https://wiki.legalaid.gov.ua/api.php?action=feedcontributions&user=Tetiana.tymoshyk&feedformat=atomWikiLegalAid - Внесок користувача [uk]2024-03-29T07:48:31ZВнесок користувачаMediaWiki 1.39.3https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=%D0%9C%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B0_%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C_%D0%BF%D1%80%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D1%96%D0%B2&diff=47094Матеріальна відповідальність працівників2024-03-18T10:03:57Z<p>Tetiana.tymoshyk: /* Поняття матеріальної відповідальності працівників */</p>
<hr />
<div>== Нормативна база ==<br />
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]<br />
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0447400-77 Постанова Держкомпраці СРСР та Секретаріату ВЦРПС від 28 грудня 1977 року № 447/24 "Про затвердження переліку посад і робіт, які заміщаються або виконуються робітниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, які були передані їм для збереження, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування в процесі виробництва, а також типового договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність"] <br />
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/ru/v0014700-92 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівникам»]<br />
* [http://consultant.parus.ua/?doc=04TP730697 Лист Міністерства праці та соціальної політики України від 27 травня 2008 року № 146/06/186-88 "Щодо укладання письмових договорів про повну матеріальну відповідальність"]<br />
* [https://www.profiwins.com.ua/uk/letters-and-orders/ministry-of-labor-and-social-policy/1300-312.html Лист Міністерства праці та соціальної політики України від 12 жовтня 2010 року № 312/13/116-10 "Про повну матеріальну відповідальність"]<br />
== Поняття матеріальної відповідальності працівників ==<br />
'''Матеріальна відповідальність''' — це один із видів юридичної відповідальності, що полягає в обов’язку працівника відшкодувати у встановленому законом розмірі та порядку шкоду, заподіяну роботодавцю з вини працівника внаслідок порушення покладених на нього трудових обов’язків. Матеріальна відповідальність виникає безпосередньо після заподіяння шкоди та не залежить від притягнення працівника до інших видів відповідальності (дисциплінарної, адміністративної, кримінальної) та застосування інших заходів матеріального впливу (наприклад, позбавлення премії).<br />
<br />
Працівники несуть матеріальну відповідальність за збиток, завданий підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових зобов’язань ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 ст.130 КЗпП України)].<br />
<br />
'''''Підставою''''' для притягнення працівників до матеріальної відповідальності є:<br />
* порушення працівником покладених на нього трудових обов'язків;<br />
* нанесення підприємству прямої дійсної шкоди;<br />
* вина у діях або бездіяльності працівника;<br />
* прямий причинний зв'язок між протиправною та винною дією чи бездіяльністю працівника та шкодою, яка настала.<br />
При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.<br />
<br />
На працівників не може бути покладена відповідальність за шкоду, яка відноситься до категорії нормального виробничо-господарського ризику, а також за шкоду, заподіяну працівником, що перебував у стані крайньої необхідності. Відповідальність за не одержаний підприємством, установою, організацією прибуток може бути покладена лише на працівників, що є посадовими особами.<br />
== Види матеріальної відповідальності ==<br />
Трудове законодавство передбачає два види матеріальної відповідальності :<br />
* обмежену <br />
* повну.<br />
'''Обмежена матеріальна відповідальність''' — це матеріальна відповідальність працівника за заподіяну роботодавцеві майнову шкоду в розмірі такої шкоди, але більше ніж розмір середнього місячного заробітку такого працівника.<br> Обмежену матеріальну відповідальність несуть ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 ст.133 КЗпП України]):<br />
<br />
1) працівники - за зіпсуття або знищення через недбалість матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, - у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. В такому ж розмірі працівники несуть матеріальну відповідальність за зіпсуття або знищення через недбалість інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування;<br />
<br />
2) керівники підприємств, установ, організацій та їх заступники, а також керівники структурних підрозділів на підприємствах, в установах, організаціях та їх заступники - у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку, якщо шкоду підприємству, установі, організації заподіяно зайвими грошовими виплатами працівникам, неправильною постановкою обліку і зберігання матеріальних, грошових чи культурних цінностей, невжиттям необхідних заходів до запобігання простоям.<br />
<br />
'''Повна матеріальна відповідальність працівників''' – це покладення на працівника обов’язку повністю відшкодувати заподіяну підприємству пряму дійсну шкоду без будь-яких обмежень ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 ст.134 КЗпП України]). <br />
<br />
Відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли: <br />
<br />
1) між працівником і роботодавцем укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 (ст.135-1 КЗпП України]) ;<br />
<br />
2) майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами;<br />
<br />
3) шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку;<br />
<br />
Разом з тим, працівник '''''не може притягуватися''''' до матеріальної відповідальності за [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 п.3 ст. 134 КЗпП] у разі винесення виправдувального вироку, припинення кримінальної справи за відсутністю складу або події скоєння злочину.<br />
<br />
4) шкоди завдано працівником, який був у нетверезому стані;<br />
<br />
Факт появи на роботі в нетверезому стані є грубим порушенням трудової дисципліни, а тому повна матеріальна відповідальність за шкоду настає незалежно від того, навмисно або з необережності заподіяно шкоду.<br />
<br />
Повна матеріальна відповідальність покладається на працівника, що перебуває у нетверезому стані, якщо з його вини підприємство своєчасно не виконало господарські зобов’язання і внаслідок цього зазнало збитків.Доказами можуть бути медичний висновок, акти, свідчення свідків тощо.<br />
<br />
5) шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або умисним зіпсуттям матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих роботодавцем працівникові в користування;<br />
<br />
Обов'язкова умова - умисне заподіяння такої шкоди. Якщо недостача, зіпсуття або знищення вказаного майна сталися з необережності (недбалості), настає обмежена матеріальна відповідальність.<br />
<br />
6) відповідно до законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов’язків;<br />
<br />
7) шкоди завдано не при виконанні трудових обов’язків;<br />
<br />
Шкода заподіяна роботодавцеві не сторонньою особою, а саме працівником, який перебуває з таким підприємством у трудових правовідносинах на підставі трудового договору. Така шкода може бути заподіяна як у робочий час, так і після його закінчення або до початку роботи. <br />
<br />
8) службова особа, винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу;<br />
<br />
Обов’язок відшкодувати у повному розмірі шкоду, заподіяну підприємству у зв’язку зі сплатою незаконно звільненому чи переведеному працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи, покладається на службову особу, за наказом чи розпорядженням якої таке звільнення чи переведення було здійснене.<br />
<br />
9) керівник підприємства, установи, організації всіх форм власності, винний у несвоєчасній виплаті заробітної плати понад один місяць, що призвело до виплати компенсацій за порушення строків її виплати, і за умови, що Державний бюджет України та місцеві бюджети, юридичні особи державної форми власності не мають заборгованості перед цим підприємством;<br />
<br />
Обов'язкові умови: - несвоєчасна виплата заробітної плати понад 1 місяць;<br />
<br />
- виплата компенсацій за порушення строків її виплати; <br />
<br />
- Державний бюджет України та місцеві бюджети, юридичні особи державної форми власності не мають заборгованості перед цим підприємством<br />
<br />
10) шкоди завдано недостачею, знищенням або пошкодженням обладнання та засобів, наданих у користування працівнику для виконання роботи за трудовим договором про дистанційну роботу або про надомну роботу. У разі звільнення працівника та неповернення наданих йому у користування обладнання та засобів з нього може бути стягнута балансова вартість такого обладнання у порядку.<br />
<br />
== Порядок відшкодування шкоди ==<br />
Існує три варіанти відшкодування збитків, завданих роботодавцеві працівником ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 ст. 136 КЗпП]) : <br />
<br />
- добровільне відшкодування;<br />
<br />
- стягнення за розпорядженням власника чи вповноваженого ним органу;<br />
<br />
- відшкодування в судовому порядку.<br><br />
<br />
'''Добровільне відшкодування''' - це коли працівник, який заподіяв шкоду, добровільно покриває її повністю або частково. За згодою роботодавця працівник може передати для покриття заподіяної шкоди рівноцінне майно або поправити пошкоджене.<br />
<br />
'''Стягнення шкоди за розпорядженням власника чи вповноваженого ним органу''' '''проводиться шляхом відрахування із заробітної плати працівника:'''<br />
<br />
*власником або уповноваженим ним органом, якщо шкода завдана працівниками у розмірі, що не перевищує середньомісячного заробітку;<br />
* вищестоящим в порядку підлеглості органом, якщо шкода заподіяна керівниками підприємств, установ, організацій та їх заступниками.<br />
<br />
Розпорядження роботодавця, або вищестоящого в порядку підлеглості органу має бути зроблено не пізніше двох тижнів з дня виявлення заподіяної працівником шкоди і звернено до виконання не раніше семи днів з дня повідомлення про це працівникові. Якщо працівник не згоден з відрахуванням або його розміром, трудовий спір за його заявою розглядається в порядку, передбаченому законодавством.<br />
<br />
'''Відшкодування шкоди в судовому порядку''' - провадиться шляхом подання роботодавцем позову до місцевого загального суду. Такий позов може бути подано протягом одного року з дня виявлення заподіяної шкоди. Він обчислюється з дня виявлення заподіяної працівником шкоди (день, коли власникові стало відомо про наявність шкоди) .<br />
<br />
Стягнення з керівників підприємств, установ, організацій та їх заступників матеріальної шкоди в судовому порядку провадиться за позовом вищестоящого в порядку підлеглості органу.<br><br />
<br />
== Визначення розміру відшкодування ==<br />
<br> '''Розмір заподіяної підприємству, установі, організації шкоди визначається''':<br />
- за фактичними втратами, на підставі даних бухгалтерського обліку, виходячи з балансової вартості (собівартості) матеріальних цінностей за вирахуванням зносу згідно з установленими нормами; <br />
<br />
- за цінами, що діють у даній місцевості на день відшкодування шкоди - у разі розкрадання, недостачі, умисного знищення або умисного зіпсуття матеріальних цінностей;<br />
<br />
- за цінами, встановленими для продажу (реалізації) цієї продукції і товарів - у разі розкрадання або недостачі продукції і товарів на підприємствах громадського харчування (на виробництві та в буфетах) і в комісійній торгівлі.<br />
<br />
Законодавством може бути встановлено окремий порядок визначення розміру шкоди, що підлягає покриттю, в тому числі у кратному обчисленні. <br />
<br />
'''Шкода підприємству, установі, організації може бути заподіяна шляхом:'''<br />
<br />
- розкраданням;<br />
<br />
- умисним зіпсуттям; <br />
<br />
- недостачею окремих видів майна та інших цінностей; <br />
<br />
- втратою окремих видів майна та інших цінностей.<br />
<br />
'''Розмір підлягаючої покриттю шкоди, заподіяної з вини кількох працівників, визначається для кожного з них з урахуванням:'''<br />
<br />
- ступеня вини;<br />
<br />
- виду матеріальної відповідальності;<br />
<br />
- межі матеріальної відповідальності.<br />
== Письмовий договір про повну матеріальну відповідальність ==<br />
Письмовий договір про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівником, який досяг вісімнадцятирічного віку щодо осіб які:<br />
<br />
- займають посаду або виконують роботу, безпосередньо пов’язану із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або використанням у процесі виробництва переданих йому цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;<br />
<br />
- виконують роботу за трудовим договором про дистанційну роботу або про надомну роботу і користується обладнанням та засобами власника або уповноваженого ним органу, наданими йому для виконання роботи. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n754 (ст. 135-1 Кодексу законів про працю України)]<br />
== Обставини, які підлягають врахуванню при визначенні розміру відшкодування ==<br />
Суд при визначенні розміру шкоди, що підлягає покриттю, крім прямої дійсної шкоди, враховує ступінь вини працівника і ту конкретну обстановку, за якої шкоду було заподіяно. Коли шкода стала наслідком не лише винної поведінки працівника, але й відсутності умов, що забезпечують збереження матеріальних цінностей, розмір покриття повинен бути відповідно зменшений.<br />
<br />
Суд може зменшити розмір покриття шкоди, заподіяної працівником, залежно від його майнового стану, за винятком випадків, коли шкода заподіяна злочинними діями працівника, вчиненими з корисливою метою(ст. 137 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України] ) .<br />
<br />
== Колективна (бригадна) матеріальна відповідальність ==<br />
При спільному виконанні працівниками окремих видів робіт, зв'язаних із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей, коли неможливо розмежувати матеріальну відповідальність кожного працівника і укласти з ним договір про повну матеріальну відповідальність, може запроваджуватися колективна (бригадна) матеріальна відповідальність.<br />
<br />
Колективна (бригадна) матеріальна відповідальність установлюється роботодавцем за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації. Письмовий договір про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність укладається між підприємством, установою, організацією і всіма членами колективу (бригади).<br />
<br />
Перелік робіт, при виконанні яких може запроваджуватися колективна (бригадна) матеріальна відповідальність, умови її застосування, а також типовий договір про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність розробляються за участю профспілкових об'єднань України та затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері праці, трудових відносин та зайнятості населення.<br />
<br />
== Судова практика ==<br />
<br />
* [http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/75099336 Постанова Верховного Суду України від 20 червня 2018 року у справі № 523/4413/1-ц]<br />
<br />
[[Категорія: Трудове право]]<br />
[[Категорія: Відповідальність за порушення трудового законодавства]]<br />
[[Категорія: Кримінальне право]]<br />
[[Категорія: Суди]]</div>Tetiana.tymoshykhttps://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=%D0%A1%D0%BF%D0%B0%D0%B4%D0%BA%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B0_%D0%BD%D0%B0_%D0%B2%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4_%D1%83_%D0%B1%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D1%83&diff=46866Спадкування права на вклад у банку2024-02-19T08:47:19Z<p>Tetiana.tymoshyk: </p>
<hr />
<div>== Нормативна база: ==<br />
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України ]; <br />
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2121-14 Закон України "Про банки і банківську діяльність" ]<br />
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4452-17/ Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" ]<br />
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12 Наказ Міністерства юстиції від 22.02.2012 № 296/5 «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України»]; <br />
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z1172-03 Інструкція Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затверджена постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 № 492]<br />
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/164-2022-п#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 164 "Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану"]<br />
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3450-20#Text Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини]<br />
{| class="wikitable sortable"<br />
|-<br />
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"], в Україні введено '''режим воєнного стану'''!<br />
На час дії воєнного стану відповідно до пункту 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/164-2022-%D0%BF#Text постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 "Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану"] перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття було '''зупинено''' на час дії воєнного стану, але '''не більше ніж на чотири місяці.'''<br />
<br />
'''Зверніть увагу! з 18.06.2023''' зазначену норму скасовано ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/469-2023-%D0%BF#n2 постанова Кабінету Міністрів України від 9 травня 2023 року № 469]). Тобто діє загальний строк прийняття спадщини - 6 місяців.<br />
<br />
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12#Text Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому наказом Міністерство юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5]:<br />
*в умовах воєнного або надзвичайного стану за відсутності доступу до Спадкового реєстру нотаріус заводить спадкову справу без використання цього реєстру та перевіряє наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту протягом п'яти робочих днів з дня відновлення такого доступу;<br />
*забороняється видача свідоцтва про право на спадщину у спадковій справі, заведеній без використання Спадкового реєстру, до її реєстрації у Спадковому реєстрі.<br />
На виконання [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/164-2022-%D0%BF#Text постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану»] наказом Міністерства юстиції України від 3 травня 2022 р. № 1760/5 затверджено '''[https://minjust.gov.ua/m/perelik-notariusiv-yakimi-v-umovah-voennogo-stanu-vchinyayutsya-notarialni-dii-schodo-tsinnogo-mayna перелік нотаріусів, якими в умовах воєнного стану вчиняються нотаріальні дії щодо цінного майна.]'''<br />
|}<br />
== Права на спадкування вкладу у банку ==<br />
'''Спадкування банківських вкладів''' – це процес передачі права на володіння та розпорядження банківським вкладом від померлого власника до його спадкоємців. Вкладник має право розпорядитися своїм правом на вклад у банку (фінансовій установі) на випадок своєї смерті, склавши заповіт або зробивши відповідне розпорядження банку (фінансовій установі). Право на вклад входить до складу спадщини незалежно від способу розпорядження ним ( [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/print ст. 1228 Цивільного кодексу України] ). <br />
<br />
'''Спадкування права на вклад у банку може виникати:'''<br />
<br />
1) шляхом складення заповіту;<br />
<br />
2) шляхом складення спеціального розпорядження банку;<br />
<br />
3) на підставі загальних норм спадкування за законом.<br />
<br />
Зважаючи на те, що право на банківський вклад входить до складу спадщини, на нього поширюються загальні правила щодо порядку прийняття спадщини, відмови спадкоємця від спадщини тощо.<br />
<br />
Заповіт, складений після того, як було зроблене розпорядження банку (фінансовій установі), повністю або частково скасовує його, якщо у заповіті змінено особу, до якої має перейти право на вклад, або якщо заповіт стосується усього майна спадкодавця.<br />
<br />
Страхові виплати (відшкодування) спадкуються на загальних підставах. Якщо страхувальник у договорі страхування призначив особу, до якої має перейти право на одержання страхової виплати у разі його смерті, це право не входить до складу спадщини.<br />
== Види банківських вкладів: ==<br />
# зі спеціальними вказівками вкладників (можливість вкладника розпорядитись правом на вклад у банку на випадок своєї смерті, зробивши відповідне розпорядження вкладом банку). Щодо складання заповіту, то у ньому вкладник може зазначити також вказівки щодо розпорядження вкладом. <br />
# вклади, в яких не зроблене розпорядження банківській (фінансовій) установі.<br />
'''Вклад (депозит)''' - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.<br />
== Випадки визначення спадкоємця, до якого переходитиме право на вклад: ==<br />
* за умови, що заповіт складено після вчинення спеціального розпорядження банку (фінансовій установі), то заповіт повністю або частково скасовує спеціальне розпорядження, якщо у заповіті змінено особу, до якої має перейти право на вклад, або якщо заповіт стосується всього майна спадкодавця;<br />
* за тієї ситуації, коли спеціальне розпорядження банку вчинено після складення заповіту, в якому було визначено спадкоємця вкладу, то воно змінює таку особу;<br />
* у разі відсутності заповіту вклад спадкується за спеціальним розпорядженням;<br />
* за умови відсутності заповіту та спеціального розпорядження вклад спадкується на загальних підставах спадкоємцями за законом.<br />
== Спадкування права на банківський вклад на підставі спеціального розпорядження у банку ==<br />
Спадкування на підставі спеціального розпорядження у банку буде мати місце, якщо вкладником не було складено заповіту взагалі або ж якщо розпорядження, вчинене після складання заповіту, повністю або частково скасовує заповіт. Варто відзначити, що ЦК України прямо не встановлює вимог щодо складання розпорядження банку щодо права на вклад на випадок смерті, втім слід враховувати, що розпорядження може міститися в тексті договору про банківський вклад або ж викладатися в окремому документі. <br />
<br />
В останньому випадку документ засвідчується підписом уповноваженого працівника банку і зберігається у банківській справі вкладника про оформлення депозиту. Спадкодавець у розпорядженні може визначити одну або декілька осіб, яким переходитиме право на вклад, та розмір вкладу в частках. У випадку, коли частки не визначені, кожен зі спадкоємців матиме право на вклад у рівних частинах.<br />
== Вимоги до спеціального розпорядження на вклад: ==<br />
* спеціальне розпорядження може міститися як в окремому документі, так і в тексті самого договору;<br />
* якщо спеціальне розпорядження клієнта складається у формі окремого документа, то на ньому має бути зазначена дата його складання;<br />
* за умови, що спеціальне розпорядження втілюється в окремому документі, він засвідчується підписом уповноваженого працівника банку і зберігається в справі з юридичного оформлення рахунку.<br />
== Термін, за яким треба звернутися для оформлення своїх спадкових прав ==<br />
Для оформлення своїх спадкових прав спадкоємцям вкладника необхідно звернутися протягом '''шести місяців''' з дня смерті вкладника до державного нотаріуса за місцем відкриття спадщини для отримання свідоцтва про право на спадщину. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, який прийняв спадщину, якщо протягом шести місяців із дня відкриття спадщини він не заявив про відмову від неї.<br />
<br />
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.<br />
== Особливості, щодо спадкування права на вклад у банку (фінансовій установі): ==<br />
* об’єктом правонаступництва виступатиме в правовідносинах не сам вклад, а право вимагати від банку його видачі; <br />
* нотаріус за певних обставин може видати спадкоємцеві '''дозвіл на одержання частини вкладу''' до закінчення строку на прийняття спадщини. Правова природа розпорядження правом на вклад залежить від форми його закріплення. У тому випадку, коли таке розпорядження міститься в окремій заяві, воно є одностороннім правочином. Якщо ж розпорядження вкладника міститься в договорі банківського вкладу, розпорядження є умовою цього договору, що наближає договір банківського вкладу до договору на користь третьої особи;<br />
* якщо особа, при житті, яка відкривала вклад у банку (фінансовій установі), не зробила розпорядження банку щодо своїх коштів на випадок смерті, то підставою звернення в банк є нотаріально оформлений документ про право на спадщину, де вказується спадкоємець, частка в загальній сумі спадщини та реквізити рахунку.<br />
[[Категорія:Спадкове право]]</div>Tetiana.tymoshykhttps://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=%D0%97%D0%B0%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B0_%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%BD%D0%B8_%D0%B2_%D1%86%D0%B8%D0%B2%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D1%83_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%86%D0%B5%D1%81%D1%96._%D0%9F%D1%80%D0%BE%D1%86%D0%B5%D1%81%D1%83%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B5_%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%83%D0%BF%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%82%D0%B2%D0%BE&diff=46517Заміна сторони в цивільному процесі. Процесуальне правонаступництво2024-01-18T12:28:29Z<p>Tetiana.tymoshyk: </p>
<hr />
<div>== Нормативна база ==<br />
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]<br />
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/v0002700-09 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції"]<br />
<br />
== Сторони в цивільному процесі та їх "належність" у судовому процесі ==<br />
Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (ст. 48 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільного процесуального кодексу України] (далі - ЦПК України). <br />
<br />
