зв'язку із пропущенням встановленого процесуального строку.<br />
<br />
== Порядок розгляду скарг на бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування ==<br />
Скарги на бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими ст.ст. [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2797#n2797 318-380 КПК України].<br />
<br />
Так, скарги на бездіяльність під час досудового розслідування розглядаються не пізніше сімдесяти двох годин з моменту надходження відповідної скарги.<br />
<br />
Розгляд скарг на бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов’язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого чи прокурора, бездіяльність яких оскаржується. Відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2718#n2718 ст. 306 КПК України]).<br />
<br />
Окрім того, підозрюваний, обвинувачений, потерпілий мають право оскаржити прокурору вищого рівня недотримання розумних строків слідчим, прокурором під час досудового розслідування.<br />
<br />
Прокурор вищого рівня зобов’язаний розглянути скаргу протягом трьох днів після її подання і в разі наявності підстав для її задоволення надати відповідному прокурору обов’язкові для виконання вказівки щодо строків вчинення певних процесуальних дій або прийняття процесуальних рішень. Особа, яка подала скаргу, невідкладно письмово повідомляється про результати її розгляду.<br />
Службові особи, винні в недотриманні розумних строків, можуть бути притягнуті до відповідальності, встановленої законом ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2730#n2730 ст. 308 КПК України]).<br />
<br />
== Правові наслідки подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування ==<br />
<br />
* Подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування не зупиняє виконання рішення чи дію слідчого, прокурора.<br />
* Слідчий чи прокурор можуть самостійно скасувати рішення, передбачені пунктами 1, 2, 5 і 6 частини першої [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/print статті 303 Кримінального процесуального кодексу України], припинити дію чи бездіяльність, які оскаржуються, що тягне за собою закриття провадження за скаргою.<br />
* Прокурор може самостійно скасувати рішення, що передбачене пунктами 3 та 10 частини першої статті [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/print статті 303 Кримінального процесуального кодексу України] і оскаржується в порядку, передбаченому частиною шостою [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/print статті 284 Кримінального процесуального кодексу України], що тягне за собою закриття провадження за скаргою.<br />
<br />
== Рішення слідчого судді за результатами розгляду скарг на бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування ==<br />
За результатами розгляду скарг на бездіяльність слідчого чи прокурора постановляється ухвала про:<br />
<br />
# зобов’язання вчинити певну дію;<br />
# відмову у задоволенні скарги.<br />
<br />
Ухвала за результатами розгляду скарги постановляється у нарадчій кімнаті та викладається окремим процесуальним документом із дотриманням вимог [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran3080#n3080 ст. 372 КПК України].<br />
<br />
Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на бездіяльність слідчого чи прокурора не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, а також ухвали слідчого судді про повернення скарги або відмову у відкритті провадження протягом 5 днів із дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.<br />
<br />
Слідчий чи прокурор можуть самостійно припинити бездіяльність, яка оскаржується, що тягне за собою закриття провадження за скаргою ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2714#n2714 ч. 2 ст. 305 КПК України]).<br />
<br />
[[Категорія:Кримінальне процесуальне провадження]]<br />
[[Категорія:Оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування]]<br />
[[Категорія:Суди]]</div>Volodymyr.shcherbakovhttps://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=%D0%9E%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%80%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B1%D0%B5%D0%B7%D0%B4%D1%96%D1%8F%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96_%D0%BE%D1%80%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D1%96%D0%B2_%D0%B4%D0%BE%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D1%80%D0%BE%D0%B7%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%87%D0%B8_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%83%D1%80%D0%BE%D1%80%D0%B0_%D0%BF%D1%96%D0%B4_%D1%87%D0%B0%D1%81_%D0%B4%D0%BE%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D1%80%D0%BE%D0%B7%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F&diff=8604Оскарження бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування2018-10-02T13:56:13Z<p>Volodymyr.shcherbakov: /* Рішення слідчого судді за результатами розгляду скарг на бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування */</p>
<hr />
<div>== Нормативна база ==<br />
<br />
# [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran5253#n5253 Кримінальний процесуальний кодекс України 13.04.2012 року № 4651-VI].<br />
# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0680-16/paran2#n2 Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань]: наказ Генеральної прокуратури України від 06.04.2016 № 139, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 травня 2016 р. за №680/28810.<br />
# Лист Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/v1640740-12 «Про деякі питання порядку оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування»] від 09.11.2012 № 1640/0/4-12.<br />
# [https://drive.google.com/open?id=0B84Fn7fObiluMkFSdDYyYlp6NUE Узагальнення Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування» (станом на 12.01.2017)].<br />
<br />
== Бездіяльність слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, та право на оскарження ==<br />
<br />
Оскарження бездіяльності слідчого чи прокурора під час досудового розслідування регламентується параграфом [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2690#n2690 1 глави 26 КПК України].<br />
Так, [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2691#n2691 ст. 303 КПК України] визначено порядок оскарження бездіяльності, яка може полягати в наступному:<br />
<br />
1) бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.<br />
<br />
Необхідність існування судового порядку оскарження даного виду бездіяльності ґрунтується на закріпленому у [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2036#n2036 ст. 214 КПК України] обов’язку слідчого, прокурора невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, внести відповідні відомості до ЄРДР та розпочати розслідування. <br />