Обґрунтування належності у осіб процесуальної правосуб'єктності позивача і відповідача покладається на позивача та осіб, які порушують процес на захист прав та інтересів позивача (статті 5, 122 ЦПК). Особа, яка порушує процес, повинна зазначити в позовній заяві до суду точну назву позивача і відповідача, їх місце проживання або знаходження, а також викласти обставини, що обґрунтовують вимогу позивача, тобто що право вимоги належить особі, яка вказана позивачем, а обов'язок покладений на особу, зазначену в заяві відповідачем.<br />
При розгляді справи в суді вважається, що сторони є належними. <br />
<br />
'''''Належними сторонами''''' в цивільній справі є особи, відносно яких є дані про те, що вони можуть бути суб'єктами спірних матеріальних правовідносин. Належний позивач — особа, якій належить право вимоги; належний відповідач — особа, котра повинна відповідати за позовом. <br />
<br />
Обґрунтування належності у осіб процесуальної правосуб'єктності позивача і відповідача покладається на позивача та осіб, які порушують процес на захист прав та інтересів позивача. <br />
Під час прийому позовної заяви до розгляду, на основі норм матеріального права, суд визначає чи є сторони належними. Відповідно, позивач і відповідач визнаються належними сторонами, якщо є припущення вважати, що вони є носіями спірного права або охоронюваного законом інтересу. <br />
<br />
Однак, не завжди справа порушується належним позивачем, а в якості відповідача залучається належний відповідач. <br />
<br />
У момент порушення справи не завжди відомо, чи є позивач суб'єктом права, чи порушене його право, чи є порушником права саме та особа, на яку вказує позивач. Тому позивача і відповідача в момент порушення справи вважають можливими суб'єктами спірних матеріальних правовідносин. <br />
<br />
=== Неналежні сторони в цивільному процесі === <br />
Неналежними сторонами в цивільному процесі будуть ті особи, які не є суб'єктами права вимоги чи несення обов'язку.<br />
<br />
'''''Неналежний позивач''''' - це особа, якій не належить право вимоги по пред'явленому в суді позову, а '''''неналежним відповідачем''''' та особа, що не повинна відповідати по пред'явленому до неї в суді позову.<br />
<br />
При виникненні питання про заміну неналежного позивача необхідною є його згода, за наявності якої він вибуває з процесу, а його місце займає належний позивач. Процесуальні дії, виконані неналежним позивачем, не мають сили для належного, тому розгляд справи розпочинається спочатку. Якщо неналежний позивач дав згоду на його заміну, а належний не бажає вступити в процес, то суд закриває провадження в справі на підставі відмови позивача від позову. Якщо неналежний позивач не погоджується на заміну його іншою особою, то ця особа може вступити в справу як третя особа, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору, про що суд повідомляє таку третю особу.<br />
<br />
Незалежно від вступу третьої особи в справу суд зобов'язаний розглянути розпочату справу, винести рішення, яким дати відповідь, кому належить право вимоги, хто є належним позивачем.<br />
<br />
=== Заміна неналежного відповідача, залучення співвідповідачів === <br />
<br />
Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.<br />
<br />
Суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.<br />
<br />
Відповідач, замінений іншим відповідачем, має право заявити вимогу про компенсацію судових витрат, здійснених ним внаслідок необґрунтованих дій позивача. Питання про розподіл судових витрат вирішується в ухвалі про заміну неналежного відповідача.<br />
<br />
== Загальні правила заміни неналежної сторони ==<br />
Для заміни неналежного відповідача іншою особою необхідно мати згоду також позивача. При заміні відповідача розгляд справи починається заново. <br />
<br />
Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може притягти цю особу як другого відповідача. Відповідь про те, хто є належним відповідачем, буде дана судом у його рішенні.<br />
<br />
Вимога позивача буде присуджена з одного з відповідачів, стосовно другого відповідача у вимозі буде відмовлено. При відмові у позові до такого відповідача зроблені ним витрати не присуджуються з позивача, а відносяться за рахунок держави. <br />
<br />
'''Заміна неналежної сторони належною можлива в суді першої інстанції протягом усього часу розгляду справи''', про що суд постановляє мотивовану ухвалу.<br />
<br />
Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.<br />
<br />
Відповідач, замінений іншим відповідачем, має право заявити вимогу про компенсацію судових витрат, здійснених ним внаслідок необґрунтованих дій позивача. Питання про розподіл судових витрат вирішується в ухвалі про заміну неналежного відповідача.<br />
<br />
Після заміни неналежного відповідача або залучення співвідповідача справа розглядається спочатку в разі її відкладення або за клопотанням нового відповідача чи залученого співвідповідача, та за його результатами суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (п. 8 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/v0002700-09 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції"]).<br />
<br />
== Процесуальне правонаступництво ==<br />
Процесуальне правонаступництво, як і заміна неналежної сторони, являє собою зміну суб'єктного складу учасників спору.<br />
<br />
'''''Процесуальне правонаступництво'''''- це заміна під час провадження у цивільній справі сторін або третіх осіб іншими особами, до яких переходять права та обов'язки у спірних правовідносинах.<br />
<br />
У разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов’язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу (ст.55 ЦПК України ).<br />
<br />
Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов’язкові для нього так само, як вони були обов’язкові для особи, яку він замінив.<br />
<br />
Залежно від обсягу правонаступництва розрізняють універсальне (повне) і сингулярне (часткове) правонаступництво.<br />
<br />
Універсальне правонаступництво настає у разі смерті громадянина і припинення юридичної особи, а сингулярне – у випадку заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір.<br />
<br />
У разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу.<br /><br />
<br />
[[Категорія:Цивільне процесуальне право]]<br />
[[Категорія:Суди]]</div>Tetiana.tymoshykhttps://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=%D0%A3%D1%81%D1%83%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D1%88%D0%BA%D0%BE%D0%B4_%D1%83_%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%96_%D0%B6%D0%B8%D1%82%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%BC_%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%BC%D1%96%D1%89%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%D0%BC&diff=45208Усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням2023-10-26T08:07:07Z<p>Tetiana.tymoshyk: </p>
<hr />
<div>== Нормативна база ==<br />
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]<br />
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_535#Text Перший протокол до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод]<br />
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004#Text Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод свобод]<br />
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#Text Житловий кодекс України]<br />
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільний кодекс України]<br />
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text Цивільний процесуальний кодекс України]<br />
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#Text Закон України «Про судовий збір»]<br />
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0002700-85#Text Постанова Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України»]<br />
== Загальна інформація ==<br />
'''Житлове приміщення''' - це приміщення, призначене та придатне для постійного і переважного проживання. Житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання у них [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text][https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text (ст. 379 ЦК України]). Конституція України проголошує недоторканність житла (ст.30). Недоторканість житла не зводиться лише до неможливості незаконного проникнення у житло особи, його основний сенс – забезпечення стабільності відносин власності чи оренди, об’єктом яких є житло – будинок, квартира, кімната у гуртожитку тощо. <br /> Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю . Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text ст. 41] Конституції України). Однак, як зазначено в ст. 13 ч. 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституції України], власність зобов’язує, вона не повинна використовуватись на шкоду людині, суспільству. Тому право власності на житло охороняється правом лише настільки, наскільки його реалізація відповідає імперативним нормам закону.<br />
<br />
Держава гарантує не тільки свободу придбання житла, але й можливість стабільного користування , його недоторканість, а також недопущення примусового позбавлення , не інакше, як на підставі закону і за рішенням суду [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text ( ст. 47 Конституція України] ). <br />
<br />
Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб ( [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України]). <br />
<br />
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0002700-85#Text Пленум Верховного Суду України у постанові від 12.04.1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України»] підкреслив, що правильний і своєчасний розгляд житлових спорів є гарантією реального здійснення конституційного права особи на житло, захисту прав і охоронюваних законом інтересів державних органів, підприємств, установ, організацій у здійсненні покладених на них завдань щодо управління житловим фондом, його експлуатації і збереження. Досконалий розгляд житлових спорів є запорукою своєчасного, реального здійснення конституційного права громадян на житло і зміцнення законності у житлових правовідносинах.'''.'''<br />
<br />
П. 1 ст. 8 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004#Text Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод], гарантує кожній особі окрім інших прав, право на повагу до її житла. Воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла.<br />
<br />
Це покладає на Україну в особі її державних органів зобов’язання «вживати розумних і адекватних заходів для захисту прав» (рішення у справі Powell and Rayner v. the U.K. від 21.02.1990 р.). Такий загальний захист поширюється як на власника квартири (рішення у справі Gillow v. the U.K. від 24.11.1986 р.), так і на наймача (рішення у справі Larkos v. Cyprus від 18.02.1999 р.).<br />
== Збереження житла за тимчасово відсутніми ==<br />
Особливим інститутом житлового права є збереження житла за тимчасово відсутніми. Порядок збереження житла за тимчасово відсутніми членами сім’ї наймача житла державного, комунального житлового фонду визначено ст. 71 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#Text ЖК України], а їхні права та обов’язки - ст. 78 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#Text ЖК України], які встановлюють випадки збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадинами. У той же час, умови збереження житла за цивільним законодавством визначаються строками встановленими за згодою сторін, абсолютне право власності на житло не обмежується ні строками, ні територією.<br />
<br />
В Україні виникають питання щодо житла, яке не використовується власниками протягом досить тривалого часу. Так, деякі власники вже змінили місце проживання на території України на територію інших держав. Якщо такі співвласники багатоквартирного житлового будинку не беруть участі в його утриманні протягом певного часу, наприклад 3-х років, то необхідно ставити питання про використання житла не за призначенням.<br />
<br />
ЖК України поширив правила щодо збереження житла також наймачів, членів їх сімей. '''Зберігається право на житло (за всіма особами, які зникли безвісти) протягом шести місяців''' – з моменту зникнення особи до дня набрання законної сили рішення суду про оголошення її безвісти відсутньою або померлою.<br />
<br />
Відповідно до ст. 71 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#Text ЖК України] за тимчасової відсутності наймача або членів сім’ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім ’ ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк, за заявою відсутнього, може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору – судом. Тимчасова відсутність особи може биту безперервною, але не повинна перевищувати шести місяців.<br />
<br />
Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. Тимчасова відсутність наймача, членів його сім’ї не потребує згоди інших членів сім’ї. Не має значення і причина відсутності, якщо остання не перевищила шість місяців. У разі відсутності особи понад шість місяців при розгляді позову про визнання її такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини справи, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності. Якщо тимчасова відсутність особи перевищила шість місяців, члени сім’ї, навіть колишні, а також наймодавець, мають право звернутись із позовом про визнання її такою, що втратила право на користування жилим приміщенням.<br />
== Зняття особи з реєстрації ==<br />
У [https://reyestr.court.gov.ua/Review/21355282 постанові Верховного Суду України від 16.01.2012 у справі № 6-57цс11] зазначено, що вирішення питання про зняття особи з реєстрації обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування якої особи житловим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства. ( ст.ст. 71, 72, 116, 156 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#Text ЖК України]; ст. 405 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК України]). Власник , у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном має право вимагати усунення відповідних перешкод, шляхом зняття відповідної особи з реєстрації місця проживання. Вимоги які власник вказує при зверненні до суду для зняття особи з реєстрації:<br />
<br />
- про позбавлення права власності на житлове приміщення; <br />
<br />
- про позбавлення права користування житловим приміщенням; <br />
<br />
- про визнання особи безвісно відсутньою;<br />
<br />
- про оголошення фізичної особи померлою.<br />
== Підстави усунення перешкод у користуванні ==<br />
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу ( ч.1 ст.16 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК України]).<br />
<br />
Власник, який має підстави передбачити можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню (ч.2 ст. 386 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК] України).<br />
<br />
Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. <br />
<br />
Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК України] та ст. 150 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#Text ЖК України], які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання в права власника можливе лише з підстав, передбачених законом.<br />
<br />
Право власника майна при наявності дій осіб, спрямованих на перешкоджання вільного користування та розпорядження власником своїм майном, вимагати усунення таких перешкод (ст. 391 '''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК України] ).'''<br />
<br />
Згідно ст. 109 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#Text ЖК України] виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.<br />
<br />
Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.<br />
== Куди звернутися ==<br />
Згідно з частиною першою ст. 27 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text ЦПК України] позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування.<br />
<br />
[[:Файл:Позовна заява про усунення перешкод у користуванні житлом.docx|Зразок Позовної заяви про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом виселення із житлового приміщення]]<br />
== Судовий збір ==<br />
'''Вартість вирішення спору''' щодо усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням у судовому порядку '''обумовлюється сплатою судового збору''' (ст. 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#Text Закону України «Про судовий збір»]) '''та витрат, пов'язаних з розглядом судової справи''' (ст. 138 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text ЦПК України]).<br />
{| class="wikitable"<br />
|-<br />
! '''Автоматичний розрахунок судового збору''' [http://court.gov.ua/affairs/sudytax/ на сайті «Судова влада»]<br />
|}<br />
Пільги щодо сплати судового збору мають особи, зазначені в ст. 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#Text Закону України «Про судовий збір»].<br />
== Судова практика ==<br />
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/21355282 Постанова Верховного Суду України від 16 січня 2012 року у справі № 6-57цс11]<br />
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/87453918 Постанова Верховного Суду України від 30 січня 2020 року у справі №569/1478/18]<br />
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/76502903 Постанова Верховного Суду України від 12 вересня 2018 року у справі № 320/1941/16-ц]<br />
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/76566257 Постанова Верховного Суду України від 15 серпня 2018 року у справі № 381/423/16-ц]<br />
[[Категорія:Вирішення житлових спорів]]<br />
[[Категорія:Користування жилими приміщеннями]]<br />
[[Категорія:Суди]]</div>Tetiana.tymoshykhttps://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=%D0%9F%D0%BE%D1%80%D1%8F%D0%B4%D0%BE%D0%BA_%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B0%D1%87%D1%96_%D0%B2%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D1%85_%D0%B7%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BB%D1%8C_%D1%96%D0%B7_%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D1%97_%D1%83_%D0%BA%D0%BE%D0%BC%D1%83%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%83_%D0%B2%D0%BB%D0%B0%D1%81%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C&diff=45189Порядок передачі вільних земель із державної у комунальну власність2023-10-25T12:16:48Z<p>Tetiana.tymoshyk: </p>
<hr />
<div>== Нормативна база ==<br />
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/280/97-вр Закон України "Про місцеве самоврядуваняння"]<br />
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]<br />
== Загальний порядок передачі земель з державної у комунальну власність ==<br />
Загальний порядок передачі земель з державної у комунальну власність визначено статтею [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text 117 Земельного кодексу України]. Передача земельних ділянок з державної власності у комунальну власність здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями відповідно до повноважень, визначених Земельним Кодексом. <br />
Такими суб’єктами є:<br />
* Головні управління Держгеокадастру<br />
* міські, селищні, сільські ради, що представляють об’єднані територіальні громади, відповідно до частини першої статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text 12 Земельного кодексу України.] <br />
У рішенні органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у комунальну власність зазначаються: <br />
* кадастровий номер земельної ділянки; <br />
* місце розташування ;<br />
* площа; <br />
* цільове призначення; <br />
* відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку; <br />
* обмеження у її використанні.<br />
На підставі рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність складається акт приймання-передачі такої земельної ділянки.<br />
Рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність разом з актом приймання-передачі такої земельної ділянки є підставою для державної реєстрації права власності держави, територіальної громади на неї.<br />
<br />
Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, шляхом інвентаризації земель державної власності.<br />
<br />
Інвентаризація земель проводиться з метою встановлення місця розташування об’єктів землеустрою, їхніх меж, розмірів, правового статусу, виявлення земель, що не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням, виявлення і консервації деградованих сільськогосподарських угідь і забруднених земель, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення державного земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням та встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення державного земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і прийняття на основі відповідних рішень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.<br />
<br />
Землі державної власності, які не можуть передаватися у комунальну власність, це землі що використовуються:<br />
<br />
- Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; <br />
<br />
- земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна державної власності, а також земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, крім випадків передачі таких об’єктів у комунальну власність.<br />
== Основні варіанти передачі земель із державної у комунальну власність ==<br />
Передачу земельних ділянок сільськогосподарського призначення можна здійснювати за одним із варіантів: <br />
# Після [[Порядок проведення інвентаризації земель|проведення інвентаризації земель]] в межах території всієї територіальної громади або адміністративно-територіальної одиниці (такий варіант дозволить провести інвентаризацію одночасно всієї території, але є довготривалим та дороговартісним).<br />
# Поетапно, шляхом проведення інвентаризації земель територіальної громади по частинам (такий варіант є більш гнучким та дозволить в короткі строки отримати вже земельні ділянки у комунальну власність).<br />
Так, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1113-2020-%D0%BF#Text постановою Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2020 р. № 1113 "Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин"], з метою забезпечення виконання [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/449/2020#Text Указу Президента України від 15 жовтня 2020 р. № 449 "Про деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин"] було зобов'язано Державну службу з питань геодезії, картографії та кадастру забезпечити прискорення проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності та рекомендовано '''з 17 листопада 2020 р.''' органам місцевого самоврядування зареєструвати право комунальної власності на отримані земельні ділянки сільськогосподарського призначення відповідно до вимог статті 117 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельного кодексу України], а також вжити в установленому порядку заходів щодо врегулювання питання забезпечення набуття гарантованого права громадян на землю під час передачі у комунальну власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, щодо яких громадянам надано дозволи на розроблення документації із землеустрою.<br />
== Алгоритм передачі земель із державної у комунальну власність == <br />
'''У першому випадку:'''<br />
# Орган місцевого самоврядування (міські, селищні, сільські ради, що представляють об’єднані територіальні громади) на сесії приймає рішення про ініціювання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну. <br />
# Головне Управління Держгеокадастру (далі - ГУ Держгеокадастру) розробляє відповідну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель частини території сільської ради та приймає наказ про передачу земельних ділянок сільськогосподарського призначення з державної до комунальної власності. <br />
# Після прийняття відповідного наказу ГУ Держгеокадастру області, орган місцевого самоврядування приймає рішення про прийняття таких земель у комунальну власність. <br />
# Орган місцевого самоврядування та ГУ Держгеокадастру області підписують акт приймання передачі земельних ділянок. <br />
# Орган місцевого самоврядування реєструє право власності територіальної громади на такі земельні ділянки в реєстрі речових прав на нерухоме майно, що здійснюється на підставі вже прийнятого рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у комунальну власність разом з актом приймання-передачі такої земельної ділянки. <br />
'''Передачу земельних ділянок за другим варіантом може бути реалізовано як послідовно, так і паралельно.''' <br />
# Орган місцевого самоврядування (міські, селищні, сільські ради, що представляють об’єднані територіальні громади) звертається до ГУ Держгеокадастру із клопотанням передати в першу чергу, до проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення держаної власності у комунальну, земельних ділянок, які є вже сформовані та/або зареєстровані в Державному земельному кадастрі. <br />
# ГУ Держгеокадастру приймає наказ про передачу земельних ділянок сільськогосподарського призначення з державної до комунальної власності . <br />
# Після прийняття відповідного наказу ГУ Держгеокадастру відповідної області, орган місцевого самоврядування приймає рішення про прийняття таких земель у комунальну власність міських, селищних, сільських рад, що представляють об’єднані територіальні громади та ГУ Держгеокадастру відповідної області підписують акт приймання передачі земельних ділянок.<br />
# Орган місцевого самоврядування реєструє право власності територіальної громади на такі земельні ділянки в реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі відповідного рішення та акту приймання-передачі земельної ділянки.<br />
Орган місцевого самоврядування вчиняє дії щодо внесення змін до договорів оренди землі в частині заміни сторони договору.<br />
[[Категорія:Земельне право]] <br />
[[Категорія:Право власності на землю]]</div>Tetiana.tymoshykhttps://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=%D0%94%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%B0_%D1%80%D0%B5%D1%94%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F_%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%BF%D0%B8%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B0_%D0%BE%D1%80%D0%B5%D0%BD%D0%B4%D0%B8_%D0%BD%D0%B5%D0%B2%D0%B8%D1%82%D1%80%D0%B5%D0%B1%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D1%97_(%D0%BD%D0%B5%D1%80%D0%BE%D0%B7%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D1%96%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BE%D1%97)_%D0%B7%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D1%97_%D0%B4%D1%96%D0%BB%D1%8F%D0%BD%D0%BA%D0%B8&diff=44702Державна реєстрація припинення права оренди невитребуваної (нерозподіленої) земельної ділянки2023-09-25T12:06:48Z<p>Tetiana.tymoshyk: </p>
<hr />
<div>==Нормативна база==<br />
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельний кодекс України]<br />
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Цивільний кодекс України]<br />
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/899-15#Text Закон України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)"]<br />
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1127-2015-п#Text Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"]<br />
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14#Text Закон України "Про оренду землі"]<br />
<br />
==Загальні положення==<br />
<br />
Стаття 13 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/899-15#Text Закону «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»] встановлює, що:<br />
*нерозподіленою земельною ділянкою є земельна ділянка, яка відповідно до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) увійшла до площі земель, що підлягають розподілу, але відповідно до протоколу про розподіл земельних ділянок не була виділена власнику земельної частки (паю);<br />
*невитребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості).<br />
'''Нерозподілені земельні ділянки''', невитребувані частки (паї) після формування до їх у земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, про що зазначається в договорі оренди земельної ділянки.<br />
При цьому договори оренди невитребуваних (нерозподілених) земельних ділянок повинні відповідати вимогам законодавства, у тому числі містити істотні умови, передбачені ст. 15 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14#Text Закону «Про оренду землі»] (дата укладення, строк дії тощо).<br />
Державна реєстрація права оренди на такі земельні ділянки здійснюється без державної реєстрації права власності на них у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.<br />
<br />
==Основні аспекти припинення права оренди невитребуваної (нерозподільної земельної ділянки)==<br />
<br />
===Припинення договору за наявності посівів/насаджень===<br />
<br />
У разі, якщо договір оренди нерозподіленої земельної ділянки/невитребуваного паю закінчився у зв’язку з набуттям права власності на неї до збирання врожаю, посіяного орендарем на земельній ділянці, орендар має право на збирання такого врожаю (ч. 3 ст. 13 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/899-15#Text Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)"]<br />
<br />
У свою чергу, власник ділянки має право на відшкодування збитків, пов’язаних із тимчасовим зайняттям земельної ділянки колишнім орендарем, у розмірі пропорційно до орендної плати з дня припинення договору до дня збирання врожаю.<br />
У відповідності до ст. 79 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельного Кодексу України] та ст. 373 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного Кодексу України] право власності на земельну ділянку поширюється на поверхневий (ґрунтовий) шар у межах цієї земельної ділянки, на водні об’єкти, ліси, багаторічні насадження, які на ній знаходяться, а також на простір, що є над і під поверхнею ділянки, висотою та глибиною, які необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.<br />
Багаторічні насадження не можуть розглядатися як окремий об’єкт права власності без земельної ділянки, на якій вони знаходяться, оскільки є складовою частиною земельної ділянки.При умові припинення договору оренди нерозподіленої земельної ділянки/невитребуваного паю у зв’язку із реєстрацією на неї права приватної чи комунальної власності, власником закладених орендарем на такій ділянці багаторічних насаджень стане фізична особа – власник паю (його спадкоємець) або територіальна громада.<br />
<br />
===Особливості державної реєстрації припинення права оренди на невитребувані (нерозподілені) земельні ділянки===<br />
<br />
Особливості державної реєстрації виникнення та припинення права оренди на невитребувані (нерозподілені) земельні ділянки врегульовані у статті 30 З[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15#Text акону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».] <br />
Так, цією статтею Закону про державну реєстрацію визначено, що право оренди на невитребувані (нерозподілені) земельні ділянки, надані в оренду органами державної влади, органами місцевого самоврядування, здійснюється без державної реєстрації права власності на такі земельні ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.<br />
Згідно із статтею 30 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15#Text Закону про державну реєстрацію] державна реєстрація припинення права оренди на невитребувані (нерозподілені) земельні ділянки проводиться без подання відповідної заяви заявниками одночасно з державною реєстрацією права власності на відповідну земельну ділянку.<br />
Тобто, з моменту державної реєстрації права власності на земельну ділянку:<br />
*договір оренди невитребуваної (нерозподіленої) земельної ділянки припиняється;<br />
Державна реєстрація припинення права оренди на таку ділянку проводиться:<br />
*одночасно з державною реєстрацією права власності;<br />
*без подання окремої заяви.<br />
При цьому будь яких договорів (додаткових угод) про його припинення складати непотрібно. Таким чином, втрата земельною ділянкою статусу «невитребуваної/нерозподіленої» призводить до припинення права оренди.<br />
<br />
Також передбачено, якщо до 1 січня 2025 року власник невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємець не оформить право власності на земельну ділянку, він буде вважатися таким, що відмовився від одержання земельної ділянки. Така невитребувана земельна частка (пай) після формування її у земельну ділянку за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради (у разі необхідності формування) за заявою відповідної ради на підставі рішення суду буде передана у комунальну власність територіальної громади, на території якої вона розташована, у порядку визнання майна безхазяйним.<br />
<br />
За позовом власнику невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємцю у разі пропуску строку для оформлення права власності на земельну ділянку з поважної причини суд зможе визначити додатковий строк, достатній для такого оформлення. У разі відсутності земель сільськогосподарських угідь колективної власності така земельна частка (пай) може бути виділена в натурі (на місцевості) за рахунок земель запасу комунальної власності відповідної територіальної громади (за наявності таких земель).<br />
<br />
З дня державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку, сформовану з невитребуваної земельної частки (паю),протягом 7 років забороняється передача її у приватну власність (крім передачі її власнику невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємцям).<br />
<br />
==Судова практика==<br />
[https://zakononline.com.ua/court-decisions/show/98368173?utm_source=facebook&utm_medium=post&utm_campaign=zo_sudova_paktyka&utm_term=27/08/21_1&utm_content=link_sud_rish_506/450/19 Постанова Верховного суду України від 14 вересня 2021 року у справі № 320/5007/20] щодо державної реєстрації припинення права оренди невитребуваної земельної ділянки у разі державної реєстрації права<br />
<br />
{{Категорія: Земельне право}}<br />
[[Категорія:Право користування землями]]</div>Tetiana.tymoshykhttps://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=%D0%9F%D0%BE%D1%80%D1%8F%D0%B4%D0%BE%D0%BA_%D1%81%D1%82%D1%8F%D0%B3%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D0%BC%D1%96%D1%80%D1%83_%D0%B2%D0%B8%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D1%85_%D0%BA%D0%BE%D1%88%D1%82%D1%96%D0%B2_%D0%BE%D1%82%D1%80%D0%B8%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D1%97_%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D1%97_%D1%81%D0%BE%D1%86%D1%96%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D1%97_%D0%B4%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D0%BC%D0%BE%D0%B3%D0%B8_%D0%BC%D0%B0%D0%BB%D0%BE%D0%B7%D0%B0%D0%B1%D0%B5%D0%B7%D0%BF%D0%B5%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%BC_%D1%81%D1%96%D0%BC%27%D1%8F%D0%BC&diff=43936Порядок стягнення надміру виплачених коштів отриманої державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям2023-07-24T13:45:01Z<p>Tetiana.tymoshyk: Постанова КМУ "Про затвердження Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу" від 19.09.2018 втратила чинність, додано постанову КМУ "Про затвердження Порядку реєстрації, перереєстрації зареєстрованих безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу " від 30.03.2023</p>
<hr />
<div>== Нормативна база ==<br />
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1768-14#Text Закон України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям»]<br />
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1035-2021-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 06 жовтня 2021 року № 1035 <abbr>"Деякі питання здійснення державного контролю/моніторингу за дотриманням вимог законодавства під час надання соціальної підтримки, соціальних послуг та за дотриманням прав дітей"</abbr>]<br />
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1751-2001-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751 "Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми"]<br />
* Про затвердження Порядку реєстрації, перереєстрації зареєстрованих безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/446-2023-п#n318]<br />
<br />
== Загальні положення ==<br />
Якщо малозабезпеченою сім’єю приховано або подано недостовірні дані про доходи та майновий стан або органом соціального захисту населення отримано інформацію про обставини, що вплинули на встановлення права на призначення державної соціальної допомоги та визначення її розміру, внаслідок чого надміру виплачено кошти, органи соціального захисту населення мають право вимагати повернення таких коштів, в тому числі і в судовому порядку.<br />
<br />
== Повернення бюджетних коштів ==<br />
'''Повернення бюджетних коштів проводиться у випадку:'''<br />
* виявлення подання громадянами свідомо неправдивими відомостями у документах або приховання достовірних даних про доходи, майновий стан та інші обставини, що впливають на встановлення права на соціальну допомогу і визначення її розміру;<br />
* виявлення помилки у розрахунку розміру призначеної соціальної допомоги;<br />
* у разі коли особами, які входять до складу сім'ї, навмисно подано недостовірні відомості чи приховано відомості, що вплинули або могли вплинути на встановлення права на соціальну допомогу та визначення її розміру, виплата соціальної допомоги припиняється з місяця, в якому виявлено порушення. На наступний період допомога може бути призначена не раніше ніж через шість місяців починаючи з першого числа місяця виявлення порушення.<br />
<br />
== Припинення виплати раніше призначеної соціальної допомоги ==<br />
<br />
'''Виплата раніше призначеної соціальної допомоги припиняється:'''<br />
* якщо сім'єю приховано або навмисно подано недостовірні дані про її доходи та майновий стан, що вплинули на встановлення права на соціальну допомогу і визначення її розміру, внаслідок чого були надміру виплачені кошти, - з місяця, в якому виявлено порушення; <br />
* у разі переїзду сім'ї в іншу місцевість та настання обставин, що унеможливлюють виплату соціальної допомоги (зокрема, смерть одинокої особи),- з місяця, що настає за місяцем, в якому відбулися зміни; <br />
* за заявою уповноваженого представника сім'ї - з місяця, що настає за місяцем її подання, якщо інше не обумовлено заявою; <br />
* у разі припинення реєстрації як безробітної особи, яка включена до складу сім’ї, - з місяця, наступного за місяцем, у якому припинено реєстрацію безробітного, за інформацією центрів зайнятості.<br />
<br />
== Заходи органів соціального захисту населення ==<br />
# якщо виникла переплата державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім'ї: припиняє надання державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям з місяця виявлення порушення і позбавляє права на шість місяців, починаючи з першого числа місяця виявлення порушення на призначення державної соціальної допомоги на наступний термін;<br />
# якщо виникла переплата державних допомог та компенсацій: припиняє (чи перераховує) надання державної допомоги (чи компенсації) з місяця, що настає за місяцем, в якому виникли зазначені обставини (компенсація фізичним особам - з дня, що настає за днем, в якому виникли обставини).<br />
'''Далі в обох випадках:'''<br />
# визначається обсяг надміру виплачених коштів та встановлює строки їх повернення залежно від матеріального стану сім`ї;<br />
# доводиться до відома одержувача допомоги інформація про припинення надання соціальної допомоги, обсяги надміру виплачених коштів та строки їх повернення;<br />
# проводяться щомісячні відрахування у розмірі 20% призначеної допомоги до повного погашення заборгованості у разі прийняття управлінням відповідного рішення.<br />
У разі смерті одержувача соціальної допомоги повернення надміру нарахованих коштів проводиться іншою повнолітньою особою, яка врахована при визначенні права та розрахунку розміру призначеної допомоги, або особою, якій виплачена не отримана за життя померлого соціальна допомога, віднесена до спадщини.<br />
При не призначенні на наступний термін соціальної допомоги, надміру нараховані кошти повертаються на підставі заяви одержувача допомоги про їх добровільне повернення.<br />
У разі не повернення надміру виплачених коштів добровільно в установлені строки управління вирішує питання про їх стягнення в судовому порядку з покладанням на одержувача допомоги судових витрат.<br />
<br />
[[Категорія:Малозабезпечені особи]]<br />
[[Категорія:Законодавство у сфері соціального захисту]]</div>Tetiana.tymoshykhttps://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=%D0%95%D0%BA%D1%81%D0%BF%D0%B5%D1%80%D1%82_%D1%83_%D0%BA%D1%80%D0%B8%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D1%83_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%96:_%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B0,_%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D0%B2%27%D1%8F%D0%B7%D0%BA%D0%B8,_%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C&diff=23345Експерт у кримінальному провадженні: права, обов'язки, відповідальність2020-10-23T09:06:26Z<p>Tetiana.tymoshyk: </p>
<hr />
<div>== Нормативна база ==<br />
# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/stru#Stru Кримінальний кодекс України]<br />
# [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]<br />
# [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення ]<br />
# [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4038-12 Закон України "Про судову експертизу"]<br />
# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0705-98/paran25#n25 Наказ Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 "Про затвердження Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень"]<br />
# Наказ Про затвердження Положення про Центральну експертно-кваліфікаційну комісію при Міністерстві юстиції України та атестацію судових експертів від 03.03.2015 №301/5 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0249-15#<br />
== Статус експерта у кримінальному провадженні ==<br />
=== Особи, які можуть бути судовими експертами===<br />
Судовими експертами можуть бути особи, які мають необхідні знання для надання висновку з досліджуваних питань.<br />
Судовими експертами державних спеціалізованих установ можуть бути фахівці, які мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності.<br />
До проведення судових експертиз (обстежень і досліджень), крім тих, що проводяться виключно державними спеціалізованими установами, можуть залучатися також судові експерти, які не є працівниками цих установ, за умови, що вони мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку в державних спеціалізованих установах Міністерства юстиції України, атестовані та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності.<br />
=== Особи, які не можуть бути судовими експертами ===<br />
Не може залучатися до проведення судової експертизи та виконання обов’язків судового експерта особа, визнана в установленому законом порядку недієздатною, а також та, яка має не зняту або не погашену судимість, або на яку протягом останнього <br />
року накладалося адміністративне стягнення за вчинення корупційного правопорушення або дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення кваліфікації судового експерта.<br />
== Права експерта у кримінальному провадженні ==<br />
'''Експерт має право:'''<br /><br />
* ознайомлюватися з матеріалами справи, які стосуються предмета експертизи;<br />
* відповідно до процесуального законодавства заявляти клопотання про надання додаткових матеріалів і зразків та вчинення інших дій, пов'язаних із проведенням експертизи;<br />
* у разі виникнення сумніву щодо змісту та обсягу доручення невідкладно заявляти клопотання органу (особі), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), щодо уточнення поставлених експертові питань;<br />
* з дозволу органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), бути присутнім під час проведення процесуальних, виконавчих дій та ставити питання учасникам процесу, що стосуються предмета чи об'єкта експертизи, та проводити окремі дослідження у їх присутності;<br />
* указувати у висновку експерта на факти, виявлені під час проведення експертизи, які мають значення для справи, але стосовно яких йому не були поставлені питання, та на обставини, що сприяли (могли сприяти) вчиненню правопорушення;<br />
* у разі незгоди з іншими членами експертної комісії складати окремий висновок;<br />
* викладати письмово відповіді на питання, які ставляться йому під час надання роз'яснень чи показань;<br />
* оскаржувати в установленому законодавством порядку дії та рішення органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), що порушують права експерта або порядок проведення експертизи;<br />
* на забезпечення безпеки за наявності відповідних підстав;<br />
* одержувати винагороду за проведення експертизи та відповідно до законодавства компенсацію (відшкодування) витрат за виконану роботу та витрат, пов'язаних із викликом для надання роз’яснень чи показань, у разі якщо це не є його службовим обов'язком.<br />
* користуватися іншими правами, передбаченими [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4038-12 Законом України "Про судову експертизу"] та [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/stru#Stru ст. 69 КПК] .<br /><br />
<br />
Експерт може відмовитися від проведення експертизи, якщо наданих йому матеріалів недостатньо для виконання покладених на нього обов'язків, а витребувані додаткові матеріали не надані, або якщо поставлені питання виходять за межі його спеціальних знань. Повідомлення про відмову повинно бути вмотивованим.<br />
<br />
== Обов’язки експерта у кримінальному провадженні ==<br />
'''Експерт зобов’язаний:'''<br /><br />
* заявити самовідвід за наявності обставин, передбачених [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальним процесуальним кодексом України];<br />
* прийняти до виконання доручену йому експертизу;<br />
* особисто провести повне дослідження, дати обґрунтований та об'єктивний письмовий висновок на поставлені питання, а в разі необхідності роз’яснити його;<br />
* повідомити в письмовій формі органу (особі), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), про неможливість її проведення та повернути надані матеріали справи та інші документи, якщо поставлене питання виходить за межі компетенції експерта або якщо надані йому матеріали недостатні для вирішення поставленого питання, а витребувані додаткові матеріали не були надані;<br />
* з'явитися на виклик прибути до слідчого, прокурора, суду, для надання роз'яснень, показань чи доповнень з приводу проведеної експертизи або причин повідомлення про неможливість її проведення;<br />
* забезпечити збереження об'єкта експертизи. Якщо дослідження пов'язане з повним або частковим знищенням об'єкта експертизи або зміною його властивостей, експерт повинен одержати на це дозвіл від органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта);<br />
* не розголошувати без дозволу без дозволу сторони кримінального провадження, яка його залучила, чи суду відомості, що стали йому відомі у зв’язку з виконанням обов’язків, або не повідомляти будь-кому, крім особи, яка його залучила, чи суду про хід проведення експертизи та її результати.<br /><br />
<br />
Інші обов'язки судового експерта передбачаються [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/stru#Stru ст. 69 КПК]. <br />
<br />
== Відповідальність експерта ==<br />
=== Кримінальна відповідальність ===<br />
За надання завідомо неправдивого висновку, за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків, а також за розголошення даних, що стали йому відомі під час проведення експертизи, експерт несе кримінальну відповідальність, а саме караються виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.<br />
=== Адміністративна відповідальність ===<br />
Злісне ухилення експерта, перекладача від явки в суд -тягне за собою накладення штрафу від двадцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.<br />
Злісне ухилення експерта від явки до органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування - тягне за собою накладення штрафу від трьох до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.<br />
=== Дисциплінарна відповідальность ===<br />
За допущені порушення під час проведення експертизи, що не тягнуть за собою кримінальної чи адміністративної відповідальності, експерт може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності згідно з чинним законодавством.<br />
=== Деліктна відповідальність ===<br />
У разі завдання своїми діями майнової шкоди під час проведення експертизи експерт несе матеріальну відповідальність згідно з чинним законодавством.<br />
<br />
<br />
[[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]<br />
[[Категорія: Кримінальне право]]<br />
[[Категорія: Слідчі дії]]<br />
[[Категорія: Суди]]</div>Tetiana.tymoshykhttps://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=%D0%97%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B0_%D1%81%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D1%83_%D1%83%D0%B3%D1%96%D0%B4%D1%8C_%D0%B2_%D0%BC%D0%B5%D0%B6%D0%B0%D1%85_%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%B2%D0%B8%D0%B4%D1%83_%D1%86%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B7%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D1%97_%D0%B4%D1%96%D0%BB%D1%8F%D0%BD%D0%BA%D0%B8&diff=23045Зміна складу угідь в межах одного виду цільового призначення земельної ділянки2020-09-30T12:04:56Z<p>Tetiana.tymoshyk: </p>
<hr />
<div><br />
== Нормативна база ==<br />
<br />
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України<br />
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text Кодекс про адміністративні правопорушення]<br />
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінальний кодекс України]<br />
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3613-17 Закон України «Про державний земельний кадастр»]<br />
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15 Закон України «Про землеустрій»]<br />
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051-2012-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру № 1051 від 17.10.2012 року]<br />
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1134-2011-%D0%BF Порядок розробки проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 02.11.2011 № 1134.]<br />
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Наказ "Про затвердження Класифікації видів цільового призначення земель"]<br />
<br />
== Що таке угіддя? ==<br />
Під земельними угіддями слід розуміти ділянки землі, що систематично використовуються або придатні до використання для конкретних господарських цілей і які відрізняються за природно-історичними ознаками. Головною ознакою, що покладена в основну розділення окремих видів угідь є характер їх використання. При цьому класифікація угідь проводиться з урахуванням основного призначення і систематичного використання окремих ділянок землі для певних виробничих цілей. <br />
<br />
== Які є види угідь? ==<br />
<br />
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051-2012-%D0%BF Постановою Кабінету Міністрів України № 1051 від 17.10.2012 року] а конкретніше додатком четвертим визначено Перелік угідь згідно з Класифікацією видів земельних угідь (КВЗУ) і в якому зазначені групи (види) угідь, що є в Україні.<br />
<br />
'''Група Рілля''' включає сільськогосподарські угіддя, які систематично обробляються і використовуються під посіви сільськогосподарських культур, включаючи посіви багаторічних трав, а також чисті пари (ГОСТ 26640-85) та парники, оранжереї і теплиці. А конкретно підгрупи: Рілля, перелоги, парники, оранжереї, теплиці.<br />
До ділянок ріллі не належать сіножаті і пасовища, що розорані з метою їх докорінного поліпшення і використовуються постійно під трав'яними кормовими культурами для сінокосіння та випасання худоби, а також міжряддя садів, які використовуються під посіви.<br />
<br><br />
<br />
'''Група Рослинний покрив земель і ґрунти''' Група включає землі, які використовуються для виробництва сільськогосподарської продукції, обслуговування сільського господарства. До цієї групи входять підгрупи: Сіножаті, Пасовища, Багаторічні насадження. <br><br />
<br />
'''Група Землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом''' Група включає незабудовані землі, поверхня яких зовсім або майже не покрита будь-якою рослинністю. Ця група угідь містить в собі підгрупи: Кам'янисті місця, Піски, Болота, Солончаки, Яри .<br><br />
<br />