<br />
Таким чином, на відміну від процесуального порядку реагування на заяви та повідомлення про злочин, який було встановлено в КПК 1960 року, згаданий обов’язок слідчого або прокурора '''не вимагає оцінки цими суб’єктами такої заяви (повідомлення) на предмет наявності ознак складу злочину для того, щоб вчинити процесуальну дію, яка полягає у внесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР'''. Наведене підтверджується імперативними положеннями [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2036#n2036 ч. 4 ст. 214 КПК України], згідно з якою відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.<br />
<br />
Окрім [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/page КПК України], нормативні засади, пов’язані із вчиненням зазначеної процесуальної дії, регламентовані [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0680-16/paran76#n76 Положенням про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань], затвердженого наказом Генерального прокурора України від 06.04.2016 №139, прийнятим на виконання вимог [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/page КПК України].<br />
<br />
Так, відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0680-16/paran76#n76 п. 1 розділу 3 вказаного Положення], внесення відомостей до Реєстру здійснюється у такі строки:<br />
<br />
заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення – невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення слідчим, прокурором з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2036#n2036 ч. 1 ст. 214 КПК України]);<br />
<br />
інформації про призначення слідчого, процесуального керівника, прийняття до провадження – невідкладно;<br />
<br />
інформації про юридичну особу, щодо якої можуть застосовуватися заходи кримінально-правового характеру, – невідкладно після вручення особі повідомлення про підозру у вчиненні від імені та в інтересах такої юридичної особи будь-якого із злочинів, передбачених ст.ст. [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/paran690#n690 109], [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/paran698#n698 110], [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/paran729#n729 113], [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/paran927#n927 146], [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/paran934#n934 147], [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/paran1061#n1061 160], [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/paran1415#n1415 209], [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/paran1756#n1756 260], [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/paran1773#n1773 262], [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/paran2124#n2124 306], [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/paran2628#n2628 369], [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/paran2640#n2640 369-2], [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/paran3028#n3028 436], [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/paran3035#n3035 437], [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/paran3040#n3040 438], [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/paran3056#n3056 442], [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/paran3064#n3064 444], [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/paran3079#n3079 447], [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/paran2605#n2605 ч.ч. 1, 2 ст. 3683], [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/paran2617#n2617 ч.ч. 1, 2 ст. 3684] Кримінального кодексу України (далі – [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/paran2#n2 КК України]), або від імені такої юридичної особи будь-якого із злочинів, передбачених [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/paran1707#n1707 ст.ст. 258-2585] КК України;<br />
<br />
інформації про дату складання повідомлення про підозру, дату і час вручення повідомлення про підозру, зміну раніше повідомленої підозри – невідкладно;<br />
<br />
інформації про передачу матеріалів та відомостей ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran622#n622 ч. 5 ст. 36], http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2036#n2036, [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2054#n2054 ст. 216], [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2070#n2070 ч. 4 ст. 218 КПК України]), зупинення та відновлення досудового розслідування ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2511#n2511 ч. 4 ст. 280], [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2520#n2520 ч. 2 ст. 281], [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2524#n2524 ч. 3 ст. 282 КПК України]), об’єднання, виділення матеріалів досудового розслідування ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2063#n2063 ст. 217 КПК України]), закінчення досудового розслідування ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2530#n2530 ч. 3 ст. 283 КПК України]) – протягом 24 годин з моменту прийняття процесуальних рішень;<br />
<br />
інформації про продовження строків розслідування (ст.ст. [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2078#n2078 219], [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2632#n2632 294], [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2654#n2654 296 КПК України]) – протягом 24 годин з моменту задоволення прокурором клопотання з цих питань;<br />
<br />
інформації про оголошення розшуку ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2520#n2520 ст. 281 КПК України]) – протягом 24 годин з моменту винесення прокурором або слідчим відповідної постанови; <br />
<br />
інформації про вжиті заходи забезпечення кримінального провадження ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran1379#n1379 ст. 131 КПК України]), відкриття матеріалів досудового розслідування іншій стороні ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2593#n2593 ст. 290 КПК України]) – протягом 24 годин з моменту вчинення процесуальної дії;<br />
<br />
інформації про повернення судом кримінального провадження, обвинувального акта, клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності, клопотання про застосування примусових заходів виховного або медичного характеру у порядку [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2769#n2769 ч. 3 ст. 314], [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2582#n2582 ч. 4 ст. 288], [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran3364#n3364 ч. 2 ст. 407 КПК України] – упродовж 24 годин з моменту надходження із суду матеріалів до прокурора;<br />
<br />
інформації про інші відомості, передбачені первинними обліковими документами, – упродовж 24 годин з моменту прийняття процесуального рішення.<br />
<br />
2) бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами ст. 169 КПК. Враховуючи те, що згідно зі [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran1656#n1656 ст. 169 КПК України] тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено, на підставі постанови прокурора, бездіяльність може полягати у невинесенні такої постанови за відсутності підстав для вилучення майна;<br />
<br />
3) бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений КПК України строк (наприклад, недотримання слідчим, прокурором розумних строків досудового розслідування). Слід зазначити про наявність зв'язку між обов'язком слідчого чи прокурора вчинити визначені КПК України дії та строком, у межах якого зазначені особи зобов'язані їх вчинити.<br />
<br />
Оскаржити вищезазначену бездіяльність слідчого, прокурора на досудовому провадженні мають право: заявник, потерпілий, його представник чи законний представник, підозрюваний, обвинувачений, його захисник чи законний представник, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володілець тимчасово вилученого майна, інша особа, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.<br />
<br />
== Строк подання скарги на бездіяльність слідчого чи прокурора, її повернення або відмова відкриття провадження ==<br />
<br />
Скарги на вказану бездіяльність слідчого чи прокурора можуть бути подані відповідним суб’єктом права на таке оскарження протягом десяти днів із дня, що наступає після останнього дня, який відведено КПК України для вчинення слідчим або прокурором відповідної дії. <br />
<br />
При поданні скарги необхідно враховувати загальні вимоги щодо додержання процесуальних строків, встановлені у [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran1311#n1311 ст. 116 КПК України] згідно з якою строк подання скарги на стадії досудового провадження не вважається пропущеним, якщо скаргу або інший документ здано до його закінчення на пошту або передано особі, уповноваженій її прийняти, а для осіб, які тримаються під вартою або перебувають у медичному чи психіатричному стаціонарі, спеціальній навчально-науковій установі, - якщо скаргу або інший документ подано службовій особі відповідної установи до закінчення відповідного строку.<br />
<br />
Скарга повертається, якщо:<br />
<br />
# скаргу подала особа, яка не має права подавати скаргу;<br />
# скарга не підлягає розгляду в суді, в який подана;<br />
# скарга подана після закінчення 10 денного строку, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або слідчий суддя за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.<br />
<br />
Слідчий суддя, за наявності відповідної заяви, може поновити строк, якщо його було порушено з поважних причин (хвороба, відрядження, стихійне лихо, хвороба близьких родичів тощо). Підставою для поновлення строків також може бути визнано й об'єктивні причини, внаслідок яких особа не змогла вчасно реалізувати своє право на подання скарги.<br />
<br />
Копія ухвали про повернення скарги невідкладно надсилається особі, яка її подала, разом із скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.<br />
Слідчий суддя, суд відмовляє у відкритті провадження лише у разі, якщо скарга подана на бездіяльність слідчого, прокурора, що не підлягає оскарженню.<br />
<br />
Копія ухвали про відмову у відкритті провадження невідкладно надсилається особі, яка подала скаргу, разом із скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.<br />
<br />
Ухвала про повернення скарги або відмову у відкритті провадження може бути оскаржена в апеляційному порядку.<br />
<br />
У випадку якщо скарга не відповідає вимогам закону, слідчий суддя виносить ухвалу про повернення скарги. <br />
<br />
Повернення скарги не позбавляє права повторного звернення до слідчого судді, суду в порядку, передбаченому КПК України ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2703#n2703 ст. 304 КПК України]). Однак це правило не стосується випадків повторного подання скарги, яку було повернуто у зв'язку із пропущенням встановленого процесуального строку.<br />
<br />
== Порядок розгляду скарг на бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування ==<br />
Скарги на бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими ст.ст. [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2797#n2797 318-380 КПК України].<br />
<br />
Так, скарги на бездіяльність під час досудового розслідування розглядаються не пізніше сімдесяти двох годин з моменту надходження відповідної скарги.<br />
<br />
Розгляд скарг на бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов’язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого чи прокурора, бездіяльність яких оскаржується. Відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2718#n2718 ст. 306 КПК України]).<br />
<br />
Окрім того, підозрюваний, обвинувачений, потерпілий мають право оскаржити прокурору вищого рівня недотримання розумних строків слідчим, прокурором під час досудового розслідування.<br />
<br />
Прокурор вищого рівня зобов’язаний розглянути скаргу протягом трьох днів після її подання і в разі наявності підстав для її задоволення надати відповідному прокурору обов’язкові для виконання вказівки щодо строків вчинення певних процесуальних дій або прийняття процесуальних рішень. Особа, яка подала скаргу, невідкладно письмово повідомляється про результати її розгляду.<br />
Службові особи, винні в недотриманні розумних строків, можуть бути притягнуті до відповідальності, встановленої законом ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2730#n2730 ст. 308 КПК України]).<br />
<br />
== Рішення слідчого судді за результатами розгляду скарг на бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування ==<br />
За результатами розгляду скарг на бездіяльність слідчого чи прокурора постановляється ухвала про:<br />
<br />
# зобов’язання вчинити певну дію;<br />
# відмову у задоволенні скарги.<br />
<br />
Ухвала за результатами розгляду скарги постановляється у нарадчій кімнаті та викладається окремим процесуальним документом із дотриманням вимог [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran3080#n3080 ст. 372 КПК України].<br />
<br />
Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на бездіяльність слідчого чи прокурора не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, а також ухвали слідчого судді про повернення скарги або відмову у відкритті провадження протягом 5 днів із дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.<br />