'''Група Чагарникова рослинність природного походження'''. Група включає земельні ділянки, вкриті заростями багаторічних дерев'янистих кущових рослин. До цієї групи входять: Ліси та інші лісовкриті землі, Земельні лісові ділянки, вкриті лісовою рослинністю, Земельні лісові ділянки, не вкриті лісовою рослинністю, З усіх лісів лісові насадження лінійного типу (включає лісові смуги, створені з метою захисту полів сівозмін та ін..), Інші лісовкриті площі .<br><br />
<br />
'''Група Води''' . Група включає частину національної території, покриту поверхневими водами (природні і штучні водойми), що входять до складу природних ланок кругообігу води, яка обмежена лінією узбережжя. До цієї групи відносяться Природні водотоки (річки та струмки) , Штучні водотоки (канали, колектори, канави), Озера, прибережні замкнуті водойми, лимани ,Ставки, Штучні водосховища .<br><br />
<br />
'''Група Землі під житловою забудовою''' . Група включає землі під житловими будинками з прибудинковими територіями, господарськими будівлями і спорудами; земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, під гуртожитками Група не включає готелі та інші заклади для короткострокового проживання (будинки для приїжджих тощо); землі, які зайняті будинками відпочинку, кемпінгами, пансіонатами тощо, тобто ті, які призначені для відпочинку або проведення відпусток.<br><br />
<br />
'''Група Землі, які використовуються для транспорту.''' Група включає землі державних залізниць, автомобільних шляхів, наземних споруд трубопроводів; території річкових, морських портів та аеропортів; землі, на яких розміщені залізничні станції та автостанції, склади для обладнання і ремонтні майстерні та інші території, потрібні для забезпечення розміщення відповідної інфраструктури, а також земельні ділянки гаражно-будівельних кооперативів, некомерційні автостоянки. Лісосмуги вздовж доріг та інші вкриті лісовою рослинністю землі потрібно зараховувати до категорії земель за видами земельних угідь "ліси та інші вкриті лісовою рослинністю землі", водні акваторії портів - до категорії земель "води" Група не включає водні шляхи.<br><br />
<br />
'''Група Землі, які використовуються для технічної інфраструктури.''' Підгрупа включає землі, які використовуються для технічних споруд, що призначені для виробництва та розподілу палива, електроенергії, водопостачання, каналізації, теплопостачання, газопостачання, очищення та ліквідації відходів, очищення стічних вод і відповідних видів діяльності; розміщення газоналивних станцій, а також землі, які використовуються для відповідних установ, інших будівель і споруд обслуговування; території, необхідні для функціонування такої технічної інфраструктури, призначеної для виробництва електроенергії виключно для мереж електропередачі високої напруги (атомні та теплові електростанції, гідроелектростанції, електропідстанції лінії електропередач високої напруги).<br><br />
<br />
'''Землі під промисловою забудовою.''' Група включає землі, на яких провадяться головним чином промислові види діяльності, з усіма допоміжними територіями, зокрема очисні споруди, стоянки, складські площадки, території закладів управління тощо Включаються також землі будівельних організацій та підприємств, землі з господарськими дворами та будівлями, окремо розташованими, які не входять в межі населених пунктів, а також під господарськими дворами держлісгоспів (склади лісоматеріалів, пилорами тощо) Група не включає території портів і їх складських приміщень, навіть якщо вони є частинами промислових об'єктів, а також землі, які використовуються для відкритих розробок, шахт, кар'єрів і відповідних споруд та інфраструктури.<br><br />
<br />
'''Група Землі, зайняті поточним будівництвом та відведені під будівництво''' (будівництво на яких не розпочато).<br><br />
<br />
'''Землі під сільськогосподарськими та іншими господарськими будівлями і дворами'''. Підгрупа включає землі, зайняті тваринницькими фермами, тракторними станціями, літніми таборами, землі, забудовані іншими будівлями і дворами сільськогосподарського призначення. Також включаються землі під будівлями і дворами загального користування садівничих, дачних кооперативів.<br><br />
<br />
'''Група Землі, які використовуються для відпочинку та оздоровлення.''' Група включає (крім спортивних споруд) землі під санаторно-курортними організаціями, кемпінгами, турбазами, пансіонатами, будинками відпочинку, таборами відпочинку тощо.<br><br />
<br />
'''Землі під об'єктами та спорудами спеціального призначення.''' Група включає землі під військовими базами, об'єктами, фортецями, фортами укріплення, кладовищами, меморіальними комплексами та пам'ятниками, крематоріями, скотомогильниками, землі, які перебувають у стадії меліоративного освоєння та відновлення родючості ґрунтів.<br><br />
== Як змінити вид угідь?==<br />
<br />
Відповідно до п. 5 статті 20 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельного кодексу України] Види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.<br />
Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 Земельного Кодексу.<br><br />
<br />
Зміна виду угідь земельної ділянки в межах однієї категорії цільового призначення земельної ділянки можлива на підставі документації з землеустрою та з врахуванням містобудівної документації. <br />
У п.4 статті 21 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3613-17 Закону України «Про державний земельний кадастр»] визначають підстави та основні вимоги щодо внесення відомостей до Державного земельного кадастру. <br><br />
Відомості про угіддя земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру:<br><br />
<br />
* на підставі відповідної документації із землеустрою, яка розробляється при формуванні земельних ділянок, - щодо земельних ділянок, які формуються;<br />
* на підставі схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, ''проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь'', проектів землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), проектів землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель.<br><br />
<br />
== Мета виготовлення проекту ==<br />
Згідно статті 51 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15 Закону України «Про землеустрій»], проектами землеустрою щодо впорядкування існуючих землеволодінь та землекористувань передбачаються заходи щодо впорядкування структури земельних угідь, усунення черезсмужжя, далекоземелля, ламаності меж, ерозійних процесів та інших екологічних наслідків нераціонального використання земель і створення територіальних умов для функціонування всіх галузей економіки, формування й удосконалення раціональної системи існуючого землеволодіння та землекористування.<br><br />
<br />
== Хто має право бути замовником проекту? ==<br />
Замовником проекту землеустрою може бути сільська, селищна, міська рада або районна, Київська, Севастопольська міська держадміністрація, землевласник, землекористувач.<br><br />
<br />
== Хто може бути розробником? ==<br />
* юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників, які є відповідальними за якість робіт із землеустрою;<br />
* фізичні особи - підприємці, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованими інженерами-землевпорядниками, відповідальними за якість робіт із землеустрою.<br><br />
Обрати розробника документації із землеустрою можна з переліку, розміщеного на офіційному сайті Держгеокадастру.Розроблення проекту здійснюється на підставі договору між зацікавленою в оренді землі особою та обраним ним розробником. Максимальний строк складання документації із землеустрою не повинен перевищувати шести місяців з моменту укладення договору.<br />
<br />
== Які документи подавати розробнику? ==<br />
* документи, що підтверджують площу землеволодіння, землекористування;<br />
* копію агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки;<br />
* матеріали книги історії полів за останні три роки, актуальні матеріали польових геодезичних вишукувань та ґрунтових обстежень (у разі їх наявності).<br><br />
== Затвердження проекту землеустрою. ==<br />
Затвердження проекту землеустрою здійснюється органами, визначеними ст. 122 ЗКУ, у місячний строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, погодженого в порядку, встановленому ст. 1861 ЗКУ. Відбувається воно шляхом прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зміну її цільового призначення.<br />
При зміні цільового призначення земельної ділянки повинні вниситись зміни до Державного земельного кадастру /Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.<br><br />
Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам:<br />
законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів;<br />
документації із землеустрою або містобудівної документації.<br />
Зокрема, з 01.01.2013 набрала чинності ч.4 ст. 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI, якою передбачено, що зміна цільового призначення земельної ділянки, яка не відповідає плану зонування території та/або детальному плану території, забороняється.<br />
Відмова місцевих органів у зміні цільового призначення земельної ділянки з інших причин або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.<br />
<br />
== Відповідальність за порушення процедури зміни цільового призначення земельної ділянки ==<br />
<br />
Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для:<br />
<br />
а) визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам;<br />
<br />
б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок;<br />
<br />
в) відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною;<br />
<br />
г) притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель.<br />
Щодо інших форм відповідальності, то адміністративна може настати за ст. 53 КпАП (Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 № 8073-X) (порушення правил використання земель, що включає, в тому числі, використання земель не за цільовим призначенням), ст. 55 КпАП(порушення правил землеустрою), іншими статтями глави 7 КпАП, якщо порушення порядку використання земель за цільовим призначенням буде поєднане із порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища (зокрема, природних об’єктів – лісів, пасовищ, сіножатей тощо).Кримінальна відповідальність настає лише при встановленні таких складів злочинів, як забруднення або псування земель речовинами, відходами чи іншими матеріалами, шкідливими для життя, здоров’я людей або довкілля, внаслідок порушення спеціальних правил, якщо це створило небезпеку для життя, здоров’я людей чи довкілля (ст. 239 ККУ (Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 № 2341-III), безгосподарське використання земель, якщо це спричинило тривале зниження або втрату їх родючості, виведення земель з сільськогосподарського обороту, змивання гумусного шару, порушення структури ґрунту (ст. 254 ККУ), незаконне проведення археологічних розвідок, розкопок, інших земляних чи підводних робіт на об’єкті археологічної спадщини(ст. 298 ККУ) та інших екологічних злочинів (розділ 8 особливої частини ККУ).<br />
<br />
<br />
[[Категорія:Охорона земель]]</div>Tetiana.tymoshykhttps://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=%D0%97%D0%B5%D0%BC%D0%BB%D1%96_%D1%80%D0%B5%D0%BA%D1%80%D0%B5%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F&diff=21205Землі рекреаційного призначення2020-06-19T12:20:12Z<p>Tetiana.tymoshyk: </p>
<hr />
<div>== Нормативно-правова база ==<br />
[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний Кодекс України]<br /><br />
[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/324/95-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про туризм"]<br><br />
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1264-12#Text Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 р. ]<br><br />
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3159-VI#Text Закону України «Про мораторій на зміну цільового призначення окремих земельних ділянок рекреаційного призначення в містах та інших населених пунктах» від 17 березня 2011 р.]<br />
<br />
== Поняття земель, які використовуються для організації відпочинку населення ==<br />
Відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 статті 50 Земельного кодексу України], землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів є землями рекреаційного призначення.<br /><br />
'''Юридичними ознаками земель рекреаційного призначення''' може бути:<br />
* можливість використання їх для організації масового організованого відпочинку населення у зв'язку з наявною сукупністю на них природних, природно-соціальних умов та природно-антропогенних комплексів;<br /><br />
* підтвердження в порядку, передбаченому законодавством, якостей земельних ділянок суші та водного простору, які сприяють фізіологічному, психологічному, генетичному та духовному оздоровленню людей;<br /><br />
* встановлення порядку користування такими землями для масового довгострокового та короткострокового відпочинку населення, обліку, моніторингу;<br /><br />
* оголошення у встановленому порядку меж, розмірів земельних ділянок суші та водного простору рекреаційного призначення.<br /><br />
Наявність цих ознак дає підставу для визнання відповідних територій землями рекреаційного призначення. <br /><br />
Вирішальним фактором віднесення ділянок суші та водного простору до зазначених земель є можливість їхнього цільового використання для організації масового відпочинку населення.<br />
== Склад земель рекреаційного призначення ==<br />
Відповідно до [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 статті 51 Земельного кодексу України] до земель рекреаційного призначення належать наступні земельні ділянки.<br /><br />
# Земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів.<br /><br />
# Земельні ділянки навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас. <br /><br />
# Земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об'єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів.<br /><br />
# Земельні ділянки стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів. <br /><br />
# Земельні ділянки будинків рибалок і мисливців. <br /><br />
# Земельні ділянки дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об'єктів.<br /><br />
# Земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об'єктів стаціонарної рекреації.<br />
<br />
== Використання земель рекреаційного призначення ==<br />
Відповідно до [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 статті 52 Земельного кодексу України] землі рекреаційного призначення '''можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності'''. <br /><br />
Землі загального користування дачного кооперативу безоплатно передаються йому у власність за клопотанням вищого органу управління кооперативу до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування на підставі документації із землеустрою, за якою здійснювалося формування земельних ділянок або технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). <br /><br />
'''До земель загального користування дачного кооперативу належать''' земельні ділянки, зайняті захисними смугами, дорогами, проїздами, будівлями і спорудами загального користування.<br /><br />
'''На території рекреаційних зон забороняються:'''<br />
а) господарська та інша діяльність, що негативно впливає на навколишнє природне середовище або може перешкодити використанню їх за цільовим призначенням;<br />
б) зміни природного ландшафту та проведення інших дій, що суперечать використанню цих зон за прямим призначенням.<br />
Режим використання цих територій визначається Верховною Радою Автономної Республіки Крим, місцевими радами відповідно до законодавства України.<br><br />
Відповідно до Закону України «Про мораторій на зміну цільового призначення окремих земельних ділянок рекреаційного призначення в містах та інших населених пунктах» від 17 березня 2011 р. запроваджено мораторій строком на п’ять років на зміну цільового призначення окремих земельних ділянок рекреаційного призначення незалежно від форми власності в містах та інших населених пунктах. Мораторій стосується зміни цільового призначення земельних ділянок зелених зон і зелених насаджень, а також земельних ділянок об’єктів фізичної культури і спорту.<br><br />
Зазначеним вище Законом заборонено ліквідацію та руйнування об’єктівстаціонарної рекреації, визначених Земельним кодексом України, розташованих на земельних ділянках рекреаційного призначення, крім випадків, пов’язаних з ліквідацією наслідків надзвичайних ситуацій.<br><br />
У разі руйнування об’єктів стаціонарної рекреації незалежно від форми власності, пов’язаного з виникненням надзвичайної ситуації, зміна цільового<br />
призначення земельних ділянок, на яких були розташовані ці об’єкти,забороняється.<br><br />
Зазначений Закон встановлює обов’язок органів місцевого самоврядування при прийнятті рішень про розроблення містобудівної документації та її затвердженні передбачати збереження та розширення не менш як на п’ять відсотків площ земельних ділянок рекреаційного призначення.<br />
[[Категорія:Екологічне право]]<br />
[[Категорія:Право користування землями]]</div>Tetiana.tymoshykhttps://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=%D0%9F%D0%BE%D1%80%D1%8F%D0%B4%D0%BE%D0%BA_%D0%B7%D0%B1%D1%96%D0%BB%D1%8C%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B0%D0%BB%D1%96%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%96%D0%B2&diff=21193Порядок збільшення аліментів2020-06-18T13:06:44Z<p>Tetiana.tymoshyk: </p>
<hr />
<div>== Нормативна база ==<br />
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр#Text Конституція України]<br />
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]<br />
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]<br />
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]<br />
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України "Про судовий збір"]<br />
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text Закон України "Про виконавче провадження"]<br />
<br />
== Судовий порядок вирішення проблеми ==<br />
Підставою для подання позовної заяви про зміну розміру аліментів є наявність офіційно закріпленого розміру аліментів (нотаріально завірений аліментний договір, рішення суду). Звернення до суду відбувається шляхом подачі відповідної позовної заяви.<br /><br />
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/sp:head#n6213 ст. 28 Цивільного процесуального кодексу України] позови, про стягнення аліментів можуть пред’являтись як за зареєстрованим місцем проживання чи місцем перебування відповідача, так і позивача.<br />
<br />
== Особливості оформлення позовної заяви ==<br />
Відповідно до [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України], розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров’я когось із них, та в інших випадках.<br />
Таким чином, звернувши увагу на вищезазначені положення законодавства, можна зробити однозначний висновок про те, що в обґрунтування зміни розміру необхідно доводити наступні обставини:<br />
* зміну матеріального становища. Для матері, яка бажає збільшити розмір аліментів, необхідно доводити факт погіршення її матеріального становища, або ж покращення матеріального становища батька. Для батька, який бажає зменшити розмір аліментів, необхідно доводити факт погіршення матеріального становища (зменшення заробітної плати, інші витрати). Доказами на підтвердження даних обставин можуть виступати довідки про доходи батьків, кредитні договори, рішення суду та будь-які інші документи, які можуть виступити на підтвердження зміни матеріального становища, його погіршення або покращення.<br />
* зміна сімейного стану. Для прикладу можна взяти ситуацію, коли батько сплачує матері, згідно рішення суду, по 1/6 частині на утримання двох дітей, що разом виходить 1/3, а також сплачує 1/6 частину своїх доходів на утримання одного зі своїх непрацездатних батьків, похилого віку. Сукупний розмір аліментів, що стягується з нього не перевищує 50% усіх його доходів. Один з батьків, якого утримує Відповідач помирає, а тому відпадає необхідність в його утриманні. Таким чином відбуваються зміни сімейного стану Відповідача, що є приводом для звернення до суду з позовом про збільшення розміру аліментів, наприклад по ¼ частині на обох дітей. Проте, якщо Відповідач має нову сім’ю, і в нього народжуються діти, знову ж таки змінюється сімейний стан, і батько має право звернутися з позовом про зменшення розміру аліментів. Також, батько має можливість звернутися до суду з вимогами про зменшення розміру, коли його батьки стали потребувати його утримання, після винесення первісного рішення про стягнення аліментів.<br />
* зміна стану здоров’я. Дана обставина є досить зрозумілою, а тому не потребує жодних пояснень. Доказами, на підтвердження погіршення або покращення стану здоров’я можуть виступати медичні довідки, висновки лікарів, результати аналізів, історії хвороби, рекомендації лікарів щодо процедур лікування в Україні чи за кордоном як Позивача, так і Відповідача, і дитини, в залежності від того, хто звертається з позовом.<br />
* інші випадки. До даної категорії підстав зменшення або збільшення розміру аліментів можна віднести будь-які життєві ситуації, які не підпадають під вищезазначені категорії. Проте слід розуміти, що будь-які випадки і ситуації необхідно доводити, а тому треба заздалегідь підготувати усі необхідні докази для їх підтвердження.<br />
Таким чином, '''для звернення до суду з позовом необхідно зібрати наступні документи''':<br />
* копія всіх сторінок паспорту Позивача (не обов’язково, але бажано);<br />
* копія ідентифікаційного номеру Позивача (обов’язково);<br />
* копія ідентифікаційного номеру Відповідача (обов’язково);<br />
* копія свідоцтва про народження дитини (дітей) (обов’язково);<br />
* копія рішення суду, або аліментного договору, яким було визначено розмір аліментів (обов’язково);<br />
* копія довідка про доходи Позивача, Відповідача, чеків, квитанції, абонементів, медичних довідок, рекомендацій лікаря, путівок на відпочинок та багато інших документів, що підтверджують Вашу позицію в даному судовому процесі, і відповідно надання їх є обов’язковим.<br />
[https://pv.te.court.gov.ua/sud1912/gromadyanam/zrazky_pozovnych_zajav111/zbilschennja_rozmiru_alimentiv Зразок позовної заяви.]<br />
== Судовий збір ==<br />
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#n37 п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір»] від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях '''звільняються позивачі''' у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.<br />
== Судова практика ==<br />
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів" від 17.05.2017р. були внесені суттєві зміни щодо спрощення розгляду справ про стягнення аліментів шляхом їх розгляду в наказному та спрощеному позовному провадженні. Крім того, вказаним законом було змінено правовий статус аліментів та підвищення їх мінімального розміру до 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.<br><br />
25 липня 2018 року Президентом було підписано Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту прав дитини на належне утримання", який теж вносить зміни у розмір аліментів, встановивши мінімальний гарантований розмір аліментів у 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину у розмірі 100% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.<br><br />
На сьогоднішній час існують багато випадків, коли одержувачі аліментів, бажаючи прирівняти розмір аліментів до встановленого законодавством мінімуму, звертаються до суду з позовною заявою про збільшення розміру аліментів на підставі зміни закону (зміна мінімального розміру з 30% до 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку). Проте судова практика в подібних правовідносинах є різною.<br><br />
Щодо збільшення розміру аліментів, які стягуються у твердій грошовій сумі, дуже гарним, для одержувачів аліментів, є практика Верховного Суду, викладена у постанові від 03 травня 2018 року по справі № 581/638/17-ц, де суд касаційної інстанції зазначив, що розмір стягнутих за рішенням суду аліментів не є незмінним та у випадку виникнення відповідних підстав може змінюватись. Прийняття Закону «Про внесення змін щодо мінімального розміру аліментів» спрямоване на посилення захисту права дитини на належне утримання, а тому є підставою для зміни розміру стягнутих з відповідача аліментів.<br><br />
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).<br><br />
Проаналізувавши рішення судів, можемо дійти висновку, що існує неоднозначна судова практика у подібних справах, оскільки деякі суди відносять повноваження зі збільшення мінімального розміру аліментів у зв'язку зі зміною Закону до виконавчої служби, а інші суди самостійно виносять рішення і збільшують мінімальний розмір аліментів у відповідності до чинного законодавства.<br><br />
Прийняття нового процесуального законодавства та встановлення певних фільтрів для оскарження в касаційному порядку подібних малозначних справ, ускладнює формування нової судової практики для покращення становища одержувачів аліментів та захисту прав дітей. У той час, чинне законодавства не наділяє повноваженням визначення мінімального розміру аліментів державного або приватного виконавця, а тому, постає необхідність у внесенні змін або до Сімейного кодексу України (до ст. 192), або до Закону України "Про виконавче провадження" щодо наділення повноваженнями державних або приватних виконавців на визначення мінімального розміру аліментів та автоматичного його збільшення у зв'язку зі зміною Закону.<br />
[[Категорія:Сімейне право]]<br />
[[Категорія:Стягнення аліментів]]<br />
[[Категорія:Суди]]</div>Tetiana.tymoshykhttps://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=%D0%A2%D0%B8%D0%BC%D1%87%D0%B0%D1%81%D0%BE%D0%B2%D0%B5_%D0%B2%D0%B8%D0%BB%D1%83%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B4%D0%BE%D0%BA%D0%B0%D0%B7%D1%96%D0%B2_%D0%B4%D0%BB%D1%8F_%D0%B4%D0%BE%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%BC&diff=20605Тимчасове вилучення доказів для дослідження судом2020-05-25T11:01:40Z<p>Tetiana.tymoshyk: </p>
<hr />
<div>== Нормативно-правова база ==<br />
<br />
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]<br />
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства України]<br />
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закон України "Про виконавче провадження"]<br />