<br />
Слідчий чи прокурор можуть самостійно припинити бездіяльність, яка оскаржується, що тягне за собою закриття провадження за скаргою ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2714#n2714 ч. 2 ст. 305 КПК України]).<br />
<br />
[[Категорія:Кримінальне процесуальне провадження]]<br />
[[Категорія:Оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування]]<br />
[[Категорія:Суди]]</div>Volodymyr.shcherbakovhttps://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=%D0%9E%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%80%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B1%D0%B5%D0%B7%D0%B4%D1%96%D1%8F%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96_%D0%BE%D1%80%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D1%96%D0%B2_%D0%B4%D0%BE%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D1%80%D0%BE%D0%B7%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%87%D0%B8_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%83%D1%80%D0%BE%D1%80%D0%B0_%D0%BF%D1%96%D0%B4_%D1%87%D0%B0%D1%81_%D0%B4%D0%BE%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D1%80%D0%BE%D0%B7%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F&diff=8602Оскарження бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування2018-10-02T13:53:44Z<p>Volodymyr.shcherbakov: /* Бездіяльність слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, та право на оскарження */</p>
<hr />
<div>== Нормативна база ==<br />
<br />
# [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran5253#n5253 Кримінальний процесуальний кодекс України 13.04.2012 року № 4651-VI].<br />
# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0680-16/paran2#n2 Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань]: наказ Генеральної прокуратури України від 06.04.2016 № 139, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 травня 2016 р. за №680/28810.<br />
# Лист Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/v1640740-12 «Про деякі питання порядку оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування»] від 09.11.2012 № 1640/0/4-12.<br />
# [https://drive.google.com/open?id=0B84Fn7fObiluMkFSdDYyYlp6NUE Узагальнення Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування» (станом на 12.01.2017)].<br />
<br />
== Бездіяльність слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, та право на оскарження ==<br />
<br />
Оскарження бездіяльності слідчого чи прокурора під час досудового розслідування регламентується параграфом [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2690#n2690 1 глави 26 КПК України].<br />
Так, [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2691#n2691 ст. 303 КПК України] визначено порядок оскарження бездіяльності, яка може полягати в наступному:<br />
<br />
1) бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.<br />
<br />
Необхідність існування судового порядку оскарження даного виду бездіяльності ґрунтується на закріпленому у [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2036#n2036 ст. 214 КПК України] обов’язку слідчого, прокурора невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, внести відповідні відомості до ЄРДР та розпочати розслідування. <br />
<br />
Таким чином, на відміну від процесуального порядку реагування на заяви та повідомлення про злочин, який було встановлено в КПК 1960 року, згаданий обов’язок слідчого або прокурора '''не вимагає оцінки цими суб’єктами такої заяви (повідомлення) на предмет наявності ознак складу злочину для того, щоб вчинити процесуальну дію, яка полягає у внесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР'''. Наведене підтверджується імперативними положеннями [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2036#n2036 ч. 4 ст. 214 КПК України], згідно з якою відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.<br />
<br />
Окрім [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/page КПК України], нормативні засади, пов’язані із вчиненням зазначеної процесуальної дії, регламентовані [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0680-16/paran76#n76 Положенням про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань], затвердженого наказом Генерального прокурора України від 06.04.2016 №139, прийнятим на виконання вимог [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/page КПК України].<br />
<br />
Так, відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0680-16/paran76#n76 п. 1 розділу 3 вказаного Положення], внесення відомостей до Реєстру здійснюється у такі строки:<br />
<br />
заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення – невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення слідчим, прокурором з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2036#n2036 ч. 1 ст. 214 КПК України]);<br />
<br />
інформації про призначення слідчого, процесуального керівника, прийняття до провадження – невідкладно;<br />
<br />
інформації про юридичну особу, щодо якої можуть застосовуватися заходи кримінально-правового характеру, – невідкладно після вручення особі повідомлення про підозру у вчиненні від імені та в інтересах такої юридичної особи будь-якого із злочинів, передбачених ст.ст. [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/paran690#n690 109], [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/paran698#n698 110], [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/paran729#n729 113], [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/paran927#n927 146], [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/paran934#n934 147], [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/paran1061#n1061 160], [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/paran1415#n1415 209], [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/paran1756#n1756 260], [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/paran1773#n1773 262], [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/paran2124#n2124 306], [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/paran2628#n2628 369], [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/paran2640#n2640 369-2], [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/paran3028#n3028 436], [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/paran3035#n3035 437], [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/paran3040#n3040 438], [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/paran3056#n3056 442], [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/paran3064#n3064 444], [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/paran3079#n3079 447], [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/paran2605#n2605 ч.ч. 1, 2 ст. 3683], [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/paran2617#n2617 ч.ч. 1, 2 ст. 3684] Кримінального кодексу України (далі – [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/paran2#n2 КК України]), або від імені такої юридичної особи будь-якого із злочинів, передбачених [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/paran1707#n1707 ст.ст. 258-2585] КК України;<br />
<br />
інформації про дату складання повідомлення про підозру, дату і час вручення повідомлення про підозру, зміну раніше повідомленої підозри – невідкладно;<br />
<br />
інформації про передачу матеріалів та відомостей ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran622#n622 ч. 5 ст. 36], http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2036#n2036, [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2054#n2054 ст. 216], [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2070#n2070 ч. 4 ст. 218 КПК України]), зупинення та відновлення досудового розслідування ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2511#n2511 ч. 4 ст. 280], [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2520#n2520 ч. 2 ст. 281], [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2524#n2524 ч. 3 ст. 282 КПК України]), об’єднання, виділення матеріалів досудового розслідування ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2063#n2063 ст. 217 КПК України]), закінчення досудового розслідування ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2530#n2530 ч. 3 ст. 283 КПК України]) – протягом 24 годин з моменту прийняття процесуальних рішень;<br />
<br />
інформації про продовження строків розслідування (ст.ст. [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2078#n2078 219], [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2632#n2632 294], [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2654#n2654 296 КПК України]) – протягом 24 годин з моменту задоволення прокурором клопотання з цих питань;<br />
<br />
інформації про оголошення розшуку ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2520#n2520 ст. 281 КПК України]) – протягом 24 годин з моменту винесення прокурором або слідчим відповідної постанови; <br />
<br />
інформації про вжиті заходи забезпечення кримінального провадження ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran1379#n1379 ст. 131 КПК України]), відкриття матеріалів досудового розслідування іншій стороні ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2593#n2593 ст. 290 КПК України]) – протягом 24 годин з моменту вчинення процесуальної дії;<br />
<br />
інформації про повернення судом кримінального провадження, обвинувального акта, клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності, клопотання про застосування примусових заходів виховного або медичного характеру у порядку [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2769#n2769 ч. 3 ст. 314], [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2582#n2582 ч. 4 ст. 288], [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran3364#n3364 ч. 2 ст. 407 КПК України] – упродовж 24 годин з моменту надходження із суду матеріалів до прокурора;<br />
<br />
інформації про інші відомості, передбачені первинними обліковими документами, – упродовж 24 годин з моменту прийняття процесуального рішення.<br />
<br />
2) бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами ст. 169 КПК. Враховуючи те, що згідно зі [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran1656#n1656 ст. 169 КПК України] тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено, на підставі постанови прокурора, бездіяльність може полягати у невинесенні такої постанови за відсутності підстав для вилучення майна;<br />
<br />
3) бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений КПК України строк (наприклад, недотримання слідчим, прокурором розумних строків досудового розслідування). Слід зазначити про наявність зв'язку між обов'язком слідчого чи прокурора вчинити визначені КПК України дії та строком, у межах якого зазначені особи зобов'язані їх вчинити.<br />
<br />
Оскаржити вищезазначену бездіяльність слідчого, прокурора на досудовому провадженні мають право: заявник, потерпілий, його представник чи законний представник, підозрюваний, обвинувачений, його захисник чи законний представник, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володілець тимчасово вилученого майна, інша особа, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.<br />
<br />
== Строк подання скарги на бездіяльність слідчого чи прокурора, її повернення або відмова відкриття провадження ==<br />
<br />
Скарги на вказану бездіяльність слідчого чи прокурора можуть бути подані відповідним суб’єктом права на таке оскарження протягом десяти днів із дня, що наступає після останнього дня, який відведено КПК України для вчинення слідчим або прокурором відповідної дії. <br />
<br />
При поданні скарги необхідно враховувати загальні вимоги щодо додержання процесуальних строків, встановлені у [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran1311#n1311 ст. 116 КПК України] згідно з якою строк подання скарги на стадії досудового провадження не вважається пропущеним, якщо скаргу або інший документ здано до його закінчення на пошту або передано особі, уповноваженій її прийняти, а для осіб, які тримаються під вартою або перебувають у медичному чи психіатричному стаціонарі, спеціальній навчально-науковій установі, - якщо скаргу або інший документ подано службовій особі відповідної установи до закінчення відповідного строку.<br />
<br />
Скарга повертається, якщо:<br />
<br />
# скаргу подала особа, яка не має права подавати скаргу;<br />
# скарга не підлягає розгляду в суді, в який подана;<br />
# скарга подана після закінчення 10 денного строку, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або слідчий суддя за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.<br />
<br />
Слідчий суддя, за наявності відповідної заяви, може поновити строк, якщо його було порушено з поважних причин (хвороба, відрядження, стихійне лихо, хвороба близьких родичів тощо). Підставою для поновлення строків також може бути визнано й об'єктивні причини, внаслідок яких особа не змогла вчасно реалізувати своє право на подання скарги.<br />
<br />
Копія ухвали про повернення скарги невідкладно надсилається особі, яка її подала, разом із скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.<br />
Слідчий суддя, суд відмовляє у відкритті провадження лише у разі, якщо скарга подана на бездіяльність слідчого, прокурора, що не підлягає оскарженню.<br />