<br />
== Основні поняття ==<br />
<br />
'''''Тимчасове вилучення доказу для дослідження його судом''''' — це захід процесуального примусу, що полягає у відібранні за ухвалою суду документа чи іншого об'єкта матеріального світу, який може бути доказом в цивільній/адміністративній справі, від його володільця з метою дослідження його в суді.<br><br />
<br />
Виходячи з принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на його думку, не вистачає. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього матеріали, що можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує ці матеріали. У разі невиконання особою, у якої знаходяться докази, вимог ухвали про витребування доказів суд має застосувати захід процесуального примусу у вигляді тимчасового вилучення в неї доказів для дослідження судом.<br><br />
'''''Підставою застосування''''' такого заходу, як тимчасове вилучення доказів для дослідження судом, є протиправне перешкоджання здійсненню цивільного/адміністративного судочинства у формі неподання без поважних причин письмових чи речових доказів, що витребувані судом, та неповідомлення причин їх неподання. Тимчасове вилучення доказів для дослідження судом полягає у припиненні володіння і, як наслідок, — користування й розпорядження особою, яка вчинила правопорушення, певною річчю або документом.<br />
<br />
== Порядок тимчасового вилучення доказу == <br />
<br />
Про тимчасове вилучення доказу '''''суд постановляє письмову ухвалу''''', яка надсилається державному виконавцю для негайного виконання. Ухвалу не може бути оскаржено окремо, але заперечення проти неї можуть бути включені до скарги на судове рішення, ухвалене за результатами розгляду справи.<br />
У ній мають бути зазначені:<br />
# повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові - для фізичних осіб) особи, в якої знаходиться доказ, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, номери засобів зв’язку та адреси електронної пошти, за наявності;<br />
# назва або опис письмового, речового чи електронного доказу;<br />
# підстави проведення його тимчасового вилучення;<br />
# кому доручається вилучення.<br><br />
Ухвала про тимчасове вилучення доказів виконується державним виконавцем, тому повинна відповідати також вимогам, які передбачені для виконавчого документа у ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження".<br><br />
Виконання ухвали суду про тимчасове вилучення письмових або речових доказів для дослідження судом '''''покладається на державну виконавчу службу'''''.<br />
<br />
== Повернення тимчасово вилученого доказу == <br />
<br />
Оригінали письмових доказів, що є у справі, '''''повертаються судом після їх дослідження''''', якщо це можливо '''''без шкоди для розгляду справи''''', або '''''після набрання законної сили судовим рішенням''''' у справі '''''за клопотанням осіб''''', які їх надали. У справі залишається засвідчена суддею копія письмового доказу.<br />
<br />
Речові докази '''''повертаються''''' судом '''''після їх дослідження за клопотанням осіб''''', які їх надали, якщо це можливо '''''без шкоди для розгляду справи'''''. В інших випадках речові докази '''''повертаються після набрання рішенням суду законної сили за клопотанням осіб''''', яким належать ці докази.<br><br />
'''''Оригінали або копії електронних доказів зберігаються у суді в матеріалах справи.'''''<br />
За клопотанням особи, яка надала суду оригінал електронного доказу на матеріальному носії, суд повертає такий матеріальний носій, на якому міститься оригінал доказу, цій особі після дослідження вказаного електронного доказу, якщо це можливо без шкоди для розгляду справи, або після набрання судовим рішенням законної сили. У матеріалах справи залишається засвідчена суддею копія електронного доказу або витяг з нього.<br><br />
Речові докази, які є об'єктами, що '''''вилучені з цивільного обороту''''' або '''''обмежено оборотоздатні''''', передаються відповідним підприємствам, установам або організаціям у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. '''''За клопотанням державних експертних установ''''' такі речові докази можуть бути передані їм '''''для використання в експертній та науковій роботі'''''.<br />
<br />
[[Категорія: Цивільне процесуальне право]]<br />
[[Категорія: Адміністративне процесуальне право]]<br />
[[Категорія: Суди]]</div>Tetiana.tymoshykhttps://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=%D0%A2%D0%B8%D0%BC%D1%87%D0%B0%D1%81%D0%BE%D0%B2%D0%B5_%D0%B2%D0%B8%D0%BB%D1%83%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B4%D0%BE%D0%BA%D0%B0%D0%B7%D1%96%D0%B2_%D0%B4%D0%BB%D1%8F_%D0%B4%D0%BE%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%BC&diff=20602Тимчасове вилучення доказів для дослідження судом2020-05-25T10:28:09Z<p>Tetiana.tymoshyk: </p>
<hr />
<div>== Нормативно-правова база ==<br />
<br />
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]<br />
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства України]<br />
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закон України "Про виконавче провадження"]<br />
<br />
== Основні поняття ==<br />
<br />
'''''Тимчасове вилучення доказу для дослідження його судом''''' — це захід процесуального примусу, що полягає у відібранні за ухвалою суду документа чи іншого об'єкта матеріального світу, який може бути доказом в цивільній/адміністративній справі, від його володільця з метою дослідження його в суді.<br><br />
Виходячи з принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на його думку, не вистачає. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього матеріали, що можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує ці матеріали. У разі невиконання особою, у якої знаходяться докази, вимог ухвали про витребування доказів суд має застосувати захід процесуального примусу у вигляді тимчасового вилучення в неї доказів для дослідження судом.<br><br />
'''''Підставою застосування''''' такого заходу, як тимчасове вилучення доказів для дослідження судом, є протиправне перешкоджання здійсненню цивільного/адміністративного судочинства у формі неподання без поважних причин письмових чи речових доказів, що витребувані судом, та неповідомлення причин їх неподання. Тимчасове вилучення доказів для дослідження судом полягає у припиненні володіння і, як наслідок, — користування й розпорядження особою, яка вчинила правопорушення, певною річчю або документом.<br />
<br />
== Порядок тимчасового вилучення доказу == <br />
<br />
Про тимчасове вилучення доказу '''''суд постановляє письмову ухвалу''''', яка надсилається державному виконавцю для негайного виконання. Ухвалу не може бути оскаржено окремо, але заперечення проти неї можуть бути включені до скарги на судове рішення, ухвалене за результатами розгляду справи.<br />
У ній мають бути зазначені:<br />
# повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові - для фізичних осіб) особи, в якої знаходиться доказ, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, номери засобів зв’язку та адреси електронної пошти, за наявності;<br />
# назва або опис письмового, речового чи електронного доказу;<br />
# підстави проведення його тимчасового вилучення;<br />
# кому доручається вилучення.<br><br />
Ухвала про тимчасове вилучення доказів виконується державним виконавцем, тому повинна відповідати також вимогам, які передбачені для виконавчого документа у ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження".<br><br />
Виконання ухвали суду про тимчасове вилучення письмових або речових доказів для дослідження судом '''''покладається на державну виконавчу службу'''''.<br />
<br />
== Повернення тимчасово вилученого доказу == <br />
<br />
Оригінали письмових доказів, що є у справі, '''''повертаються судом після їх дослідження''''', якщо це можливо '''''без шкоди для розгляду справи''''', або '''''після набрання законної сили судовим рішенням''''' у справі '''''за клопотанням осіб''''', які їх надали. У справі залишається засвідчена суддею копія письмового доказу.<br />
<br />
Речові докази '''''повертаються''''' судом '''''після їх дослідження за клопотанням осіб''''', які їх надали, якщо це можливо '''''без шкоди для розгляду справи'''''. В інших випадках речові докази '''''повертаються після набрання рішенням суду законної сили за клопотанням осіб''''', яким належать ці докази.<br><br />
'''''Оригінали або копії електронних доказів зберігаються у суді в матеріалах справи.'''''<br />
За клопотанням особи, яка надала суду оригінал електронного доказу на матеріальному носії, суд повертає такий матеріальний носій, на якому міститься оригінал доказу, цій особі після дослідження вказаного електронного доказу, якщо це можливо без шкоди для розгляду справи, або після набрання судовим рішенням законної сили. У матеріалах справи залишається засвідчена суддею копія електронного доказу або витяг з нього.<br><br />
Речові докази, які є об'єктами, що '''''вилучені з цивільного обороту''''' або '''''обмежено оборотоздатні''''', передаються відповідним підприємствам, установам або організаціям у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. '''''За клопотанням державних експертних установ''''' такі речові докази можуть бути передані їм '''''для використання в експертній та науковій роботі'''''.<br />
<br />
[[Категорія: Цивільне процесуальне право]]<br />
[[Категорія: Адміністративне процесуальне право]]<br />
[[Категорія: Суди]]</div>Tetiana.tymoshykhttps://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=%D0%A2%D0%B8%D0%BC%D1%87%D0%B0%D1%81%D0%BE%D0%B2%D0%B5_%D0%B2%D0%B8%D0%BB%D1%83%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B4%D0%BE%D0%BA%D0%B0%D0%B7%D1%96%D0%B2_%D0%B4%D0%BB%D1%8F_%D0%B4%D0%BE%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%BC&diff=20589Тимчасове вилучення доказів для дослідження судом2020-05-25T09:11:46Z<p>Tetiana.tymoshyk: </p>
<hr />
<div>== Нормативно-правова база ==<br />
<br />
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]<br />
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства України]<br />
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закон України "Про виконавче провадження"]<br />
<br />
== Основні поняття ==<br />
<br />
'''''Тимчасове вилучення доказу для дослідження його судом''''' — це захід процесуального примусу, що полягає у відібранні за ухвалою суду документа чи іншого об'єкта матеріального світу, який може бути доказом в цивільній/адміністративній справі, від його володільця з метою дослідження його в суді.<br><br />
Виходячи з принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на його думку, не вистачає. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього матеріали, що можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує ці матеріали.<br />
У разі невиконання особою, у якої знаходяться докази, вимог ухвали про витребування доказів суд має застосувати захід процесуального примусу у вигляді тимчасового вилучення в неї доказів для дослідження судом.<br><br />
'''''Підставою застосування''''' такого заходу, як тимчасове вилучення доказів для дослідження судом, є протиправне перешкоджання здійсненню цивільного/адміністративного судочинства у формі неподання без поважних причин письмових чи речових доказів, що витребувані судом, та неповідомлення причин їх неподання. Тимчасове вилучення доказів для дослідження судом полягає у припиненні володіння і, як наслідок, — користування й розпорядження особою, яка вчинила правопорушення, певною річчю або документом.<br />
<br />
== Порядок тимчасового вилучення доказу == <br />
<br />
Про тимчасове вилучення доказу '''''суд постановляє письмову ухвалу''''', яка надсилається державному виконавцю для негайного виконання. Ухвалу не може бути оскаржено окремо, але заперечення проти неї можуть бути включені до скарги на судове рішення, ухвалене за результатами розгляду справи.<br />
У ній мають бути зазначені:<br />
# повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові - для фізичних осіб) особи, в якої знаходиться доказ, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, номери засобів зв’язку та адреси електронної пошти, за наявності;<br />
# назва або опис письмового, речового чи електронного доказу;<br />
# підстави проведення його тимчасового вилучення;<br />
# кому доручається вилучення.<br><br />
Ухвала про тимчасове вилучення доказів виконується державним виконавцем, тому повинна відповідати також вимогам, які передбачені для виконавчого документа у ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження".<br><br />
Виконання ухвали суду про тимчасове вилучення письмових або речових доказів для дослідження судом '''''покладається на державну виконавчу службу'''''.<br />
<br />
== Повернення тимчасово вилученого доказу == <br />
<br />
Оригінали письмових доказів, що є у справі, '''''повертаються судом після їх дослідження''''', якщо це можливо '''''без шкоди для розгляду справи''''', або '''''після набрання законної сили судовим рішенням''''' у справі '''''за клопотанням осіб''''', які їх надали. У справі залишається засвідчена суддею копія письмового доказу.<br />
<br />
Речові докази '''''повертаються''''' судом '''''після їх дослідження за клопотанням осіб''''', які їх надали, якщо це можливо '''''без шкоди для розгляду справи'''''. В інших випадках речові докази '''''повертаються після набрання рішенням суду законної сили за клопотанням осіб''''', яким належать ці докази.<br><br />
'''Оригінали або копії електронних доказів зберігаються у суді в матеріалах справи.'''<br />
За клопотанням особи, яка надала суду оригінал електронного доказу на матеріальному носії, суд повертає такий матеріальний носій, на якому міститься оригінал доказу, цій особі після дослідження вказаного електронного доказу, якщо це можливо без шкоди для розгляду справи, або після набрання судовим рішенням законної сили. У матеріалах справи залишається засвідчена суддею копія електронного доказу або витяг з нього.<br><br />
Речові докази, які є об'єктами, що '''''вилучені з цивільного обороту''''' або '''''обмежено оборотоздатні''''', передаються відповідним підприємствам, установам або організаціям у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. '''''За клопотанням державних експертних установ''''' такі речові докази можуть бути передані їм '''''для використання в експертній та науковій роботі'''''.<br />
<br />
[[Категорія: Цивільне процесуальне право]]<br />
[[Категорія: Адміністративне процесуальне право]]<br />
[[Категорія: Суди]]</div>Tetiana.tymoshykhttps://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=%D0%9F%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%B3%D0%B8_%D1%82%D0%B0_%D0%BA%D0%BE%D0%BC%D0%BF%D0%B5%D0%BD%D1%81%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%97_%D0%B7%D0%B0_%D0%B2%D0%B0%D0%B6%D0%BA%D1%96_%D1%82%D0%B0_%D1%88%D0%BA%D1%96%D0%B4%D0%BB%D0%B8%D0%B2%D1%96_%D1%83%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B8_%D0%BF%D1%80%D0%B0%D1%86%D1%96&diff=20444Пільги та компенсації за важкі та шкідливі умови праці2020-05-19T12:02:22Z<p>Tetiana.tymoshyk: </p>
<hr />
<div>== Нормативна база ==<br />
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України] <br />
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]<br />
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2694-12 Закон України "Про охорону праці"]<br />
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1105-14 Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування"]<br />
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1788-12 Закон України "Про пенсійне забезпечення"]<br />
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-вр Закон України "Про відпустки"]<br />
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/442-92-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року № 442 "Про Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці"] <br />
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/461-2016-п Постанова "Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах"]<br />
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1494-18 Мінімальні вимоги безпеки і охорони здоров'я при використанні працівниками засобів індивідуального захисту на робочому місці, затверджені наказом Міністерства соціальної політики України від 29 листопада 2018 року № 1804]<br />
<br />
== Загальна інформація ==<br />
Усі підприємства, установи та організації повинні дбати про безпеку праці і піклуватися про здоров'я своїх працівників. До обов'язків роботодавця входить розробка комплексних заходів по охороні праці, які б гарантували безпечні і здорові умови праці на робочому місці. На жаль, сучасний стан організації праці при відсутності наукових та проектно-конструкторських розробок нових технологій, наявності недосконалого обладнання і управлінських рішень щодо безпечних умов праці, не гарантує стовідсоткової безпеки працівникам. Тому на підприємствах для відшкодування впливу небезпечних і шкідливих чинників виробництва на організм людини застосовується система пільг і компенсацій. Так, робітники, які працюють в умовах, що не відповідають нормам безпеки і санітарним нормам, користуються пільгами та отримують компенсацію. Сюди належать електро- та газозварювальники, кочегари парових і водонагрівальних котлів, машиністи компресорних станцій та ін. Перелік шкідливих виробництв, професій і посад із шкідливими умовами праці, які мають право на отримання пільг, затверджений Кабінетом Міністрів України, Держкомпраці України і профспілками.<br />
<br><br />
Під час укладання трудового договору роботодавець '''повинен''' проінформувати працівника <u>під розписку</u> про умови праці та про наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, можливі наслідки їх впливу на здоров'я та про права працівника на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і [[Колективний договір|колективного договору]] (частина друга статті 5 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2694-12 Закону України "Про охорону праці"].<br />
<br />
== Права працівників на охорону праці ==<br />
Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства.<br><br />
<u>Працівник під час роботи має право:</u><br />
# відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров'я або для людей, які його оточують, або для виробничого середовища чи довкілля (за період простою за ним <u>зберігається середній заробіток</u>);<br />
# розірвати трудовий договір [[Розірвання трудового договору з ініціативи працівника|за власним бажанням]], якщо роботодавець не виконує законодавства про охорону праці, не додержується умов колективного договору з цих питань (виплачується вихідна допомога в розмірі, передбаченому колективним договором, але <u>не менше тримісячного заробітку</u>);<br />
# переведення за його згодою на легшу роботу, якщо він за станом здоров'я відповідно до медичного висновку потребує надання такої роботи, а також у разі потреби встановлення скороченого робочого дня та проходження навчання з набуття іншої професії відповідно до законодавства <br />
# збереження місце роботи, а також середнього заробітку на час зупинення експлуатації підприємства, цеху, дільниці, окремого виробництва або устаткування органом державного нагляду за охороною праці чи службою охорони праці (стаття 6 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2694-12 Закону]).<br />
<br />
== Перелік пільг та компенсацій ==<br />
Працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством (частина перша статті 7 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2694-12 Закону]).<br />
У разі роз'їзного характеру роботи працівникові виплачується грошова компенсація на придбання лікувально-профілактичного харчування, молока або рівноцінних йому харчових продуктів на умовах, передбачених колективним договором.<br><br />
Роботодавець може за свої кошти додатково встановлювати за колективним договором (угодою, трудовим договором) працівникові пільги і компенсації, не передбачені законодавством.<br><br />
Протягом дії укладеного з працівником трудового договору роботодавець повинен, не пізніш як за 2 місяці, письмово інформувати працівника про зміни виробничих умов та розмірів пільг і компенсацій, з урахуванням тих, що надаються йому додатково.<br><br />
{| class="wikitable"<br />
|+<br />
!№<br />
!Пільга/компенсація<br />
!Нормативно-правовий акт<br />
|-<br />
|1.<br />
|Право на пенсію за віком на пільгових умовах <br />
|стаття 13 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1788-12 Закону України "Про пенсійне забезпечення"], <br />
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/461-2016-%D0%BF постанова Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 року № 461 "Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах"]<br />
|-<br />
|2.<br />
|Щорічна додаткова відпустка тривалістю до 35 календарних днів<br />
|пункт 1 частини першої статті 76 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n666 Кодексу законів про працю України],<br />
стаття 7 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Закону України "Про відпустки"], <br />
<br />
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1290-97-%D0%BF постанова Кабінету Міністрів України від 17 листопада 1997 року № 1290 "Про затвердження Списків виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість працівників в яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці"]<br />
|-<br />
|3. <br />
|Підвищена оплата праці<br />
|стаття 100 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n666 Кодексу законів про працю України], <br />
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v2-78400-86 постанова Державного Комітету СРСР праці і соціальних питань та Секретаріату Всесоюзної Центральної Ради професійних спілок від 03 жовтня 1986 року № 387/22-78 "Про затвердження Типового положення про оцінку умов праці на робочих місцях і порядку застосування галузевих переліків робіт, за якими можуть установлюватися доплати робітникам за умови праці"]<br />
|-<br />
|4.<br />
|Скорочена тривалість робочого тижня - не більш як 36 годин на тиждень<br />
|пункт 2 частини другої статті 51 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n666 Кодексу законів про працю України], <br />
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/163-2001-%D0%BF постанова Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 163 "Про затвердження Переліку виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня"] <br />
|-<br />
|5.<br />
|Безоплатне отримання молока або рівноцінних харчових продуктів<br />
|стаття 166 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n666 Кодексу законів про працю України], <br />
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0731400-87 постанова Державного Комітету СРСР з праці і соціальних питань і президії Всесоюзної центральної радипрофесійних союзів від 16 грудня 1987 року № 731/П-13 "Про порядок безплатної видачі молока або інших рівноцінних харчових продуктів робітникам та службовцям, зайнятим на роботах з шкідливими умовами праці"]<br />
<br />
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v4430400-87 наказ Міністерства охорони здоров'я СРСР від 04 листопада 1987 року № 4430-87 "Перелік хімічних речовин, при роботі з якими у профілактичних цілях рекомендується вживання молока або інших рівноцінних харчових продуктів"]<br />
|-<br />
|6.<br />
|Видача лікувально-профілактичного харчування<br />
|стаття 166 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n666 Кодексу законів про працю України], <br />
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/card/v0004400-77 постанова Державного комітету Ради міністрів СРСР з праці та соціальних питань, Президіума Всесоюзної ради професійних союзів від 07 січня 1977 року № 4/П-1 "Про затвердження Переліку виробництв, професій та посад, робота в яких дає право на безплатне отримання лікувально-профілактичного харчування в зв'язку з особливо шкідливими умовами праці, раціонів цього харчування, норм безплатної видачі вітамінних препаратів та правил безплатної видачі лікувально-профілактичного харчування (НПАОП 0.00-1.55-77)"]<br />
|-<br />
|7.<br />
|Безоплатне забезпечення спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту<br />
|стаття 163 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n666 Кодексу законів про працю України], <br />
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0424-09 Норми безоплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту, затверджені наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 16 квітня 2009 року № 62]<br />
|-<br />
|8.<br />
|Компенсація витрати на придбання спецодягу та інших засобів індивідуального захисту, якщо встановлений нормами строк видачі цих засобів порушено і працівник був змушений придбати їх за власні кошти<br />
|частина друга статті 164 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n666 Кодексу законів про працю України]<br />
|-<br />
|9.<br />
|Видача мила та знешкоджуючих засобів, а також профілактичних паст і мазі працівникам, які мають справу з речовинами, що викликають подразнення шкіри рук<br />
|стаття 165 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n666 Кодексу законів про працю України], <br />
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v8-66400-66 Інструкція з санітарного утримання приміщень та обладнання виробничих підприємств, затверджена Головним санітарно-епідеміологічним управлінням Міністерства охорони здоров'я СРСР від 31 грудня 1966 року № 658-66]<br />
<br />
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0383400-22 постанова Народного комісаріату праці РРФСР від 26 серпня 1922 року № 383 "Про видачу мила на підприємствах"]<br />
|-<br />
|10.<br />
|Забезпечення працівників гарячих цехів газованою солоною водою<br />
|стаття 167 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n666 Кодексу законів про працю України],<br />
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/vn001400-34 постанова Секретаріату Всесоюзної центральної ради професійних союзів від 11 червня 1934 року "Про постачання робітників гарячих цехів газованою підсоленою водою"]<br />
|}<br />
<br />
== Судова практика ==<br />