<br />
Копія ухвали про відмову у відкритті провадження невідкладно надсилається особі, яка подала скаргу, разом із скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.<br />
<br />
Ухвала про повернення скарги або відмову у відкритті провадження може бути оскаржена в апеляційному порядку.<br />
<br />
У випадку якщо скарга не відповідає вимогам закону, слідчий суддя виносить ухвалу про повернення скарги. <br />
<br />
Повернення скарги не позбавляє права повторного звернення до слідчого судді, суду в порядку, передбаченому КПК України ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2703#n2703 ст. 304 КПК України]). Однак це правило не стосується випадків повторного подання скарги, яку було повернуто у зв'язку із пропущенням встановленого процесуального строку.<br />
<br />
== Порядок розгляду скарг на бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування ==<br />
Скарги на бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими ст.ст. [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2797#n2797 318-380 КПК України].<br />
<br />
Так, скарги на бездіяльність під час досудового розслідування розглядаються не пізніше сімдесяти двох годин з моменту надходження відповідної скарги.<br />
<br />
Розгляд скарг на бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов’язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого чи прокурора, бездіяльність яких оскаржується. Відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2718#n2718 ст. 306 КПК України]).<br />
<br />
Окрім того, підозрюваний, обвинувачений, потерпілий мають право оскаржити прокурору вищого рівня недотримання розумних строків слідчим, прокурором під час досудового розслідування.<br />
<br />
Прокурор вищого рівня зобов’язаний розглянути скаргу протягом трьох днів після її подання і в разі наявності підстав для її задоволення надати відповідному прокурору обов’язкові для виконання вказівки щодо строків вчинення певних процесуальних дій або прийняття процесуальних рішень. Особа, яка подала скаргу, невідкладно письмово повідомляється про результати її розгляду.<br />
Службові особи, винні в недотриманні розумних строків, можуть бути притягнуті до відповідальності, встановленої законом ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2730#n2730 ст. 308 КПК України]).<br />
<br />
== Рішення слідчого судді за результатами розгляду скарг на бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування ==<br />
За результатами розгляду скарг на бездіяльність слідчого чи прокурора постановляється ухвала про:<br />
<br />
# зобов’язання вчинити певну дію;<br />
# відмову у задоволенні скарги.<br />
<br />
Ухвала за результатами розгляду скарги постановляється у нарадчій кімнаті та викладається окремим процесуальним документом із дотриманням вимог [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran3080#n3080 ст. 372 КПК України].<br />
<br />
Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на бездіяльність слідчого чи прокурора не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, а також ухвали слідчого судді про повернення скарги або відмову у відкритті провадження протягом 5 днів із дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.<br />
<br />
Слідчий чи прокурор можуть самостійно припинити бездіяльність, яка оскаржується, що тягне за собою закриття провадження за скаргою ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2714#n2714 ч. 2 ст. 305 КПК України]).<br />
<br />
[[Категорія:Оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування]]<br />
[[Категорія:Суди]]</div>Volodymyr.shcherbakovhttps://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=%D0%9E%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%80%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B1%D0%B5%D0%B7%D0%B4%D1%96%D1%8F%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96_%D0%BE%D1%80%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D1%96%D0%B2_%D0%B4%D0%BE%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D1%80%D0%BE%D0%B7%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%87%D0%B8_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%83%D1%80%D0%BE%D1%80%D0%B0_%D0%BF%D1%96%D0%B4_%D1%87%D0%B0%D1%81_%D0%B4%D0%BE%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D1%80%D0%BE%D0%B7%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F&diff=8596Оскарження бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування2018-10-02T13:48:38Z<p>Volodymyr.shcherbakov: /* Нормативна база */</p>
<hr />
<div>== Нормативна база ==<br />
<br />
# [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran5253#n5253 Кримінальний процесуальний кодекс України 13.04.2012 року № 4651-VI].<br />
# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0680-16/paran2#n2 Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань]: наказ Генеральної прокуратури України від 06.04.2016 № 139, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 травня 2016 р. за №680/28810.<br />
# Лист Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/v1640740-12 «Про деякі питання порядку оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування»] від 09.11.2012 № 1640/0/4-12.<br />
# [https://drive.google.com/open?id=0B84Fn7fObiluMkFSdDYyYlp6NUE Узагальнення Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування» (станом на 12.01.2017)].<br />
<br />
== Бездіяльність слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, та право на оскарження ==<br />
<br />
Оскарження бездіяльності слідчого чи прокурора під час досудового розслідування регламентується параграфом [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2690#n2690 1 глави 26 КПК України].<br />
Так, [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2691#n2691 ст. 303 КПК України] визначено порядок оскарження бездіяльності, яка може полягати в наступному:<br />
<br />
1) бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.<br />
<br />
Необхідність існування судового порядку оскарження даного виду бездіяльності ґрунтується на закріпленому у [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2036#n2036 ст. 214 КПК України] обов’язку слідчого, прокурора невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, внести відповідні відомості до ЄРДР та розпочати розслідування. <br />
<br />