* [http://reyestr.court.gov.ua/Review/87951282 Постанова Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а]<br />
<br />
== Див. також ==<br />
* [[Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці]]<br />
* [[Пенсія за віком. Умови дострокового виходу на пенсію за віком]]<br />
* [[Створення безпечних і нешкідливих умов праці. Державний нагляд за охороною праці]]<br />
* [[Гарантії прав громадян на охорону праці]] <br />
<br />
[[Категорія:Гарантії і компенсації]]<br />
[[Категорія:Призначення пенсії]]</div>Tetiana.tymoshykhttps://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=%D0%92%D1%87%D0%B8%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D1%87%D0%B8%D0%BD%D1%83_%D0%BD%D0%B5%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%BD%D1%8C%D0%BE%D1%8E_%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D1%8E_%D0%B7%D0%B0_%D0%BC%D0%B5%D0%B6%D0%B0%D0%BC%D0%B8_%D1%97%D1%97_%D1%86%D0%B8%D0%B2%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D1%97_%D0%B4%D1%96%D1%94%D0%B7%D0%B4%D0%B0%D1%82%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96&diff=19226Вчинення правочину неповнолітньою особою за межами її цивільної дієздатності2020-04-13T07:51:53Z<p>Tetiana.tymoshyk: </p>
<hr />
<div>== Нормативна база ==<br />
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України від 16.01.2003 року]<br />
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України від 10.01.2002 року]<br />
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України від 18.03.2004]<br />
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2402-14 «Про охорону дитинства»]<br />
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2623-15 «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей»]<br />
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0009700-09 Постанова Пленуму Верховного Суду України № 6 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»]<br />
<br />
== Загальні аспекти ==<br />
<br />
Правочин, який неповнолітня особа вчинила за межами її цивільної дієздатності без згоди батьків (усиновлювачів), піклувальника, може бути згодом схвалений ними у порядку, встановленому статтею 221[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/ed20060220#o1138 Цивільний кодекс України]. <br><br />
Правочин, вчинений неповнолітньою особою за межами її цивільної дієздатності без згоди батьків (усиновлювачів), піклувальників, може бути визнаний судом недійсним за позовом заінтересованої особи. <br><br />
<br />
<br />
'''Неповнолітньою вважається особа''' у віці від 14 до 18 років. ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]). Неповнолітні особи мають неповну цивільну дієздатність, тобто, ''всі правочини вони вчиняють самі, але за згодою своїх батьків, усиновлювачів або піклувальників''. При цьому закон вимагає саме наявності згоди зазначених осіб, а не їх обізнаності.<br />
<br /><br />
<br />
Ряд правочинів, спеціально передбачених законом, наприклад, дрібні побутові правочини, розпорядження своїм заробітком тощо ([http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]) неповнолітні мають право вчиняти самостійно, а відтак ст. 222 ЦК на такі правочини не поширюється. Правові наслідки, передбачені правилами ст. 222 можуть застосовуватися лише до тих правочинів, які підлягають схваленню батьками, усиновлювачами або піклувальниками.<br />
<br /><br />
<br />
Сама по собі відсутність згоди батьків (усиновлювачів) або піклувальників на вчинення правочину ще не робить його недійсним. Згода може бути надана й після вчинення правочину, за винятком тих випадків, коли законом вимагається обов'язкова письмова згода до укладення правочину, наприклад, щодо транспортних засобів або нерухомого майна. Причому допускається як надання прямої згоди (у письмовій формі, якщо це вимагається законом), так і схвалення правочину шляхом непред'явлення батьками (усиновлювачами) або піклувальниками неповнолітнього претензії другій стороні протягом одного місяця з моменту, коли ці особи дізналися про вчинення неповнолітнім правочину.<br />
<br />
== Підстави, за наявності яких правочини, вчинені неповнолітніми особами, можуть визнаватись недійсними ==<br />
<br />
Згідно з нормами [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] такий правочин може бути визнано недійсним у таких випадках: <br />
# вихід неповнолітньою особою за межі цивільної дієздатності;<br />
# відсутня попередня згода або наступне схвалення батьків (усиновителів) чи піклувальників на вчинення такого правочину; <br />
# подано заяву законних представників до суду про визнання правочину недійсним.<br />
При цьому для визнання правочину недійсним достатньо, щоб лише однією стороною був неповнолітній, котрий вчинив правочин, що виходить за межі його дієздатності, без згоди батьків (усиновителів) чи піклувальників, а іншою стороною може бути особа повністю дієздатна (хоча не виключається вчинення правочину й двома неповнолітніми, один з яких вчинив її без згоди батьків (усиновителів) чи піклувальників).<br />
<br />
== Умови для визнання правочину, вчиненого неповнолітнім за межами його цивільної дієздатності, недійсним ==<br />
<br />
Правочин, вчинений неповнолітнім за межами його цивільної дієздатності, можна визнати недійсним:<br />
* у разі, коли буде доведено, що цей «вихід за межі дієздатності» було здійснено, тобто правочин не підпадає під коло «дозволених» правочинів, передбачених статтей 32 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]; <br />
* є відсутність згоди законних представників на вчинення такого правочину (попередньої згоди або ж подальшого його схвалення ними). <br />
Варто зауважити, що цивільне законодавство виокремлює низку правочинів, які можуть бути визнані недійними через відсутність згоди третіх осіб на їх вчинення. Усі ці правочини мають одну спільну ознаку: для їх дійсності необхідна не лише воля сторін цього правочину, але й воля третіх осіб, які не є сторонами правочину.<br />
<br /><br />
<br />
У правочинах, в яких підставою їх недійсності є відсутність законодавчо закріпленої згоди третіх осіб, що не є стороною правочину, воля сторін правочину не має вад. Це пов’язано з тим, що в окремих категорій осіб відсутність повноцінної волі передбачено законом (зокрема, це малолітні та неповнолітні особи). Відповідно вони не наділені правом оспорювання правочинів, які ними укладені. Правом оспорювання правочинів малолітніх та неповнолітніх дітей наділені їх '''законні представники''', які можуть або частково доповнювати їх волю, або ж повністю заміщувати своїх підопічних. При повному заміщенні – законний представник сам вчиняє правочини від імені підопічного, при частковому – сама особа, яка має недостатність волі, але для дійсності правочину необхідна згода визначеного кола осіб.<br />
<br /><br />
<br />
Неповнолітня ж особа не має права оспорювати вчинений нею ж правочин з цих підстав, оскільки його воля вже виявлена і виражена при цьому коректно, нормальним чином, без будь-яких її порушень. Порушена воля тієї особи, яка повинна надавати згоду на вчинення правочинів неповнолітнім, оскільки фактично вона не врахована взагалі (бо не отримана його згода), а тому саме він і має право оспорювати такі правочини.<br />
<br />
== Правові наслідки вчинення правочину неповнолітньою особою ==<br />
<br />
Правочини вчинені неповнолітніми особами належать ''до категорії '''оспорюваних'''''. З позовом про визнання такого правочину недійсним можуть звернутися ''батьки (усиновлювачі) або піклувальники неповнолітньої особи, її контрагент за договором, орган опіки та піклування та інші особи, права яких зачіпаються таким правочином''. Адже, як передбачено [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільним процесуальним кодексом України], у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах. <br />
<br /><br />
<br />
Передбачена законом згода батьків (усиновлювачів) або піклувальників неповнолітньої особи на вчинення нею правочину встановлена з метою забезпечення інтересів останньої. Тому якщо вчинений неповнолітнім правочин хоча і не схвалений його батьками або піклувальниками, але не зачіпає інтересів неповнолітнього, суд має право відмовити у визнанні такого правочину недійсним.<br />
<br /><br />
<br />
Наслідком визнання недійсним правочину, вчиненого неповнолітніми особами між собою, є покладення на них зобов'язання повернути другій стороні все одержане за цим правочином у натурі. Якщо обома сторонами недійсного правочину є неповнолітні особи, то кожна з них зобов'язана повернути другій стороні усе одержане нею за цим правочином у натурі. У разі неможливості повернення одержаного в натурі відшкодовується його вартість за цінами, які існують на момент відшкодування.<br />
<br /><br />
<br />
Грошове відшкодування здійснюється за рахунок коштів неповнолітньої особи. Батьки (усиновлювачі) або піклувальники зобов'язані здійснити відшкодування за власний рахунок за наявності таких підстав:<br />
* у неповнолітньої особи відсутні кошти, достатні для відшкодування;<br />
* вчиненню правочину або втраті майна, яке було предметом правочину, сприяла винна поведінка батьків (усиновлювачів) або піклувальників.<br />
Положення не поширюються на правочини неповнолітніх, які є повністю дієздатними у зв'язку з укладенням шлюбу або їх «емансипацією».<br />
<br />
== Забезпечення захисту прав малолітніх або неповнолітніх осіб під час розгляду справи у суді ==<br />
<br />
Під час розгляду справи, крім прав та обов’язків, визначених статтею 43 цього Кодексу, малолітня або неповнолітня особа має також такі процесуальні права:<br><br />
1) безпосередньо або через представника чи законного представника висловлювати свою думку та отримувати його допомогу у висловленні такої думки;<br><br />
2) отримувати через представника чи законного представника інформацію про судовий розгляд;<br><br />
3) здійснювати інші процесуальні права і виконувати процесуальні обов’язки, передбачені міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.<br><br />
Суд роз’яснює малолітній або неповнолітній особі її права та можливі наслідки дій її представника чи законного представника у разі, якщо за віком вона може усвідомити їх значення.<br />
Суд сприяє створенню належних умов для здійснення малолітньою або неповнолітньою особою її прав, визначених законом та передбачених міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.<br />
<br />
== Судова практика ==<br />
<br />
# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0009700-09 Постанова Пленуму Верховного Суду України № 6 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»]<br />
# [https://pla.court.gov.ua/sud1690/20/uzagal_sud_prakt/pravochin Узагальнення окремих питань, що виникають при застосуванні судами рекомендаційних роз'яснень, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»]<br />
# [http://reyestr.court.gov.ua/Review/32341304 Рішення Вінницького міського суду Вінницької області по справі № 206/5030/2012 від 13 грудня 2012 року]<br />
# [http://reyestr.court.gov.ua/Review/24165985 Рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області по справі № 2-454/12 від 23 травня 2012 року]<br />
<br />
<br />
[[Категорія:Інші питання цивільного права]]<br />
[[Категорія:Суди]]</div>Tetiana.tymoshykhttps://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=%D0%97%D0%B2%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B2%D1%96%D0%B4_%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%B1%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BF%D0%BE%D0%BA%D0%B0%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B7_%D0%B2%D0%B8%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B1%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%D0%BC&diff=19160Звільнення від відбування покарання з випробуванням2020-04-10T08:42:23Z<p>Tetiana.tymoshyk: </p>
<hr />
<div>== Нормативна база ==<br />
[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]<br><br />
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінально-виконавчий кодекс України]<br><br />
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/160-19 Закон України "Про пробацію"]<br />
<br />
<br />
== Загальні положення ==<br />
Звільнення від відбування покарання з випробуванням полягає у звільненні засудженого від основного покарання за умови, що він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.<br />
Звільнення від відбування покарання з випробуванням допускається тільки: <br><br />
1) при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк п'ять років чи менше; <br><br />
2) з урахуванням тяжкості злочину, особи винного та інших обставин справи.<br><br />
<br />
Цей вид звільнення від відбування покарання не може бути застосований, якщо:<br><br />
а) особі призначено основне покарання у виді штрафу, громадських робіт, арешту, тримання в дисциплінарному батальйоні для військовослужбовців, позбавлення волі на строк більше п'яти років; <br><br />
б) у суду з урахуванням обставин справи не виникло переконання в тому, що для виправлення особи немає необхідності в реальному виконанні покарання.<br />
Звільнення від відбування покарання з випробуванням щодо неповнолітнього може бути застосоване лише у разі засудження його до позбавлення волі на строк п'ять років чи менше (ч. 2 ст. 104 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]).<br><br />
<br />
Крім тяжкості вчиненого злочину, про особу винного можуть свідчити її вік, стан здоров'я, поведінка до вчинення злочину в побуті, за місцем роботи чи навчання, визнання її учасником війни, наявність у неї нагород, наявність судимості, адміністративних стягнень тощо. До інших обставин, які враховуються судом при застосуванні звільнення від відбування покарання з випробуванням, належать: сімейне становище винного, наявність на його утриманні інших осіб, тяжкі захворювання членів сім'ї, громадянство і місце проживання винного тощо. <br />
Умовами, за яких випробування буде вважатися успішним є:<br><br />
1) невчинення засудженим нового злочину протягом визначеного, судом іспитового строку;<br><br />
2) виконання протягом цього ж строку покладених на нього обов'язків ; <br><br />
3) невчинення засудженим систематично правопорушень, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення.<br><br />
Дотримання зазначених умов свідчить про те, що засуджений довів своє виправлення.<br />
<br />
<br />
== Обов’язки, які покладає суд на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням == <br />
'''У разі звільнення від відбування покарання з випробуванням суд покладає на засудженого такі обов’язки''':<br /><br />
# періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;<br /><br />
# повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.<br /><br />
'''На осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням, суд може додатково покласти такі обов’язки:'''<br /><br />
# попросити публічно або в іншій формі пробачення у потерпілого;<br /><br />
# не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;<br /><br />
# працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо йому буде запропоновано відповідну посаду (роботу);<br /><br />
# виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою;<br /><br />
# пройти курс лікування від розладів психіки та поведінки внаслідок вживання психоактивних речовин або захворювання, що становить небезпеку для здоров’я інших осіб;<br /><br />
# дотримуватися встановлених судом вимог щодо вчинення певних дій, обмеження спілкування, пересування та проведення дозвілля.<br /><br />
<br />
Якщо місцезнаходження особи, звільненої від відбування покарання з випробуванням, невідоме працівник уповноваженого органу з питань пробації здійснює першочергові розшукові заходи.<br><br />
<br />
Нагляд за особами, звільненими від відбування покарання з випробуванням, здійснюється уповноваженим органом з питань пробації за місцем проживання, роботи або навчання засудженого, а щодо засуджених військовослужбовців - командирами військових частин.<br><br />
<br />
<br />
== Застосування додаткових покарань у разі звільнення від відбування основного покарання з випробуванням ==<br />
У разі звільнення від відбування покарання з випробуванням можуть бути призначені додаткові покарання у виді штрафу, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.<br />
<br />
== Правові наслідки звільнення від відбування покарання з випробуванням ==<br />
Після закінчення іспитового строку засуджений, який виконав покладені на нього обов'язки та не вчинив нового злочину, звільняється судом від призначеного йому покарання.<br /><br />
Якщо засуджений не виконує покладені на нього обов'язки або систематично вчинює правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, суд направляє засудженого для відбування призначеного покарання.<br />
<br /><br />
У разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового злочину суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 статтях 71, 72 Кримінального кодексу України].<br />
<br />
== Звільнення від відбування покарання з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років ==<br />
У разі призначення покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі вагітним жінкам або жінкам, які мають дітей віком до семи років, крім засуджених до позбавлення волі на строк більше п'яти років за тяжкі і особливо тяжкі злочини, а також за корупційні злочини, суд може звільнити таких засуджених від відбування як основного, так і додаткового покарання з встановленням іспитового строку у межах строку, на який згідно з законом жінку може бути звільнено від роботи у зв'язку з вагітністю, пологами і до досягнення дитиною семирічного віку.<br /><br />
У разі звільнення від відбування покарання з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років, суд покладає на засуджену обов’язки відповідно до [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 статті 76 Кримінального кодексу України].<br /><br />
Нагляд за засудженими здійснюється уповноваженим органом з питань пробації.<br /><br />
Після закінчення іспитового строку суд, залежно від поведінки засудженої, звільняє її від покарання або направляє для відбування покарання, призначеного вироком.<br /><br />
У разі, коли звільнена від відбування покарання з випробуванням жінка відмовилася від дитини, передала її в дитячий будинок, зникла з місця проживання, ухиляється від виховання дитини, догляду за нею, не виконує покладених на неї судом обов'язків або систематично вчинює правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про її небажання стати на шлях виправлення, суд за поданням контролюючого органу направляє засуджену для відбування покарання згідно з вироком суду.<br /><br />
Якщо засуджена вчинила в період іспитового строку новий злочин, суд призначає їй покарання за правилами, передбаченими у [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 статтях 71, 72 Кримінального кодексу України].<br />
<br />
[[Категорія:Кримінальне право]]<br />
[[Категорія:Засуджені]]</div>Tetiana.tymoshykhttps://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=%D0%92%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%80%D1%96%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%81%D1%83%D0%B4%D1%83:_%D0%B4%D1%96%D1%97_%D1%81%D1%82%D1%8F%D0%B3%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%87%D0%B0&diff=19082Виконання рішення суду: дії стягувача2020-04-09T12:24:01Z<p>Tetiana.tymoshyk: </p>
<hr />
<div>== Нормативна база ==<br />
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр Конституція України]<br><br />
<br />
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]<br><br />
<br />
[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закон України "Про виконавче провадження"]<br><br />
<br />
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4901-17 Закон України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень]<br><br />
<br />
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0489-12 Інструкція з організації примусового виконання рішень]<br />
<br />
== Виконання рішення суду ==<br />
Судові рішення, що набрали чинності, є обов’язковими та підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, навіть за її межами. Проте якщо боржник відмовляється добровільно виконувати рішення суду або тип справи дозволяє негайне виконання рішення (зокрема, справи про стягнення аліментів, присудження виплати заробітної плати, відшкодування шкоди, стягнення грошових сум), законодавством передбачена можливість примусового виконання рішень.<br />
Для того щоб ініціювати примусове виконання такого рішення, необхідно отримати в суді виконавчий лист (ухвала суду, судовий наказ) (ст. 431[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс] , ст. 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закон України про виконавче провадження]) та звернутися з цим виконавчим документом і відповідною заявою до органу виконання рішень.<br />
Сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ.<br /><br />
<br />
У разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов’язковими тією мірою, якою вони були б обов’язковими для сторони, яку правонаступник замінив.<br /><br />
<br />
Виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.<br /><br />
Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.<br />
Стягнення за добровільним порядком здійснюється за власним волевиявленням боржника на користь чи в інтересах стягувача.<br /><br />
<br /><br />
Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.<br /><br />
Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.<br /><br />
Виконання рішення, яке зобов’язує боржника вчинити певні дії, здійснюється виконавцем за місцем вчинення таких дій.<br /><br />
Виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.<br /><br />
У разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби.<br /><br />
Порядок надання доручень, підстави та порядок вчинення виконавчих дій на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби, передачі виконавчих проваджень від одного органу державної виконавчої служби до іншого, від одного державного виконавця до іншого визначаються Міністерством юстиції України.<br /><br />
Для проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи в іншому виконавчому окрузі приватний виконавець має право вчиняти такі дії самостійно або залучати іншого приватного виконавця на підставі договору про уповноваження на вчинення окремих виконавчих дій, типова форма якого затверджується Міністерством юстиції України.<br /><br />
<br />
=== Добровільний порядок ===<br />
Виконавчий документ про стягнення періодичних платежів може бути самостійно надісланий стягувачем безпосередньо підприємству, установі, організації, фізичній особі - підприємцю, фізичній особі, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.<br />
Одночасно з виконавчим документом стягувач подає заяву, в якій зазначаються:<br><br />
1) реквізити банківського рахунка, на який слід перераховувати кошти;<br><br />
<br />
2) прізвище, ім’я, по батькові стягувача, реквізити документа, що посвідчує його особу.<br><br />
<br />
У разі наявності заборгованості за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів або заперечення її розміру боржником стягувач має право пред’явити виконавчий документ для примусового виконання.<br />
Підприємства, установи, організації, фізичні особи - підприємці та фізичні особи, зазначені у частині першій цієї статті, за заявою стягувача зобов’язані здійснювати відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника у розмірі, визначеному виконавчим документом, з урахуванням положень ст.70 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закон України про виконавче провадження]<br />
<br /><br />
=== Примусовий порядок ===<br />
Якщо боржник відмовляється виконувати рішення добровільно, необхідно звернутися до суду, який розглядав справу, із заявою про видачу виконавчого листа. <br />
Виконавчий лист обов’язково має містити: <br><br />
<br />
назву і дату видачі документа, найменування органу, прізвище, ім’я, по батькові та посаду посадової особи, яка його видала;<br><br />
<br />
дату прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;<br><br />
<br />
повне найменування стягувача та боржника, їх місцезнаходження, дату народження боржника - фізичної особи;<br><br />
<br />
реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта;<br><br />
<br />
резолютивну частину рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;<br><br />
<br />
дату набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);<br><br />
<br />
строк пред’явлення рішення до виконання.<br />
Написати заяву про примусове стягнення коштів із боржника та звернутися із заявою до державної виконавчої служби або приватного виконавця, який знаходиться:<br />
- за місцем проживання/перебування або роботи боржника.<br />
<br />
- за місцем знаходження майна боржника.<br />
Грошові суми, стягнуті з боржника (у тому числі одержані від реалізації майна боржника), зараховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби чи рахунок приватного виконавця.<br />
За письмовою заявою стягувача - фізичної особи стягнуті грошові суми перераховуються виконавцем на зазначений стягувачем рахунок у банку або іншій фінансовій установі чи надсилаються на адресу стягувача поштовим переказом, що здійснюється за його рахунок, крім переказу аліментних сум.<br />
<br />
== Заходи примусового виконання рішень ==<br />
Заходами примусового виконання рішень є:<br><br />
* звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об’єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;<br><br />
<br />
* звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;<br><br />
<br />
* вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;<br><br />
<br />
* заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов’язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;<br><br />
<br />
* інші заходи примусового характеру, передбачені Законом України про виконавче провадження.<br><br />
<br />
== Черговість задоволення вимог стягувачів у разі недостатності стягнутої суми для задоволення вимог стягувачів ==<br />
<br />