Таким чином, на відміну від процесуального порядку реагування на заяви та повідомлення про злочин, який було встановлено в КПК 1960 року, згаданий обов’язок слідчого або прокурора '''не вимагає оцінки цими суб’єктами такої заяви (повідомлення) на предмет наявності ознак складу злочину для того, щоб вчинити процесуальну дію, яка полягає у внесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР'''. Наведене підтверджується імперативними положеннями [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2036#n2036 ч. 4 ст. 214 КПК України], згідно з якою відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.<br />
<br />
Окрім [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/page КПК України], нормативні засади, пов’язані із вчиненням зазначеної процесуальної дії, регламентовані [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0680-16/paran76#n76 Положенням про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань], затвердженого наказом Генерального прокурора України від 06.04.2016 №139, прийнятим на виконання вимог [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/page КПК України].<br />
<br />
Так, відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0680-16/paran76#n76 п. 1 розділу 3 вказаного Положення], внесення відомостей до Реєстру здійснюється у такі строки:<br />
<br />
заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення – невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення слідчим, прокурором з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2036#n2036 ч. 1 ст. 214 КПК України]);<br />
<br />
інформації про призначення слідчого, процесуального керівника, прийняття до провадження – невідкладно;<br />
<br />
інформації про юридичну особу, щодо якої можуть застосовуватися заходи кримінально-правового характеру, – невідкладно після вручення особі повідомлення про підозру у вчиненні від імені та в інтересах такої юридичної особи будь-якого із злочинів, передбачених ст.ст. [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/paran690#n690 109], [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/paran698#n698 110], [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/paran729#n729 113], [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/paran927#n927 146], [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/paran934#n934 147], [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/paran1061#n1061 160], [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/paran1415#n1415 209], [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/paran1756#n1756 260], [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/paran1773#n1773 262], [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/paran2124#n2124 306], [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/paran2628#n2628 369], [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/paran2640#n2640 369-2], [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/paran3028#n3028 436], [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/paran3035#n3035 437], [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/paran3040#n3040 438], [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/paran3056#n3056 442], [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/paran3064#n3064 444], [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/paran3079#n3079 447], [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/paran2605#n2605 ч.ч. 1, 2 ст. 3683], [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/paran2617#n2617 ч.ч. 1, 2 ст. 3684] Кримінального кодексу України (далі – [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/paran2#n2 КК України]), або від імені такої юридичної особи будь-якого із злочинів, передбачених [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/paran1707#n1707 ст.ст. 258-2585] КК України;<br />
<br />
інформації про дату складання повідомлення про підозру, дату і час вручення повідомлення про підозру, зміну раніше повідомленої підозри – невідкладно;<br />
<br />
інформації про передачу матеріалів та відомостей ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran622#n622 ч. 5 ст. 36], http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2036#n2036, [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2054#n2054 ст. 216], [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2070#n2070 ч. 4 ст. 218 КПК України]), зупинення та відновлення досудового розслідування ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2511#n2511 ч. 4 ст. 280], [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2520#n2520 ч. 2 ст. 281], [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2524#n2524 ч. 3 ст. 282 КПК України]), об’єднання, виділення матеріалів досудового розслідування ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2063#n2063 ст. 217 КПК України]), закінчення досудового розслідування ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2530#n2530 ч. 3 ст. 283 КПК України]) – протягом 24 годин з моменту прийняття процесуальних рішень;<br />
<br />
інформації про продовження строків розслідування (ст.ст. [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2078#n2078 219], [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2632#n2632 294], [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2654#n2654 296 КПК України]) – протягом 24 годин з моменту задоволення прокурором клопотання з цих питань;<br />
<br />
інформації про оголошення розшуку ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2520#n2520 ст. 281 КПК України]) – протягом 24 годин з моменту винесення прокурором або слідчим відповідної постанови; <br />
<br />
інформації про вжиті заходи забезпечення кримінального провадження ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran1379#n1379 ст. 131 КПК України]), відкриття матеріалів досудового розслідування іншій стороні ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2593#n2593 ст. 290 КПК України]) – протягом 24 годин з моменту вчинення процесуальної дії;<br />
<br />
інформації про повернення судом кримінального провадження, обвинувального акта, клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності, клопотання про застосування примусових заходів виховного або медичного характеру у порядку [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2769#n2769 ч. 3 ст. 314], [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2582#n2582 ч. 4 ст. 288], [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran3364#n3364 ч. 2 ст. 407 КПК України] – упродовж 24 годин з моменту надходження із суду матеріалів до прокурора;<br />
<br />
інформації про інші відомості, передбачені первинними обліковими документами, – упродовж 24 годин з моменту прийняття процесуального рішення.<br />
<br />
2) бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами ст. 169 КПК. Враховуючи те, що згідно зі [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran1656#n1656 ст. 169 КПК України] тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено, на підставі постанови прокурора, бездіяльність може полягати у невинесенні такої постанови за відсутності підстав для вилучення майна;<br />
<br />
3) бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений КПК України строк (наприклад, недотримання слідчим, прокурором розумних строків досудового розслідування). Слід зазначити про наявність зв'язку між обов'язком слідчого чи прокурора вчинити визначені КПК України дії та строком, у межах якого зазначені особи зобов'язані їх вчинити.<br />
<br />
Оскаржити вищезазначену бездіяльність слідчого, прокурора на досудовому провадженні мають право: заявник, потерпілий, його представник чи законний представник, підозрюваний, обвинувачений, його захисник чи законний представник, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володілець тимчасово вилученого майна.<br />
<br />
== Строк подання скарги на бездіяльність слідчого чи прокурора, її повернення або відмова відкриття провадження ==<br />
<br />
Скарги на вказану бездіяльність слідчого чи прокурора можуть бути подані відповідним суб’єктом права на таке оскарження протягом десяти днів із дня, що наступає після останнього дня, який відведено КПК України для вчинення слідчим або прокурором відповідної дії. <br />
<br />
При поданні скарги необхідно враховувати загальні вимоги щодо додержання процесуальних строків, встановлені у [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran1311#n1311 ст. 116 КПК України] згідно з якою строк подання скарги на стадії досудового провадження не вважається пропущеним, якщо скаргу або інший документ здано до його закінчення на пошту або передано особі, уповноваженій її прийняти, а для осіб, які тримаються під вартою або перебувають у медичному чи психіатричному стаціонарі, спеціальній навчально-науковій установі, - якщо скаргу або інший документ подано службовій особі відповідної установи до закінчення відповідного строку.<br />
<br />
Скарга повертається, якщо:<br />
<br />
# скаргу подала особа, яка не має права подавати скаргу;<br />
# скарга не підлягає розгляду в суді, в який подана;<br />
# скарга подана після закінчення 10 денного строку, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або слідчий суддя за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.<br />
<br />
Слідчий суддя, за наявності відповідної заяви, може поновити строк, якщо його було порушено з поважних причин (хвороба, відрядження, стихійне лихо, хвороба близьких родичів тощо). Підставою для поновлення строків також може бути визнано й об'єктивні причини, внаслідок яких особа не змогла вчасно реалізувати своє право на подання скарги.<br />
<br />
Копія ухвали про повернення скарги невідкладно надсилається особі, яка її подала, разом із скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.<br />
Слідчий суддя, суд відмовляє у відкритті провадження лише у разі, якщо скарга подана на бездіяльність слідчого, прокурора, що не підлягає оскарженню.<br />
<br />
Копія ухвали про відмову у відкритті провадження невідкладно надсилається особі, яка подала скаргу, разом із скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.<br />
<br />
Ухвала про повернення скарги або відмову у відкритті провадження може бути оскаржена в апеляційному порядку.<br />
<br />
У випадку якщо скарга не відповідає вимогам закону, слідчий суддя виносить ухвалу про повернення скарги. <br />
<br />
Повернення скарги не позбавляє права повторного звернення до слідчого судді, суду в порядку, передбаченому КПК України ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2703#n2703 ст. 304 КПК України]). Однак це правило не стосується випадків повторного подання скарги, яку було повернуто у зв'язку із пропущенням встановленого процесуального строку.<br />
<br />
== Порядок розгляду скарг на бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування ==<br />
Скарги на бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими ст.ст. [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2797#n2797 318-380 КПК України].<br />
<br />
Так, скарги на бездіяльність під час досудового розслідування розглядаються не пізніше сімдесяти двох годин з моменту надходження відповідної скарги.<br />
<br />
Розгляд скарг на бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов’язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого чи прокурора, бездіяльність яких оскаржується. Відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2718#n2718 ст. 306 КПК України]).<br />
<br />
Окрім того, підозрюваний, обвинувачений, потерпілий мають право оскаржити прокурору вищого рівня недотримання розумних строків слідчим, прокурором під час досудового розслідування.<br />
<br />
Прокурор вищого рівня зобов’язаний розглянути скаргу протягом трьох днів після її подання і в разі наявності підстав для її задоволення надати відповідному прокурору обов’язкові для виконання вказівки щодо строків вчинення певних процесуальних дій або прийняття процесуальних рішень. Особа, яка подала скаргу, невідкладно письмово повідомляється про результати її розгляду.<br />
Службові особи, винні в недотриманні розумних строків, можуть бути притягнуті до відповідальності, встановленої законом ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2730#n2730 ст. 308 КПК України]).<br />
<br />
== Рішення слідчого судді за результатами розгляду скарг на бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування ==<br />
За результатами розгляду скарг на бездіяльність слідчого чи прокурора постановляється ухвала про:<br />
<br />
# зобов’язання вчинити певну дію;<br />
# відмову у задоволенні скарги.<br />
<br />
Ухвала за результатами розгляду скарги постановляється у нарадчій кімнаті та викладається окремим процесуальним документом із дотриманням вимог [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran3080#n3080 ст. 372 КПК України].<br />
<br />
Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на бездіяльність слідчого чи прокурора не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, а також ухвали слідчого судді про повернення скарги або відмову у відкритті провадження протягом 5 днів із дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.<br />
<br />
Слідчий чи прокурор можуть самостійно припинити бездіяльність, яка оскаржується, що тягне за собою закриття провадження за скаргою ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2714#n2714 ч. 2 ст. 305 КПК України]).<br />
<br />
[[Категорія:Оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування]]<br />
[[Категорія:Суди]]</div>Volodymyr.shcherbakov