У разі якщо під час розподілу грошових сум у випадку, передбаченому пунктом 3 частини першої статті 45 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закон України про виконавче провадження], стягнутої суми недостатньо для задоволення вимог стягувачів за виконавчими документами, кошти розподіляються виконавцем між стягувачами в такій черговості:<br><br />
<br />
1) у першу чергу задовольняються забезпечені заставою вимоги щодо стягнення з вартості заставленого майна;<br><br />
<br />
2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок кримінального або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров’я, а також у зв’язку із втратою годувальника;<br><br />
<br />
3) у третю чергу задовольняються вимоги працівників, пов’язані з трудовими правовідносинами;<br><br />
<br />
4) у четверту чергу задовольняються вимоги стягувачів за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, вимоги щодо збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та вимоги щодо податків та інших платежів до бюджету;<br><br />
<br />
5) у п’яту чергу задовольняються всі інші вимоги.<br />
<br />
Вимоги стягувачів кожної наступної черги задовольняються після задоволення в повному обсязі вимог стягувачів попередньої черги. У разі якщо стягнутої суми недостатньо для задоволення в повному обсязі всіх вимог однієї черги, вимоги задовольняються пропорційно до належної кожному стягувачу суми. Вимоги стягувачів щодо виплати заборгованості із заробітної плати та інші вимоги, пов’язані з трудовими правовідносинами, задовольняються в порядку надходження виконавчих документів.<br />
У разі якщо виконавчі документи щодо виплати заборгованості із заробітної плати та інших вимог, пов’язаних із трудовими правовідносинами, надійшли протягом одного дня і стягнутої суми недостатньо для задоволення в повному обсязі всіх вимог за такими виконавчими документами, відповідні вимоги задовольняються пропорційно до належної кожному стягувачу суми.<br />
<br />
== Порядок виплати стягнутих грошових сум ==<br />
<br />
Грошові суми, стягнуті з боржника (у тому числі одержані від реалізації майна боржника), зараховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця.<br><br />
<br />
Стягувачу - фізичній особі стягнуті з боржника кошти перераховуються виконавцем на зазначений у заяві про примусове виконання рішення рахунок у банку або іншій фінансовій установі (заяві про зміну реквізитів рахунку у банку або іншій фінансовій установі) чи надсилаються на адресу стягувача поштовим переказом не пізніше наступного робочого дня з дня надходження таких коштів на депозитний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця.<br><br />
<br />
Стягувачу - юридичній особі стягнуті грошові суми перераховуються виконавцем у встановленому порядку на визначені стягувачем рахунки.<br />
Грошові суми, стягнуті до Державного бюджету України або місцевих бюджетів, перераховуються в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.<br><br />
<br />
Не допускається виплата стягувачу стягнутих сум готівкою або виплата стягнутих сум іншим особам, які не є стягувачами (крім виплати грошових сум заставодержателю, який не є стягувачем, згідно із статтею 51 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закон України про виконавче провадження]).<br />
Забороняється використовувати стягнуті з боржників грошові суми, що підлягають виплаті стягувачам, на цілі, не передбачені цією статтею, а також звертати на них стягнення для виплати іншим особам, які не є стягувачами за виконавчими документами, під час примусового виконання яких такі суми стягнуто (крім випадків, коли стягувач є одночасно боржником в іншому виконавчому провадженні).<br><br />
<br />
Стягнуті з боржника кошти, що залишилися після задоволення всіх вимог за виконавчими документами, перераховуються боржнику (крім випадків повернення коштів іншим особам).<br />
У разі якщо стягнуті з боржника грошові суми не витребувані стягувачем протягом одного року з дня їх зарахування на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця, такі суми зараховуються до Державного бюджету України в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, за умови повідомлення виконавцем стягувача про наявність стягнутих на його користь грошових сум.<br />
== Повернення виконавчого документа стягувачу ==<br />
<br />
Виконавчий документ повертається стягувачу, якщо:<br><br />
<br />
* стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа;<br><br />
<br />
* у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;<br><br />
<br />
* стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення;<br><br />
<br />
* стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене статтею 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа;<br><br />
<br />
* у результаті вжитих виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з’ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров’я, у зв’язку з втратою годувальника, про відібрання дитини, а також виконавчі документи, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані без участі боржника);<br><br />
<br />
* у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу в натурі;<br><br />
<br />
* боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров’я, у зв’язку із втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку;<br><br />
<br />
* відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення, не закінчилася;<br><br />
<br />
* законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення;<br><br />
<br />
* відсутня його згода на заміщення приватного виконавця у випадках, передбачених Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів";<br><br />
<br />
* запроваджено тимчасову адміністрацію банку-боржника, крім рішень немайнового характеру.<br />
<br />
== Строки у виконавчому провадженні ==<br />
Виконавчі документи можуть бути пред’явлені до примусового виконання '''протягом трьох років''', крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред’явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.<br /><br />
Строки, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.<br /><br />
Виконавчий документ про стягнення періодичних платежів у справах про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок каліцтва чи іншого ушкодження здоров’я, втрати годувальника тощо може бути пред’явлено до виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі.<br /><br />
Строки пред’явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі:<br /><br />
* пред’явлення виконавчого документа до виконання;<br /><br />
* надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення.<br /><br />
<br /><br />
У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв’язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред’явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв’язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.<br /><br />
Стягувач, який пропустив строк пред’явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.<br />
<br />
== Виконавчий збір ==<br />
Виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.<br /><br />
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.<br /><br />
Виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.<br /><br />
У разі закінчення виконавчого провадження у зв’язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.<br /><br />
Під час передачі виконавчого документа від органу державної виконавчої служби приватному виконавцю виконавчий збір не стягується, якщо він не був стягнутий на момент передачі.<br />
<br />
У разі стягнення частини виконавчого збору на момент передачі виконавчого документа приватному виконавцю стягнута частина виконавчого збору поверненню не підлягає.<br /><br />
== Пільги щодо сплати авансового внеску та виконавчого збору ==<br />
<br />
Відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" розмір авансового внеску становить 2 % від суми, що підлягає стягненню, але не більше 10 мінімальних розмірів заробітної плати.<br />
Від сплати авансового внеску звільняються стягувачі за рішеннями про:<br /> <br />
* стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин;<br /><br />
* обчислення, призначення, перерахунок, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг;<br /><br />
* відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, а також смертю фізичної особи;<br /><br />
* стягнення аліментів;<br /><br />
* відшкодування майнової та/або моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення.<br /><br />
Від сплати авансового внеску також звільняються державні органи, інваліди війни, інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів I та II груп, громадяни, віднесені до категорій 1 та 2 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у разі їх звернення до органів державної виконавчої служби.<br /><br />
У разі виконання рішення Європейського суду з прав людини авансовий внесок не сплачується.<br /><br />
Виконавчий збір не стягується:<br /><br />
* за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;<br /><br />
* у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;<br /><br />
* якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";<br /><br />
* за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог Закону України про виконавче провадження;<br /><br />
* у разі виконання рішення приватним виконавцем;<br /><br />
* за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців.<br />
<br />
[[Категорія:Виконавче провадження]]</div>Tetiana.tymoshykhttps://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=%D0%9F%D0%BE%D1%80%D1%83%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B8%D0%BB_%D0%B4%D0%BE%D0%B1%D1%80%D0%BE%D1%81%D1%83%D1%81%D1%96%D0%B4%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0_%D0%BF%D1%80%D0%B8_%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%96_%D0%B7%D0%B5%D0%BC%D0%BB%D0%B5%D1%8E&diff=18994Порушення правил добросусідства при користуванні землею2020-04-08T11:41:49Z<p>Tetiana.tymoshyk: </p>
<hr />
<div>== Нормативна база ==<br />
<br />
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр Конституція України]<br />
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/ed20060220/stru Цивільний кодекс України]<br />
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]<br />
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]<br />
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України про судовий збір]<br />
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/va007700-04 Постанова Пленуму Верховного Суду України “Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ” від 16.04.2004 р. № 7]<br />
<br />
== Зміст добросусідства ==<br />
Зміст добросусідства полягає в тому, що сусіди повинні обирати такі способи використання земельних ділянок, при яких власники суміжних ділянок зазнають найменше незручностей.<br />
Такими незручностями можуть бути:<br />
* затінення від будинків або інших споруд, дерев та чагарників;<br />
* задимлення внаслідок спалювання відходів;<br />
* неприємні запахи, які виникають внаслідок господарської або іншої діяльності;<br />
* шумове забруднення тощо.<br />
Сторони сусідніх земельних ділянок зобов’язані не вчиняти перепон, які б могли перешкоджати цільовому використанню сусідніх земельних ділянок та не допускати негативний вплив на сусідню земельну ділянку, який є не припустимим.<br />
Прикладом неприпустимого впливу на сусідню земельну ділянку є втрата можливості власником або землекористувачем вирощувати сільськогосподарську продукцію, здійснювати будівництво будинків та інших споруд тощо, що є перепоною для використання земельної ділянки за цільовим призначенням.<br />
Також незручності, зокрема, можуть створювати зелені насадження, які ростуть на сусідній земельній ділянці або ж на межі земельних ділянок (затіняють ділянку, заважають вирощуванню городини).<br />
== Відповідальність за порушення правил добросусідства ==<br />
Чинне цивільне законодавство передбачає можливість потерпілій стороні захистити свої законні інтереси.<br />
Досить часто власники(землекористувачі) здійснюють самовільне знищення зелених насаджень, які їм заважають, не розуміючи юридичних наслідків таких дій.<br />
Власники та землекористувачі земельних ділянок мають право відрізати корені та гілки дерев і кущів, які проникають з сусідньої земельної ділянки у випадку, якщо таке проникнення є перепоною для використання земельної ділянки за цільовим призначенням. У будь-якому іншому разі, положення земельного та цивільного законодавства, не дають права власникам (землекористувачам) на знищення чи іншого роду пошкодження зелених насаджень, які проникають з сусідньої ділянки, під загрозою відповідальності, зокрема:<br />
* особа, винна у самовільному знищенні чи пошкодженні зелених насаджень, що розміщені на території суміжної приватної земельної ділянки, несе цивільну відповідальність у вигляді відшкодування в повному обсязі шкоди, завданої майну іншої особи;<br />
* особа, винна у знищенні чи пошкодженні зелених насаджень, розміщених на суміжній земельній ділянці державної чи комунальної власності, несе адміністративну відповідальність та відшкодовує нанесенні збитки.<br />
== Способи захисту прав добросусідства ==<br />
У випадку виникнення спору щодо додержання громадянами правил добросусідства, передбачено досудовий порядок шляхом звернення землевласника (землекористувача) у відповідну сільську, селищну, міську раду із заявою.<br />
Подана заява розглядається у тижневий строк з дня подання, за участю зацікавлених сторін, які повинні бути завчасно повідомлені про час і місце розгляду спору.<br />
За наслідками розгляду спору приймається рішення, виконання якого здійснюється органом, який прийняв це рішення.<br />
Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється також у судовому порядку шляхом:<br />
*визнання прав;<br />
*відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;<br />
*визнання угоди недійсною;<br />
*визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;<br />
*відшкодування заподіяних збитків та моральної шкоди тощо.<br />
Спори щодо додержання правил добросусідства – обов’язку власників і землекористувачів обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення розглядаються судами і в тому разі, коли вони попередньо не розглядалися відповідними органами місцевого самоврядування.<br />
Однак, перш ніж звертатися до суду, на доказ того, що Ваше право порушено, необхідно зібрати такі документи, як акт перевірки, експертний висновок тощо.<br />
Зафіксувати порушення земельного законодавства мають право:<br />
* органи Держекоінспекції;<br />
* органи Держгеокадастру;<br />
* незалежний експерт.<br />
== Спори з приводу порушення правил добросусідства при користуванні землею == <br />
Позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.<br />
Позовні заяви немайнового характеру — 0.4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.<br />
Власники та землекористувачі сусідніх земельних ділянок.<br />
У зв’язку з цим, правила про добросусідство виступають як обмеження щодо здійснення не лише права власності на земельну ділянку, а й інших прав на землю, зокрема права постійного користування земельною ділянкою, оренди, емфітевзису, суперфіцію тощо.<br />
Предмет доказування:<br />
* факти завдання незручностей власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо);<br />
* користування земельною ділянкою способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив);<br />
* факти попередження шкідливого впливу на сусідню земельну ділянку;<br />
* факти визнання спільних меж земельних ділянок;<br />
* факти порушення спільного використанням межових споруд;<br />
* використання дерев, які стоять на межі земельних ділянок.<br />
Приблизний перелік необхідних доказів<br />
* договір оренди;<br />
* сертифікат на земельну частку (пай);<br />
* план (схема) земельної ділянки, яка надається в оренду;<br />
* копія державного акта на право власності на землю, що перебуває у власності фізичних або юридичних осіб;<br />
* кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів;<br />
* акти, які підтверджують порушення права власності на земельну ділянку;<br />
* показання свідків.<br />
[[Категорія:Земельне право]]<br />
[[Категорія:Добросусідство]]</div>Tetiana.tymoshykhttps://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=%D0%92%D1%96%D0%B4%D0%B1%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BF%D0%BE%D0%BA%D0%B0%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%83_%D0%B2%D0%B8%D0%B4%D1%96_%D0%BF%D0%BE%D0%B7%D0%B1%D0%B0%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B2%D0%BE%D0%BB%D1%96_%D0%B7%D0%B0%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%BC%D0%B8_%D0%B6%D1%96%D0%BD%D0%BA%D0%B0%D0%BC%D0%B8_%D1%96_%D0%BD%D0%B5%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%BD%D1%96%D0%BC%D0%B8&diff=18873Відбування покарання у виді позбавлення волі засудженими жінками і неповнолітніми2020-04-07T12:52:59Z<p>Tetiana.tymoshyk: </p>
<hr />
<div>== Нормативна база ==<br />
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр Конституція України]<br />
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]<br />
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінально-виконавчий кодекс України] <br />
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1010-18 Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань ]<br />
== Особливості відбування покарання неповнолітніми ==<br />
=== Види покарань які можуть бути призначені неповнолітнім. ===<br />
Покарання у виді позбавлення волі особам, які не досягли до вчинення злочину вісімнадцятирічного віку, може бути призначене на строк від шести місяців до десяти років, крім випадків, передбачених пунктом 5 частини третьої статті 102 Кримінального кодексу України . Неповнолітні, засуджені до покарання у виді позбавлення волі, відбувають його у спеціальних виховних установах.<br />
Позбавлення волі не може бути призначене неповнолітньому, який вперше вчинив злочин невеликої тяжкості.<br />
Покарання у виді позбавлення волі призначається неповнолітньому:<br><br />
<br />
1) за вчинений повторно злочин невеликої тяжкості – на строк не більше одного року шести місяців;<br><br />
<br />
2) за злочин середньої тяжкості – на строк не більше чотирьох років;<br><br />
<br />
3) за тяжкий злочин – на строк не більше семи років;<br><br />
<br />
4) за особливо тяжкий злочин – на строк не більше десяти років;<br><br />
<br />
5) за особливо тяжкий злочин, поєднаний з умисним позбавленням життя людини, – на строк до п’ятнадцяти років.<br><br />
<br><br />
При призначенні покарання неповнолітньому суд, крім обставин, передбачених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст.65-67 Кримінального кодексу України], враховує умови його життя та виховання, вплив дорослих, рівень розвитку та інші особливості особи неповнолітнього.<br><br />
<br />
При призначенні покарання неповнолітньому за сукупністю злочинів або вироків остаточне покарання у виді позбавлення волі не може перевищувати п’ятнадцяти років. Законодавство передбачає, що неповнолітні засуджені віком від 14 до 18 років відбувають покарання в одній виховній установі, як правило, наближеній до місця мешкання засудженого, що має особливе значення для збереження соціально корисних зв'язків та допомагає соціальній адаптації після звільнення. Засуджені, які досягли вісімнадцятирічного віку, переводяться із виховної колонії для дальшого відбування покарання до виправної колонії мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання. Питання про переведення засудженого, який досяг вісімнадцятирічного віку, з виховної колонії до виправної колонії вирішується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань за рішенням педагогічної ради і поданням начальника виховної колонії, погодженим із службою у справах дітей.<br />
З метою закріплення результатів виправлення, завершення загальноосвітнього або професійно-технічного навчання засуджені, які досягли 18-річного віку, можуть бути залишені у виховній колонії до закінчення строку покарання, але не довше ніж до досягнення ними 22 років ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст.148 Кримінально-виконавчого кодексу України]).<br><br />
Залишення засуджених, які досягли 18-річного віку, у виховній колонії проводиться за рішенням педагогічної ради постано¬вою начальника колонії, погодженою зі службою у справах дітей. На таких засуджених поширюються умови відбування покарання, норми харчування і матеріально-побутового забезпечення, встановлені для неповнолітніх засуджених. Умови праці осіб, які досягли 18-річного віку, встановлюються відповідно до законодавства про працю. <br />
=== Права та обов'язки засуджених неповнолітніх. ===<br />
Засуджені неповнолітні користуються усіма правами та мають обов'язки, передбачені кримінально-виконавчим законодавством. Зокрема у виховних колоніях засуджені мають право [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 (ст. 143 Кримінально-виконавчого кодексу України)] <br><br />
<br />
* витрачати для придбання продуктів харчування, одягу, взуття, білизни та предметів першої потреби гроші, зароблені у виправній колонії, одержані за переказами, за рахунок пенсії та іншого доходу, без обмеження їх обсягу;<br><br />
<br />
* одержувати короткострокові побачення без обмежень і щомісяця одне тривале побачення;<br><br />
<br />
* безкоштовно одержувати середню освіту. <br><br />
<br />
При сумлінній поведінці і ставленні до праці та навчання після відбуття не менше 1/4 строку покарання засуджені мають право на поліпшення умов тримання і їм може бути дозволено: одержувати один раз на три місяці короткострокове побачення за межами виховної колонії<br />
Кримінально-виконавчий кодекс України встановлює окремі заходи заохочення та стягнення, що застосовуються до неповнолітніх, а саме:<br><br />
<br />
1) за сумлінну поведінку і ставлення до праці та навчання, активну участь у роботі самодіяльних організацій і виховних заходах до засуджених неповнолітніх можуть застосовуватися такі заходи заохочення:<br><br />
<br />
— надання права відвідування культурно-видовищних і спортивних заходів за межами виховної колонії в супроводі працівників колонії (але не пізніше двадцятої години);<br><br />
<br />
— надання права виходу за межі виховної колонії в супроводі батьків чи інших близьких родичів. Тривалість виходу за межі колонії встановлюється начальником колонії, але не може перевищувати 8 годин;<br><br />
<br><br />
<br />
2) за порушення встановленого порядку і умов відбування покарання до засуджених неповнолітніх можуть застосовуватися такі заходи стягнення:<br><br />
<br />
— попередження;<br><br />
<br />
— догана;<br><br />
<br />
— сувора догана;<br><br />
<br />
— призначення на позачергове чергування щодо прибирання приміщень і території колонії;<br><br />
<br />
— скасування поліпшених умов тримання, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 143 Кримінально-виконавчого кодексу України] <br><br />
<br />
— поміщення в дисциплінарний ізолятор на строк до 5 діб з виведенням чи без виведення на навчання або роботу.<br><br />
<br />
У виховних колоніях організовується єдиний навчально-виховний процес, що поєднує у собі загальноосвітню та професійну підготовку з залученням неповнолітнього засудженого до трудової діяльності, з метою його виправлення та підготовки до самостійного життя на волі.<br />
Для успішної реалізації складних та багатопланових завдань виховної колонії до організації виховного процесу залучаються педагоги та психологи, які проводять спеціальні заходи (програми) щодо виправлення неповнолітніх, їх соціальної адаптації з урахуванням фізіологічних особливостей, особистісних якостей, інтересів, установок тощо.<br><br />
<br />
Для надання допомоги адміністрації виховної колонії в організації навчально-виховного процесу і зміцненні матеріально-технічної бази колонії, вирішенні питань соціального захисту засуджених, трудового і побутового влаштування осіб, які звільняються, при виховних колоніях створюється піклувальна рада з представників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, громадських організацій [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 (ст. 149 Кримінально-виконавчого кодексу України)], організація і діяльність якої визначаються положенням, яке затверджується Кабінетом Міністрів України. Також з метою підвищення ефективності виховного впливу на засуджених і надання допомоги адміністрації виховної колонії при відділеннях соціально-психологічної служби можуть створюватися батьківські комітети. Діяльність батьківського комітету визначається положенням, яке затверджує начальник виховної колонії.<br />
Участь громадськості в роботі виховних колоній спрямо¬вана на нейтралізацію негативних соціально-психологічних факторів відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк, підтримку та закріплення соціально корисних зв'язків, на профілактику рецидиву як в період відбування покарання, так і після звільнення.<br />
<br />
== Особливості відбування покарання засудженими жінками ==<br />
=== Порядок відбування покарання засудженими вагітними жінками. ===<br />
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Статтею 141 Кримінально- виконавчого кодексу України] передбачено порядок відбування покарання засудженими вагітними жінками, матерями-годувальницями і жінками, які мають дітей віком до трьох років. Зокрема, при виправних колоніях, в яких відбувають покарання засуджені до позбавлення волі жінки, у разі необхідності організовуються будинки дитини. Засуджені жінки мають право влаштовувати в будинки дитини своїх дітей віком до трьох років. Будинок дитини при виправній колонії є дитячим закладом. У будинках дитини діти перебувають під опікою адміністрації дитячого закладу на повному державному забезпеченні, їм створюються умови, необхідні для нормальної життєдіяльності та розвитку. Якщо засуджена жінка не виявила бажання проживати в будинку дитини спільно із своєю дитиною, їй має бути надана можливість вільно спілкуватися з нею без обмежень. Засуджені жінки можуть проживати із своїми дітьми віком до трьох років у будинку дитини, для цього адміністрація виправної колонії створює необхідні умови для проживання і контролю за поведінкою жінок у будинку дитини. <br><br />
<br />
Матері-годувальниці і вагітні жінки можуть одержувати продуктові посилки (передачі) у кількості й асортименті, які визначаються медичним висновком. Засуджені жінки з вагітністю понад 4 місяці або які мають при собі дітей віком до З років у випадках, коли до них не застосовується звільнення від відбування покарання відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст.83 Кримінального кодексу України] направляються адміністрацією виправної колонії для дальшого відбування покарання у виправну колонію, при якій є будинок дитини. Діти засуджених жінок за згодою матері можуть передаватися її родичам чи за згодою матері та за рішенням органів опіки і піклування — іншим особам або після досягнення 3-річного віку направляються до відповідних дитячих закладів. Якщо у матері дитини, яка досягла 3-річного віку, невідбута частина строку покарання не перевищує 1 року і вона сумлінно виконує свої материнські обов'язки, перебування дитини в будинку дитини може бути продовжено адміністрацією виправної колонії до звільнення матері. Лише у разі злісного порушення матір'ю вимог режиму відбування покарання рішення про продовження перебування дитини в будинку дитини може бути скасовано.<br />
<br />
<br />
=== Проживання засуджених жінок за межами виправної колонії. ===<br />
<br />
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Статтею 142 Кримінально-виконавчого кодексу України] передбачено, що засудженим жінкам, які сумлінно ставляться до праці і додержують вимог режиму, постановою начальника виправної колонії за погодженням зі спостережною комісією може бути дозволено проживання за межами виправної колонії на час звільнення від роботи у зв'язку з вагітністю і пологами, а також до досягнення дитиною 3-річного віку.<br><br />
<br />
Засуджені жінки, яким дозволено проживання за межами виправної колонії:<br><br />
<br />
* оселяються поблизу виправної колонії і перебувають під наглядом адміністрації колонії;<br />
<br />
* можуть носити одяг, прийнятий у цивільному вжитку, мати при собі гроші та цінні речі;<br />
<br />
* можуть без обмеження листуватися, одержувати грошові перекази, посилки (передачі) і бандеролі, витрачати гроші, мати побачення з родичами та іншими особами, користуватися мобільним зв'язком за свій рахунок;<br />
<br />
* користуються правом вільного пересування по території, межі якої визначаються начальником виправної колонії;<br />
<br />
* у разі пологів, хвороби засуджених або їхніх дітей вони можуть поміщатися в місцеві лікувальні заклади охорони здоров'я;<br />
<br />
* після закінчення періоду звільнення від роботи у зв'язку з вагітністю та пологами виконують роботу за вказівкою адміністрації виправної колонії, їм нараховується заробіток на загальних підставах з іншими засудженими, які відбувають покарання у виправній колонії даного виду.<br><br />
<br />
Харчуванням, одягом, а також комунально-побутовими послугами жінки забезпечуються за нормами, встановленими для засуджених, які відбувають покарання у виправній колонії. У разі систематичного або злісного порушення встановлених правил поведінки право на проживання за межами колонії скасовується за постановою начальника виправної колонії, погодженою зі спостережною комісією, і засуджені жінки по-вертаються в колонію для подальшого відбування покарання.<br />
<br />
=== Організіція праці засуджених жінок. ===<br />
Організація праці засуджених жінок має певне педагогічне навантаження і тому має відповідати таким вимогам:<br><br />
<br />
* робота має бути виконаною за кількісними і якісними показниками; <br><br />
<br />
* вона має бути співмірною з фізичними та духовними силами засудженої жінки; <br><br />
<br />
* має поступово ускладнюватись з погляду виробничих завдань пропорційно набуттю трудових навичок і підвищенню виробничої кваліфікації; <br><br />
<br />
* має становити не лише творчий, а й матеріальний інтерес для засудженої. <br />
<br />
<br />
<br />
<br />
[[Категорія:Кримінально-виконавче право]]<br />
[[Категорія:Виконання покарань у виді позбавлення волі]]</div>Tetiana.tymoshykhttps://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=%D0%94%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D1%96%D1%80_%D1%83%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BB%D1%96%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BC%D0%B0%D0%B9%D0%BD%D0%BE%D0%BC&diff=18832Договір управління майном2020-04-07T06:36:52Z<p>Tetiana.tymoshyk: </p>
<hr />
<div>== Нормативна база ==<br />
<br />
# [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]<br />
# [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]<br />
# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/436-15 Господарський Кодекс України]<br />
# http://www.arbitr.gov.ua/docs/28_3650486.html<br />
# http://sudreestr.org.ua/reestr/rishennya-79461/<br />
# http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/8702720<br />
<br />
== Поняття, предмет та форма договору управління майном ==<br />
<br />
Відповідно до [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 1029 Цивільного кодексу України] за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача).<br />
<br />
Договір управління майном може засвідчувати виникнення в управителя права довірчої власності на отримане в управління майно.Законом чи договором управління майном можуть бути передбачені обмеження права довірчої власності управителя.<br />
<br />
Предметом договору управління майном можуть бути:<br />
<br />
- підприємство як єдиний майновий комплекс (земельні ділянки, будівлі, споруди, обладнання, сировина і продукція, а також інші види майна, передбачені для діяльності даного підприємства, а також право на торгову марку, право вимоги)<br />
<br />
- нерухома річ,<br />
<br />
- цінні папери<br />
<br />
- майнові права та інше майно.<br />
<br />
В управління може передаватися майно, яке перебуває у приватній, державній або комунальній власності. Також можна передати майно, що перебуває у заставі (ч. 1 ст. 1039 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] ).<br />
<br />
Не можуть бути предметом договору управління майном грошові кошти, крім випадків, коли право здійснювати управління грошовими коштами прямо встановлено законом.<br />
<br />
Майно, передане в управління, має бути відокремлене від іншого майна установника управління та від майна управителя. Майно, передане в управління, має обліковуватися в управителя на окремому балансі, і щодо нього ведеться окремий облік. Розрахунки, пов'язані з управлінням майном, здійснюються на окремому банківському рахунку. Майно, набуте управителем у результаті управління майном, включається до складу отриманого в управління майна.<br />
<br />
Договір управління майном укладається в письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.<br />
<br />
'''Істотними умовами договору управління майном є:''' <br />- перелік майна, що передається в управління <br />
<br />
- розмір і форма плати за управління майном.<br />
<br />
Строк управління майном встановлюється у договорі управління майном. Якщо сторони не визначили строку договору управління майном, він вважається укладеним на п'ять років. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору управління майном після закінчення його строку договір вважається продовженим на такий самий строк і на таких самих умовах.<br />
<br />
== Установник управління ==<br />
Установником управління є власник майна. <br />
<br />
Якщо власником майна є фізична особа, місце перебування якої невідоме або її визнано безвісно відсутньою, установником управління є орган опіки та піклування. Якщо власником майна є малолітня особа або фізична особа, яка визнана недієздатною, установником управління може бути опікун або орган опіки та піклування. Якщо власником майна є неповнолітня особа, установником управління є ця особа за дозволом батьків (усиновлювачів) або піклувальника. <br />
<br />
Якщо власником майна є особа, цивільна дієздатність якої обмежена, установником управління є її піклувальник.<br />
<br />
У випадках, встановлених законом, установником управління може бути Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів. У разі переходу права власності на майно, що є предметом договору управління, від установника управління до іншої особи договір управління не припиняється, крім випадків, коли право власності на майно переходить внаслідок звернення на нього стягнення.<br />
<br />
== Управитель ==<br />
Управителем може бути суб'єкт підприємницької діяльності. <br />
<br />
Управителем не може бути орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим або орган місцевого самоврядування, якщо інше не встановлено законом. <br />
<br />
Вигодонабувач не може бути управителем. <br />
<br />
Управитель діє без довіреності. <br />
<br />
Управитель, якщо це визначено договором про управління майном, є довірчим власником цього майна, яким він володіє, користується і розпоряджається відповідно до закону та договору управління майном. Договір про управління майном не тягне за собою переходу права власності до управителя на майно, передане в управління.<br />
<br />
== Права та обов'язки сторін договору управління майном ==<br />
<br />
Управитель управляє майном відповідно до умов договору. Управитель може відчужувати майно, передане в управління, укладати щодо нього договір застави лише за згодою установника управління. <br />
<br />
Управитель має право вимагати усунення будь-яких порушень його прав на майно, передане в управління, відповідно до статті 396 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] .<br />
<br />
Управитель управляє майном особисто, крім випадків, встановлених статтею 1041 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]. Управитель, вчиняючи фактичні та юридичні дії, пов'язані з управлінням майном, зобов'язаний повідомляти осіб, з якими він вчиняє правочини, про те, що він є управителем, а не власником майна. У правочинах щодо майна, переданого в управління, які вчиняються у письмовій формі, вказується про те, що вони вчинені управителем. У разі відсутності такої вказівки управитель зобов'язується перед третіми особами особисто.<br />
<br />
Крім того, майно, що є предметом договору застави, може бути передане в управління. Установник управління зобов'язаний попередити управителя про те, що майно, яке передається в управління, є предметом договору застави. Якщо установник управління не попередив управителя і сам управитель не знав і не міг знати про те, що майно, яке передане в управління, є предметом договору застави, управитель має право вимагати розірвання договору та виплати належної йому за договором плати відповідно до строку управління цим майном.<br />
<br />
Звернення стягнення на майно, передане в управління, за вимогою кредитора установника управління не допускається, крім випадку визнання установника управління банкрутом або звернення стягнення за вимогою заставодержателя на майно, що є предметом договору застави. У разі визнання установника управління банкрутом договір управління цим майном припиняється і воно включається до ліквідаційної маси.<br />
<br />
== Інші істотні умови договору ==<br />
<br />
Управитель може доручити іншій особі (замісникові) вчинити від його імені дії, необхідні для управління майном, якщо це передбачено договором управління майном або цього вимагають інтереси установника управління або вигодонабувача у разі неможливості отримати в розумний строк відповідні вказівки установника управління. Управитель відповідає за дії обраного ним замісника, як за свої власні.<br /> Управитель має право на плату, встановлену договором, а також на відшкодування необхідних витрат, зроблених ним у зв'язку з управлінням майном. Управитель майном, якщо це передбачено законом або укладеним відповідно до нього договором, має право відраховувати належні йому відповідно до частини першої цієї статті грошові суми безпосередньо з доходів від використання майна, переданого в управління.<br />
<br />
== Відповідальність управителя ==<br />
<br />
Управитель, який не виявив при управлінні майном належної турботливості про інтереси установника управління або вигодонабувача, зобов'язаний відшкодувати установникові управління завдані збитки, а вигодонабувачеві - упущену вигоду.<br />
<br />
Управитель відповідає за завдані збитки, якщо не доведе, що вони виникли внаслідок непереборної сили, винних дій установника управління або вигодонабувача. <br />
<br />
Управитель несе субсидіарну відповідальність за боргами, що виникли у зв'язку із здійсненням ним управління, якщо вартості майна, переданого в управління, недостатньо для задоволення вимог кредиторів. <br />
<br />
Субсидіарна відповідальність управителя, встановлена частиною другою статті 1043 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] , настає також у разі вчинення правочинів з перевищенням наданих йому повноважень або встановлених обмежень, за умови, що треті особи, які беруть участь у правочині, доведуть, що вони не знали і не могли знати про перевищення управителем повноважень або встановлених обмежень. У цьому разі установник управління може вимагати від управителя відшкодування завданих ним збитків.<br />
<br />
== Припинення договору управління майном ==<br />
<br />
==== Договір управління майном припиняється у разі: ====<br />
* загибелі майна, переданого в управління;<br />
* припинення договору за заявою однієї із сторін у зв'язку із закінченням його строку<br />
* смерті фізичної особи - вигодонабувача або ліквідації юридичної особи - вигодонабувача, якщо інше не встановлено договором;<br />
* відмови вигодонабувача від одержання вигоди за договором;<br />
* визнання управителя недієздатним, безвісно відсутнім, обмеження його цивільної дієздатності або смерті;<br />
* відмови управителя або установника управління від договору управління майном у зв'язку з неможливістю управителя здійснювати управління майном;<br />
* відмови установника управління від договору з іншої, ніж указана в пункті 6 цієї частини, причини за умови виплати управителеві плати, передбаченої договором;<br />
* визнання фізичної особи - установника управління банкрутом;<br />
* повного завершення виконання сторонами договору управління майном;<br />
* дострокового припинення управління майном, якщо це передбачено цим договором, або за рішенням суду.<br />
<br />
У разі відмови однієї сторони від договору управління майном вона повинна повідомити другу сторону про це за три місяці до припинення договору, якщо договором не встановлений інший строк.<br />
<br />
У разі припинення договору управління майном майно, що було передане в управління, або майно, набуте від такого управління, передається установникові управління у порядку, визначеному договором.<br />
<br />
[[Категорія: Договірне (зобов’язальне) право]]</div>Tetiana.tymoshykhttps://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=%D0%94%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D1%96%D1%80_%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D1%96%D1%87%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D1%83%D1%82%D1%80%D0%B8%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F&diff=17145Договір довічного утримання2020-02-24T14:29:55Z<p>Tetiana.tymoshyk: </p>
<hr />
<div>== Нормативна база ==<br />
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр Конституція України]<br><br />
[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]<br><br />
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]<br><br />
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 Закон України про нотаріат]<br><br />
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12 Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України]<br />
<br />
== Поняття договору довічного утримання == <br />
'''Договір довічного утримання (догляду)''' - домовленість двох сторін, за якою одна сторона (відчужувач) передає у власність другій стороні (набувачеві) житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно. <br />
<br />
[[Файл:Порівняльна таблиця договору дарування та договору довічного утримання.jpg|міні|Порівняльна таблиця договору дарування та договору довічного утримання]]<br />
== Сторони договору ==<br />
Відчужувачем може бути будь-яка фізична особа, тобто незалежно вiд вiку та стану здоров’я . За загальними вимогами щодо чинностi правочину , особа, яка його вчинює повинна мати необхідний обсяг цивiльної дiєздатностi.<br />
<br />
Набувачем може бути фізична та юридична особа, а можуть бути кілька фізичних осіб. Набувачем майна за договором може бути така особа, яка може і здатна надати відчужувачеві обумовлене договором матеріальне забезпечення. Статутом юридичної особи чи іншим засновницьким документом має бути передбачена можливість оплатного придбання майна у власність, і такий правочин не може суперечити цілям її створення та діяльності. <br /><br />
<br />
За договором довічного утримання можливий перехід обов’язків набувача у разі його смерті до спадкоємців, яким надходить відчужуване за договором майно. Якщо спадкоємці відмовляються, наприклад, від будинку, або таких осіб немає, майно повертається відчужувачу, а договір довічного утримання вважається припиненим. <br /><br />
У разі припинення юридичної особи-набувача з визначенням правонаступників до них переходять права та обов'язки за договором довічного утримання (догляду), а у разі ліквідації юридичної особи-набувача право власності на таке майно, переходить до відчужувача.<br />
<br />
За бажанням відчужувача утримання (догляд) за договором довічного утримання може надаватись і третім особам. Набувач зобов’язаний виконати свій обов’язок на користь третьої особи, вказаної в договорі. Якщо відчужувач укладає договір на користь третьої особи, то така особа за договором забезпечується утриманням та (або) доглядом довічно. Також такий договір може бути укладений відчужувачем на користь третьої особи.<br />
<br />
== Предмет договору довічного утримання ==<br />
1. Житловий будинок або його частина.<br />
<br />
2. Квартира або її частина.<br />
<br />
3. Інше нерухоме майно (земельна ділянка, садовий будинок, дача, гараж, нежитловий будинок, нежитлове приміщення, виробничий комплекс, рухоме майно, на яке поширюється режим нерухомого майна, тощо).<br />
<br />
4. Рухоме майно, що має значну цінність. Законодавство не встановлює вартісного вираження значної цінності такого майна або приблизного переліку таких речей. Таким рухомим майном можуть бути: транспортні засоби, антикварні речі, твори мистецтва, культурні цінності, коштовності, колекції з перелічених предметів, обладнання, цінні папери, нематеріальні активи, у тому числі об’єкти права інтелектуальної власності тощо.<br />
<br />
== Форма укладення договору довічного утримання ==<br />
Договір довічного утримання (догляду) належить до договорів, для яких передбачена '''''обов’язкова письмова форма та нотаріальне посвідчення''''' ([http://uristinfo.net/2010-12-27-04-58-59/249-dovichne-utrimannja-dogljad-gorbunova-bogachov/6672-13-zrazki-dogovoriv-dovichnogo-utrimannja.html зразки договору довічного утримання (догляду)]. Недотримання даної вимоги тягне за собою визнання договору [http://wiki.legalaid.gov.ua:8555/index.php/%D0%92%D0%B8%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D1%87%D0%B8%D0%BD%D1%83_%D0%BD%D0%B5%D0%B4%D1%96%D0%B9%D1%81%D0%BD%D0%B8%D0%BC недійсним]. [http://wiki.legalaid.gov.ua:8555/index.php/%D0%9D%D0%BE%D1%82%D0%B0%D1%80%D1%96%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B5_%D0%BF%D0%BE%D1%81%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D1%87%D0%B8%D0%BD%D1%96%D0%B2 Нотаріус, завіряючи договір], повинен перевірити документи, необхідні для відчуження майна. <br /><br />
Якщо предметом договору є нерухомість, то такий договір підлягає [http://wiki.legalaid.gov.ua:8555/index.php/%D0%94%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%B0_%D1%80%D0%B5%D1%94%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F_%D1%80%D0%B5%D1%87%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%85_%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2_%D0%BD%D0%B0_%D0%BD%D0%B5%D1%80%D1%83%D1%85%D0%BE%D0%BC%D0%B5_%D0%BC%D0%B0%D0%B9%D0%BD%D0%BE обов’язковій державній реєстрації]. Право власності на відчужувану нерухомість переходить до набувача тільки з моменту реєстрації договору.<br />
<br />
== Обов’язки набувача за договором довічного утримання (догляду) ==<br />
Виконання договору полягає у надання всіх видів матеріального забезпечення у натурі відповідно до змісту договору. При укладанні договору довічного утримання сторони повинні визначити всі види матеріального забезпечення, обсяг, способи та форми. <br /><br />
Оскільки даний договір передбачає можливість догляду, то сторони мають чітко визначити, в чому саме полягатиме догляд (умови, форми, способи догляду, їх періодичність, якість та зміст), наприклад:<br />
<br />
- вид і кількість харчування – скільки разів на добу, калорійність та окремі елементи;<br />- медичне обслуговування – вид послуги медичного обслуговування, які ліки необхідні, їх кількість і приблизна вартість;<br />
<br />
- матеріальне забезпечення - чітко визначена грошова сума, черговість виплат грошових сум.<br /><br />
<br />
Відповідно до законодавства набувач зобов’язаний у разі смерті відчужувача поховати його, навіть якщо це не було передбачено договором довічного утримання (догляду). Якщо частина майна відчужувача перейшла до його спадкоємців, витрати на його поховання мають бути справедливо розподілені між ними та набувачем. <br /><br />
На майно, відчужуване за договором довічного утримання, у набувача виникає право власності. Але дане право власності обмежене, оскільки набувач не має права до смерті відчужувача продавати, дарувати, міняти, передавати в заставу або у власність іншій особі на підставі іншого правочину.<br /><br />
Кредитори набувача не мають права звернути стягнення на майно набувача, передане за договором довічного утримання протягом життя відчужувача.<br /><br />
У випадку, коли набувач у силу певних обставин не в змозі надалі надавати належне матеріальне забезпечення відчужувачу, зобов’язання у відповідності до договору можуть перейти до членів його сім’ї за згодою відчужувача. Якщо з членів сім’ї набувача ніхто не виявить бажання взяти на себе обов’язки набувача, то ці обов’язки можна передати іншій особі, але за згодою відчужувача та членів сім’ї набувача.<br />
<br />
== Укладення договору довічного утримання (догляду) щодо майна, що є у спільній сумісній власності ==<br />
Майно, що належить кільком фізичним особам чи подружжю (або одному з подружжя) на праві спільної сумісної власності, може бути відчужене на підставі договору довічного утримання. Співвласники майна, а також подружжя за договором довічного утримання повинні передати набувачеві майно, останній, у свою чергу, повинен надати відчужувачам (кожному окремо) належне утримання. У разі смерті одного із відчужувачів, оскільки виконання було призначене безпосередньо особисто для відчужувача, договір припиняється. Набувач у свою чергу продовжує утримувати співвласника, який залишився.<br />Якщо відчужувачем є один із співвласників майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, договір довічного утримання (догляду) може бути укладений після визначення частки цього співвласника у спільному майні або визначення між співвласниками порядку користування цим майном.<br />
<br />
== Внесення змін до договору ==<br />
Сторони в договорі довічного утримання можуть передбачати заміну майна, яке було передане набувачеві. Тобто набувач та відчужувач за певних обставин, які виникли у процесі дії договору довічного утримання можуть домовитися про заміну речі на іншу. У цьому разі обсяг обов’язків набувача може бути за домовленістю сторін змінений або залишений незмінним. <br />
<br />
== Заміна набувача за договором довічного утримання (догляду) ==<br />
У разі неможливості подальшого виконання фізичною особою обов’язків набувача за договором довічного утримання (догляду) з підстав, що мають істотне значення, обов’язки набувача можуть бути передані за згодою відчужувача члену сім’ї набувача або іншій особі за їхньою згодою.<br />
<br />
Таким чином, при вирішенні питання про заміну набувача пріоритет мають члени його родини. Інша особа може стати набувачем лише за згодою відчужувача і первісного набувача.<br />
<br />
Відмова відчужувача у наданні згоди на передання обов’язків набувача за договором довічного утримання (догляду) іншій особі може бути оскаржена до суду. У цьому разі суд бере до уваги тривалість виконання договору та інші обставини, які мають істотне значення.<br />
<br />
== Припинення договору ==<br />
Договір довічного утримання може бути '''''розірваний''''' на підставі рішення суду: <br />
* на вимогу відчужувача або третьої особи у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов’язків, незалежно від їх вини;<br />
* на вимогу набувача.<br /><br />
Невиконання обов’язків або неналежне виконання обов’язків не завжди призводить до припинення договору. Відчужувач вправі пред’явити позов про відшкодування збитків. У винятковому випадку існує можливість подати позов не про припинення дії договору довічного утримання, а про обов’язок набувача виконати в натурі обов’язки, взяті на себе, або про стягнення грошової компенсації всіх видів матеріального забезпечення, вказаних у договорі. <br /><br />
<br />
Набувач вправі припинити договір тільки в тому випадку, коли через незалежні від нього обставини його майнове становище змінилося настільки, що він не в змозі надавати набувачеві належне матеріальне забезпечення, обумовлене в договорі. У разі розірвання договору у зв’язку з неможливістю його подальшого виконання набувачем з підстав, що мають істотне значення, суд може залишити за набувачем право власності на частину майна, з урахуванням тривалості часу, протягом якого він належно виконував свої обов’язки за договором. <br /><br />
<br />
Смерть відчужувача майна є однією з умов припинення договору довічного утримання.<br />
<br />
[[Категорія:Договірне (зобов’язальне) право]]<br />
[[Категорія:Житлове право]]<br />
[[Категорія:Нотаріат]]<br />
[[Категорія:Суди]]</div>Tetiana.tymoshyk